Рішення

від 18.03.2020 по справі 927/53/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

18 березня 2020 року м. Чернігівсправа № 927/53/20

Господарським судом Чернігівської області у складі судді Книш Н.Ю.

за участю секретаря судового засідання Солончева О.П.

розглянуто у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу №927/53/20

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОСПЕЦШИНА ПЛЮС

вул. Робоча, 23В, м. Дніпро, 49000

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма МАЯК

вул. Шевченка, 6, с. Лихачів, Носівський район, Чернігівська область, 17111

про стягнення 80710грн 06 коп.

За участю представників учасників справи:

від позивача: не прибув

від відповідача: не прибув

У судовому засіданні була підписана вступна та резолютивна частини рішення, на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України.

Процесуальні дії у справі, заяви, клопотання.

Господарським судом Чернігівської області 31.01.2020 винесено ухвалу про залишення позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОСПЕЦШИНА ПЛЮС без руху та встановлено строк 7 днів з дня вручення ухвали про залишення без руху для усунення недоліків.

17.02.2020 на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОСПЕЦШИНА ПЛЮС надійшла заява про усунення недоліків, вказаних в ухвалі суду від 31.01.2020. До вказаної заяви позивачем додано документальне підтвердження проведення відповідачем оплати в розмірі 11000,00 грн. Крім того, позивачем в поданій заяві про усунення недоліків конкретизовано періоди прострочення виконання господарського зобов`язання та письмово конкретизовано всі складові заявлених у прохальній частині позову до відповідача позовні вимоги. Також, позивач щодо поставки за видатковою накладною від 27.01.2018 зазначає, що ним помилково було зазначено в позові дату видаткової накладної в січні, замість лютого. Таким чином, дата видаткової накладної №РН-0000033 на суму 6096,00 грн за якою товариство просить стягнути суму основного боргу та суму штрафних санкцій складена 27.02.2018.

Після усунення позивачем недоліків у встановлений судом строк ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 21.02.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження за позовом Товариством з обмеженою відповідальністю АГРОСПЕЦШИНА ПЛЮС до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма МАЯК про стягнення 80710грн 06 коп., а саме: 24784,00 грн заборгованості за договором №33 від 30.10.2017, 5309,50 грн річних та 3826,65 грн інфляційних втрат нарахованих на суму боргу 24784,00 грн; 26802,00 грн боргу за договором №34 від 16.11.2017, 5624,33 грн річних та 3832,69 грн інфляційних збитків нарахованих на суму боргу 26802,00 грн; а також заборгованість за накладними №РН-0000004 від 18.01.2018 на суму 3000,00, №РН-0000033 від 27.02.2018 на суму 6096,00 грн та нараховані 180,74 грн річних на суму 3000,00 грн, 362,75 грн річних на суму 6096,00 грн, 294,00 грн інфляційних втрат нарахованих на суму 3000,00 грн, 597,40 грн інфляційних втрат нарахованих на суму 6096,00 грн. Розгляд справи по суті призначено на 18.03.2020.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 21.02.2020 встановлено відповідачу строк, не пізніше 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі надіслати (надати) суду відзив на позовну заяву. Крім того, даною ухвалою явка учасників справи в судове засідання не визнавалась обов`язковою.

У судове засідання 18.03.2020 уповноважені представники сторін не прибули.

Відповідач належним чином повідомлений про дату час та місце проведення судового засідання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №1400047411728, яке вручено представнику відповідача 28.02.2020.

Від відповідача заяви та клопотання на час судового засідання до суду не надходили.

Ухвала суду від 21.02.2020 направлена на адресу позивача, яка зазначена в позовній заяві (вул. Робоча, 23В, м. Дніпро), повернулася 06.03.2020 до суду неврученою, з відміткою відділення поштового зв`язку за закінченням терміну зберігання .

04.03.2020 на електронну адресу суду та 06.03.2020 поштою, від позивача за підписом представника Захарова Т.В. надійшло клопотання від 02.03.2020. В якому позивач зазначає, що розгляд справи призначено на 18.03.2020 і він зацікавлений, щоб судове засідання відбулось, у зв`язку з чим просить суд забезпечити можливість його присутності у судовому засіданні шляхом забезпечення проведення відеоконференції на наступну дату. В прохальній частині поданого клопотання позивач просить розпочати розгляд справи за відсутності представника позивача за наявними в матеріалах справи документами, у разі потреби обов`язкової участі представника позивача у судовому засіданні - викликати завчасно, щоб Товариство мало змогу прийняти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

За приписами п.1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Судом враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України ).

Зважаючи на те, що згідно з ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані користуватися визначеними законом процесуальними правами; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, а тому неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи з огляду на приписи ч.3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене, неявка уповноважених представників сторін не є перешкодою для розгляду справи за відсутності такого учасника.

Частиною 5 ст. 197 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд може постановити ухвалу про участь учасника справи у судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні суду, визначеному судом.

Відповідно до ч. 7, 8 ст. 197 Господарського процесуального кодексу України у клопотанні про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду в обов`язковому порядку зазначається суд, в якому необхідно забезпечити її проведення. Таке клопотання може бути подано не пізніш як за п`ять днів до відповідного судового засідання. Копія ухвали про участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні суду негайно надсилається до суду, який зобов`язаний організувати її виконання, та особі, яка братиме участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

В супереч приписам Господарського процесуального кодексу України, позивачем не визначено суд, в якому необхідно забезпечити проведення відеоконференції. За таких обставин, суд доходить висновку про відмову в задоволенні клопотання позивача в цій частині.

Виклад позицій учасників судового процесу

Стислий виклад позовних вимог.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням умов договору поставки №33 від 30.10.2017, договору поставки №34 від 16.11.2017, а також щодо оплати товару поставленого за накладними №РН-0000004 від 18.01.2018, №РН-0000033 від 27.02.2018.

Стислий виклад заперечень відповідача.

Відповідач відзив не надав, проти позовних вимог не заперечив. Заяви та клопотання від відповідача до суду не надходили. В ухвалі про відкриття провадження у справі від 21.02.2020 попереджено відповідача про те, що у разі ненадання відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Оскільки відповідачем не подано відзив на позов у встановлений судом строк без поважних причин, тому в силу приписів ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України справа вирішується судом за наявними у ній матеріалами.

Перелік обставин, які є предметом доказування у справі, фактичні обставини справи.

До обставин, які є предметом доказування у справі належить: факт поставки товару позивачем відповідачу згідно з договором поставки №33 від 30.10.2017, договором поставки №34 від 16.11.2017 та його оплати, а також щодо поставки та оплати товару поставленого за накладними №РН-0000004 від 18.01.2018, №РН-0000033 від 27.02.2018, невиконання відповідачем договору в частині повної та своєчасної оплати за отриманий товар, розмір заборгованості, наявність підстав для нарахування сум процентів річних та інфляційних втрат, доведеність нарахованої позивачем загальної суми боргу.

Висновок суду про обставини, які є предметом доказування у справі, та визнаються судом встановленими або спростованими з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів.

30.10.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Агроспецшина плюс (постачальник, позивач) та ТОВ Агрофірма Маяк (покупець, відповідач) укладено договір поставки №33 (далі - договір №33), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити на умовах цього договору шини, камери, колеса та механізми здвоєних коліс. Асортимент та ціна товару: шина 215/65R16 Ultragrip Perfomance GoodYear - 8шт - 21528 грн; шина 185/75R16 БЦ-54 Rosava - 12шт - 14256 грн (п. 1.1, 1.2 договору №33).

У відповідності до п. 2.1., 2.3 договору №33 покупець здійснює оплату товару за ціною, яка вказана у п. 1.2. даного договору. Оплата за даним договором здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок постачальника наступним чином: грошові кошти у розмірі 24784,00 грн повинні бути перераховані постачальнику протягом 30 календарних днів не пізніше 30.11.2017, з дня постачання товару на склад покупця.

Датою оплати товару, вважається дата зарахування грошових коштів на поточний банківський рахунок постачальника (п. 2.4 договору №33).

Пунктом 5.3. договору №33 сторони погодили, що у випадку прострочення покупцем оплати отриманого товару, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, покупець сплачує постачальнику 10% річних від простроченої суми.

Позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар шина 215/65R16 Ultragrip Perfomance GoodYear - в кількості 8шт та шина 185/75R16 БЦ-54 Rosava - в кількості 12шт, на загальну суму 35784,00 грн, що підтверджується видатковими накладними № РН-0000390 від 01.11.2017 на суму 33408,00 грн та №РН-0000403 від 06.11.2017 на суму 2376,00 грн.

Факт отримання товару на суму 35784,00 грн від позивача відповідачем не заперечено.

Позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення з відповідача 5309,50 грн 10% річних за прострочення оплати товару поставленого за договором поставки №33 від 30.10.2017 за період з 01.12.2017 по 21.01.2020 та 3826,65 грн інфляційних втрат за період з грудня 2017 по грудень 2019.

16.11.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Агроспецшина плюс (постачальник, позивач) та ТОВ Агрофірма Маяк (покупець, відповідач) укладено договір поставки №34 (далі - договір №34), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити на умовах цього договору шини, камери, колеса та механізми здвоєних коліс. Асортимент та ціна товару: шина 560/60r22/5 161D Mitas AR02TL - 26802,00грн (п. 1.1, 1.2 договору №34).

У відповідності до п. 2.1., 2.3 договору №34 покупець здійснює оплату товару за ціною, яка вказана у п. 1.2. даного договору. Оплата за даним договором здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок постачальника наступним чином: грошові кошти у розмірі 100% від суми договору, повинні бути перераховані постачальнику протягом 30 календарних днів не пізніше 16.12.2017, з дня постачання товару на склад покупця.

Датою оплати товару, вважається дата зарахування грошових коштів на поточний банківський рахунок постачальника (п. 2.4 договору №34).

Пунктом 5.3. договору №34 сторони погодили, що у випадку прострочення покупцем оплати отриманого товару, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, покупець сплачує постачальнику 10% річних від простроченої суми.

Позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар шина 560/60r22/5 161D Mitas AR02TL в кількості 1шт, на суму 26802,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000416 від 21.11.2017 на суму 26802,00 грн.

Факт отримання товару на суму 26802,00 грн від позивача відповідачем не заперечено.

Позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення з відповідача 5624,33 грн 10% річних за прострочення оплати товару поставленого за договором поставки №34 від 16.11.2017 за період з 17.12.2017 по 21.01.2020 та 3832,69 грн інфляційних втрат за період з січня 2018 по грудень 2019.

Крім того, позивачем було здійснено поставку товару без підписання між сторонами договору, як єдиного письмового документа на суму 9096,00 грн, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками обох сторін видатковими накладними №РН-0000004 від 18.01.2018 на суму 3000,00 грн та № РН-0000033 від 27.02.2018 на суму 6096,00 грн, що свідчить про отримання відповідачем товару.

Факт отримання товару за видатковими накладними №РН-0000004 від 18.01.2018 на суму 3000,00 грн та № РН-0000033 від 27.02.2018 на суму 6096,00 грн від позивача відповідачем не заперечено.

Позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення з відповідача 180,74 грн 3% річних за прострочення оплати товару поставленого за видатковою накладною №РН-0000004 від 18.01.2018 на суму 3000,00 за період з 19.01.2018 по 21.01.2020 та 294,00 грн інфляційних втрат за період з лютого 2018 по грудень 2019.

Позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення з відповідача 362,75 грн 3% річних за прострочення оплати товару поставленого за видатковою накладною № РН-0000033 від 27.02.2018 на суму 6096,00 грн за період з 28.02.2018 по 21.01.2020 та 597,40 грн інфляційних втрат за період з лютого 2018 по грудень 2019.

Норми права, які суд застосував, та мотиви їх застосування

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Згідно з частинами 1, 2 статті 206 Цивільного кодексу України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно частини 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Частиною 1 статті 639 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до вимог статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

В силу приписів статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до приписів статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1, 3 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У ч.5 ст. 254 Цивільного кодексу України встановлено, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці виконання певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Мотивована оцінка аргументів, наведеного учасниками справи.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до ч. 1, 3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписам ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Подані позивачем докази повністю підтверджують факт отримання відповідачем товару: шина 215/65R16 Ultragrip Perfomance GoodYear - в кількості 8шт та шина 185/75R16 БЦ-54 Rosava - в кількості 12шт, на загальну суму 35784,00 грн, що підтверджується видатковими накладними № РН-0000390 від 01.11.2017 на суму 33408,00 грн та №РН-0000403 від 06.11.2017 на суму 2376,00 грн; у відповідності до договору поставки №33 від 30.10.2017.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач за отриманий товар за договором №33 розрахувався частково в сумі 11000,00 грн, що підтверджується поданою позивачем випискою банку від 31.10.2017, де зазначено призначення платежу: За шини згідно рах. №СФ-0000751 від 30.10.2017 .

За таких обставин заборгованість відповідача на час звернення позивача до суду за договором поставки №33 від 30.10.2017 становить 24784,00 грн.

Відповідач на час розгляду справи у суді доказів виконання зобов`язання щодо оплати товару отриманого від позивача не надав, твердження позивача щодо не проведення своєчасної оплати відповідач не спростував та вимоги позивача не оспорив.

З огляду на вище наведене суд доходить висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу за договором №33 в сумі 24784,00грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повній сумі.

Позивачем з огляду на нездійснення відповідачем розрахунку за отриманий товар у визначений договором строк нараховано та пред`явлено до стягнення з відповідача 5309,50 грн 10% річних за прострочення оплати товару поставленого за договором поставки №33 від 30.10.2017 за період з 01.12.2017 по 21.01.2020 та 3826,65 грн інфляційних втрат за період з грудня 2017 по грудень 2019.

Дослідивши поданий позивачем розрахунок, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується прострочка виконання відповідачем своїх зобов`язань, суд доходить висновку, що позивачем правомірно нараховані 5309,50 грн 10% річних за прострочення оплати товару поставленого за договором поставки №33 від 30.10.2017 за період з 01.12.2017 по 21.01.2020. Перевіривши наведений позивачем розрахунок інфляційних втрат нарахованих на суму заборгованості 24784,00грн, суд доходить висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню у сумі 3809,16грн за період з грудня 2017 по грудень 2019, враховуючи допущену позивачем арифметичну помилку при визначенні сукупного індексу інфляції за визначений період. Отже, вимоги позивача в частині стягнення 17,49грн інфляційних втрат задоволенню не підлягають у зв`язку з безпідставним нарахуванням.

Подані позивачем докази повністю підтверджують факт отримання відповідачем товару: шина 560/60r22/5 161D Mitas AR02TL в кількості 1шт; у відповідності до договору поставки №34 від 16.11.2017.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач за отриманий товар за договором №34 не розрахувався.

За таких обставин заборгованість відповідача на час звернення позивача до суду за договором поставки №34 від 16.11.2017 становить 26802,00 грн.

Відповідач на час розгляду справи у суді доказів виконання зобов`язання щодо оплати товару отриманого від позивача не надав, твердження позивача щодо не проведення своєчасної оплати відповідач не спростував та вимоги позивача не оспорив.

З огляду на вище наведене суд доходить висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу за договором №34 в сумі 26802,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повній сумі.

Позивачем з огляду на нездійснення відповідачем розрахунку за отриманий товар у визначений договором строк нараховано та пред`явлено до стягнення з відповідача 5624,33 грн 10% річних за прострочення оплати товару поставленого за договором поставки №34 від 16.11.2017 за період з 17.12.2017 по 21.01.2020 та 3832,69 грн інфляційних втрат за період з січня 2018 по грудень 2019.

При перевірці виконаного позивачем розрахунку річних судом встановлено, що позивачем невірно встановлено початок перебігу періоду нарахування процентів річних з 17.12.2017 без урахування приписів ст. ст. 253, 254 Цивільного кодексу України.

З огляду на умови договору №34 та вище зазначені приписи Цивільного кодексу України прострочка виконання відповідачем зобов`язання по оплаті товару виникла з 19.12.2017, оскільки останнім днем оплати було 18.12.2017 (16.12.2017 та 17.12.2017 - вихідні дні).

Таким чином, здійснивши перерахунок 10% річних, суд дійшов висновку, що належна до стягнення сума 10% річних з відповідача за прострочення оплати за розрахунком суду за період з 19.12.2017 по 21.01.2020 становить 5609,64 грн, в стягненні 14 грн 69коп. має бути відмовлено з огляду на безпідставність позовних вимог в цій частині.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за прострочення оплати товару поставленого за договором №34 суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню у сумі 3813,16грн за період з січня 2018 по грудень 2019, враховуючи допущену позивачем арифметичну помилку при визначенні сукупного індексу інфляції за визначений період. Отже, вимоги позивача в частині стягнення 19,53грн інфляційних втрат задоволенню не підлягають у зв`язку з безпідставним нарахуванням.

Як вбачається з матеріалів справи, за видатковими накладними, які підписані та скріплені печатками сторін, №РН-0000004 від 18.01.2018 на суму 3000,00 грн та № РН-0000033 від 27.02.2018 на суму 6096,00 грн, між сторонами виникли фактичні правовідносини з купівлі-продажу.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України на покупця покладено обов`язок оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов`язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов`язку, що не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

При цьому, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і, яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Враховуючи, що сторонами укладено договір поставки у спрощений спосіб, з урахуванням ст.692 Цивільного кодексу України, відповідач як покупець був зобов`язаний оплатити вартість товару негайно після прийняття від позивача.

Таким чином, обов`язок відповідача з оплати товару, отриманого за видатковою накладною №РН-0000004 від 18.01.2018 на суму 3000,00 грн розпочався з наступного дня після її підписання сторонами, тобто з 19.01.2018 та за видатковою накладною № РН-0000033 від 27.02.2018 на суму 6096,00 грн з 28.02.2018.

Як вбачається з матеріалів справи, обов`язку щодо сплати вартості отриманого за видатковими накладними №РН-0000004 від 18.01.2018 на суму 3000,00 грн та № РН-0000033 від 27.02.2018 на суму 6096,00 грн товару відповідач не здійснив, в зв`язку з чим суд доходить висновку, що відповідачем всупереч вимог чинного законодавства не виконано своїх фактичних зобов`язань щодо оплати вартості отриманого товару, в зв`язку з чим позовні вимоги щодо стягнення суми основного боргу за видатковими накладними №РН-0000004 від 18.01.2018 та № РН-0000033 від 27.02.2018 у розмірі 9096 грн 00 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Позивачем з огляду на нездійснення відповідачем розрахунку за отриманий товар нараховано та пред`явлено до стягнення з відповідача 180,74 грн 3% річних за прострочення оплати товару поставленого за видатковою накладною №РН-0000004 від 18.01.2018 на суму 3000,00 за період з 19.01.2018 по 21.01.2020 та 294,00 грн інфляційних втрат за період з лютого 2018 по грудень 2019, а також 362,75 грн 3% річних за прострочення оплати товару поставленого за видатковою накладною № РН-0000033 від 27.02.2018 на суму 6096,00 грн за період з 28.02.2018 по 21.01.2020 та 597,40 грн інфляційних втрат за період з лютого 2018 по грудень 2019.

Дослідивши поданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за прострочення оплати товару поставленого за видатковою накладною №РН-0000004 від 18.01.2018, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується прострочка виконання відповідачем своїх зобов`язань, суд доходить висновку, що позивачем правомірно нараховані 180,74 грн 3% річних за прострочення оплати товару поставленого за видатковою накладною №РН-0000004 від 18.01.2018 за період з 19.01.2018 по 21.01.2020 та 294,00 грн інфляційних втрат за період з лютого 2018 по грудень 2019, а отже вимоги позивача підлягають задоволенню в цій частині.

Матеріалами справи підтверджується прострочка виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати за отриманий товар за видатковою накладною № РН-0000033 від 27.02.2018 на суму 6096,00 грн, тому позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 347 грн 19коп. з огляду на арифметичну помилку в розрахунку при визначенні кількості днів прострочки виконання зобов`язання. В стягненні 15грн 56коп. 3% річних має бути відмовлено позивачу у зв`язку з безпідставністю нарахування в цій частині.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

За таких обставин, нарахування інфляційних втрат за видатковою накладною №РН-0000033 від 27.02.2018 має здійснюватися починаючи з березня 2018 року, оскільки прострочка виконання грошового зобов`язання у відповідача виникла з 28.02.2018.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за прострочення оплати товару поставленого за видатковою накладною № РН-0000033 від 27.02.2018 на суму 6096,00 грн суд дійшов висновку, що вони є правомірними, підтверджені матеріалами справи, не перевищують дійсного розміру інфляційних втрат за період з березня 2018 по грудень 2019, відповідачем у встановленому порядку не спростовані, тому підлягають задоволенню в сумі 597 грн 40 коп.

Враховуючи, що відповідач в порушення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов`язання не виконав, за поставлений товар своєчасно не розрахувався, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтовані і підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача 60682 грн 00коп. основного боргу, 10919 грн 14 коп. 10% річних, 527 грн 93 коп. 3% річних, 8513 грн 72 коп. інфляційних втрат, 2100 грн 25 коп. судового збору. У частині стягнення 14 грн 69 коп. 10% річних, 15 грн 56 коп. 3% річних та 37 грн 02 коп. інфляційних втрат відмовити.

Судові витрати

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що позовні вимоги задоволено частково, судовий збір відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладається пропорційно розміру задоволених позовних вимог на відповідача в розмірі 2100 грн 25 коп.

Керуючись ст. 12, 42, 73-80, 86, 123, 129, 165-167, 232, 233, 236-241, 251, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОСПЕЦШИНА ПЛЮС до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма МАЯК про стягнення 80710грн 06 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма МАЯК (вул. Шевченка, 6, с. Лихачів, Носівський район, Чернігівська область, ідентифікаційний код 30885858) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОСПЕЦШИНА ПЛЮС (вул. Робоча, 23В, м. Дніпро, ідентифікаційний код 39230900) 60682 грн 00 коп. основного боргу, 10919 грн 14 коп. 10% річних, 527 грн 93 коп. 3% річних, 8513 грн 72 коп. інфляційних втрат, 2100 грн 25 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю АГРОСПЕЦШИНА ПЛЮС у стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма МАЯК 14грн 69 коп. 10% річних, 15 грн 56 коп. 3% річних та 37 грн 02 коп. інфляційних втрат.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду у порядку визначеному ст. 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних Положень Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено 23.03.2020.

Суддя Н.Ю.Книш