Рішення

від 17.09.2019 по справі 761/6286/16-ц

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/6286/16-ц

Провадження № 2/761/125/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2019 року Шевченківський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді Юзькової О.Л.

при секретарі Горюк В.А.,

за участі

представника позивача ОСОБА_1 ,

представників відповідача ОСОБА_11, ОСОБА_12,

представників третьої особи ОСОБА_13, ОСОБА_14,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об`єднання Житломаркет-Інвест до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коновалова Естеліна Анатоліївна, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Заремба Олена Віталіївна, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сафонов Юрій Анатолійович, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кучерук Євген Іванович, ОСОБА_4 , Орган опіки та піклування Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання договору недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

Представник ТОВ Виробниче об`єднання Житломаркет-Інвест звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги наступним. Позивач на підставі свідоцтва про право власності від 23.11.2010 р., виданого Головним управлінням житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), є власником квартири АДРЕСА_1 ,яка складається з шести кімнат і має площу 189,20 кв. м. Право власності було зареєстровано за товариством у встановленому законом порядку. Однак, позивачу стало відомо про те, що квартиру було зареєстровано за іншою особою і знаходиться у володінні ОСОБА_3 , яка придбала майно у ОСОБА_5 на підставі договору купівлі - продажу від 23.01.2016 р. Договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сафоновим Ю.А. У свою чергу ОСОБА_5 придбав 10.11.2015 р. квартиру у ОСОБА_2 на підставі договору купівлі - продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зарембою О.В. В свою чергу ОСОБА_2 став власником майна 30.10.2015 р. на підставі договору купівлі - продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коноваловою Е.А. Проте, позивач не відчужував належну йому квартиру. На день укладання договору купівлі - продажу 30.10.2015 р. у директора Товариства (чи інших осіб) були відсутні повноваження на укладання такого договору, оскільки ніколи не існувало і не існує Рішення Загальних зборів учасників позивача, яким було прийнято рішення про відчуження майна юридичної особи. Крім того, всі правовстановлюючі документи на квартиру знаходяться у позивача. З огляду на викладене представник ТОВ Виробниче об`єднання Житломаркет-Інвест просить суд визнати недійсним договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1 , посвідчений 30.10.2015 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коноваловою Е.А. за реєстровим № 3186; витребувати у ОСОБА_3 із чужого незаконного володіння квартиру АДРЕСА_1 шляхом скасування: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 11838775 від 30.10.2015 р., рішення про державу реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 26005073 від 10.11.2015 р., рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 13018284 від 23.01.2016 р.; визнати право власності на нерухоме майно квартиру АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю Виробниче об`єднання Житломаркет-Інвест .

Провадження у справі відкрито 11.03.2016 р., копії позовної заяви разом із додатками до неї направлено особам, які беруть участь у справі. Запропоновано відповідачу подати суду його письмові заперечення проти позовної заяви та посилання на докази, якими вони обгрунтовуться.

В подальшому представником позивача було уточнено підстави позову, у зв`язку із можливістю ознайомитись з документами, які стали підставою для укладання спірного договору купівлі - продажу та отримання їх копій. Так, документи, а саме: свідоцтво про право власності є підробкою, довідка - форма № 3 та довідка позивача про балансову вартість фіктивні, також є фіктивним і протокол Загальних зборів учасників Товариства. Крім того, копія Статуту, яка знаходиться у нотаріальній справі є відмінною від з оригіналом, довідка - витяг з ЄДР та довідка із БТІ видана на запит особі з підробним паспортом.

26.02.2018 року у зв`язку із набранням чинності змін до ЦПК України, в судовому засіданні вирішено питання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, зважаючи н положення ст.ст. 19, 274 ЦПК України.

Представником ОСОБА_3 адвокатом Босенко О.М. подано відзив на позовну заяву. Зазначено, що юридична особа діє через своїх представників, як це визначено ст. 92 ЦК України. Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємств та громадських формувань ОСОБА_6 є керівником позивача з 02.09.2011 р. Дані про наявність обмежень щодо представництва ОСОБА_6 від імені юридичної особи у реєстрі - відсутні. Відсутні і підстави для застосування положень ст. 387 ЦК України, оскільки Товариством не доведено факт вибуття майна поза його волею. Всі твердження позивача про фіктивність документів, їх підробку не підтверджується жодним доказом, висновки позивача ґрунтуються виключно на припушеннях, експертні дослідження не проводились, відповідні висновки фахівців не надавались. ОСОБА_3 набула право власності на майно на законних підставах за відплатним договором, позивачем не доведено недійсність договору купівлі - продажу від 30.10.2015 р. , а тому підстави для витребування майна у власника відсутні.

