Постанова

від 11.03.2020 по справі 910/6637/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2020 р. Справа№ 910/6637/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шаптали Є.Ю.

суддів: Тищенко А.І.

Куксова В.В.

при секретарі Токарева А.Г.

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 11.03.2020.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Колоннейд Україна"

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2019 (повне рішення складено 24.10.2019) у справі №910/6637/19 (суддя Данилова М. В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Колоннейд Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ініс ЛТД",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Бінайс",

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна", Товариство з обмеженою відповідальністю "Новінка ЛТД"

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 09.10.2019 у справі № 910/6637/19 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції Приватне акціонерне товариства "Страхова компанія "Колоннейд Україна" звернулося з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 09.10.2019 у справі № 910/6637/19 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушено або неправильно застосовано норми матеріального чи процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга має бути задоволена.

20.11.2019 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою, надійшли до Північного апеляційного господарського суду та згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передані на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Шаптала Є.Ю., суддів: Тищенко А.І., Куксов В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2019 року апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Колоннейд Україна" на рішення Господарського суду м. Києва від 09.10.2019 у справі № 910/6637/19 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.

Через канцелярію Північного апеляційного господарського суду 12.12.2019 від скаржника надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Колоннейд Україна" на рішення Господарського суду м. Києва від 09.10.2019 у справі № 910/6637/19 та призначено справу до розгляду на 22.01.2020.

03.01.2020 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від третьої особи-1 надійшов відзив на апеляційну скаргу у відповідності до якого, останній просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції просить залишити без змін.

08.01.2020 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшла заява про подання доказів щодо судових витрат після ухвалення рішення в межах апеляційного провадження.

08.01.2020 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу у відповідності до якого, останній просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції просить залишити без змін.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суд від 22.01.2020 відкладено розгляд справи на 17.02.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суд від 17.02.2020 відкладено розгляд справи на 11.03.2020.

В судовому засіданні 11.03.2020 представник позивача підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив задовольнити її, а рішення суду першої інстанції скасувати.

В судовому засіданні 11.03.2020 представник відповідача заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі з урахуванням відзиву на апеляційну скаргу та просив відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.

В судовому засіданні 11.03.2020 представник третьої особи-2 заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі з урахуванням відзиву на апеляційну скаргу та просив відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.

В судове засідання 11.03.2020 треті особи 1 та 3 своїх представників не направили, про причини неявки суд не повідомили, про день, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов`язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

При цьому, положеннями вказаної статті передбачено право, а не обов`язок суду відкласти апеляційний розгляд справи.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку, дотримання якого є процесуальною гарантією дотримання прав сторін спору.

Дослідивши матеріали справи, з метою дотримання розумних процесуальних строків розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції вважає можливим розглянути справу за відсутності представників третіх осіб 1 та 3.

Згідно з частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що 01.02.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бінайс" (страхувальник) та Приватним акціонерним товариством з іноземними інвестиціями Страхова компанія "К`Ю БІ І Україна" (страховик), яке перейменовано на Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Колоннейд Україна" укладено договір добровільного страхування вантажів CGR0027022, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим майном (вантажем) - косметикою, що перевозиться вантажним транспортом за маршрутами: з Великобританії, Росії, країн Європи до м. Київ, Україна.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "БІНАЙС" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ініс ЛТД" (виконавець, відповідач) 03.12.2012 було укладено договір про перевезення вантажів № П-3/12/2012 (далі - договір № П-3/12/2012), відповідно до якого ТОВ "Ініс ЛТД" прийняло на себе зобов`язання здійснити транспортно-експедиторські послуги з метою перевезення вантажу ТОВ "БІНАЙС" - декоративної косметики та рекламні матеріали за маршрутом Англія (м. Лечестер, м. Бормут) - Україна (Київ).

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ініс ЛТД" та Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна" 03.02.2015 було укладено договір страхування відповідальності автоперевізника №312.994053419.20223 від 03.02.2015 р. предметом якого є відповідальність автомобільного перевізника згідно з Міжнародною Конвенцією CMR 1956 року.

З метою організації вказаного перевезення, ТОВ "Ініс ЛТД" залучило перевізника ТОВ "Новінка ЛТД", яким здійснювалось таке перевезення.

Як вбачається з матеріалів справи, перевезення здійснювалось автомобілем Renault Premium державний номер НОМЕР_1 з напівпричепом Wielton державний номер НОМЕР_2 , який застрахований страхувальником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Новінка ЛТД" на підставі укладеного з Приватним акціонерним товариством Страхова компанія "ПЗУ Україна" договору страхування № 312.994053421.20223 від 03.02.2015.

Скаржник вказує на те, що 05.05.2015 після прибуття автомобіля, яким перевозився застрахований вантаж, до зони митного контролю Київської міської митниці ДФС СМО № 2 мп Західний водієм було виявлено порушення цілісності опломбування автомобіля та відсутність товару у чотирьох палетах, про що було повідомлено правоохоронні органи та за фактом крадіжки 06.05.2015 порушено кримінальне провадження № 12015100080004376.

Разом з тим, факт нестачі вантажу підтверджується сюрвеєрським звітом від 10.09.2015 р. № 3680-6415, актом огляду вантажу від 06.05.2015 р., та актом про виявлення розбіжностей при прийманні вантажу по кількості від 19.05.2015 р.

Дані акти були підписані комісією у складі представників ТОВ "Бінайс", ТОВ "Новінка", ПрАТ з іноземними інвестиціями СК "К`Ю БІ І Україна", яке перейменовано на ПрАТ "СК "Колоннейд Україна" та ПрАТ "СК "ПЗУ Україна".

Місцевим господарським судом вірно вказано, що предметом позову є вимога про відшкодування завданої майнової шкоди у порядку суброгації.

Як вбачається з матеріалів справи, учасники справи згідно з її матеріалами мають декілька зобов`язань :

- Договірне зобов`язання між позивачем Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Колоннейд Україна" і третьою особою Товариством з обмеженою відповідальністю "БІНАЙС" - за договором добровільного майнового страхування вантажу;

- Договірне зобов`язання між третьою особою Товариством з обмеженою відповідальністю "БІНАЙС" відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю "Ініс ЛТД" - за договором перевезення вантажу;

- Договірне зобов`язання між відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю "Ініс ЛТД" і третьою особою Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна" - за договором страхування відповідальності перевізника (ТОВ "Ініс ЛТД")

- Договірне зобов`язання між відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю "Ініс ЛТД" і третьою особою Товариством з обмеженою відповідальністю " Новінка ЛТД" - за договором перевезення вантажу;

- Деліктне зобов`язання між третьою особою Товариством з обмеженою відповідальністю "БІНАЙС" (як потерпіла особа) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ініс ЛТД" - із завдання шкоди внаслідок втрати вантажу.

Відповідно до ч. 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

У відповідності до п. 3 статті 20 Закону України "Про страхування", страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Як визначено ст. 9 Закону України "Про страхування", що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник

Позивачем, на підставі договору страхування CGR0027022 та згідно акту-релізу № 1400014137 визнано подію, що сталася 05.05.2015 (крадіжка вантажу - декоративної косметики) страховою та вирішено виплатити страхове відшкодування в розмірі 2 680 495,33 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач платіжним дорученням № 000039638 від 20.10.2015 перерахував на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бінайс" кошти в сумі 2 680 495,33 грн.

Даний спір виник у зв`язку з тим, що внаслідок виплати позивачем третій особі страхового відшкодування втраченого вантажу, який разом з автомобілем застрахований у Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "ПЗУ Україна", тому у позивача виникло право зворотної вимоги до страховика вантажу.

Як визначено ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно з ч. 1 статті 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

У відповідності до статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з п. 5.2 договору № П-3/12/2012 виконавець несе повну матеріальну відповідальність за збереження переданого йому вантажу з моменту його прийняття до моменту передачі уповноваженій особі вантажоодержувача в розмірі вартості вантажу, зазначеної в товарно-супроводжувальних документах (інвойсі/проформі к інвойсу).

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що виконавцем за договором перевезення вантажів № П-3/12/2012 від 03.12.2012 р. є відповідач - (Товариство з обмеженою відповідальністю "Ініс ЛТД").

З метою організації вказаного перевезення, ТОВ "Ініс ЛТД" залучило перевізника ТОВ "Новінка ЛТД", яким здійснювалось таке перевезення.

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна", в поясненнях та відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що у відносинах між ТОВ "Ініс ЛТД" та ТОВ "БІНАЙС", ТОВ "Ініс ЛТД" виступило у ролі експедитора, а не автомобільного перевізника.

Також Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна" зазначає, що предметом договору страхування відповідальності автоперевізника №312.994053419.20223 від 03.02.2015 р. є відповідальність саме автомобільного перевізника, а не експедитора згідно з Міжнародною Конвенцією CMR 1956 року.

Відповідно до ст. 932 Цивільного кодексу України експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов`язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Згідно ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Як передбачено ч. 3 ст. 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", що експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

Відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню термінів "Інкотермс" Під перевізником розуміють будь-яку особу, яка за договором перевезення зобов`язується виконати або забезпечити виконання перевезення залізницею чи автомобільним шляхом, морем, повітрям, внутрішніми (судноплавними) шляхами, або сполучаючи ці способи.

Отже, незалежно від того чи здійснював ТОВ "Ініс ЛТД" перевезення вантажу сам чи із залученими третьої особи ТОВ "Новінка", ТОВ "Ініс ЛТД" є автоперевізником у розумінні договору №312.994053419.20223 від 03.02.2015 р.

Тому, Позивач правомірно звернувся з позовом до Відповідача, позовні вимоги стосовно стягнення грошових коштів з ТОВ "Ініс ЛТД" в порядку суброгації є обґрунтованими.

Відповідно до п. 1.2. Договору про перевезення вантажів №П-3/12/2012 від 03.12.2012 року між ТОВ "С.О.Т.Бі" та Відповідачем транспортно-експедиторське обслуговування здійснюється відповідно до умов Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів 1956 року (надалі за текстом - Конвенція КДПВ). Конвенція КДПВ набула чинності відповідно до Закону України від 01.08.2016 року № 57-V "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" та Протоколу до Конвенції КДПВ від 05.07.1978 р., до якого Україна приєдналась на підставі Закону України від 16.10.2012 року № 5438-VI "Про приєднання України до Протоколу до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДПВ)".

У відповідності до положення ст. 1 Конвенції КДПВ, Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін

Згідно з п. 5 ст. 1 Конвенції КДПВ Договірні Сторони погоджуються не змінювати будь-які з положень цієї Конвенції шляхом спеціальних угод між двома чи декількома Договірними Сторонами, за винятком скасування її застосування до їхніх прикордонних перевезень або дозволу використовувати вантажні накладні, що встановлюють право власності на вантаж при перевезеннях, які виконуються цілком в межах їхніх територій.

Враховуючи положення ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України" від 29.06.2004 р. № 1906-ІV та ст. З ГПК України положення Конвенції КДПВ мають пріоритет над правилами, передбаченими законодавством України. Означене положення визначено й у договорі №11-3/12/2012 від 03.12.2012 р. (пункт 1.2.).

В ч. 1 ст. 32 Конвенції КДПВ закріплено правило відліку строку позовної давності, а саме термін позовної давності для вимог, що випливають з перевезення, на яке поширюється ця Конвенція, встановлюється в один рік. При цьому, відлік терміну позовної давності у випадку часткової втрати чи пошкодження вантажу, або прострочення в доставці - з дня доставки.

Згідно з ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

У відповідності до ст. 258 Цивільного кодексу України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Згідно з ст. 264 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

У відповідності до п 4.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов`язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Згідно з ч. 3 ст. 264 ЦК України, після переривання перебіг позовної давності починається заново. Проте Закон не визначає точного моменту, з якого слід починати заново відраховувати строк позовної давності.

Разом з тим, згідно зі ст. 253 Кодексу, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Тому, новий строк позовної давності (після його переривання) починає свій перебіг наступного дня після пред`явлення позову.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2018 року у справі № 663/2070/15-ц.

Перебіг позовної давності шляхом пред`явлення позову може перериватися в разі звернення позивача до суду, в тому числі й направлення позовної заяви поштою, здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-1763цс16.

Як вбачається з матеріалів справи, Приватне акціонерне товариство з іноземними інвестиціями Страхова компанія "К`Ю БІ І Україна" (страховик), яке перейменовано на Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Колоннейд Україна" звернувся з позовною заявою про стягнення з відповідача страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 2 680 495,33 грн. та 21.12.2015 року Господарським судом міста Києва було відкрито провадження у справі № 910/31680/15. 22.03.2016 року ухвалою Господарського суду міста Києва, Позов приватного акціонерного товариства "Страхова Компанія "Колоннейд Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ініс ЛТД", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Бінайс", про відшкодування шкоди в порядку регресу 2 680 495,33 грн. - залишено без розгляду.

Господарським судом міста Києва у справі №910/3168/15 встановлено, що з матеріалів справи вбачається, що позовна заява від імені приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями Страхова Компанія "К`Ю БІ І Україна" підписана не уповноваженою особою.

Також, Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ініс ЛТД" та Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "ПЗУ Україна" про стягнення з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "ПЗУ Україна" 2 680 495,33 грн. витрат по сплаті страхового відшкодування в порядку регресу. 14.11.2016 року Господарським судом міста Києва було відкрито провадження у справі № 910/20541/16. Справа №910/20541/16 переглядалась у судах різних інстанцій.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.04.2018 р. у справі №910/20541/16 позовні вимоги відносно приватного акціонерного товариства Страхова компанія "ПЗУ Україна" задоволено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2018 Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Колоннейд Україна" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" залишено без розгляду. В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 26.04.2018 р. у справі №910/20541/16 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.01.2019 року Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2018 залишено без змін.

Судами вищих інстанцій встановлено, що матеріали справи №910/20541/16 не містять доказів того, що Наглядовою радою ПАТ "СК "Колоннейд Україна" у відповідності до підпункту "Н" пункту 10.22 статті 10 Статуту ПАТ "СК "Колоннейд Україна" приймалось рішення про звернення до суду з позовом у даній справі до ПАТ "СК "ПЗУ Україна".

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що перебіг позовної давності шляхом пред`явлення позову не переривається оскільки пред`явлення позову у справах №910/31680/19 та №20541/16 було здійснено без додержання вимог процесуального законодавства. Оскільки правовідносини, на які посилається Позивач мали місце в травні 2015 року, строк позовної давності закінчився у травні 2016 року.

З матеріалів справи вбачається, що Відповідачем ТОВ "Ініс ЛТД" було подано заяву про застосування строків позовної давності.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про застосування строку позовної давності та відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2019 у справі №910/6637/19 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Разом з тим, доводи Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Колоннейд Україна", викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. N3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Колоннейд Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2019 у справі №910/6637/19 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Колоннейд Україна" - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2019 у справі №910/6637/19 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/6637/19 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Повний текст постанови складено 20.03.2020

Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала

Судді А.І. Тищенко

В.В. Куксов