Постанова

від 18.03.2020 по справі 473/4367/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

18 березня 2020 року

м. Київ

справа № 473/4367/17

провадження № 61-41608св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Штелик С. П. (суддя-доповідач), Калараш А. А., Сімоненко В. М.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - товариство з обмеженою відповідальністю Авангард - 2005 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Авангард - 2005 на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області в складі судді Лузан Л. В. від 06 березня 2018 року та постанову апеляційного суду Миколаївської області в складі суддів: Серебрякової Т. В., Галущенка О. І., Лисенка П. П., від 02 липня 2018 року,

В С Т А Н О В И В :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Авангард-2005 (далі - товариство, ТОВ Авангард-2005 ) про витребування земельних ділянок.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія МК в„– 089342 від 07 липня 2004 року, ОСОБА_1 є власником земельних ділянок загальною площею 6.86 га (5.51 га та 1.35 га), що розташовані в межах території Мічурінської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

09 жовтня 2012 року між ОСОБА_1 та ТОВ Авангард-2005 укладено два окремі та ідентичні договори оренди двох земельних ділянок, які зареєстровано 09 жовтня 2012 року у відділі Держкомзему у Вознесенському районі Миколаївської області за №482200004006403 та №482200004006402, за умовами яких ОСОБА_1 передала в користування ТОВ Авангард-2005 вищезазначені земельні ділянки на строк 5 років, зі сплатою щорічної орендної плати у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, щорічно.

Згідно пунктів 3.2 відповідних договорів сторони передбачили, що після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому випадку орендар повинен не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

За місяць до закінчення строку дії оренди ТОВ Авангард-2005 не повідомило ОСОБА_1 про бажання продовжити договори на новий строк.

ОСОБА_1 , як орендодавець, листами від 04 вересня 2017 року та 27 вересня 2017 року повідомила товариство про відсутність намірів поновлювати договори оренди та неприпустимість подальшого засівання земельних ділянок. Проте, восени 2017 року ТОВ Авангард-2005 засіяло ділянки та вчасно не повернуло належну позивачу землю.

Посилаючись на викладені обставини, а також на порушення права власності та використання землі відповідачем без належної правової підстави, ОСОБА_1 просила витребувати з користування вищеназваного товариства спірні земельні ділянки.

У січні 2018 року ТОВ Авангард-2005 подало до суду позов до ОСОБА_1 про визнання договорів оренди землі поновленими на новий строк та зобов`язання укласти додаткові угоди.

В обґрунтування своїх позовних вимог ТОВ Авангард-2005 зазначало, що відповідно до норм статті 33 Закону України Про оренду землі товариство після закінчення строку дії договорів оренди продовжувало користуватися земельними ділянками, а орендодавець протягом місяця після закінчення строку договорів оренди не повідомила орендаря про заперечення у поновленні договору оренди.

В свою чергу, ТОВ Авангард-2005 надіслало Крецу Л.В. листи з пропозицією укласти додаткову угоди до кожного договору оренди та додало до цих листів проект таких додаткових угод, але орендодавець досі не надіслала товариству підписані додаткові угоди.

Посилаючись на викладені обставини, а також на дотримання вимог частин 6, 8 статті 33 Закону України Про оренду землі , ТОВ Авангард-2005 просило визнати поновленими на той самий строк і на тих самих умовах договори оренди від 09 жовтня 2012 року та зобов`язати ОСОБА_1 підписати додаткові угоди про поновлення оренди на п`ять років.

Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 січня 2018 року позов ОСОБА_1 до ТОВ Авангард-2005 про витребування земельних ділянок та позов ТОВ Авангард-2005 до ОСОБА_1 про визнання договорів оренди землі поновленими та зобов`язання укласти додаткові угоди об`єднані в одне провадження.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 06 березня 2018 року відмовлено у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ Авангард-2005 про витребування земельних ділянок та у задоволенні позовних вимог ТОВ Авангард-2005 до ОСОБА_1 про визнання договорів оренди земельних ділянок поновленими та зобов`язання укласти додаткові угоди.

Рішення суду першої інстанції в частині позову ОСОБА_1 мотивовано тим, що остання звернулася до суду з позовом про витребування земельних ділянок в порядку статті 387 ЦК України. За положеннями даної статті власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, тобто пред`явити віндикаційний позов, однак відповідний позов є речово-правовим позовом, в зв`язку з чим не застосовується у випадках наявності між позивачем та відповідачем зобов`язальних відносин. Оскільки підставою позову ОСОБА_1 про витребування земельних ділянок є невиконання ТОВ Авангард-2005 обов`язку щодо його повернення після припинення дії договорів оренди, такий позов не є віндикаційним і не підлягає задоволенню з підстав, на які вказувала позивачка.

Рішення суду першої інстанції в частині позову ТОВ Авангард-2005 мотивовано тим, що у даному спорі встановлено користування орендарем спірними земельними ділянками після припинення договорів оренди за відсутності письмового повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договорів оренди земельних ділянок. Товариством не надано доказів належного виконання ним умов договорів оренди протягом їх дії. Разом з тим, саме на орендаря, яким заявлені вимоги про поновлення договорів оренди, покладається обов`язок доведення наявності юридичних фактів, сукупність яких надає йому право для пролонгації договорів оренди, відповідно до частини 6 статті 33 Закону України Про оренду землі . Таким чином відсутні підстави для задоволення позовних вимог ТОВ Авангард-2005 .

Рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат мотивовано тим, що документального підтвердження обумовлених витрат представником ТОВ Авангард-2005 (чеків на покупку пального, розрахунок його кількості з урахуванням відстані між населеними пунктами, розумності таких витрат, тощо) не надано, у зв`язку з чим вказані судові витрати не підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ Авангард-2005 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Авангард-2005 про витребування земельних ділянок. Понесені ТОВ Авангард-2005 судові витрати у даній справі в частині позову ТОВ Авангард-2005 до ОСОБА_1 про визнання договорів оренди земельних ділянок поновленими, зобов`язання укласти додаткові угоди, в силу положень пункту 2 частини 2 статті 141 ЦПК України, товариству не відшкодовуються.

Вчинені позивачем дії щодо оскарження рішення суду першої інстанції

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ТОВ Авангард-2005 , посилаючись на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права, оскаржило рішення в апеляційному порядку та просило скасувати рішення суду в частині відмови у задоволені позовних вимог ТОВ Авангард-2005 і ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, а також змінити мотивувальну частину судового рішення щодо певних висновків суду, а також здійснити розподіл судових витрат у справі.

Рішення суду першої інстанції в частині позову ОСОБА_1 про витребування землі в апеляційному порядку не оскаржувалось.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Миколаївської області від 02 липня 2018 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Авангард-2005 залишено без задоволення. Рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 06 березня 2018 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції в частині, яка переглядалась в апеляційному порядку, мотивована тим, що висновки суду першої інстанції не в повній мірі відповідають обставини справи, однак висновки районного суду про відмову у позові ТОВ Авангард-2005 є правильними та відповідають вимогам закону. Зазначено, що 04 вересня 2017 року ОСОБА_1 направила на адресу орендаря заяву, в якій повідомила про відсутність намірів продовжувати орендні відносин. Заявою від 27 вересня 2017 року ОСОБА_1 додатково підтвердила небажання продовжувати орендні відносини ділянки площею 5,5102 га, повідомила про наміри самостійно обробляти свою землю, просила не приступати до обробки спірної ділянки. Отже, орендодавиця за один місяць до закінчення строку оренди повідомила орендаря про відсутність у неї намірів продовжувати орендні відносини на новий строк та про бажання обробляти землю самостійно. На час закінчення строку дії договорів оренди (09 жовтня 2017 року) ТОВ Авангард-2005 , як орендар, був двічі (04 вересня 2017 року та 27 вересня 2017 року) письмово повідомлений орендодавицею про заперечення у поновленні орендних відносин на новий строк, та, відмовившись повертати землю після цього строку за надуманих підстав, продовжував користування поза волею власника. Утримання земельної ділянки товариством після закінчення строку оренди поза волею ОСОБА_1 (на відміну від продовження користування ділянкою орендарем за мовчазної згоди орендодавця) не породжує у ТОВ Авангард-2005 переважного права на поновлення договору оренди на новий строк за правилами частини 6 статті 33 Закону України Про оренду землі . Через відсутність цієї основної умови для виникнення переважного права, не мають правового значенні інші умови, а саме: належність (неналежність) виконання умов договорів та час надіслання орендодавцем письмового повідомлення орендарю про відмову в поновленні оренди. Твердження заявника про те, що факт належності виконання умов договору має значення лише при виникненні переважного права за частиною 1 статті 33 Закону України Про оренду землі суперечить загальному змісту цієї норми. Таким чином, хоча суд першої інстанції й припустився деяких помилок у тлумаченні правил статті 33 Закону, але основний висновок суду про відсутність підстав у поновленні договорів на новий строк за частиною 6 статті 33 Закону, відповідає обставинам справи та вимогам земельного законодавства. Підстав для скасування судового рішення в цій частині немає. В частині висновків щодо розподілу судових витрат рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону та матеріалам справи, які не містять належних та допустимих доказів, за якими можна визначити суму реально понесених судових витрат.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у липні 2018 року до Верховного Суду, ТОВ Авангард-2005 , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення в частині вирішення позовних вимог ТОВ Авангард-2005 та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, на думку скаржника, в частині вимог позову ТОВ Авангард-2005 не повно дослідили зібрані у справі докази та дійшли в цій частині помилкових висновків про відмову в задоволенні цих вимог. Товариство належним чином виконує свої обов`язки за договорами оренди землі, продовжило після закінчення строку дії договорів користуватися земельними ділянками, а ОСОБА_1 протягом місяця після закінчення строку дії договорів не заявила свою відмову від продовження орендних відносин з товариством. Заяви ОСОБА_1 про відмову від продовження строку дії оренди не мають юридичного значення. Крім того, судами попередніх інстанцій необґрунтовано відмовлено у стягненні на користь скаржника витрат на професійну правничу допомогу.

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі. Витребувано справу із суду першої інстанції.

14 вересня 2018 року справу передано судді-доповідачу.

Обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія МК в„– 089342 від 07 липня 2004 року, ОСОБА_1 є власнцею земельних ділянок загальною площею 6.86 га (5.51 га й 1.35 га), що розташовані в межах території Мічурінської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

09 жовтня 2012 року між ОСОБА_1 та ТОВ Авангард-2005 у простій письмовій формі укладено два аналогічні за змістом договори оренди двох земельних ділянок, які зареєстровано 09 жовтня 2012 року у відділі Держкомзему у Вознесенському районі Миколаївської області за №482200004006403 та відповідно №482200004006402, за умовами яких ОСОБА_1 передала в користування ТОВ Авангард-2005 вищезазначені земельні ділянки строком на 5 років, зі сплатою щорічної орендної плати у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Згідно пунктів 3.2 цих договорів після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому випадку орендар повинен не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Строк дії договорів оренди закінчувався 09 жовтня 2017 року.

До закінчення строку оренди ТОВ Авангард-2005 у передбачений пунктами 3.2 договорів строк не повідомив орендодавця про намір продовжити їх дію.

04 вересня 2017 року ОСОБА_1 направила на адресу орендаря заяву, в якій повідомила про відсутність намірів продовжувати орендні відносин, запропонувала дату та час приймання-передачі землі та порядок узгодження інших питань з зазначенням способу зв`язку.

Заявою від 27 вересня 2017 року ОСОБА_1 додатково підтвердила небажання продовжувати орендні правовідносини за договором оренди ділянки площею 1.3580 га, виказала наміри самостійно обробляти свою землю, просила не приступати до обробки цієї ділянки та узгоджувати всі питання за вказаним номером мобільного зв`язку.

Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 за один місяць до закінчення строку оренди повідомила орендаря про відсутність у неї намірів продовжувати орендні відносини на новий строк та про бажання обробляти належну їй землю самостійно.

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 отримала відповідь товариства, яке посилалось на строк дії договорів оренди у 10 років та недопустимість припинення дії договору.

Установлено, що на час закінчення строку дії договорів оренди (09 жовтня 2017 року) ТОВ Авангард-2005 , як орендар, було двічі (04 вересня 2017 року та 27 вересня 2017 року) письмово повідомлено орендодавцем про заперечення у поновленні орендних відносин на новий строк, та, відмовившись повертати землю після цього строку, продовжувало користування поза волею власника.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

08 лютого 2020 року набув чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі - Закон від 15 січня 2020 року № 460-IX).

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в оскаржуваних судових рішеннях, ухваленням яких справу по суті вирішено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права

Частиною четвертою ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до вимог частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України Про оренду землі .

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються статтею 33 Закону України Про оренду землі , яка фактично об`єднує два випадки пролонгації договору оренди землі.

Так, відповідно до частин першої - п`ятої статті 33 цього Закону (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частинами восьмою та дев`ятою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України.

Тобто, реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України Про оренду землі , можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України Про оренду землі та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно частинами 2-5 цього закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі , необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, буде порушене при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18).

Суди установили, що ОСОБА_1 є власницею земельних ділянок площею 5,51 га та 1,35 га, що розташовані в межах території Мічурінської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області.

Між ОСОБА_1 та ТОВ Авангард-2005 укладено аналогічні за змістом договори оренди двох земельних ділянок строком на п`ять років, за змістом яких після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому випадку орендар повинен не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Строк дії договорів оренди закінчився 09 жовтня 2017 року.

До закінчення строку оренди ТОВ Авангард-2005 у передбачений пунктом 3.2 договорів строк не повідомив орендодавицю про намір продовжити їх дію.

ОСОБА_1 за один місяць (повторно за 12 днів) до закінчення строку оренди повідомила орендаря про відсутність у неї наміру продовжувати орендні відносини на новий строк та про бажання обробляти землю самостійно, колегія суддів погоджується із висновком апеляційного суду про відсутність підстав для поновлення договору оренди землі за частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі , оскільки орендодавець письмово повідомив орендаря про відмову в поновленні договорів оренди.

Повідомлення орендаря про відмову в поновленні договорів оренди за місяць до закінчення строку їх дії, а не протягом місяця після закінчення цього строку, не впливає на юридичну кваліфікацію спірних правовідносин, оскільки наявність заперечень орендодавця щодо поновлення договору унеможливлює застосування положень частини шостої статті 33 Закону України Про оренду землі для перекладення договорів оренди землі на новий строк.

Доводи касаційної скарги в цій частині зводяться до помилкового тлумачення заявником положень Закону України Про оренду землі .

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 29 серпня 2019 року в справі № 473/4162/17 (провадження № 61-37426св18).

Доводи касаційної скарги щодо необґрунтованості оскаржених рішень спростовуються змістом спірних договорів оренди, матеріалами справи та обґрунтованими висновками, зокрема, суду апеляційної інстанції.

Доводи касаційної скарги про необґрунтовану відмову в стягненні на користь скаржника витрат на професійну правничу допомогу у даній справі не містять підстав для скасування оскаржених рішень в частині розподілу судових витрат. Відповідні доводи касаційної скарги є аналогічними аргументам апеляційної скарги, які суд апеляційної інстанції належним чином перевірив та, ухвалюючи відповідне судове рішення, спростував з наведенням відповідних обґрунтованих мотивів.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів попередніх інстанцій.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Неодноразове ухвалення протилежних і суперечливих судових рішень, особливо судами вищих інстанцій, може спричинити порушення права на справедливий суд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.

Доводи касаційної скарги в їх сукупності зводяться до незгоди із висновками судів, невірного розуміння скаржником вимог чинного законодавства та власного тлумачення характеру спірних правовідносин. Такі доводи оцінені судом першої інстанції, були предметом перегляду судом апеляційної інстанції та не знайшли свого підтвердження.

Згідно вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня

2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах Пономарьов проти України та Рябих проти Російської Федерації , у справі Нєлюбін проти Російської Федерації ) повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення постановлено без додержанням норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

Згідно із частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З урахуванням викладеного та керуючись статтями 400, 401, 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Авангард - 2005 залишити без задоволення.

Рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 06 березня 2018 року та постанову апеляційного суду Миколаївської області від 02 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. П. Штелик

А. А. Калараш

В. М. Сімоненко