Постанова

від 19.03.2020 по справі 581/144/19

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 581/144/19

Номер провадження 22-ц/816/318/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2020 року м.Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Орлова І.В.,

суддів: Собини О.І.,Ткачук С.С.

за участю секретаря

судового засідання: Кияненко Н.М.

представника відповідача: адвоката Яковця Є.О.

учасники справи:

позивачка - ОСОБА_1

відповідач - Фізична особа підприємець ОСОБА_2

третя особа: Недригайлівська селищна рада Недригайлівського району Сумської області

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Сумського апеляційного суду цивільну справу № 581/144/19 за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 15 листопада 2019 року (суддя Бутенко Д.В., дата складання повного тексту рішення 19 листопада 2019 року), -

в с т а н о в и в:

01 березня 2019 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Маківського В.О. звернулась з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 3,9233 га від 20 квітня 2016 року, зобов`язання відповідача повернути заявниці земельну ділянку та скасування рішення про державну реєстрацію права оренди відповідача на земельну ділянку. Позов мотивовано тим, що у 2017 році ОСОБА_1 стало відомо про укладені з відповідачем від її імені договори оренди двох земельних ділянок - площею 3,9233 га та 1,0909 га, які вона не підписувала. Рішенням Липоводолинського районного суду Сумської області від 09 серпня 2018 року, залишеним без змін постановою апеляційної інстанції від 11 жовтня 2018 року, визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 1,0909 га з підстав відсутності волевиявлення заявниці. З метою уникнення повторного звернення до суду з аналогічних підстав заявниця зверталась до відповідача з питанням анулювання у добровільному порядку другого договору оренди земельної ділянки площею 3,9233 га, проте відповідач відмовився, у зв`язку з чим просить позов задовольнити.

Рішенням Липоводолинського районного суду Сумської області від 15 листопада 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки загальною площею 3,9233 га, кадастровий номер 592380800:02:001:0215, укладений 20 квітня 2016 року між ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , зареєстрований 18 травня 2016 року державним реєстратором Недригайлівської селищної ради Заїкою Р.П. за № 29649001.

Зобов`язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 повернути в натурі ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 3,9233 га, кадастровий номер 592380800:02:001:0215, яка розташована на території Беївської сільської ради Липоводолинського району Сумської області.

У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1536,86 гривень судового збору та 2250,24 гривень витрат за проведення судово-почеркознавчої експертизи.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 посилаючись на незаконність і необґрунтованість рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 15 листопада 2019 року, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивачка мала волевиявлення на укладення спірного правочину, оскільки до його укладення нотаріально посвідченою довіреністю надала право відповідачу оформити договір оренди земельної ділянки після смерті свого чоловіка. До того ж позивачка мала примірник спірного договору, тобто знала про всі його істотні умови, а також отримувала поштою орендну плату, чого суд не врахував. Звертає увагу на те, що ОСОБА_1 не довела ні порушення її прав оспорюваним правочином, ні негативних наслідків від укладення договору. Стосовно висновку експерта відповідач вказує, що зразки наданих позивачкою підписів є недостатніми, а деякі зразки різняться між собою. Отже, на думку відповідача, передача земельної ділянки в оренду, її використання за призначенням та сплата оренди, тобто, фактичне тривале виконання умов договору оренди землі є підтвердженням того, що укладення спірного договору відповідало внутрішній волі позивачки, а тому відсутні підстави для визнання правочину недійсним.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Маківський В.О. просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 15 листопада 2019 року залишити без змін. При цьому зазначає, що висновком проведеної у справі судово-почеркознавчої експертизи встановлено, що підпис у договорі оренди земельної ділянки вчинений не позивачкою, а іншою особою, що свідчить про порушення вимог до форми договору і укладення його без вільного і дійсного волевиявлення ОСОБА_1 . Також вказує, що позивачка дійсно доручала відповідачу оформити успадковану від свого чоловіка спірну земельну ділянку, проте мала намір передати її в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю Беєве , а не відповідачу як фізичній особі-підприємцю. Вважає, що порушення прав заявниці в суді першої інстанції доведено, оскільки позивачка, як власниця земельної ділянки, має право вільно нею розпоряджатись, у тому числі передавати в оренду, а відповідачем це право було порушено.

Відповідно до частин першої-третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача адвоката Яковця Є.О., який підтримав доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 3,9233 га (кадастровий номер 5923280800:02:001:0215), розташованої на території Беївської сільської ради Липоводолинського району Сумської області (а.с. 11).

