Постанова

від 17.08.2020 по справі 728/2499/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

18 серпня 2020 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 728/2499/19

Головуючий у першій інстанції Пархоменко П. І.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/799/20

Чернігівський апеляційний суд у складі:

головуючої судді Шитченко Н.В.,

суддів Висоцької Н.В., Мамонової О.Є.,

із секретарями: Зіньковець О.О., Шкарупою Ю.В.,

позивач: прокурор Чернігівської області,

відповідачі: Чернігівська обласна державна адміністрація, ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою прокурора Чернігівської області на рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 17 березня 2020 року у справі за позовом прокурора Чернігівської області до Чернігівської обласної державної адміністрації, ОСОБА_1 про визнання недійсним розпорядження та скасування запису про реєстрацію земельної ділянки,

місце ухвалення рішення суду м. Бахмач,

дата складання повного тексту рішення суду першої інстанції 20 березня 2020 року,

час проголошення рішення 16 год. 51 хв.

У С Т А Н О В И В:

У грудні 2019 року прокурор Чернігівської області в інтересах держави звернувся з позовом до Чернігівської ОДА, ОСОБА_1 , в якому просив визнати недійсним розпорядження Чернігівської ОДА від 31 жовтня 2019 року № 625 в частині затвердження проекту землеустрою та передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства із державної власності Батуринської міської ради, та скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на указану земельну ділянку, здійснену 12 листопада 2019 року державним реєстратором Бахмацької міської ради, та запис про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно номер 34193820.

У мотивування заявлених вимог зазначив, що розпорядженням Чернігівської ОДА від 31 жовтня 2019 року був затверджений проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадян для ведення особистого селянського господарства та передано у власність, зокрема, ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2 га. Проте, передача указаної земельної ділянки у власність відбулась з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки землі промисловості, транспорту та зв`язку не можуть бути придатними для цілей особистого селянського господарства, як це визначено оспорюваним розпорядженням. Фактично розпорядник землі Чернігівська ОДА вийшов за межі своїх повноважень та з метою виведення з державної власності значних площ земель, знаючи, що вони не придатні для ведення сільського господарства, прийняв неправомірне рішення про виведення земельних ділянок з власності держави та передачі їх у власність громадян.

Рішенням від 17 березня 2020 року Бахмацький районний суд у задоволенні позову прокурора Чернігівської області в інтересах держави до Чернігівської ОДА, ОСОБА_1 про визнання недійсним розпорядження та скасування запису про реєстрацію земельної ділянки повністю відмовив.

В апеляційній скарзі заступник прокурора Чернігівської області, посилаючись на ухвалення рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким повність задовольнити позовні вимоги.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позивачем не надано доказів наявності «суспільного інтересу», оскільки, відповідно до Конституції України, земля, як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об`єктом права власності українського народу, а органи державної влади та місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Скаржник вважає хибним твердження районного суду про обрання неправильного способу захисту порушеного права, адже відновленням становища, яке існувало до порушення, є саме визнання недійсним розпорядження органу державної влади Чернігівської ОДА, на підставі якого здійснено державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку, отже вимога про визнання оспорюваного рішення недійсним як окремий спосіб захисту поновлення порушених прав може бути предметом розгляду, про що й зазначив Верховний Суд у своїй постанові від 30 травня 2018 року у справі № 923/466/17.

Стверджує, що порушення Чернігівською ОДА земельного законодавства підтверджено проведеною перевіркою стану виконавської дисципліни у Чернігівській ОДА від 06 березня 2020 року та актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області від 17 січня 2020 року.

Указує, що районний суд, з урахуванням приписів ст.ст. 19, 20, 22, 65 ЗК України та ст.ст. 1, 3 ЗУ «Про особисте селянське господарство», залишив поза увагою, що землі промисловості, транспорту та зв`язку можуть перебувати лише в державній власності та використовуватися лише відповідно до їх цільового призначення, а для ведення особистого селянського господарства придатні лише земельні ділянки сільськогосподарського призначення, якими визнаються землі, надані для виробництва сільгосппродукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності.

