Рішення

від 05.02.2020 по справі 280/6203/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2020 року 12:20Справа № 280/6203/19 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., за участю секретаря судового засідання Мащенко Д.В.,

представників:

позивача Волнової Ю.М.,

відповідача Ванюшанік Г.С.,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Електроремонтний завод Статор (вул.Каховська, буд. 32, м. Запоріжжя, 69096) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м. Запоріжжя, 69107) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

13.12.2019 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Електроремонтний завод Статор (далі - позивач або ТОВ Електроремонтний завод Статор ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач або ГУ ДПС у Запорізькій області), в якій позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 22.11.2019 №0003710507 яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем Податок на додану вартість, код платежу: 14010100 на загальну суму 550857,00 грн, у т.ч. за податковим зобов`язанням 367238,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 183619,00 грн, прийняте відповідачем.

Крім того, просить розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом представників сторін, стягнути на користь позивача сплачені судові витрати.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що перевірка ТОВ Електроремонтний завод Статор була проведена з численними порушеннями порядку проведення перевірок. Висновки Акту перевірки не відповідають фактичним обставинам та наявним документальним доказам, в зв`язку з чим спірне рішення було винесено протиправно і підлягає скасуванню.

Ухвалою від 18.12.2019 відкрито спрощене провадження у справі №280/6203/19, судове засідання призначено на 15.01.2020.

08.01.2020 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому зазначено, що перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.п.14.1.36, п.п. 14.1.181, п.п.14.1.231, п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 367238 грн. В зв`язку з чим спірне рішення прийнято законно та обґрунтовано. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

15.01.2020 від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи для надання відповіді на відзив. На клопотанні представник відповідача зазначила, що не заперечує проти заявленого клопотання.

Ухвалою від 15.01.2020 судове засідання відкладалось до 29.01.2020.

28.01.2020, на спростування доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

Протокольною ухвалою від 29.01.2020 в судовому засіданні оголошувалась перерва до 05.02.2020.

05.02.2020 від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів.

В судовому засіданні представники позивача та відповідача підтримали заявлені вимоги та заперечення. Надали суду пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві, відзиву та відповіді на відзив.

05.02.2020, на підставі ст.250 КАС України, судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Як встановлено з матеріалів справи, позивач був зареєстрований 19.11.2002, номер запису: 1 103 120 0000 019812, основними видами діяльності ТОВ Електроремонтний завод Статор є:

Код КВЕД 33.14 Ремонт і технічне обслуговування електричного устаткування (основний);

Код КВЕД 33.20 Установлення та монтаж машин і устаткування;

Код КВЕД 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням;

Код КВЕД 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна;

Код КВЕД 71.20 Технічні випробування та дослідження;

Код КВЕД 33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення.

Зазначені види діяльності підтверджуються витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Наявні у ТОВ Електроремонтний завод Статор Дозволи №440.16.23 від 23.06.2016 та №440.17.23 від 22.03.2017 підтверджують право виконувати роботи з підвищеної небезпеки та експлуатувати машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки - вантажопідіймальні крани.

Для здійснення основної господарської діяльності позивач орендує виробничі будівлі промислового призначення загальною площею 500 м.кв. за адресою: м. Запоріжжя, вул.Каховська, буд. 32 на підставі договору оренди №02/07-15 від 01.07.2015, укладеного з ТОВ ЕНЕРГО-ТРАДИЦІЇ . Також за договорами, укладеними з ТОВ ЕНЕРГО-ТРАДИЦІЇ ТОВ Електроремонтний завод Статор орендує виробниче устаткування (договір №03/07-15 від 01.07.2015) та вантажні транспортні засоби (договір № 01/04-17 від 01.04.2017).

Оборотно-сальдова відомість по pax. 10 та pax. 11 Необоротні активи за 1 півріччя 2019 року також підтверджує достатність матеріальних ресурсів у позивача, потрібних для господарювання.

Штатний розпис на 2019 рік підтверджує наявність кваліфікаційного персоналу, серед яких є як управлінські, так і робочі спеціальності.

Таким чином, ТОВ Електроремонтний завод Статор має достатні виробничі та трудові ресурси для здійснення господарської діяльності відповідно до укладених договорів з контрагентами.

Також судом встановлено, що в період з 09.10.2019 по 16.10.2019 ГУ ДПС у Запорізькій області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Електроремонтний завод Статор з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначені показників декларації з податку на додану вартість: за березень 2019 року по взаємовідносинах з ТОВ БЕЛЬМОНД ТОРГ (код ЄДРПОУ 42150354) у грудні 2018 року, за березень-травень 2018 року по взаємовідносинам з ТОВ ШЕРІДАНС ГРУП (код ЄДРПОУ 42479431) у березні 2019 року та за травень, липень 2019 року по взаємовідносинах з ТОВ РОДА ТРАНЗІТ (код ЄДРПОУ 42026780) в травні 2019 року, за результатами якої було складено Акт від 23.10.2019 №67/08-01-05-07/32261178 (далі по тексту - Акт перевірки).

Розділ 4 Акту перевірки Висновки містить встановлені контролюючим органом такі порушення вимог чинного законодавства з боку ТОВ Електроремонтний завод Статор , код ЄДРПОУ 32261178:

пп. 14.1.36, пп. 14.1.181, пп. 14.1.23 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до державного бюджету, всього на загальну суму 367238 грн., в т.ч.:

за березень 2019 року - 156406 грн.; за квітень 2019 року - 3740 грн.; за травень 2019 року - 130650 грн.;

за липень 2019 року - 76442 грн.

ТОВ Електроремонтний завод Статор були подані заперечення до Акту перевірки (вих. №532/11 від 12 листопада 2019 року), за результатами розгляду яких висновки Акту перевірки були залишені змін (відповідь на заперечення вих. №15696/10/08-01-05-07-12).

04.12.2019 ТОВ Електроремонтний завод Статор отримало прийняте ГУ ДПС у Запорізькій області на підставі Акту перевірки податкове повідомлення - рішення від 22.11.2019 №0003710507, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість, код платежу: 14010100 на загальну суму 550857,00 грн., у т.ч. за податковим зобов`язанням 367238,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 183619,00 грн., та розрахунок до нього, яким застосовано штрафну санкцію в розмірі 50 %.

При цьому суд звертає увагу, що ч. 2 п. 78.2 ст. 78 ПК України передбачає, що контролюючим органам забороняється проводити документальні позапланові перевірки, які передбачені підпунктами 78.1.1, 78.1.4, 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, у разі, якщо питання, що є предметом такої перевірки, були охоплені під час попередніх перевірок платника податків.

Контролюючим органом при проведенні перевірки не було враховано, що взаємовідносини з ТОВ БЕЛЬМОНД ТОРГ (код ЄДРПОУ 42150354) були предметом документальної позапланової виїзної перевірки, яку було проведено в період з 05.06.2019 по 11.06.2019 та результати якої були оформлені Актом перевірки від 19.06.2019 № 366/08-01-14-07/32261178 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток за 2018 рік та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ БЕЛЬМОНД ТОРГ (код ЄДРПОУ 42150354) у грудні 2018 року.

Щодо встановлених відповідачем обставин здійснених господарських операцій.

Фактичною підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення став висновок контролюючого органу про встановлення обставин, які свідчать про неможливість (нереальність) надання товарів (робіт, послуг) контрагентами-постачальниками , а також по ланцюгу постачання їхніми контрагентами, ознаки нереальності здійснення фінансово-господарських операцій та про дефектність документів, в яких відображено таке придбання товарів (робіт, послуг).

Разом з тим, такі висновки не можуть бути підставою для збільшення податкових зобов`язань, бо фактично в Акті перевірки відбулась перевірка не позивача, а контрагентів контрагента. Крім того, висновки Акту перевірки не відповідають фактично здійсненим між Сторонами господарським правочинам.

Так, в Акті перевірки зазначено, що за перевіряємий період ТОВ Електроремонтний завод Статор (код ЄДРПОУ 32261178) задекларовано податкового кредиту з податку на додану вартість всього в сумі 920368 грн.

Перевіркою правомірності визначення податкового кредиту при взаємовідносинах з ТОВ БЕЛЬМОНД ТОРГ (код ЄДРПОУ 42150354), ТОВ ШЕРІДАНС ГРУП (код ЄДРПОУ 42479431) та ТОВ РОДА ТРАНЗІТ (код ЄДРПОУ 42026780) (далі - контрагенти-постачальники ) у перевіряємому періоді встановлено його завищення всього на загальну суму 367238,00 грн., в т.ч.:

за березень 2019 року - 156406 грн.;

за квітень 2019 року - 3740 грн.;

за травень 2019 року - 130650 грн.;

за липень 2019 року - 76442 грн.

Такий висновок зроблено за результатами перевірки достовірності відображення показників у поданих деклараціях з ПДВ, а саме: перевіркою відображеного у рядку 10.1 декларацій Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) товарів/послуг та необоротних активів на митній території України з основною ставкою показника на підставі даних первинних документів, бухгалтерського та податкового обліку, комп`ютерних автоматизованих інформаційних систем та АРМів: ІТС ПОДАТКОВИЙ БЛОК , Архіву електронної звітності. Єдиний реєстр податкових накладних, інших баз даних ДФС України, даних звітності за відповідні звітні податкові періоди та ін.

Разом з тим надані при проведені перевірки первинні документи бухгалтерського та податкового обліку свідчать про достовірність відображення в поданих деклараціях ТОВ Електроремонтний завод Статор зазначених показників по господарським операціям з ТОВ БЕЛЬМОНД ТОРГ (код ЄДРПОУ 42150354), ТОВ ШЕРІДАНС ГРУП (код ЄДРПОУ 42479431) та ТОВ РОДА ТРАНЗІТ (код ЄДРПОУ 42026780).

Так, між ТОВ Електроремонтний завод Статор (Замовником) та ТОВ БЕЛЬМОНД ТОРГ (Виконавцем) був укладений Договір №03-12-1 від 03.12.2018, відповідно до умов якого Виконавець зобов`язався виконати Замовнику ремонт обмоток електродвигунів (код ДКПП 33.14) (далі -послуги), а Замовник зобов`язався надати електродвигуни в ремонт, прийняти їх після ремонту та оплатити надані послуги.

В специфікації №1 до договору №03-12-1 від 03.12.2019 сторони узгодили найменування та вартість послуг, яка становить 624438,00 грн., у т.ч. ПДВ 104438,00 грн. Пункт 1.2 Договору передбачає, що у разі, якщо послуги виконуються на території Виконавця, доставка електрообладнання в ремонт та з ремонту здійснюється транспортом Замовника та за його рахунок.

Підписаний між Виконавцем та Замовником Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-1217/36 від 17.12.2018 на суму 344760,00 грн., у т.ч. ПДВ 57460,00 грн., підтверджує факт виконання ремонтних робіт належним чином.

Враховуючи, що роботи виконувались на території Виконавця, обладнання було доставлено в ремонт та після ремонту транспортом Замовника, що підтверджують: Акт приймання обладнання в ремонт від 03.12.2018, ТТН №12031 від 03.12.2018; Акт приймання обладнання після ремонту від 17.12.2018, ТТН №12174 від 17.12.2018.

Розрахунок між Сторонами проведено шляхом перерахування грошових коштів, що підтверджено платіжними дорученнями №906 від 18.01.2019, №977 від 08.02.2019, №1051 від 13.03.2019.

Зазначені обставини знайшли своє відображення в Акті перевірки від 19.06.2019 №366/08-01-14-07/32261178.

Більш того, стор. 6 Акту перевірки по взаємовідносинам з ТОВ БЕЛЬМОНД ТОРГ (код ЄДРПОУ 42150354) містить висновок, що суми податку на додану вартість за зазначеною податковою накладною ТОВ Електроремонтний завод Статор включено до податкового кредиту березня 2019 року у сумі 57460 грн., які відповідають даним податкової декларації з ПДВ та даним Єдиного реєстру податкових накладних .

Щодо господарських взаємовідносин з ТОВ ШЕРІДАНС ГРУП (код ЄДРПОУ 42479431), то між Сторонами 01.03.2019 був укладений Договір поставки №19031 від 01.03.2019 p., відповідно до якого Постачальник ТОВ ШЕРІДАНС ГРУП передав Покупцю ТОВ Електроремонтний завод Статор у власність електроматеріали та запчастини, що підтверджується видатковою накладною №РН-0307/07 від 07.03.2019 на загальну суму 139328,72 грн., у т.ч. ПДВ 23221,45 грн.; видатковою накладною №РН-0318/32 від 18.03.2019 на суму 149488,50 грн., у т.ч. ПДВ 24914,75 грн. Транспортування товару здійснювалось власним транспортом Покупця згідно ТТН №03701 від 07.03.2019, ТТН №031803 від 18.03.2019.

Також 22.03.2019 між ТОВ ШЕРІДАНС ГРУП (Постачальником) та ТОВ Електроремонтний завод Статор (Покупцем) був укладений Договір постачання №19032 від 22.03.2019, відповідно до якого Постачальник поставив Покупцю комп`ютерне устаткування згідно видаткової накладної №РН-0325/15 від 25.03.2019 на суму 342432,00 грн., у т.ч. ПДВ 57072,00 грн., яке було перевезено на підставі ТТН №032501 від 25.03.2019.

Крім того, ТОВ ШЕРІДАНС ГРУП були надані позивачу на його території послуги по проектуванню та підключенню внутрішньої комп`ютерної мережі підприємства за Договором №190322 від 22.03.2019. Акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) №ОУ-0328/05 від 28.03.2019 на суму 22440,00 грн., у т.ч. ПДВ 3740,00 грн., підтверджує факт належного виконання послуг за договором.

Також між Сторонами був укладений Договір №190218 від 18.02.2019 по надання послуг з ремонту та технічного обслуговування електроустаткування та його частин.

Акт здачі-приймання послуг №ОУ-ОЗ14/07 від 14.03.2109 підтверджує факт надання послуг на загальну суму 127440,00 грн., у т.ч. ПДВ 21240,00 грн. Передача устаткування в ремонт здійснювалась за Актом від 19.02.2019 та ТТН №02191 від 19.02.2019, а з ремонту за Актом від 14.03.2019 та ТТН №03141 від 14.03.2019.

Акт здачі-приймання послуг №ОУ-0320/05 від 20.03.2109 підтверджує факт надання послуг на загальну суму 177420,00 грн., у т.ч. ПДВ 29570,00 грн. Передача устаткування в ремонт здійснювалась за Актом від 27.02.2019 та ТТН №02272 від 27.02.2019, а з ремонту за Актом від 20.03.2019 та ТТН №03202 від 20.03.2019.

Розрахунок за надані послуги та поставлений товар було проведено у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів згідно платіжних доручень №1072 від 29.03.2019, №1154 від 22.05.2019, №2124 від 27.05.2019, №2123 від 27.05.2019, №2125 від 27.05.2019.

Стор. 12 Акту перевірки щодо взаємовідносин з ТОВ ШЕРІДАНС ГРУП (код ЄДРПОУ 42479431) підтверджує, що суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними ТОВ Електроремонтний завод Статор включено до податкового кредиту березня 2019 року у сумі 98946 грн., квітень 2019 року - 3740 грн. та травень 2019 року - 57072 грн., які відповідають даним податкової декларації з ПДВ та даним Єдиного реєстру податкових накладних .

Що стосується господарських взаємовідносин з ТОВ РОДА ТРАНЗІТ (код ЄДРПОУ 42026780), то між Сторонами був укладений Договір постачання №19052 від 05.05.2019, відповідно до умов якого Постачальник ТОВ РОДА ТРАНЗІТ передало Покупцю ТОВ Електроремонтний завод Статор у власність електроізоляційні матеріали та запчастини до електроустаткування на підставі видаткової накладної № РН-0502/07 від 02.05.2019 на загальну суму 458652,00 грн., у т.ч. ПДВ 76442,00 грн., та видаткової накладної №РН-0506/12 від 06.05.2019 на суму 441468,00 грн., у т.ч. ПДВ 73578,00 грн. Транспортування товару відбулось власним транспортом Покупця згідно ТТН №05022 від 02.05.2019 та №05062 від 06.05.2019.

Розрахунки між Сторонами проведено у безготівковому порядку згідно платіжних доручень №1132 від 14.05.2019, №2110 від 14.05.2019 р., №1130 від 14.05.2019.

На стор. 15 Акту перевірки зазначено, що при відображені взаємовідносин з ТОВ РОДА ТРАНЗІТ (код ЄДРПОУ 42026780) суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними ТОВ Електроремонтний завод Статор включено до податкового кредиту травня 2019 року у сумі 73578 грн. та липня 2019 року - 76442 грн., які відповідають даним податкової декларації з ПДВ та даним Єдиного реєстру податкових накладних .

Отже, що стосується правильності та достовірності відображення показників у поданих деклараціях за березень-травень 2019 року, за липень 2019 року, то відображення у рядку 10.1 декларацій Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) товарів/послуг та необоротних активів на митній території України з основною ставкою показників податкового кредиту відповідає даним первинних документів та даним Єдиного реєстру податкових накладних.

Разом з тим, посадові особи контролюючого органу зробили висновок про незаконність здійснених позивачем витрат та віднесення суми ПДВ до податкового кредиту на підставі інформаційних баз, які жодним чином не є доказом, що підтверджує формування витрат підприємства та податкового кредиту.

Використана відповідачем податкова інформація стосовно контрагентів позивача не може бути підставою для висновку про нереальність господарських операцій, і як, наслідок, порушення позивачем норм податкового законодавства, оскільки жодною нормою законодавства України не передбачається обов`язок платників податків - покупців товарів (робіт, послуг) вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей щодо повноти та правильності ведення ними податкового обліку, сплати податків за окремою операцією придбання товарів (надання послуг), відомостей щодо третіх осіб (постачальників в ланцюгу) тощо.

Таким чином, вищевикладені порушення фактично не є порушеннями податкового законодавства вчиненим позивачем, а висновки щодо їх наявності зроблені контролюючим органом поза межами його повноважень.

Чинним законодавством на сторону в господарському зобов`язанні не покладено обов`язок з`ясування обставин відстежування ланцюга поставок, сплати податків та зборів та подання до контролюючих органів звітності контрагентами або їх подальшими контрагентами. Суб`єкт господарювання (добросовісний учасника угод та господарських операцій) не наділений можливістю контролю (навіть за власною ініціативою) за сплатою податків іншими суб`єктами підприємницької діяльності. Якщо контрагенти (суб`єкти підприємницької діяльності, які мали відносини з безпосередніми контрагентами) не виконав свого зобов`язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (ст. 61 Конституції України).

Зазначене свідчить, що позивачем були дотримані вимоги податкового законодавства при визначенні показників декларацій з податку на додану вартість: за березень 2019 року по взаємовідносинах з ТОВ БЕЛЬМОНД ТОРГ (код ЄДРПОУ 42150354) у грудні 2018 року, за березень-травень 2019 року по взаємовідносинах з ТОВ ШЕРІДАНС ГРУП (код ЄДРПОУ 42479431) у березні 2019 року та за травень, липень 2019 року по взаємовідносинах з ТОВ РОДА ТРАНЗІТ (код ЄДРПОУ 42026780) в травні 2019 року.

Щодо встановлених відповідачем порушень вимог податкового законодавства.

Підпункт 14.1.36. п. 14.1 ст. 14 ПК України визначає, що господарська діяльність -діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів -виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Пункт 198.1 ст. 198 ПК України передбачає, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

г) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

При цьому п. 198.2 ст. 198 ПК України передбачає, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Перевіркою підтверджено, що на виконання зазначених вимог позивачем до складу податкового кредиту було віднесено суми ПДВ, сплачені/нараховані у зв`язку зі здійсненням операцій по придбанню товарів та послуг за першою подією - отримання товару/послуги, у зв`язку зі здійснення поставки/ надання послуг, які у повному обсязі відповідають вимогам ст. 201 ПК України.

Так, п. 201.10. ст. 201 ПК України передбачає, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Відповідно до ч. 1 п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

На виконання зазначених вимог ТОВ Електроремонтний завод Статор до складу податкового кредиту було віднесено суми ПДВ, сплачені/нараховані у зв`язку зі здійсненням операцій по придбанню товарів та послуг за першою подією - отримання Товару/послуги.

