Рішення

від 20.03.2020 по справі 160/1048/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2020 року Справа № 160/1048/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сидоренка Д.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу фінансів Софіївської районної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

Обставини справи : ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ фінансового управління Софіївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області №32 від 28.12.2019 року про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади заступника начальника-начальника бюджетного відділу фінансового управління Софіївської районної державної адміністрації;

- зобов`язати відділ фінансів Софіївської районної державної адміністрації поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника-начальника бюджетного відділу фінансового управління Софіївської районної державної адміністрації з 28.12.2019 року;

- стягнути з відділу фінансів Софіївської районної державної адміністрації середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28.12.2019 року по день винесення судового рішення.

Позовні вимоги мотивовані, зокрема тим, що позивачу не було запропоновано іншої рівнозначної посади (іншої роботи), відповідач не з`ясоване питання наявності переважного права на залишення на роботі та не повідомлено Криворізький міський центр зайнятості про майбутнє масове вивільнення працівників.

Ухвалою суду від 31.01.2019 року відкрито провадження у адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами.

24.02.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від Відділу фінансів Софіївської районної державної адміністраціїнадійшов відзив на адміністративний позов, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування правової позиції відповідач зазначає, зокрема, що листом від 02.01.2020р. №01-29-6/370-20 позивачу пропонувалася посада головного спеціаліста Відділу освіти Софіївської райдержадміністрації. Також зазначає, про встановлені обставини наявності у інших працівників Відділу фінансів перевагу у кваліфікації та продуктивності праці порівняно з позивачем, про відсутність підстав для повідомлення центр зайнятості, та про неможливість задоволення вимог позивача в частині поновлення, оскільки такої посади не існує, як і не існує і фінансового управління.

Також у відзиві на позовну заяву викладене прохання про здійснення розгляду справи в порядку загального позовного провадження.

24.02.2020р. до суду від Відділу фінансів Софіївської районної державної адміністрації надійшло клопотання долучення витребуваних документів.

27.02.2020р. до суду надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 20.03.2020р. залишено без задоволення клопотання відповідача про здійснення розгляду справи в порядку загального позовного провадження.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Підпунктом 1) п.5 розпорядженням Голови районної державної адміністрації №Р-245/0/371-19 від 24.10.2019р. Про структуру Софіївської районної державної адміністрації визначено змінити найменування структурного підрозділу з Фінансове управління Софіївської районної державної адміністрації на Відділ фінансів Софіївської районної державної адміністрації .

Додатком 1 до розпорядження голови райдержадміністрації від 24.10.2019р. №Р-245/0/371-19 затверджена структура апарату та структурних підрозділів Софіївської районної державної адміністрації, згідно якої кількість штатних одиниць Відділу фінансів визначена на рівні 4.

Наказом фінансового управління Софіївської районної державної адміністрації №16 від 25.10.2019р. Про структуру відділу фінансів районної державної адміністрації визначено структуру працівників відділу фінансів Софіївської райдержадміністрації, яка діятиме з 01.01.2020р. (додаток №1) та ліквідовано у структурі фінансового управління Софіївської районної державної адміністрації, зокрема бюджетний відділ.

Пунктом 3 вказаного наказу визначено вивести та скоротити зі складу фінансового управління Софіївської районної державної адміністрації - заступника начальника управління - начальника бюджетного відділу - 1 штатна одиниця.

Попередженням від 29.10.2019р., заступника начальника - начальника бюджетного відділу фінансового управління Софіївської райдержадміністрації Шапран І.М., попереджено про те, що посада заступника начальника - начальника бюджетного відділу фінансового управління райдержадміністрації буде виведена та скорочена із штатного розпису та відповідно до статті 49-2 Кодексу законів про працю України, після закінчення 2-х місячного терміну з моменту одержання цього попередження, ОСОБА_1 буде звільнено із займаної посади, відповідно до п.1 ч.1 ст.87 Закону України Про державну службу .

Додатком №2 до наказу фінансового управління райдержадміністрації від 25.10.2019р. №16 попереджено, зокрема про можливе вивільнення та істотну зміну умов праці.

Розпорядженням голови районної державної адміністрації від 28.12.2019р. №Р-315/0/371-19 змінено найменування структурного підрозділу з Фінансове управління Софіївської районної державної адміністрації на Відділ фінансів Софіївської районної державної адміністрації , та затверджено відповідне положення про відділ.

Наказом Фінансового управління Софіївської районної державної адміністрації №32 від 28.12.2019р. звільнено ОСОБА_1 28.12.2019р. з посади заступника начальника - начальника бюджетного відділу фінансового управління Софіївської райдержадміністрації, у зв`язку із скороченням чисельності державних службовців фінансового управління, п.1 ч.1 ст.87 Закону України Про державну службу .

Листом вих.№01-29-6/0/370-20 від 02.01.2020р. позивачу запропоновано вакантні посади бухгалтера або провідного спеціаліста відділу освіти Софіївської районної державної адміністрації.

Вирішуючи спір та надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до ст.48 Закону України Про місцеві державні адміністрації посадові особи місцевих державних адміністрацій є державними службовцями, їх основні права, обов`язки, відповідальність, умови оплати праці і соціально-побутового забезпечення визначаються Законом України Про державну службу .

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України Про державну службу (далі - Закону № 889-VIII) державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів;7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.

Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби (ч.2 ст.1 Закону №889-VIII).

Частинами 1-2 ст.21 Закону №889-VIII визначено, що вступ на державну службу здійснюється шляхом призначення громадянина України на посаду державної служби за результатами конкурсу. Прийняття громадян України на посади державної служби без проведення конкурсу забороняється, крім випадків, передбачених цим Законом.

Частиною 5 ст.22 Закону №889-VIII визначено, що у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, здійснюється без обов`язкового проведення конкурсу.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.83 Закону №889-VIII державна служба припиняється, зокрема, за ініціативою суб`єкта призначення (ст.87 цього Закону).

Підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є, зокрема, скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі (п.1 ч.1 ст.87 Закону №889-VIII).

Відповідно до ч.1 ст.40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, у разі зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до ст.49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці (ч.1). При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством (ч.2). Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Відповідно до пункту 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" при розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.

Таким чином, виходячи зі змісту наведених норм, власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі скороченням чисельності або штату працівників зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які цей працівник може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини 3 статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду та які існували на день звільнення.

Така правова позиція сформульована Верховним Судом України у постанові від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15, та підтримується Верховним Судом, зокрема, у постанові від 08 травня 2019 року у справі № 806/1175/17.

Згідно ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Матеріалами справи підтверджено, що 29.10.2019р. позивача було ознайомлено з попередженням про його можливе звільнення у зв`язку із скороченням. Проте матеріали справи не містять даних, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення, та до дня розірвання трудового договору, пропонував позивачу всі інші вакантні посади. Разом з тим, безпідставним є посилання відповідача на лист від 02.01.2020р. №01-29-6/370-20, оскільки така пропозиція посади головного спеціаліста Відділу освіти Софіївської райдержадміністрації, здійснена після розірвання трудового договору.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено вищезазначені приписи щодо надання позивачу пропозицій, що, безумовно, свідчить про невиконання відповідачем в повній мірі покладеного на нього обов`язку, який мав передувати вирішенню питання про звільнення позивача, а відтак, при прийнятті оскаржуваного наказу порушено порядок вивільнення позивача, визначений законом.

За таких обставин, позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування наказу фінансового управління Софіївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області №32 від 28.12.2019 року про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади заступника начальника-начальника бюджетного відділу фінансового управління Софіївської районної державної адміністрації, підлягають задоволенню.

Щодо вимог про поновлення позивача на посаді заступника начальника-начальника бюджетного відділу фінансового управління Софіївської районної державної адміністрації з 28.12.2019 року, суд зазначає наступне.

Згідно частини 1 статті 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Згідно роз`яснень пункту 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів від 6 листопада 1992 року №9 у випадках зміни власника підприємства (установи, організації) чи його реорганізації (злиття з іншим підприємством, приєднання до іншого підприємства, поділу підприємства, виділення з нього одного або кількох нових підприємств, перетворення одного підприємства в інше, наприклад, державного підприємства в орендне підприємство або підприємства в господарське товариство) дія трудового договору працівника продовжується (ч. 3 ст.36 КЗпП в редакції від 19 січня 1995 року). При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п.1 ст.40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглось його попереднє місце роботи.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 28.10.2014 року (№ у ЄДРСР 41602330), у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.

Враховуючи наведене, позивач підлягає поновленню на посаді, з якої вона була звільнена.

Таким чином, ОСОБА_1 підлягає поновленню на посаді заступника начальника-начальника бюджетного відділу фінансового управління Софіївської районної державної адміністрації

Окрім того, у позовних вимогах позивач, просить суд поновити її на посаді з 28.12.2019 року, з огляду на, що суд зазначає, що відповідно до запису №14 трудової книжки серії НОМЕР_1 , позивача було звільнено із займаної посади 28.12.2019 року.

Відтак, останнім робочим днем ОСОБА_1 було 28.12.2019 року.Отже, оскільки з ОСОБА_1 всі розрахунки проведено включно по 28.12.2019 року, тому, задоволення даної позовної вимоги про поновлення її на посаді з 28.12.2019 року є, - неможливим, з огляду на те, що 28.12.2019 року було останнім робочим днем позивача.

Відповідно до ч.2 ст. 235 КЗпП при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Згідно зі ст. 27 Закону України Про оплату праці порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок), цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках: з) вимушеного прогулу.

Згідно з пунктом 2 Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Пунктом 5 Порядку передбачено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Пунктом 8 Порядку визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та поновлення позивача на посаді, на її користь належить стягнути середній заробіток, починаючи з 29.12.2019 року, тобто за 56 робочих днів (за виключенням вихідних днів та святкових днів).

Згідно з довідкою відділу фінансів №180 від 21.02.2020р., середньоденна заробітна плата позивача складає 593,37 грн.

Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу, що належить стягнути з відповідача на користь позивача, складає 33228,72 грн. (593,37 грн. х 56 днів), з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ фінансового управління Софіївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області №32 від 28.12.2019 року про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади заступника начальника-начальника бюджетного відділу фінансового управління Софіївської районної державної адміністрації.

Поновити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на посаді заступника начальника-начальника бюджетного відділу фінансового управління Софіївської районної державної адміністрації.

Стягнути з Відділу фінансів Софіївської районної державної адміністрації (вул.Незалежності, буд.58, смт Софіївка, Софіївський район, Дніпропетровська область, 53100; код ЄДРПОУ 02312560) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 33228,72 грн. (тридцять три тисячі двісті двадцять вісім гривень 72 копійки).

В задоволенні інших вимог відмовити.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць - допустити до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.В. Сидоренко