Постанова

від 19.03.2020 по справі 640/14533/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/14533/19 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Кармазін О.А., Суддя-доповідач Кобаль М.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Кобаля М.І.,

суддів Костюк Л.О., Лічевецького І.О.

при секретарі Горяіновій Н.В.

за участю

представника позивача: Лукашенко Є.О.

представника відповідача: Федорова С.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 листопада 2019 року в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення та вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, Головного управління Державної податкової служби у Київській області (далі по тексту - відповідачі, ГУ ДФС у Київській області, ГУ ДПС у Київській області) в якому просила суд:

1) визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій (недоїмки) № 0008481303 від 05.07.2019 року в сумі 1190,00 грн.;

2) визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф 0008461303 від 05.07.2019 зі сплати ЄСВ в сумі 690 966,82 грн.;

3) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0008471303 від 05.07.2019 року про сплату штрафних санкцій у сумі 1190,00 грн. за платежем податок на доходи фізичних осіб, щодо сплати фізичними особами за результатами річного декларування ;

4) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0008511303 від 05.07.2019 року про сплату штрафних санкцій у сумі 510,00 грн.;

5) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0008521303 від 05.07.2019 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання зі сплати військового збору у розмірі 5567 334,46 грн., у тому числі за основним зобов`язанням на 4 453 867,57 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 1 113 466,89 грн.;

6) визнати протиправним та скасувати рішення № 0008491303 від 05.07.2019 року про сплату штрафних санкцій за своєчасне не нарахування єдиного внеску у розмірі 225 605,87 грн.;

7) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0008501303 від 05.07.2019 року про сплату штрафних санкцій у сумі 1,00 грн. за платежем Штрафні санкції за порушення законодавства про патентування норм регулювання норм обігу готівки та застосування реєстраторів ;

8) визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0008451303 від 05.07.2019 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб на суму 204 798 496, 37 грн., у тому числі за основним зобов`язанням на 163 838 797,10 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 40 959 699, 27 грн.;

9) визнати протиправним та скасувати наказ № 1034 від 16.05.2019 року Про проведення документальної позапланової перевірки фізичної особи платника податків ОСОБА_1 .

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 листопада 2019 року значений позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, які з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 15.02.2019 року ГУ ДФС у Київській області сформовано запит № 3970/М/10-36-13-03 про надання інформації та її підтверджуючих документів (далі по тексту - запит) (Т.1 а.с.79-80).

Запит не містить посилання на податкову адресу позивачки, на яку він скеровувався.

Так, у запиті зазначено, що він складений на підставі положень пп. 16.1.5 і пп. 16.1.7 ст. 16, пп. 201.2. а.20.1 ст.20, п. 73.3. ст.73 ПК України. З метою виконання функцій, покладених на контролюючий орган згідно п. 19.1 ПКУ та контролю за дотриманням вимог податкового та іншого законодавства, з метою недопущення можливих втрат бюджету України та у зв`язку із наявною інформацією в Державному реєстрі фізичних осіб про отримані фізичною особою доходи, Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, інформаційних баз ГУ ДФС у Київській області, а також інформацією та її документальним підтвердженням, отриманих від Департаменту ДАБІ у Київській області, а саме декларацій про готовність об`єктів до експлуатації (багатоповерхових житлових будинків) в с. Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинського району Київської області, замовником яких являється позивачка, ГУ ДФС просило протягом 15 робочих днів з дати отримання цього запиту, надати інформацію та її документальне підтвердження щодо отримання ОСОБА_1 доходів від продажу (обміну) нерухомого майна за період з 01.01.2012 року по 31.12.2018 року.

Зокрема, позивачу запропоновано надати інформацію та копії документів щодо загальної кількості збудованих у період 2012 - 2018 років квартир, кількість квартир, що продані шляхом укладання договорів купівлі-продажу, копії договорів купівлі-продажу, копії декларацій про початок та звершення будівництва, інформацію щодо мети здійснення операцій, пов`язаних з будівництвом та реалізацією майна, інформацію щодо відділів продажу, інформацію щодо розрахунку вартості реалізованих об`єктів, інформацію щодо понесених витрат на будівництво та реалізацію.

