Постанова

від 23.03.2020 по справі 420/6007/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/6007/19 Головуючий в 1 інстанції: Токмілова Л.М.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І. О.,

суддів - Стас Л. В., Шеметенко Л. П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Південне -1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Південне -1 до Кілійського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови про арешт коштів боржника

В С Т А Н О В И В:

10.10.2019 р. Товариство з обмеженою відповідальністю Південне -1 (далі - ТОВ Південне -1 ) звернулося до суду першої інстанції з позовом до Кілійського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (далі - Кілійський районний ВДВС ГТУЮ в Одеській області) в якому просило:

- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця від 01.08.2019 р. №59538762 про арешт коштів боржника.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ Південне -1 вказує на відсутність підстав для арешту його коштів, які знаходяться на рахунках в банківських установах, адже за виконавчим документом, він як боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії, а саме: повернути стягувачу земельну ділянку. Водночас, за твердженням позивача, з боку виконавчої служби вимог щодо передачі майна стягувачу до нього не заявлялося.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2019 року матеріали адміністративного позову ТОВ Південне -1 до Кілійського районного ВДВС ГТУЮ в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови про арешт коштів боржника передані на розгляд до Кілійського районного суду Одеської області за підсудністю.

Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що дана справа за територіальною підсудністю повинна бути розглянута судом, який видав виконавчий лист.

Дана позиція суду першої інстанції основувалася на приписах ч.5 ст.287 КАС України про те, що адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень, ухвалених місцевим загальним судом як адміністративним судом, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ТОВ Південне -1 подало апеляційну скаргу, в якій, підставами для скасування, вказує її незаконність та необґрунтованість. Скаржник просить направити справу для продовження розгляду до Одеського окружного адміністративного суду.

В апеляційній скарзі скаржник, проводячи аналіз законодавства, що регулює спірні правовідносини, звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що місцевий загальний суд як адміністративний суд позбавлений права розглядати даний спір, оскільки в переліку справ, що йому підсудні, відповідно до ст. 20 КАС України, відсутня така категорія справ.

Скаржник вважає, що у даному випадку, до спірних правовідносин повинна бути застосована ч.1 ст.287 КАС України, відповідно до якої, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

За правилами ч.2 ст. 312 КАС України апеляційна скарга розглянута без повідомлення учасників справи, в порядку письмового провадження.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляції.

Фактичні обставини справи свідчать про те, що рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 26.04.2018 року витребувано у ТОВ Південне -1 земельну ділянку площею 3,8855 гектарів, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та зобов`язано повернути її ОСОБА_1 .

На підставі вказаного рішення, 11.07.2019 року виданий виконавчий лист.

12.07.2019 року Кілійським районним ВДВС ГТУЮ в Одеській області відкрито виконавче провадження.

01.08.2019 року державним виконавцем Кілійського районного ВДВС ГТУЮ в Одеській області прийнята постанова про арешт коштів боржника, в особі ТОВ Південне -1 , на рахунках в банківських установах.

Колегія суддів не погоджується з правовою позицією суду першої інстанції, що спір, який є предметом даного розгляду, є спором адміністративною юрисдикції та повинен розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

Як встановлено матеріалами справи виконанню підлягає рішення, ухвалене за правилами цивільного судочинства.

Судовому контролю за виконанням судових рішень, ухвалених в порядку цивільного судочинства, присвячений розділ VII Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК).

Відповідно до ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Скарга подається до суду, який видав виконавчий документ (ч.2 ст.384 ЦПК України).

Стаття 387 ЦПК України встановлює, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Отже, предметом оскарження, в порядку ЦПК є рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи ДВС щодо виконання судових рішень у цивільних справах, тобто лише щодо тих виконавчих документів, які видано у порядку здійснення цивільної юрисдикції. Тому в цьому разі слід керуватися положеннями ст. 15 ЦПК України щодо цивільної юрисдикції суду.

Скаржник, обґрунтовуючи свою позицію щодо адміністративної юрисдикції даного спору, наводив зміст ч.2 ст.74 Закону України Про виконавче провадження , який свідчить, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Проте, аналіз заявлених позовних вимог свідчить, що предметом оскарження є постанова державного виконавця про накладення арешту на кошти боржника і таке рішення відсутнє в наведеному вище переліку, що виключає його розгляд в порядку адміністративного судочинства.

Резюмуючи викладене, слід зазначити, що суд першої інстанції дійшов неправильних висновків про порушення позивачем правил предметної юрисдикції адміністративних судів та помилково вирішив направити справу до суду, який видав виконавчий документ.

Обов`язок суду закрити провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства передбачено п.1 ч.1 ст.238 КАС України.

Стаття 319 КАС України встановлює, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

У разі закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 цього Кодексу суд за заявою позивача в порядку письмового провадження постановляє ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору.

Позивач, може скористатися наведеною нормою законодавства та звернутися, після отримання копії судового рішення, до апеляційного суду з заявою про передачу справи до Кілійського районного суду Одеської області.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Таким чином, враховуючи, що провадження у даній справі необхідно закрити з підстав того, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, сплачена ТОВ Південне -1 сума судового збору за подання позову та апеляційної скарги на загальну суму 3 842 грн. підлягає поверненню.

Оригінали платіжних доручень від 03.10.2019 року №1008 на суму 1921 грн. та від 13.12.2019 року №1100 на суму 1921 грн., згідно яких сплачений судовий збір, знаходяться в матеріалах справи (а.с.2, 42).

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 319, 321, 322, 325 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Південне -1 - задовольнити частково.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2019 року - скасувати.

Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Південне -1 до Кілійського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови про арешт коштів боржника - закрити.

Роз`яснити позивачу, що розгляд даної справи віднесений до повноважень суду цивільної юрисдикції, а також роз`яснити про право подати заяву про передачу справи судом апеляційної інстанції до загального місцевого суду.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю Південне -1 (код за ЄДРПОУ 05529248) судовий збір на загальну суму 3 842 (три тисячі вісімсот сорок дві) грн., що був сплачений за подання позову та апеляційної скарги, згідно платіжних доручень від 03.10.2019 року №1008 та від 13.12.2019 року №1100.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Доповідач - суддя І. О. Турецька

суддя Л. В. Стас

суддя Л. П. Шеметенко

Повне судове рішення складено 23.03.2020 року.