Постанова

від 29.09.2020 по справі 761/6286/16-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №761/6286/16-ц головуючий у І інстанції: Юзькова О.Л.

провадження 22-ц/824/8556/2020 доповідач: Сліпченко О.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 вересня 2020 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Сліпченка О.І.(суддя-доповідач), Іванової І.В., Сушко Л.П.

за участю секретаря: Пітенко І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об`єднання Житломаркет-Інвест на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 17 вересня 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об`єднання Житломаркет-Інвест до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коновалова Естеліна Анатоліївна, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Заремба Олена Віталіївна, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сафонов Юрій Анатолійович, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кучерук Євген Іванович, ОСОБА_3 , Орган опіки та піклування Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання договору недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд,-

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2016 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об`єднання Житломаркет-Інвест (надалі ТОВ Виробниче об`єднання Житломаркет-Інвест та/або Товариство) звернувся з вищевказаним позовом, який обґрунтовував тим, що на підставі свідоцтва про право власності від 23 листопада 2010 року позивач є власником квартири в АДРЕСА_1 .

Позивачу стало відомо про те, що квартиру було зареєстровано за іншою особою і знаходиться у володінні ОСОБА_2 , яка придбала майно у ОСОБА_4 на підставі договору купівлі - продажу від 23 січня 2016 року.

У свою чергу ОСОБА_4 придбав 10 листопада 2015 року квартиру у ОСОБА_1 , який став власником майна 30 жовтня 2015 року.

Проте, позивач не відчужував належну йому квартиру. На день укладання договору купівлі - продажу 30 жовтня 2015 року у директора Товариства (чи інших осіб) були відсутні повноваження на укладання такого договору, оскільки ніколи не існувало і не існує Рішення Загальних зборів учасників позивача, яким було прийнято рішення про відчуження майна юридичної особи.

Крім того, вказував, що всі правовстановлюючі документи на квартиру знаходяться у позивача.

Позивач просив визнати недійсним договір купівлі - продажу спірної квартири, посвідчений 30 жовтня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коноваловою Е.А. та витребувати у ОСОБА_2 із чужого незаконного володіння квартиру шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30 жовтня 2015 року, рішення про державу реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер від 10 листопада 2015 року, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23 січня 2016 року, визнати право власності на нерухоме майно за ТОВ Виробниче об`єднання Житломаркет-Інвест .

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 17 вересня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник ТОВ Виробниче об`єднання Житломаркет-Інвест звернувся із апеляційною скаргою, яку обґрунтовано тим, що місцевий суд невірно з`ясував обставини справи, порушив норми матеріального та процесуального права.

Вказує, що відчуження квартири здійснювалось не директором позивача, а іншою невідомою особою поза волею та без відома позивача, а тому вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з підстав зазначених в позовній заяві.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 вказує, що листом Головного територіального управління юстиції Міністерства юстиції України в м.Києві засвідчено результати перевірки укладення та законності посвідчення договору купівлі-продажу між ТОВ Виробниче об`єднання Житломаркет-Інвест та ОСОБА_1 , якою встановлено, що підстави для відмови вчинення нотаріальної дії були відсутні.

Вказує, що доводи апелянта спрямовані на те, що підпис на спірному договорі купівлі-продажу було здійснено не ОСОБА_5 , як директором товариства, не підтверджені належними доказами, а в матеріалах справи міститься висновок почеркознавчого дослідження, який спростовує зазначене.

Крім того, відхиляє посилання на те, що директором учасника(засновника) ТОВ Виробниче об`єднання Житломаркет-Інвест не підписувався протокол, яким було надано згоду на відчуження квартири, оскільки зазначене не підтверджено доказами, а також зауважує, що ОСОБА_5 мала належні повноваження для вчинення такої дії та додаткові рішення загальних зборів Товариства не потребувались.

ОСОБА_2 просить прийняти до уваги, що в спірній квартирі вона проживає разом з чоловіком та трьома малолітніми дітьми, іншого нерухомого майна не має, а тому просить прийняти до уваги чи буде задоволення позовних вимог пропорційним його меті та відповідати суспільному інтересу.

У судовому засіданні представник ТОВ Житломаркет-Інвест - Поліщук Ю.В. просила відкласти розгляд справи у зв`язку із хворобою іншого представника позивача - ОСОБА_6 .

Суд прийшов до висновку про відсутність поважних причин для відкладення слухання справи у зв`язку із наступним.

Суду не надано належних, допустимих та достатніх доказів про те, що на даний час представник, який раніше представляв інтереси Товариства хворіє, чи що в даний час за відповідним приписом лікарів перебуває на самоізоляції чи лікарняному і не працює, що у свою чергу могло б свідчити про перешкоди у явці до суду.

У відповідності до вимог статті 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Відповідно до ч.ч.1, 2, п.10 ч.3 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Однією з основних засад здійснення цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Окрім того, розгляд справи упродовж розумного строку є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, про що неодноразово вказував у своїх рішенням Європейський суд з прав людини. Зокрема, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі Юніон Аліментаріа проти Іспанії зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Дана справа не знаходить свого вирішення більше чотирьох років, що не відповідає встановленим процесуальним законом строкам і свідчить про порушення розумних строків її розгляду.

Відхиляючи клопотання про відкладення справи суд враховує, що позивачем реалізовано своє право як учасником справи шляхом подання апеляційної скарги, в якій ґрунтовно і змістовно викладено свою позицію щодо незаконності і необґрунтованості судового рішення.

Крім того, в судове засідання з`явилась Поліщук Ю.В. , як представник позивача, директор Товариства про причин неможливості своєї явки в судове засідання не повідомив.

З огляду на викладене та з метою дотримання передбачених законом розумних строків розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін які не з`явились.

У судовому засіданні представники Органу опіки та піклування Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виступили проти задоволення апеляційної скарги, представник ТОВ Виробниче об`єднання Житломаркет-Інвест - Поліщук Ю.В. підтримала позицію довірителя. Інші належним чином повідомлені учасники справи не з`явились.

Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно вимог ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення відповідає в повній мірі.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду справи не було отримано доказів, які б дозволили суду зробити висновок про те, що наявні обставини з якими законодавець передбачає можливість визнання угоди недійсною.

Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що 23 листопада 2010 року Головним управлінням житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видано свідоцтво про право власності, яким посвідчено, що квартира АДРЕСА_1 належить Товариству з обмеженою відповідальністю Виробниче об`єднання Житломаркет на праві приватної власності на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення від 26 листопада 2010 року № 1543- С/Ю.

Як свідчать матеріали справи, 30 жовтня 2015 року між ТОВ Виробниче об`єднання Житломаркет , в особі директора товариства Шевчук Анни Леонідівни, та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1 , за умовами якого відповідач ОСОБА_1 набув право власності на спірну квартиру.

Договір купівлі - продажу квартири від 30 жовтня 2010 року було укладено від імені позивача, його директором - ОСОБА_5 , яка, як свідчить текст угоди, діяла на підставі Статуту та протоколу 22/6 Загальних зборів учасників товариства від 01 вересня 2011 року.

Договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коноваловою Е.А., номер запису про право власності 11838775. Реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 763833180000.

10 листопада 2015 року ОСОБА_1 відчужено спірне майно ОСОБА_4 на підставі договору купівлі - продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу О.В. Зарембою.

Також встановлено і не заперечувалось учасниками процесу, що 23 січня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сафоновим Ю.А. було посвідчено договір купівлі - продажу спірної квартири за умовами якого ОСОБА_4 продав майно ОСОБА_2 .

Станом на день розгляду справи в спірній квартирі зареєстровані і проживають, що також не оспорюється учасниками процесу, неповнолітні діти власника квартири - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_10 , 2014 року народження.

Згідно ч. 1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і

здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Статтею 97 ЦК України визначено, що управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Із спірного договору купівлі-продажу нерухомого майна вбачається, що при підписанні договору директор ОСОБА_5 виступала від імені товариства на підставі статут та протоколу.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, а правочин - бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог чинності правочину є підставою недійсності відповідного правочину (стаття 203, частина перша статті 215 ЦК України).

За таких обставин, з урахуванням статті 98 ЦК України та з огляду на приписи статей 92, 203, 215, 241 ЦК України рішення загальних зборів учасників товариства є актами, що зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання відносин у різних питаннях діяльності товариства, і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин. Таким чином, у разі визнання судом недійсним рішення загальних зборів учасників товариства, воно є недійсним з моменту його прийняття.