Адвокатом Бойко А.М., який також є представником ОСОБА_3 також подано відзив на позов. Серед іншого представником відповідача зазначено, що у спірній квартирі зареєстровані та проживають малолітні діти, а саме: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Директор Товариства діяв виключно у межах своїх повноважень з огляду на положення Статуту та вимог ст. 97 ЦК України.. Зі спірного договору вбачається, що директор ОСОБА_6 . виступала від імені Товариства і діяла на підставі протоколу № 31/3 від 09.09.2015 р. Даний протокол було надано нотаріусу, як і інші документи необхідні для укладання договору. Доказів визнання недійсними рішення Загальних зборів суду не надано. Твердження позивача про недійсність загальних Зборів не може бути єдиною підставою для визнання недійсним договору, необхідно довести, що контрагент юридичною особи діяв недобросовісно. Директор Товариства, взагалі мала право укладати спірні договори на підставі п.п. 3. П. 13.6 Статуту.

При здійсненні підготовчого засідання заклопотаннями представника відповідача до участі у справі було залучено в якості третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги на стороні відповідач - ОСОБА_4 , Органу опіки та піклування Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації.

Представником Органу опіки та піклування Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації надано Акт обстеження умов проживання, щодо квартири АДРЕСА_1 та висловлено прохання винести законне та справедливе рішення, яке не буде суперечити чинному законодавству та інтересам малолітніх дітей ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_9 , 2014 р.н.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив задовольнити.

Представники відповідача ОСОБА_3 просили відмовити у задоволенні позову.

Представник Органу опіки та піклування Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації просив суд ухвалити рішення на підставі вимог чинного законодавства.

Приватні нотаріуси Київського міського нотаріального округу Сафонов Ю.А., Заремба О.В. просили розглянути справу за його відсутністю.

Інші часники процесу в судове засідання не з`явились,про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши надані докази та надавши їм відповідну оцінку, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Встановлено, що 23.11.2010 р. Головним управлінням житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видано свідоцтво про право власності, яким посвідчено, що квартира АДРЕСА_1 належить Товариству з обмеженою відповідальністю Виробниче об`єднання Житломаркет на праві приватної власності на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення від 26.11.2010 р. № 1543- С/Ю.

Як свідчать матеріали справи, 30.10.2015 р. між ТОВ Виробниче об`єднання Житломаркет , в особі директора товариства Шевчук Анни Леонідівни, та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_2 , за умовами якого відповідач ОСОБА_2 набув право власності на спірну квартиру.

Договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коноваловою Е.А., номер запису про право власності 11838775. Реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 763833180000.

10.11.2015 р. ОСОБА_2 відчужено спірне майно ОСОБА_5 на підставі договору купівлі - продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу О.В. Зарембою.

Також встановлено і не заперечувалось учасниками процесу, що 23.01.2016 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сафоновим Ю.А. було посвідчено договір купівлі - продажу спірної квартири за умовами якого ОСОБА_5 продав майно ОСОБА_3 .

Станом на день розгляду справи в спірній квартирі зареєстровані і проживають, що також не оспорюється учасниками процесу, неповнолітні діти власника квартири - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_9 , 2014 року народження.

Представник позивача зазначає, що Товариство не мало намір відчужувати квартиру та не надавало повноважень ОСОБА_6 на підписання договору купівлі - продажу 30.10.2015 р., а тому наявні підстави для визнання зазначеного договору недійсним та витребування майна у набувача ОСОБА_3 .

Відповідно до приписів ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Саме власник має право витребувати майно з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК).

Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема, від добросовісного набувача з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК (висновок Верховного Суду України, сформульований у постанові від 17 лютого 2016 року (провадження №6-2407цс15)).

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, передбаченого статтями 215, 216 ЦК.

Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 17 грудня 2014 року (провадження №6-140цс14), власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. При цьому норма частини першої статті 216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке в подальшому відчужене набувачем третій особі, оскільки надає право повернення майна лише стороні правочину, який визнано недійсним. Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК.

Право власника згідно із частиною першою статті 388 ЦК на витребування майна від добросовісного набувача пов`язане з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування майна від добросовісного набувача, є вичерпним. Й однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом (пункт 3 частини першої згаданої статті).

