Рішення

від 12.03.2020 по справі 908/3174/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 9/198/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.2020 Справа № 908/3174/19

м.Запоріжжя

За позовом: Приватного акціонерного товариства «Запоріжзв`язоксервіс» , код ЄДРПОУ 22116499 (01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд.72А; адреса для листування: 69063, м.Запоріжжя, вул. Покровська, буд. 21)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» , код ЄДРПОУ 00130926 (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14)

про стягнення суми 421356,68 грн.

Суддя Боєва О.С.

при секретарі судового засідання Бичківській О.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Леушин А.М., довіреність б/н від 03.01.2020, витяг з наказу № 0059К від 03.11.2014;

від відповідача: Марковський І.О., довіреність № 9 від 01.01.2020

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Запоріжзв`язоксервіс» до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» , про стягнення суми 351589,70 грн., у тому числі: суми 55045,77 грн. - заборгованості з оплати наданих послуг за договором за період з квітня по вересень 2019; суми 217105,63 грн. - пені; 79438,30 грн. - 3% річних.

Ухвалою суду від 18.11.2019 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/3174/19, присвоєний номер провадження 9/198/19, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 12.12.2019. Ухвалою суду від 12.12.2019 підготовче засідання відкладено на 17.01.2020. Ухвалою від 17.01.2020 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів - до 17.02.2020, підготовче засідання відкладено на 12.02.2020.

13.01.2020 до господарського суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» на користь Приватного акціонерного товариства «Запоріжзв`язоксервіс» суму 416609,07 грн., яка складається з наступних сум: суми 70274,32 грн. - заборгованості з оплати наданих послуг за договором за період з квітня по вересень 2019; суми 8085,20 - пені, стягнення якої підлягає внаслідок прострочення грошових зобов`язань з оплати наданих згідно договору послуг в період з квітня 2019 по вересень 2019; суми 211166,95 грн. - пені, стягнення якої підлягає внаслідок прострочення грошових зобов`язань з оплати наданих згідно договору послуг в період з жовтня 2018 по березень 2019; суми 858,53 грн. - 3% річних, стягнення яких підлягає внаслідок прострочення грошових зобов`язань з оплати наданих згідно договору послуг в період з квітня 2019 по вересень 2019; 103151,27 грн. - 3% річних, стягнення яких підлягає внаслідок прострочення грошових зобов`язань з оплати наданих згідно договору послуг в період з серпня 2017 по березень 2019; суми 126,75 грн. - інфляційних втрат, стягнення яких підлягає внаслідок прострочення грошових зобов`язань з оплати наданих згідно договору послуг в період з квітня 2019 по вересень 2019; суми 22946,05 грн. - інфляційних втрат, стягнення яких підлягає внаслідок прострочення грошових зобов`язань з оплати наданих згідно договору послуг в період з серпня 2017 по березень 2019.

Заява позивача прийнята судом до розгляду, що відображено в ухвалі суду від 12.02.2020.

Ухвалою суду від 12.02.2020 закрито підготовче провадження у справі № 908/3174/19 та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.03.2020. В судовому засіданні 04.03.2020 оголошено перерву до 12.03.2020.

18.02.2020 та 12.03.2020 від позивача надійшли заяви про усунення розбіжностей в сумах, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача (в сумах інфляційних втрат) та в періодах нарахування основної заборгованості, пені, 3% річних та втрат від інфляції.

Судом прийнято до розгляду заяву позивача, що надійшла до суду 18.02.2020, про усунення розбіжностей в частині розміру сум втрат від інфляції, зазначених у прохальній частині заяви про збільшення розміру позовних вимог та у доданих до неї розрахунках. Так, позивач зазначає, що у прохальній частині заяви про збільшення розміру позовних вимог були допущені описки. Сума інфляційних втрат, стягнення якої підлягає внаслідок прострочення грошових зобов`язань з оплати наданих згідно договору послуг в період з квітня 2019 по вересень 2019 становить 191,48 грн. (відповідно до розрахунку доданого до заяви про збільшення розміру позовних вимог), сума інфляційних втрат, стягнення яких підлягає внаслідок прострочення грошових зобов`язань з оплати наданих згідно договору послуг в період з серпня 2017 по березень 2019 становить 27628,93 грн. (відповідно до розрахунку доданого до заяви про збільшення розміру позовних вимог),

Заяву про усунення розбіжностей в періодах нарахування, яка надійшла до суду під час розгляду справи по суті (друге судове засідання з розгляду по суті) прийнято судом до уваги в якості пояснень, що не суперечить приписам ст.ст. 42, 210 ГПК України.

В судовому засіданні 12.03.2020 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Предметом розгляду є підтримані позивачем позовні вимоги, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог та заяв про усунення розбіжностей до неї. Позов мотивовано наступним. Згідно з умовами договору № 041/04-09 на приймання грошових переказів від фізичних осіб, укладеного сторонами 27.04.2009 та додаткової угоди до нього від 01.09.2014, відповідач зобов`язався сплачувати позивачу винагороду за надані послуги з перерахування платежів за спожиту електричну енергію, в розмірі 1 % від загальної суми платежів, перерахованих виконавцем, не пізніше 10 банківських днів з дати підписання акту виконаних робіт. У період з квітня 2019 по грудень 2019 включно сторонами підписано акти прийому-здачі виконаних робіт, згідно з якими комісійна винагорода позивача склала 70274,32 грн. Відповідач в порушення зобов`язання грошові кошти у визначений строк не сплатив. Внаслідок цього, позивачем на підставі п. 6.2 договору нараховано пеню за прострочення виконання грошового зобов`язання за загальний період з 17.05.2019 по 17.01.2020 в розмірі 8085,20 грн., а також суму 858,53 грн. 3 % річних за той же період та суму 191,48 грн. інфляцйних втрат за період з червня по січень 2020 (згідно з розрахунком позивача). Крім того, рішенням господарського суду Запорізької області від 02.08.2019 по справі № 908/408/19 задоволено позовні вимоги ПрАТ Запоріжзв`язоксервіс про стягнення з відповідача суми заборгованості за надані за договором послуги в період з серпня 2017 по березень 2019, пені та 3% річних за загальний період з 16.03.2018 по 24.04.2019, а також інфляційних втрат по 24 квітня 2019. Відповідач стягнуту за рішенням суду заборгованість не сплатив, що свідчить про те, що він продовжує порушувати грошове зобов`язання, внаслідок чого позивачем заявлено до стягнення з відповідача суми 211166,95 грн. пені за прострочення оплати послуг наданих в період з жовтня 2018 по березень 2019, яка нарахована за загальний період з 25.04.2019 по 25.10.2019, суми 103151,27 грн. 3% річних за прострочення оплати послуг наданих в період з серпня 2017 по березень 2019, нарахованих за загальний період з 25.04.2019 по 17.01.2020 та суми 27628,93 грн. втрат від інфляції, нарахованої, згідно з наданим позивачем розрахунком, з травня 2019 по січень 2020 . Позовні вимоги обґрунтовано ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610-612, 625, 629, 901, 903 ЦК України, ст.ст. 174, 175, 193, 230-323 ГК України.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві, який надійшов до суду 11.12.2019. Так, відповідач заперечує проти позову в частині періодів нарахування позивачем пені внаслідок прострочення грошових зобов`язань за період з жовтня 2018 по березень 2019, зазначаючи, що позивач неправильно застосував положення ч. 6 ст. 232 ГК України, згідно з якою встановлено, що нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня коди зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не передбачено законом або договором. Таким чином, до стягнення з відповідача може підлягати пеня за період, що не була стягнута за рішенням суду по справі № 908/408/19, тобто за період, починаючи з 25.04.2019 і припиняється через шість місяців з початку нарахування. З урахуванням зазначеного, відповідач надав свій контррозрахунок пені в цій частині. Також відповідач зазначає, що оскільки позивачем подано позов 13.11.2019, пеня нарахована у період до 14.11.2018 не підлягає стягненню у зв`язку із заявленням відповідачем про застосування позовної давності. Прохав повністю відмовити у задоволенні позову. Крім того, відповідач просить суд зменшити пеню до 10000 грн. та розстрочити виконання рішення суду на 12 календарних місяців зі сплатою сум щомісячно рівними частинами.

24.12.2019 від позивача надійшла відповідь на відзив, яка прийнята судом. Позивача заперечив проти викладених у відзиві відповідача доводів щодо неправильного нарахування позивачем пені зазначивши, що відповідач продовжує порушувати грошові зобов`язання зі сплати боргу, стягнутого рішенням у справі № 908/408/19, так і поточного боргу за період з березня 2019. Таким чином, позивач кожного дня (щоденно) дізнається про порушення свого права, щодення несплата боржником основного боргу є щоденно виникаючим юридичним фактом (пасивною поведінкою боржника), з яким пов`язується обов`язок боржника сплатити кредитору пеню. Також у відповіді на відзив позивач заперечив проти клопотання відповідача про зменшення пені та розстрочення виконання рішення та просив суд відмовити у їх задоволенні.

Відповідачем 09.01.2020 подано до суду заперечення на відповідь на відзив, в якому зазначено, що встановлений в договорі строк, протягом якого має бути виконано зобов`язання, за прострочення якого нараховується пеня, який пов`язаний з жатою підписання актів виконаних робіт. Умова договору про сплату пені за кожен день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватись як установлення іншого, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

27.04.2009 між Відкритим акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» (Замовник) в подальшому назву змінено на Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» (відповідач у справі) та ЗАТ «Запоріжзв`язоксервіс» (на даний час -Приватне акціонерне товариство «Запоріжзв`язоксервіс» ) (Виконавець, позивач у справі) укладено договір на приймання грошових переказів від фізичних осіб № 041/04-09.

Відповідно до умов розділу І цього договору Замовник доручає, в Виконавець зобов`язується через мережу своїх пунктів надання фінансових послуг в м. Запоріжжі, згідно з Додатком № 1 до цього Договору, здійснювати приймання та перерахування грошових переказів від громадян - споживачів (платників) на користь Замовника по структурним підрозділам Замовника. Структурними підрозділами Замовника є Запорізькі міські електричні мережі ВАТ «Запоріжжяобленерго» (ЗМЕМ) та Райони електричних мереж ВАТ «Запоріжжяобленерго» (РЕМ). Приймання та перерахування грошових переказів здійснюється:

1.1.1. За спожиту електричну енергію, приймання та перерахування грошових переказів доручається на поточні рахунки із спеціальним режимом використання ВАТ «Запоріжжяобленерго» , відкриті для ЗМЕМ (РЕМ) Замовника (види оплат - стор. 3 Додатку № 2 до Договору).

1.1.2. По актах про порушення Правил користування електричною енергією приймання та перерахування грошових переказів доручається на поточні рахунки із спеціальним режимом використання ВАТ «Запоріжжяобленерго» , відкриті для ЗМЕМ (РЕМ) Замовника (види оплат - стор. 3 Додатку № 2 до Договору).

1.1.3. За послуги, які відносяться до іншої ліцензійної діяльності Замовника та узгоджені з ним (повторне підключення, ремонт лічильників, видачу техумови, експертизу лічильників, пеню та ін.), приймання та перерахування грошових переказів доручається на поточні рахунки ВАТ «Запоріжжяобленерго» , відкриті для ЗМЕМ (РЕМ) Замовника (види оплат - стор. 3-4 Додатку № 2 до Договору).

За умовами п. 2.2.2 розділу 2 договору Виконавець зобов`язаний надавати платникам ЗМЕМ (РЕМ) Замовника всіма ПНФП Виконавця в м.Запоріжжя шляхом переказу готівкових коштів згідно переліку побутових споживачів і нарахувань по ним, що надаватимуться Замовником електронному вигляді, а також згідно рахунків, виписаних у ЗМЕМ (РЕМ) Замовника.

В розділі 4 договору сторони погодили порядок розрахунків.

01.09.2014 сторонами укладено додаткову угоду про внесення змін до договору №041/04-09 від 27.04.2009, якою внесено зміни, в тому числі до пункту 4.2 договору та викладено його в новій редакції.