Рішенням Липоводолинського районного суду Сумської області від 09 серпня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Сумської області від 11 жовтня 2018 року, визнано недійсним договір оренди належної ОСОБА_1 земельної ділянки площею 1,0909 га з підстав відсутності волевиявлення заявниці.

Вказаним судовим рішенням вирішено спір між тими ж сторонами та за таких самих обставин, як і у даній справі, проте предметом спірних правовідносин була інша належна позивачці земельна ділянка площею 1,0909 га.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, рішенням Липоводолинського районного суду Сумської області від 09 серпня 2018 року встановлено, що 27 січня 2016 року ОСОБА_1 нотаріально посвідченою довіреністю уповноважила, зокрема, ОСОБА_2 представляти її інтереси у будь-яких установах, організаціях та підприємствах, а також укладати договори оренди належних довірительниці земельних ділянок на території Липоводолинського району Сумської області та підписувати їх на умовах, відомих уповноваженим особам.

21 липня 2016 року ОСОБА_1 скасувала зазначену вище довіреність.

Відповідно до договору оренди землі від 20 квітня 2016 року, укладеного між ОСОБА_1 та фізичною особо-підприємцем ОСОБА_2 , позивачка передала відповідачу в оренду належну їй земельну ділянку, площею 3,9233 га (рілля) строком на 10 років.

Згідно висновку проведеної у даній справі судової почеркознавчої експертизи №19/119/6-6/53е від 30 липня 2019 року підпис від імені ОСОБА_1 в договорі оренди земельної ділянки від 20 квітня 2016 року виконаний не позивачкою, а іншою особою (а.с. 108-111).

Також судом у даній справі встановлено, що 06 лютого 2019 року відповідач поштовим переказом перерахував позивачці 12199,20 гривень. Цільове призначення поштового переказу не зазначено (а.с.42).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки позивачка не підписувала спірний договір, тобто її волевиявлення на укладення спірного правочину було відсутнє, тому є підстави для визнання такого договору недійсним. Також суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зобов`язання відповідача повернути позивачці її земельну ділянку, яка використовується ним без належної правової підстави, а у задоволенні позовної вимоги про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки відповідачем суд відмовив, оскільки ОСОБА_1 матиме змогу скасувати реєстраційну дію на підставі судового рішення про визнання недійсним оспорюваного правочину.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Частиною 1 ст. 14 Закону України Про оренду землі передбачено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (ч. 2 ст. 207 ЦК України).

У ч. 3 ст. 203 ЦК України йдеться про те, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Виходячи з вимог ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Отже, за вказаних вище вимог закону наявність волевиявлення особи на укладення правочину має бути обов`язкова, особа має бажати, щоб настали правові наслідки за укладеним договором, а також набувати права та обов`язки згідно умов договору.

Висновком судово-почеркознавчої експертизи у даній справі підтверджено, що оспорюваний договір оренди земельної ділянки, укладений від імені ОСОБА_1 з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , підписаний не нею, а іншою особою.

Таким чином, за встановлених обставин справи та вимог закону, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недійсність оспорюваного договору оренди земельної ділянки, оскільки він був укладений без волевиявлення позивачки.

Доводи апеляційної скарги про те, що відсутні підстави вважати, що спірний договір є недійсним, оскільки відповідач деякий час використовував земельну ділянку позивачки та сплачував їй орендну плату не спростовують висновків суду про часткове задоволення позову, так як відсутність підпису ОСОБА_1 у договорі оренди земельної ділянки свідчить про те, що він був укладений без її волевиявлення, що є самостійною підставою для визнання цього договору недійсним.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що позивачка пообіцяла укласти з відповідачем спірний договір після оформлення її спадкових прав на земельну ділянку правового значення за вказаних вище обставин відсутності волевиявлення позивачки на укладення спірного договору, не мають.

Відповідач, підписуючи договір оренди земельної ділянки як фізична особа-підприємець, перевищив надані довіреністю повноваження, оскільки право укладати правочини були надані ОСОБА_2 , як фізичній особі, і виключно від імені, в інтересах і на користь довірительниці ОСОБА_1 .

Решта доводів апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення заявником норм процесуального закону.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення про часткове задоволення позову. Підстав для скасування даного рішення за доводами апеляційної скарги немає.

Оскільки суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, тому відповідно до ст. 141 ЦПК України новий розподіл понесених сторонами судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 15 листопада 2019 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Дата складення повного тексту постанови - 23 березня 2020 року.

Головуючий - І.В.Орлов

Судді: О.І.Собина

С.С.Ткачук