ТОВ БЕЛЬМОНД ТОРГ за дослідженою господарською операцією було оформлено та зареєстровано в ЄРПН податкову накладну №996 від 17.12.2018, а замовником було отримано Витяг з ЄРПН №15217 від 15.01.2019 на підтвердження факту реєстрації в ЄРПН вищезазначеної податкової накладної.

ТОВ ШЕРІДАНС ГРУП , за дослідженими господарськими операціями були оформлені та зареєстровані в ЄРПН податкові накладні №185 від 07.03.2019, №184 від 14.03.2019, №493 від 18.03.2019, №494 від 20.03.2019, №497 від 28.03.2019, №496 від 20.03.2019, а замовником були отримані Витяги з ЄРПН №16308 від 28.03.2019 та №16498 від 09.04.2019 на підтвердження факту реєстрації в ЄРПН вищезазначених податкових накладних.

ТОВ РАДА ТРАНЗІТ за дослідженими господарськими операціями були оформлені та зареєстровані в ЄРПН податкові накладні №3 від 02.05.2019 та №36 від 06.05.2019, а замовником було отримано Витяг з ЄРПН №16927 від 13.05.2019 на підтвердження факту реєстрації в ЄРПН вищезазначених податкових накладних.

При перевірці правильності сплати податку на додану вартість контролюючим органом не було враховано, що до складу податкового кредиту ТОВ Електроремонтний завод Статор було віднесено податкові накладні, видані ТОВ БЕЛЬМОНД ТОРГ (код ЄДРПОУ 42150354), ТОВ ШЕРІДАНС ГРУП (код ЄДРПОУ 42479431) та ТОВ РОДА ТРАНЗІТ (код ЄДРПОУ 42026780) у зв`язку зі здійснення поставки / надання послуг, які у повному обсязі відповідають вимогам ст. 201 ПК України.

Частина 1 пункту 44.2 статті 44 ПК України передбачає, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи ТОВ Електроремонтний завод Статор , наявні в матеріалах справи, не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704), спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, фактично призвели до зміни в структурі активів платника податків, відповідають його звичайній господарській діяльності, а відтак є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.

Аргументи, зазначені в Акті перевірки контролюючим органом, фактично є припущеннями, жодним чином не доводять недобросовісність ТОВ Електроремонтний завод Статор , не спростовують реальність здійснення господарських відносин з контрагентом, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, тому є безпідставними.

Що стосується зауважень до первинних документів по взаємовідносинам з ТОВ БЕЛЬМОНД ТОРГ , то як пояснив представник позивача, акт приймання-передачі обладнання в ремонт від 03.12.2018 у кількості 3 комплектів відповідає товарно-транспортній накладній №12031 від 03.12.2018, бо здійснювалось перевезення 3-х комплектів секцій обмотки ротора, проте секції обмотки статора 50x19x3640 займає 2 місця вагою брутто 1,7 т. Отже, за ТТН №12031 від 03.12.2018 перевозилось 3 комплекту секцій обмотки ротора, які займали 4 місця.

Що стосується повернення обладнання після ремонту, то 17.12.2018 було повернуто та перевезено, згідно ТТН №12174 від 17.12.2018, тільки один комплект секції обмотки статора 50x19x3640, що займало 2 місця у вантажному транспорті. Інше обладнання було отримано з ремонту 18.12.2018, згідно Акту приймання-передачі після ремонту від 18.12.2018 та перевезено на підставі товарно-транспортної накладної №12183 від 18.12.2018.

Зазначені факти були відображені в Акті перевірки від 19.06.2019 №366/08-01-14-07/32261178, копію якого додана до матеріалів справи.

Посилання відповідача у Відзиві на позовну заяву про наявність кредиторської заборгованості позивача за придбаний товар та послуги щодо контрагентів ТОВ ШЕРІДАНС ГРУП та ТОВ РОДА ТРАНЗІТ є також неприйнятними, оскільки віднесення позивачем сум податку до податкового кредиту відбулося не за датою списання коштів з банківського рахунка позивача як платника податку на оплату товарів/послуг, а за датою отримання ним товарів/послуг, що відповідає вимогам п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України.

Крім того, в рахунок оплати за отриманий товар позивачем не перераховувано ТОВ РОДА ТРАНЗІТ грошові кошти, оскільки ТОВ РОДА ТРАНЗІТ повідомило про зміну кредитора та надало Договір про відступлення права вимоги №19/15-1 від 17.05.2019, згідно якого первісний кредитор ТОВ РОДА ТРАНЗІТ передає, а новий кредитор ТОВ БЕЙТОН приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за Договором постачання №19052 від 02.05.2019.

Таким чином, всі первинні документи складені у порядку, передбаченому Законом України Про бухгалтерський облік та податкову звітність та відображають реально здійснені господарські операції з контрагентами ТОВ БЕЛЬМОНД ТОРГ , ТОВ ШЕРІДАНС ГРУП та ТОВ РОДА ТРАНЗІТ , результати яких було використано в господарській діяльності позивача.

Щодо дотримання позивачем вимог податкового законодавства.

Слід зазначити, що всі податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних у відповідному періоді, отже ТОВ Електроремонтний завод Статор здійснило реальну господарську операцію зі своїми контрагентами ТОВ БЕЛЬМОНД ТОРГ , ТОВ ШЕРІДАНС ГРУП , ТОВ РОДА ТРАНЗІТ та підтвердило її всіма необхідними первинними документами.

Згідно з ч. 1 статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності). Єдиною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом.

Відповідно до ст. 234 ЦК України правочини, які вчинені без наміру створення правових наслідків, що обумовлені ними, визначаються законом як фіктивні.

Жодного судового рішення на підтвердження недійсності правочинів, укладених з контрагентами-покупцями, відповідач не надав.

В ухвалі від 01.03.2017 року по справі №157/4953/12 Вищий адміністративний суд України зазначив, що доводи податкового органу про не підтвердження реальності зазначених господарських операцій з огляду на не підтвердження поставок в ланцюгу до товаровиробника, не можуть бути підставою для позбавлення платника (позивача) права на формування податкового кредиту. Сума податку на додану вартість, яка включена до ціни товару, є податковим зобов`язанням продавця товару і саме продавець товару несе обов`язок сплатити суму податку до бюджету, а у разі, якщо контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Відповідно до висновку Верховного Суду в постанові від 27 березня 2018 року по справі №816/809/17, під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти, можливо, і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Також, у рішенні Європейського Суду з прав людини від 9 січня 2007 року, про порушення Україною статті 1 Першого протоколу у справі Інтерсплав проти України (п.37) вказується: Заявник стверджував, що він сплачував податки відповідно до Закону і ці платежі перевірялись декілька разів державними органами. Він зазначив, що він не несе відповідальності за діяльність інших компаній, у яких він купував металевий брухт, ціна на який включала ПДВ. Обов`язок сплачувати це ПДВ покладався на ці компанії, а не на заявника. Заявник підкреслив, що він не мав ні компетенції, ні можливості контролювати господарську діяльність інших підприємств і ситуація, на яку посилається Уряд, вказує на незадовільну діяльність податкових органів, за які заявник не повинен нести відповідальність. Він далі підкреслював, що численні перевірки його діяльності, які здійснювалися податковими органами, не виявили порушень, на підставі яких останні могли б ґрунтувати свої відмови.

У пункті 38 рішення зазначено: На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів для запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б указували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Відповідачем не спростовано факт наявності у контрагентів позивача податкових накладних, які належним чином оформлені та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також те, що за даними накладними сплачено постачальниками у повному обсязі податок на додану вартість у складі вартості поставлених товарів, належним чином оформлені та здані декларації, як це узгоджується з положеннями Податкового кодексу України і, відповідно, свідчить про наявність у позивача права на включення до податкового кредиту сплачених сум податку на додану вартість.

Щодо загальної доказової бази порушення ТОВ Електроремонтний завод Статор вимог податкового законодавства

Фактичною підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення став висновок контролюючого органу про непідтвердженість документально реальності здійснення господарських операцій позивача з ТОВ БЕЛЬМОНД ТОРГ (код ЄДРПОУ 42150354) у грудні 2018 року, за березень-травень 2019 року по взаємовідносинах з ТОВ ШЕРІДАНС ГРУП (код ЄДРПОУ 42479431) у березні 2019 року та за травень, липень 2019 року по взаємовідносинах з ТОВ РОДА ТРАНЗІТ (код ЄДРПОУ 42026780) в травні 2019 року.

Вказаний висновок ґрунтується на податковій інформації, отриманій відповідачем, за результатами аналізу діяльності контрагентів позивача, у т.ч. з його подальшими контрагентами, та недоведеності використання здійснених правочинів в господарській діяльності позивача.

Таким чином, посадові особи контролюючого органу зробили висновок про незаконність віднесення позивачем суми ПДВ до податкового кредиту на підставі інформаційних баз, які жодним чином не є доказом, що підтверджує формування податкового кредиту.

Суд зазначає, що доказом правомірності включення сум ПДВ до податкового кредиту є належним чином оформлена та зареєстрована в ЄРПН продавцем податкова накладна, а не данні інформаційних баз.

Використана відповідачем податкова інформація стосовно контрагентів контрагента позивача не може бути підставою для висновку про нереальність господарських операцій, і як, наслідок, порушення позивачем норм податкового законодавства, оскільки жодною нормою законодавства України не передбачається обов`язок платників податків - покупців товарів (робіт, послуг) вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей щодо повноти та правильності ведення ними податкового обліку, сплати податків за окремою операцією придбання товарів (надання послуг), відомостей щодо третіх осіб (постачальників в ланцюгу) тощо.

Крім того, відповідно до п.86.1 ст.86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

За визначенням, наведеним в п.2 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №727 від 20.08.2015, акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно п.3 розділу II Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №727 від 20.08.2015, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п.4 розділу III Порядку № 727 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно, зокрема:

чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів.

Отже, податковий орган може встановити наявність або відсутність порушень платником податків вимог податкового, валютного та іншого законодавства виключно за наслідками дослідження первинних документів такого платника податків, а відтак посилання податкового органу на податкову інформацію щодо контрагента позивача не має правових наслідків, тобто не може вважатись доказом у розумінні ст. 69 КАС України.

Таким чином, не можна покладати на суб`єкта господарювання функції контролюючого органу та поліції. Платник податку не має доступу до ланцюга поставок згідно реєстру податкових накладних, а може тільки отримувати інформацію про реєстрацію податкових накладних своїм контрагентом, не має права вимагати надання документів у постачальників свого постачальника, тому за умови здійснення реальної поставки товару та надання послуг, не може нести відповідальність за дії чи бездіяльність третіх осіб.

Так, законодавством України, зокрема Податковим кодексом України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладений обов`язок здійснювати контроль за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, подання звітності, сплати податків до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника. Не передбачено ні право, ні зобов`язання будь-якої із сторін правочину здійснювати контроль щодо показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками податкової звітності, що подана іншою стороною правочину. При цьому відповідно до законодавства кожний платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, яка стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватися на інших осіб, у тому числі на його контрагентів.

Статтею 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, відповідно до якого до відповідальності повинен бути притягнений правопорушник. Притягнення ж до відповідальності добросовісного платника податків суперечить конституційним нормам та вимогам законодавства.

В рішеннях Європейського суду з прав людини, що прийняті в справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява №803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03), Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03) наголошено на індивідуальному характері відповідальності особи та відсутності підстав для притягнення платника податків до відповідальності у зв`язку з порушенням податкової дисципліни його контрагентами. Зокрема, зазначено, що платник податку на додану вартість не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо такий платник не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Аналогічна правова позиція щодо індивідуального характеру юридичної відповідальності платника податків міститься, зокрема, в постанові Верховного Суду від 27.03.2018 року в справі №816/809/17.

Відсутність або недостатність, на думку податкового органу, у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати у постачальника на праві оренди або лізингу.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, в постанові Верховного Суду від 15.05.2018 року в справі №810/4391/16.

Відсутність у податкового органу інформації про придбання контрагентами позивача товару у місяці, в якому відбувся продаж товару, не може свідчити про нереальність господарських операцій, оскільки товар контрагенти позивача могли придбати раніше місяця його продажу.

Відповідно до ч. 6 ст. 75 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Виходячи з наведених положень КАС України посилання відповідача на наявність кримінальних проваджень щодо контрагентів позивача, в межах яких органами досудового слідства вживають певні заходи процесуального характеру, і вирок судом ще не винесений, є неприйнятними, оскільки матеріали кримінальних проваджень в силу закону не встановлюють жодних обставин, які мають значення в адміністративній справі.

Посилання відповідача на те, що висновки про нереальність здійснення господарських операцій зроблені на підставі аналізу баз даних АІС Податковий блок та податкової інформації щодо контрагентів позивача є неприйнятними, оскільки співставлення даних податкової звітності з даними внутрішніх баз даних контролюючого органу як етапу контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства і аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах податкового органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відносяться. А тому нарахування податків не може ґрунтуватися тільки на даних, які містяться в інформаційних базах контролюючого органу, без врахування даних первинних документів.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 14.06.2016 року в справі №К/800/39786/15.

Інформація з баз даних АІС Податковий блок та податкова інформація, що надана іншими контролюючими органами, щодо контрагентів позивача, на яку посилався відповідач, є неприйнятною, оскільки не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів, вона носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону. Крім того, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, в постановах Верховного Суду від 06.02.2018 року в справі №816/166/15-а (№К/9901/8403/18), від 27.03.2018 року в справі №816/809/17, від 14.08.2018 року в справі №815/3479/17.

Посилання відповідача на те, що нереальність господарських операцій позивача підтверджена дослідженням ланцюга постачання між контрагентом позивача та його контрагентами, які не є контрагентами позивача, є неприйнятними, оскільки при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, внаслідок чого не є обов`язковою передумовою для визначення податковим органом грошових зобов`язань по господарським операціям, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

У будь-якому випадку реалізуючи господарську компетенцію при укладенні та виконанні господарських договорів, сторони цього договору можуть вимагати від контрагента дотримання умов цих договорів, тією мірою якою дозволяють його (їх) умови. Перекладати на сторону договору обов`язки контролю свого контрагента за межами взаємовідносин, як того вимагає податковий орган, знаходиться за межами господарської компетенції суб`єкта господарювання та не входить до прав та обов`язків платника податку, зокрема на додану вартість. Це в свою чергу у межах спірних відносин позивача як платника податку покладає додаткове не передбачене законом обтяження, що є недопустимим.

Аналогічні висновки щодо застосування норм, викладені, зокрема в постановах Верховного Суду від 11.12.2018 в справі №803/2094/15, від 20.12.2018 в справі №815/4992/16.

Щодо наданих відповідачем запитів на адресу Слідчого управління фінансових ресурсів ГУ ДФС у м. Києві (вих. № 803/7/08-01-05-07-07 від 09.10.2019 та № 5263/8/08-01-05-07-07 від 09.10.2019) про надання-інформації щодо ТОВ БЕЛЬМОНД ТОРГ та ТОВ РОДА ТРАНЗІТ , то такі звернення не є належними та допустимими доказами, бо сам по собі факт направлення запиту не може бути доказом скоєння податкового правопорушення.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Також з цього приводу слід зазначити, що згідно ч. 1 ст. 205 КК України фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона, Законом України Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо зменшення тиску на бізнес №101-IX від 18.09.2019 року статтю 205 виключено, що свідчить про відсутність кримінального правопорушення.