З матеріалів справи вбачається, що на запит позивача було здійснено перевірку законності посвідчення правочину Головним територіальним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в м. Києві, результати якої засвідчені в листі №5588|0|11-16 від 11 березня 2016 року, в якому зазначено, що за результатами перевірки обставин укладення договору купівлі-продажу між ТОВ ВО Житломаркет-Інвест та ОСОБА_1 , посвідченого 30 жовтня 2015 року Приватним нотаріусом КМНО Коноваловою Е.А., предметом якого є квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, шо підстав для відмови вчинення нею нотаріальної дії не була

Вказане свідчить про те. що надані нотаріусу при посвідченні правочину документи відповідали вимогам законодавства, нотаріус Коновалова Е.А. належним чином встановила осіб, які укладали правочин та їх повноваження на його вчинення, а також додала до нотаріальної справи копії всіх документів, на підставі яких вчинено нотаріальну дію.

З огляду на вищевказане доводи позивача, щодо підписання договору купівлі-продажу іншими особами відхиляються.

Крім того, на запит ОСОБА_2 було проведено почеркознавче дослідження, на підставі якого ТОВ Київськи експертно-дослідний центр було видано висновок №14616. За результатами дослідження було встановлено, що рукописні записи та підписи ОСОБА_5 в договорі купівлі-продажу від 30 жовтня 2015 року та довіреності ВРР №164143 від 03 лютого 2012 року виконані однією особою (т.4 а.с. 187-191).

Вищезазначений висновок було долучено до матеріалів справи ОСОБА_2 в лютому 2019 року.

Позивач попри те, що саме ним ставить під сумнів підпис ОСОБА_5 у спірному договорі, доказів на підтвердження своїх доводів в суді першої інстанції не подавав.

Докази, які були надані представником позивача - ОСОБА_6 , а саме висновок експерта від 25 вересня 2020 року, колегія суддів не приймає до уваги та відповідно посилання на них, як на підставу для задоволення вимог апеляційної скарги відхиляє з огляду на наступне.

За вимог ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

На час розгляду справи в суді першої інстанції позивачем не було надано доказів на підтвердження доводів, щодо невідповідності підпису ОСОБА_5 в спірному договорі купівлі-продажу, доводи, щодо неможливості проведення експертизи колегія суддів відхиляє, оскільки належних обставин зазначеному не було встановлено.

Крім того, як було зазначено вище, на запит ОСОБА_2 було проведено почеркознавче дослідження, яким було встановлено відповідність підпису ОСОБА_5 в спірному договорі, що було досліджено судом першої інстанції та надано відповідну оцінку.

Апеляційний суд враховує подану ОСОБА_2 нотаріально засвідчену заяву свідка, підписану ОСОБА_5 , вчинену у травні 2020 року, після завершення розгляду справи у суді першої інстанції, згідно якої ОСОБА_5 підтверджує, що нею було вчинено правочин із відчудження спірної квартири.

Доводи представника ТОВ Виробниче об`єднання Житломаркет-Інвест спрямовані на те, що Товариство не уповноважувало ОСОБА_5 на продаж квартири та протокол 22/6 Загальних зборів учасників товариства від 01 вересня 2011 року є підробним колегія суддів відхиляє, оскільки зазначене не підтверджується належними доказами.

Крім цього, для відчуження спірної квартири директор ОСОБА_5 мала всі належні повноваження і для вчинення такої дії не потребувалось жодних додаткових рішень, зокрема і рішення ЗЗУ ТОВ ВО ЖИТЛОМАРКЕТ-ІНВЕСТ , що підтверджується положеннями статуту Позивача, згідно з якими Директор на власний розсуд вправі розпоряджатися майном Товариства, балансова вартість якого не перевищує 50% вартості майна товариства. Позивач жодним чином не довів факт перевищення балансової вартості спірної квартири понад 50% майна Товариства, а відповідно до матеріалів справи розмір статутного капіталу більше ніж вдвічі перевищує вартість квартири.

Згідно зі ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відповідно до ч. 2 ст. 388 ЦК України майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Апеляційний суд зауважує, що під час судового розгляду не було встановлено, що ОСОБА_2 стала власником квартири незаконно, без відповідної правової підстави, так як набула право власності на квартиру на підставі договору купівлі-продажу, який укладено у письмовій формі, посвідчений нотаріально та зареєстрований у встановленому законом порядку.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та прийшов до обґрунтованого висновку.

Апеляційна скарга переповнена оцінкою доказів апелянтом, при цьому не вказується, які з доказів неправомірно були судом першої інстанції не прийняті, чи досліджувались із порушенням установленого законом порядку.

Оскільки, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, то підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об`єднання Житломаркет-Інвест залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 17 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 29 вересня 2020 року.

Головуючий

Судді: