Вирок

від 24.03.2020 по справі 692/564/17

ЧОРНОБАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 692/564/17

1-кп/709/12/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2020 року смт Чорнобай

Чорнобаївський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Чорнобаївського районного суду Черкаської області кримінальне провадження № 12017250120000108, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 березня 2017 року, за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,українця,громадянина України,який народивсяу с.Білоусівка Драбівськогорайону Черкаськоїобласті,зареєстрований заадресою:

АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , з середньою спеціальною освітою, неодруженого, непрацюючого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, депутатом,учасником бойовихдій,ліквідатором чипостраждалим віднаслідків ЧАЕСне являється, раніше судимого:

-9 грудня 2017 року Драбівським районним судом Черкаської області за ч. 1

ст. 185 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 850,00 гривень;

-25 вересня 2018 року Соснівським районним судом м. Черкаси за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді 2 років позбавлення волі, на підставі ст. 71 КК України до покарання приєднано покарання у виді штрафу за вироком Драбівського районного суду Черкаської області від 9 грудня 2017 року, яке слід виконувати самомстійно,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст.121 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - ОСОБА_4 ,

представника потерпілого - ОСОБА_5 ,

обвинуваченого - ОСОБА_3 ,

захисника - ОСОБА_6 ,

в с т а н о в и в:

Обвинувачений ОСОБА_3 , будучи раніше засудженим 9 лютого 2017 року Драбівським районним судом Черкаської області за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у вигляді штрафу в розмірі 850,00 гривень, судимість в установленому порядку не знята та не погашена, на шлях виправлення та перевиховання не став і скоїв новий злочин, а саме

8 березня 2017 року близько 15:00 в с. Білоусівка Драбівського району Черкаської області, знаходячись на подвір`ї домоволодіння АДРЕСА_3 , де проживає ОСОБА_7 , на ґрунті неприязних відносин, що виникли через його співмешканку ОСОБА_8 із потерпілим ОСОБА_9 , бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, діючи з прямим умислом, спрямованим на спричинення тілесних ушкоджень, умисно наніс один удар обухом сокири в потиличну частину голови ОСОБА_9 , який в цей момент знаходився в положенні наприсідки, від якого останній упав вперед, упершись обличчям в землю, внаслідок чого йому були завдані тілесні ушкодження у вигляді: травми голови з відкритим переломом потиличної кістки справа, субдуральною гематомою, забоєм-стисненням головного мозку, забійною раною голови, переломом кісток носа, які згідно з висновком судово-медичного експерта від 12 травня 2017 року № 05-8-01/162 відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, у зв`язку з небезпекою для життя.

Суд визнає доведеним наведене формулювання обвинувачення та кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 121 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

При цьому обвинуваченому ОСОБА_3 інкримінувалося вчинення даного кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння. Крім того, вказана обставина зазначалася в обвинувальному акті як обтяжуюча покарання останньому.

Проте, суд вважає, що така обставина не знайшла свого підтвердження в ході судового розгляду. Сам обвинувачений ОСОБА_3 перебування у стані алкогольного сп`яніння заперечив.

Так, належних і допустимих доказів на підтвередження перебування обвинуваченого ОСОБА_3 у стані алкогольного сп`яніння на момент вчинення кримінального правопорушення матеріали кримінального провадження не містять, а покази свідків ОСОБА_8 і ОСОБА_7 щодо перебування останнього у стані алкогольного сп`яніння суд до уваги не приймає, оскільки вказані свідки не є фахівцями у галузі медицини, їх думка з цього питання є суб`єктивною та вони не свідчили, що вживання алкоголю обвинуваченим ОСОБА_3 відбувалося безпосередньо в їх присутності.

Таким чином суд дійшов висновку про виключення з формулювання обвинувачення обставини щодо перебування обвинуваченого ОСОБА_3 у стані алкогольного сп`яніння на момент вчинення кримінального правопорушення та невизнання такої обставини як обтяжуючої покарання останньому.

Під час судових дебатів у судовому засіданні 23 березня 2020 року обвинувачений ОСОБА_3 пояснив, що злого умислу на спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_9 в нього не було, оскільки його дії були спроковані саме поведінкою останнього. Просив суворого його не карати. Водночас під час допиту у судовому засіданні 23 липня 2019 року обвинувачений ОСОБА_3 показав, що

8 березня 2017 року він спокійно відпочивав, до нього зайшов потерпілий ОСОБА_9 , з яким він мав більш-менш нормальні стосунки, та вони разом пішли до ОСОБА_10 , де потерпілий ОСОБА_9 випив 100 гр горілки. Вони мали жарити шашлики, але між його співмешканкою ОСОБА_8 та потерпілим ОСОБА_9 виник конфлікт. Остання не хотіла щоб він жарив шашлики з потерпілим ОСОБА_9 , оскільки мала до нього неприязнь, бо той бив свою матір. З приводу події пояснив, що сокира, топорище на яку він сам зробив буквально за день до того, оскільки воно було зламане, була встромлена, він її витягнув і крутив у руках. Вибігла його співмешканка ОСОБА_8 , сказала щоб віддав сокиру, а що далі відбулося він не пам`ятає, зокрема як бив потерпілого

ОСОБА_9 і сам момент удару. Пам`ятає як потерпілий ОСОБА_9 сидів на пеньку, потім побачив як той лежить у крові, шапку здвинулася. Він забіг у будинок просив ОСОБА_7 викликати швидку допомогу, а коли вийшов, то потерпілого ОСОБА_9 вже не було.

Встановлені судом обставини про доведеність вини обвинуваченого

ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення у кримінальному провадженні № 12017250120000108 ґрунтуються на досліджених у судових засіданнях доказах, зокрема:

-показах потерпілого ОСОБА_9 , який показав, що про обставини нанесення йому тілесних ушкоджень він ні чого не пам`ятає, тільки зі слів свідка ОСОБА_7 та з процедури відтворення йому відомо, що сокира стирчала в пеньку, а ОСОБА_3 взяв її і вдарив його по голові за те, що він обізвав його співмешканку ОСОБА_8 . Відносно наявністі в нього будь-якого конфлікту з ОСОБА_8 заперечив, але казав обвинуваченому ОСОБА_3 щоб він з нею не водився. До цих подій вони з ОСОБА_3 товаришували і разом вживали алкоголь. Внаслідок отриманої травми він отримав інвалідність;

-показах свідка ОСОБА_7 про те, що 8 березня 2017 року ОСОБА_9 разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_8 прийшли до нього в гості, він в той час лагодив велосипед. ОСОБА_9 сидів навпроти і обізвав ОСОБА_8 , а ОСОБА_3 витяг сокиру з колоди і вдарив ззаду ОСОБА_9 по голові. Це бачив особисто він і

ОСОБА_8 . ОСОБА_9 і ОСОБА_3 були напідпитку. Коли ОСОБА_3 вихватив сокиру, то не відразу наніс удар обухом, потім після удару відкинув її та на його обличчі був вираз страху. Вбивати ОСОБА_3 не хотів, наніс лише один удар.

ОСОБА_9 впав і потекла кров. Він побіг в хату з метою викликати швидку допомогу, але зайшов ОСОБА_3 і сказав її не викликати, оскільки ОСОБА_9 пішов.

ОСОБА_8 була твереза. Коли ОСОБА_3 і ОСОБА_9 до нього прийшли, вони вже мали суперечку між собою. Після цього ОСОБА_9 він бачив 9 березня 2017 року, той лежав, мав гематому, приходила його мати;

-показах свідка ОСОБА_11 про те, що він був присутнім під час проведення слідчого експерименту. ОСОБА_3 показував, як бив ОСОБА_9 сокирою, був один удар. Проводилася відеозйомка. Слідчий експеримент проводився у дворі. Під час самої події він присутнім не був;

-показах свідка ОСОБА_12 про те, що подія мала місце 8 березня 2017 року. Її дома не було. Вона була присутня під час проведення слідчого експерименту.

ОСОБА_3 все показував добровільно, без тиску. Подія була до 15:00. Потерпілий ОСОБА_9 часто викликав конфлікти, випивав;

-показах свідка ОСОБА_8 про те, що під час нанесення ОСОБА_3 . ОСОБА_9 удару вона була в будинку, пила чай з ОСОБА_13 , прізвища не пам`ятає. Зайшов ОСОБА_3 і сказав, що вдарив ОСОБА_9 обухом сокири по голові. Подія мала місце по обід. Конфлікту з ОСОБА_9 вона не мала. Топорище вона не чипала. Вони хотіли викликати швидку допомогу. ОСОБА_9 не бачила, оскільки була збентежена та плакала. ОСОБА_9 і ОСОБА_3 були п`яні, вона не пила;

-протоколі огляду місця події від 11 березня 2017 року з доданою фототаблицею, згідно з яким оглянуто домоволодіння, що належить ОСОБА_11 та знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , вилучено сліди бурої речовини, за зовнішніми ознаками схожої на кров з частиною ґрунту, чоловічу чорну шапку та сокиру (т. 2, а.с. 13-14);

-висновку експерта від 12 травня 2017 року № 05-8-01/162, згідно з яким у

ОСОБА_9 виявлено тілесні ушкодження у вигляді травми голови з відкритим переломом потиличної кістки справа, субдуральною гематомою, забоєм-стисненням головного мозку, забійною раною голови, переломом кісток носа. Вказані тілесні ушкодження виникли від дії тупого предмету чи предметів, не виключено в термін, вказаний в постанові, відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, в зв`язку з небезпекою для життя

(т. 2, а.с. 73-76);

-протоколі проведення слідчого експерименту від 22 травня 2017 року з доданими фототаблицями за участі свідка ОСОБА_7 , згідно з яким останній розповів та показав про події, що відбулися 8 березня 2017 року за участі потерпілого ОСОБА_9 та обвинуваченого ОСОБА_3 , а саме як ОСОБА_3 наніс один удар обухом сокири ОСОБА_9 по голові (т. 2, а.с. 81-84);

-протоколі проведення слідчого експерименту від 29 травня 2017 року з доданими фототаблицями за участі підозрюваного ОСОБА_3 , згідно з яким останній розповів та показав про події, що відбулися 8 березня 2017 року за його та потерпілого ОСОБА_9 участі, а саме як він наніс останньому удар обухом сокири по голові (т. 2, а.с. 102-105).

