Рішення

від 12.03.2020 по справі 906/1051/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2020 р. м. Житомир Справа № 906/1051/19

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Лозинської І.В.,

секретаря судового засідання Воробйової І.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: Грунковська Г.В. - в.о. директора, наказ № 12 від 20.01.2020, паспорт серії

МЕ № 282598 виданий 18.03.2003;

від відповідача: Козловець П.О. - директор, наказ № 18 від 10.12.2012, паспорт серії ВМ

№ 851871 виданий 23.05.2019

від третьої особи: не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Олевське орендне підприємство теплових мереж" (Житомирська область, м. Олевськ)

до Дочірнього підприємства "Будпослуги № 2" приватного підприємства "Будпослуги №1" (Житомирська область, м. Олевськ)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Фізичної особи-підприємця Шибецького Василя Прокоповича (Житомирська область, м. Олевськ)

про стягнення 64705,95 грн.

У засіданні суду оголошено вступну і резолютивну частини рішення та повідомлено дату складення повного рішення у відповідності до вимог ст. 238 ГПК України.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Олевське орендне підприємство теплових мереж" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовною заявою до Дочірнього підприємства "Будпослуги № 2" Приватного підприємства "Будпослуги №1" про стягнення 58282,02 грн. боргу та 1921,00 грн. судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовано несплатою відповідачем отриманих послуг за договором №34 на постачання води з комунального водопроводу та приймання стічних вод в комунальну каналізацію від 01.06.2015 з липня 2017 року по серпень 2019 року.

Ухвалою господарського суду від 23.10.2019 відкрито провадження у даній справі, постановлено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання суду.

05.12.2019 до суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог на 6423,93 грн. з розрахунку за вересень-листопад 2019 року, до якої додано копію акта про відключення від системи централізованого водопостачання та копії виставлених відповідачу рахунків за визначені місяці (а. с. 153 - 160 у т. 1).

Відповідними ухвалами від 10.12.2019 господарський суд залучив до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, ФОП Шибецького В.П.; продовжив строк підготовчого провадження по 21.01.2020, призначив засідання суду для розгляду справи та заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог на 09.01.2020 о 11:30 (а. с. 167 - 170 у т. 1).

Відповідними ухвалами від 09.01.2020 господарський суд (а. с. 198, 199 у т. 1):

- задовольнив заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог (вх. №02-44/1941/19 від 05.12.2019) як заяву про зміну предмета позову; постановив подальший розгляд справи здійснювати з новою позовною вимогою - стягнення з відповідача на користь позивача 64705,95 грн. боргу та 1921,00 грн. судового збору;

- відклав розгляд справи у підготовчому провадженні на 21.01.2020 о 14:30.

Ухвалою від 21.01.2020 господарський суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до розгляду по суті на 12.02.2020 о 15:00 (а. с. 222, 223 у т.1).

Представник позивача в засіданні суду позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, заяві про збільшення позовних вимог та відповіді на відзив (а. с. 119,120, 153-154 у т.1).

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 07.11.2019, вих. № 21 (а. с. 94 - 96 у т. 1), запереченнях на відповідь на відзив від 28.11.2019, вих. № 23 (а. с. 128,129) та у відзиві на заяву позивача про збільшення позовних вимог від 27.12.2019, вих. № 26 (а. с.190 у т.1).

Представник третьої особи в засідання суду не прибув.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважних представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

1. Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

01.06.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Олевське орендне підприємство теплових мереж" (виконавець/позивач) та Дочірнім підприємством "Будпослуги №2" (споживач/відповідач) був укладений договір на постачання води з комунального водопроводу та приймання стічних вод в комунальну каналізацію № 34 (далі - договір) (а. с. 36 - 38 у т.1), за п. 1.1 якого виконавець зобов`язувався постачати споживачу воду із комунального водопроводу, яка відповідає чинному стандартові в обсягах встановленого ліміту водопостачання згідно з діючими нормативами водопостачання: адмінприміщення (по лічильнику) - 360 куб. м./рік, 30,00 куб. м./міс., 1,43 куб.м./добу, а також приймати стічні води від споживача у комунальну каналізацію з концентрацією забруднюючих речовин, що не перевищує гранично допустимих норм в обсягах встановленого ліміту водовідведення: адмінприміщення (лічильнику) - 360 куб. м./рік, 30,00 куб. м./міс., 1,43 куб.м./добу; готель, їдальня - 1644,0 куб. м./рік, 167,00 куб. м./міс., 5,95 куб.м./добу.

