Рішення

від 23.03.2020 по справі 826/12264/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2020 року м. Київ № 826/12264/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Бояринцевої М.А., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Айленд" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.05.2018

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Айленд (далі - позивач та/або ТОВ Айленд ) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач та/або ГУ ДФС у м. Києві/контролюючий орган) та просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.05.2018 року №0001654001, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.05.2018 року №0001644001, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві;

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає про відсутність обставин порушення ним частини 3 статті 16 Закону України Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів від 19.12.1995 року №481/95-ВР, оскільки звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв в оптовій мережі (форма 1-ОА) за липень 2017 року ним подано у строки встановлені законом.

Також, ТОВ Айленд вказано, що за липень 2017 року контролюючим органом двічі - окремо по двом податковим повідомленням-рішенням застосовано штрафні санкції, що свідчить про протиправність останніх.

Окрім зазначеного, позивач стверджує, що звіти про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв в оптовій мережі (форма 1-ОА) подавилися ним із зазначенням достовірних даних, а відомості з травня 2016 року по травень 2017 року в формі 1-ОА звіту сальдо на кінець попереднього місяця не співпадає і не може співпадати з сальдо на початок наступного місяця, оскільки в бланках звітів №1-ОА до травня 2017 року не було передбачено графи, в якій зазначаються витрати при проведені внутрішньо-складських операцій, транспортуванні, інвентаризації тощо.

Разом з цим, ТОВ Айленд вказало, що у звіті за липень 2017 року були допущені арифметичні помилки, з огляду на збій програмного забезпечення, однак він є достовірним, оскільки в частині відображення обсягів алкогольних напоїв, придбаних як на митній території України, імпортованих, реалізованих як на території України, так і на експорт, здійснювався на підставі первинних та зведених облікових документів у відповідності до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність від 16.07.1999 року №996-XIV. Також, позивач стверджує про застосування штрафних санкцій за дії, які в розумінні Закону України Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів від 19.12.1995 року №481/95-ВР не є порушенням, податковим повідомленням-рішенням від 17.05.2018 року №0001644001 вказано про подання ТОВ Айленд звітів з недостовірними відомостями за 16 місяців, у той час коли штраф застосовано за 17 місяців. При цьому, позивач зазначає про вихід контролюючого органу за межі предмету перевірки.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому останній наполягає на правомірності прийнятих ним рішень та просить суд відмовити в задоволенні адміністративного позову.

В свою чергу, представником позивача подано відповідь на відзив із наведенням тверджень на спростування доводів контролюючого органу, що викладені у відзиві на позовну заяву.

Справа вирішується на підставі наявних в ній документів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

На виконання наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 20.04.2018 №7367 та відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України проведено фактичну перевірку за адресою: АДРЕСА_1 , де проводить діяльність ТОВ Айленд .

Направлення від 20.04.2018 року №2176/26-15-40-01 та № 2175/26-15-40-01 пред`явлені, а копія наказу від 20.04.2018 №7367 на проведення фактичної перевірки вручене 23.04.2018 року директору ТОВ Айленд Зубець Олегу Михайловичу особисто.

За наслідком здійснення фактичної перевірки контролюючим органом складено акт від 02.05.2018 року №1723/26-15-40-01/3178637 (далі - акт перевірки).

Відповідно до висновків акту перевірки в ході проведення встановлено наступні обставини: перевіркою встановлено, що ТОВ "Айленд" подано до ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у оптовій мережі за формою 1-ОА за липень 2017 року з порушенням граничного терміну подання. Граничний термін подання 09 серпня 2017, фактично подано 10.08.2017 вхідний №9158463923.

Також, перевіркою встановлено, що ТОВ Айленд подано звіти 1-ОА про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв за травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2016 року та січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2017 року з недостовірними відомостями, а саме: невідповідність даних графи 12 залишок продукції на кінець звітного місяця попереднього періоду та графи 3 залишок продукції на початок звітного місяця: наступного звітного періоду.

Приймаючи до уваги наведене, ГУ ДФС у м. Києві дійшов висновку про порушення ТОВ Айленд вимог частини 3 статті 16 Закону №481/95-ВР.

На підставі наведеного контролюючим органом прийнято наступні рішення:

- податкове повідомлення-рішення від 17.05.2018 року №0001654001, яким на підставі положень пункту 18 частини 2 статті 17 Закону Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів від 19.12.1995 року №481/95-ВР застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 17000,00 грн. (далі - оскаржуване та/або спірне рішення №1);

- податкове повідомлення-рішення від 17.05.2018 року №0001644001, яким на підставі положень пункту 18 частини 2 статті 17 Закону Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів від 19.12.1995 року №481/95-ВР застосовано до ТОВ Айленд штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 289000,00 грн. (далі - оскаржуване та/або спірне рішення №2).

Тут і надалі разом спірні та/або оскаржувані рішення.

Не погоджуючись зі спірними рішеннями позивачем подано скаргу, за наслідком розгляду якої рішенням Державної фіскальної служби України від 19.017.2018 року №23997/6/99-99-11-03-01-25 скаргу ТОВ Айленд залишено без задоволення, а спірні рішення без змін.

Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначає Закон України Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів від 19.12.1995 року №481/95-ВР (далі - Закон №481/95-ВР).

Положеннями частин 1-3 статті 16 Закону №481/95-ВР визначено, що контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України. Контроль за дотриманням вимог відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства до малих виробництв виноробної продукції здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів.

Суб`єкт господарювання-товаровиробник самостійно визначає засоби та форми захисту вироблюваних ним алкогольних напоїв і тютюнових виробів від фальсифікації (підроблення) і має право ініціативи контролю щодо фальсифікації власної продукції суб`єктами господарювання та фізичними особами. Орган державного контролю, до якого звернувся товаровиробник з таким проханням, зобов`язаний терміново провести перевірку відповідності продукції оригіналу в присутності представника товаровиробника - ініціатора перевірки. За наявності документів, які підтверджують факт фальсифікації, товаровиробник має право звернутися у встановленому законом порядку до суду без сплати державного мита.

Суб`єкти господарювання, які отримали ліцензії на виробництво та/або оптову торгівлю спиртом, алкогольними напоями і тютюновими виробами та здійснюють таку діяльність та/або експорт, імпорт зазначеної продукції, подають до органу виконавчої влади, уповноваженого Кабінетом Міністрів України видавати такі ліцензії, щомісяця до 10 числа наступного місяця звіт про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів за формою, встановленою цим органом.

Аналіз зазначених положень Закону №481/95-ВР дає суду підстави дійти висновку, що суб`єкти господарювання, які отримали ліцензії на виробництво та/або оптову торгівлю спиртом, алкогольними напоями і тютюновими виробами та здійснюють таку діяльність та/або експорт, імпорт зазначеної продукції, подають до органу виконавчої влади, уповноваженого Кабінетом Міністрів України видавати такі ліцензії, щомісяця до 10 числа наступного місяця звіт про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів за формою, встановленою цим органом.

Приписами абзацу 18 частини 2 статті 17 Закону №481/95-ВР передбачено, що неподання чи несвоєчасного подання звіту або подання звіту з недостовірними відомостями про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів до органу виконавчої влади, уповноваженого Кабінетом Міністрів України видавати відповідні ліцензії, - у розмірі 17000 гривень.

Судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у оптовій мережі за формою 1-ОА за липень 2017 року подано позивачем 10.08.2017 вхідний №9158463923.

Між тим, на думку контролюючого граничний строк подання такого звіту є 09.08.2017 року.

Суд вважає дані твердження контролюючого органу хибними, мотивуючи це наступним.

Положеннями Закону №481/95-ВР визначено обов`язок суб`єкта господарювання подавати звіт про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів до 10 числа наступного місяця.

Суд звертає увагу, що прийменник до з календарною датою в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно або виконання чого-небудь.

Разом з цим, у статті 2 Європейської конвенції про обчислення строків (ETS №76), Базель, 16 травня 1972 року, яка набрала чинності 28.04.1983 року вказано, що для цілей цієї Конвенції термін "dies a quo" означає день, з якого починається відлік строку, а термін "dies ad quem" означає день, у який цей строк спливає.

Строки, обчислені у днях, тижнях, місяцях і роках, починаються опівночі dies a quo і спливають опівночі dies ad quem (ч. 1 ст. 3 Конвенції).

Проте положення попереднього пункту не заважають тому, щоб та чи інша дія, яка має бути здійснена до спливу встановленого строку, виконувалася у день dies ad quem лише до закінчення нормального робочого часу (ч. 2 ст. 3 Конвенції).

Враховуючи наведені положення суд приходить до висновку, що кінцевим строком подання суб`єктом господарювання звіту про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів є 10 число наступного місяця включно.

Таким чином, висновок відповідача про подання Товариством з обмеженою відповідальністю Айленд звіту про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у оптовій мережі (форми 1-ОА) за липень 2017 року з порушення граничного терміну є хибним, а відтак спірне рішення №1 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Оцінюючи правомірність оскаржуваного рішення №2 суд вкаже наступне.