Крім того, судом береться до уваги висновок судово-психіатричного експерта від 14 березня 2019 року № 61, згідно з яким обвинувачений ОСОБА_3 в період інкримінованого йому діяння на хронічне психічне захворювання, недоумство, тимчасовий хворобливий розлад психічної діяльності або інший хворобливий стан психіки не страждав; виявляв раніше і виявляє в теперішній час психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкголю; в період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння, міг усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними; в теперішній час на будь-яке психічне захворювання також не страждає, може усвідомлювати совї дії (бездіяльність) і керувати ними, може постати перед слідством та судом і нести кримінальну відповідальність; застосування примусових заходів медичного характеру не потребує (т. 3, а.с. 131-134).

Під час судового розгляду прокурор відмовився від допиту свідка ОСОБА_14 , яка є матір`ю потерпілого ОСОБА_9 , натомість обвинувачений ОСОБА_3 наполягав на її допиту. З огляду на відмову прокурора, беручи до уваги, що вказаний свідок не є безпосереднім очевидцем події кримінального правопорушення, відсутність достатнього обґрунтування необхідності у такому допиті обвинуваченим ОСОБА_3 , суд визнав недоцільним допит свідка ОСОБА_14 .

Враховуючи наявність достатньої кількості допустимих та належних доказів, досліджених під час судового розгляду, що виключають будь-які сумніви та підтверджують вину обвинуваченого ОСОБА_3 , суд вважає, що в ході судового розгляду повністю доведено його вину у вчиненні інкримінованому йому кримінальному правопорушенні.

За таких обставин обвинувачений ОСОБА_3 за вчинене кримінальне правопорушення підлягає покаранню.

На виконання вимог абз. 2 ч. 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого ОСОБА_3 , згідно з якою ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як високий, ризик небезпеки для суспільства також оцінюється як дуже висовкий (т. 3, а.с. 40-42).

Обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання обвинуваченому

ОСОБА_3 згідно зі ст.ст 66, 67 КК України, судом не встановлено.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого ним кримінального правопорушення, тяжкість злочину, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, особу обвинуваченого, який раніше судимий, за місцем проживання характеризується негативно, на обліку у лікаря-психіатра і лікаря нарколого не перебуває, натомість з 8 червня 2017 року перебуває під консультативним наглядом лікаря-нарколога з діагнозом "Синдром залежності від алкоголю", а тому на думку суду, необхідним і достатнім кримінальним покаранням для виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 та запобігання вчиненню ним нових правопорушень є кримінальне покарання у виді позбавлення волі.

Остаточне покарання обвинуваченому ОСОБА_3 має бути призначене на підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, оскільки встановлено, що він вчинив дане кримінальне правопорушення до постановлення стосовно нього вироку Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 вересня 2018 року у справі № 712/14863/17, за яким його засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки за вчинення кримінального правопорушення, вчиненого ним 6 червня

2017 року, та на підставі ст. 71 КК України остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки і штраф у розмірі 850,00 гривень (т. 2, а.с. 108-109). Крім того, у строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_3 слід зарахувати строк його попереднього ув`язнення в порядку ч. 5 ст. 72 КК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся. Представник потерпілого ОСОБА_5 повідомив, що цивільний позов буде заявлено окремо в порядку цивільного судочинства.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Застосований до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою слід залишити без змін до набрання вироком законної сили.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 369-371, 373, 374 КПК України, суд -

з а с у д и в:

Визнати винним ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст.121 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Соснівського районного суду

м. Черкаси від 25 вересня 2018 року у справі № 712/14863/17, більш суворим покаранням, призначеним за цим вироком, остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років та штрафу у розмірі 850,00 гривень.

Строк відбуття покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту набрання вироком законної сили.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України зарахувати ОСОБА_3 у строк покарання відбуте повністю покарання за вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 вересня 2018 року у справі № 712/14863/17, тобто період з моменту його затримання 28 листопада 2017 року до повного відбуття покарання 28 листопада 2019 року.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_3 у строк відбуття покарання строк його попереднього ув`язнення з

28 листопада 2019 року по день набрання цим вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Призначене ОСОБА_3 покарання у виді штрафу у розмірі 850,00 гривень виконувати окремо.

Застосований до ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - залишити до набрання вироком законної сили.

Речові докази, а саме частинки ґрунту зі слідами речовини бурого кольору, чоловічу шапку та сокиру, що знаходяться в камері речових доказів при Драбівському ВП Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській області, - знищити.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо він не скасований, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Черкаського апеляційного суду через Чорнобаївський районний суд Черкаської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та його захиснику, прокурору, потерпілому та його представнику.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1