Рішення

від 20.03.2020 по справі 640/21031/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2020 року м. Київ № 640/21031/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю УКРАЇНО-ЄВРОПЕЙСЬКА КОМПАНІЯ РЕКОНСТРУКЦІЯ ТА БУДІВНИЦТВО до проГоловного управління Держпраці у Запорізькій області визнання протиправними та скасування рішень, О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Товариство з обмеженою відповідальністю УКРАЇНО-ЄВРОПЕЙСЬКА КОМПАНІЯ РЕКОНСТРУКЦІЯ ТА БУДІВНИЦТВО (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (далі по тексту - відповідач) про визнання незаконним та скасування припису в частині порушення ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України №ЗП1878/1150/АВ/П та визнання недійсною постанову від 30.10.2018р. №ЗП 1877/1150/АВ/П/ТД-1ФС про накладення штрафу.

Ухвалою суду від 15.01.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю прийняття оскаржуваних рішень.

08 лютого 2019 року відповідачем подано відзив відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав правомірності прийняття оскаржуваних рішень.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва.

ВСТАНОВИВ:

У період з 28.09.2018р. по 09.10.2018р. інспекторами Управління Держпраці, на підставі службового посвідчення №1150 та №565, відповідно до статті 259 КЗпП України, пунктів 19, 31 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою КМУ від 26 квітня 2017 року №295, проведено інспекційне відвідування ТОВ УКРАЇНО-ЄВРОПЕЙСЬКА КОМПАНІЯ РЕКОНСТРУКЦІЯ ТА БУДІВНИЦТВО на предмет додержання останнім вимог законодавства про працю.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт інспекційного відвідування №ЗП1878/1150/АВ від 09.10.2018р., згідно висновку якого ТОВ УКРАЇНО-ЄВРОПЕЙСЬКА КОМПАНІЯ РЕКОНСТРУКЦІЯ ТА БУДІВНИЦТВО допустило до роботи одного працівника - ОСОБА_2 без укладення з ним трудового договору, чим порушено вимоги статті 24 КЗпП України. В ході інспекційного відвідування підприємство надало для ознайомлення договір підряду та акт виконаної роботи до нього. В Договорі підряду від 02.07.2018р. №ТД-004 встановлено, що предметом договору є надання послуг, а саме виконання зварювальних робіт на об`єктах Замовника. Відповідно до Акту здачі-прийому виконаних робіт за Договором підряду №ТД-004 від 02.07.2018 перелік виконаних робіт: зварювальні роботи на об`єкті будівництва. Зазначені види робіт свідчать про процес праці, а не про його результат. При цьому в договорі відсутні обсяги робіт, тобто оплаті підлягає процес праці, а не її результат. Обов`язки ОСОБА_2 згідно договору підряду від 02.07.2018р. №ТД-004 збігаються з колом обов`язків за посадою - електрогазозварювальник, які передбачені класифікатором професій, за кодом - 7212. Крім того, відповідно до наказу №20-1 від 01.12.2017, директором підприємства затверджено штатний розпис, у якому присутня посада електрогазозварювальника.

На підставі встановленого порушення відповідачем 16.10.2018 винесено припис №ЗП1878/1150/АВ/П про усунення виявлених порушень, зокрема, п. 1 яким зобов`язано позивача до 20.11.2018 усунути порушення ч. 1 та 3 ст. 24 КЗпП України.

Постановою Головного управління Держпраці у Запорізькій області від 30.10.2018 №ЗП 1878/1150/АВ/П/ТД-1ФС за порушення позивачем ч. 1 та 3 ст. 24 КЗпП України на підприємство накладено штраф у розмірі 111 690,00рн.

Не погоджуючись з оскаржуваними рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Вирішуючи дану справу, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05.04.2007 № 877-V (далі - Закон № 877-V), дія якого поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Згідно з частиною 4 статті 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Зазначені у частині 4 цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому Законом № 877-V порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин 1, 4, 6 - 8, абзацу 2 частини 10, частин 13 та 14 статті 4, частин 1 - 4 статті 5, частини 3 статті 6, частин 1 - 4 та 6 статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини 3 статті 22 цього Закону.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 2 Закону № 877-V, органи Державної служби України з питань праці при проведенні заходів державного нагляду (контролю), забезпечують дотримання принципів державного нагляду (контролю); вимог щодо місця здійснення державного нагляду (контролю); вимог щодо врегулювання окремих питань виключно законами; обмежень у проведеннях заходів нагляду контролю в разі наявності конфлікту інтересів; трактувань норм на користь суб`єкта господарювання у разі їх неоднозначного трактування; заборони на вилучення оригіналів документів та техніки; обов`язку збереження комерційної та конфіденційної таємниці; умов проведення планових заходів, розробки методики для визначення критерій ризику; права суб`єкта господарювання на ознайомлення з підставами заходу та отримання посвідчення (направлення) на проведення заходу; вимог до складення наказу, посвідчення (направлення) на проведення заходу та акту за результатами заходу; відповідальності посадових осіб органу державного нагляду (контролю); прав суб`єктів господарювання; права на консультативну підтримку суб`єктів господарювання; громадський захист; оскарження рішень органів державного нагляду (контролю) та умов віднесення суб`єктів господарювання до незначного ступеня ризиків у разі незатвердження відповідних критеріїв розподілу.

