Рішення

від 12.03.2020 по справі 640/12657/19

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 640/12657/19

н/п 2/953/448/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2020 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Бородіної Н.М.,

за участю секретаря Кострової О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Профспілкового комітету Державної установи Інститут мікробіології та імунології ім.. І.І. Мечникова НАМН України, Державної установи Інститут мікробіології та імунології ім.. І.І. Мечникова НАМН України , первинної профспілкової організації Державної установи Інститут мікробіології та імунології ім.. І.І. Мечникова НАМН України , Київської районної профспілкової організації працівників охорони здоров`я України про стягнення моральної шкоди , -

встановив:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулась у суд із позовом до відповідачів, Профспілкового комітету Державної установи Інститут мікробіології та імунології ім.. І.І. Мечникова НАМН України, Державної установи Інститут мікробіології та імунології ім.. І.І. Мечникова НАМН України , первинної профспілкової організації Державної установи Інститут мікробіології та імунології ім.. І.І. Мечникова НАМН України , Київської районної профспілкової організації працівників охорони здоров`я України, про стягнення солідарно з відповідачів компенсацію моральної шкоди в сумі 121017 грн. за незаконне необґрунтоване утримання членських внесків позивача з листопада 2001 року по грудень 2011 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що працювала у ДУ Інститут мікробіології та імунології ім. І.І. Мечникова НАМН України . В період 01.11.2001 року по 31.12.2011 року їй не виплати заробітну плату в розмірі 1% щомісячної заробітної плати, яку профспілковий комітет ДУ ІМІ НАМНУ та ДУ ІМІ НАМНУ незаконно утримували, в якості профспілкових внесків. Рішенням суду від 21.02.2019р. по справі №639/204/16-ц, яке залишено в силі постановою апеляційного суду від 05.06.2019р., стягнуто з профспілкового комітету ДУ ІМІ НАМНУ на її користь необґрунтовано утримані членські внески в сумі 902,17грн. В постанові апеляційного суду від 05.06.2019р., зазначено, що з часу перерахування роботодавцем сум в розмірі 1% від заробітної плати профспілкам, юридичний статус заробітної плати цих сум втрачається, тому не можна вважати членські внески заробітною платою. Однак вона з цим не згода, вважає неправомірно утримані членські внески своєю заробітною платою, яку їй не виплатили, обмежили її право на вільне розпорядження, солідарно неправомірно утримуючі 1%, нанесли шкоду у вигляді глибоких психічних та фізичних переживань.

При визначені розміру шкоди вона враховувала Методику встановлення заподіяння моральної шкоди та метод оцінки розміру компенсації спричинених страждань ОСОБА_2 .

Відповідач - ДУ Інститут мікробіології та імунології ім.. І.І. Мечникова НАМН України , у відзиві на позов та представник у судовому засіданні, проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначаючи, що позивачем не доведено наявність спричинення моральної шкоди та в чому вона полягала, а також розмір такої шкоди. Просив застосувати строк позовної давності. Крім того, зазначив, що позивач вже звертався з аналогічними вимогами у суд, судом розглянуті вимоги та прийняті судові рішення.

Співвідповідач - Київська районна профспілкова організація працівників охорони здоров`я України, у поданому відзиві проти задоволення позовних вимог заперечувала зазначаючи, що обґрунтування заподіяння моральної шкоди ґрунтується лише на словах позивача, при цьому не надано належних та допустимих доказів, які б підтвердили факт заподіяння моральної шкоди та її розмір. Крім того, профком ДУ ІМІ НАМНУ ще 10.09.2015р. прийняв рішення про повернення позивачу необґрунтовано утриманих членських внесків, про що її було повідомлено листом та запропоновано надати реквізити перерахунку коштів у сумі 902,17 грн., в подальшому, після прийнятого судом рішення, пропонував надати інформацію про зручний спосіб отримання коштів, внаслідок чого вина відповідачів у неотриманні до теперішнього часу позивачем грошових коштів в сумі 902,17 грн., є безпідставним.

Співвідповідач - первинна профспілкова організації ДУ ІМІ НАМНУ у поданій заяви просила розглянути справу за її відсутності, в задоволені позову відмовити.

Співвідповідач - профспілкова організації ДУ ІМІ НАМНУ , у судовому засіданні через свого представника, проти позовних заперечувала, у зв`язку із їх не доведеністю.

