Рішення

від 19.03.2020 по справі 640/1213/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2020 року м. Київ № 640/1213/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до головного державного виконавця Відділу примусового виконання

рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства

юстиції України Рагімової Асі Назимівни,

Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної

виконавчої служби Міністерства юстиції України

третя особа, що не Товариство з обмеженою відповідальністю Базальт-6

заявляє самостійних

вимог на предмет

спору

про визнання протиправною та скасування постанови

представники позивача - Брезінський І.О.;

учасників справи: відповідачів та третьої особи - не з`явилися;

у судовому засіданні вільний слухач - ОСОБА_2 ,

також був присутній:

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) (далі - позивач або ОСОБА_1 ) подано на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва позов до головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рагімової Асі Назимівни (адреса: 01001, м. Київ, вул. Городецького, буд. 13) (надалі - відповідач-1 або ДВС), у якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рагімової Асі Назимівни про стягнення виконавчого збору від 24.04.2014, винесену в рамках виконавчого провадження ВП № 33253399.

Мотивуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначає про відсутність підстав для стягнення виконавчого збору та витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, оскільки державним виконавцем не вчинено відповідних виконавчих дій, спрямованих на примусове виконання рішення суду за ВП № 33253399.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.01.2020 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження у даній адміністративній справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами, передбаченими ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України (по тексту - КАС України); призначено справу до судового розгляду у судове засідання на 18.02.2020; залучено у якості співвідповідача Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (адреса: 01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, ідентифікаційний код - 00015622) (в рішенні - відповідач-2 або Відділ примусового виконання рішень); залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Базальт-6" (адреса: 01014, м. Київ, вул. Звіринецька, буд. 63, ідентифікаційний код - 39932990) (за текстом - третя особа або ТОВ "Базальт-6") до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору; витребувано належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження № 33253399.

У судовому засіданні призначеної дати судом оголошено перерву до 16.03.2020.

Вказаної дати в судовому засіданні представник позивача підтримав, за викладених у позові підстав, позовні вимоги та просив задовольнити позов.

Представники відповідачів та третьої особи в судове засідання не з`явилися, причин неявки не повідомили. Про час та місце розгляду справи останні були повідомлені належним чином.

За ч. 3 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

За таких обставин, приймаючи до уваги належне повідомлення Відділу примусового виконання рішень та ТОВ "Базальт-6" про час та місце судового засідання 16.03.2020, з урахуванням заявленого представником позивача клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження, судом ухвалено про здійснення розгляду адміністративної справи у порядку письмового провадження на підставі наявних у ній матеріалів, згідно ч. 3 ст. 268, ч. 3 ст. 194, ч. 9 ст. 205 КАС України.

Поряд із цим, суд примічає, що у відповідності до ч. 1 ст. 269 КАС України, у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).

Слід вказати, що у поданому 14.02.2020 через канцелярію до суду відзиві на позов відповідач-2 зауважує на проведенні державним виконавцем виконавчих дій у відповідності до вимог Закону України Про виконавче провадження .

Водночас, варто відмітити, що з моменту відкриття провадження у справі, відзиву та/або пояснень на позов чи відзив від відповідача-1 і третьої особи до суду не надходило.

Щодо інших процесуальних дій, вчинених судом, то необхідно зауважити, що ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.03.2020 задоволено клопотання Про поновлення строку на звернення до адміністративного суду , викладене у п. 2 прохальної частини позову вих. № 2020/01/17-1 від 17.01.2010, представника ОСОБА_1 . - Брезінського І.О. (адвоката); поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

22.06.2012 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Бєлозьоровим О.О. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 33253399, згідно виконавчого листа № 2-67/12 від 08.05.2012 Печерського районного суду м. Києва.

Згідно мотивувальної частини постанови, стягувачем є ПАТ Сведбанк , а боржником - ОСОБА_1

24.04.2014 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Рагімовою Асею Назимівною прийнято постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 3 210 441,73 грн. (по рішенню альтернативно - Постанова або Спірна постанова або Оскаржувана постанова).

08.09.2017 вказаним державним виконавцем прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження № 33253399.

03.10.2017 Солом`янським районним відділом державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві відкрито виконавче провадження № 54818034 про стягнення виконавчого збору з боржника.

Як відмічає позивач, державним виконавцем порушено строки пред`явлення Постанови до виконання, що є підставою для визнання її протиправною та скасування.

Крім того, на думку ОСОБА_1 , погашення заборгованості перед стягувачем відбулося поза межами виконавчого провадження, а тому, так як окремі дії виконавця не призвели до фактичного стягнення коштів за виконавчим документом про стягнення заборгованості, не має достатніх підстав для стягнення виконавчого збору.

Вважаючи, що Постанова не відповідає приписам Закону України Про виконавче провадження , позивач подав на розгляд суду відповідний позов.

Відповідач-2 у відзиві на позов акцентує, що твердження позивача щодо нездійснення державним виконавцем дій, спрямованих на примусове виконання рішення суду не відповідають дійсності.

Так, з метою забезпечення виконання виконавчого листа виданого 08.05.2012 № 2-67/12, державним виконавцем було накладено арешт на майно боржника.

З метою перевірки майнового стану боржника скеровувалися запити в Київське МБТІ, УДАІ МВС України у м. Києві, ГУ Держкомзему у м. Києві, ГУ Держкомзему у Київській області та отримано відповіді.

08.06.2017 винесена постанова про зміну назви сторони ВП № 33253399.

У перебігу примусового виконання рішення суду, до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшла заява стягувача від 23.08.2017 № 2017/08/23-1 про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з фактичним виконанням.

08.09.2017 державним виконавцем на підставі п. 9 ст. 39 Закону України Про виконавче провадження винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

02.07.2017 постанову про стягнення виконавчого збору направлено до Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, а відтак, за переконанням відповідача-2, строк пред`явлення такої до виконання слід розраховувати з 08.09.2017.

Як відмічає Відділ примусового виконання рішень, виконавчий збір підлягає стягненню незалежно від того чи було здійснено стягнення коштів за виконавчим документом органами державної виконавчої служби.

Вирішуючи спір по суті, суд зауважує на таке.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України Про виконавче провадження (в тексті - Закон), Інструкцією з організації примусового виконання рішень, та іншими нормативно-правовими актами (по рішенню - Інструкція) (тут і по тексту відповідні нормативно-правові акти наведено в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

За ст.ст. 1, 17, 18, 25 Закону України Про виконавче провадження за № 606-XIV від 21.04.1999, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті.

У виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, власне ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб`єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред`явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

З наведених положень Закону випливає про: визначення питань, що стосуються загальних засад виконавчого провадження; рішення, що підлягають примусовому виконанню; вимоги до виконавчого документа; порядок прийняття виконавчого документа до виконання.

Як видно з матеріалів справи, 22.06.2012 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Бєлозьоровим О.О. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 33253399, згідно виконавчого листа № 2-67/12 від 08.05.2012 Печерського районного суду м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Сведбанк" заборгованості за кредитним договором № 406 від 21.10.2005 в розмірі 3 994 416,72 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ складає 31 846 286,18 грн. та 255 308,08 грн., а також судового збору в розмірі 2 823,00 грн.

24.04.2014 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Рагімовою А.Н. прийнято Спірну постанову, зі змісту якої випливає про невиконання боржником виконавчого листа в самостійному порядку у семиденний строк, а тому наявні підстави для стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 3 210 441,73 грн.

Надалі, 08.09.2017 вказаним державним виконавцем, на підставі заяви стягувача вих. № 2017/08/23-1 від 23.08.2017, прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження № 33253399.

03.10.2017 Солом`янським районним відділом державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві відкрито виконавче провадження № 54818034 про стягнення виконавчого збору з боржника.

В рамках зазначених виконавчих дій, суд вказує, що 05.10.2016 набрав чинності Закон України Про виконавче провадження № 1404-VIII.

У відповідності до п. 7 Перехідних та прикінцевих положень цього Закону, виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Зважаючи на правила, визначені зазначеним пунктом, слід акцентувати, що завершення виконавчих дій, здійснення яких розпочато до набрання чинності Законом, провадиться у порядку, що діяв до набрання чинності Законом, тобто до 05.10.2016, оскільки після набрання чинності Законом виконавчі дії здійснюються відповідно вже у порядку, викладеному у наведеному нормативно-правовому акті.

За ч. 1 ст. 12 Закону, виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Отже, виконавчі документи, за якими стягувачем є держава або державний орган, можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Відповідно до п. 6 ч. 5 ст. 27 Закону, виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Вказані положення набрали чинності 30.11.2016, згідно із Законом № 1730-VIII від 03.11.2016.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що постанова про закінчення виконавчого провадження винесена 08.09.2017, що свідчить про не завершення виконавчих дій із виконання Постанови станом як на 05.10.2016, так і на 30.11.2016, суд відмічає, що виконавчі дії з пред`явлення Оскаржуваної постанови до примусового виконання мали б бути здійснені в строк до 06.01.2017, а також, між іншим, за правилами строку пред`явлення її до виконання протягом року (п. 2 Постанови), в передбаченому Законом порядку.