Звертає увагу на ту обставину, що за фактом порушення посадовими особами Чернігівської ОДА вимог ст.ст. 20, 22, 65 ЗК України при передачі у власність земель колишнього військового полігону, непридатних для цілей сільського господарства, 13 березня 2020 року відомості внесено до ЄРДР.

У наданому відзиві Чернігівська ОДА, посилаючись на правильність встановлення судом обставин справи та дотримання норм матеріального і процесуального права, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а судове рішення залишити без змін. Доводи відзиву зводяться до того, що обласна державна адміністрація, як розпорядник земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення за межами населеного пункту, прийняла рішення в межах повноважень, визначених ст. 122 ЗК України.

Представник відповідача зазначає, що відповідно до частини 5 указаної норми обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності для всіх потреб, і чинним законодавством не встановлено обмежень щодо зміни цільового призначення земельних ділянок із земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Посилається на той факт, що прокуратурою у поданій позовній заяві порушення процедури прийняття розпорядження від 31 жовтня 2019 року не було зазначено як підставу позову. Основним твердженням позивача щодо незаконності оскаржуваного розпорядження є те, що землі промисловості, транспорту та зв`язку можуть перебувати тільки в державній власності та використовуватися лише відповідно до їх цільового призначення, і відповідно до положень ст. 49 ЦПК України, позивач із заявою про зміну підстав позову не звертався.

У своєму відзиві ОСОБА_1 , не погоджуючись з доводами апеляційної скарги та вважаючи їх безпідставними, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Доводи відзиву зводяться до того, що висновок районного суду про те, що наявність «суспільного інтересу» не є достатнім для задоволення позовних вимог, повністю кореспондується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 16 жовтня 2019 року у справі № 460/762/16-ц.

Відповідач указує, що суд першої інстанції, зважаючи на ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, було проведено оцінку змісту такого наявного «суспільного інтересу», як підстави для задоволення позову, одночасно з оцінкою «пропорційності» втручання у його право власності.

Вважає обґрунтованим висновок суду про те, що Чернігівська ОДА діяла в межах своїх повноважень щодо відчуження земельної ділянки. Крім того, за наявності висновку державної землевпорядної експертизи про відповідність проекту землеустрою нормам чинного законодавства, обласна державна адміністрація не мала додаткових законодавчо визначених підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою.

Погоджується з тим, що позивачем не надано доказів про належність земельної ділянки до земель, які не можуть передаватись у приватну власність, та доказів про неможливість використання спірної земельної ділянки для цілей особистого селянського господарства. Також прокуратурою не обґрунтовано належним чином, в чому втрачає держава від дій Чернігівської ОДА та в чому виграє держава у разі задоволення позову, зокрема, не надано доказів використання земельної ділянки до передачі її у його власність, отримання від неї вигоди та можливостей подальшого використання.

Вислухавши суддю-доповідача, заслухавши пояснення прокурора, представників відповідачів, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частинами 2, 5 ст. 263 ЦПК України визначено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції щодо мотивів відмови у задоволенні позову таким вимогам не відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позову прокурора Чернігівської області в інтересах держави, суд першої інстанції виходив з того, що Чернігівська ОДА діяла у межах своїх повноважень щодо прийняття оскаржуваного рішення та дотрималась процедури його прийняття. Суд указав, що оскільки в спірних правовідносинах державою було законно передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, подальші дії держави по відібранню у останнього власності будуть порушувати його право власності.

Також районний суд зазначив, що позивачем не надано достатніх доказів наявності «суспільного інтересу» та обрано неправильний спосіб захисту порушеного права.

Апеляційний суд частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

У справі встановлено, що згідно з розпорядженням КМУ від 08 липня 2005 року № 237-р «Про передачу майнового комплексу військового містечка № НОМЕР_1 » було прийнято пропозицію Міноборони про передачу майнового комплексу військового містечка № НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) у власність територіальної громади смт Батурин (т. 1 а.с. 28).

Акт приймання-передачі казармено-житлового фонду та території військового містечка № НОМЕР_1 Конотопського гарнізону (смт Батурин) від 01 серпня 2005 року свідчить про те, що Конотопська квартирно-експлуатаційна частина району здала, а Батуринська селищна рада прийняла на свій баланс майновий комплекс військового містечка № НОМЕР_1 Конотопського гарнізону, що вивільнився внаслідок розформування військової частини НОМЕР_2 , а саме: казармено-житловий фонд згідно опису № 1 та земельну ділянку площею 2 680,2 га (у тому числі 778 га лісу), на якій розташоване військове містечко № НОМЕР_1 (м. Батурин Бахмацького району) (т. 1 а.с. 29).

У матеріалах справи наявна довідка по основним фондам колишнього військового містечка № 1 смт Батурин, яка була надана Міністерством оборони України разом з іншими документами на запит апеляційного суду, яка містить інформацію про те, що на виконання розпорядження КМУ № 237 від 08 липня 2005 року була здійснена передача зі сфери управління Міністерства оборони України у комунальну власність територіальної громади смт Батурин майнового комплексу військового містечка № НОМЕР_1 смт Батурин, а саме: казармено-житловий фонд 37 будівель та споруд (опис № 1 до акту приймання-передачі від 01 серпня 2005 року; інженерні мережі, комунальні споруди та обладнання електрогосподарства, ВКГ, теплогосподарства (описи №№ 2-А, 2-Б, 2-В до акту приймання-передачі); земельна ділянка загальною площею 2 680,2 га, у тому числі 778 га лісу (т. 2 а.с. 44).

З інформації ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області від 13 травня 2019 року вбачається, що відповідно до акту проведення інвентаризації земель колишнього військового полігону від 14 липня 2009 року загальна площа земель складала 3 673,0842 га, які розташовані на території Батуринської селищної ради і які були передані до земель запасу (т. 1 а.с. 32). Із зазначених земель, ненаданих в користування, залишилися: землі лісового фонду 1 163,94 га; землі водного фонду 19,32 га; заболочені землі 123,0997 га; забудовані землі 924,4082 га.

Відповідач ОСОБА_1 являється учасником бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_3 від 31 липня 2017 року (т. 1 а.с. 24).

Розпорядженням Чернігівської ОДА «Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою» від 16 липня 2019 року № 414 ОСОБА_1 було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтованою площею 2 га із зміною цільового призначення із земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення на «для ведення особистого селянського господарства», розташованих за межами населених пунктів на території Батуринської міської ради Бахмацького району Чернігівської області (т. 1 а.с. 17, 18).

Довідка відділу у Бахмацькому районі ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області від 26 липня 2019 року свідчить про те, що відповідно до земельно-облікових даних (державна статистична звітність) за формою 6-зем земельна ділянка загальною площею 2,000 га, яка розташована на території Батуринської міської ради, надається у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, із земель запасу (т. 1 а.с. 19).

Висновком про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 05 вересня 2019 року, складеним експертом Державної експертизи ОСОБА_2 , встановлено відповідність проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам України для ведення особистого селянського господарства загальною площею 38 га на території Батуринської міської ради вимогам чинного законодавства України та не суперечить встановленим нормам і правилам правових актів (т. 1 а.с. 20).

09 жовтня 2019 року була проведена державна реєстрація земельної ділянки із кадастровим номером 7420310300:04:000:0642 площею 2,0000 га, яка розташована на території Батуринської міської ради Чернігівської області, цільове призначення 16.00 Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам); категорія земель землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, що підтверджується копією витягу з Державного земельного кадастру за № НВ-7414841392019 від 09 жовтня 2019 року (т. 1 а.с. 21-23).

17 жовтня 2019 року ОСОБА_3 в інтересах відповідача ОСОБА_1 звернулась до Чернігівської ОДА з клопотанням про затвердження Проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадян України згідно з додатком для ведення особистого селянського господарства загальною площею 38,0000 га на території Батуринської міської ради Бахмацького району Чернігівської області та передачу ОСОБА_1 безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га з кадастровим номером 7420310300:04:000:0642 (т. 1 а.с. 26).

Розпорядженням Чернігівської ОДА «Про затвердження проекту землеустрою» від 31 жовтня 2019 року № 625 було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність загальною площею 38,0000 га для ведення особистого селянського господарства (01.03) в адміністративних межах Батуринської міської ради Бахмацького району Чернігівської області та передано земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 7420310300:04:000:0642 у власність ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 27).

Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 19 листопада 2019 року підтверджується, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 2 га з кадастровим номером 7420310300:04:000:0642, яка надана для ведення особистого селянського господарства (т. 1 а.с. 30-31). Підставою виникнення права власності є розпорядження Чернігівської ОДА № 625 від 31 жовтня 2019 року.

За змістом акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом земельною ділянкою від 17 січня 2020 року, який складений старшим державним інспектором ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області розпорядження Чернігівської ОДА від 16 липня 2019 року № 414 «Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою» та розпорядження Чернігівської ОДА від 31 жовтня 2019 року № 625 «Про затвердження проекту землеустрою» прийняті в порушення вимог ст.ст. 20, 22, 33, 65 Земельного кодексу України (т. 1 а.с. 87-92.

Відповідно до звіту (висновку) з якісної характеристики ґрунтового покриву земельної ділянки № 08/06/14 від 04 лютого 2020 року земельна ділянка, що надана ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства загальною площею 2,0000 га та знаходиться на території Батуринської міської ради Бахмацького району Чернігівської області, відноситься до категорії придатної під ріллю та рекомендована для ведення особистого селянського господарства (т. 1 а.с. 150).

Згідно з повідомленням Бахмацької РДА від 13 лютого 2020 року, актом обстеження земельних ділянок щодо наявності будівель від 13 лютого 2020 року та інформацією ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області від 10 лютого 2020 року земельна ділянка з кадастровим номером 7420310300:04:000:0642 площею 2,000 га, що перебуває у власності ОСОБА_1 , не містить жодних будівель, зокрема, об`єктів житлово-казарменого фонду і будь-яких інших будівель (т. 1 а.с. 151, 152, 153).

Звернувшись в інтересах держави до суду з позовом про визнання недійсним розпорядження та скасування запису про реєстрацію земельної ділянки, прокурор Чернігівської області зазначав, що передача спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 відбулась з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки землі промисловості, транспорту та зв`язку не можуть бути придатними для цілей особистого селянського господарства, як це визначено оспорюваним розпорядженням. Фактично розпорядник землі Чернігівська ОДА вийшов за межі своїх повноважень та з метою виведення з державної власності значних площ земель промисловості, знаючи, що такі землі не придатні для ведення сільського господарства, прийняла неправомірне рішення про виведення земельних ділянок з власності держави та передачі їх у власність громадян.

Підставою для звернення до суду в інтересах держави прокурор зазначив відсутність державного органу, до повноважень якого належить контроль за законністю розпоряджень органів державної влади, зокрема обласної державної адміністрації, та який наділений повноваженням звернення до суду із відповідною категорією позовів (7 аркуш позовної заяви).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України.

У відповідності до приписів ст.ст. 3, 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 21 ЗУ «Про місцеві державні адміністрації» місцевій державній адміністрації надано право розпоряджатися землями державної власності відповідно до закону.

У свою чергу статтею 122 ЗК України визначені повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування. Так, обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених ч.ч. 3, 4, 8 цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб (ч. 5 ст. 122 ЗК України).

За змістом п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка окрім інших повноважень, прописаних в Основному Законі, здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Саме таким законом є ЗУ «Про прокуратуру».

Положеннями ч. 3 ст. 23 зазначеного закону прописано, що прокурор здійснює в суді представництво законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва (ч. 4 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру»).

Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з процедурою, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи його законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави у суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

При цьому захищати інтереси держави в суді мають відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишились незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Під час розгляду справи судом першої інстанції останній обмежився констатацією статусу прокурора, як представника держави, не аналізуючи, чи є він належним позивачем у даній справі, однак у задоволенні позову було відмовлено через відсутність порушень в діях державного органу при виділенні землі та недопущення втручання у право власності.

Разом із тим, на думку апеляційного суду, прокурор не є належним позивачем у даній справи, зважаючи на таке.

Передача майнового комплексу військового містечка № 1 смт Батурин (акт приймання-передачі від 01 серпня 2005 року), на території якого розташована земельна ділянка, передана у власність ОСОБА_1 , була здійснена зі сфери управління Міністерства оборони України у комунальну власність територіальної громади смт Батурин.

