Постанова

від 17.03.2020 по справі 300/578/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2020 рокуЛьвівСправа № 300/578/19 пров. № 857/12961/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В.,

за участю секретаря судового засідання: Гнідець Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Роял Хоспітелеті Груп на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2019 року, головуючий суддя - Матуляк Я.П., ухвалене о 10:52 год. у м. Івано-Франківську, повний текст якого складено 07.10.2019 року, у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Роял Хоспітелеті Груп до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

В березні 2019 року позивач - ТзОВ Роял Хоспітелеті Груп звернулося в суд з позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.12.2017 року за № 0010071401 та за № 0110081401.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилалося на те, що відповідач, в порушення положень Податкового кодексу України необґрунтовано та безпідставно зробив висновок про наявність у ТзОВ "Роял Хоспітелеті Груп" обов`язку щодо сплати податку на прибуток приватних підприємств згідно податкового повідомлення-рішення від 12.12.2017 року №0010071401 за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 7 071 590 грн., та обов`язку щодо сплати податку на додану вартість згідно податкового повідомлення-рішення від 12.12.2017 року №0010081401 в частині заниження податкових зобов`язань в сумі 71 482 грн. Зазначало, що дані податкові повідомлення-рішення винесено на підставі акта перевірки №1306/09-19-14-01/34694915 від 28.11.2017 року. ТзОВ "Роял Хоспітелеті Груп" не погоджувалося із винесеними Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області податковими повідомленнями - рішеннями, вважало їх такими, що суперечать вимогам чинного законодавства України, не відповідають фактичним обставинам справи та підлягають скасуванню.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2019 ро в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ТзОВ Роял Хоспітелеті Груп оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд попередньої інстанції безпідставно погодився з доводами відповідача щодо визнання заборгованості безнадійною, оскільки у випадку недостатності майна в ліквідаційній процедурі для задоволенні вимог кредиторів вимоги вважають погашеними (а не безнадійними).

Відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на підставі направлення від 13.11.2017 року № 1828, відповідно до пункту 20.1 статті 20, п.п.78 1.7 пункту 78.1 ст. 78. пункту 82.2 статті 82 глави 8 Податкового кодексу України посадовими особами ГУ ДФС в Івано-Франківській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Роял Хоспітелеті Груп" (код ЄДРПОУ 3469415) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 року по 31.10.2017 року.

За результатами вищенаведеної перевірки складено акт №1306/09-19-14-01/34694915 від 28.11.2017 року, яким зафіксовано в тому числі і наступне порушення позивачем: абз. "є" пп. 14.1.11, абз. "б" п. 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в період що перевірявся, на загальну суму 5 657 215,00 грн., в тому числі за 2016 рік - 5 657 215,00 грн. та п. 198.5 статті 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в період що перевірявся, на загальну суму 71 482,00 грн., в тому числі за квітень 2015 року - 71 482,00 грн. (а.с. 114-123).

ГУ ДФС в Івано-Франківській області на підставі акта перевірки №1306/09-19-14-01/34694915 від 28.11.2017 року винесено серед інших і податкові повідомлення-рішення від 12.12.2017 року №0010071401 (форма Р) яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на суму 7 071 590 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі - 5 657 215,00 грн., за штрафними санкціями в розмірі - 1 414 304,00 грн. та від 12.12.2017 року №0010081401 (форма Р) яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 89 353,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі - 71 482,00 грн., за штрафними санкціями в розмірі - 17 817,00 грн. (а.с. 124-125).

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем в ході проведення перевірки правомірно встановлено порушення ТзОВ "Роял Хоспітелеті Груп" щодо невключення за період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року до інших операційних доходів суму кредиторської заборгованості по валютному кредиту в розмірі 81 548 253,00 грн., як безнадійну заборгованість непогашену внаслідок недостатності майна, при чому дії виконавчого провадження з розшуку зареєстрованого за ТзОВ "Роял Хоспітелеті Груп" майна виявилися безрезультатними, а інше майно відсутнє. Також правомірним є висновок податкового органу щодо заниження ТзОВ "Роял Хоспітелеті Груп" податкових зобов`язань по податку на додану вартість у періоді, що перевірявся в загальній сумі 71 482,00 грн., в тому чисті за квітень 2015 року - 71 482,00грн, в результаті допущених порушень податкового законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Податковим кодексом України (далі - ПК України), Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положенням (Стандартом) бухгалтерського обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290.

Відповідно до пп.14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПК України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак:

а) заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;

б) прострочена заборгованість померлої фізичної особи, за відсутності у неї спадкового майна, на яке може бути звернено стягнення;

в) прострочена заборгованість осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, оголошені померлими;

ґ) прострочена понад 180 днів заборгованість особи, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство, а для фізичних осіб - заборгованість, що не перевищує 25 відсотків мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у разі відсутності законодавчо затвердженої процедури банкрутства фізичних осіб);

д) актив у вигляді корпоративних прав або не боргових цінних паперів, емітента яких визнано банкрутом або припинено як юридичну особу у зв`язку з його ліквідацією;

е) сума залишкового призового фонду лотереї станом на 31 грудня кожного року;

є) прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості;

ж) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв`язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;

з) заборгованість суб`єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв`язку з їх ліквідацією.

Отже, у разі якщо сума кредиторської заборгованості платника податку відповідає одній з таких ознак, зокрема, прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості, платник податку повинен всю суму такої непогашеної кредиторської заборгованості, з урахуванням податку на додану вартість, включити до складу доходів, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, про що правильно зазначено судом першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно абзацу 1 пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до Інструкції "Про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій" затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 № 291 за кредитом рахунку 71 "Інший операційний дохід" відображається збільшення (одержання) доходу, за дебетом - суми непрямих податків (податку на додану вартість, акцизного податку та інших зборів (обов`язкових платежів)) та списання в порядку закриття на рахунок 79 "Фінансові результати".

На субрахунку 717 "Дохід від списання кредиторської заборгованості" узагальнюється інформація про доходи від списання кредиторської заборгованості, що виникла в ході операційного циклу, по закінченні строку позовної давності.

Відповідно п. 11 Наказу Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20 Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 "Зобов`язання" в редакцій чинній на момент виникнення спірних правовідносин, однією із складових поточних зобов`язань є поточна кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги.

Поточні зобов`язання відображаються в балансі за сумою погашення (п. 12 вказаного Наказу № 20).

Згідно п.5 Наказу Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід" дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Підпункт 134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла з 01.01.2015) передбачає, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Відповідно до п. 135.1 ст. 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV встановлено, що зобов`язання це заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Згідно з п. 3 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2013 року за № 336/22868, зобов`язання - заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Відповідно до п. 15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14.12.1999 за №860/4153 визначено, що доходом визнається сума зобов`язання, яке не підлягає погашенню.

Пунктом 5 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01. 2000 № 20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2000 року за № 85/4306, встановлено, що зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Матеріалами справи підтверджується, що дії щодо примусового стягнення заборгованості з ТзОВ "Роял Хоспітелеті Груп" за кредитним договором 434-240611 від 24.06.2011 року на загальну суму 84 889 750,00 грн. та 152 335 доларів США еквівалент - 1 991 530,90 грн., Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не призвели до погашення заборгованості по кредиту.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо невключення позивачем суми безнадійної кредиторської заборгованості у розмірі 81 548 253,00 грн. до складу доходу за 2016 рік, заниження позивачем об`єкта оподаткування за 2016 рік на суму 31 428 972,00 грн. в результаті чого занижено податок на прибуток за 2016 рік на загальну суму 5 657 215,00 грн., у зв`язку з чим, оскаржене податкове повідомлення - рішення від 12.12.2017 року № 0010071401 є обґрунтованим та винесеним на підставі та у відповідності до норм податкового законодавства.

Щодо позовної вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 12.12.2017 року № 0110081401, суд зазначає наступне.

Як встановлено пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 189.1 статті 189 ПК України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Пунктом 198.5 статті 198 ПК України передбачено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися.

В акті перевірки встановлено, що перевіркою відображених у рядку 1 Декларацій "Операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою та ставкою 7 %, крім ввезення товарів на митну територію України "кол. Б "сума ПДВ" показників у загальній сумі 992 260 грн. за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року на підставі таких документів: головних книг, журналів-ордерів та оборотно-сальдових відомостей по рахунках №№ 10 "Основні засоби", 311 "Поточні рахунки в національній валюті", 312 "Поточні рахунки в іноземній валюті", 361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями", 362 "Розрахунки з іноземними покупцями". 37 "Розрахунки з різними дебіторами", 6415 "ПДВ", 643 "Податкові зобов`язання", 703 "Доходи від реалізації робіт і послуг", перевірених суцільним порядком та податкових накладних, реєстрів виданих податкових накладних, актів, договорів, первинних банківських документів, перевірених вибірковим порядком встановлено заниження задекларованих суб`єктом господарювання показників у рядку 1.1 "операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою 20 відсотків, крім імпорту товарів "кол. Б "сума ІІДВ" Декларацій з податку на додану вартість за квітень 2015 року в сумі 71 482 гривень.

Відтак, податковий орган дійшов правомірного висновку щодо заниження ТзОВ "Роял Хоспітелеті Груп" податкових зобов`язань по податку на додану вартість у періоді, що перевірявся на загальну суму 71 482,00 грн., в результаті допущених порушень податкового законодавства.

В свою чергу, апелянтом не надано суду апеляційної інстанції будь-яких доказів, які б спростовували, наведені в акті перевірки порушення.

Аналізуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав задоволення адміністративного позову.

В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії , параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні Петриченко проти України (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Роял Хоспітелеті Груп залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2019 року у справі №300/578/19 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді О. М. Довгополов В. В. Святецький

Повний текст постанови складено 20.03.2020 року.