Відповідно до п. 1.2 договору споживач зобов`язується своєчасно оплачувати надані йому послуги з водопостачання та водовідведення (далі - послуги) за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені цим договором.

Згідно з п. 7.1 договору розрахунки з водопостачання і водовідведення проводяться згідно з показами засобів обліку відповідно затвердженим тарифам 11,93 грн за 1 куб.м. води і 3,90 грн за 1 куб.м. прийнятих стоків. У разі зміни тарифів діючих на час укладання цього договору, оплати споживачем наданих послуг здійснюється за новими тарифами без зміни інших умов договору.

Відповідно до п. 7.6. договору розрахунковий період за послуги виконавця встановлюється в один календарний місяць, з першого календарного дня по останній календарний день місяця, в якому споживач користувався послугами виконавця.

Відповідно до п. 7.9. договору платіжні документи на відпущену воду і прийняті стічні води, а також підвищений тариф за скидання понаднормативних забруднень, підлягають сплаті на протязі п`яти днів з дня їх вручення.

Позивачем на виконання умов договору за період з липня 2017 року по листопад 2019 року було надано відповідачу послуг на загальну суму 64705,95 грн., що в свою чергу підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками-фактурами та актами прийому-передачі комунальних послуг на водопостачання та водовідведення.

Натомість, відповідач, в порушення умов договору та взятих на себе зобов`язань, оплату за надані послуги не здійснив, внаслідок чого останнім створена заборгованість в розмірі 64705,95 грн.

В матеріалах справи є три акти відключення споживача від послуг з водопостачання (водовідведення) (а. с. 80, 81, 217 у т.1): від 07.06.2016, від 10.07.2016 та від 26.07.2016.

У позовній заяві позивачем повідомлено, що відповідач був відключений від централізованого водопостачання шляхом видимого розриву труби вводу із встановленням заглушки згідно акту відключення споживача від послуг з водопостачання (водовідведення); відключення від системи водовідведення не було здійснене через неможливість перекриття доступу зливу каналізаційних відходів у зв`язку із не допуском на територію.

Таким чином, договір №34 на постачання води з комунального водопроводу та приймання стічних вод в комунальну каналізацію станом на 25.07.2018 діяв лише в частині водовідведення.

В подальшому, згідно з актом про відключення від системи централізованого водовідведення від 29.11.2019 відповідача було відключено від системи централізованого водовідведення шляхом видимого розриву трубопроводу водовідведення до каналізаційного колодязя на території споживача (а. с.155 у т. 1).

Позивач на адресу відповідача направляв письмові вимоги про сплату наявного боргу з водовідведення, про що свідчать лист від 26.02.2018, вих. № 41 (а. с. 44 у т.1) та повідомлення-вимога від 29.05.2019, вих. № 56 (а. с. 39 у т.1), які залишені без відповіді та задоволення.

У зв`язку з порушенням договірних зобов`язань позивач звернувся з позовною заявою про стягнення з відповідача 64705, 95 грн. боргу за водовідведення за період з 01.07.2017 по 29.11.2019 та 1921,00 грн. судового збору.

У відзиві від 07.11.2019, вих. № 21 відповідачем наголошено на таких обставинах:

- ДП "Будпослуги № 2" ПП "Будпослуги № 1" було відключено від системи водопостачання, що підтверджується актом про відключення від 07.06.2016 (а. с. 80 у т.1), тому підприємство не могло утворювати стічні води, які могли бути спрямовані до каналізаційної системи;

- оскільки в червні 2016 року зникла потреба у користуванні послугами водопостачання та водовідведення у відповідності до ст. 188 ГК України та п. 9.2. договору відповідачем неодноразово направлялись листи позивачу про його розірвання (№ 24 від 08.11.2017, № 17 від 24.04.2018, № 22 від 18.07.2018), тому відповідач вважає розірваним спірний договір № 34 від 01.06.2015;

- відповідачем укладено договір про надання послуг з вивезення рідких побутових відходів №19 від 01.07.2016 (а. с. 130 у т. 1) на вивезення рідких побутових відходів з власного каналізаційного резерву з приватним підприємцем;

- з огляду на викладені факти відповідач вважає безпідставними доводи позивача.

2. Норми права (нормативно - правові акти), які застосував господарський суд.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник - оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).

Згідно з договором про надання послуг, важливим є не сам результат, а дії, які до нього призвели.

З урахуванням наведених особливостей слід зазначити, що ст. 177 ЦК України, серед переліку об`єктів цивільних прав, розглядає послугу, як самостійний об`єкт, при цьому її характерною особливістю, на відміну від результатів робіт, є те, що послуга споживається замовником у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності виконавцем. Тобто, характерною ознакою послуги є відсутність результату майнового характеру, невіддільність від джерела або від одержувача та синхронність надання й одержання послуги.