У запиті звернута увага на те, що у разі ненадання документів фіскальний орган може призначити перевірку на підставі пп. 78.1.1. ст.78 ПК України.

Вказаний запит вручений ОСОБА_1 09.04.2019 року (а.с.81).

16.05.2019 року ГУ ДФС у Київській області видано наказ № 1034 Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) (Т.1 а.с.13).

Як вбачається з матеріалів справи, наказ виданий на підставі пп. 78.1.1. ПК України, пп. 78.1.13, ст. 79 ПК України. Період, що підлягав перевірці: з 01.01.2012 - 31.12.2018 років. Визначено провести перевірку протягом 5 робочих днів з 27.05.2019 року. Мета перевірки: своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати належних податків і зборів при отриманні доходу від здійснення діяльності, пов`язаної з будівництвом та продажем об`єктів нерухомого майна.

16.05.2019 року за № 231/10-36-13-03 податковим органом сформовано повідомлення про проведення перевірки, яке вручене позивачці 29.05.2015 року.

За результатами перевірки, контролюючим органом складено акт перевірки від 07.06.2019 року № 454/10-36-13-03/ НОМЕР_1 (далі по тексту - акт перевірки).

У зазначеному акті перевірки вказано, що перевірка проводилась на підставі п/п. 78.1.13, ст. 79 ПК України та наказу від 16.05.2019 року № 1034, термін проведення перевірки з 27.05.2019 року по 31.05.2019 року. Перевіряємий період з 01.01.2012 року по 31.12.2018 року.

Із загальних даних (п. 1.5.1. Акту перевірки) зазначається, що відповідно до наданої Департаментом ДАБІ у Київській області від 17.01.2019 року інформації фізична особа ОСОБА_1 є замовником будівництва багатоквартирних житлових будинків на підставі Декларацій про готовність об`єктів до експлуатації, які належать до ІІІ категорії складності. Будинки належать до ЖК Софія Сіті та ЖК Софія Резиденс .

Згідно з інформацією, наявною в Державному реєстрі прав на нерухоме майно будівництво відбувалось на земельних ділянках в с. Софіївка Борщагівка, які належать ОСОБА_1 на праві власності.

За твердженням ГУ ДФС у Київській області, фізична особа - ОСОБА_1 набувала у власність об`єкти нерухомого майна шляхом їх будівництва, замовником якого вона безпосередньо виступає, після введення об`єктів нерухомості в експлуатацію на підставі записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державними реєстраторами та приватними нотаріусами.

Згідно з наявними деклараціями про готовність об`єктів, генеральними підрядниками будівництва є ТОВ Інвікта Фасад Буд (код ЄДР 35850437), ТОВ ПБФ УКРЄРОБУД (код ЄДР 394622915) та ПП Теплобудсервіс (код ЄДР 32243824).

У подальшому, як зазначено в Акті перевірки, ОСОБА_1 реалізовувались об`єкти нерухомого майна на підставі договорів купівлі-продажу, які посвідчувались нотаріально.

В ході перевірки встановлено, що фізична особа - платник податків ОСОБА_1 здійснювала будівництво багатоквартирних будинків за видом діяльності Організація будівництва будівель та систематичний продаж нерухомого майна (квартир) за видом діяльності 68.10 Купівля та продаж власного нерухомого майна .

Також, в Акті перевірки зазначається, що згідно з п.85.2 ст.85 ПК України платник зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки .

Так, з метою отримання інформації та її документального підтвердження щодо отримання доходу від продажу об`єктів нерухомого майна та понесених для його отримання витрат, ГУ ДФС України у Київській області направлено письмовий запит від 15.02.2019 року№3970/М/10-36-13-03 фізичній особі - платнику податків ОСОБА_1 .