У своєму листі на адресу КЕВ м. Чернігів від 05 травня 2017 року Чернігівська ОДА повідомила, що згідно інформації ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області землі колишнього Батуринського військового полігону в різний час були передані до земель запасу Батуринської селищної ради, а у 2004 році керівництвом Конотопської КЕЧ до Міноборони України були направлені матеріали щодо передачі майна на баланс Батуринської селищної ради. В даний час землі запасу сільськогосподарського призначення колишнього військового полігону загальною площею 1 397,3163 га перебувають у користуванні на умовах оренди у сільгосптоваровиробників Бахмацького району (т. 2 а.с. 56-57).

Отже, власником земельної ділянки до її передачі ОСОБА_1 була Батуринська селищна рада, що підтверджується розпорядженням КМУ від 08 липня 2005 року № 237-р «Про передачу майнового комплексу військового містечка № НОМЕР_1 »; актом приймання-передачі казармено-житлового фонду на території військового містечка № НОМЕР_1 конотопського гарнізону (смт Батурин) Батуринської селищної ради, за яким Батуринська селищна рада прийняла на баланс майновий комплекс та земельну ділянку площею 2 680,2 га, у тому числі 778 га лісу, на якій розташоване військове містечко; довідкою Батуринської міської ради від 8 лютого 2017 року № 43, за якою землі колишнього військового містечка № НОМЕР_1 орієнтовною площею 2 680,2 га знаходяться поза межами населеного пункту і відносяться до земель запасу Батуринської міської ради (т. 2 а.с. 11); довідкою Міністерства оборони України по основним фондам колишнього військового містечка № НОМЕР_1 в смт Батурин, за якою на виконання постанови КМУ № 237 від 08 липня 2005 року була здійснена передача зі сфери управління Міністерства оборони України у комунальну власність територіальної громади смт Батурин майнового комплексу військового містечка № НОМЕР_1 смт Батурин, у тому числі земельної ділянки загальною площею 2680,2 га (у тому числі 778 га лісу).

Те, що орган місцевого самоврядування у подальшому належним чином не оформив необхідну документацію щодо майнових прав на отриману від Міністерства оборони України земельну ділянку, наведених вище висновків суду не спростовує. Чернігівська обласна адміністрація є лише розпорядником, проте не власником спірної земельної ділянки.

Зазначеного суд першої інстанції при вирішенні спору не врахував та, вирішуючи заявлені прокурором в інтересах держави вимоги, не взяв до уваги, що на час подачі позову наявний орган місцевого самоврядування, з власності якого вибула спірна земельна ділянка, а саме Батуринська міська рада Бахмацького району Чернігівської області. Натомість позивач, обґрунтовуючи підстави звернення до суду з позовом в інтересах держави, констатував лише факт відсутності органу, до повноважень якого належить контроль за законністю розпоряджень органів державної влади, зокрема обласної державної адміністрації.

Втім, всупереч положень ч. 4 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру», прокурор попередньо, до звернення до суду, не повідомив відповідного суб`єкта владних повноважень про порушення інтересів держави та не подав суду доказів на підтвердження неналежного здійснення органом місцевого самоврядування повноважень щодо захисту інтересів держави, визначивши передчасно прокурора позивачем у справі.

Порядок реалізації права на захист шляхом звернення до суду з відповідним позовом передбачено положеннями ст. 4 ЦПК України. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи відсутні докази звернення прокурора з позовом у даній справі в рамках процедур, передбачених законом, він є неналежним позивачем, а тому позовні вимоги прокурора Чернігівської області не підлягають задоволенню.

Беручи до уваги наведене, апеляційний суд вважає, що, ухвалюючи судове рішення, районний суд прийшов до правильного висновку про необхідність відмови у задоволенні позову прокурора Чернігівської області про визнання недійсним розпорядження та скасування запису про реєстрацію земельної ділянки, вказавши при цьому невірні мотиви для такої відмови, а отже рішення суду належить змінити в частині мотивів відмови у задоволенні позову.

Керуючись ст. 367, 374, ч. 4 ст. 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу прокурора Чернігівської області задовольнити частково.

Рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 17 березня 2020 року змінити в частині мотивів відмови у задоволенні позову. В іншій частині залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 20 серпня 2020 року.

Головуюча:Судді: