Рішення

від 26.02.2020 по справі 300/2185/19

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2020 р. справа № 300/2185/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Суддя Остап`юк С.В.,

за участю секретаря Королевич О.В.,

представника позивача Піцьківа В.Я.,

представників відповідача Конопади С.І., Білоуса Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Виробничо-торгова кондитерська фірма "Ласощі" до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішення за № 0006461405 від 15.08.2019, -

ВСТАНОВИВ:

07.11.2019 Публічне акціонере товариство Виробничо-торгова кондитерська фірма Ласощі (далі по тексту позивач, товариство) звернулася з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення за №0006461405 від 15.08.2019 про застосування штрафних санкцій у вигляді пені за порушення термінів розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 956 671 гривня.

Суд, ухвалою від 12.11.2019 залишив без руху вказану позовну заяву, як таку, що подана без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши позивачу строк для усунення її недоліків, які позивач в межах наданого строку усунув.

27.11.2019 ухвалою суду за поданим товариством позовом відкрито провадження в даній адміністративній справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

17.12.2019 відповідач подав відзив на позовну заяву та 05.02.2020 заперечення, а позивач 30.12.2019 - відповідь на відзив.

Для виконання завдань підготовчого провадження, 14.01.2020 та 27.01.2020 проведено підготовче засідання в даній справі, в якому за результатами здійснення дій, визначених частиною 2 статті 180 Кодексу адміністративного судочинства України закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач, заявлені позовні вимоги щодо предмета спору обґрунтовує обставинами пред`явлення та прийняття до розгляду заяви про стягнення з нерезидента - компанії MARTIN LLOVERAS, S.A. (Королівство Іспанія) заборгованості, що виникла внаслідок невиконання перед позивачем обов`язків продавця за зовнішньоекономічним контрактом №б/н від 22.07.2016 в розмірі 42 500 євро в порядку, спосіб та формі, визначеному законодавством Королівства Іспанія, в процедурі банкрутства, розпочатій з ініціативи боржника-нерезидента за правом країни свого походження - Королівства Іспанія.

Правові підстави позову обґрунтовує тим, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми частини 3 статті 4 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті (чинного на момент порушення строків розрахунків за контрактом) та частини 7 статті 13 Закону України Про валюту і валютні операції (чинного на час прийняття спірного рішення), в силу дії яких граничний строк розрахунків за операцією з імпорту товарів згідно з контрактом за №б/н від 22.07.2016 між позивачем із компанією MARTIN LLOVERAS, S.A. є зупиненим, а пеня за порушення цього строку не підлягає нарахуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав із вказаних у позовній заяві та відповіді на відзив обґрунтувань підстав та обставин.

Заперечуючи вимоги позивача, в заявах по суті справи, а також в поясненнях представників в судовому засіданні, відповідач, не заперечуючи обставин звернення позивача 28.10.2016 із заявою про стягнення 42 500 євро простроченої заборгованості за контрактом за №б/н від 22.07.2016 з нерезидента - компанії MARTIN LLOVERAS, S.A., включення вимог позивача до реєстру кредиторів в процедурі банкрутства нерезидента, не погодився з визначенням цих обставин, як таких, що відносяться до передбачених Законом підстав зупинення граничних строк розрахунків за операцією з імпорту товарів.

Заперечення щодо правових підстав позову відповідач обґрунтовує тим, що норми частини 3 статті 4 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті (чинного на момент порушення строків розрахунків за контрактом) та частини 7 статті 13 Закону України Про валюту і валютні операції (чинного на час прийняття спірного рішення) підлягають застосуванню за умови прийняття до розгляду позовної заяви про стягнення з нерезидента заборгованості в судовому порядку.

Звернення із кредиторськими вимогами в процедурі банкрутства не передбачені вказаними нормами, а тому, вважає зазначені позивачем обставини такими, що не створюють підстав для застосування цих норм до правовідносин здійснення розрахунків в іноземній валюті за контрактом №б/н від 22.07.2016 та зупинення граничних строків розрахунків за цим контрактом.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Публічне акціонерне товариство Виробничо-торгова кондитерська фірма Ласощі зареєстроване виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради 29.07.1997, є юридичною особою, взяте на податковий облік 13.08.1997 за №6677 та є платником податків і зборів, установлених законодавством.