Між тим, станом на дату складання акту перевірки, будь-які документи, необхідні для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки до ГУ ДФС у Київській області ОСОБА_1 не надано.

З огляду на вказані обставини, як зазначено в акті перевірки контролюючим органом, відповідно до п. 44.6 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складання такої звітності.

Після проведеної перевірки, контролюючим органом було прийнято оскаржувані рішення, на підставі наявних первинних документів, адже позивачем не надано витребувані первинні документи.

Не погоджуючись з оскаржуваними рішеннями, які винесено податковим органом, позивач звернулася до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що контролюючим органом не доведено правомірності висновків акту перевірки щодо визначення чистого доходу та формуванні податкових зобов`язань з ПДФО за правилами для фізичних осіб-підприємців, що вказує на протиправність таких висновків та, відповідно, ППР та усіх похідних зобов`язань.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, за період з 01.01.2012 року по 31.12.2018 року фізична особа - платник податків ОСОБА_1 здійснювала господарську діяльність, особливості оподаткування доходів від здійснення якої встановлено статтею 177 Кодексу.

Перевіркою дотримання встановленого порядку подання до контролюючих органів податкових декларацій встановлено неподання декларацій про майновий стан і доходи за 2012 - 2018 роки, чим порушено пп.49.18.5. ri.49.18. ст.49, п.177.5 ст.177 Кодексу.

Згідно з п.44.1 ст.44 п. 177.10 ст.177 Кодексу платники податків зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат.

Як зазначено контролюючим органом, для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інші документи пов`язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством фізичною особою - платником податків ОСОБА_1 не надано, чим порушено вимоги п.44.1 (щодо ведення звітності), п. 177.10 ПК України (щодо СПД).

Так, відповідачем зазначено, що відповідно до наданої інформації Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області у листі №10/10-75/1701/02 від 17.01.2019 року, фізична особа ОСОБА_1 є замовником будівництва багатоквартирних житлових будинків з нежитловими приміщеннями на підставі Декларацій про готовність об`єктів до експлуатації, які належать до III категорії складності, виданих Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області за наступними адресами:

Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Боріцагівка, вул. Лесі Українки, 41 (Декларація №КС143152681621);

Київська обл., Києво -Святошинський р-н, с . Софіївська Боріцагівка , вул. Толстого , 94 (Декларація №КС143152681630);

Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Толстого, 71 (Декларація №КС 143143640645);

Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Толстого, 81 (Декларація №КС 143143640779);

Київська обл., Києво-Святошинський р-н , с . Софіївська Борщагівка , вул. Братська, 12 (Декларація №КС143143640789);

Київська обл., Києво-Святошинський р-н , с. Софіївська Борщагівка, вул. Толстого , 71 (Декларація №КС 143143640645);

Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул . Боголюбова, 22 (Декларація №КС 143163350118);

Київська обл., Києво-Святошинський р -н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Боголюбова, 24 (Декларація №КС143163350125);

Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул . Щаслива, 18/8, 20 (Декларація №КС 143152580648);

Київська обл., Києво-Святошинський р- н, с . Софіївська Борщагівка, вул . Житня, 26 (Декларація №КС 143152541348);

Київська обл., Києво-Святошинський р- н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Боголюбова, 26 (Декларація №КС 143162981088);

Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Боголюбова, 28 (Декларація №КС 143162981079);

Київська обл., Києво - Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Толстого, 102 (Декларація №КС 143161480433);

Київська обл. , Києво - Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Житня, 17 (Декларація №КС 143160910769);

Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Братська, 24 (Декларація №КС143160710663);

Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Житня, 21 (Декларація №КС 143160220093);

Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Амосова академіка, 61 (Декларація №КС 143160220088);

Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Боголюбова, 36 (Декларація №КС 143171600153);

Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Боголюбова, 34 (Декларація №КС 143171501824);

Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Боголюбова, 30 (Декларація №№КС 143171100335);

Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Боголюбова, 32 (Декларація ЖС143171002369);

Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Братська, 9в (Декларація №КС 143152541035);

Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Щаслива, 20 (Декларація №КС143150990736);

Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Житня, 9 (Декларація №КС 143150900231);

Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Житня, 7 (Декларація №КС 143150420388).

