Постанова

від 03.03.2020 по справі 160/4870/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

03 березня 2020 року м. Дніпросправа № 160/4870/19 Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),

суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В.,

за участю секретаря судового засідання Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ВІЕР МІНЕРАЛЗ УКРАЇНИ

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2019 року (головуючий суддя Турлакова Н.В)

у справі № 160/4870/19

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ВІЕР МІНЕРАЛЗ УКРАЇНИ

до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування постанови та припису, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Віер Мінералз Україна звернулось до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області в якому позивач просив:

- визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу № ДН1461/1477/АВ/ТД-ФС/382 від 25.04.2019 року у розмірі 250 380,00 гривень повністю;

- визнати протиправним та скасувати припис Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про усунення виявлених порушень №ДН1461/1477/АВ/П від 23.04.2019 року повністю.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що перевірка відповідачем проведена з порушенням чинного законодавства, а обставини, викладені в акті інспектуванні, не відповідають фактичним обставинам. Укладання цивільно-правових договорів з двома громадянами помилково розцінені відповідачем як фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору, оскільки чинне трудове законодавство України не ставить у залежність волевиявлення особи в укладанні трудових правовідносин з потенційним роботодавцем і подальшим наданням певних видів послуг із формою втілення таких відносин та визначення виду майбутнього договору. Виконавець не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку замовника, а сам організовує процес виконання робіт і зобов`язаний виконати усі роботи у повній відповідності до укладених договорів. Факт виконання відповідних робіт з боку виконавця засвідчується актами приймання-передачі виконаних робіт. Позивач вважає, що оскаржувана постанова та припис винесені відповідачем не обґрунтовано, на підставі припущень та не вірного трактування норм чинного законодавства, є протиправними та порушують права позивача.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.08.2019 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Суд, дослідивши надані сторонами документи, а саме: акти виконаних робіт та договори про надання послуг, погодився з висновками відповідача щодо допущення ТОВ Віер Мінералз Україна порушень законодавства про працю, з огляду на те, що фізичні особи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повинні були виконувати певні трудові функції в ТОВ Віер Мінералз Україна відповідно до визначеного виду та у встановлений строк. Предметом укладених договорів позивача з фізичними особами є процес їх праці, а не її кінцевий результат, а тому укладені позивачем з вказаними фізичними особами договори мають ознаки трудового характеру.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Позивач зазначає, що обставини, на які суд посилається в рішенні та що мають значення для справи, є недоведеними. Відповідачем не надано доказів, а судом не спростовано законність та правомірність цивільно-правових договорів, укладених позивачем з виконавцями за ними ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Ні в акті, постанові та приписі відповідача, ні в оскаржуваному рішенні суду не наведено норм, на підставі яких відповідачу чи суду були надані повноваження на зміну суті цивільно-правового договору, укладеного між сторонами, на інший договір. Висновок про наявність трудових відносин зроблено відповідачем та підтверджено судом без волевиявлення двох сторін, тільки які можуть визначати умови укладених ним договір.

Відповідачем поданий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду без змін як законне та обґрунтоване.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, відповідачем - Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області проведено інспекційне відвідування юридичної особи, що використовує найману працю, ТОВ Віер Мінералз Україна , за результатами якого складений акт № ДН1461/1477/АВ від 08.04.2019.

Перевіркою встановлено порушення підприємством вимог ч.1 ст.21, ч.1, ч.3 ст. 24 КЗпП України, а саме: фактично допущено 2 фізичні особи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В результаті аналізу поданих підприємством документів відповідач встановив, що підприємством укладені договори цивільно-правового характеру з ОСОБА_1 та з ОСОБА_2 , предметом яких є процес праці, а не її кінцевий результат, робота носить постійний характер (ознаки саме трудового договору).

Так, в договорах з ОСОБА_1 не визначено обсяг виконуваної роботи, за своєю суттю та змістом договорів неможливо встановити обсяг послуг - відправлення та отримання пошти. Робота носить постійний характер, а саме: виконання обов`язків кур`єра (код класіфікатора професій - 9151). Працівник виконував обов`язки кур`єра тобто, регламентовано процес праці, що характерно для трудового договору, який згідно з ч.І ст.21 КЗпП є угодою між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку. Кур`єр повинен знати: розташування підрозділів підприємства, а також основних адресатів, яким треба розносити документацію та листи;

режими роботи організацій, що отримують листи, ділові папери. Кур`єр зобов`язаний вести облік на одержання і доставку у розсильній книзі. Більш того, наказом № 5-ШР від 02.05.2018 Про затвердження штатного розпису введена нова посада - кур`єр у кількості 1 штатної одиниці, з посадовим окладом 3730,00 грн., на яку згодом прийнято працівника за трудовим договором, що підтверджує необхідність умови укладення трудового договору на виконання робіт, які є предметом визначених договорів. Замовник формулює завдання виконавцю, що передбачено статтею 139 КЗпП (з

урахуванням того, що обсяги робіт не визначено для виконавця), саме працівник зобов`язаний виконувати розпорядження власника. Роботи за договорами мають систематичний характер, договори були укладені на місяць та переукладаються на такий же термін. Отримання плати за виконану роботу здійснюється щомісячно. Фактично, оплата здійснюється за відпрацьовані дні/години, що характерно для виплати заробітної плати та передбачено вимогами ст. 94 КЗпП.

Праця за договорами з ОСОБА_2 - послуги з комплектації товару згідно видаткових накладних, розбірки товару згідно приходних документів не є юридично самостійною, а здійснюється у межах діяльності ТОВ Віер Мінералз Україна - основний вид діяльності 46.63 оптова торгівля машинами й устаткуванням для добувної промисловості та будівництва, роботи повинні виконуватись за місцезнаходженням та у режим роботи замовника тобто, регламентовано процес праці, що характерно для трудового договору.

Відповідно до умов договорів, фізичні особи - виконавці для виконання робіт використовують матеріали та устаткування ТОВ Віер Мінералз Україна . Згідно із специфікою роботи послуги кур`єра та укладальника-пакувальника повинні виконувати штатні працівники ТОВ Віер Мінералз Україна за причиною того, що дані роботи мають постійний характер виконання.

Робота виконується відповідно до вказівок і під контролем іншої сторони, передбачає інтеграцію працівника в організаційну структуру підприємства; виконується виключно або головним чином в інтересах іншої особи, виконується особисто працівником; виконується відповідно до певного графіку та на робочому місці, яке вказується або узгоджується стороною, котра замовила її, має певну тривалість і передбачає певну спадкоємність, вимагає присутності працівника; передбачає надання

інструментів, матеріалів і механізмів стороною, яка замовила роботу.

Як зазначено відповідачем, дії позивача ТОВ Віер Мінералз Україна щодо надання трудовому договору форми цивільно-правового договору перешкоджає реалізації права фізичної особи на працю, гарантованого Конституцією України та Кодексом законів про працю України, шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації, а також права на соціальний захист у випадку безробіття, при тимчасовій втраті працездатності у разі нещасного випадку на виробництві або внаслідок професійного захворювання, права на відпочинок, щорічно оплачувану відпустку, право на здорові і безпечні умови праці, на об`єднання в професійні спілки тощо.

Не погоджуючись із висновками вказаного акта, позивачем подано заперечення від 19.04.2019 вх.№8497, в яких позивач просив виключити з акту висновки, які є недостовірними, необґрунтованими та не відповідають нормам чинного законодавства.

За результатами розгляду заперечень відповідач листом №474/4.1-5 від 23.04.2019 повідомив позивача, що висновки за актом є всебічно вірними та обґрунтовані вимогами законодавства про працю. Заперечення взято до уваги, але це не спростовує факту порушень та висновків акту.

Того ж дня 23.04.2019 Головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, застрахованих осіб, зайнятість, працевлаштування інвалідів та з питань дитячої праці у Дніпропетровському регіоні Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області складено припис про усунення виявлених порушень № ДН1461/1477/АВ/П, яким зобов`язано директора товариства ОСОБА_3 усунути порушення у строк до 26.04.2019 відповідно до переліку, зазначеному в Приписі.

Як вказано в приписі, директором ТОВ Віер Мінералз Україна фактично допущено 2 фізичні особи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Даний факт є порушенням вимог ч.1 ч.3 ст.24 КЗпП України.

24.04.19 припис направлено на адресу позивача, що підтверджується описом вкладення та фіскальним чеком ДД ПАТ Укрпошта , копії яких наявні в матеріалах справи.

За результатами розгляду справи про накладення штрафу на підставі акта інспекційного відвідування № ДН1461/1477/АВ від 08.04.2019 відповідачем винесено постанову № ДН1461/1477/АВ/ТД-ФС/382 від 25.04.2019 про накладення штрафу у розмірі 250 380,00 грн. на підставі ч.2 ст. 265 КЗпП за порушення ч. 3 ст. 24 КЗпП України.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд, переглядаючи судове рішення у відповідності до вимог ст.308 КАС України, не погоджується з судом першої інстанції про правомірність припису № ДН1461/1477/АВ/П від 23.04.2019 та постанови про накладення штрафу № ДН1461/1477/АВ/ТД-ФС/382 від 25.04.2019.

Спір між сторонами виник з приводу правомірності висновків відповідача щодо застосування позивачем праці громадян без належного оформлення трудових відносин та вчинення дій, спрямованих на приховування трудових відносин, шляхом укладення договорів цивільно-правового характеру.

Відповідно до положень ч.1 ст.259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, затверджений Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю.

Відповідно до п. 2 вказаного Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів.

Відповідно до п.19 Порядку № 295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

За правилами п.24 Порядку № 295 припис вноситься об`єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду.

У приписі зазначається строк для усунення виявлених порушень. У разі встановлення строку виконання припису більше ніж три місяці у приписі визначається графік та заплановані заходи усунення виявлених порушень з відповідним інформуванням інспектора праці згідно з визначеною у приписі періодичністю.

Припис складається у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, який проводив інспекційне відвідування або невиїзне інспектування, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником.

За змістом ч.1 ст. 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Відповідно до абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Згідно з ч.3 ст. 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 413 від 17.06.2015 Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів:

засобами електронного зв`язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису;

на паперових носіях разом з копією в електронній формі;

на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п`ятьма особами.

Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування .

Отже, підставою для притягнення юридичної особи, яка використовує найману працю, до відповідальності на підставі ч.2 ст.265 КЗпП України є встановлений факт відсутності трудових відносин між цією особою та працівником при умові фактичного виконання працівником трудових функцій.

В спірному випадку, як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (замовник) та громадянами України ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (виконавці) укладені договори про надання послуг, а саме:

- з ОСОБА_1 укладений договір про надання послуг № 100117-2 від 10.01.2017, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов`язання надати Замовнику наступні послуги: відправлення та отримання пошти.

Строк надання послуг: протягом 5 (п`яти) днів з моменту отримання Виконавцем Замовлення.

Виконавець має якісно з врахуванням наявних у нього навичок надати послугу на підставі Замовлення та відповідно до нього, в строк, визначений Замовником.

Виконавець дотримується загальних вимог діловодства та загальних правил оформлення ділової переписки. При необхідності дотримання строків отримання та відправки листів, Сторони окремо погоджують їх порядок та вартість.

Згідно до п. 2.1 договору за надану послугу Замовник сплачує Виконавцеві винагороду у розмірі 7453,42 грн.

Оплата виконується не пізніше 15 (п`ятнадцяти) робочих днів з дня прийняття Замовником послуги за Актом приймання-передачі наданих послуг.

Згідно акту прийому-передачі виконаних робіт/наданих послуг від 31.01.2017 до Договору № 100117-2 від 10.01.2017 ОСОБА_1 виконала наступні роботи/надала наступні послуги: відправлення та отримання пошти у кількості 90 відправлених та 104 отриманих.

- з ОСОБА_2 укладений договір про надання послуг № 031218-1 від 03.12.2018, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов`язання надати Замовнику послуги з комплектації товару у кількості 74 шт. згідно видаткових накладних, розбірки товару у кількості 200 шт. згідно приходних документів.

Строк надання послуг: протягом 20 робочих днів з моменту отримання Виконавцем Замовлення.

Виконавець має якісно з врахуванням наявних у нього навичок надати послугу на підставі Замовлення та відповідно до нього, в строк, визначений Замовником. При наявності у товару особливих характеристик та умов його комплектації та/чи розбірки Замовник повідомляє Виконавцю про них окремо.

За надану послугу Замовник сплачує Виконавцеві винагороду у розмірі 13 037,26 грн. Оплата виконується не пізніше 15 (п`ятнадцяти) робочих днів з дня прийняття Замовником послуги за Актом приймання-передачі наданих послуг. У разі істотного збільшення обсягу, ціна Послуг може бути переглянута за погодженням Сторін, про що складається Додаткова угода до цього Договору.

Згідно акту прийому-передачі виконаних робіт/наданих послуг від 28.12.2018 до Договору № 031218-1 від 03.12.2018 ОСОБА_2 виконала наступні роботи/надала наступні послуги: комплектація товару у кількості 74 шт. згідно видаткових накладних, розбірка товару у кількості 200 шт. згідно приходних документів.

За позицією відповідача з приводу вказаних договорів ці договори мають ознаки трудових договорів, які повинні укладатись відповідно до норм трудового законодавства, тому позивачем здійснено фактичний допуск працівників до роботи без оформлення трудового договору.

Отже, для вирішення спірних правовідносин в межах даної справи підлягає з`ясуванню питання наявності ознак трудових правовідносин між позивачем та зазначеними вище фізичними особами, які були залучені до надання обумовлених відповідними цивільно-правовими договорами послуг.

Відповідно до ч.2 ст.2 КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Трудовий договір - угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (ч.1 ст.21 КЗпП України).

Частинами 1, 3 статті 24 КЗпП України встановлено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні контракту.

Виходячи з аналізу наведених норм, трудовий договір характеризується, зокрема тим, що працівники не самі організовують роботу і виконують її не на власний ризик та розсуд, а підпорядковуються відповідним посадовим особам, водночас на підприємстві має вестись табель відпрацьованого часу, що є особливістю трудових правовідносин. В трудових договорах також визначається обов`язок працівника щомісячно виконувати відповідні роботи в межах робочого процесу підприємства, а за невиконання обов`язків визначено матеріальну та/чи дисциплінарну відповідальність.

При цьому, здійснення трудової діяльності відбувається в межах норм і правил внутрішнього трудового розпорядку, визначених роботодавцем, а працівник, за виконану роботу, систематично отримує заробітну плату відповідно до тарифної сітки або схеми посадових окладів, що затверджені роботодавцем.

Таким чином, трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється.

Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Так, цивільно-правовий договір - це угода між сторонами: зокрема, громадянином і організацією (суб`єктом господарської діяльності) на виконання першим певної роботи (договір підряду, договір про надання послуг тощо), предметом якого є надання певного результату праці.

Згідно із ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до частин 1, 2 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст.903 ЦК України).

В свою чергу, трудовий договір це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт. При цьому, здійснення трудової діяльності відбувається в межах норм і правил внутрішнього трудового розпорядку, визначених роботодавцем, а працівник, за виконану роботу, систематично отримує заробітну плату відповідно до тарифної сітки або схеми посадових окладів, що затверджені роботодавцем.

Таким чином, основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

За цивільно-правовим договором, укладеним між власником і громадянином, останній зобов`язується за винагороду виконувати для підприємства (підприємця) індивідуально визначену роботу. Основною ознакою, що відрізняє договірні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

За цивільним договором оплачується не процес праці, а її результати, котрий визначають після закінчення роботи і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці не робиться запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами.

Відповідальність працівника за трудовим договором регулюється нормами Кодексу законів про працю України та інших актів трудового законодавства, що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг (підрядника) у цивільно-правових відносинах визначається сторонами у договорі або чинним законодавством України, зокрема, нормами Цивільного кодексу України.

При цьому слід зазначити, що чинне законодавство не містить обов`язкових приписів, у яких випадках сторони зобов`язані укладати трудові договори, а в яких цивільно-правові договори (угоди) на виконання певних робіт, сторони договору (роботодавець та працівник) вільні у своєму виборі щодо форми оформлення трудових відносин, а тому на свій розсуд вправі визначати вид такого договору.

В спірному випадку, відповідачем не встановлено фактів, що фізичні особи, з якими повивачем укладені відповідні цивільно-правові договори, не мали наміру укладати договори саме такого виду. З огляду на зміст і предмет укладених договорів, вони відповідають вимогам чинного законодавства України, дії позивача як замовника та гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 як виконавців за цими договорами направлені на створення наслідків, які обумовлені правовою природою договорів таких видів, що підтверджується складеними актами прийому-передачі наданих послуг та проведеними розрахунками.

Апеляційний суд вважає помилковими аргументи відповідача, з чим погодився суд першої інстанції, про трудовий характер відносин між позивачем та вказаними вище фізичними особами.

Як встановлено із змісту наведених вище цивільно-правових договорів, характеру визначених ними правовідносин, вказаними договорами встановлені умови, за якими отримання винагороди виконавцями здійснюється за конкретно виконані послуги на підставі підписаних сторонами актів приймання-передачі, а не за сам процес виконання трудових обов`язків протягом трудового дня. І саме в актах приймання-передачі зазначено відповідний обсяг послуг, що спростовує доводи відповідача про відсутність обумовленого договорами обсягу.

Також вбачається, що виконавці самостійно організовують процес надання послуг без застосування режиму праці замовника. Вказаними договорами встановлено надання певних послуг, без фіксації конкретного графіку роботи з обліком робочого часу та необхідністю дотримання виконавцями певного трудового розпорядку. Послуги, визначені в договорах, носять тимчасовий характер. У договорах відсутня будь-яка регламентація та організація трудової діяльності, обсяги та строки виконання конкретних робіт (послуг) встановлені та погоджені сторонами згідно умов договорів.

Зазначені особи, з якими позивачем укладені відповідні договори про надання послуг, не підпорядковувались жодному керівнику підприємства, організовували свою роботу та виконували її на власний ризик.

Апеляційний суд вважає такими, що ґрунтуються виключно на припущеннях, висновки відповідача, що згідно із специфікою роботи, послуги кур`єра та укладальника-пакувальника повинні виконувати штатні працівники ТОВ Віер Мінералз Україна за причиною того, що дані роботи мають постійний характер виконання, робота виконується відповідно до вказівок і під контролем іншої сторони; передбачає інтеграцію працівника в організаційну структуру підприємства; виконується виключно або головним чином в інтересах іншої особи, виконується особисто працівником; виконується відповідно до певного графіку та на робочому місці, яке вказується або узгоджується стороною, котра замовила її, має певну тривалість і передбачає певну спадкоємність, вимагає присутності працівника.

Ані укладеними зазначеними вище договорами, ані фактичними діями позивача та виконавців за цими договорами не підтверджено наявності умов, на які посилається відповідач.

Твердження відповідача, що позивачем в подальшому Наказом № 5-ШР від 02.05.2018 Про затвердження штатного розпису на підприємстві введена нова посада - кур`єр у кількості 1 штатної одиниці, з посадовим окладом 3730,00 грн., на яку згодом прийнято працівника за трудовим договором, що підтверджує необхідність на підприємстві такої штатної одиниці, апеляційний суд вважає помилковим, оскільки наведені обставини жодним чином не можуть кваліфікувати відносини між позивачем та ОСОБА_1 як трудові.

На момент укладення цивільно-правового договору з ОСОБА_1 обумовлені цим договором послуги не мали системного характеру. При цьому слід враховувати, що підприємство самостійно визначає необхідність постійного або тимчасового виконання певних робіт/надання послуг для забезпечення виробничого процесу і, як наслідок, необхідність у створенні додаткових робочих місць та прийняття осіб на роботу.

Також апеляційний суд не приймає посилання відповідача на той факт, що відповідно до умов договорів фізичні особи - виконавці для виконання робіт використовують матеріали та устаткування ТОВ Віер Мінералз Україна , надання обумовлених договорами послуг передбачає надання інструментів, матеріалів і механізмів стороною, яка замовила роботу.

По-перше такі умови не суперечать законодавчо визначеній правовій природі надання послуг, а крім того, в будь-якому випадку не є визначальною ознакою трудових відносин.

З огляду на вищевикладене, а також приймаючи до уваги, що діючим законодавством не передбачено обов`язок суб`єктів підприємницької діяльності укладати лише трудові договори, а недійсність вказаних цивільно-правових договорів не є предметом даного позову, апеляційний суд вважає помилковими висновки відповідача, що позивачем порушено вимоги трудового законодавства в частині допуску працівників до роботи без укладення трудового договору.

Приймаючи до уваги, що зазначені вище договори про надання послуг містять усі ознаки цивільно-правової угоди, а не трудових взаємовідносин, в діях позивача відсутній склад порушення, визначений ч.3 ст.24 КЗпП України, тому оскаржувані припис та постанова про накладення штрафу є протиправними.

Судом першої інстанції під час розгляду даної справи зроблено висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи та наявним у справі доказам, невірно застосовані норми матеріального права, що відповідно до ст.317 КАС України є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про задоволення позову, внаслідок чого рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст.ст. 310, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ВІЕР МІНЕРАЛЗ УКРАЇНИ задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2019 року у справі №160/4870/19 скасувати, прийняти нове рішення.

Позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу № ДН1461/1477/АВ/ТД-ФС/382 від 25.04.2019 у розмірі 250 380,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати припис Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про усунення виявлених порушень №ДН1461/1477/АВ/П від 23.04.2019.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк

суддя Н.А. Бишевська

суддя Я.В. Семененко