22.07.2016 позивач та компанія MARTIN LLOVERAS, S.A. уклали контракт №б/н на купівлю універсальної турбо-шоколадної конш-машини U-500 за ціною 42 500 євро.

Виконуючи умови вищевказаного контракту позивач здійснив оплату товару в повному обсязі, що підтверджується квитанцією про оплату від 27.07.2016.

Наприкінці жовтня 2016 року позивач отримав повідомлення від адміністратора управління процесом банкрутства компанії MARTIN LLOVERAS, S.A. про оголошення процедури ліквідації компанії, у зв`язку з чим Товариству було запропоновано надати інформацію та підтверджуючі документи щодо заборгованості за контрактом за №б/н від 22.07.2016.

В січні 2017 року позивач отримав від адміністратора управління процесом банкрутства компанії MARTIN LLOVERAS, S.A. повідомлення про початок процедури банкрутства компанії MARTIN LLOVERAS, S.A., список майнових претензій, ліквідаційний баланс та перелік кредиторів, до якого включено позивача та його вимоги за контрактом №б/н від 22.07.2016 в розмірі 42 500 євро.

Поставка універсальної турбо-шоколадної конш-машини позивачу здійснена не була, також не було здійснено повернення коштів, сплачених позивачем в розмірі повної вартості товару на умовах передоплати авансовим платежем 27.07.2016.

Відповідно до висновку Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 01.12.2016 року за №4102-09/1346 позивачу продовжено строк розрахунку за імпортною зовнішньоекономічною операцією по контракту за №б/н від 22.07.2016 на суму 42 500 євро з 25.11.2016 до 04.01.2017.

Відповідач 12.07.2019 провів позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності за період з 01.06.2017 до 30.06.2019, за результатами якої встановив, що станом на 30.06.2019 непогашена прострочену дебіторську заборгованість в сумі 42 500 євро при здійснені імпортних операцій з нерезидентом MARTIN LLOVERAS, S.A. (Королівство Іспанія) по контракту №б/н від 22.07.2016.

Результати перевірки відображено в акті перевірки від 19.07.2019 за № 654/09-19-14-05/00382102. Також відповідач на підставі встановлених перевіркою обставин здійснив розрахунок пені за порушення термінів здійснення зовнішньоекономічних операцій позивачем за контрактом №б/н від 22.07.2016 з нерезидентом MARTIN LLOVERAS, S.A. (Королівство Іспанія) з 04.012017 обраховано 760 днів прострочення і нараховано пеню в розмірі 956 671, 95.

15.05.2019 відповідач виніс оскаржуване податкове повідомлення-рішення за №0006461405, яким за порушення вимог статті 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті застосував до позивача штрафні (фінансові) санкції у вигляді пені за порушення термінів розрахунку в сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 956671, 90 гривень.

Спірні правовідносини, на момент виконання позивачем умов зовнішньоекономічного контракту №б/н від 22.07.2016 з нерезидентом MARTIN LLOVERAS, S.A. (Королівство Іспанія), регулювалися Законом України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті .

Відповідно до статті 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції

(робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Пунктом 1 Постанов Правління Національного банку України від 04.12.2015 за №863 Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов`язкового продажу надходжень в іноземній валюті (набрала чинності з 05.12.2015 і діяла до 04.03.2016 включно), від 03.03.2016 за №140 (набрала чинності з 05.03.2016 і діяла до 08.06.2016 включно), від 07.06.2016 за №342 (набрала чинності з 09.06.2016 року і діє до 14.09.2016 року включно) встановлено, що розрахунки з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , повинні здійснювати у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Постановою Правління Національного банку України від 28.07.2016 за №361 Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України , яка набрала чинності 29.07.2016, внесені зміни до постанови від 07.06.2016 за №342 Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України . Зокрема, пунктом 2 Постанови №361 передбачено збільшення граничного строку для розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів з 90 календарних днів до 120 календарних днів (Пункт 2 цієї постанови діє до 14.09.2016 включно), від 14.09.2016 року); пунктом 1 постанов Правління НБУ від 13.12.2016 року за №410 (набирає чинності з 16.12.2016 та діє до 16.06.2017).

Постановою Правління Національного банку України від 25.05.2017 за №41 Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України , яка набрала чинності з 26.06.2017, внесені зміни до постанови Правління НБУ від 13.12.2016 за №410, зокрема виключено пункт 1 даної Постанови яким було передбачено строк для розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів 120 днів.

Відповідно до статті 6 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті (чинного на момент виникнення правовідносин) строки, зазначені у статтях 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, можуть бути продовжені центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, у разі виконання резидентами операцій за договорами виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, тендерної поставки, гарантійного обслуговування, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення.

Судом встановлено, що у відповідності до висновку Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 01.12.2016 за №4102-09/1346 позивачу продовжено строк розрахунку за імпортною зовнішньоекономічною операцією по контракту за №б/н від 22.07.2016 року на суму 42 500 євро з 25.11.2016 до 04.01.2017.

07.07.2018 набрав чинності Закон України Про валюту і валютні операції , яким визначено правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства та визнано таким, що втратив чинність Закон України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті .

Частина 1 статті 13 Закону України Про валюту і валютні операції передбачає, що Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Пунктом 8 статті 16 Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про валюту і валютні операції передбачає, що уповноважені установи, суб`єкти валютних операцій, які до дня введення в дію цього Закону порушили вимоги Декрету Кабінету Міністрів України Про систему валютного регулювання і валютного контролю , Указу Президента України від 27 червня 1999 року № 734/99 Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства та (або) нормативно-правових актів Національного банку України з питань валютного регулювання та контролю, несуть відповідальність, передбачену законодавством України, що діяло на день вчинення таких порушень.

Рішення про застосування до уповноважених установ, суб`єктів валютних операцій заходів впливу приймається органами валютного нагляду відповідно до компетенції, визначеної частинами п`ятою і шостою статті 11 цього Закону, у порядку, визначеному законодавством, що діє на день прийняття відповідного рішення.

Пунктом 2 Постанови правління Національного банку України передбачено, що граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, визначені в пункті 21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року № 5, поширюються на незавершені операції резидента з експорту та імпорту товарів, за якими до 07 лютого 2019 року не встановлено банком порушення 180-денного строку розрахунків (або строків, визначених у висновках центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики, виданих на перевищення встановлених законодавством України строків розрахунків).

Виходячи з аналізу зазначених норм, а також встановленої обставини - дати порушення граничних строків розрахунків за операцією з імпорту товарів за контрактом №б/н від 22.07.2016 між позивачем та нерезидентом MARTIN LLOVERAS, S.A., а саме 05.01.2017, тобто до 07.07.2018 - дати введення в дію Закону України Про валюту і валютні операції , суд зазначає, що до спірних правовідносин з приводу розрахунків за операціями з імпорту товарів за контрактом №б/н від 22.07.2016 між позивачем та нерезидентом MARTIN LLOVERAS, S.A. (Королівство Іспанія) підлягають застосуванню положення Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті в частині регулювання строків розрахунків за операцією з імпорту товарів та відповідальності за порушення таких строків.

В решті до відносини з приводу валютного регулювання та валютного нагляду за контрактом №б/н від 22.07.2016 між позивачем та нерезидентом MARTIN LLOVERAS, S.A. (Королівство Іспанія) підлягають застосуванню норми Закону України Про валюту і валютні операції .

Як наслідок, аргументи позивача про належність застосування до спірних відносин частини 3 статті 4 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті як підстави для зупинення строків розрахунків імпортною операцією позивача згідно контрактом №б/н від 22.07.2016 є необґрунтованими.

Проте, підлягають застосуванню до відносин між сторонами норми частини 7 статті 13 Закону України Про валюту і валютні операції , яка також віднесена позивачем до правових підстав позову.

