Постанова

від 11.03.2020 по справі 804/2820/16

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2020 року

м. Київ

Справа № 804/2820/16

Провадження № 11-752апп19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Прокопенка О. Б.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Реєстраційної служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області, приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Фаст Л. Д. (далі - Приватний нотаріус), треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю Омега-Флора (далі - ТОВ Омега-Флора ), Приватне підприємство Пектораль (далі - ПП Пектораль ), ОСОБА_2 , про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року (судді Шлай А. В., Прокопчук Т. С., Чабаненко С. В.),

УСТАНОВИЛА:

У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Приватного нотаріуса за індексним номером 26210254 від 17 листопада 2015 року про державну реєстрацію права власності на базу відпочинку за ТОВ Омега-Флора на підставі договору від 17 листопада 2015 року, посвідченого Приватним нотаріусом;

- визнати протиправним та скасувати рішення Приватного нотаріуса за індексним номером 26208986 від 17 листопада 2015 року про державну реєстрацію права власності на базу відпочинку за ТОВ Омега-Флора на підставі договору від 17 листопада 2015 року, посвідченого Приватним нотаріусом;

- зобов`язати Приватного нотаріуса скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію за ТОВ Омега-Флора права власності на базу відпочинку.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 14 лютого 2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнив частково: визнав протиправними та скасував рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17 листопада 2015 року за індексним номером 26210254, 26208986, прийняті Приватним нотаріусом, та записи про право власності (проведену державну реєстрацію прав) № 12083321, 12082666, здійснені на підставі таких рішень. В іншій частині позовних вимог відмовив.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року постанову суду першої інстанції скасовано, а провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у редакції, чинній на час ухвалення рішення, у зв`язку з тим, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, а цей спір має вирішуватися судами за правилами цивільного судочинства.

Не погодившись із указаним судовим рішенням, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та помилковість висновку суду про те, що спір, який виник між сторонами, не належить до юрисдикції адміністративних судів , просить скасувати рішення суду апеляційної інстанцій, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Обґрунтовуючи незаконність ухвали апеляційного суду, скаржник указує на публічно-правовий характер цього спору, оскільки він виник та пов`язаний зі здійсненням Приватним нотаріусом владних управлінських функцій у зв`язку з виконанням повноважень та завдань, покладених на нього законом.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 14 липня 2017 року відкрив касаційне провадження.

24 липня 2019 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду постановив ухвалу, якою передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 КАС.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах, установлених статтею 341 КАС, наведені в касаційній скарзі та запереченнях на неї доводи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Під час розгляду справи суди встановили, що відповідно до договору купівлі-продажу майна від 19 травня 2000 року, укладеного між КСП ім. Карла Маркса та ПП Пектораль , указаним КСП продано ПП Пектораль будівлю складу (інвентаризаційний № 2011), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, с. Старозаводське, Нікопольський район Дніпропетровська область.

19 квітня 2002 року загальними зборами співвласників указаного КСП прийнято рішення про укладення договору купівлі-продажу майна (основні засоби) на загальну суму 460 585 грн, а відповідно до договору купівлі-продажу основних засобів від 19 квітня 2002 року, укладеного у простій письмовій формі, КСП ім. Карла Маркса продало ПП Пектораль майно, а саме: ларьок будівельної бригади № 2 (літ. Д ), загальною площею 43,4 кв. м, за адресою:

АДРЕСА_4, с. Олексіївка Нікопольський район Дніпропетровська область, більярдна (будиночок зони відпочинку) (літ. Д ) загальною площею 170,7 кв. м, спорудження ІV - берегова лінія загальною площею 241,5 кв. м., які розташовані у с. Олексіївка (база відпочинку) на АДРЕСА_1, Нікопольського району Дніпропетровської області.

У квітні 2002 року ПП Пектораль переоформила в МБТІ технічну документацію на будівлю магазину (ларьок будівельної бригади № 2) (літ. Д ), загальною площею 43,4 кв. м, за адресою: АДРЕСА_4, с. Олексіївка, Нікопольський район Дніпропетровська область.

Відповідно до актів робочої комісії про прийняття завершеного будівництва прийнято в експлуатацію побудовані ПП Пектораль протягом 2003 року будівлі, споруди та приміщення, а саме: альтанку 1 (літ. Л ) загальною площею 5,6 кв. м, альтанку 2 (літ. И ) загальною площею 5,9 кв. м, альтанку 3 (літ. К ) загальною площею 5,9 кв. м, винний льох (літ. В ) загальною площею 14,1 кв. м, будиночок б/о, кухня (літ. А ) загальною площею 107,5 кв. м, будиночок охорони (літ. Б ), загальною площею 7,5 кв. м, навіс (літ. Е ) загальною площею 51,9 кв. м, навіс для мангалу (літ. Г ) загальною площею 29,7 кв. м, навіс шашличної (літ. Ж ) загальною площею 4,3 кв. м, туалет (літ. З ) загальною площею 2,7 кв. м, спорудження VІ - тротуари загальною площею 139,1 кв. м, спорудження VІІ - басейн питної води, які знаходяться у АДРЕСА_1 Нікопольського району Дніпропетровської області. При цьому головою робочої комісії в актах указаний директор ПП Пектораль ОСОБА_3 , а членами комісії - головні інженер-будівельник, енергетик та майстер-будівельник. Акти засвідчені печаткою ПП Пектораль .

12 листопада 2003 року між ОСОБА_1 та ПП Пектораль було укладено договір купівлі-продажу (основних засобів) № 83, згідно з яким останнє продало ОСОБА_1 нерухоме майно, а саме: ларьок будівельної бригади № 2 (літ. Д ) загальною площею 43,4 кв.м, на АДРЕСА_2 ; будівлю складу загальною площею 24,4 кв.м, на АДРЕСА_3 ; альтанку 1 (літ. Л ) загальною площею 5,6 кв.м; альтанку 2 (літ. И ) загальною площею 5,9 кв.м; альтанку 3 (літ. К ) загальною площею 5,9 кв.м; винний льох (літ. В ) загальною площею 14,1 кв.м; будиночок б/о, кухня (літ. А ) загальною площею 107,5 кв.м; будиночок охорони (літ. Б ) загальною площею 7,5 кв.м; більярдна (будиночок зони відпочинку) (літ. Д ) загальною площею 170,7 кв.м; навіс (літ. Е ) загальною площею 51,9 кв.м; навіс для мангалу (літ. Г ) загальною площею 29,7 кв.м; навіс шашличної (літ. Ж ) загальною площею 4,3 кв.м; туалет (літ. З ) загальною площею 2,7 кв.м; спорудження І - танцмайданчик загальною площею 97,3 кв.м; спорудження ІV - берегова лінія загальною площею 241,5 кв.м; спорудження VІ -тротуари загальною площею 193,1 кв.м; спорудження VІІ - басейн питної води, які знаходяться на території бази відпочинку на АДРЕСА_2 .

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 червня 2011 року у цивільній справі № 2-3377/11, яке набрало законної сили 4 липня 2011 року, задоволено позов ОСОБА_1 , визнано дійсним договір купівлі-продажу від 12 листопада 2003 року № 83 та визнано право власності ОСОБА_1 на вказані в договорі об`єкти майна.

На підставі вказаного судового рішення 12 вересня 2011 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на ларьок АДРЕСА_4 та нежитлове вбудоване приміщення будівлі складу на АДРЕСА_3 .

6 серпня 2014 року між ПП Пектораль та ОСОБА_2 укладений договір купівлі-продажу незавершеного будівництвом майна у вигляді будівельних матеріалів, предметом якого було нерухоме майно, яке передано ОСОБА_1 на виконання умов договору від 12 листопада 2013 року.

Після укладання договору між ПП Пектораль і ОСОБА_2 остання звернулась до апеляційного суду Дніпропетровської області з апеляційною скаргою на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 червня 2011 року у цивільній справі № 2-3377/11.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 серпня 2015 року у цивільній справі № 2-3377/11, яке залишено без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 жовтня 2015 року, задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_2 , рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 червня 2011 року скасовано, а в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

У цьому рішенні зазначено, що на момент продажу нерухомого майна, зазначеного у договорі купівлі-продажу майна (основних засобів) № 83 від 12 листопада 2003 року, за ПП Пектораль право власності на об`єкти нерухомості зареєстровано не було, що підтверджується листом КП Нікопольське МБТІ від 24 травня 2011 року, а відповідно до листа КП Нікопольське МБТІ від 7 червня 2011 року № 4452 станом на 3 червня 2011 року право власності на вказане нерухоме майно за ПП Пектораль не зареєстроване, а тому підприємство не мало право продавати вказане майно взагалі, а ОСОБА_1 відповідно не міг набути право власності на спірне майно за вказаним договором купівлі-продажу майна (основних засобів).

18 вересня 2015 року ОСОБА_2 та ПП Пектораль звернулись до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Павловської Г.О. з метою посвідчити договір купівлі-продажу нерухомого майна від 6 серпня 2014 року та провести реєстраційні дії щодо цього.

Проте постановою приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Павловської Г. О. від 18 вересня 2015 року було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з відсутністю державної реєстрації права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Не погодившись із вказаною постановою, ОСОБА_2 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Павловської Г.О. про визнання незаконною постанови та зобов`язання зареєструвати право власності ПП Пектораль на спірне нерухоме майно та посвідчити договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного між ОСОБА_2 та ПП Пектораль .

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2016 року № 804/14842/15 відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 . При цьому судом апеляційної інстанції зазначено, що з 12 вересня 2011 року до теперішнього часу право власності на ларьок будівельної бригади в„– 2 на АДРЕСА_2 та нежитлове вбудоване приміщення будівлі складу по АДРЕСА_3 зареєстровано за ОСОБА_1 , що виключало можливість прийняття рішення про зобов`язання відповідача зареєструвати право власності на вказані об`єкти за іншою особою.

6 квітня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 .

Вирішуючи питання щодо визначення юрисдикції, в межах якої має розглядатися ця справа, Велика Палата Верховного Суду виходить із таких міркувань.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

На підставі пункту 7 частини першої статті 3 КАС суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із частиною другою статті 4 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС у чинній редакції, якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 вважаючи себе власником нерухомого майна (бази відпочинку), оспорює правомірність реєстрації права власності на це нерухоме майно за ТОВ Омега-Флора , яке виникло у зв`язку з укладенням договору купівлі-продажу між ТОВ Омега-Флора та ОСОБА_2 .

За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

З наведеного можна зробити висновок про те, що правовідносини, що склалися між сторонами, є цивільно-правовими та не можуть бути предметом спору в адміністративному процесі, оскільки в цьому випадку є спір про право власності на нерухоме майно.

Та обставина, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, не змінює правову природу спірних правовідносин та не робить цей спір публічно-правовим, оскільки вимоги позивача не стосуються захисту його прав та інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Визнання незаконним та скасування спірних рішень відповідача впливає на права третьої особи, а тому в цьому випадку існує спір про право, що у свою чергу унеможливлює розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства.

Зазначене вище відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному, зокрема, у постанові від 4 вересня 2018 року у справі № 11-377апп18 (№ 823/2042/16).

Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанцій про наявність підстав для закриття провадження в цій справі. Оскільки спір у справі не є публічно-правовим, то має вирішуватися судами за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

За правилами частини першої статті 350 КАС у чинній редакції суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року прийнята з додержанням норм процесуального права, а правових висновків суду апеляційної інстанції скаржник не спростував, Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 243, 341, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. Б. Прокопенко Судді:Н. О. АнтонюкО. Р. Кібенко С. В. БакулінаВ. С. Князєв В. В. БританчукЛ. М. Лобойко Ю. Л. ВласовН. П. Лященко М. І. ГрицівЛ. І. Рогач Д. А. ГудимаО. М. Ситнік Ж. М. ЄленінаО. С. Ткачук О. С. ЗолотніковВ. Ю. Уркевич О. Г. Яновська