Судом ухвалами провадження у справі відкрито, проведено підготовче судове засідання, справа призначена до судового розгляду, розглянуті заяви клопотання та відводи. Також залучені до матеріалів справи документи, відповіді позивача на відзиви.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне в задоволені позову відмовити, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист цивільних прав та інтересів у разі їх порушення.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування моральної шкоди, тощо.

Судом встановлено, що у січні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Жовтневого районного суду м.Харкова із позовом до Державної установи Інститут мікробіології та імунології ім. І.І. Мечникова НАМН України , профспілкового комітету Державної установи Інститут мікробіології та імунології ім. І.І. Мечникова НАМН України , первинної профспілкової організації державної установи Інститут мікробіології та імунології ім. І.І. Мечникова НАМН України , Харківської обласної організації профспілки працівників охорони здоров`я України про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, компенсації за несвоєчасно проведений розрахунок в частині виплати заробітної плати, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку.

Рішенням Жовтневого районного суду м.Харкова від 21.02.2019р. по справі №639/204/16-ц, позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені частково та стягнуто на її користь з профспілкового комітету Державної установи Інститут мікробіології та імунології ім. І. І. Мечникова НАМН України необґрунтовано утримані членські внески у сумі 902 грн. 17 коп. Рішення набуло законної сили 05.04.2019р.

Позивач у позові зазначає, що неправомірне утримання членських внесків порушили її право на вільне розпорядження заробітною платою, оскільки членські внески є заробітною платою, яку вона не отримала , в розмірі 1% за період з 01.11.2001р. по 31.12.2011р.

Разом з тим, рішенням Жовтневого районного суду м.Харкова від 21.02.2019р., з урахуванням постанови Харківського апеляційного суду від 05.06.2019р. по справі №639/204/16-ц встановлено, що згідно бухгалтерського обліку (проводок) та звітів, суми 1% , стягнуті із заробітної плати ОСОБА_1 є профспілковими внесками, а не заробітною платою. З часу перерахування роботодавцем сум в розмірі 1% від зарплати профспілкам, юридичний статус заробітної плати цих сум втрачається. Тому не можна вважати членські внески заробітної платою.

Таким чином, судовим рішенням, яке в даному випадку має преюдеційне значення, встановлено, що необґрунтовано перераховані членські внески в сумі 907,21 грн., не є заробітною платою. Переоцінка рішення суду, яке набрало законної сили позивачем, або судом першої інстанції при розгляді іншої справи, положеннями діючого законодавства не передбачено.

Тому в даному випадку посилання позивача, що неправомірне утримання членських внесків порушили її право на вільне розпорядження заробітною платою, є безпідставним. Та враховуючи відсутність встановлення порушень у сфері трудових відносин, в даному випадку застосування КЗпП України, суд не вбачає.

Суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За ч.1 ст. 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Статтею ст. 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У п.п.3, 10, 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (зі відповідними змінами) роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Судам слід мати на увазі, що у разі заподіяння особі моральної шкоди неправомірно вчиненими діями кількох осіб, розмір відшкодування визначається з урахуванням ступеня вини кожної з них.

На осіб, які заподіяли моральну шкоду спільно (взаємопов`язаними, сукупними діями або діями з єдиним наміром), відповідно до статей 174, 451 ЦК ( 1540-06 ) покладається солідарна відповідальність по її відшкодуванню.

Виходячи із наведеного, право на компенсацію моральної шкоди виникає не автоматично при вчиненні заподіювачем шкоди будь-яких неправомірних діянь, а за умови доведення особою, в чому саме полягають моральні страждання і які втрати немайнового характеру вони спричинили.

Позивач зазначає, що неправомірні дії ДУ ІМІ НАМНУ та профспілкового комітету ДУ ІМІ НАМНУ нанесли їй шкоду у вигляді глибоких психічних та фізичних переживань та вона зазнала суттєвої моральної шкоди, через моральні страждання.

Разом з тим, позивачем не надведено та не надано доказів наявності фізичних та душевних переживань та страждань позивача, внаслідок неправомірних дій відповідачів та в чому саме вони полягали. У позові позивач посилається на ПП ВСУ від 31 березня 1995 року, положення ст.23 ЦК України, однак не вказує в чому саме полягають її моральні страждання і які втрати немайнового характеру вони спричинили.

Надані позивачем акт Харківської обласної організації профспілки робітників охорони здоров`я України (наданий в нечитабельних копіях, при цьому суд акцентував на цьому увагу ), посадова інструкція головного бухгалтера ДУ ІМІ НАМНУ , персоніфіковані дані пенсійного фонду стосовно позивача, наявність моральної шкоди не підтверджують та не містять інформації стосовно страждань позивача .

Посилання позивача на показання свідків, наданих при розгляді Жовтневим районним судом м.Харкова цивільної справи по справі №639/204/16-ц, судом відхиляються, оскільки вони надані під час розгляду іншої справи та з урахуванням положень ст.ст.89, 91, 230 ЦПК України не підлягають оцінці під час розгляду даної справи.

За ч.1 ст. 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Доказів завдання відповідачами спільними діями або бездіяльністю моральної шкоди позивачу, суд не надано.

Стосовно суми розрахованої позивачем, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 8 Закону України Про судову експертизу , постанови Кабінету Міністрів України від 02.07.2008 року № 595 Про затвердження порядку атестації та державної реєстрації методик проведення судових експертиз , методики проведення судових експертиз, які пройшли державну реєстрацію, включаються до Реєстру методик проведення судових експертиз (далі - Реєстр), ведення якого покладається на Міністерство юстиції України.

Процедуру формування та ведення Реєстру визначає Порядок ведення Реєстру методик проведення судових експертиз, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 02.10.2008 № 1666/5.

Реєстр - це офіційна електронна база даних, що ведеться з метою створення інформаційного фонду про наявність методик проведення судових експертиз, які атестовані та рекомендовані до впровадження в експертну практику відповідно до Порядку атестації та державної реєстрації методик проведення судових експертиз, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2008 №595.

Згідно реєстру Методика встановлення заподіяння моральної шкоди та метод оцінки розміру компенсації спричинених страждань ОСОБА_2 внесена до реєстру методики проведення судових експертиз. Разом з цим рішенням від 29.01.2016р. припинено застосування вказаної методики.

Враховуючи, що застосування методики ОСОБА_2 з 2016р. при розрахунку моральної шкоди припинена, посилання на неї позивача є безпідставним . Більш того, для розрахунку моральної шкоди за Методикою, необхідні спеціальні знання в галузі психології, у позивача, у його представника такі спеціальні знання відсутні, висновок експерта суду не наданий.

Таким чином, позивачем не доведено заподіяння спільними діями (бездіяльністю) відповідачів фізичних та душевних страждань, а також їх розмір, внаслідок чого підстави для задоволення позову відсутні.

Враховуючи відмову в задоволені позовних вимог за їх недоведеністю, підстави для застосування строку позовної давності - відсутні.

Крім того, є безпідставним посилання відповідача, що з аналогічними вимогами позивач вже звертався у суд із позов та судом прийнято рішення по вимогам позивача.

Так, з наданого суду рішення Жовтневого районного суду м.Харкова від 21.02.2019р. по справі №639/204/16ц вбачається, що позивач дійсно заявляла вимоги про відшкодування моральної шкоди в сумі 49608 грн. за неправомірну не виплату 1% заробітної плати, однак під час розгляду справи представник позивача вказані вимоги не підтримав, внаслідок чого вони судом не розглядались та з цього питання судове рішення не приймалось. Інших судових рішень, які б свідчили, що аналогічні вимоги були предметом розгляду та прийняте відповідне судове рішення, суду не надано.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

За таких обставин, суд, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності та взаємного зв`язку, дійшов висновку про недоведеність позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 11, 12, 13, 81, 83, 89, 91, 141, 230, 263, 264, 265 ЦПК України, суд -

вирішив :

В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Профспілкового комітету Державної установи Інститут мікробіології та імунології ім.. І.І. Мечникова НАМН України (61057 м.Харків, вул.Пушкінська,14-16), Державної установи Інститут мікробіології та імунології ім.. І.І. Мечникова НАМН України (61057 м.Харків, вул.Пушкінська,14-16, ЄДРПОУ 02012208), первинної профспілкової організації Державної установи Інститут мікробіології та імунології ім.. І.І. Мечникова НАМН України (61057 м.Харків, вул.Пушкінська,14-16), Київської районної профспілкової організації працівників охорони здоров`я України (61057 м.Харків, вул.Пушкінська,51А, ЄДРПОУ 25813498) про стягнення моральної шкоди - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається через суд першої інстанції.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.

Повний текст рішення виготовлений 23.03.2020р.

Суддя Бородіна Н.М.