Постанова

від 17.03.2020 по справі 914/1368/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

---

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2020 р. Справа №914/1368/19

м.Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді М.І. Хабіб,

суддів О.П. Дубник,

О.В. Зварич,

секретар судового засідання Карнидал Л.Ю.,

за участю представників сторін:

позивача: Гарбузюка Р.О. (директора),

відповідача: не з`явився (належно повідомлений),

розглянувши апеляційну скаргу Малого приватного підприємства "ГРО" №1368-5 від 13.12.2019

на рішення Господарського суду Львівської області від 14.11.2019, повний текст рішення складено 25.11.2019,

у справі № 914/1368/19 (суддя Долінська О.З.),

за позовом : Малого приватного підприємства "ГРО", м. Львів

до відповідача: Львівської міської ради, м. Львів

про визнання укладеним договору оренди землі

В С Т А Н О В И В:

15.07.2019 МПП ГРО звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Львівської міської ради про визнання укладеним Львівською міською радою та МПП ГРО договору оренди землі від 12.03.2019 з дня набрання рішенням суду законної сили та здійснення державної реєстрації прав оренди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ухвалою від 20.09.2018 № 3978 Про продовження МПП ГРО терміну оренди земельної ділянки на вул. Міжгірній, 52 міська рада ухвалила продовжити МПП ГРО на 5 років термін оренди земельної ділянки площею 0,0545 га на вул. Міжгірній, 52 (кадастровий номер 4610137200:07:004:0056) для обслуговування виробничої будівлі. Пунктом 2.1.1. вказаної ухвали зобов`язано МПП ГРО у 3-місячний термін укласти з Львівською міською радою договір оренди землі та зареєструвати його відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень . Позивач вказує, що після отримання витягу з Державного земельного кадастру з правильною адресою земельної ділянки (у ДЗК були внесені зміни у зв`язку з тим, що земельна ділянка була зареєстрована за неіснуючою адресою: вул. На Викопах, 10 у м.Львові ) листом від 29.01.2019 № 2 він направив Львівській міській раді проект договору оренди землі у трьох примірниках, однак міська рада у відповідь направила свій проект договору оренди землі у трьох примірниках. Позивач склав протокол розбіжностей до договору, про що зробив застереження у договорі і листом від 12.03.2019 № 11 надіслав Львівській міській раді три примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. У зв`язку з відсутністю письмової згоди Львівської міської ради щодо умов протоколу розбіжностей державний реєстратор Хміляр Х.А. відмовила у реєстрації прав позивача на земельну ділянку. Позивач посилається, зокрема, на ч.1 ст. 649 ЦК України та вказує, що відповідач не погоджується з редакцією 5-ти пунктів договору (пункти 3, 14, 31, 39 та 43) в редакції позивача, викладеній у протоколі розбіжностей до договору, тому в цій частині спір підлягає вирішенню судом. При цьому зазначає, що підписаний ним з протоколом розбіжностей договір оренди землі свідчить про досягнення сторонами згоди щодо укладення договору оренди землі на основі типових умов, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 № 220 (зі змінами), і ця постанова підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 14.11.2019 у справі №914/1368/19 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 26.11.2019) позов задоволено частково. Визнано укладеним Львівською міською радою та МПП "ГРО" з дня набрання рішенням законної сили та здійснення державної реєстрації прав оренди договір оренди землі від 12.03.2019, в редакції, викладеній в резолютивній частині рішення.

Щодо редакції пункту 3 договору суд задовольнив позовну вимогу частково, виклавши його в такій редакції: На земельній ділянці розміщені об`єкти нерухомого майна: двоповерхова кам`яна нежитлова будівля з підвалом та мезоніном-загальною площею 564,5 кв.м,з приміщенням поста охорони-прибудови до будівлі, із зовнішньою огорожею та асфальтовим покриттям території, а також належними до будівлі внутрішніми та зовнішніми комунікаціями електрогазопостачання, водопостачання та водовідведення, що належать орендарю.

Суд задовольнив вимоги позивача про викладення пунктів 31,39,43 договору в запропонованій ним в протоколі розбіжностей редакції.

У задоволенні вимоги позивача про викладення пункту 14 договору, в запропонованій ним у протоколі розбіжностей редакції, а саме: у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, орендар несе відповідальність, визначену Податковим кодексом України, суд відмовив. Суд дійшов висновку про викладення пункту 14 договору оренди землі в редакції Типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 № 220.

При цьому суд виходив з положень ч.4 ст.179, ч.1 ст.180 ГК України та Типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 № 220, та частково погодився із запропонованою відповідачем редакцією пункту 14, викладеною у договорі оренди від 12.03.2019.

В договорі оренди землі від 12.03.2019, який суд визнав укладеним, суд виклав пункт 14 договору у такій редакції:

У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором:

- у 10-денний строк сплачується штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати, встановленої цим договором;

- стягується пеня у розмірі, відсотків несплаченої суми за кожен день прострочення.

Позивач (МПП "ГРО") не погодився з рішенням суду першої інстанції в частині визначення умов пункту 14 договору оренди землі , оскаржив його в апеляційному порядку, просить в цій частині змінити рішення та викласти пункт 14 договору в такій редакції: "У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, орендар несе відповідальність, визначену Податковим кодексом України".

Позивач вважає, що визначені судом умови пункту 14 договору суперечать закону. Скаржник посилається на статті 14, 113, 126, 265,288 Податкового кодексу України та вказує, що відповідальність за порушення строків сплати орендної плати за земельну ділянку комунальної власності регулюється виключно Податковим кодексом України. Разом з тим, позивач стверджує, редакція пункту 14 Типового договору може застосовуватися лише при передачі в оренду земель приватної власності. Також вказує, що Господарський кодекс України не регулює земельних відносин, тому вважає помилковим застосування судом першої інстанції норм цього Кодексу при вирішенні даного спору.

Ухвалами Західного апеляційного господарського суду від 23.12.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача, розгляд справи призначено на 04.02.2020.

Ухвалою від 04.02.2020 розгляд справи відкладено на 25.02.2020.

Ухвалою від 25.02.2020 розгляд справи відкладено на 17.03.2020.

У судовому засіданні 17.03.2020 представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги та надав усні пояснення.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

За приписами ч.12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи , належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, апеляційний суд встановив наступне.

Львівська міська рада прийняла ухвалу від 20.09.2018 № 3978 Про продовження МПП ГРО терміну оренди земельної ділянки на вул. Міжгірній, 52 , якою ухвалила продовжити МПП ГРО на 5 років термін оренди земельної ділянки площею 0,0545 га на вул. Міжгірній, 52 (кадастровий номер 4610137200:07:004:0056) для обслуговування виробничої будівлі. Пунктом 2.1.1. ухвали зобов`язано МПП ГРО у 3-місячний термін укласти з Львівською міською радою договір оренди землі та зареєструвати його відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ( а.с. 16).

При підготовці документів для укладення договору позивач з`ясував, що земельна ділянка кадастровий номер 4610137200:07:004:0056 зареєстрована міською радою у Державному земельному кадастрі за іншою адресою: вул. На Викопах, 10 у м.Львові, якої у м.Львові не існує, у зв`язку з чим позивач був змушений укласти з спеціалізованою землевпорядною організацією договір від 19.10.2018 № 386 на виготовлення Технічної документації із землеустрою. Після погодження виготовленої документації Львівською міською радою до Державного земельного кадастру у січні 2019 року були внесені зміни щодо адреси земельної ділянки( а.с. 17-32).

Після отримання витягу з ДЗК листом від 29.01.2019 № 2 позивач направив Львівській міській раді проект договору оренди землі у трьох примірниках. Львівська міська рада у відповідь листом від 18.02.2019 № 2403-вих-619 надіслала позивачу свій проект договору оренди землі від 12.03.2019 у трьох примірниках (а.с.45-46), в якому виклала, зокрема, пункт 14 договору в такій редакції: У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором:

- у 10-денний строк сплачується штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати, встановленої цим договором;

- стягується пеня у розмірі, розрахованому відповідно до Податкового кодексу України.

Позивач підписав договір з протоколом розбіжностей, в якому виклав пункти 3, 14, 31,39,43 договору в іншій редакції, ніж запропонована міською радою. Так, пункт 14 договору позивач виклав у такій редакції: У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, орендар несе відповідальність, визначену Податковим кодексом України ( а.с. 37-44).

Листом від 12.03.2019 № 11 позивач надіслав Львівській міській раді три примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором(а.с. 47).

В подальшому сторони не дійшли згоди щодо спірних пунктів договору, а державний реєстратор Хміляр Х.А. відмовила у реєстрації прав позивача на земельну ділянку, у зв`язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.

Дослідивши обставини справи, доводи скаржника, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 16 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно ч. 1 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу ,шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Частиною 9 статті 93 ЗК України передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України Про оренду землі № 161-XIV (далі - Закон № 161-XIV) орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Статтею 13 Закону № 161-XIV визначено, що договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону( ч.2 ст. 16 Закону № 161-XIV)

Відповідно до ст.14 цього Закону договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

За приписами статті 15 Закону № 161-XIV істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Згідно з ч.1 ст. 36 Закону № 161-XIV у разі невиконання зобов`язань за договором оренди землі сторони несуть відповідальність згідно із законом та договором.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов`язання забезпечується, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання ( ст. 549 ЦК України).

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом ( ч.2 ст.551 ЦК України).

Згідно з ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

За приписами ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Податковим кодексом України в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин, встановлено:

- плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності(підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14);

- підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки; договір оренди земель державної і комунальної власності укладається за типовою формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України ( пункт 288.1 статті 288);

- платником орендної плати є орендар земельної ділянки( пункт 288.2 статті 288);

- об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду( пункт 288.3 статті 288);

- розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем( пункт 288.4 статті 288);

- штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України ( пункт 113.3 статті 113);

- на суми грошового зобов`язання, визначеного підпунктами 129.1.1 та 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, коли її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов`язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день; на суми грошового зобов`язання, визначеного підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), нараховується пеня за кожний календарний день прострочення у його сплаті, починаючи з 91 календарного дня (з 271 календарного дня у разі здійснення платником податків самостійного коригування відповідно до підпункту 39.5.4 пункту 39.5 статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання, із розрахунку 100 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день ( пункт 129.4 статті 129);

- зазначений розмір пені застосовується щодо всіх видів податків, зборів та інших грошових зобов`язань, крім пені, яка нараховується за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що встановлюється відповідним законодавством ( пункт 129.5 статті 129).

Загальний порядок укладення договорів встановлений статтею 638 Цивільного кодексу України ( далі - ЦК України) та статтею 181 Господарського кодексу України (далі -ГК України).

Згідно з ч. 1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згода з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згода.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа( ч.1 ст.181 ГК України).

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови ( ч.4 ст.179 ГК України).

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства (ч.1 ст.180 ГК України).

Отже, згідно з названими вище нормами законодавства договір оренди земель державної і комунальної власності укладається за типовою формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України (п.288.1 ст.288 ПК України). Договір оренди землі повинен містити істотні умови, визначені ст. 15 Закону № 161-XIV, зокрема, розмір та строки сплати орендної плати та відповідальність за невнесення орендної плати.

Постановою Кабінету Міністрів України Про затвердження Типового договору оренди землі від 03.03.2004 № 220 затверджено Типовий договір оренди землі.

За змістом пункту 14 Типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 № 220 із змінами, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, у 10-денний строк сплачується штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати, встановленої цим договором; стягується пеня у розмірі

---

відсотків несплаченої суми за кожний день прострочення.

Тобто Типовий договір оренди землі передбачає за невнесення орендної плати у строки, визначені договором, сплату орендарем штрафу та пені , визначає розмір штрафу, проте не визначає розміру пені, в той же час в силу приписів ст.547 та ч.2 ст. 551 ЦК України, ст. 15 Закону № 161-XIV, розмір пені має бути визначений договором.

Матеріалами справи підтверджено , що у запропонованому відповідачем договорі оренди землі пункт 14 викладений у такій редакції: У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, у 10-денний строк сплачується штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати, встановленої цим договором, та стягується пеня у розмірі, розрахованому відповідно до Податкового кодексу України.

У протоколі розбіжностей до договору позивач виклав пункт 14 договору у такій редакції : У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, орендар несе відповідальність, визначену Податковим кодексом України.

Суд першої інстанції дійшов висновку про викладення пункту 14 договору в редакції Типового договору та визнав укладеним договір оренди землі від 12.02.2019 з такою редакцією пункту 14 цього договору : У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором:

- у 10-денний строк сплачується штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати, встановленої цим договором;

- стягується пеня у розмірі, відсотків несплаченої суми за кожен день прострочення.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правомірно відхилив доводи позивача про викладення пункту 14 договору у запропонованій ним у протоколі розбіжностей редакції, оскільки пунктом 288.1 статті 288 Податкового кодексу України в імперативному порядку встановлено, що договір оренди земель державної і комунальної власності укладається за типовою формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, в той час як запропонована позивачем у протоколі розбіжностей редакція цього пункту не відповідає Типовому договору, не визначає конкретного виду відповідальності та розміру штрафних санкцій.

Доводи скаржника про те, що редакція пункту 14 Типового договору може застосовуватися лише при передачі в оренду земель приватної власності, відхиляються як такі, що суперечать закону.

Апеляційний суд також відхиляє доводи скаржника про неправомірне застосування судом першої інстанції норм Господарського кодексу України при вирішенні даного спору, оскільки судом застосовані саме ті норми цього Кодексу ( ст.ст.179, 180,181 ГК України), які визначають загальний порядок укладення будь-яких договорів.

Відтак апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів скаржника та відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Водночас, апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції про викладення пункту 14 договору в частині стягнення пені в редакції Типового договору, оскільки, як вказано вище, Типовим договором не визначений розмір пені, який сплачує орендар у разі невнесення орендної плати у встановлені договором строки, що унеможливлює її стягнення при порушенні орендарем строків сплати орендної плати. Разом з тим, розмір пені як одного із видів забезпечення виконання зобов`язання та відповідальності орендаря має бути визначений в договорі в силу вимог закону ( ст.ст.546 ,547, 549 ,551,611ЦК України, ст. 15 ЗУ Про оренду землі ).

Зі змісту Типового договору оренди землі в частині стягнення пені (стягується пеня у розмірі

---

відсотків несплаченої суми за кожний день прострочення) випливає, що цей договір передбачає конкретизацію сторонами його умов в частині визначення розміру пені при укладенні певного договору оренди землі, що узгоджується з приписами названих вище норм закону.

Запропонована міською радою редакція пункту 14 договору в частині сплати штрафу відповідає Типовому договору, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 № 220, та передбачає стягнення пені у розмірі, розрахованому відповідно до Податкового кодексу України, що не суперечить нормам чинного законодавства.

Ці обставини дають підстави для висновку, що пункт 14 оренди землі договору підлягав викладенню в редакції, запропонованій міською радою.

Згідно з ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч.1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За приписами ч.4 ст. 277 ГПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що суд першої інстанції не повно з`ясував обставин, що мають значення для справи, внаслідок чого неправильно застосував норми матеріального права та визнав укладеним договір оренди землі з умовами пункту 14 в частині стягнення пені за невнесення орендної плати у встановлені договором строки, який не передбачає ні розміру пені, ні порядку виизначення її розміру, що суперечить законодавству.

Відтак апеляційній суд вважає, що рішення суду першої інстанції щодо викладення пункту 14 договору в частині стягнення пені, а саме: стягується пеня у розмірі, відсотків несплаченої суми за кожен день прострочення, належить змінити та викласти пункт 14 договору в цій частині у такій редакції: стягується пеня у розмірі, розрахованому відповідно до Податкового кодексу України.

В іншій частині пункт 14 договору належить залишити без змін.

Рішення суду першої інстанції в частині визначення інших умов договору оренди землі не оскаржене, відтак не переглядається апеляційним судом.

Судовий збір за перегляд рішення апеляційним судом згідно із ст. 129 ГПК України належить покласти на скаржника.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 277, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

1. У задоволенні апеляційної скарги МПП Гро відмовити.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 14.11.2019 у справі №914/1368/19 змінити в частині абзацу третього пункту 14 договору оренди землі від 12 березня 2019року, викладеного в резолютивній частині рішення.

Викласти абзац третій пункту 14 договору оренди землі від 12 березня 2019року, викладеного в резолютивній частині рішення, в такій редакції: стягується пеня у розмірі, розрахованому відповідно до Податкового кодексу України.

В іншій частині рішення залишити без змін.

3. Судовий збір за перегляд рішення апеляційним судом покласти на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку у строки та в порядку, визначені статями 286-291 ГПК України.

5. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Повний текст постанови складено 19.03.2020.

Головуючий-суддя М.І. Хабіб

Судді О.П. Дубник

О.В. Зварич