Так, як вже було зазначено судом вище, в ході проведення фактичної перевірки встановлено подання позивачем звітів 1-ОА про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв за травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2016 року та січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2017 року з недостовірними відомостями, а саме: невідповідність даних графи 12 залишок продукції на кінець звітного місяця попереднього періоду та графи 3 залишок продукції на початок звітного місяця наступного звітного періоду.

Наказом Державної податкової адміністрації від 27.04.2006 року №228, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16.06.2006 року №713/12587 (у редакції до 21.04.2016 року) затверджено Форми звітів щодо придбання та реалізації алкогольних та тютюнових виробів та інструкції щодо їх заповнення (далі - Наказ №228).

Відповідно до підпункту 2.4 пункту Наказу №228 у графі 3 вказується залишок алкогольних напоїв на початок звітного періоду, а у графі 12 указується залишок алкогольних напоїв на кінець звітного місяця (пп. 2.13 п. 12 Наказу №228).

При цьому, підпунктом 2.14 пункту 2 Наказу №228 передбачено можливість зазначення у графі 13 необхідних пояснень.

Разом з цим, наказом Міністерства фінансів України від 11.02.2016 року №49 Про затвердження форм звітів щодо виробництва й обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та порядків їх заповнення", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.03.2016 року за №340/28470, що набрав чинності 21.04.2016 року, відповідно до частини третьої статті 16 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів , підпункту 5 пункту 4 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 375 затверджено, зокрема, форму звіту № 1-РС Звіт про обсяги виробництва та реалізації спирту ; порядок заповнення форми звіту № 1-РС Звіт про обсяги виробництва та реалізації спирту (далі - Наказ №49).

Пунктом 1 розділу Порядку заповнення форми звіту № 1-РС Звіт про обсяги виробництва та реалізації спирту I Наказу №49 встановлено, що звіт про обсяги виробництва та реалізації спирту (далі - Звіт) подають суб`єкти господарювання, які виробляють спирт етиловий ректифікований, біоетанол, спирт етиловий-сирець, спирт етиловий технічний, спирт етиловий денатурований (спирт технічний), спирт етиловий ректифікований денатурований, спирт етиловий ректифікований виноградний, спирт етиловий ректифікований плодовий, спирт коньячний і плодовий (включаючи дистиляти у вигляді головної і хвостової фракції), спирт-сирець виноградний, спирт-сирець плодовий, фракцію головну етилового спирту та/або інший спирт (далі - спирт), незалежно від форми власності до органів ДФС за основним місцем обліку в електронній формі.

Згідно з пунктом 2 розділу II Наказу №49 у графі 3 зазначається кількість спирту в місцях зберігання на початок звітного місяця.

У графі 10 зазначається кількість спирту в місцях зберігання на кінець звітного місяця (п. 9 розділу II Наказу №49).

Тобто, як положеннями Наказу №228 так і положеннями Наказу №49 було передбачено зазначення суб`єктом господарювання у звітах про обсяги виробництва та реалізації спирту залишок алкогольних напоїв на початок звітного періоду та залишок алкогольних напоїв на кінець звітного місяця.

Між тим, наказом Міністерства фінансів України від 10.11.2016 року №943, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.03.2017 року №282/30150 Про внесення змін до наказу Міністерства фінансів України від 11 лютого 2016 року №49 , який вступив в силу 07.05.2017 року (далі - Наказ №943).

Відповідно до пункту 3 Наказу №943 у формі звіту № 1-ОА Звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у оптовій мережі , затвердженій Наказом, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 03 березня 2016 року за № 340/28470:

1) у тексті слово тис. виключити;

2) доповнити таблицю розділу І новою графою 12 такого змісту:

Витрати при проведенні внутрішньо-складських операцій, транспортуванні тощо .

У зв`язку з цим графи 12, 13 вважати відповідно графами 13, 14;

3) у таблицях розділів II та III графи 1, 4 виключити.

У зв`язку з цим графи 1 - 3 вважати відповідно графами 1, 2, а графи 5 - 7 - графами 3 - 5.

Згідно пункту 4 Наказу №943 у Порядку заповнення форми звіту № 1-ОА Звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у оптовій мережі , затвердженому Наказом, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 03 березня 2016 року за № 343/28473:

1) у пункті 4 розділу І:

доповнити пункт після слів видами алкогольних напоїв словами та цифрами усього за звітний період (починаючи з 29 коду) ;

у тексті слово тис. виключити, слово декалітрів замінити словом декалітри ;

1) у розділі II:

доповнити розділ після пункту 10 новим пунктом 11 такого змісту:

11. У графі 12 зазначаються витрати при проведенні внутрішньо-складських операцій, транспортуванні тощо. .

У зв`язку з цим пункти 11, 12 вважати відповідно пунктами 12, 13;

у пункті 12 цифри 12 замінити цифрами 13 ;

у пункті 13 цифри 13 замінити цифрами 14 ;

Як стверджує позивач у позовній заяві, в звітах (форма-1-ОА) з травня 2016 року по травень 2017 року в формі 1-ОА не співпадає і не може співпадати сальдо на початок наступного місяця, тому що в бланках звітів №1-ОА до травня 2017 року не було передбачено графи, в яких зазначаються витрати на проведення внутрішньо-складські операцій, транспортування, інвентаризацію тощо.

Суд критично ставиться до наведених тверджень, як підстави для задоволення позовних вимог, оскільки як Наказом №228 так і положеннями Наказу №49 було передбачено можливість надання суб`єктом господарювання необхідних пояснень.

Водночас, посилання позивача про неможливість в ручному режимі додавати в графі Примітки витрати на проведення внутрішньо-складських операцій, транспортування, інвентаризацію тощо, як підстави для задоволення позовних вимог не можуть бути взяті до уваги судом, оскільки жодних належних та достатніх доказів на підтвердження зазначеного ТОВ Айленд до суду не надано.

Крім того, відсутність у звіті №1-ОА до 07.05.2017 року графи Витрати при проведенні внутрішньо-складських операцій, транспортуванні тощо не свідчить про те, що графи звіту №1-ОА залишок продукції на кінець звітного місяця попереднього періоду та графи залишок продукції на початок звітного місяця наступного звітного періоду не мають співпадати.

Також, суд акцентує увагу на тому, що при вирішенні спору в частині оскарження позивачем спірного рішення №2 не можуть бути взяті до уваги посилання ТОВ Айленд , що у звітах, які були предметом перевірки всі дані співпадають на підставі первинних облікових документів у відповідності до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність від 16.07.1999 року №996-XIV, оскільки позивачем до суду не надано жодних належних та достатніх доказів на підтвердження зазначеного, у тому числі спірних звітів, первинних документів тощо.

При цьому, суд наголошує, що вказаних документів на підтвердження правової позиції у межах спірних правовідносин ТОВ Айленд не було надано і під час адміністративного оскарження спірного рішення №2, що відображено рішенням Державної фіскальної служби України від 19.017.2018 року №23997/6/99-99-11-03-01-25.

Разом з цим, твердження позивача про подання ним Звіту 1-ОА за липень 2017 року з арифметичними помилками, з огляду на збій програмного забезпечення не підтверджено належними та достатніми доказами

Що ж стосується позиції позивача в частині застосування до нього штрафних санкцій за дії, які в розумінні Закону України Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів від 19.12.1995 року №481/95-ВР не є порушенням, суд зверне увагу на наступне.

Так, як вже було вказано судом вище, приписами абзацу 18 частини 2 статті 17 Закону №481/95-ВР встановлено неподання чи несвоєчасного подання звіту або подання звіту з недостовірними відомостями про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів до органу виконавчої влади, уповноваженого Кабінетом Міністрів України видавати відповідні ліцензії, - у розмірі 17000 гривень.

Звідси слідує, що штрафна санкція передбачена за неподання суб`єктом господарювання чи несвоєчасного подання звіту або подання звіту з недостовірними відомостями про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів до органу виконавчої влади, уповноваженого Кабінетом Міністрів України видавати відповідні ліцензії.

Звіт 1-ОА є звітом про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у оптовій мережі, тобто є звітом, який фіксує, обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв.

Враховуючи наведене, доводи ТОВ Айленд в цій частині є безпідставними та необґрунтованими.

Окрім вказаного, доводи позивача про не встановлення контролюючим органом факту недостовірних відомостей про обіг алкогольних напоїв, з огляду на неможливість перевірки даних бухгалтерського обліку не можуть бути взяті до уваги судом, з огляду на те, що жодних належних та достатніх доказів на підтвердження спростування порушення встановленого відповідачем в ході здійснення фактичної перевірки ТОВ Айленд , у тому числі первинних документів, до суду не надано.

Також, не можуть бути підставами для задоволення позовних вимоги в частині скасування спірного рішення №2 доводи позивача щодо застосування до нього штрафних санкцій двома податковими повідомленнями-рішеннями за один і той же Звіт №1-ОА за липень 2017 року враховуючи наступне.

