Постанова

від 24.03.2020 по справі 420/5045/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/5045/19

Категорія: 109020000 Головуючий в 1 інстанції: Марин П.П.

Місце ухвалення: м. Одеса

Дата складання повного тексту: 25.10.2019 р.

Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Бітова А.І.

суддів - Лук`янчук О.В.

- Ступакової І.Г.

у зв`язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, справа розглянута згідно п.1 ч.1 ст. 311 КАС України,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління (далі - ГУ) Держгеокадастру в Одеській області про:

- визнання протиправним та скасування Наказу ГУ Держгеокадастру в Одеській області №15-4511/13-19-СГ від 16 серпня 2019 року "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою" - згідно з яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, на території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населених пунктів) орієнтовною площею 2,0 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, в зв`язку з тим, що земельний масив, в якому розташована бажана до відведення земельна ділянка, вже надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою;

- зобов`язання ГУ Держгеокадастру у Одеській області ухвалити наказ (рішення) організаційно-розпорядчого характеру за заявою ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, згідно з графічними матеріалами, поданими в якості додатку до клопотання про надання дозволу на розроблення проекту відведення, - за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населених пунктів);

- стягнення з ГУ Держгеокадастру в Одеській області на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у сумі 37 500 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що є учасником бойових дій та має соціальні гарантії, передбачені Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2019 року по справі №420/844/19 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано протиправними дії ГУ Держгеокадастру в Одеській області щодо відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населених пунктів) та зобов`язано ГУ Держгеокадастру в Одеській області повторно розглянути клопотання про надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населених пунктів).

Відповідач, нібито на виконання рішення суду, видав Наказ №15-4511/13-19-СГ від 16 серпня 2019 року "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою" - яким відмовив ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки.

Позивач вважає, що дії та вищезазначений наказ відповідача є незаконними та протиправними. Підстави для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою на відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства є такими, що не відповідають законодавству України.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2019 року, ГУ Держгеокадастру в Одеській області повторно розглянуло клопотання та видало наказ №15-4511/13-19-СГ від 16 серпня 2019 року "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою", яким ОСОБА_1 відмовлено у зв`язку з тим, що на земельний масив, в якому розташована бажана до відведення земельна ділянка, вже надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою.

Стосовно вимоги щодо зобов`язання ГУ Держгеокадастру в Одеській області ухвалити наказ про надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення бажано земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, відповідач вказував на дискреційні повноваження ГУ Держгеокадастру в Одеської області та неможливість суду підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження .

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУ Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправним та скасування Наказу №15-4511/13-19-СГ від 16 серпня 2019 року та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано Наказ ГУ Держгеокадастру в Одеській області №15-4511/13-19-СГ від 16 серпня 2019 року "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою" - згідно з яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, на території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населених пунктів) орієнтовною площею 2,0 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, в зв`язку з тим, що земельний масив, в якому розташована бажана до відведення земельна ділянка, вже надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою.

Зобов`язано ГУ Держгеокадастру у Одеській області ухвалити наказ (рішення) організаційно-розпорядчого характеру за заявою ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, згідно з графічними матеріалами, поданими в якості додатку до клопотання про надання дозволу на розроблення проекту відведення, - за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населених пунктів).

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ГУ Держгеокадастру в Одеській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права.

Доводи апеляційної скарги:

- На підставі ст. 15-1, ч.4 ст. 122 ЗК України, пп.13 п.4 Положення про ГУ Держгеокадастру в Одеській області (затвердженого наказом Держгеокадастру №285 від 12 листопада 2019 року) Головне управління з 01 січня 2013 року розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення на території Одеської області, з наведеного вбачається, що ГУ Держгеокадастру в Одеській області має виключні повноваження на вирішення питання щодо надання або відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності;

- На виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2019 року по справі №420/844/19 та враховуючи наказ Головного управління від 11 березня 2079 року №15-1255/13-19-СГ, Головне управління видало наказ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою" від 16 червня 2019 року №15-4511/13-19-СГ, в якому зазначено, що на земельний масив надано дозвіл на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки, в тому числі, і на бажану до відведення земельну ділянку;

- ГУ Держгеокадастру в Одеській області надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності для подальшого продажу прав оренди на земельних торгах (аукціоні) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населених пунктів) з метою формування земельних ділянок (всього дві земельні ділянки) із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, для продажу права оренди на них на земельних торгах. На теперішній час виконавцем земельних торгів з вказаного масиву сформовано дві земельні ділянки з кадастровими номерами 5125081600:01:001:2721, 5125081600:01:001:2722 та наказом ГУ Держгеокадастру у Одеській області від 06 листопада 2019 року №15-7399/13-19 СГ призначені торги у продажу прав оренди вказаних ділянок;

- Надання ГУ Держгеокадастру в Одеській області позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянку у власність, на яку вже Головним управлінням видано наказ "Про проведення земельних торгів у формі аукціону", призведе до порушення принципів земельного законодавства, передбачених ст. 5 ЗК України, та до очевидних несприятливих наслідків для позивача у разі подальшого проходження процедури затвердження проекту відведення земельної ділянки, внаслідок чого позивач буде позбавлених права на завершення процедури відведення земельної ділянки та буде завдана матеріальна шкода у вигляді витрат на розроблення та погодження предпроектних рішень та проекту із землеустрою. Отже, з вище окреслених законодавчих приписів вбачається наявність у чинному законодавстві України обмежень, щодо передачі у користування земельної ділянки, віднесеної до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах, є підставною для відмови у надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки;

- Під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб`єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права, з урахування наведеного, позовна вимога про зобов`язання ГУ ухвалити наказ організаційно-розпорядчого характеру за заявою позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства не підлягає задоволенню, оскільки в такому разі відбудеться втручання суду у виключні (дискреційні) повноваження ГУ Держгеокадастру в Одеській області, що є неприпустимим.

Відзиву на апеляційну скаргу на адресу суду апеляційної інстанції не надходило.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ГУ Держгеокадастру у Одеській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.

Обставини встановлені судом першої інстанції, підтверджені судом апеляційної інстанції та неоспорені учасниками апеляційного провадження:

Кротенко О.А., відповідно до посвідчення серії МВ №006957 має право на пільги встановленні законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій (а.с.23).

Як встановлено судом з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га (а.с.21).

До вказаного клопотання позивачем додано: копію паспорта громадянина України, копію ідентифікаційного коду, графічний матеріал, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, копію документу, що підтверджує участь військовослужбовця у виконанні завдань щодо здійснення антитерористичних операцій у східних та південно-східних областях України.

Листом від 17 вересня 2018 року №К-11350/0-6612/0/37-12 відповідач відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Позивачем оскаржено вказану відмову до суду.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року по справі №420/844/19 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2019 року по справі №420/844/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 , до ГУ Держгеокадастру в Одеській області про визнання дій протиправними, зобов`язання здійснити певні дії, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року скасовано, а адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії ГУ Держгеокадастру в Одеській області щодо відмови у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населених пунктів).

Зобов`язано ГУ Держгеокадастру в Одеській області повторно розглянути клопотання про надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населених пунктів).

За результатами повторного розгляду клопотання позивача на виконання рішення суду, ГУ Держгеокадастру в Одеській області 19 серпня 2019 року прийнято Наказ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою" №15-4511/13-19-СГ, яким позивачу відмовлено у наданні дозволу розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населено пункту), орієнтовний розмір земельної ділянки 2,00 га, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, у зв`язку з тим, що на земельний масив, в якому розташована бажана до відведення земельна ділянка, вже надано дозвіл на розроблення документації землеустрою відповідно до Наказу ГУ Держгеокадастру в Одеській області "Про надання дозволу на розробку проектної документації" №15-1255/13-19-СГ від 11 березня 2019 року, який було прийнято в результаті розгляду клопотання Державного підприємства "Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" (а.с.24).

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу повторно відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на виконання рішення суду, тому суд першої інстанції переконаний, що в даному випадку не може йтися про втручання суду у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень у разі задоволення позову повністю, а тому ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача надати відповідний дозвіл.

Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-14, 73, 74, 77, 78 КАС України, пп."б" ч.1 ст. 81, ч.1 ст. 116, пп."в" ч.3 ст. 116, ч.ч.6, 7 ст. 118, ст. 121, ч.1 ст. 134, ч.3 ст. 135, ст. 136 ЗК України, ст. 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр", п.п.30, 34 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051, які регулюють спірні правовідносини.

Судова колегія не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду по справі №420/844/19 визнано протиправними дії ГУ Держгеокадастру в Одеській області щодо відмови у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки та зобов`язано ГУ Держгеокадастру в Одеській області повторно розглянути клопотання про надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населених пунктів).

Відповідно до вимог ст. 129-1 Конституції України - суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання.

Судова колегія зазначає, що відповідач приймаючи спірний наказ №15-4511/13-19-СГ від 16 серпня 2019 року, яким повторно відмовив позивачу у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою діяв всупереч вимогам ст. 129-1 Конституції України, абсолютно проігнорувавши правові позиції викладені у постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2019 року по справі №420/844/19.

Суд першої інстанції в рішенні по даній справі проаналізувавши норми Конституції України (ст.ст. 14, 19), ЗК України (ст.ст. 2, 3, 116, 118, 121), правові позиції викладені у постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2019 року по справі №420/844/19 прийшов до правильного висновку про протиправність відмови відповідача у наданні позивачу дозволу на розроблення документації із землеустрою.

Крім того, судова колегія зазначає, що суд першої інстанції правильно в судовому рішенні акцентував увагу на тому, що відповідач, розглядаючи заяву позивача, прийняв наказ, яким відмовив позивачу у надані дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зазначивши, що на земельний масив, в якому розташована бажана до відведення земельна ділянка, вже надано дозвіл на розроблення документації землеустрою відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру в Одеській області від 11 березня 2019 року №15-1255/13-19-СГ "Про надання дозволу на розробку проектної документації", який було прийнято в результаті розгляду клопотання Державного підприємства "Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" (а.с.24).

При цьому, підстави, за яких відповідачем відмовлено у задоволенні клопотання позивача, не передбачені ч.7 ст. 118 ЗК України, а тому така відмова є протиправною та такою, що не відповідає нормам чинного законодавства.

Також, важливим є те, що наказ ГУ Держгеокадастру в Одеській області від 11 березня 2019 року №15-1255/13-19-СГ "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою", яким, зокрема, була обґрунтована відмова позивачу у надані дозволу на розробку проекту землеустрою, винесено відповідачем вже після звернення позивача з відповідною заявою про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, на території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населених пунктів) орієнтовною площею 2,0 га, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

До того ж, відповідачем не було надано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції жодних документів відносно винесення наказу №15-1255/13-19-СГ від 11 березня 2019 року.

Стосовно доводу апелянта відносно неприпустимості суду зобов`язати його ухвалити наказ організаційно-розпорядчого характеру за заявою позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, оскільки в такому разі відбудеться втручання суду у виключні (дискреційні) повноваження відповідача, судова колегія зазначає наступне.

Дійсно, на законодавчому рівні правове поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень не визначено.

Судовою практикою сформовано позицію щодо поняття "дискреційних повноважень", під якими розуміються такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

При цьому, "дискреційні повноваження" не носять абсолютного характеру і не можуть ставити суб`єкти владник повноважень у "виключне становище" поза межами правового поля держави та надавати можливість ігнорувати норми Конституції та Законів України.

Стосовно даної справи неприпустимим є ігнорування апелянтом (відповідачем) вимог ст. 129-1 Конституції України, норм ЗК України та правових позицій викладених у постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2019 року по справі №420/844/19.

Суд першої інстанції правильно виходив з того, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Вказана позиція кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Однак, судова колегія звертає увагу, що позивачу повторно відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на виконання рішення суду, тому суд переконаний, що в даному випадку не може йтися про втручання суду у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень у разі задоволення позову повністю, а тому ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача надати відповідний дозвіл.

Така ж правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду у справі №825/602/17 від 23 травня 2018 року.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судова колегія не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.

Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області на залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий: Бітов А.І.

Суддя: Лук`янчук О.В.

Суддя: Ступакова І.Г.