Постанова

від 21.07.2020 по справі 640/1213/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/1213/20 Суддя (судді) першої інстанції: Пащенко К.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого-судді: Черпіцької Л.Т. суддів:Пилипенко О.Є., Собківа Я.М., секретар судового засідання:Закревська І.Л., за участю: представник позивачаБрезинський І.О., представник відповідачаВасіна І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 березня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Рагімової Асі Назимівни, Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Базальт-6 про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рагімової Асі Назимівни про стягнення виконавчого збору від 24.04.2014, винесену в рамках виконавчого провадження ВП № 33253399.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 березня 2020 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України звернувся до суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що стягнення виконавчого збору проводиться в межах основного виконавчого провадження, а тому, відповідно постанови про стягнення виконавчого збору необхідно вважати пред`явленими до виконання автоматично. У зв`язку відсутні підстави вважати пропущеним строк пред`явлення до виконання (02.10.2017) постанови стягнення виконавчого збору від 24.04.2014. А також скаржник, посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 18 січня 2019 року у справі №826/19730/16, вважає, що законодавство не ставить в залежність факт вчинення виконавцем дій при примусовому виконанні рішень суду до можливості стягнення виконавчого збору.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги апеляційної скарги є необґрунтовані, просить в її задоволенні відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розгляд справи здійснюється з врахуванням вимог ст. 287 КАС України, яка регулює особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 22.06.2012 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Бєлозьоровим О.О. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 33253399, згідно виконавчого листа № 2-67/12 від 08.05.2012 Печерського районного суду м. Києва.

Згідно мотивувальної частини постанови, стягувачем є ПАТ Сведбанк , а боржником - ОСОБА_1

24.04.2014 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Рагімовою Асею Назимівною прийнято постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 3 210 441,73 грн.

З метою забезпечення виконання виконавчого листа виданого 08.05.2012 № 2-67/12, державним виконавцем було накладено арешт на майно боржника.

З метою перевірки майнового стану боржника скеровувалися запити в Київське МБТІ, УДАІ МВС України у м. Києві, ГУ Держкомзему у м. Києві, ГУ Держкомзему у Київській області та отримано відповіді.

08.06.2017 винесена постанова про зміну назви сторони у ВП № 33253399.

08.09.2017 на підставі п. 9 ст. 39 Закону України Про виконавче провадження прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження № 33253399.

02.07.2017 постанову про стягнення виконавчого збору направлено до Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві.

03.10.2017 Солом`янським районним відділом державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві відкрито виконавче провадження №54818034 про стягнення виконавчого збору з боржника.

Отже, предметом оскарження у даній справі є саме постанова старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Рагімової Асі Назимівни від 24.04.2014 у виконавчому провадженні № 33253399 про стягнення виконавчого збору.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу вимог приписів Закону України Про виконавче провадження , як за N 606-XIV, який втратив чинність 05.01.2017, так і за 1404-VIII, який набрав чинності 05.10.2016, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами.

Отже, постанова старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Рагімової Асі Назимівни прийнята 24.04.2014 у період чинності вимог Закону України Про виконавче провадження N 606-XIV.

А в період дії Закону України Про виконавче провадження № 1404-VIII була направлена постанова про стягнення виконавчого збору до Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві ( 02.07.2017 ) та відкрито виконавче провадження з її примусового виконання ( 03.10.2017 ).

У відповідності до п. 7 Перехідних та прикінцевих положень Закону України Про виконавче провадження № 1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Відповідно до п. 6 ч. 5 ст. 27 Закону України Про виконавче провадження № 1404-VIII виконавчий збір не стягується […] згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом . Колегія суддів акцентує увагу, що вказані положення набрали чинності 30.11.2016 згідно Закону України № 1730-VIII від 03.11.2016.

Як зазначалось вище спірна постанова про стягнення виконавчого збору прийнята 24.04.2014 , як наслідок після 30.11.2016 виконавчий збір на підставі такої постанови стягненню не підлягає.

В той же час, суд першої інстанції цілком обґрунтовано наголосив на тому, що згідно вимог ст. 28 Закону України Про виконавче провадження № 606-XIV, у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню , або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. Розмір фактично стягнутого з боржника виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі .

Наведена норма не містить можливості її двоякого трактування і беззаперечно вказує на те, що державний виконавець не мав законних підстав для стягнення виконавчого збору без реального стягнення суми боргу з боржника.

Даний висновок також підтверджується подальшими змінами внесеними до цієї статті Законом України від 12.02.2015 N 191-VIII, яким статтю 28 Закону України Про виконавче провадження № 606-XIV було доповнено наступним положенням: Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом .

В свою чергу, Законом України Про виконавче провадження №1404-VIII до внесення змін Законом України від 03.07.2018 N 2475-VIII, також було передбачено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута , повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що у разі фактичного виконання виконавчого документа майнового характеру у повному обсязі або частково державному виконавцю виплачується винагорода у відсотковому співвідношенні від стягнутої суми або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, якщо за таким виконавчим документом стягнуто виконавчий збір та витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення виконання рішення.

Враховуючи наведене вище правове регулювання спірних правовідносин, колегія суддів не вбачає підстав для застосування у даній справі правових висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, наведених у постанові від 18 січня 2019 року у справі №826/19730/16, на які посилається Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у апеляційній скарзі, оскільки фактичні обставини у справі №826/19730/16 стосовно постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 18.11.2016 є відмінними від обставин, які мають місце у справі № 640/1213/20.

При цьому, судом першої інстанції цілком обґрунтовано відхилені, як необґрунтовані, твердження Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про те, що накладення арешту на майно боржника, скерування запитів до Київського МБТІ, УДАІ МВС України у м. Києві, ГУ Держкомзему у м. Києві, ГУ Держкомзему у Київській області та отримання відповідей на них є діями, що вказують на вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень.

Проаналізувавши всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, а судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 287, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 березня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя:Л.Т. Черпіцька Судді:О.Є. Пилипенко Я.М. Собків