Рішення

від 20.03.2020 по справі 728/2499/19

БАХМАЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 728/2499/19

Номер провадження 2/728/108/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2020 року місто Бахмач

Бахмацький районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді - Пархоменка П.І.

за участі:

секретаря судового засідання - Горбач Н.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Бахмачі цивільну справу :

за позовом прокурора Чернігівської області

в інтересах держави

до

відповідачів Чернігівської обласної державної адміністрації

Хакімова Марата Марсовича

вимоги позивача: про визнання недійсним розпорядження та скасування запису про реєстрацію земельної ділянки

учасники справи:

від позивача - ОСОБА_1 (посвідчення № 045587),

від відповідача ОСОБА_2 - адвокат Василенко А.А. (договір про надання правничої допомоги від 31 січня 2020 року),

від Чернігівської обласної державної адміністрації - представник не з`явився,

негайно після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив рішення про наступне:

І. Стислий виклад позиції позивача та відповідачів.

1. 2 грудня 2019 року прокурор Чернігівської області (далі позивач) в інтересах держави звернувся з позовною заявою до Чернігівської обласної державної адміністрації (далі відповідач-1), ОСОБА_2 (далі відповідач-2) з вимогою про визнання недійсним розпорядження та скасування запису про реєстрацію земельної ділянки.

2. Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що розпорядженням Чернігівської обласної державної адміністрації від 31 жовтня 2019 року № 625 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадян для ведення особистого селянського господарства та передано земельну ділянку кадастровий номер 7420310300:04:000:0642 площею 2 га у власність ОСОБА_2

3. Передача у власність вказаної земельної ділянки відбулася з порушенням вимог законодавства, у зв`язку з чим оскаржуване розпорядження є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки землі промисловості, транспорту та зв`язку не можуть бути придатними для цілей особистого селянського господарства, як це визначено оспорюваним розпорядженням, а тому розпорядчий акт прийнятий всупереч вимог законодавства. Фактично розпорядник землі, Чернігівська обласна державна адміністрація, вийшла за межі своїх повноважень та з метою виведення з державної власності значних площ земель промисловості, знаючи, що вони не придатні для цілей сільського господарства, прийняла рішення про виведення земельних ділянок з власності держави та передачі їх у власність громадян.

4. У зв`язку з чим, розпорядження Чернігівської обласної державної адміністрації від 31 жовтня 2019 року № 625 в частині затвердження проекту землеустрою надання у власність земельної ділянки ОСОБА_2 підлягає визнанню недійсним.

5. Виходячи з викладеного позивач просив:

5.1. Визнати недійсним розпорядження Чернігівської обласної державної адміністрації від 31 жовтня 2019 року № 625 Про затвердження проекту землеустрою в частині затвердження проекту землеустрою та передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 2 га, кадастровий номер 7420310300:04:000:0642 для ведення особистого селянського господарства із державної власності Батуринської міської ради Бахмацького району Чернігівської області.

5.2. Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 7420310300:04:000:0642) для ведення особистого селянського господарства на території Батуринської міської ради Бахмацького району, здійснену 12 листопада 2019 року державним реєстратором Бахмацької міської ради та запис про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 34193820.

5.3. Стягнути з відповідачів на користь прокуратури Чернігівської області судовий збір в сумі 3842 грн. 00 коп. (три тисячі вісімсот сорок дві гривні 00 копійок).

6. Відповідач-1 у поданому відзиві на позовну заяву (а.с.58-60) позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні.

Зміст заперечень зводиться до того, що Чернігівська обласна державна адміністрація діяла в межах наданих повноважень і, приймаючи оспорюване розпорядження, норм чинного законодавства не порушила. За наявності висновку державної землевпорядної експертизи, обласна державна адміністрація не має додаткових законодавчо визначених підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою.

7. Відповідач-2 ОСОБА_2 у поданому відзиві на позовну заяву (а.с.48-56) позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні.

Зміст заперечень відповідача зводиться до того, що право власності на земельну ділянку набуте ОСОБА_2 у встановленому законом порядку, ним дотримано всіх процедурних вимог, що встановлені нормативними актами, позовні вимоги позивача у випадку їх задоволення, порушать справедливу рівновагу між інтересами суспільства та правами власника.

8. Позивачем подано відповідь на відзив відповідача-2 (а.с.69-72) в якій він вказує, що доводи ОСОБА_2 викладені у відзиві на позовну заяву є необґрунтованими, не спростовують обставин та доказів, якими підтверджено правомірність вимог прокурора.

Долучена до матеріалів справи довідка по формі 6-зем вказує, що земельна ділянка виділена ОСОБА_2 сформована за рахунок земель - земель громадського призначення.

Землі промисловості, транспорту та зв`язку можуть перебувати лише в державній власності та використовуватися лише відповідно до їх цільового призначення, у той же час використання земель громадського призначення здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, наявність яких у землевпорядній документації відсутня.

Водночас для ведення особистого селянського господарства придатні лише земельні ділянки сільськогосподарського призначення, якими визнаються землі, надані для виробництва сільгосппродукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності.

Зміна виду використання земельної ділянки в межах її цільового призначення можлива відповідно до видів класифікації в межах певної категорії з урахуванням принципу планувально-просторової організації забудови. Функціонального призначення, просторової композиції, параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону та не призводить до зміни правового режиму відповідної категорії земель.

9. Також відповідачем-1 подано заперечення на відповідь на відзив (а.с.80-81), в якому звернуто увагу на те, що чинним законодавством не встановлено обмежень щодо змін цільового призначення земельних ділянок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

10. Відповідачем-2 подано заперечення на відповідь на відзив (а.с.145-149), зміст яких зводиться до того, що прокурор фактично прирівнює відомості звітності щодо зазначення по угіддям та видам економічної діяльності до цільового призначення земель, при цьому законодавче ототожнення таких понять відсутнє.

З огляду на те, що земельна ділянка, що надана у власність ОСОБА_2 , знаходиться за межами будь-якого населеного пункту на території Батуринської міської ради, цільове призначення земельної ділянки не може бути встановлене як землі житлової та громадської забудови, а норми законодавства пр. отаку категорію земель не поширюються на спірну земельну ділянку.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

11. Представник Чернігівської обласної державної адміністрації у поданому відзиві (а.с.58-60) просив проводити розгляд справи без його участі

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.

12. Ухвалою суду від 3 грудня 2019 року (а.с.39-40) було постановлено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

13. Ухвалою суду від 5 лютого 2020 року (а.с.121-122) було постановлено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження та замінити засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

ІV. Пояснення учасників справи.

14. Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з мотивів, викладених в позовній заяві.

15. Представник відповідача ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала в повному обсязі навівши мотиви, викладені у відзиві.

V. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

16. Згідно із розпорядження Кабінету Міністрів України від 8 липня 2005 року № 237-р (а.с.28) прийнято пропозицію Міноборони про передачу майнового комплексу військового містечка № 1 (смт АДРЕСА_1 Батурин Бахмацького району Чернігівської області) у власність територіальної громади смт. Батурина

АДРЕСА_2 . В свою чергу, актом приймання-передачі казарменно-житлового фонду на території військового містечка № 1 Конотопського гарнізону (смт. Батурин) Батуринській селищній раді від 1 серпня 2005 року (а.с.29) підтверджується, що Конотопська квартирно-експлуатаційна частина району здала, а Батуринська селищна рада Бахмацького району Чернігівської області прийняла на свій баланс майновий комплекс військового містечка № 1 Конотопського гарнізону, а саме, казарменно-житловий фонд та земельну ділянку площею 2680,2 га, у тому числі, 778 га лісу, на якій АДРЕСА_3 .

АДРЕСА_4 . Відповідно до інформації Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 13 травня 2019 року № 13-25-0.2-2691/2-19 (а.с.32) встановлено, що відповідно до акту проведення інвентаризації земель колишнього військового полігону від 14 липня 2009 року загальна площа земель складала 3673, 0842 га, які розташовані на території Батуринської селищної ради і які були передані до земель запасу. Із зазначених земель, ненаданих в користування, залишилися землі лісового фонду - 1163, 94 га; землі водного фонду - 19,32 га; заболочені землі - 123,0997 га; забудовані землі - 924, 4082 га.

19. З іншої сторони, посвідченням серії УБД № 194424 від 31 липня 2017 року (а.с.24) підтверджується, що ОСОБА_2 являється учасником бойових дій.

20. В подальшому, розпорядженням Чернігівської обласної державної адміністрації Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою від 16 липня 2019 року № 414 та списку осіб згідно з додатком до нього (а.с.17,18) надано ОСОБА_2 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки із зміною цільового призначення із земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення на для ведення особистого селянського господарства , розташованих за межами населених пунктів на території Батуринської міської ради Бахмацького району Чернігівської області.

21. Довідкою відділу у Бахмацькому районі Головного управління держгеокадастру у Чернігівській області від 26 липня 2019 року за № 0-25-0.22-1850/162-19 (а.с.19) підтверджується, що відповідно до земельно-облікових даних (державна статистична звітність) за формою 6-зем., земельна ділянка загальною площею 2,000 га, яка розташована на території Батуринської міської ради та надається у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства, із земель запасу.

22. Висновком №9865/82-19 від 5 вересня 2019 року (а.с.20) встановлено відповідність проекту землеустрою вимогам чинного законодавства України та не суперечить встановленим нормам і правилам правових актів.

23. Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за № НВ-7414841392019 від 9 жовтня 2019 року (а.с.21-23) підтверджується проведення державної реєстрації земельної ділянки із кадастровим номером 7420310300:04:000:0642 площею 2,0000 га, яка розташована на території Батуринської міської ради Чернігівської області, за цільовим призначенням - 16.00 Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам); за категорією земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

24. 17 жовтня 2019 року в інтересах відповідача ОСОБА_2 представником ОСОБА_3 до Чернігівської обласної державної адміністрації було подано клопотання (а.с.26) про затвердження Проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадян України згідно додатку для ведення особистого селянського господарства загальною площею 38,0000 га на території Батуринської міської ради Бахмацького району Чернігівської області та передачі йому безоплатно у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га з кадастровим номером 7420310300:04:000:0642.

25. Розпорядженням Чернігівської обласної державної адміністрації Про затвердження проекту землеустрою від 31 жовтня 2019 року № 625 (а.с.27) затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність загальною площею 38,0000 га для ведення особистого селянського господарства (01.03) в адміністративних межах Батуринської міської ради Бахмацького району Чернігівської області та передано земельну ділянку кадастровий номер 7420310300:04:000:0642 площею 2 га у власність ОСОБА_2 (а.с.27).

26. Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за № 189244452 від 19 листопада 2019 року (а.с.30-31) підтверджується, що ОСОБА_2 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 2 га з кадастровим номером 7420310300:04:000:0642, яка надана для ведення особистого селянського господарства.

Підстава виникнення права власності - рішення місцевого органу державної виконавчої влади, Розпорядження Чернігівської обласної державної адміністрації № 625 від 31 жовтня 2019 року.

27. За змістом акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельною ділянкою від 17 січня 2020 року, який складений Головним управлінням держгеокадастру у Чернігівській області (а.с.87-92, 104-109) оскаржуване розпорядження прийнято в порушення вимог статей 20, 22, 33, 65 Земельного кодексу України (далі ЗК).

28. Відповідно до звіту (висновку) з якісної характеристики ґрунтового покриву земельної ділянки № 08/06/14 від 4 лютого 2020 року (а.с.127, 150) земельна ділянка, що надана ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства загальною площею 2,0000 га, знаходиться на території Батуринської міської ради Бахмацького району Чернігівської області, відноситься до категорії - придатної під ріллю та рекомендована для ведення особистого селянського господарства.

29. Згідно листа Бахмацької районної державної адміністрації Чернігівської області від 13 лютого 2020 року за № 01-22/484 (а.с.128, 151), Акту обстеження земельних ділянок щодо наявності будівель від 13 лютого 2020 року (а.с.129, 152) та інформації Головного управління держгеокадастру у Чернігівській області від 10 лютого 2020 року за № 14-25-0.22-55/102-20 (а.с.130, 153) земельна ділянка з кадастровим номером 7420310300:04:000:0642 площею 2,000 га, що перебуває у власності ОСОБА_2 , не містить жодних будівель, зокрема, об`єктів житлово-казарменного фонду і будь-яких інших будівель.

VІ. Оцінка Суду.

А. Загальний характер спірних правовідносин.

30. Між сторонами спору виникли правовідносини, пов`язані із відчуженням земельної ділянки державою (відповідачем-1) в приватну власність громадянину (відповідач-2).

31. При цьому позивач, як представник держави, виходячи із змісту заявлених вимог ставить питання про незаконність такого відчуження та позбавлення власності особи, яка його набула (див. пункти 1-5).

Зокрема позивачем заявлено дві вимоги:

1. про визнання недійсним розпорядження;

2. про скасування державної реєстрації та запису про право власності (див. пункт 5).

32. В спірних правовідносинах Суд розгляне обґрунтованість кожної із заявлених вимог до кожного із відповідачів та правильність обраних позивачем способів захисту.

Б. Щодо наявності підстав для визнання недійсним розпорядження.

33. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

34. Для встановлення відповідності дій відповідача зазначеним положенням Основного Закону необхідно перевірити:

1. чи мав він повноваження на прийняття оскаржуваного рішення;

2. чи була дотримана процедура прийняття такого рішення;

3. чи ґрунтується воно на вимогах закону та чи наявні заборони на відчуження земельної ділянки.

35. Отже, говорячи про наявність компетенції відповідача на прийняття рішення Суд звертає увагу, що відповідно до пункту 2 частини першої статті 21 Закону України Про місцеві державні адміністрації від 9 квітня 1999 року № 586-XIV (далі Закон від 9 квітня 1999 року № 586-XIV) місцевій державній адміністрації надано право розпоряджатися землями державної власності відповідно до закону.

36. В свою чергу статтею 122 ЗК визначені повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування.

37. Так, обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб (частина п`ята статті 122 ЗК).

38. В даній ситуації Суд враховує, що спірна земельна ділянка перебувала в державній власності (учасники справи вказаних обставин не оспорювали) та знаходиться на території обласної державної адміністрації (див. пункти 24), яка в силу своїх повноважень (частина п`ята статті 122 ЗК) є її розпорядником, а відповідно і мала право вирішувати питання про її відчуження.

39. Сама процедура оскаржуваного розпорядження відповідає положенням статей 6, 41 Закону від 9 квітня 1999 року № 586-XIV і докази про її порушення Суду не надавались, а відповідні вимоги не заявлялись.

40. Далі Суд звертає увагу, що основним твердженням позивача щодо незаконності оскаржуваного розпорядження є те, що землі промисловості, транспорту та зв`язку можуть перебувати лише в державній власності та використовуватися лише відповідно до їх цільового призначення, а для ведення особистого селянського господарства придатні лише земельні ділянки сільськогосподарського призначення, якими визнаються землі, надані для виробництва сільгосппродукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності та інше (а.с.3).

41. В такому випадку Суд підкреслює, що спірна земельна ділянка відносилась до категорії земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (статті 19, Глава 13 ЗК) і вказані обставини учасниками судового розгляду не заперечувались.

42. З іншої сторони частиною четвертою статті 84 ЗК передбачений перелік земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, який не містить обмежень для землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики та іншого призначення, що спростовує відповідні доводи позивача щодо можливості перебування спірних земель лише в державній власності.

43. Таким чином, ЗК не містить обмежень по розпорядженню категорією землі, яка була відчужена відповідачем-1, при цьому право вибору на відчуження належить до дискреції органу, який здійснює таке відчуження.

44. Доказів про належність земельної ділянки до земель, які не можуть передаватись у приватну власність (стаття 84 ЗК) позивачем не надано.

45. Важливим для спірних правовідносинах є те, що прокурор обґрунтовуючи позовні вимоги і необхідність повернення земельної ділянки не врахував особливості реалізації одного із головних принципів земельного права - пріоритетності земель сільськогосподарського призначення (стаття 23 ЗК), застосування якого підтверджує логіку дій відповідача-1.

46. В такому випадку Суд підкреслює те, що землі сільськогосподарського призначення посідають особливе місце у структурі земельного фонду України, унаслідок чого правовий режим цих земель має низку особливостей.

47. Згідно із статтею 23 та інших положень ЗК землі сільськогосподарського призначення мають пріоритетний режим використання. Це означає, що землі, придатні для потреб сільського господарства, повинні надаватися насамперед для сільськогосподарського використання. Для будівництва промислових підприємств, житлових об`єктів, залізниць і автомобільних шляхів, ліній електропередачі та зв`язку, магістральних трубопроводів, а також для інших потреб, не пов`язаних з веденням сільськогосподарського виробництва, надаються переважно землі несільськогосподарського призначення або сільськогосподарські угіддя гіршої якості.

48. Розмежовуючи необхідність надання земельної ділянки для сільськогосподарських та несільськогосподарських потреб, в даній ситуації, Суд вважає, що такі дії повинні відбуватись в співставленні двох конкуруючих інтересів , коли суспільна вигода від несільськогосподарського використання перевищуватиме суспільну вигоду від сільськогосподарського використання і альтернативний варіант задоволення несільськогосподарських потреб, для яких надається земельна ділянка, відсутній.

49. Отже, говорячи далі про доводи позову про неможливість використання спірної земельної ділянки для цілей особистого селянського господарства, Суд звертає увагу на те, що вони позивачем відповідними доказами не підтверджені.

50. Проте, зворотне можливо встановити із сукупності доказів: висновку про розгляд проекту землеустрою (а.с.20), витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с.21-23), звіту з якісної характеристики ґрунтового покриву земельної ділянки (а.с.150), результатів обстеження земельних ділянок щодо наявності будівель (а.с.151-152), інформації відділу у Бахмацькому районі Головного Управління Держгеокадастру у Чернігівській області (а.с.153).

51. Наведене свідчить про можливість використання спірної земельної ділянки для потреб сільськогосподарського призначення і як наслідок правомірною реалізацією відповідачем-1 принципу пріоритетності земель сільськогосподарського призначення .

52. Окремо, Суд звертає увагу, що загальні умови зміни цільового призначення земельних ділянок вміщені у статті 20 ЗК.

53. Так, частиною другою вказаної статті закріплено правило про те, що зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

54. Виходячи із чого питання зміни цільового призначення відноситься до дискреції відповідача-1, який і реалізував свої повноваження при винесенні оскаржуваного розпорядження.

55. Слушними є доводи відповідача-1 про те, що частиною чотирнадцятою статті 123 ЗК підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

56. У зв`язку із чим, за наявності висновку державної землевпорядної експертизи про відповідність нормам чинного законодавства проекту землеустрою (див. пункт 22), обласна державна адміністрація не мала додаткових законодавчо визначених підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою.

57. Наведене в своїй сукупності свідчить про те, що відповідач-1 діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Зокрема, він мав повноваження на прийняття оскаржуваного рішення, дотримався процедури прийняття такого рішення, воно ґрунтується на вимогах закону і в спірних правовідносинах відсутні заборони на відчуження земельної ділянки.

В. Перевірка обґрунтованості втручання у право власності відповідача-2.

58. З однієї сторони Відповідач-2 є законним набувачем спірної земельної ділянки.

59. З іншої сторони,Суд розуміє, що право власності не є абсолютним і може бути обмежене .

60. Особливості правовідносин, що розглядаються та наявність спірної земельної ділянки у власності відповідача-2 свідчать про необхідність перевірки обґрунтованості втручання у право власності ОСОБА_2 з дотриманням статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі стаття 1 Першого протоколу).

61. Отже, для того, щоб з`ясувати чи було порушено право гарантоване статтею 1 Першого протоколу Суду необхідно дати відповідь на питання:

1). чи було втручання у право передбачене законом;

2). чи переслідувало воно легітимну мету (було здійснено в інтересах суспільства );

3). чи було досягнуто справедливу рівновагу між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав особи.

62. Досліджуючи в даній справі дотримання принципу законності Суд в першу чергу враховує, що виходячи із змісту статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

63. Також нормами цивільного законодавства передбачені засади захисту права власності (стаття 386 Цивільного кодексу України (далі ЦК)).

64. Зокрема право власності може бути захищено шляхом речово-правових засобів: пред`явлення віндикаційного та негаторного позовів; шляхом допоміжно речово-правових засобів захисту, у формі пред`явлення позову про визнання права власності тощо.

65. Тобто національне законодавство створює умови для захисту прав власників майна і держави в тому числі, а тому втручання у право власності відповідача-2 ґрунтується на вимогах національного закону.

66. В свою чергу, виходячи із особливостей спірних правовідносин правильність застосування норм права, які регулюють взаємовідносини між сторонами і їх відповідність праву однієї із сторін , обраний позивачем спосіб захисту, будуть оцінені при вирішенні питання щодо пропорційності втручання у право власності (див. пункт 61).

67. Обговорюючи в даній конкретній ситуації чи переслідувало втручання у право однієї із сторін легітимну мету (було здійснено в інтересах суспільства ) Суд бере до уваги те, що, виходячи із сталої практики Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) поняття суспільний інтерес дуже широке і в такому випадку доводиться враховувати політичні, економічні та соціальні питання.

68. Суд знаходить, що в правовідносинах, які виникли між сторонами, вимога позивача відповідає суспільному інтересу , що підтверджує наявність при втручанні у право власності легітимної мети і таке втручання відповідає інтересам суспільства .

69. Проте, оцінка змісту такого суспільного інтересу , як підстави для задоволення позову буде надана при оцінці пропорційності втручання у право власності відповідача-2 (див. пункт 61).

70. Отже, говорячи про те, чи втручання у право підтримувало справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та вимогами фундаментальних прав окремої особи, Суд звертає увагу на те, що намагання забезпечити цей баланс відображено у структурі статті 1 Першого протоколу в цілому, включаючи другий пункт. Тому мають бути витримані розумні пропорції між використаними засобами і досягнутими цілями (пункт 28 рішення ЄСПЛ у справі Федоренко проти України ).

71. В першу чергу, Суд звертає увагу на те, що, оскільки в спірних правовідносинах державою було передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку, і такі дії держави були визнані законними (див. пункт 57), подальші дії держави по відібранню у відповідача-2 власності будуть порушувати його право власності.

72. В цьому контексті для спірних правовідносин доцільним є застосування принципу належного урядування , що, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (пункт 71 рішення ЄСПЛ у справі Рисовський проти України ).

Такий підхід стосується оцінки пропорційності втручання у право відповідача-2 і також пов`язаний із змістом суспільного інтересу , як підстави для задоволення позовних вимог, на що Суд зверне увагу нижче (див. пункти 84-87).

73. Далі розглядаючи вимоги позивача саме до відповідача-2, Суд звертає увагу на обраний позивачем спосіб захисту у виді вимоги про скасування державної реєстрації та запису про право власності.

74. Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, зокрема визначеним вказаною частиною, або ж іншим способом, який передбачений законом (див. пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16).

Тому, ефективний захист прав позивача буде залежати від обраних ним способів, що пов`язано із заявленими вимогами і за межі яких Суд вийти не може.

75. Досліджуючи особливості спірних правовідносин Суд враховує, що у випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (див. принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю у пункті 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц).

76. В свою чергу функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Гарантування державою об`єктивності, достовірності, повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження й обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав є загальними засадами цієї реєстрації (пункт 1 частини першої статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 1 липня 2004 року № 1952-IV (далі Закон від 1 липня 2004 року № 1952-IV)).

77. Підстави державної реєстрації права власності на нерухоме майно передбачені в частині першій статті 27 Закону від 1 липня 2004 року № 1952-IV.

78. Рішення суду про визнання недійсною підстави для набуття права власності (або навіть про витребування з незаконного володіння майна) саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію.

79. У зв`язку із чим не потрібно окремо скасовувати запис про державну реєстрацію права власності за відповідачем.

80. Відтак, пред`явлення вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (схожий підхід висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункти 95-100).

81. Особливості даних правовідносин свідчать, що навіть у випадку скасування державної реєстрації права власності відповідача-2 виникають обставини за яких він може не повернути спірну земельну ділянку, що може бути здійснено лише шляхом пред`явлення вимоги про витребування майна, яка є належним способом захисту для спірних правовідносин.

82. Проте, відповідна вимога позивачем не заявлялась і Суд позбавлений можливості вирішити вказане питання, що є додатковим аргументом про невідповідність обраного позивачем способу захисту і як наслідок непропорційного втручання у право відповідача-2 на випадок задоволення вимоги до нього.

83. Таким чином, позивачем не доведено наявність підстав для задоволення вимог до відповідача-2.

Г. Загальні висновки.

84. Надаючи загальну оцінку спірним правовідносинам, Суд встановив, що хоча позивачем, як представником держави обґрунтовано наявність суспільного інтересу , таке обґрунтування виявилось достатнім для звернення до Суду саме прокурором, але позивачем не надано доказів існування суспільного інтересу , як для підстави для задоволення позовних вимог.

85. Докази позивача не спростували обставин для реалізації принципу пріоритетності земель сільськогосподарського призначення (див. пункти 45-48).

86. Так у правовідносинах, що розглядаються виникла ситуація для розмежування необхідності надання земельної ділянки для сільськогосподарських або несільськогосподарських потреб, що повинно відбуватись в співставленні двох конкуруючих інтересів , коли суспільна вигода від несільськогосподарського використання перевищуватиме суспільну вигоду від сільськогосподарського використання і альтернативний варіант задоволення несільськогосподарських потреб, для яких надається земельна ділянка, відсутній (див. пункт 48).

87. Але позивачем не надано доказів в чому втрачає держава від дій відповідача-1 і головне не обґрунтовано, в чому виграє держава у випадку задоволення позову, тобто говорячи простими словами, як земельна ділянка буде використовуватись в подальшому .

Зокрема доказів використання земельної ділянки до передачі у власність відповідачу-2 не надано, отримання від неї вигоди та можливостей подальшого використання.

88. Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельною ділянкою від 17 січня 2020 року (див. пункт 27) не може бути підставою для задоволення позову, оскільки він не має преюдиційного значення для суду, а його зміст повністю дублює позовні вимоги, спростування яких було наведено вище.

89. Таким чином, співвідносячи докази надані позивачем та відповідачами, докази надані останніми є більш переконливими, тобто позивачем не виконаний свій обов`язок по доведенню позовних вимог і існування обставин, які б були підставою для задоволення позову.

90. Виходячи з вищевикладеного, Суд розглянувши справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

З цих підстав,

керуючись статтями 2, 5, 10-13, 18, 258-259, 263 - 265 Цивільного процесуального кодексу, Суд , -

У Х В А Л И В :

1. В задоволенні позову прокурора Чернігівської області в інтересах держави до Чернігівської обласної державної адміністрації, ОСОБА_2 про визнання недійсним розпорядження та скасування запису про реєстрацію земельної ділянки - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду.

До дня початку функціонування єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Бахмацький районний суд Чернігівської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач: прокурор Чернігівської області, місцезнаходження вулиця Князя Чорного, б. 9 м. Чернігів, індекс 14000, код ЄДРПОУ 02910114.

Відповідачі:

Чернігівська обласна державна адміністрація, місцезнаходження вулиця Шевченка, б. 7 м. Чернігів, індекс 14000, код ЄДРПОУ 00022674.

ОСОБА_2 , місце проживання АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Дата складення повного судового рішення: 20 березня 2020 року.

Суддя Бахмацького районного суду

Чернігівської області П.І. Пархоменко