Такі висновки Велика палата Верховного Суду вказала у постанові від 15.05.2019 р. у справі № 522/7636/14-ц.

Так, як свідчать матеріали справи, договір купівлі - продажу квартири від 30.10.2010 р. було укладено від імені позивача, його директором - Шевчук Анною Леонідівною, яка, як свідчить текст угоди, діяла на підставі Статуту та протоколу 22/6 Загальних зборів учасників товариства від 01.09.2011 р.

Під час розгляду справи не було встановлено обставин, які б свідчили про те, що ОСОБА_6 не обіймала посаду директора Товариства в період укладання угоди купівлі - продажу 30.10.2010 р.

Не заперечувалась дана обставин і представником позивача під час розгляду справи.

Разом з тим, представник ТОВ Виробниче об`єднання Житломаркет-Інвест наголошено на тому, що юридична особа не мала наміру відчужувати майно, а отже не уповноважувала ОСОБА_6 на продаж квартири. Протокол 22/6 Загальних зборів учасників товариства від 01.09.2011 р. є підробним.

Як вбачається з вищевказаного протоколу, який було подано директором Товариства приватному нотаріусу КМНО Коноваловій Е.А., учасниками прийнято рішення про продаж квартири АДРЕСА_1 та надано директору товариств Шевчук А.Л. повноваження на укладання, нотаріальне посвідчення та державну реєстрацію вказаного договору від імені ТОВ Виробниче об`єднання Житломаркет-Інвест .

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, а правочин - бути спрямований на реальне настання правових насідків, в розумінні положень ст. 203 ЦК України.

В свою чергу за приписами ст. 215 ЦК України Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно до вимог ст. 98 ЦК України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства..

За приписами ч.ч 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

При цьому за положеннями ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Разом з тим ч. 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, відповідно до ст. 77 ЦПК України.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, як це встановлено положеннями ст.ст. 78,79 ЦПК України.

Так, опитаний в судовому засіданні свідка ОСОБА_10 зазначив про те що не підписував протокол № 22/6 Загальних зборів учасників товариства від 01.09.2011 р.

Проте, виключно пояснення свідка суд не може покласти в основу рішення, враховуючи те, що достовірно надати відповідь на питання щодо приналежності підпису тієї чи іншої особи може надати фахівець у відповідній галузі, разом з тим, такі докази не містяться у матеріалах справи.

Також суд не може покласти в основу рішення і доводи представника позивача щодо підроблення наказу про призначення директора, , пред`явлення фіктивного паспорту директора, явні ознаки підроблення відбитку печатки Товариства на документах, поданих нотаріусу для посвідчення угоди, з огляду на відсутність будь - яких доказів на підтвердження такої позиції, з ог7ляду на положення приписів ч. 6 ст. 81 ЦПК України якими визначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому, представник позивача був обізнаний щодо прав наданих стороні чинним ЦПК України, не був обмежений в подачі доказів, заявлення клопотань про їх витребування, та в тому числі щодо необхідності застосування спеціальних знань.

Зважаючи на викладене, суд позбавлений можливості переконатися та достовірно встановити ту обставину, що директор Товариства не була уповноважена на вчинення спірного правочину від імені позивача, або його було укладено іншою особою.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що під час розгляду справи не було отримано доказів, які б дозволили суду зробити висновок про те, що наявні обставини з якими законодавець передбачає можливість визнання угоди недійсною.

Зазначене в свою черги дає підстави зробити висновок про відсутність підстав вважати, що те, що квартири АДРЕСА_1 вибула з власності ТОВ Виробниче об`єднання Житломаркет-Інвест поза волею останнього.

Враховуючи вищенаведене, підстави для задоволення заявлених вимог відсутні.

Розподіляючи судові витрати суд керується приписами ст. 141 ЦПК України.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 2-5,11-13,133-141,196,200,258,259,263,268,352,354 ЦПК України, ст.ст. 203,215,387.388 ЦК України, сцд -

ВИРІШИВ:

ПозовТовариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об`єднання Житломаркет-Інвест до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коновалова Естеліна Анатоліївна, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Заремба Олена Віталіївна, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сафонов Юрій Анатолійович, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кучерук Євген Іванович, ОСОБА_4 , Орган опіки та піклування Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання договору недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду, в порядку ст.ст. 353-357 ЦПК України з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень цього Кодексу протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення .

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: