Постанова

від 11.03.2020 по справі 914/1791/17

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2020 р. Справа №914/1791/17

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Матущака О.І.,

секретар судового засідання Кришталь М.Б.,

явка учасників справи:

від позивача - не з`явився;

від відповідача - Шевчишин І.З. довіреність №5/2020 від 02.01.2020;

від третьої особи-1 - не з`явився;

від третьої особи-2 - не з`явився;

від третьої особи-3 - не з`явився;

розглянув апеляційну скаргу Акціонерного товариства Українська залізниця б/н від 02.01.2020

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 17.12.2019, суддя: Іванчук С.В., м. Львів

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Галицька транспортна компанія

про поворот виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 10.04.201, у справі №914/1791/17

за позовом Акціонерного товариства Українська залізниця в особі філії Центр транспортної логістики акціонерного товариства Українська залізниця , м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Галицька транспортна компанія , м. Львів

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача :

1)Сколівського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП Галсільліс , м. Сколе, Львівська область

2)Державного підприємства Турківське лісове господарство , м. Турка, Львівська область

3)Державного підприємства Дрогобицьке лісове господарство , м. Дрогобич, Львівська область

про стягнення 852 074,85 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заяви про поворот рішення .

27.11.2019 в Господарський суд Львівської області звернулось ТОВ Галицька транспортна компанія (відповідач) з заявою №1044 від 22.11.2019 (а.с.19-22,т.6) про поворот виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 10.04.2018 у справі №914/1791/17 шляхом стягнення з АТ Укрзалізниця на користь ТОВ Галицька транспортна компанія 655 943,46 грн.

Вказана заява мотивована тим, що постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.04.2018 у справі №914/1791/17 скасовано, якою задоволено позов ПАТ Українська залізниця в особі філії Центр транспортної логістики до ТОВ Галицька транспортна компанія про стягнення 852 074,85 грн., на виконання якої відповідачем сплачено позивачу 655 943,46 грн. Оскільки за наслідками нового розгляду справи прийнято рішення Господарського суду Львівської області від 11.12.2018, яке залишене без змін постановою Західного апеляційного господарського від 09.09.2019, яким відмовлено в задоволенні позову, і не вирішено питання повороту раніше виконаного частково судового рішення (постанови Львівського апеляційного господарського суду від 10.04.2018 у справі №914/1791/17) в частині 655 943,46 грн.

Правовими підставами зазначає ч. 2, 5, 9, 10 ст. 333 ГПК України.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції .

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.12.2019 у справі №914/1791/17 вищезазначену заяву ТОВ Галицька транспортна компанія частково задоволено та ухвалено в порядку повороту виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 10.04.2018 у справі №914/1791/17 стягнути з Акціонерного товариства Українська залізниця в особі філії Центр транспортної логістики АТ Укрзалізниця на користь ТОВ Галицька транспортна компанія 630 912,26 грн.

Вказана ухвала мотивована тим, що відпала правова підстава (судове рішення) на виконання якої відповідачем перераховано позивачу 630 912,26 грн., а тому грошові кошти в цій сумі підлягають поверненню позивачем в порядку повороту виконання судового рішення. Судом відмовлено в частині повороту виконання рішення на суму 25 031,20 грн., оскільки дана сума не підтверджена належними доказами.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги .

Позивач просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні заяви про поворот виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 10.04.2018 у справі №914/1791/17, у зв`язку з: нез`ясуванням обставин, що мають значення для справи; недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушенням норм процесуального права.

Узагальнені доводи особи, що подала апеляційну скаргу .

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивача зазначає, що:

1)долучені платіжні доручення не відповідають вимогам п. 3.1 Глави 3 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженій постановою Правління Національного Банку України №22 від 21.01.2004 та зареєстрованій у Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за №377/8976, оскільки не містить підпису платника (особи уповноваженої розпоряджатись рахунком), який є обов`язковим реквізитом платіжного доручення;

2)всупереч п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженому постановою Правління Національного Банку України №75 від 04.07.2018 суд першої інстанції не встановив чи відповідають виписки з банківського рахунку відповідача встановленій формі їх надання, а тому не перевірив чи відповідають вони вимогам щодо належності та допустимості доказів;

3)витребувані у відповідача згідно ухвали від 29.11.2019 письмові пояснення (розрахунок) додано 12.12.2019, тобто з порушенням, встановленого строку, а тому судом мали бути залишені без розгляду;

4)суд не врахував клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

Узагальнені доводи та заперечення відповідача .

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач погодився з висновками місцевого господарського суду, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу місцевого господарського суду без змін.

В обґрунтування відзиву зазначає про безпідставність доводів апелянта про відсутність на платіжних дорученнях підпису платника (особи уповноваженої розпоряджатись рахунком), який є його обов`язковим реквізитом, оскільки долучені відповідачем до заяви платіжні доручення, оформлені за допомогою системи Інтернет-банк , та являються електронними документами, вимоги до яких регламентовані іншими нормами, ніж до паперових документів.

Доводи апелянта зводяться до заперечення форми платіжних доручень, однак ним не заперечуються обставини щодо фактичного проведення спірних безготівкових переказів.

Позивач мав достатньо часу для надання заперечень на заяву відповідача про поворот виконання рішення.

Апелянтом не враховано положення ч. 7 ст. 116 ГПК України за змістом якої строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

З цих підстав відповідач вважає, що доводи апелянта про пропуск встановленого судом строку на подання письмових пояснень, не відповідають фактичним обставинам справи.

В судове засідання 11.03.2020 з`явився представник відповідача.

Інші учасники в судове засідання не з`явились, причин неявки суд не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про час, дату та місце слухання справи, а тому в силу п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України апеляційний господарський суд ухвалив розглядати справу за їх відсутності.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а ухвалу місцевого господарського суду без змін.

Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи і заперечення, наведені в апеляційній скарзі та у відзиві, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини .

Предметом апеляційного оскарження є ухвала місцевого господарського суду про часткове задоволення заяви відповідача про поворот виконання рішення, а предметом апеляційного перегляду - наявність/відсутність підстав для повороту судового рішення.

Поворот виконання рішення - це процесуальна форма захисту прав боржника. Воно можливе лише після набрання судовим рішенням законної сили. Його суть - у поверненні стягувачем боржнику всього одержаного за скасованим рішенням.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 02 листопада 2011 року № 3-рп/2011 поворот виконання рішення - це процесуальна гарантія захисту прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав.

За приписами ч. 2 ст. 333 Господарського процесуального кодексу України встановлено, якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо при новому розгляді справи він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Відповідно до ч.ч. 6, 9, 10 ст. 333 Господарського процесуального кодексу України до заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем. Якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин першої - третьої цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Заява про поворот виконання може бути подана протягом одного року з дня ухвалення відповідного рішення суду апеляційної чи касаційної інстанції або з дня ухвалення рішення при новому розгляді справи.

За змістом указаної статті ГПК України, якщо обов`язок щодо вирішення питання про поворот виконання судового рішення не був виконаний судом апеляційної чи касаційної інстанції, відповідач вправі в межах річного строку звернутися до суду, у якому перебуває справа, із заявою про поворот виконання рішення. При цьому, відлік строку починає обраховуватись з моменту набрання законної сили судовим рішенням, яким відмовлено в задоволенні позову, чи задоволено позовні вимоги у меншому розмірі, чи закрито провадження у справі, чи залишено заяву без розгляду.

Отже, поворот виконання рішення, якщо цього вимагає відповідач, можливий у будь-якому випадку, незалежно від того, в якому порядку (апеляційному, касаційному чи за нововиявленими або виключними обставинами) скасовано судове рішення.

Судами встановлено, що рішенням Господарського суду Львівської області від 13.11.2017 у справі №914/1791/17 відмовлено в задоволенні позовних вимог АТ Українська залізниця в особі філії Центр транспортної логістики до ТОВ Галицька транспортна компанія про стягнення 852 074,85 грн.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.04.2018 у справі №914/1791/17 скасовано вищезазначене рішення Господарського суду Львівської області від 13.11.2017 у справі №914/1791/17 та прийнято нове, яким позовні вимоги задоволено.

17.04.2018 на виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 10.04.2018 у справі №914/1791/17 видано відповідні накази.

Постановою Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №914/1791/17 касаційну скаргу ТОВ Галицька транспортна компанія задоволено частково, скасовано рішення господарського суду Львівської області від 13.11.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.04.2018 у справі №914/1791/17, справу передано на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

За наслідками нового прийнято рішення Господарського суду Львівської області від 11.12.2018 у справі №914/1791/17, залишене без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 09.09.2019, про відмову в задоволенні позову.

Ухвалою Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №914/1791/17 відмовлено у задоволенні заяви АТ Українська залізниця в особі філії Центр транспортної логістики про поновлення пропущеного строку на подання касаційної скарги на оскарження рішення Господарського суду Львівської області від 11.12.2019 і постанови Західного апеляційного господарського суду від 09.09.2019 у справі № 914/1791/17 та відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою АТ Українська залізниця в особі філії Центр транспортної логістики на рішення Господарського суду Львівської області від 11.12.2019 і постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.09.2019 у справі № 914/1791/17.

Пунктом 6 статті 333 ГПК України унормовано, що до заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем.

Перерахування ТОВ Галицька транспортна компанія на користь АТ Укрзалізниця 630 912,26 грн. підтверджується копіями платіжними дорученнями: №536 від 02.05.2018 на суму 194 697,59 грн. (а.с.25,т.6), №648 від 29.05.2018 на суму 73 242,93 грн. (а.с.27,т.6), №766 від 12.06.2018 на суму 70 000,00 грн. (а.с.29,т.6), №843 від 21.06.2018 на суму 76 485,87 грн. (а.с.32,т.6), №896 від 04.07.2018 на суму 70 000,00 грн. (а.с.34,т.6), №983 від 24.07.2018 на суму 76 485,87 грн. (а.с.37,т.6), №1095 від 13.08.2018 на суму 70 000,00 грн. (а.с.39,т.6). окрім того, в матеріалах справи містяться їх оригінали (а.с.96-102,т.6).

Також, на підтвердження реальності здійснення зазначених грошових переказів додані відповідні виписки з банківського рахунку №260056193 (а.с.26, 28, 30, 31, 33, 35, 36, 38, 40,т.6).

Окрім того судом встановлено, що ці безготівкові грошові перекази здійснені з призначенням платежу: на виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 10.04.2018 у справі №914/1791/17 по договору №3126/167-2014 від 24.04.2014 .

Всі вищезазначені платіжні доручення містить відмітки Інтернет-банк .

Статтею 5 Закону України Про електронний документ передбачено, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Відповідно до п. 10.5 Глави 10 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженій постановою Правління Національного Банку України №22 від 21.01.2004 та зареєстрованій у Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за №377/8976, реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором між банком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити такі з них: дату і номер; найменування, код платника та номер його рахунку; найменування, код одержувача та номер його рахунку; суму цифрами; призначення платежу; електронний(і) підпис(и) відповідно до вимог, установлених нормативно-правовим актом Національного банку з питань застосування електронного підпису в банківській системі України; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити".

Натомість обов`язкові реквізити, які має містити платіжне доручення в довільній формі передбачені п. 3.1 Глави 3 цієї ж Інструкції.

Отже, спірні платіжні доручення за своєю правовою природою є електронними, а не паперовими документами (довільна форма), а тому їх форма регламентується різними нормами права.

З цих підстав апеляційний господарський суд погоджується з твердженнями відповідача, які викладені у відзиві, про те що форма платіжних доручень регулюється п. 10.5 Глави 10 Інструкції, а не п. 3.1 Глави 3 Інструкції. Відповідно спростовуються доводи апеляційної скарги в цій частині.

Що стосується списання 25 031,20 грн. з особового рахунку підтверджується випискою з особового рахунку станом на 01.05.2018 (а.с.23,т.1).

Як вбачається із долученої копії виписки з особового рахунку відповідача станом на 01.05.2018, у даному документі не зазначено призначення вказаних заявником наявних на рахунку коштів, зокрема щодо виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 10.04.2018 у справі №914/1791/17. Доказів списання установою банку вказаної суми у розмірі 25 031,20 грн. з рахунку відповідача та зарахування на рахунок позивача не надано. Первинних документів бухгалтерського обліку, які підтверджують проведення оплати відповідачем на виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 10.04.2018 у справі №914/1791/17 на рахунок позивача коштів у розмірі 25031,20 грн. не представлено, доказів коригування, зміни призначення платежу сторонами, згідно постанови Львівського апеляційного господарського суду від 10.04.2018, сплачених коштів із доказами їх сплати, також не представлено.

Відтак, місцевий господарський суд дійшов до правильного висновку, що подана виписка з особового рахунку відповідача складена заявником не є належним доказом в підтвердження проведення оплат на виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 10.04.2018 у справі №914/1791/17, тому заява в частині стягнення з позивача на користь відповідача коштів у сумі 25 031,20 грн. в порядку повороту виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 10.04.2018 у справі №914/1791/17 є необґрунтованою та не підтвердженою належними доказами.

Отже, у справі, що розглядається, документально підтверджено, що позивач отримав від відповідача грошові кошти в розмірі 630 912,26 грн. за рішенням суду - постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.04.2018 у справі №914/1791/17. Тобто вказана сума коштів виплачена відповідачем позивачу не добровільно, а на виконання судового рішення, яке у подальшому скасовано.

При цьому, після прийняття кінцевого судового рішення в даній справі за наслідками нового розгляду, питання про поворот виконання рішення судами не було вирішено.

Поворот виконання рішення - це процесуальна гарантія захисту майнових прав учасників справи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням.

Тому суди на забезпечення такої гарантії відновлення прав учасників процесу, як поворот виконання рішення мають задовольняти відповідні заяви та повертати відповідачеві стягнуті кошти за скасованим судовим рішенням, у разі відсутності обмежень, установлених законом.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції не порушує принцип рівності сторін, верховенства права та пропорційності і відповідає вимогам норм процесуального права щодо захисту прав боржника шляхом повернення сторін виконавчого провадження в попереднє становище.

Доводи апеляційної скарги про те, що витребувані у відповідача згідно ухвали від 29.11.2019 письмові пояснення (розрахунок) додано 12.12.2019, тобто з порушенням, встановленого строку, а тому судом мали бути залишені без розгляду, спростовуються наявним у матеріалах справи поштовим конвертом, з якого вбачається, що ці пояснення здані на пошту в межах строку встановленого судом, що відповідає ч. 7 ст. 116 ГПК України за змістом якої строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

Судом першої інстанції правильно встановлено відсутність обов`язкових правових підстав для відкладення розгляду справи, які визначені ч. 2 ст. 202 ГПК України, а тому відхиляються доводи апелянта в цій частині.

Окрім того, наведені обставини не можуть слугувати підставою для скасування правильного по суті рішення суду першої інстанції.

Звертаючись з апеляційною скаргою, позивач не спростував висновки суду першої інстанцій щодо правових підстав для часткового задоволення заяви про поворот виконання судового рішення та не довів неправильного застосування судом норм процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого ним судового рішення.

Зважаючи на викладене, апеляційний суд дійшов висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення без змін ухвали суду першої інстанції.

Частиною 3 статті 13 та частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч. 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 129 ГПК України понесені судові витрати у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 2102,00 грн. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 236, 269, 270, 271, 275, 276, 282, 287, 333 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу Акціонерного товариства Українська залізниця б/н від 02.01.2020 - залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Львівської області від 17.12.2019 у справі №914/1791/17 - залишити без змін.

Судовий збір в розмірі 2102,00 грн. покласти на апелянта.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий (суддя-доповідач): С.М. Бойко

Судді: Т.Б. Бонк

О.І. Матущак

Повний текст постанови підписано 20.03.2020.