В силу положень ч. 1 ст. 903 ЦК України замовник зобов`язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Договір про надання послуг є оплатним, відтак одним із основних обов`язків замовника є оплата їх вартості. Ціна - грошове відображення вартості послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За ч.ч. 1, 2 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

3. Щодо встановлення обставин відключення відповідача від системи водопостачання (водовідведення) та розірвання договору на постачання води з комунального водопроводу та приймання стічних вод в комунальну каналізацію № 34 від 01.06.2015.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1, 2 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України і ст. 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Матеріалами справи підтверджено, що спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі договору на постачання води з комунального водопроводу та приймання стічних вод в комунальну каналізацію № 34.

Відповідно до п. 8.4 договору виконавець має право припинити подачу води або відключити каналізаційну мережу споживача, попередивши його про це (офіційним листом, телефонограмою, тощо) за 3 дні до моменту - застосування вказаних санкцій, в перелічених випадках.

Як зазначалось вище, споживача було відключено від послуг з водопостачання (водовідведення) у липні 2017 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами відключення, а від послуг водовідведення споживача було відключено 29.11.2019 (акт про відключення від 29.11.2019 (а. с. 155 у т. 1).

Відповідач наголошував, що 07.06.2016 представниками позивача було здійснено відключення відповідача від водопостачання, про що свідчить відповідний акт. Внаслідок відключення відповідача від системи водопостачання підприємство не утворює стічні води, що могли бути спрямовані до каналізаційної системи, а тому навіть теоретично послуги водовідведення відповідачу надаватися не можуть.

Посилаючись на листи вих. № 24 від 08.11.2017, вих. № 17 від 24.04.2018, вих. №22 від 18.07.2018 відповідачем вказано, що позивач повідомлявся про наміри щодо розірвання договору № 34 від 01.06.2015.

Так, з листа вих. № 24, від 08.11.2017 (а. с. 103 у т. 1), адресованого позивачу вбачається, що ДП "Будпослуги № 2" ПП "Будпослуги № 1" доводить до відома ТОВ "Олевське орендне підприємство теплових мереж", що послугами водовідведення не користується з червня 2016 року, тому рахунки з водовідведення не відповідають дійсності наданих послуг, про що було вказано у відхиленні податкових накладних позивача. Факт відправлення та отримання позивачем 09.11.2017 вказаного листа підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 104 у т. 1).

Відповідно до листа вих. № 17 від 24.04.2018 відповідачем вказано про лист вих. № 24 від 08.11.2017 та те, що послугами не користується з червня 2016 р. у зв`язку з відключення постачання води згідно з акта відключення споживача від послуг від 26.07.2016, тому приймання стічних вод в комунальну каналізацію не утворювалося. З огляду на викладене, вказано, що договір № 34 від 01.06.2015 вважається недійсним, оскільки умови договору не виконувалися і відповідач не користувався послугами.

В підтвердження факту відправлення вказаного листа, відповідачем надано опис вкладення у цінний лист зі штемпелем поштового відділення від 24.04.2018 (а.с.106 т.1).

У відповідь на лист позивача вих. № 87, від 06.07.2018, листом вих. № 22, від 18.07.2018 відповідачем зазначено про відключення відповідача від системи водопостачання на підставі акту від 26.07.2016 та наголошено, що у зв`язку з припиненням надання послуг водопостачання та водовідведення між сторонами договір №34 від 01.06.2015 є розірваним; підприємство отримує водопостачання з власних джерел та здійснює приймання отриманих стічних вод до власного каналізаційного резервуару з подальшим використанням послуг щодо їх транспортування до об`єкту приймання каналізаційних стоків; в червні 2016 року у відповідача зникла потреба у користуванні послугами водопостачання та водовідведення у зв`язку з переходом на індивідуальне забезпечення такими послугами (а. с. 107 у т. 1).

В підтвердження факту відправлення та отримання позивачем 25.07.2018 вказаного листа відповідачем надано рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а. с.108 у т.1).

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ст. 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.

Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Умовами укладеного договору не передбачено право односторонньої відмови від договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

При вирішенні питання щодо розірвання договору з підстави, передбаченої договором, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України, згідно з якою договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Отже, однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 927/877/17).

З аналізу змісту статті 651 ЦК України вбачається, що йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Якщо сторони не досягли згоди щодо внесення змін до договору чи його розірвання, заінтересована сторона може вимагати зміни або розірвання договору в судовому порядку за наявності достатніх підстав.

Проте, матеріали справи не містять доказів розірвання договору в судовому порядку.

Стаття 652 ЦК України, на яку зокрема посилається відповідач, передбачає можливість розірвання договору у зв`язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Зміна договору з цієї підстави на вимогу заінтересованої сторони в судовому порядку можлива за наявності одночасно чотирьох умов, вказаних у ч. 2 ст. 652 даного Кодексу, а саме: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Матеріалами справи не підтверджено обґрунтованість тверджень відповідача щодо зміни істотних обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, тому відсутні підстави вважати договір №34 від 01.06.2015 розірваним.

Крім того, факт розірвання договору спростовується таким.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 17.10.2017, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 27.11.2017 у справі № 906/728/17 позов ТОВ "Олевське орендне підприємство теплових мереж" до Дочірнього підприємства "Будпослуги №2" приватного підприємства "Будпослуги №1" про стягнення 40 927,05 грн. за період з липня 2013 по червень 2017 року задоволено.

За ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

Так, вказаними судовими актами встановлено факт надання послуг позивачем з водопостачання та водовідведення відповідачу за період з липня 2013 по червень 2017 року; факт дії договору з 01.06.2015 і на день прийняття рішення у даній справі; невиконання відповідачем обов`язку щодо оплати наданих послуг з водопостачання та водовідведення. Матеріалами справи також встановлено, що позивач звертався із вимогами оплати наданих послуг, які відповідачем залишені без задоволення.

Таким чином, вище перелічені факти, які встановлені рішенням суду від 17.10.2017 у справі №906/728/17 та підтверджені постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 27.11.2017 у справі № 906/728/17 (а. с. 244, 245 у т. 1) є преюдиційними у даному провадженні та не підлягають повторному доказуванню.

Отже, з наведеного вбачається, що між сторонами існували договірні відносини щодо надання позивачем послуги з водовідведення стічних вод від споживача.

Відповідачем доказів на спростування даних обставин суду не надано.

Сторонами узгоджено, що договір укладений терміном до 31.12.2015 та вважається щорічно продовженим якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про відмову від діючого договору або його перегляд (п. 9.1).

Договір укладений між сторонами керуючись, в тому числі Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затвердженими наказом Держбуду України від 19.02.2002 № 37.

В той же час, судом встановлено, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 № 166-р, наказ Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики від 19 лютого 2002 року № 37 "Про затвердження Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів та Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України", яким встановлювались регуляторні бар`єри, скасований з 21.05.2017.

19.06.2017 набрала чинності нова редакція Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" від 18.05.2017, за абз. 4 ч. 1 ст. 11 якого затвердження правил приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення та порядку визначення розміру плати, що справляється за понаднормативні скиди стічних вод до систем централізованого водовідведення, віднесено до повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Згідно з абз. 5 ст. 13 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері питної води, питного водопостачання та водовідведення належить затвердження місцевих правил приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення відповідних населених пунктів.

Статтею 13-1 Закону України Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення визначено, що місцеві правила приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення населеного пункту встановлюють вимоги щодо приймання стічних вод населеного пункту.

Місцеві правила розробляються на підставі та з урахуванням вимог правил приймання стічних вод та порядку визначення розміру плати, що справляється за понаднормативні скиди стічних вод до систем централізованого водовідведення, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, і затверджуються відповідними органами місцевого самоврядування.

У разі якщо відповідний орган місцевого самоврядування не прийняв рішення про затвердження місцевих правил, застосовуються правила приймання стічних вод, затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2019 № 690 "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення і типових договорів про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення", яка набрала чинності 13.08.2019, затверджено правила надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення (далі - Правила);

типовий договір з індивідуальним споживачем про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення (з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем);

типовий договір з індивідуальним споживачем про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення (без обслуговування внутрішньобудинкових систем);

типовий договір з індивідуальним споживачем у будівлі, приміщення якої є самостійними об`єктами нерухомого майна, про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення;

типовий договір з колективним споживачем про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення;

типовий колективний договір про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.

Правила регулюють відносини між суб`єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримувати послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення (далі - послуги), а також визначеною власником (співвласниками) особою, що здійснює розподіл обсягів послуг.

Правилами, зокрема, визначено Порядок надання послуг, відповідно до якого Виконавець забезпечує надання послуг, що відповідають кількісним та якісним характеристикам, встановленим нормативам, у межах його майнової належності, визначеної договором.

Приєднання житлових та нежитлових будівель до мережі централізованого водопостачання та централізованого водовідведення здійснюється згідно з технічними умовами на підключення споживачів до систем централізованого водопостачання та водовідведення (п. 3 Правил).

Пунктом 6 Правил визначено, що надання послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Послуги надаються споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання комунальних послуг з урахуванням вимог Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (далі - договір).

4. Щодо вимоги позивача про стягнення основного боргу у сумі 64705,95 грн.

Судом встановлено, що позивачем на виконання умов договору на постачання води з комунального водопроводу та приймання стічних вод в комунальну каналізацію від 01.06.2015 були надані послуги з водовідведення на загальну суму 64705,95 грн., що підтверджується актами прийому - передачі комунальних послуг по водопостачанню та водовідведенню (а. с. 55-79; 156-158 у т.1):

- від 31.07.2017 на суму 2183,24 грн.; від 31.08.2017 на суму 2546,56 грн.; від 30.09.2017 на суму 2546,56 грн.; від 31.10.2017 на суму 2546,56 грн.; від 30.11.2017 на суму 2546,56 грн.; від 22.12.2017 на суму 2546,56 грн.;

- від 31.01.2018 на суму 2546,83 грн.; від 28.02.2018 на суму 2546,83 грн.; від 31.03.2018 на суму 2546,83 грн.; від 30.04.2018 на суму 2089,25 грн.; від 31.05.2018 на суму 2089,25 грн.; від 26.06.2018 на суму 2089,25 грн.; від 31.08.2018 на суму 2089,25 грн.; від 30.09.2018 на суму 2089,25 грн.; від 30.10.2018 на суму 2089,25 грн.; від 30.11.2018 на суму 2089,25 грн.; від 31.12.2018 на суму 2089,25грн.;

- від 31.01.2019 на суму 2089,25 грн; ; від 31.03.2019 на суму 2089,25 грн.; від 30.04.2019 на суму 2089,25 грн.; від 31.05.2019 на суму 2141,31 грн.; від 30.06.2019 на суму 2141,31 грн.; від 31.07.2019 на суму 2141,31 грн.; від 30.09.2019 на суму 2141,31 грн.; від 31.10.2019 на суму 2141,31 грн.; від 30.11.2019 на суму 2141,31 грн.

Як вбачається з опису вкладення до цінного листа (а. с. 49 у т.1) відповідачу направлялась повідомлення-вимога від 25.05.2019 вих. №56 (а. с. 39 у т. 1) про сплату заборгованості, яка залишена без задоволення. Позивачем також направлялись на адресу відповідача рахунки та рахунки-фактури, акти прийому-передачі комунальних послуг (а. с. 55-79; 156-158 у т. 1), що підтверджується описами вкладення у цінний лист (а. с. 49-54 у т. 1); зазначені документи отримані представником відповідача, згідно з рекомендованими повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с.46 у т.1).

Однак, в порушення вимог договору від 01.06.2015 відповідач станом на дату розгляду справи не розрахувався з позивачем за надані послуги.

Також судом досліджено та приймається до уваги, що Постанова Кабінету Міністрів України від 05.07.2019 № 690 "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення і типових договорів про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення", яка набрала законної сили 13.08.2019, підлягає застосуванню.

Як наслідок, суд констатує, що сума боргу за водовідведення за час прострочення, а саме з липня 2017 по 12.08.2019 становить 56969,60 грн.

Згідно зі ст. ст. 73, 74, 77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Однак, відповідачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, як і не надано доказів часткової або повної сплати заявленого до стягнення боргу.

Отже, здійснивши перевірку нарахування заявленого до стягнення з відповідача суми боргу, суд встановив її обґрунтованість та відповідність обставинам справи, а тому частково задовольняє вимоги позивача про стягнення боргу в сумі 56969,60 грн.

У стягненні 7736,35 грн. основного боргу слід відмовити.

5. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розподіл судових витрат врегульовано ст. 129 ГПК України, згідно з п. 2 ч. 1 якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судові витрати в силу ст. 129 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Будпослуги № 2" Приватного підприємства "Будпослуги № 1" (11001, Житомирська область, Олевський район, м. Олевськ, вул.Промислова, буд. 27, код ЄДРПОУ 35215119) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Олевське орендне підприємство теплових мереж" (11001, Житомирська область, Олевський район, м. Олевськ, вул. Б. Хмельницького, 13а, код ЄДРПОУ 13566750)

- 56969,60 грн. заборгованості;

- 1691,32 грн. судового збору.

3. Відмовити в задоволенні стягнення 7736,35 грн. основного боргу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 20.03.20

Суддя Лозинська І.В.

Віддрукувати:

1 - до справи

2,3 - сторонам (реком.)

4 - третій особі