Відповідно до частини 1 статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктами 1, 7 Положення про Державну службу України з питань праці , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96, Державна служба України з питань праці (далі також - Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

За приписами статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно з частиною 1 статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України, трудовий договір це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Так, згідно з ч. 1 ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути:

1) безстроковим, що укладається на невизначений строк;

2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін;

3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

У відповідності до ч. 1 ст. 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим:

1) при організованому наборі працівників;

2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я;

3) при укладенні контракту;

4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі;

5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу);

6) при укладенні трудового договору з фізичною особою;

7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи аналіз наведених норм права, суд зазначає, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства.

Загальне визначення цивільно-правового договору подається у статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України): договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відтак, цивільно-правовий договір - це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір про надання послуг тощо), предметом якого є надання певного результату, але з цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

Цивільно-правові договори застосовуються, як правило, для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів роботи, і у разі досягнення цієї мети договір вважається виконаним і дія його припиняється. Тобто, він застосовується для реалізації визначених, найчастіше разових робіт.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

В силу ч. 1 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Згідно приписів ч. 1 ст. 850 ЦК України замовник зобов`язаний сприяти підрядникові у виконанні роботи у випадках, в обсязі та в порядку, встановлених договором підряду. На виконання зазначених Приписів, замовник передбачив відсутність підпорядкованості правилам внутрішнього трудового розпорядку, та поклав обов`язок організації процесу виконання робіт з використанням власних засобів на виконавця, таким чином надавши йому можливість вільно обирати зручний для роботи час.

Як встановлено відповідачем під час перевірки, ТОВ УКРАЇНО-ЄВРОПЕЙСЬКА КОМПАНІЯ РЕКОНСТРУКЦІЯ ТА БУДІВНИЦТВО допустило до роботи одного працівника - ОСОБА_2 без укладення з ним трудового договору, чим порушено вимоги статті 24 КЗпП України. В ході інспекційного відвідування підприємство надало для ознайомлення договір підряду та акт виконаної роботи до нього. В Договорі підряду від 02.07.2018р. №ТД-004 встановлено, що предметом договору є надання послуг, а саме виконання зварювальних робіт на об`єктах Замовника. Відповідно до Акту здачі-прийому виконаних робіт за Договором підряду №ТД-004 від 02.07.2018 перелік виконаних робіт: зварювальні роботи на об`єкті будівництва. Зазначені види робіт свідчать про процес праці, а не про його результат. При цьому в договорі відсутні обсяги робіт, тобто оплаті підлягає процес праці, а не її результат. Обов`язки ОСОБА_2 згідно договору підряду від 02.07.2018р. №ТД-004 збігаються з колом обов`язків за посадою - електрогазозварювальник, які передбачені класифікатором професій, за кодом - 7212. Крім того, відповідно до наказу №20-1 від 01.12.2017, директором підприємства затверджено штатний розпис, у якому присутня посада електрогазозварювальника. Відповідно до наданих документів у ТОВ УКРАЇНО-ЄВРОПЕЙСЬКА КОМПАНІЯ РЕКОНСТРУКЦІЯ ТА БУДІВНИЦТВО є дозвіл виконувати роботи підвищеної небезпеки №2722.17.32 який діє з 03.10.2017 до 02.10.2022. Проте, відсутні дозволи на виконання зазначених робіт фізичної особи, залученої підприємством за договором ЦПХ. Зварювальні роботи відносяться до робіт підвищеної небезпеки, а виконувати такі роботи на підставі договору підряду має право лише той підрядник, який одержав відповідний дозвіл згідно з Порядком видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування, підвищеної небезпеки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 №1107.

Слід зазначити, що основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Підрядник, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Трудовий договір це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання, трудова діяльність не припиняється.

Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 08.05.2018 №127/21595/16-ц.

Натомість, укладені та виконані сторонами цивільно-правові договори не передбачають підпорядкування виконавця внутрішньому трудовому розпорядку.

Навпаки, Договором підряду від 02.07.2018 передбачено, що Замовник доручає Виконавцю виконувати зварювальні роботи на об`єктах Замовника. Термін виконання робіт з 02.07.208 - 30.07.2018. Вартість виконаної роботи становить 5000,00грн.

Укладений договір не містить обов`язку виконавця бути присутнім на підприємстві у визначені робочі години, регламентації процесу праці, часу та тривалості робочого часу. Необхідність укладення цивільно-правового договору з ОСОБА_2 обумовлюється відсутністю необхідності систематично виконувати роботу певного виду на підприємстві, необхідністю виконувати лише конкретні обсяги замовлень не систематично.

Отже, підрядник самостійно в межах встановлених строків договору визначив порядок та окремі етапи роботи, при цьому правила внутрішнього розпорядку позивача на нього не розповсюджувалися.

Суд не погоджується з твердженням відповідача, що …види робіт свідчать про процес праці, а не про його результат, відсутні обсяги послуг, тобто оплаті підлягає процес праці, а не обсяг наданих послуг , з огляду на наступне.

Договором підряду від 02.07.2018 №ТД-004 визначений предмет договору, а саме види робіт (послуг) які необхідно виконати; встановлено строк виконання робіт; визначена вартість виконаної роботи.

На думку суду зазначені обставини спростовують твердження відповідача про постійний процес роботи та постійну оплату праці, без зазначення конкретного обсягу роботи (наданих послуг), періоду часу за який вона повинна бути виконана та визначеної суми винагороди за певний вид роботи (наданої послуги).

Водночас, суд бере до уваги, що відповідачем зазначено, що деякі роботи відносились до робіт з підвищеною небезпекою, у зв`язку з чим підряднику необхідно було отримати дозвіл на відповідні роботи. Проте дане питання врегульоване ч. 3 ст. 837 ЦК України, вказаною нормою передбачено, що для виконання окремих видів робіт, встановлених законом підрядник зобов`язаний отримати відповідний дозвіл. Тобто обов`язок отримання відповідного дозволу покладено на підрядника і позивач не несе відповідальності за недотримання цих вимог підрядником.

Згідно зі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У свою чергу, відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, наявність обставин, що вказують на відсутність спрямування правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, є лише підставою розгляду питання компетентним судом для визнання правочину недійсним (тобто вказує на оспорюваність правочину).

У той же час, згідно зі ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суд бере до уваги, що укладений позивачем Договір підряду від 02.07.2018 №ТД-004, у встановленому порядку недійсним не визнаний.

При цьому, відповідач не має повноважень на визнання укладених позивачем із громадянином ОСОБА_2 цивільно-правових договорів з надання послуг недійсними або визнавати їх трудовими, чи на власний розсуд тлумачити їх умови.

Відповідно до абз.2 ч.2 ст.256 КЗпП України юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Враховуючи те, що при розгляді справи не знайшли свого підтвердження висновки, викладені в акті інспектування №ЗП 1878/1150/АВ, суд дійшов висновку про протиправність застосування відповідачем до позивача штрафних санкцій, передбачених абз. 2 ч.2 ст. 265 КЗпП України.

Таким чином, на підставі вищевикладеного суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю УКРАЇНО-ЄВРОПЕЙСЬКА КОМПАНІЯ РЕКОНСТРУКЦІЯ ТА БУДІВНИЦТВО .

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 3524,00грн. з бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Запорізькій області.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю УКРАЇНО-ЄВРОПЕЙСЬКА КОМПАНІЯ РЕКОНСТРУКЦІЯ ТА БУДІВНИЦТВО (м. Київ, вул. Жилянська, 107, 01032, код ЄДРПОУ 41248000) задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Запорізькій області (69032, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 25, код ЄДРПОУ 39833546) від 30.10.2018р. №ЗП 1878/1150/АВ/П/ТД-1ФС про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами.

Визнати протиправним та скасувати припис Головного управління Держпраці у Запорізькій області (69032, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 25, код ЄДРПОУ 39833546) від 16.10.2018 №ЗП1878/1150/АВ/П про усунення виявлених порушень в частині порушення ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю УКРАЇНО-ЄВРОПЕЙСЬКА КОМПАНІЯ РЕКОНСТРУКЦІЯ ТА БУДІВНИЦТВО (м. Київ, вул. Жилянська, 107, 01032, код ЄДРПОУ 41248000) здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 3524,00грн. з бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Запорізькій області.

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Амельохін