Рішення

від 23.03.2020 по справі 640/3824/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2020 року м. Київ № 640/3824/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Качура І.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом Головного управління ДФС у м. Києві

до Товариства з обмеженою відповідальністю ФРГ ЛТД

Товариства з обмеженою відповідальністю ОРТ Медіа

про визнання недійсним правочину,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Головне управління ДФС у м. Києві з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю ФРГ ЛТД та товариства з обмеженою відповідальністю ОРТ Медіа , в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд:

- визнати недійсним договір про надання рекламних послуг №16 від 05.11.2014 року укладений між ТОВ ФРГ ЛТД код ЄДРПОУ 39417066 та ТОВ ОРТ Медіа код ЄДРПОУ 36477269.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 13.07.2017 року по кримінальній справі №761/23688/17 встановлено, що допитаний в якості свідка ОСОБА_1 який згідно установчих та реєстраційних документів являється директором та засновником ТОВ ФРГ ЛТД показав, що вказане підприємство не реєстрував, фінансово-господарською діяльністю не займався, документи господарської діяльності ТОВ ФРГ ЛТД не підписував.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.03.2019 відкрито провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Встановлено відповідачу строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Представник ТОВ ОРТ Медіа проти позову заперечував, про що подав відзив на позов. Вважає договір законним, а позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог повністю.

Представником позивача надано до суду відповідь на відзив, в якому зазначає, що господарські операції між ТОВ ОРТ Медіа та ТОВ ФРГ ЛТД мали нереальний характер, посилаючись на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2019 року по справі №826/14110/16.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до податкових накладних виписаних ТОВ ФРГ ЛТД та зареєстрованих в ЄРПН на користь ТОВ ОРТ Медіа від 31.12.2014 року №11, від 31.12.2014 року №15, від 31.12.2014 року №13 у вказаний період надано рекламні послуги на загальну суму 1 110 851 грн.

Вказані операції відображені сторонами правочину і в податковій звітності, зокрема в додатках 5 до декларацій з ПДВ.

Разом з ти, відповідно до ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 13.07.2017 року по кримінальній справі №761/23688/17 встановлено, що допитаний в якості свідка ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), який згідно установчих та реєстраційних документів являється директором та засновником ТОВ ФРГ ЛТД показав, що вказане підприємство не реєстрував, фінансово-господарською діяльністю не займався, документи господарської діяльності ТОВ ФРГ ЛТД не підписував.

З урахуванням зазначеного та керуючись інтересами держави, Головне управління ДФС у м. Києві звернулось до суду із відповідним позовом.

Оцінивши за правилами ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Так, згідно ст.134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Пунктом 138.1 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно із підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

В силу п.201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов`язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб`єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Так, судом встановлено, що Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2019 року по справі №826/14110/16 апеляційну скаргу ГУ ДФС у м. Києві задоволено, скасовано Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.11.2018 року по справі №826/14110/16.

перевіркою встановлено відображення позивачем у податковому обліку за грудень 2014 року фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ ФРГ ЛТД з придбання рекламних послуг.

Так, 05.11.2014 між позивачем (Замовник) і ТОВ ФРГ ЛТД (Виконавець) укладено ряд договорів №15 і №16 про надання рекламних послуг, за умовами яких Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов`язання провести рекламну кампанію в мережі Інтернет, ефірах телеканалу та радіоканалу, розміщення зовнішньої реклами для замовника, а замовник зобов`язується приймати та оплачувати послуги виконавця в строки та на умовах обумовлених у цьому договорі та додатках до нього.

Відповідно до цих договорів сторонами складено акти надання послуг від 31.12.2014 №№ 3112/467, 3112/468, 3112/447, 3112/448, 3112/450, а також ТОВ ФРГ ЛТД виписано на користь позивача податкові накладні від 31.12.2014 №№ 11, 12, 13, 14, 15. Розрахунки між підприємствами здійснювалися у безготівковій формі.

Висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що до перевірки не надано звітів, у яких би конкретизувалися, які саме послуги надано, а також додатків до договорів зі списками веб-сайтів (радіостанцій), на яких розміщувалась реклама.

Також в акті зазначено, що згідно з аналізом баз ДФС України по ТОВ ФРГ ЛТД встановлено: стан 7 - до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей; директор, засновник та бухгалтер одна особа; остання декларація з ПДВ подана за січень 2015 року; підприємство не подавало фінансові звіти, у зв`язку з чим неможливо встановити наявність основних засобів на підприємстві; підприємством не подано декларацію з податку на прибуток за 2015 рік.

Крім цього, в акті зазначено, що згідно з протоколом допиту свідка ОСОБА_1 від 26.06.2015, проведеного старшим о/у Бердянської ОДПІ Курбатовим В.В., свідок не мав відношення до здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ ФРГ ЛТД , а за винагороду повинен був надати громадянину Олександру копію свого паспорта і поставити у нотаріуса кілька своїх підписів.

Відповідач зробив висновок про те, що оскільки документи і податкові накладні від імені ТОВ ФРГ ЛТД підписані ОСОБА_1 , який дав показання щодо непричетності до здійснення фінансово-господарської діяльності цього Товариства, то позивач не мав права включати суми взаємовідносин з ТОВ ФРГ ЛТД до складу витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування та податкового кредиту.

Також відповідач зробив висновок про те, що оскільки первинних документів не подано до перевірки у повному обсязі, то не доведено факт отримання рекламних послуг позивачем від ТОВ ФРГ ЛТД з метою їх подальшої реалізації.

Водночас, відповідно до ч. 1,2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Рекламні послуги належать до безтоварних операцій і за своєю суттю є витратами на збут. Документами, що підтверджують фактичне отримання рекламних послуг можуть бути акти приймання-передачі послуг або інші документи, що підтверджують фактичне надання (отримання) послуг, які повинні мати всі обов`язкові реквізити первинних документів, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , звіти про надані (отримані) рекламні послуги, в яких мають бути викладені результати наданих послуг, їх якісні, кількісні показники, а також бухгалтерські та статистичні документи, що підтверджують збільшення обсягу продажу, розміру доходу тощо.

Для врахування витрат на рекламні послуги при обчисленні об`єкта оподаткування податком на прибуток та формування податкового кредиту необхідне доведення безпосереднього зв`язку понесених витрат з господарською діяльністю платника податків та підтвердження первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, які б засвідчували факт здійснення господарської операції.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

На підтвердження фактичного здійснення операцій з надання (отримання) рекламних послуг, враховуючи специфіку таких послуг та договорів, що їх регламентують, Товариство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, зокрема і ті, які посвідчують мету, об`єктивну необхідність, економічну доцільність отримання відповідних послуг, а також можливість проведення таких операцій контрагентом з урахуванням необхідного часу, місця, матеріальних ресурсів необхідних для надання таких послуг.

При цьому, наявні в матеріалах справи акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) не розкривають зміст та обсяг наданих послуг (не дають можливість ідентифікувати, яку саме продукцію було розміщено, вид рекламного матеріалу), не містять певних медіа планів, вимог до рекламного матеріалу, доказів розміщення в мережі Інтернет.

Крім того, акти здачі-прийняття робіт є узагальнюючими документами, в них не конкретизовано які саме послуги виконувались (перелік наданих послуг), виконавців таких послуг, обсяг наданих послуг, період їх надання.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 19.06.2018 (справа №826/14171/13-а), від 20.06.2018 (справа №826/3952/13-а), від 25.06.2018 (справа 826/20685/14).

Суд звертає увагу, що формальна наявність у покупця первинних документів, необхідних для віднесення певних сум до складу витрат відповідного періоду не є безумовною підставою для віднесення до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість по сумнівним господарським операціям у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та придбання товарів/послуг з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку.

Крім того, як вбачається з вироку Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 13.03.2015 року по справі №310/10650/14-к відносно ОСОБА_1 , який згідно наданих первинних документів значився директором контрагента позивача - ТОВ ФРГ ЛТД і підписував від імені цього Товариства первинні документи, він перебував під вартою у період з 05.12.2014 року по 13.03.2015 року включно, отже, не мав реальної (фізичної) можливості підписувати документи по господарським взаємовідносинам з позивачем, які тривали з 01.12.2014 року по 31.12.2014 року, при цьому значна частина первинних документів, що містяться в матеріалах справи, датована після 05.12.2014 року.

Дані обставини свідчать про те, що господарські взаємовідносини носять характер безтоварних, створених без мети настання правових наслідків.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, зазначеній у постанові від 26 червня 2018 року у справа №816/1422/17, платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема формування податкового кредиту з ПДВ та його подальше бюджетне відшкодування. Крім того, прояв такої обачності й обережності при виборі постачальника послуг та вчинення будь - яких дій на предмет перевірки податкової доброчесності контрагента, зокрема за доступними електронними базами даних на сайті контролюючого органу (база платників ПДВ, база анульованих свідоцтв платників ПДВ, база недобросовісних платників ПДВ, база місць масової реєстрації платників податків, отримання завірених копій статутних та реєстраційних документів, копій паспорта особи, яка підписуватиме договір, довідку про кількість співробітників контрагента, тощо), перевірки загальнодоступної інформації щодо наявності кримінальних проваджень за участю контрагента, в подальшому свідчитимуть на користь висновку, що платником податків вжито належні та достатні дії щодо його обізнаності на предмет податкової надійності такого контрагента та вказуватимуть на правомірність формування податкового обліку за господарськими операціями з таким контрагентом.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем, як суб`єктом владних повноважень, доведено правомірність та обґрунтованість свого позову з урахуванням вимог частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ЄДРПОУ 39439980) до Товариства з обмеженою відповідальністю ФРГ ЛТД (08032, м. Вишневе, вул. Київська, 19-А, ЄДРПОУ 39417066), Товариства з обмеженою відповідальністю ОРТ Медіа (03115, м. Київ, проспект Перемоги, 136, другий поверх літера А, ЄДРПОУ 36477269) про визнання недійсним правочину - задовольнити.

Визнати недійсним договір про надання рекламних послуг №16 від 05.11.2014 року укладений між ТОВ ФРГ ЛТД та ТОВ ОРТ Медіа .

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293 , 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур