Рішення

від 13.03.2020 по справі 910/16256/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.03.2020Справа № 910/16256/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участі секретаря судового засідання Коновалова С.О., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи за позовом Вищого навчального закладу "Київський університет ринкових відносин" у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Міністерства юстиції України, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: приватного підприємства "Салон мармур, граніт, агломерат", Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та комунального підприємства "Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу", про визнання протиправним та скасування рішення,

за участі представників:

позивача: Суткович М.А. за ордером від 15 листопада 2019 року серії КС № 712551;

відповідача: Немирівської А.Г. за довіреністю від 24 вересня 2019 року № 7933/9.1.4/22-19;

приватного підприємства "Салон мармур, граніт, агломерат": не з`явився;

Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації): не з`явився;

комунального підприємства "Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу": не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У листопаді 2019 року Вищий навчальний заклад "Київський університет ринкових відносин" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі - Університет) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України (далі - Міністерство) про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора комунального підприємства "Реєстраційний центр нерухомості та бізнесу" Прошкіна Олександра Васильовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 44629756 від 14 грудня 2018 року, а також про скасування внесеного до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про право власності № 29463457.

В обґрунтування своїх вимог Університет посилався на те, що він з 1994 року є одноосібним власником громадської будівлі з господарськими будівлями та допоміжними спорудами загальною площею 3035,0 м 2 , що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Березняківська, будинок 26-Б, та складається з громадської будівлі (літера А) площею 2762,0 м 2 ; гаража (літера Б) площею 81,2 м 2 ; гаража (літера В) площею 116,5 м 2 ; овочесховища (літера Г) площею 75,3 м 2 . Право власності позивача на вказану нерухомість 21 листопада 2017 року в установленому законом порядку було зареєстровано державним реєстратором комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Пархомчук Анною Василівною в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

У той же час 15 липня 2019 року на територію Університету ввірвались люди міцної статури на чолі з директором приватного підприємства "Салон мармур, граніт, агломерат" (далі - Підприємство), які силовими методами намагались захопити приміщення та території головного корпусу позивача по вулиці Березняківській, 26-Б у місті Києві. 16 липня 2019 року Університету стало відомо, що право власності на належне йому вищенаведене нерухоме майно (загальною площею 2046,5 м 2 ) згідно з рішенням державного реєстратора комунального підприємства "Реєстраційний центр нерухомості та бізнесу" (далі - Центр) Прошкіна Олександра Васильовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 14 грудня 2018 року індексний номер: 44629756 було зареєстровано за Підприємством. Оскільки вказаний державний реєстратор, на думку позивача, не встановив відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства та відсутність суперечностей між заявленими і вже зареєстрованими речовими правами на вищенаведене нерухоме майно, у зв`язку з чим протиправно вчинив відповідні реєстраційні дії, а також враховуючи скасування Міністерством акредитації цього державного реєстратора, що виключає можливість притягнення його до відповідальності як посадової особи, Університет, посилаючись на статті 7, 10, 18, 22 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон), просив суд задовольнити пред`явлені ним до Міністерства (як державного реєстратора вищого рівня) вимоги про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Центру Прошкіна Олександра Васильовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 44629756 від 14 грудня 2018 року, а також про скасування внесеного до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про право власності № 29463457.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25 листопада 2019 року позовну заяву Університету прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/16256/19, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 9 січня 2020 року.

29 листопада 2019 року через загальний відділ канцелярії суду надійшла заява Університету про забезпечення позову від 28 листопада 2019 року № 702/19-аб, в якій останній просив суд заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно, Міністерству та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міській, районній, районній у місті Києві та Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам, нотаріусам, іншим суб`єктам державної реєстрації прав відповідно до Закону вчиняти будь-які реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо нерухомого майна за адресою: місто Київ, вулиця Березняківська, будинок 26-Б (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 1414959680000 та № 1722265580000). Ухвалою суду від 2 грудня 2019 року вказану заяву позивача було задоволено та вжито відповідні заходи забезпечення позову.

28 грудня 2019 року через загальний відділ канцелярії та документообігу суду надійшло клопотання позивача від 26 грудня 2019 року № 807/19аб, в якому останній просив суд витребувати у відповідача засвідчену копію електронних копій документів, на підставі яких було проведено державну реєстрацію права власності № 29463457 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14 грудня 2018 року № 44629756).

Ухвалою суду від 9 січня 2020 року підготовче судове засідання відкладено на 23 січня 2020 року. Крім того, цією ухвалою до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, було залучено Підприємство, а також витребувано у Міністерства засвідчену копію електронних копій документів, на підставі яких було проведено державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 29463457 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14 грудня 2018 року № 44629756).

13 січня 2020 року через загальний відділ канцелярії та документообігу суду надійшов відзив Міністерства на позовну заяву, в якому останнє заперечило проти задоволення вимог Університету з огляду на те, що повноваження щодо прийняття рішень про державну реєстрацію прав або відмову в їх державній реєстрації віднесено до виключної компетенції державного реєстратора відповідного суб`єкта державної реєстрації, тоді як будь-яке втручання у діяльність державних реєстраторів, пов`язану з проведенням державної реєстрації, зі сторони будь-яких органів та посадових осіб незалежно від того, чи перебувають державні реєстратори у трудових відносинах з Міністерством, законом заборонено. Також у зазначеному відзиві відповідач вказав, що Міністерство уповноважене розглядати відповідні скарги на рішення, дії чи бездіяльність державних реєстраторів у сфері державної реєстрації. У той же час за результатами опрацювання поданої Університетом скарги на дії та рішення державного реєстратора Центру Прошкіна Олександра Васильовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 44629756 від 14 грудня 2018 року, наказом Міністерством від 11 вересня 2019 року № 3369/7 у задоволенні скарги позивача було відмовлено без розгляду її по суті у зв`язку з недотриманням Університетом вимог частини 5 статті 37 Закону в частині надання належним чином засвідчених копій документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника у результаті прийняття рішення державним реєстратором. Разом із тим, враховуючи відсутність у Міністерства повноважень щодо здійснення/скасування реєстраційних дій (поза межами процедури оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав, передбаченої розділом VII Закону), а також зважаючи на недоведеність позивачем факту порушення його прав саме Міністерством, відповідач просив суд відмовити в задоволенні вимог позивача.

Крім того, 13 січня 2020 року разом із зазначеним відзивом до суду надійшло клопотання відповідача, в якому останній просив суд поновити Міністерству строк на подання вищенаведеного відзиву.

Ухвалою суду від 14 січня 2020 року в задоволенні клопотання Міністерства про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву було відмовлено.

У судовому засіданні 23 січня 2020 року представник позивача подав клопотання від 23 січня 2020 року № 857/20-аб, в якому, посилаючись на невиконання Міністерством вимог ухвали суду від 9 січня 2020 року щодо подачі витребуваних документів, просив суд застосувати до відповідача заходи процесуального примусу шляхом тимчасового вилучення доказів для їх дослідження, а саме: електронних копій документів, на підставі яких було проведено державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 29463457. Також у вказаному судовому засіданні представник позивача подав клопотання від 23 січня 2020 року № 858/20аб, в якому просив суд витребувати у прокурора Київської місцевої прокуратури № 4 ряд документів.

Ухвалою суду від 23 січня 2020 року в зв`язку із неможливістю розгляду в цьому підготовчому засіданні усіх питань, визначених частиною 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), підготовче судове засідання було відкладено на 13 лютого 2020 року.

Крім того, ухвалою суду від тієї ж дати строк підготовчого провадження у справі № 910/16256/19 було продовжено на 30 днів.

Разом із тим, у судовому засіданні 13 лютого 2020 року представник позивача заявив усне клопотання про відкликання поданих ним клопотань від 23 січня 2020 року № 857/20-аб про застосування до відповідача заходів процесуального примусу та від 23 січня 2020 року № 858/20аб про витребування у прокурора Київської місцевої прокуратури № 4 документів, а також просив суд не розглядати їх по суті. Зазначене усне клопотання представника позивача судом було задоволено.

Ухвалою суду від 13 лютого 2020 року до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, було залучено Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Центр. Крім того, цією ухвалою підготовче провадження у справі № 910/16256/19 було закрито та призначено її до судового розгляду по суті на 13 березня 2020 року.

У судовому засіданні 13 березня 2020 року представник позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача у цьому судовому засіданні проти задоволення вимог Університету заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Треті особи про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, проте явку своїх уповноважених представників у призначене судове засідання не забезпечили.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі спільного рішення заводу вимірювальної апаратури "Буревісник" та Міжнародного інституту ринкових відносин та підприємництва - Центр "Ринок" від 5 жовтня 1994 року № 07/19, а також відповідного акту приймання-передачі від 20 жовтня 1994 року, останньому було передано на баланс нежитлові приміщення з прилеглою територією та матеріальними цінностями за адресою: місто Київ, вулиця Березняківська, 26-Б.

Згідно з протоколом загальних зборів членів трудового колективу Міжнародного інституту ринкових відносин та підприємництва - Центр "Ринок", оформленого протоколом від 3 липня 2003 року № 1, а також відповідним наказом цієї юридичної особи від 1 грудня 2003 року № 229, Міжнародний інститут ринкових відносин та підприємництва - Центр "Ринок" було реорганізовано в Університет.

Враховуючи передачу правопопереднику позивача наведеного нерухомого майна, Університетом у встановленому законом порядку було зареєстровано право власності на громадської будівлі з господарськими будівлями та допоміжними спорудами загальною площею 3035,0 м 2 , які знаходяться за адресою: місто Київ, вулиця Березняківська, будинок 26-Б, що підтверджується відповідним записом у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 21 листопада 2017 року, вчиненим державним реєстратором комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Пархомчук Анною Василівною згідно з рішенням цієї посадової особи від 21 листопада 2017 року № 38270891. Вказане нерухоме майно складається з громадської будівлі (літера А) площею 2762,0 м 2 ; гаража (літера Б) площею 81,2 м 2 ; гаража (літера В) площею 116,5 м 2 ; овочесховища (літера Г) площею 75,3 м 2 .

З матеріалів справи також вбачається, що наведене нерухоме майно розташоване на земельній ділянці загальною площею 1,14 га (кадастровий номер: 8000000000:90:137:0001), яка перебуває у комунальній власності та передана Університету в постійне користування на підставі рішення Київської міської державної адміністрації від 21 листопада 1997 року № 1882 та державного акта на право постійного користування землею від 11 травня 1998 року серії I-КВ № 003902, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 20-4-00020.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, Університет посилався на те, що 15 липня 2019 року на його територію ввірвались люди міцної статури на чолі з директором Підприємства, які силовими методами намагались захопити приміщення та території головного корпусу позивача по вулиці Березняківській, 26-Б у місті Києві. 16 липня 2019 року Університету стало відомо, що право власності на належне йому вищенаведене нерухоме майно (загальною площею 2046,5 м 2 ) було зареєстровано за Підприємством згідно з записом про право власності № 29463457 на підставі рішення державного реєстратора Центру Прошкіна Олександра Васильовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 14 грудня 2018 року індексний номер: 44629756, які позивач і просив визнати протиправними та скасувати.

Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

З урахування приписів статті 4 ГПК України, наведені приписи законодавства визначають об`єктом захисту, у тому числі судового, порушене, невизнане або оспорюване право.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Право володіння, користування та розпорядження своїм майном становлять зміст права власності (стаття 317 ЦК України).

Згідно зі статтею 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Частинами 1, 2 статті 182 ЦК України визначено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Як було зазначено вище, право власності позивача на спірне нерухоме майно, розташоване за адресою: місто Київ, вулиця Березняківська, 26-Б, було зареєстроване за Університетом у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відповідно до рішення державного реєстратора комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Пархомчук Анною Василівною від 21 листопада 2017 року № 38270891.

У той же час, 14 грудня 2018 року в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державним реєстратором Центру Прошкіним Олександром Васильовичем було внесено запис про реєстрацію права власності Підприємства на нерухоме майно за вищенаведеною адресою загальною площею 2046,5 м 2 (номер запису: 29463457).

У своїй позовній заяві Університет вказував на те, що будь-яких договорів щодо відчуження належних йому спірних нежитлових приміщень чи їх частин позивачем у період з 1994 року до моменту звернення останнього з даним позовом до суду укладено не було, а наведене майно використовувалося Університетом з метою забезпечення діяльності цього навчального закладу. Крім того, позивач зазначив, що площа будівлі головного корпусу Університету, розташованої у місті Києві по вулиці Березняківській, 26-Б, становить 2762,0 м 2 , тоді як об`єкт площею 2046,5 м 2 (право власності на який згідно з оскаржуваним рішенням було зареєстровано за Підприємством) за вищенаведеною адресою взагалі не існує. Відтак, при здійсненні пошуку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень за ідентифікатором - адресою: місто Київ, вулиця Березняківська, 26-Б, відображаються відомості про двох власників одного і того ж нерухомого майна одночасно.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 2 Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення таких відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр прав на нерухоме майно містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав на нерухоме майно у процесі проведення таких реєстраційних дій (частина 1 статті 12 Закону).

Разом із тим, державній реєстрації підлягає заявлене право, державна реєстрація якого здійснюється суб`єктом державної реєстрації прав не за власною ініціативою, а на підставах, установлених законом, зокрема, за заявою про державну реєстрацію прав, поданою особою, за якою здійснюється реєстрація права. Тобто, відносини у сфері державної реєстрації речового права виникають саме між суб`єктом звернення за такою послугою та суб`єктом, уповноваженим здійснювати відповідні реєстраційні дії.

Суд звертає увагу на те, що даний спір не є спором між учасниками публічноправових відносин, оскільки ні державний реєстратор Центру Прошкін Олександр Васильович, приймаючи оскаржуване рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно (право власності на спірне нежитлове приміщення), ні Міністерство не мали публічно-правових відносин саме з позивачем. Прийняте вищевказаним державним реєстратором оскаржуване рішення про державну реєстрацію стосувалось реєстрації прав іншої особи - Підприємства, а не Університету.

Натомість, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

Визнання протиправним і скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за третьою особою є захистом прав позивача на нерухоме майно від їх порушення іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо того ж самого нерухомого майна.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що Університет фактично обґрунтовував позовні вимоги наявністю у нього права власності та відсутністю такого права у Підприємства, та, як наслідок, відсутністю в останнього правомірного інтересу щодо фіксації свого права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що даний спір є спором про цивільне право, тобто має приватноправовий характер, а саме: є спором позивача та Підприємства щодо права на спірну нерухомість, яке підлягає державній реєстрації.

Крім того, оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто останні були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорюване рішення, здійснено оспорюваний запис.

З урахуванням наведеного, спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на це майно іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо тієї ж нерухомості. Водночас належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, оскільки наслідки вирішення такого спору судом безпосередньо впливають на зміст та стан речового права цієї особи.

Такої ж правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 4 вересня 2018 року в справі № 823/2042/16 та від 2 жовтня 2018 року в справі № 911/488/18.

У той же час, у своєму позові Університет в якості відповідача визначив Міністерство.

За змістом частин 1, 2 статті 48 ГПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження залучити до участі у справі співвідповідача.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

У проведених у даній справі підготовчих засіданнях, зокрема, 13 лютого 2020 року, суд, враховуючи пояснення представника відповідача та зібрані у справі докази, у порядку статті 182 ГПК України звертав увагу представника позивача на суб`єктний склад учасників даної справи з метою вирішення питання про вступ у справу інших осіб, можливу заміну неналежного відповідача чи залучення співвідповідача. Крім того, у цих підготовчих засіданнях судом було заслухано та з`ясовано думку представника Університету щодо наявності відповідних клопотань з цього приводу. Проте вказаний представник зазначив про відсутність таких клопотань та наполягав на розгляді по суті позовних вимог Університету, пред`явлених до Міністерства.

У зв`язку з наведеними обставинами після вирішення передбачених статтею 182 ГПК України питань, а також враховуючи відсутність у суду можливості самостійно (за власною ініціативою) замінити відповідача - Міністерство на належного - Підприємство, ухвалою суду від 13 лютого 2020 року підготовче провадження у даній справі було закрито та призначено її до судового розгляду по суті на 13 березня 2020 року.

Зважаючи на викладене, а також беручи до уваги обов`язкові для врахування висновки Великої Палати Верховного Суду щодо суб`єктного складу зазначеної категорії спорів, суд дійшов висновку про те, що позивачем було невірно обрано відповідача, яким у даному випадку повинно бути Підприємство.

Слід також зазначити, що саме лише скасування державної реєстрації права, належного одній особі, за заявою іншої особи не дозволяє остаточно вирішити спір про право між цими особами без з`ясування правомірності правових підстав набуття такого майна, що має наслідком невиконання основного завдання судочинства.

Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 2 жовтня 2019 року в справі № 807/137/18.

Разом із тим, на позивача покладений обов`язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими до суду доказами, тобто, довести, що права та інтереси позивача дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються визначеним останнім відповідачем, а тому потребують захисту.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

При цьому, позивачем не доведено суду того, яким чином Міністерство порушило права та законні інтереси позивача у даній справі внаслідок прийняття державним реєстратором Центру Прошкіним Олександром Васильовичем спірного рішення та внесення останнім відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Суд також звертає увагу позивача на положення частини 3 статті 26 Закону, за якими відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Враховуючи невірне визначення відповідача у даній справі - Міністерства, недоведеність Університетом факту порушення саме вказаним відповідачем прав чи законних інтересів позивача, зважаючи на викладені у численних постановах Великої Палати Верховного Суду висновки, за змістом яких належним відповідачем у спірних правовідносинах є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (у даному випадку - Підприємство), а також беручи до уваги те, що саме лише скасування державної реєстрації права власності Підприємства на спірну нерухомість не дозволить остаточно вирішити спір про право між цими особами, не призведе до реального відновлення порушених прав Університету та буде мати наслідком невиконання основного завдання судочинства, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог Університету, пред`явлених до Міністерства в даній справі.

Судом також враховано, що 23 липня 2019 року (до моменту звернення позивача до суду з цим позовом та відкриття провадження у справі) Університет у порядку статті 37 Закону звертався до Міністерства зі скаргою від 23 липня 2019 року № 193, в якій просив скасувати рішення державного реєстратора Центр Прошкіна Олександра Васильовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14 грудня 2018 року № 44629756.

Наказом Міністерства від 11 вересня 2019 року № 3369/7 в задоволенні скарги Університету було відмовлено на підставі частини 5 статті 37 Закону в зв`язку з тим, що позивачем до його скарги були додані копії документів, не засвідчені в установленому порядку.

Разом із тим, законність вищевказаного наказу Міністерства при розгляді цієї справи Університетом під сумнів не ставилась, і позивачем не заперечувався факт подання ним до Міністерства скарги від 23 липня 2019 року без належним чином засвідчених документів, як того вимагають приписи частини 5 статті 37 Закону. Докази, які свідчать про оскарження позивачем цього наказу відповідача, у матеріалах даної справи відсутні.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, у задоволенні позову Університету слід відмовити.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати залишаються за позивачем та компенсації останньому не підлягають.

Як було зазначено вище, ухвалою суду від 2 грудня 2019 року заяву позивача про забезпечення позову було задоволено та вжито відповідні заходи забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно, Міністерству та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міській, районній, районній у місті Києві та Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам, нотаріусам, іншим суб`єктам державної реєстрації прав відповідно до Закону вчиняти будь-які реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо нерухомого майна за адресою: місто Київ, вулиця Березняківська, будинок 26-Б (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 1414959680000 та № 1722265580000).

Відповідно до частини 9 статті 145 ГПК України у випадку, зокрема, ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Зважаючи на відсутність правових підстав для задоволення пред`явлених до Міністерства позовних вимог Університету, а також враховуючи вищенаведені законодавчі приписи, суд дійшов висновку про необхідність скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду міста Києва від 2 грудня 2019 року в даній справі.

Керуючись статтями 86, 129, 145, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 2 грудня 2019 року № 910/16256/19, - скасувати.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 20 березня 2020 року.

Суддя Є.В. Павленко