У постанові Касаційного адміністративного суду від 27.03.2018 по справі №816/809/17 зазначено, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів в рамках такої кримінальної справи не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, проведених позивачем та його контрагентами.

В постанові по справі №822/2198/17 від 12.06.2018 Верховний Суд звернув увагу на те, що наявність кримінальних проваджень стосовно контрагентів товариства не є підставою для визнання операцій нереальними. А якщо вже контролюючий орган посилається на відкрите кримінальне провадження як доказ, то повинен надати підтвердження причетності товариства до злочинів, щодо яких здійснюються кримінальні провадження.

Також, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримання позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України , відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумними сумнівом . Так, наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, Верховним Судом України та Вищим адміністративним судом України неодноразово наголошувалося, що у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття добросовісний платник податків . Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Разом з тим, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.

З огляду на викладене, поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням контрагентами контрагента правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

Недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами. Подання платником податку до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Водночас, податковим органом в Акті перевірки не наведено факти, які б безспірно підтверджували недобросовісність саме ТОВ Електроремонтний завод Статор , як платника податків та/або свідчили про його обізнаність щодо протиправного характеру діяльності своїх контрагентів та подальших постачальників по ланцюгу постачання. Реальність виконання господарських операцій з огляду на їх зміст та оформлення не спростовано, як і не зазначено жодних належних доказів на підтвердження того, що визначені умовами договорів, товари не були фактично поставлені (послуги не були надані).

Необґрунтованість податкової вигоди настає у разі використання платником штучних форм господарської діяльності, які не відповідають дійсному економічному змісту господарської операції, з метою одержання податкової економії без відповідних економічних підстав.

Використання платником нелегальних способів ухилення від оподаткування податковою перевіркою не виявлено. Доказів на підтвердження домінування податкової мети (зниження податкового навантаження, одержання податкових пільг та переваг тощо) над комерційною метою, що притаманна даному виду господарської операції, податковою інспекцією в акті не зазначено.

Притягнення до відповідальності платника податків має відбуватись виключно за порушення норм податкового законодавства, оскільки така відповідальність передбачена спеціальними нормами і є самостійним видом юридичної відповідальності, яка застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності і незалежно від того, чи визнані відповідні угоди недійсними або є нікчемними.

Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента. Вищенаведений висновок ЄСПЛ підтвердив у рішенні по справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії. У п. 23 даного рішення ЄСПЛ наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника з тим, щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б. Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента.

Відповідні наслідки у податковому обліку платника податків створюють не самі по собі правочини, а здійснювані ним господарські операції. Згідно зі ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Тобто господарська операція повинна спричиняти реальні наслідки її вчинення - зміну майнового стану платника податків.

Податковим органом обставина щодо наявності реальних змін у податковому, бухгалтерському обліку позивача не спростована - в Акті перевірки відсутнє посилання на первинний документ, який би не відповідав змісту здійснених поставок (виконаних робіт).

Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведений конституційний припис кореспондується з вимогами ч.3 ст.2 КАС України, де передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Європейський суд з прав людини в Рішенні від 20.10.2011 у справі Рисовський проти України (заява № 29979/04) зазначив:

70.... Суд підкреслює особливу важливість принципу належного урядування . Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах Беєлер проти Італії [ВП] (Beyeler v. Italy fGCJ), заява Mb 33202/96, n. 120, ECHR 2000-1, Онер`їчдіз проти Туреччини [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, n. 128, ECHR 2004-X11, Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява Mq 21151/04, n. 72, від 8 квітня 2008 року, і Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява № 10373/0.5, п. 51, від 15 вересня 2009року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), заява Mq 36900/03, n. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах Онер`їлдіз проти Туреччини (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та Беєлер проти Італії (Beyeler v. Italy), п. 119).

71..... Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі Ґаші проти Хорватії (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі Тріо проти Хорватії (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009року). .

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, твердження контролюючого органу щодо порушення ТОВ Електроремонтний завод Статор вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладені в Акті перевірки, є необґрунтованими, суперечать наданими при проведенні перевірки первинним документам та чинному законодавству, а тому податкове повідомлення - рішення від 22.11.2019 № 0003710507 підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).

Згідно з ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду, позивачем сплачено судовий збір в розмірі 8262,86 грн

Враховуючи викладене, керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Електроремонтний завод Статор (вул. Каховська, буд. 32, м. Запоріжжя, 69096) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м. Запоріжжя, 69107) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 22.11.2019 №0003710507, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Електроремонтний завод Статор збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 550857,00 грн, в тому числі за податковим зобов`язанням 367238,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 183619,00 грн.

Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 8262,86 грн. (вісім тисяч двісті шістдесят дві гривні 86 копійки) присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Електроремонтний завод Статор за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 19 березня 2020 року.

Суддя Р.В. Кисіль