Постанова

від 19.03.2020 по справі 911/1824/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2020 р. Справа№ 911/1824/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Ходаківської І.П.

Демидової А.М.

при секретарі Островерха В.Л.

за участю представників

від позивача: Жуков Д.О.

від відповідача: Поддимай А.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Фізичної особи-підприємця Босенко Наталії Олександрівни

на рішення Господарського суду Київської області від 03.12.2019

(повний текст складено 13.12.2019)

у справі № 911/1824/19 (суддя Рябцева О.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Роллотекс"

до Фізичної особи-підприємця Босенко Наталії Олександрівни

про стягнення 255 847 грн. 51коп.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Роллотекс" (позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Босенко Наталії Олександрівни (відповідач) про стягнення 151 000 грн. безпідставно набутих коштів, 104 500 грн. неустойки та 347 грн. 51 коп. 3% річних, всього 255 847 грн. 51 коп.

Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем умов договору № 02/11 про надання послуг з розробки веб-сайту "decosun.com.ua" від 02.11.2017, укладеного між позивачем та відповідачем, щодо надання послуг зі створення та розміщення в мережі інтернет веб-сайту "decosun.com.ua", з огляду на що позивачем було направлено на адресу відповідача претензію № 19 від 10.06.2019 про розірвання договору в односторонньому порядку, яка була отримана останнім 14.06.2019. Проте, відповідач сплачені позивачем за договором кошти не повернув, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути 151 000 грн. безпідставно набутих коштів на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України, 104 500 грн. неустойки відповідно до п. 6 додаткової угоди № 1 від 08.02.2019 до договору № 02/11 від 02.11.2017 та 347 грн. 51 коп. 3% річних, посилаючись на ст. 625 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суд Київської області від 03.12.2019 позов задоволено частково та стягнуто з Фізичної особи-підприємця Босенко Наталії Олександрівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Роллотекс" 151 000 грн. безпідставно набутих коштів, 49 грн. 64 коп. 3% річних, 73 150 грн. пені, 30 000 грн. витрат на правничу допомогу та 3 362 грн. 99 коп. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Фізична особа - підприємець Босенко Наталія Олександрівна звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 03.12.2019 у справі № 911/1824/19, прийняти апеляційну скаргу та відкрити апеляційне провадження у справі, скасувати рішення Господарського суду Київської області від 03.12.2019 у справі № 911/1824/19 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. У поданій 03.01.2020 апеляційній скарзі заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке мотивоване тим, що оскаржуване рішення суду отримано 16.12.2019 нарочно в суді.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2020 апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Босенко Наталії Олександрівни у справі № 911/1824/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: Владимиренко С.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2020 задоволено клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення Господарського суду Київської області від 03.12.2019 у справі № 911/1824/19 та поновлено Фізичній особі - підприємцю Босенко Наталії Олександрівні зазначений строк. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця Босенко Наталії Олександрівни на рішення Господарського суду Київської області від 03.12.2019 розгляд справи № 911/1824/19 призначено на 18.02.2020.

11.02.2020 через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги повністю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2020 у справі № 911/1824/19 відкладено розгляд справи на 10.03.2020 у зв`язку з неявкою представника відповідача, подачею клопотання про відкладення розгляду справи обґрунтованого зайнятістю у іншій справі представника відповідача-адвоката Поддимай А.Б., з наданням суду апеляційної інстанції копій судових повісток, а також необхідністю надати відповідь на відзив позивача на апеляційну скаргу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2020 у справі № 911/1824/19, прийнятою після виходу з лікарняного головуючого судді (судді-доповідача) Владимиренко С.В. з 02.03.2020 по 11.03.2020, призначено розгляд справи на 19.03.2020, відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про проведення засідання в режимі відео-конференції в суді м. Миколаєва, де він перебував 10.03.2020, у зв`язку з хворобою головуючого судді (судді-доповідача) Владимиренко С.В.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі та просив суд її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

02.11.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Роллотекс" (замовник) та Фізичною особою - підприємцем Босенко Наталією Олександрівною (виконавець) було укладено договір № 02/11 про надання послуг з розробки веб-сайту "decosun.com.ua".

За умовами, визначеними сторонами в п. 1.1 договору, виконавець надає, а замовник приймає та сплачує разові послуги зі створення та розміщення в мережі Інтернет веб-сайту "decosun.com.ua".

Загальний час на виконання робіт згідно договору складає 30 робочих днів (п. 1.3 договору).

Пунктом 4.1 договору сторони погодили, що загальна вартість послуг по даному договору складає 112 000 грн.

У п. 4.3 договору зазначено, що оплата послуг проводиться авансом та післяплатою, на протязі 3-х днів з моменту виставлення рахунку.

Відповідно до п. 4.4 договору акт про надані послуги підписується сторонами після надання послуг по кожному етапу.

Пунктом 5.1 договору передбачено обов`язки виконавця, зокрема, своєчасно та якісно надавати послуги, зазначені в п. 1 даного договору (п.п. 5.1.1 договору), а також складати та передавати замовнику акти про надані послуги (п.п. 5.1.3 договору).

Позивач на виконання умов п. 4.3 договору сплатив відповідачу 112 000 грн. авансу, що підтверджується платіжними дорученнями № 487 від 06.11.2017 на суму 78 400 грн. та № 627 від 28.12.2017 на суму 33 600 грн.

Роботи зі створення та розміщення в мережі Інтернет веб-сайту "decosun.com.ua" у встановлений п. 1.3 договору строк виконані відповідачем не були.

08.02.2019 між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору № 02/11 від 02.11.2017 (далі - додаткова угода), відповідно до п. 1 якої замовник, у зв`язку з незадовільним дизайном веб-сайту від виконавця, надає власні дизайни. Кожен вид дизайну буде надано та підписано у додатку № 1 до вказаної додаткової угоди.

Згідно з п. 2 додаткової угоди виконавець зобов`язаний зробити: верстку дизайну українською та російською мовами; програмування; наповнення сайту; тестування сайту.

Відповідно до п. 3 додаткової угоди виконавець також повинен закінчити роботи які залишились невиконаними, а саме:

- Дизайн та розробка калькулятора готових виробів на веб-сайті, що має такий список функціоналу (п. 3.1 додаткової угоди): модель створення файлів-запитів до 1С від форм фронту; модель перевірки відповіді від 1С для форм фронту; фронт: JS плагін відправки даних в бек, запуск циклової перевірки; фронт: JS плагін циклової перевірки. Відправлення запитів в бек і обробка відповідей. Висновок результатів у фронт; розрахунок всіх виробів на сайті; відправленния отриманого замовлення в 1С.

- Дизайн та розробка кабінету клієнта на веб-сайті (п. 3.2 додаткової угоди): особисті дані (додавання безлічі кастомних полів в профіль користувача. Зміни в структурі сторінки редагування особистих даних); створення фільтра за датою на сторінці замовлень; перегляд взаєморозрахунків і накладних (створення такої сторінки, полів, функціоналу, яка бере дані з бази після поновлення з 1С); переглянути мої знижки і завантажити прайс-листи: створення такої сторінки, полів функціоналу, форми відправки; надіслати рекламацію до замовлення: створення такої сторінки, полів, функціоналу, форми відправки.

- Розробка статусу наявності товарів на веб-сайті (п. 3.3 додаткової угоди).

- Додати мобільну версію сайту (п. 3.4 додаткової угоди).

Пунктом 4 додаткової угоди встановлено, що загальний час виконання пунктів 2.1, 2.2, 2.3, 2.4 - 120 годин, що складає 18 робочих днів з боку виконавця. Загальний час виконання пунктів 3.1, 3.2, 3.3, 3.4 - 120 додаткових годин, що складає 18 додаткових робочих днів з боку виконавця.

Згідно з п. 5 додаткової угоди вартість пунктів 2.1, 2.2, 2.3, 2.4 складає 78 000 грн.

Відповідно до п. 6 додаткової угоди замовник сплачує виконавцю аванс у розмірі 50%, а саме 39 000 грн. Решту суми - 50%, 39 000 грн. виконавець сплачує замовнику після підписання акта виконаних робіт по всіх пунктах - 2.1, 2.2, 2.3, 2.4, 3.1, 3.2, 3.3, 3.4, 3.5.

Позивач на виконання умов п. 6 додаткової угоди сплатив відповідачу 39 000 грн. авансу, що підтверджується платіжним дорученням № 2234 від 13.02.2019.

Таким чином, позивачем сплачено аванс відповідачу в загальному розмірі 151 000 грн.

Однак, відповідачем у встановлений п. 4 додаткової угоди строк прийняті на себе зобов`язання, передбачені пунктами 2.1, 2.2, 2.3, 2.4 та пунктами 3.1, 3.2, 3.3, 3.4 вказаної додаткової угоди, не виконано.

Укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором підряду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Частиною 1 ст. 846 Цивільного кодексу України встановлено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Позивач звернувся до відповідача з претензією № 19, в якій, з посиланням на п. 7.3 договору та ст. 615, ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України, повідомив відповідача про відмову від його послуг в односторонньому порядку, у зв`язку з істотним порушенням ним строку виконання зобов`язання за договором та вимагав повернення сплачених коштів. Позивач зазначив, що загальний розмір заборгованості, що підлягає сплаті, становить 211 800 грн., з яких 151 000 грн. (сплачені за договором та додатковою угодою) та 60 800 грн. (пені за прострочення виконання зобов`язання), які вимагав перерахувати на його рахунок протягом семи днів, з моменту отримання даної вимоги.

Дана претензія надіслана відповідачу 10.06.2019, що підтверджується копією накладної відділення поштового зв`язку № 0315066243606 від 10.06.2019 та копією опису вкладення до листа від 10.06.2019.

З роздруківки з сайту http://ukrposhta.ua, за наслідком відстеження у пошуковій системі, вбачається, що відправлення за номером № 0315066243606 вручено 14.06.2019.

Зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 654 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 4 ст. 849 Цивільного кодексу України замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Пунктом 7.3 договору сторони погодили, що договір може бути розірваний у повному обсязі в результаті односторонньої відмови від нього за умови попереднього письмового повідомлення про це іншої сторони за 30 днів.

Отже, оскільки відповідач 14.06.2019 отримав претензію, в якій позивач повідомив його про відмову від послуг в односторонньому порядку, то укладений між позивачем та відповідачем договір № 02/11 про надання послуг з розробки веб-сайту "decosun.com.ua" від 02.11.2017 є розірваним з 15.07.2019.

Згідно з ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Таким чином, правова підстава, на якій позивачем було перераховано відповідачу передоплату у сумі 151 000 грн., відпала.

Згідно зі ст. 857 Цивільного кодексу України робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.

Відповідачем в підтвердження виконання ним погоджених сторонами робіт надано акт-претензію, підписану директором позивача, проте, вказаний акт-претензія підтверджує той факт, що відповідачем не закінчені роботи по створенню веб-сайта, після чого у березні 2018 року ТОВ "Роллотекс" прийняло рішення змінити дизайн веб-сайту, а вже наприкінці 2018 року відповідачем затверджено макети сайту за дизайнами позивача.

Подана відповідачем в підтвердження виконання ним робіт за договором заява свідка ОСОБА_1 від 06.09.2019, підпис якого посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рубльовою К.О., не спростовує факт неналежного виконання відповідачем зобов`язання за договором, оскільки за умовами п. 3.3 договору встановлено, що в ході виконання даного договору виконавець надає замовнику варіанти оформлення сайту (макети дизайну), які можуть змінюватись до 3-х разів, у відповідності з зауваженнями або побажаннями замовника.

Окрім цього, з урахуванням положень ст. 76 Господарського процесуального кодексу України показання свідка без допиту судом не є належним доказом, про що зазначено в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27.06.2019 у справі №560/751/17.

Подані відповідачем в якості підтвердження виконання ним робіт за договором електронні листи, не підтверджують надання позивачу кінцевого матеріалізованого результату, а саме функціонуючого веб-сайту "decosun.com.ua".

Окрім цього слід зазначити, що роздруківка електронного листування не може вважатися електронним документом (копіями електронних документів) в розумінні частини першої статті 5 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг , відповідно до якої електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Відповідно до частин першої, другої статті 6 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, яка використовується для ідентифікації автора та/або підписування електронного документа іншим суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершує створення електронного документа. Про що зазначено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 28.12.2019 у справі № 922/788/19.

Електронне листування без накладення цифрового підпису у відповідності до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" не є електронними доказами згідно ст.96 Господарського процесуального кодексу України.

Надані відповідачем докази не підтверджують виконання ФОП Босенко Н.О. повного комплексу робіт, які були б направлені на досягнення обумовленого договором результату, яким є створення та розміщення відповідачем в мережі інтернет веб-сайту "decosun.com.ua".

Слід відзначити, що акти про надання позивачу послуг відповідачем складено не було, незважаючи на те, що такий обов`язок згідно п. 5.1.3 договору покладено саме на відповідача.

Доводи відповідача щодо необхідності застосування ч. 4 ст. 849 Цивільного кодексу України щодо відмови замовника від договору підряду виплативши підрядникові за виконану частину роботи та відшкодування йому збитків не заслуговує на увагу, оскільки відповідачем не доведено суду належним чином оформленими у відповідності до п. 4.4 договору та Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні актами виконаних робіт виконану частину робіт придатну для використання відповідно до договору або для звичайного використання робіт такого характеру (її вартість) та збитки, завдані розірванням договору. Відповідач зустрічний позов про стягнення з позивача вартості виконаної частини робіт та збитків, завданих розірванням договору не заявив у даній справі у строки, встановлені п.3 ч.2 ст.46, ч.8 ст.165, ч.1 ст. 180 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 2 статті 570 Цивільного кодексу України якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона є авансом. Однак, з припиненням дії договору підряду така грошова сума втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами), набутими підрядником без достатньої правової підстави.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Зазначена норма застосовується за наявності сукупності таких умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав; або коли така підстава згодом відпала. Випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін відповідно до закону чи умов договору належить до таких підстав.

Про що зазначено і в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 15.02.2019 у справі №910/21154/17.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що грошові кошти у сумі 151 000 грн. наразі знаходяться у відповідача без правових підстав, а тому позовна вимога про стягнення з відповідача 151 000 грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Доводів щодо неправильного стягнення судом першої інстанції з Фізичної особи-підприємця Босенко Наталії Олександрівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Роллотекс" 49 грн. 64 коп. 3% річних, 73 150 грн. пені, 30 000 грн. витрат на правничу допомогу та 3 362 грн. 99 коп. судового збору відповідачем в апеляційній скарзі не наведено.

При прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції здійснено перерахунок 3% річних нарахованих на 151000грн, які знаходяться у відповідача без правових підстав з 15.07.2019 по 18.07.2019 на підставі нижченаведеного.

Згідно ч. 2 ст. 1214 Цивільного кодексу України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено судом, укладений між сторонами договір розірвано з 15.07.2019, відтак у відповідача виникло грошове зобов`язання на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Дія статті 625 Цивільного кодексу України поширюється на всі види грошових зобов`язань незалежно від підстави їх виникнення, у тому числі й на позадоговірне грошове зобов`язання, що виникло відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України, а тому в разі прострочення виконання зобов`язання щодо повернення безпідставно збережених грошей нараховуються "інфляційні втрати" та три проценти річних від простроченої суми згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України.

При цьому зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 Цивільного кодексу України, а отже, грошове зобов`язання може виникати між сторонами не лише з договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема й факту неповернення безпідставно одержаних чи збережених коштів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17, а також у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 904/8223/16.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення 347 грн. 51 коп. 3% річних, нарахованих за період з 22.06.2019 по18.07.2019.

Суд першої інстанції не погодився з вказаним періодом нарахування, оскільки у відповідача на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України виникло грошове зобов`язання після розірвання договору, тобто з 15.07.2019, тому нарахування 3% річних судом здійснено за період з 15.07.2019 по 18.07.2019, що становить 49 грн. 64 коп., відносно неправомірності та неправильності нарахування яких відповідачем не наведено доводів в апеляційній скарзі.

Також, позивач просив стягнути з відповідача 104 500 грн. пені, нарахованої з моменту прострочення відповідачем виконання зобов`язання по виконанню робіт за договором до моменту розірвання договору (110 днів).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до абз. 2 п. 6 додаткової угоди у разі, якщо хоч один з пунктів - 2.1, 2.2, 2.3, 2.4, 3.1, 3.2, 3.3, 3.4 не буде виконано протягом 18 + 15 = 33 (разом тридцять три) робочих днів з моменту передоплати 50%, 39 000 грн. - виконавець сплачує 0,5% від загальної суми договору № 02/11 від 02.11.2017 та суми додаткової угоди № 1 до договору № 02/11 від 28.01.2019 - 112 000 грн. + 78 000 грн. = 190 000 грн. за кожен день прострочки.

Отже, пунктом 6 додаткової угоди сторони погодили відповідальність за невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань обумовлених договором.

Сторонами погоджено нарахування пені у розмірі 0,5% від загальної суми договору та додаткової угоди 190 000 грн., що становить 950 грн. за кожний день прострочки.

З урахуванням зазначеного, суд першої інстанції, визнав правильним здійснений позивачем розрахунок пені в розмірі 104 500 грн. (950 грн. х 110 днів прострочення), відносно неправомірності та неправильності якого відповідачем не наведено доводів в апеляційній скарзі.

Судом першої інстанції зменшено стягувану суму пені з відповідача на підставі ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України на 30%, тоді як відповідач просив зменшити розмір неустойки (пені) на 70%, на підставі нижченаведеного, відносно неправомірності якого відповідачем не наведено доводів в апеляційній скарзі.

Пунктом 1 статті 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому, повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Таким чином, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постановах від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17 та від 15.05.2018 у справі № 905/2009/17.

Враховуючи, що відповідач приступив до виконання робіт із розробки та створення веб-сайту, витратив на це певний час, а також те, що сума нарахованої позивачем пені становить майже 70% від суми безпідставно набутих коштів, суд, оцінивши всі доводи сторін у даній справі, дійшов висновку щодо зменшення стягуваної суми пені на підставі вищевказаних ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України на 30%, а саме до 73 150 грн.

Заявлені позивачем до стягнення з відповідача 50 000 грн. судових витрат, понесених на правову допомогу адвоката, задоволені судом першої інстанції частково на суму 30000грн. на підставі нижченаведеного, відносно неправомірності та неправильності чого відповідачем не наведено доводів в апеляційній скарзі.

На підтвердження судових витрат позивачем надано договір № 770-СІ про надання професійної правничої допомоги від 03.06.2019, укладений між Адвокатським об`єднанням Прагнум та Товариством з обмеженою відповідальністю Роллотекс (клієнт); заявку № 5-СІ від 03.06.2019; акт № 5-СІ від 15.07.2019 на надання професійної правничої допомоги на підставі договору від 03.06.2019 № 770-СІ; банківську виписку по рахунку АО Прагнум , з якої вбачається, що 06.06.2019 адвокатському об`єднанню сплачено позивачем 50 000 грн. гонорару згідно заявки 5-СІ; ордер серії КВ № 776775 від 18.07.2019, виданий Адвокатським об`єднанням Прагнум на підставі договору про надання правової допомоги № 770-СІ від 03.06.2019 на надання правової допомоги, зокрема, у Господарському суду Київської області адвокатом Жуковим Дмитром Олександровичем; копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії РН № 1244 від 17.06.2017.

Відповідно до п. 2.2 заявки № 5-СІ від 03.06.2019 клієнт зобов`язується сплатити АО Прагнум аванс у розмірі 50 000 грн. протягом 3 днів з моменту підписання цієї заявки.

Частиною 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідачем було заявлено клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу до 25 000 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається зі складеного сторонами акту № 5-СІ від 15.07.2019 на надання професійної правничої допомоги на підставі договору від 03.06.2019 № 770-СІ, за період з 03.06.2019 по 15.07.2019 клієнт прийняв етапи наданих Адвокатським об`єднанням Прагнум послуг, зокрема, щодо підготовки позовної заяви до суду, збір та оформлення всіх потрібних додатків, копій позову та додатків до нього для інших учасників, формування готового пакету документів для подання позовної заяви. За виконання даного етапу встановлено гонорар у сумі 16 200 грн.

Однак, при виконанні зазначеного етапу адвокатським об`єднанням допущено помилки, з огляду на що, ухвалою суду від 24.07.2019 позовна заява була залишена судом без руху.

Також, у вказаному акті адвокатським об`єднанням зазначено, що 06.06.2019 ним було здійснено збір та аналіз доказів щодо спору та формування доказової бази з метою підготовки відзиву на позовну заяву та інше, за що було передбачено гонорар у сумі 8 100 грн., тоді як адвокат у даній справі представляв інтереси позивача.

Крім того, при складанні адвокатом позовної заяви у п. 1.5 невірно викладено обставини справи, з чим погодився позивач.

Разом з тим, пунктом 1.1 заявки № 5-СІ від 03.06.2019 передбачено супровід судового спору з ФОП Босенко Н.О. в Господарському суді міста Києва про стягнення передплати та пені за договором № 02/11 від 02.11.2017 незалежно від кількості судових засідань та тривалості часу.

Однак, супровід судового спору у даній справі здійснювався у Господарському суді Київської області. Отже, Адвокатським об`єднанням Прагнум було помилково вказано у заявці № 5-СІ від 03.06.2019, що супровід судового спору здійснюється у Господарському суді міста Києва.

Таким чином, з урахуванням критерію розумності розміру таких витрат, виходячи з конкретних обставин справи, та враховуючи допущення помилок при оформленні позовних матеріалів, розмір витрат на правничу допомогу визнано судом першої інстанції неспівмірним з обсягом наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги, а відтак, значно завищеним.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 30 000 грн.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що в апеляційній скарзі доводів щодо неправильного нарахування 3% річних або неправильного нарахування та зменшення пені, а також щодо розміру стягнення витрат за правову допомогу не наведено, а тому судом апеляційної інстанції здійснено перегляд справи з урахуванням положень ст. 269 Господарського процесуального кодексу України в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи викладене колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов вірного висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтями 76, 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставин, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2019 у справі № 911/1824/19 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Босенко Наталії Олександрівни залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 03.12.2019 у справі № 911/1824/19 - без змін .

2. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Фізичну особу-підприємця Босенко Наталію Олександрівну.

3. Поновити дію рішення Господарського суду Київської області від 03.12.2019 у справі № 911/1824/19.

4. Матеріали справи № 911/1824/19 повернути до Господарського суду Київської області.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст.ст. 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 23.03.2020.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді І.П. Ходаківська

А.М. Демидова