Частиною 2 статті 19 Конституції України перебачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, зважаючи, що Постанова, в якій стягувачем є держава в особі ДВС, була винесена поза межами встановленого ч. 1 ст. 12 Законом строку для пред`явлення її до примусового виконання, з урахуванням того, що в силу п. 6 ч. 5 ст. 27 Закону виконавчий збір не стягується згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності Законом, суд дійшов висновку, що Спірна постанова є такою, що винесена поза межами встановлених Законом строків для пред`явлення її до виконання, а тому, наявними є підстави для визнання її протиправною та скасування.

Окремо, суд акцентує, що згідно ст.ст. 28, 43 Закону України Про виконавче провадження № 606-XIV від 21.04.1999, у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Розподіл стягнутих державним виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаної від реалізації майна боржника) здійснюється у такому порядку:

1) у першу чергу повертається авансовий внесок сторін та інших осіб на організацію та проведення виконавчих дій;

2) у другу чергу компенсуються витрати державної виконавчої служби, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій, не покриті авансовим внеском сторін та інших осіб;

3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми.

За ст. 32 Закону, заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб;

2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні;

4) інші заходи, передбачені рішенням.

З наведених приписів Закону України Про виконавче провадження , в їх сукупності, слідує, що обов`язковими умовами стягнення виконавчого збору є, зокрема, фактичне стягнення конкретно державним виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум, для чого виконавцю надано право реалізовувати заходи примусового виконання рішень, зокрема із звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника.

В наведеній площині варто примітити, що доказів стягнення з ОСОБА_1 грошових сум згідно виконавчого листа № 2-67/12 від 08.05.2012 Печерського районного суду м. Києва у виконавчому провадженні № 33253399 як державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Бєлозьоровим О.О., як особою, що відкривала зауважене виконавче провадження, так і старшим державним виконавцем Рагімовою А.Н., як особі, якій передане виконавче провадження, відповідачами суду не надано, що свідчить про відсутність доказів вчинення виконавцями відповідного заходу примусового виконання окресленого виконавчого листа.

При цьому, з огляду на відмічене, судом відхиляються, як необґрунтовані, твердження відповідача-2 про те, що накладення арешту на майно боржника, скеровування запитів в Київське МБТІ, УДАІ МВС України у м. Києві, ГУ Держкомзему у м. Києві, ГУ Держкомзему у Київській області та отримання по них відповідей, винесення постанови про зміну назви сторони ВП № 33253399 вказують на реальне фактичне стягнення державними виконавцями з ОСОБА_1 сум згідно виконавчого листа № 2-67/12 від 08.05.2012 Печерського районного суду м. Києва, позаяк такі виконавчі дії є, з однієї сторони, реалізацією державними виконавцями прав, передбачених ч. 3 ст. 11 Закону, а саме: одержання безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідних для проведення виконавчих дій пояснень, довідок та іншої інформації, у тому числі конфіденційної; накладення арешту на майно боржника; а з іншої сторони, виконанням державними виконавцями покладених на них Законом обов`язків щодо розгляду заяв сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхніх клопотань.

В контексті викладених висновків та здійснених ДВС виконавчих дії, зокрема прийняття Спірної постанови, суд констатує, що частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, для встановлення обставин протиправності Постанови, необхідним є перевірка її судом на відповідність критеріям, що встановлені в ч. 2 ст. 2 КАС України.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 24.01.2020 (справа № 420/2921/19).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, проаналізувавши всі обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що прийняття Спірної постанови відбулося не у відповідності до приписів п.п. 1, 3, 8 ч. 2 ст. 2 КАС України, що є свідченням прийняття такого рішення, як невмотивованого, а тому суд вважає про обґрунтованість позову та задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Щодо судових витрат у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки в даному випадку суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, то судові витрати підлягають відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, як то відповідача-2 у справі.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 72-78, 241-246, 268-271, 287 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рагімової Асі Назимівни про стягнення виконавчого збору від 24.04.2014, винесену в рамках виконавчого провадження ВП № 33253399.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України (адреса: 01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, ідентифікаційний код - 00015622) понесені ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 10 510,00 грн. (десять тисяч п`ятсот десять гривень).

Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтею 287 КАС України, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 6 ст. 287 КАС України, апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

У відповідності до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя К.С. Пащенко