Постанова

від 23.03.2020 по справі 802/1408/17-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 березня 2020 року

Київ

справа №802/1408/17-а

адміністративне провадження №К/9901/19738/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Соколова В.М.,

суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства юстиції України на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року (головуючий суддя - Чернюк А.Ю., судді: Дмитришена Р.М., Дончик В.В.) та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2018 року (головуючий суддя - Мельник-Томенко Ж.М., судді: Ватаманюк Р.В., Сторчак В.Ю.) у справі №802/1408/17-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Укрзернопром-Козятин до Міністерства юстиції України, треті особи: ОСОБА_1 , Фермерське господарство Сайдака , про скасування наказу,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

У серпні 2017 року ТОВ Укрзернопром-Козятин звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України (далі також - відповідач, Мін`юст), треті особи: ОСОБА_1 , Фермерське господарство Сайдака , в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просило визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №2045/7 від 12 червня 2017 року Про відмову у задоволені скарги ТОВ Укрзернопром-Козятин від 11 травня 2017 року № 11 .

В обґрунтування позову позивач зазначає, що є правонаступником всіх прав і обов`язків ТОВ Укрзернопром-Погребище , зокрема права оренди земельної ділянки площею 2,7588 га, кадастровий номер 0523487800:08:002:0036. Разом з тим, у квітні 2017 року з інформаційної довідки реєстру речових прав на нерухоме майно, позивачу стало відомо про реєстрацію права оренди вказаної земельної ділянки за іншими особами. Не погоджуючись із такою реєстрацією, ТОВ Укрзернопром-Козятин звернулось зі скаргою (11 травня 2017 року) до Мін`юсту про перевірку та скасування незаконної реєстрації на земельну ділянку, здійсненої приватним нотаріусом Рудик Л.В. Водночас, Мін`юст надало відповідь з наказом № 2045/7 від 12 червня 2017 року про відмову у задоволенні скарги позивача, у зв`язку з тим, що скарга оформлена без дотримання вимог частини п`ятої статті 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , а саме: подана особою, яка не підтвердила факт порушення її прав у результаті прийняття оскаржуваного рішення про державну реєстрацію прав. На думку позивача, наказ №2045/7 є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки при зверненні зі скаргою ним був наданий Витяг з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Витяг), у якому зазначено, що правонаступником всіх прав і обов`язків ТОВ Укрзернопром-Погребище є ТОВ Укрзернопром-Козятин , відтак, права позивача, як правонаступника оскаржуваним наказом порушено.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року, залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2018 року, адміністративний позов ТОВ Укрзернопром-Козятин задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України № 2045/7 від 12 червня 2017 року Про відмову у задоволені скарги ТОВ Укрзернопром-Козятин від 11 травня 2017 року № 11 . Стягнуто на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 1600,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що наказ Міністерства юстиції України № 2045/7 від 12 червня 2017 року Про відмову у задоволенні скарги ТОВ Укрзернопром - Козятин прийнятий з порушенням вимог законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Зазначена позиція була підтримана і Вінницьким апеляційним адміністративним судом, який переглянув постанову суду першої інстанції.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги. Позиція інших учасників справи

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та прийняти нове, яким відмовити у позові.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач вказує, що судами неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки судів не відповідають обставинам справи. Скаржник зауважує, що рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельну ділянку кадастровий номер 0523487800:08:002:0036 (здійсненої приватним нотаріусом Рудик Л.В.) прав та інтересів ТОВ Укрзернопром-Козятин не порушено, оскільки у Державному реєстрі прав відсутні відомості щодо реєстрації речових прав на таку земельну ділянку за позивачем, відтак, вважає, що він, не вбачаючи порушень прав особи яка звернулась зі скаргою, діяв у межах покладених на нього повноважень та у спосіб визначений чинним законодавством. Відповідач вважає, зокрема, що оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права, оскільки суд не спростував жоден аргумент відповідача, не надав вмотивованої та вичерпної відповіді на його доводи наведені в апеляційній скарзі та відзиві на скаргу.

Від позивача відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.

Рух касаційної скарги

Ухвалою від 06 березня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду Бучик А.Ю. (суддя-доповідач), Гімона М.М, Мороз Л.Л. відкрив провадження у справі за касаційною скаргою Міністерства юстиції України.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження начальника правового управління департаменту аналітичної та правової роботи від 20 квітня 2018 року №464/0/78-18, у зв`язку із постановленням ухвали про відведення (самовідвід) колегії суддів у справі №802/1408/17-а, визначено новий склад суду: Шарапа В.М. (головуючий суддя), Бевзенко В.М., Данилевич Н.А.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду Богданюк Н.Л., у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Шарапи В.М. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 14), визначено новий склад суду: Соколов В.М. (головуючий суддя), Єресько Л.О., Загороднюк А.Г.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

11 травня 2017 року ТОВ Укрзернопром -Козятин звернулось зі скаргою до Міністерства юстиції України та до Головного управління юстиції у Вінницькій область на дії приватного нотаріуса Рудик Л.В., Вінницький міський нотаріальний округ, яка виконує функції реєстратора з приводу рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 28772757 від 16 березня 2016 року.

Скарга мотивована тим, що 25 квітня 2017 року ТОВ Укрзернопром- Козятин з інформаційної довідки реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно, Держаного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів не рухомого майна стало відомо про те, що 16 березня 2016 року приватним нотаріусом Рудик Л.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 28772757, про реєстрацію права оренди земельної ділянки між фермерським господарством Сайдака та ОСОБА_1 , щодо договору оренди землі від 10 березня 2016 року з строком дії договору до 10 березня 2026 року з правом пролонгації на земельну ділянку кадастровий номер 0523487800:08:002:0036 площа земельної ділянки 2,7588 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Черемошнянської сільської ради Погребищенського району, Вінницької області.

26 травня 2017 року Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України за результатами розгляду скарги ТОВ Укрзернопром Козятин від 11 травня 2017 року №11 прийняла висновок, яким відмовила у задоволенні поданої скарги ТОВ Укрзернопром-Козятин , у зв`язку з тим, що скарга оформлена без дотримання вимог частини п`ятої статті 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , оскільки подана особою, яка не підтвердила факт порушення її прав у результаті прийняття оскаржуваного рішення про державну реєстрацію права.

На підставі вказаного висновку Мін`юстом прийнято наказ № 2045/7 від 12 червня 2017 року Про відмову у задоволені скарги ТОВ Укрзернопром-Козятин від 11 травня 2017 року №11 .

Вважаючи наказ Мін`юсту № 2045/7 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Застосування норм права, оцінка доказів та висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

За правилом пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, виходить з наступного.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються нормами Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01 липня 2004 року № 1952-IV (далі також - Закон № 1952-IV у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав, шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У статті 125 Земельного кодексу України закріплено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об`єкти та суб`єктів цих прав.

Частиною третьою статті 10 Закону № 1952-IV визначено, що державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Пунктом 7 частини першої статті 7 вказаного Закону передбачено, що розгляд скарг на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України здійснює Міністерство юстиції України.

Відповідно до частини першої статті 37 Закону №1952-IV рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Згідно із частиною п`ятою статті 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі та має містити:

1) повне найменування (ім`я) скаржника, його місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім`я) представника скаржника, якщо скарга подається представником;

2) реквізити рішення державного реєстратора, яке оскаржується;

3) зміст оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності та норми законодавства, які порушено, на думку скаржника;

4) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;

5) відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора та/або внесення відомостей до Державного реєстру прав;

6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дати складання скарги.

До скарги додаються засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника у результаті прийняття рішення державним реєстратором (за наявності), а також якщо скарга подається представником скаржника - довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження такого представника, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку.

Скарга на рішення про державну реєстрацію прав розглядається в порядку, визначеному цим Законом, виключно за умови, що вона подана особою, яка може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішення. Якщо скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав подається представником скаржника, до скарги додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку.

Приписами частини шостої статті 37 Закону № 1952-IV передбачено, що за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про: 1) відмову у задоволенні скарги; 2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про: а) скасування рішення про державну реєстрацію прав; б) скасування рішення про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав; в) внесення змін до записів Державного реєстру прав та виправлення помилки, допущеної державним реєстратором; г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; д) скасування акредитації суб`єкта державної реєстрації; е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України.

Згідно з частиною дев`ятої статті 37 Закону № 1952-IV порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1128 затверджено Порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - Порядок №1128).

Згідно із пунктом 2 Порядку №1128 для забезпечення розгляду скарг суб`єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - комісія), положення та склад яких затверджуються Мін`юстом або відповідним територіальним органом.

Згідно з пунктом 8 Порядку №1128, під час розгляду скарги по суті комісія встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, зазначених у скарзі, та інші обставини, які мають значення для об`єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), та у разі необхідності витребування документів, пояснень тощо у суб`єкта оскарження, і вирішує:

1) чи мало місце прийняття оскаржуваного рішення суб`єктом оскарження, чи мала місце оскаржувана дія або бездіяльність суб`єкта оскарження;

2) чи було оскаржуване рішення прийнято суб`єктом оскарження на законних підставах, чи здійснювалася дія або вчинялася бездіяльність суб`єктом оскарження на законних підставах;

3) чи належить задовольнити кожну з вимог скаржника або відмовити в їх задоволенні;

4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у своїй скарзі (зокрема внесення шляхом виправлення технічних помилок у записах реєстрів взамін скасування рішення державного реєстратора);

5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.

Суб`єкт розгляду скарги своєчасно повідомляє особам, запрошеним до розгляду скарги по суті, про час і місце розгляду скарги в один з таких способів: 1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі); 2) шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту; 3) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі та/або інших документах що додаються до скарги).

Відповідно до пункту 11 Порядку № 1128, копії скарги та доданих до неї документів надаються суб`єкту оскарження та заінтересованим особам, зазначеним у скарзі або встановленим відповідно до відомостей реєстрів, не пізніше дня, що передує дню розгляду скарги по суті. Суб`єкт оскарження має право подавати письмові пояснення по суті скарги, які обов`язково приймаються комісією до розгляду.

В силу положень пунктів 12 та 13 Порядку №1128 встановлено, що за результатами розгляду скарги суб`єкт розгляду скарги на підставі висновків комісії приймає мотивоване рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених Законами, у формі наказу. Якщо у скарзі заявлено дві або більше вимог, комісія надає правову оцінку кожній із них, яка включається до висновку комісії.

В силу вимог статті 2 КАС України адміністративний суд в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в матеріалах адміністративної справи відсутні докази здійснення телефонограми, відсутні докази направлення листа повідомлення про розгляд скарги ТОВ Укрзернопром-Козятин та заінтересованим особам.

Одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів доброго врядування і належної адміністрації (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до якості закону).

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 у справі Рисовський проти України Суд підкреслив особливу важливість принципу належного урядування . Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Beyeler v. Italy", "Oneryildiz v. Turkey", "Megadat.com S.r.l. v. Moldova", і "Moskal v. Poland"). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах "Lelas v. Croatia", і "Toscuta and Others v. Romania") і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення у справі "Lelas v. Croatia").

Враховуючи вищевказану позицію Європейського суду з прав людини, розгляд скарги з порушенням встановленої законом процедури є неналежним виконанням відповідачем своїх повноважень та здійсненням їх не у спосіб, передбачений законом.

Крім того, з матеріалів справи встановлено, що у зв`язку з реорганізацією ТОВ Укрзернопром - Погребище (ідентифікаційний код 34334918) шляхом його приєднання до ТОВ Укрзернопром - Козятин (ідентифікаційний код 34377307) місцезнаходження Вінницька область, Козятинський район, смт. Бродецьке, вулиця Робітнича, 72, правонаступником всіх прав і обов`язків ТОВ Укрзернопром - Погребище є ТОВ Укрзернопром - Козятин .

Згідно з частинами першою, другою статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Частиною четвертою статті 32 Закону України Про оренду землі встановлено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

При зверненні до Міністерства юстиції України зі скаргою ТОВ Укрзернопром-Козятин був наданий Витяг у якому зазначено, що правонаступником всіх прав і обов`язків ТОВ Укрзернопром-Погребище є позивач.

Враховуючи, що право користування на орендовану земельну ділянку за договором від 14 червня 2007 року між ТОВ Укрзернопром-Погребище та ОСОБА_2 переходить до ТОВ Укрзернопром-Козятин , як правонаступника ТОВ Укрзернопром-Погребище (відповідно до Витягу) то дії, щодо вказаної ділянки (реєстрація права оренди земельної ділянки) стосуються інтересів позивача.

Відтак, оскаржуваний наказ Міністерства юстиції України, прийнято не у спосіб передбачений Конституцією та законами України, з порушенням критеріїв, визначених у статті 2 КАС України.

В обсязі встановлених у цій справі обставин і правового регулювання спірних правовідносин висновки судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог є правильними.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

Таким чином, касаційна скарга не містить доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваних судових рішень. Аргументи відповідача є аналогічними обґрунтуванням його апеляційної скарги, а тому повторному зазначенню не потребують.

Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат

З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись пунктом 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 460-IX та статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міністерства юстиції України - залишити без задоволення.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2018 року у справі №802/1408/17-а - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.М. Соколов

Л.О. Єресько

А.Г. Загороднюк ,

Судді Верховного Суду