Відповідно до інформації, розміщеної в мережі Інтернет за вищевказаними адресами в с. Софіївська Борщагівка розміщені багатоквартирні житлові будинки, що належать до ЖК Софія Сіті та ЖК Софія Резиденс .

У акті перевірки надалі зазначається, що рекламування та продаж об`єктів нерухомості відбувається у відділі продажу за адресою: Київська область, Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Лесі Українки, 12.

На підставі вищезазначеної інформації, зазначається в акті перевірки, можна дійти висновку про те, що діяльність ОСОБА_1 з будівництва та продажу об`єктів нерухомого майна здійснюється також з залученням трудових ресурсів (відділ продажу).

Також, згідно з інформації, наявної в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно будівництво ЖК Софія Сіті та ЖК Софія Резиденс відбувалося на земельних ділянках в с. Софіївська Борщагівка, які належать ОСОБА_1 на праві власності.

Підтвердженням продажу збудованих об`єктів нерухомості є розміщена у загальному відкритому доступі на веб-сайті www.novostroyki.lun.ua інформація з продажу об`єктів нерухомого майна у тому числі за вищезазначеними адресами.

Рекламування та продаж об`єктів нерухомості відбувалася в мережі Інтернет та у відділі продажу за адресою: Київська область, Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Лесі Українки, 12 .

Як зазначено відповідачем та вбачається з акту перевірки, згідно з відомостями, які містяться в центральній базі даних державного реєстру фізичних осіб ДФС України за період з 01.01.2012 року по 31.12.2018 року, фізичною особою ОСОБА_1 отримано дохід від реалізації об`єктів нерухомого майна за ознакою доходу 104 - частина доходів від операцій з продажу (обміну) об`єктів нерухомого всього у сумі 1 105 458 741,28 грн., у тому числі за 2012 - 25702638,00 гри., за 2013 - 116521904,67 грн., за 2014 - 170293448,33 гри., за 2015 - 183667819,22 грн., за 2016 - 233810538,06 грн., за 2017 - 226981593,00 грн. та за 2018 - 148480800,00 грн.

Згідно з інформацією, яка міститься в інтегрованих картках 1С Податковий блок встановлено, що фізичною особою - платником податків ОСОБА_1 за період з 01.01.2012 року по 31.12.2018 рік також на постійній основі, відповідно до п.172.5 ст.172 Кодексу, сплачувались податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб від продажу об`єктів нерухомого майна фізичним особам - покупцям до нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу на загальну суму 53191820,00 грн., у тому числі за 2013р. - 5907491,14 грн., за 2014р. - 7793345,18 грн., за 2015р. - 4347439,62 грн., за 2016р. - 11682897,10 грн., за 2017р. - 16137601,96 грн. та за 2018р. - 7323045,00 грн., виходячи з чого сума отриманого доходу платником податків від продажу об`єктів нерухомого майна за період з 01.01.2012р. по 31.12.2018р. становить всього 1063836400,00 грн., у тому числі за 2013р. - 118149823,00 грн., за 2014р. - 155866904,00 грн., за 2015р. - 86948792,00 грн., за 2016р. - 233810538,06 грн., за 2017р. - 322752039,00 грн. та за 2018р. - 146460900,00 грн.

Так, перевіркою встановлено отримання фізичною особою - платником податків ОСОБА_1 доходу від реалізації об`єктів нерухомого майна всього у сумі 1202857105,61 грн., у тому числі за 2012р. - 25702638,00 грн., за 2013р. - 118149823,00 грн., за 2014р. 170293448,33 грн., за 2015р. - 183667819,22 грн., за 2016р. - 233810538,06 грн., за 2017р. - 322752039,00 грн. та за 2018р. - 148480800,00 грн.