Конструкція правової норми абзацу 18 частини 2 статті 17 Закону №481/95-ВР передбачає застосування штрафних санкцій як за неподання чи несвоєчасного подання звіту так і за подання звіту з недостовірними відомостями про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів до органу виконавчої влади, уповноваженого Кабінетом Міністрів України видавати відповідні ліцензії.

В даному випадку оскаржуваним рішенням №1 до ТОВ Айленд застосовано штрафні санкції за несвоєчасне подання звіту №1-ОА за липень 2017 року, у той час коли спірним рішенням №2 застосовано штрафні санкції за подання такого звіту з недостовірними даними, що в свою чергу не суперечить положенням абзацу 18 частини 2 статті 17 Закону №481/95-ВР.

Суд звертає увагу, що дані порушення є відмінними за змістом, проте застосування штрафних санкцій за їх допущення врегульовано положеннями однієї правової норми - абзацу 18 частини 2 статті 17 Закону №481/95-ВР.

Оцінюючи ж доводи ТОВ Айленд щодо виходу контролюючого орану за межі предмету фактичної перевірки при її проведення суд зазначить наступне.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (п. 80.1 ст. 80 ПК України).

Відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального;.

Між тим, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України).

Судом встановлено, що перевірка позивача здійснювалась за юридичною адресою ТОВ Айленд - АДРЕСА_1.

Тобто, фактична перевірка позивача здійснена за його юридичною адресою.

Більше того, суд звертає увагу, що під час фактичної перевірки ТОВ Айленд за адресою: АДРЕСА_1 був присутній уповноважений представник ТОВ Айленд .

Доводи позивача про проведення контролюючим органом фактично документальної перевірки є хибними, оскільки фактична перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, яке врегульовано положеннями Закону №481/95-ВР, що і було здійснено ГУ ДФС м. Києві.

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає, що ТОВ Айленд на підтвердження протиправності оскаржуваного рішення №2, зокрема відсутності порушень в частині зазначенням ним у звітах №1-ОА недостовірних відомостей, не надано жодних належних та достатніх доказів.

Разом з цим, заслуговують на увагу суду доводи позивача в частині помилковості розміру застосованої штрафної санкції спірним рішенням №2.

Так, оскаржуваним рішенням №2 застосовано штрафні санкції у розмірі у розмірі 289000,00 грн. за подання Звітів №1-ОА у кількості 16 штук (травень, червень, липень, серпень, вересень, листопад, грудень 2016 року (7 штук за 2016 рік) та січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2017 року ( 9 штук за 2017 рік), що становить загальну цифру - 16 штук).

В свою чергу, 16х17000 (розмір штрафної санкції)= 272000 грн.

Звідси слідує, що ГУ ДФС у м. Києві невірно розраховано суму штрафних санкцій в оскаржуваному рішенні №2.

Таким чином, зважаючи на те, що в ході розгляду справи судом не встановлено обставин, які підтверджують відсутність порушення ТОВ Айленд визначеного у спірному рішенні №2, однак встановлено невірний розрахунок штрафних санкції, здійснений контролюючим органом, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 17.05.2018 року №0001644001, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві підлягає частковому скасуванню в частині застосування до позивача штрафної санкції у розмірі 17000,00 грн.

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Частиною 1 статті 143 КАС України встановлено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно з частиною 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Розрахунок судового збору, яка підлягає стягненню на користь позивача.

Ціна позову - 306000,00 грн.

Сума сплаченого судового збору - 4355,00 грн.

Сума задоволених майнових вимог - 34000,00 грн.

Сума судового збору, яка підлягає стягненню на користь позивача становить 510 грн. (1,5х34000/100).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 77, 139, 143, 243-246, 293 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Айленд (02105, м. Київ, вул. Гагаріна, б. 9, кв. 25, код ЄДРПОУ 31748637) до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.05.2018 року №0001654001, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.05.2018 року №0001644001, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві в частині застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю Айленд (02105, м. Київ, вул. Гагаріна, б. 9, кв. 25, код ЄДРПОУ 31748637) штрафних санкцій у розмірі 17000,00 грн.

4. В іншій частині податкове повідомлення-рішення від 17.05.2018 року №0001644001, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві залишити без змін.

5. Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Айленд (02105, м. Київ, вул. Гагаріна, б. 9, кв. 25, код ЄДРПОУ 31748637) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 510 (п`ятсот десять) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України.

Суддя М.А. Бояринцева