Вказана норма передбачає, що у разі прийняття до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку, передбаченого зовнішньоекономічним договором (контрактом), або прийняття до провадження уповноваженим органом відповідної країни документа про стягнення такої заборгованості з боржника-нерезидента на користь резидента в позасудовому (досудовому) примусовому порядку строк, встановлений відповідно до цієї статті, зупиняється з дня прийняття до розгляду такої заяви (прийняття до провадження відповідного документа) і пеня за порушення строку в цей період не нараховується.

Суд зазначає, що норми права, закріплені в частини 3 статті 4 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті та в частини 7 статті 13 Закону України Про валюту і валютні операції спрямовані на один предмет регулювання суспільних відносин валютного нагляду.

Також суд звертає увагу на те, що в положеннях частини 3 статті 4 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті та в частини 7 статті 13 Закону України Про валюту і валютні операції зміст регулювання не змінився, є ідентичним.

Суд дослідив в судовому засіданні повідомлення та роз`яснення адміністратора управління процесом банкрутства компанії MARTIN LLOVERAS, S.A. - професійного товариства з обмеженою відповідальністю Роусауд Костас Дуран , наданих позивачу, а також постанов Комерційного суду №3 Барселони в провадженні процесі банкрутства компанії MARTIN LLOVERAS, S.A., поданих позивачем, на вимогу суду, в повному обсязі з перекладом з англійської та іспанської мов на українську.

Виходячи з аналізу досліджених доказів суд дійшов висновку, що встановлені правом Королівства Іспанія стягнення заборгованості із суб`єкта господарювання, у разі порушення щодо нього провадження про банкрутство є участь в процесі банкрутства такого суб`єкта, як його кредитора, включеного до списку кредиторів.

Таким чином, суд погоджується з твердженням позивача, що єдиним способом для захисту прав, порушених, внаслідок невиконання перед позивачем договірних зобов`язань нерезидентом - компанією MARTIN LLOVERAS, S.A - це звернення з кредиторськими вимогами до адміністратора управління процесом банкрутства компанії MARTIN LLOVERAS, S.A., призначеного Комерційним судом №3 Барселони, в порядку визначеному законодавством Королівства Іспанія, за правилами якого провадиться така процедура банкрутства нерезидента.

В за даних обставин днем прийняття до розгляду такої заяви, з настанням якого частина 7 статті 13 Закону України Про валюту і валютні операції пов`язує момент зупинення граничного строку розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів та момент зупинення нарахування пені за його порушення є день включення резидента до списку кредиторів за його кредиторськими вимогами.

Тому, твердження відповідача про відсутність підстав для застосування норм частина 7 статті 13 Закону України Про валюту і валютні операції у зв`язку з включенням резидента до реєстру кредиторів в процедурі банкрутства нерезидента за кредиторськими вимогами, що виникли внаслідок недотримання нерезидентом строку, передбаченого зовнішньоекономічним договором (контрактом) є таким, що суперечить обсягу гарантій та змісту правового регулювання норми Закону та порушує принцип рівності перед законом.

Однак, наявність підстав для зупинення граничного строку розрахунків за операціями з імпорту товарів за контрактом №б/н від 22.07.2016 та зупинення нарахування пені за порушення цього строку на підставі частини 7 статті 13 Закону України Про валюту і валютні операції з дня включення резидента до списку кредиторів за його кредиторськими вимогами, самостійно не є достатньою підставою для вирішення заявлених вимог позивача.

Вирішальним для встановлення правомірності застосування 15.08.2019 оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням за №0006461405 до позивача штрафних санкцій у вигляді пені за порушення термінів розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 956 671 гривня є встановлення обставин, з якими абзац 2 та 3 частини 7 статті 13 Закону України Про валюту і валютні операції пов`язують момент відновлення граничного строку розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів та нарахування пені за весь час порушення цього строку або звільнення від відповідальності за порушення граничних строків розрахунків з моменту їх зупинення.

Абзац 2 частини 7 статті 13 Закону України Про валюту і валютні операції встановлює, що у разі ухвалення судом, міжнародним комерційним арбітражем рішення про відмову в позові повністю чи частково в частині майнових вимог або про відмову у відкритті провадження у справі чи про залишення позову без розгляду, а також у разі визнання документа про стягнення заборгованості з боржника-нерезидента таким, що не підлягає виконанню, недійсним, незаконним тощо та (або) закриття (припинення) провадження без зарахування грошових коштів на рахунки резидентів у банках України за таким документом строк, встановлений відповідно до цієї статті, поновлюється і пеня за його порушення нараховується за кожний день прострочення, включаючи період, на який цей строк було зупинене.

Абзац 3 частини 7 статті 13 Закону України Про валюту і валютні операції передбачає, що разі ухвалення судом, міжнародним комерційним арбітражем рішення про задоволення позову сплаті підлягає лише пеня, нарахована до дня прийняття позовної заяви до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем.

Таким чином, в залежності від результату розгляду заяви про стягнення заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку, передбаченого зовнішньоекономічним договором (контрактом) встановлено виникнення підстав для звільнення від відповідальності за порушення граничних строків розрахунків з моменту їх зупинення або відновлення підстав для нарахування пені за весь час порушення.

В судовому засіданні суд встановив, що за наслідками провадження про банкрутство компанії MARTIN LLOVERAS, S.A., Комерційним судом №3 Барселони постановою від 22.06.2018 припинив провадження про банкрутство компанії MARTIN LLOVERAS, S.A.

Вказаною постановою, яка не підлягає оскарженню, анулювана юридична особа компанії MARTIN LLOVERAS, S.A. із скасуванням її реєстраційних записів, припинено роботу адміністратора управління процесом банкрутства, затверджено наданий ліквідаційний звіт.

За наслідками процедури банкрутства компанії MARTIN LLOVERAS, S.A. згідно ліквідаційного звіту виконати зобов`язання перед третіми особами або виплатити борги не вважається можливим.

Отже, судом встановлено, що в межах провадження про банкрутство за результатами розгляду кредиторських вимог позивача про погашення заборгованості в розмірі 42 500 євро, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом компанією MARTIN LLOVERAS, S.A. строку, передбаченого зовнішньоекономічним контрактом №б/н від 22.07.2016 виконання зобов`язання перед позивачем або виплата йому заборгованості не вважаються можливими, а провадження припинено без зарахування грошових коштів на рахунки позивача.

За таких умов, суд встановив наявність обставин, що обставин, з якими абзац 2 частини 7 статті 13 Закону України Про валюту і валютні операції пов`язує момент відновлення граничного строку розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів та нарахування пені за весь час порушення цього строку.

Як наслідок, з 22.06.2018 перебіг граничного строк розрахунків за операціями з імпорту товарів за контрактом №б/н від 22.07.2016 з нерезидентом компанією MARTIN LLOVERAS, S.A. підлягає відновленню, також з 22.06.2018 підлягає нарахуванню пеня за порушення граничного строку розрахунків за кожний день прострочення, включаючи період, на який цей строк підлягав зупиненню.

Враховуючи наведене, є правомірним застосування 15.08.2019 до позивача штрафних санкцій у вигляді пені за порушення термінів розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності розрахованої за кожний день прострочення в розмірі 956 671 гривня в межах вартості недопоставленого товару з урахуванням суми пені, нарахованої та сплаченої за попереднім рішенням від 27.06.2017.

В результаті, податкове повідомлення-рішення за №0006461405 від 15.08.2019 про застосування до Публічного акціонерного товариства Виробничо-торгова кондитерська фірма Ласощі штрафних санкцій у вигляді пені за порушення термінів розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 956 671 гривня прийнято Головним управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області правомірно, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За наслідками судового дослідження обставин, якими обґрунтовувалися позовні вимоги правові підстави позову не підтверджені, у зв`язку з цим відсутні фактичні та правові підстави для задоволення позовних вимог, а в задоволенні позову слід відмовити.

Судових витрат, які підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у справі не має.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Виробничо-торгова кондитерська фірма "Ласощі" (індекс 76000, вулиця Ленкавського, будинок 12-А, місто Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 00382102) до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (індекс 76018, вулиця Незалежності, будинок 20, місто Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 41142559) про визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішення за № 0006461405 від 15.08.2019, відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Остап`юк С.В.

Рішення складене в повному обсязі 10 березня 2020 р.