Розбіжність між отриманим фізичною особою - платником податків ОСОБА_1 доходом згідно відомостей, які містяться в ДРФО ДФС України та наявної інформації в ІС Податковий блок щодо сплати податку на доходи фізичних осіб у розмірі 5% (п`ять відсотків) від реалізації об`єктів нерухомого майна виникла у зв`язку із не відображенням приватними нотаріусами даних в податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку під час посвідчення договорів купівлі-продажу.

Відповідно до наявної податкової інформації фізична особа - платник податків ОСОБА_1 здійснювала продаж даних об`єктів, замовником будівництва яких вона виступає.

Тобто, податковий орган дійшов висновку, що діяльність фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 з будівництва багатоповерхових житлових будинків з метою подальшої реалізації об`єктів нерухомого майна спрямована на досягнення економічних і соціальних результатів та здійснюється з метою одержання доходу.

Відповідно до пп.14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Кодексу господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Колегія суддів апеляційної інстанції дослідивши матеріали справи та доводи відповідача, як суб`єкта владних повноважень, зазначає, що систематичний продаж фізичними особами нерухомого майна, у тому числі власного, з метою одержання прибутку є підприємницькою діяльністю , та підтверджує, що діяльність фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 з будівництва та реалізації квартир у багатоповерхових житлових будинках спрямована на досягнення економічних і соціальних результатів та здійснюється з метою одержання прибутку, а тому є підприємництвом, а суб`єкт підприємництва - підприємцем.

Крім того, набуті у власність об`єкти нерухомості (квартири) шляхом їх будівництва із залученням підрядних організацій ОСОБА_1 реалізовувала фізичним особам шляхом нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу.

Отже, фізична особа - платник податків ОСОБА_1 , за період з 01.01.2012 по 31.12.2018 отримувала дохід від провадження підприємницької діяльності (продажу об`єктів нерухомого майна), який згідно з п. 164.1 ПК України підлягає включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та відображенню платником в податковій декларації про майновий стан і доходи всього у сумі 1202857105,61 грн., у тому числі за 2012 - 25702638,00 грн., за 2013 - 118149823,00 грн., за 2014 - 170293448,33 грн., за 2015 - 183667819,22 грн., за 2016 - 233810538,06 грн., за 2017 322752039,00 грн. та за 2018 - 148480800,00 грн.

Разом з тим, з огляду на результати перевірки фізичною особою - платником податків ОСОБА_1 не подано декларацій про майновий стан і доходи за 2012-2018 роки.

Перевіркою правильності визначення загального оподатковуваного доходу, отриманого від провадження підприємницької діяльності у 2012 - 2018 роках встановлено його заниження на загальну суму 1202857105,61 грн., у тому числі за 2012р. - 25702638,00 грн., за 2013р. - 118149823,00 грн., за 2014р. - 170293448,33 грн., за 2015р. 183667819,22 гри., за 2016р. - 233810538,06 грн., за 2017р. - 322752039,00 грн. та за 2018р. 148480800,00 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України) та іншими законами України з питань оподаткування (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до підпункту 20.1.4. та пункту 75.1 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків, зокрема, документальні позапланові виїзні перевірки, в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до пп. 78.1.1. ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності такої підстави, як, зокрема, отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Відповідно до пункту 79.1 статті 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

Таким чином, законною може бути визнана перевірка, призначенню якої передує направлення платнику податків запиту, який відповідає встановленим вимогам, та ненадання відповіді на складений у відповідності до вимог ПК України запит контролюючого органу (відповіді на законний запит).

При цьому, запит фіскального органу про надання відповідної інформації платником податків повинен визначати конкретні підстави, тобто, містити чітко визначені обставини, які свідчать про порушення платником податків вимог податкового законодавства.

Між тим, порушення вимог щодо складання, оформлення, надіслання запиту нівелюють його юридичну значимість та не створюють для платника податків будь-яких правових наслідків для цілей його виконання.

Іншими словами, платник податків не зобов`язаний виконувати, надавати відповідь на незаконний запит, на запит, який не відповідає встановленим вимогам.

Так, у взаємозв`язку з наведеним, слід зазначити, що відповідно до вимог п. 73.3. ПК України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити:

1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує;

2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати;

3) печатку контролюючого органу.

З наведеного вбачається, що наявність печатки є одним з обов`язкових елементів, які зумовлюють надання такому запиту юридичної значимості, обов`язковості, відсутність якого у свою чергу звільняє платника від обов`язку надавати відповідь на такий запит, що в свою чергу виключає право контролюючого органу призначати проведення перевірки з підстав ненадання пояснень та їх документальних підтверджень на обов`язковий письмовий запит, а у разі прийняття рішення, оформленого наказом, про призначення перевірки за вказаних обставин такий наказ може бути визнано протиправним та скасовано.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 26 лютого 2019 року в справі № 826/9082/15 (провадження № К/9901/7347/18).

Разом з тим, контролюючим органом не доведено наявності печатки на запиті від 15.02.2019 року, направленому ОСОБА_1

Як вбачається з копії цього запиту, який засвідчений безпосередньо контролюючим органом, печатка відсутня. Водночас, вбачається наявність фотокопії штампу (на попередній копії) про засвідчення копії, тобто, навіть візуальне дослідження копії запиту вказує на відсутність печатки на запиті, який був сформований для позивача.

17.03.2020 року в судовому засіданні суду апеляційної інстанції досліджена фотокопія запиту від 15.02.2019 року наявна у представника податкового органу, на якій містилася підписи виконавців (А.Топка, М.Щербина, Ю.Шоботенко) та відсутні реквізити податкового органу. З огляду на зазначені відмінності, судом апеляційної інстанції оголошено перерву та надано скаржнику час для надання належних доказів по справі, зокрема, запиту направленого позивачці.

19.03.2020 року в судовому засіданні суду апеляційної інстанції додатково досліджена також фотокопія запиту, наявна у представника апелянта.

Колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що на ній також не вбачається відтиску печатки контролюючого органу.

Також, представник скаржника Федоров С.Ф. зазначає, що наданий запит є оригіналом.

Вказаний запит долучено судом до матеріалів справи, з якого візуально вбачається, що він містить розбіжності з копією запиту, яка надсилалася ОСОБА_1 та додана останньою до позовної заяви (Т.1 а.с.79-80).

Також, не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції посилання представника податкового органу про те, що печатку проставлено лише на запиті, який надіслано позивачу, а на оригіналі вона не проставляється, оскільки зберігається у відповідача, оскільки доказів направлення належним чином оформленого запиту ОСОБА_1 апелянтом не надано, а в матеріалах справи не міститься.

Отже, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що вищенаведені обставини позбавляють запит юридичної значимості та не зумовлювали виникнення у позивача обов`язку надання на нього відповіді.

Відтак, ненадання позивачем відповіді на такий запит не може бути підставою для призначення перевірки на підставі пп. 78.1.1. ПК України, що, у свою чергу, дає підстави для висновку про протиправність призначення та проведення перевірки позивача.

З огляду на встановлені обставини, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що визнання протиправним наказу про призначення перевірки.

Крім того, зазначення в оскаржуваному наказі такої підстави для проведення перевірки як пп. 78.1.13 ПК України, суд вважає за необхідне звернути увагу на правову позицію Верховного Суду , викладену у постанові від 05.05.2018 р. у справі № 810/3188/17 (провадження № К/9901/46315/18), прийняту за результатами справи за аналогічних обставин (щодо призначення перевірки стосовно отримання доходу від здійснення діяльності, пов`язаної з будівництвом та продажем об`єктів нерухомого майна).

Так, відповідно до пп. 78.1.13 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється у разі у разі отримання інформації про ухилення податковим агентом від оподаткування виплаченої (нарахованої) найманим особам (у тому числі без документального оформлення) заробітної плати, пасивних доходів, додаткових благ, інших виплат та відшкодувань, що підлягають оподаткуванню, у тому числі внаслідок неукладення платником податків трудових договорів з найманими особами згідно із законом, а також здійснення особою господарської діяльності без державної реєстрації. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали підставою для проведення такої перевірки.

Верховний Суд звернув увагу, що оцінка правомірності наказу про проведення документальної перевірки, у тому числі позапланової невиїзної, повинна надаватися з урахуванням достатності змісту наказу для висновків про фактичну підставу проведення відповідної перевірки.

У даному випадку, як вбачається з оскаржуваного наказу, крім посилання на вищезгаданий пп. 78.1.1. ПК України, міститься також посилання на пп. 78.1.13 ПК України, у зв`язку з чим неможливо ідентифікувати передбачену ПК України фактичну підставу для призначення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, у т.ч. щодо здійснення господарської діяльності без державної реєстрації, посилання на що відсутнє в оскаржуваному наказі.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що призначення перевірки оскаржуваним наказом відбулось також і без дотримання вимог п/п. 78.1.13 ПК України, що у свою чергу також зумовлює висновок про протиправність оскаржуваного наказу з підстав призначення перевірки на підставі п/п. 78.1.13 ПК України, а відтак і про наявність підстав для його скасування.

У свою чергу, акт перевірки, складений за результатами перевірки, призначеної з порушенням Закону, є доказом, здобутим незаконним шляхом , а відтак, не може бути підставою для прийняття оскаржуваних рішень та в силу вимог ч. 1 ст. 74 КАС України судом до уваги не береться, як юридично дефектний документ.

Наведене є самостійною та достатньою підставою для визнання протиправними та скасування всіх оскаржуваних рішень про донарахування податків, зборів та штрафних санкцій, як таких, що ґрунтуються на доказах, здобутих з порушенням закону, незаконним шляхом.

За спеціальними правилами п. 79.2 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Водночас, незважаючи на положення п. 79.3 ПК України про необов`язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній має право бути присутнім під час її проведення, що гарантується положеннями п/п. 17.1.6 ПК України.

У постанові від 05.05.2018 року, у справі № 810/3188/17 (провадження № К/9901/46315/18), Верховним Судом зазначено, що з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку .

Невиконання вимог п. 79.2 ПК України щодо пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Аналогічна правова позиція була викладена у постанові Верховним Судом України від 27.01.2015 у справі N 21-425а14 та Верховного Суду від 16.10.2018 року у справі № 810/249/15.

У даному випадку, перевірка призначена оскаржуваним наказом від 16.05.2019 року, період проведення перевірки з 27.05.2019 - 5 днів.

Між тим, наказ та повідомлення вручені позивачу 29.05.2019 року (відомості поштової служби), тобто позивачка не була повідомлена про проведення перевірки до її початку.

Отже, перевірку проведено без дотримання обов`язкових для цього умов, що є підставою для висновку про протиправність проведення перевірки, результати якої встановлено в акті перевірки, який, враховуючи наведені вище обставини, кваліфікується судом як доказ отриманий з порушенням закону, який в силу вимог ч. 1 ст. 74 КАС України судом до уваги не береться та, відповідно, не може бути підставою для прийняття оскаржуваних рішень.

Тобто, за встановлених судом обставин протиправності проведення перевірки, відсутні правові наслідки такої, що також є самостійною та достатньою підставою для визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень, які прийняті за її наслідками.

У зв`язку з встановленими обставинами та зазначеними нормами чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що оскаржувані наказ від 16.05.2019 року та прийняті за результатами перевірки оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, а в рішенні від 27.09.2010 по справі Гірвісаарі проти Фінляндії - що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі Пономарьов проти України (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд , яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

У справі Сокуренко і Стригун проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції не зобов`язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6 (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року).

Аналіз наведених положень дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції дійти висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню, а тому доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду.

Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 листопада 2019 року - залишити без змін .

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя: М.І. Кобаль

Судді: Л.О. Костюк

І.О. Лічевецький

Повний текст виготовлено 23.03.2020 року