Згідно з п. 4.2 договору, з урахуванням додаткової угоди від 01.09.2014, встановлено, що за надані послуги з перерахування платежів за спожиту електричну енергію згідно пункту 1.1.1 Замовник сплачує Виконавцю комісійну винагороду в розмірі 1 % у м. Запоріжжя (ЗМЕМ) та у Запорізькій області (РЕМ) від загальної суми платежів, які перераховані Виконавцем на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання, відкритих для ЗМЕМ (РЕМ) Замовника. Відсоток винагороди не може перевищувати 1 % від загальної суми платежів, які перераховані Виконавцем, якщо для виконання своїх обов`язків за договором, Виконавець залучатиме третіх осіб. Розрахунок виконується шляхом перерахування коштів з поточного рахунку ВАТ «Запоріжжяобленерго» , відкритого для ЗМЕМ (РЕМ) Замовника на розрахунковий рахунок Виконавця не пізніше 10-ти банківських днів з дати підписання акту виконаних робіт.

Підставою для остаточних розрахунків між сторонами є Акти виконаних робіт, які підписують при виконанні Сторонами умов цього Договору. Акти виконаних робіт за послуги надані для ЗМЕМ Замовника та для інших підрозділів (РЕМ) Замовника слід складати та підписувати окремо (п.4.4. договору).

Відповідно до п. 4.5. договору, за підсумками надання послуг згідно пункту 1.1.1 в поточному місяці Акт виконаних робіт підписують генеральний директор Виконавця і директор ЗМЕМ (начальник РЕМ) Замовника. Акти у двох примірниках направляються в ЗМЕМ (РЕМ) Замовника щомісяця, до 5 числа місяця наступного за звітним. У разі відсутності зауважень, директор ЗМЕМ (начальник РЕМ) Замовника на протязі трьох банківських днів з дати отримання, підписує Акт виконаних робіт і один примірник повертає іншій Стороні. У разі наявності претензій до роботи Виконавця директор ЗМЕМ (начальник РЕМ) Замовника зобов`язаний у триденний термін надати мотивовані заперечення та письмову претензію щодо виконання роботи Виконавцем. Форма Акта повинна відповідати Додатку № 8 до цього Договору, який є його невід`ємною частиною.

Пунктами 7.1, 7.2 договору передбачено, що його укладено на строк до 31-го грудня 2009 року. Договір набуває чинності з 1-го березня 2009 року. У разі подальшої необхідності дії Договору, при умові продовження виконання Виконавцем своїх зобов`язань та за відсутності письмового повідомлення від Замовника про припинення дії договору, направленого Виконавцю не пізніше одного місяця до закінчення терміну дії цього Договору, Договір вважається чинним на такий же термін, та на тих же умовах на протязі наступного календарного року.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 02.08.2019 у справі №908/408/19 частково задоволено позов ПрАТ «Запоріжзв`язоксервіс» . Стягнуто з ПАТ Запоріжжяобленерго заборгованості за надані за договором № 041/04-09 від 27.04.2009 послуги в період з серпня 2017 по березень 2019 включно у розмірі 4682862,42 грн., а також частково задоволено вимоги про стягнення суми 505349,33 грн. пені, нарахованої за загальний період з 16.03.2018 по 24.04.2019, суми 129543,12 грн. - 3% річних за період з 16.03.2016 по 24.04.2019 та суми 410636,83 грн. - інфляційних втрат за період нарахування - квітень 2016 - березень 2019.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.10.2019 рішення Господарського суду Запорізької області від 02.08.2019 у справі №908/408/19 залишено без змін.

В листопаді 2019 року ПрАТ «Запоріжзв`язоксервіс» звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом, за яким порушено провадження у даній справі, та просить стягнути з відповідача - ПАТ «Запоріжжяобленерго» , з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог та заяв про усунення розбіжностей до неї, загальну суму 421356,68 грн., з яких:

- 70274,32 грн. - заборгованість з оплати наданих послуг за договором за період з квітня по грудень 2019;

- 8085,20 грн. - пеня, нарахована внаслідок прострочення грошових зобов`язань з оплати послуг, наданих за договором в період з квітня по грудень 2019;

- 211166,95 грн. - пеня, нарахована внаслідок прострочення грошових зобов`язань з оплати послуг, наданих за договором в період з жовтня 2018 по березень 2019;

- 858,53 грн. - 3% річних, нарахованих за прострочення грошових зобов`язань з оплати послуг, наданих за договором в період з квітня по грудень 2019;

- 103151,27 грн. - 3% річних, нарахованих за прострочення грошових зобов`язань з оплати послуг, наданих за договором в період з серпня 2017 по березень 2019;

- 191,48 грн. - інфляційних втрат внаслідок прострочення зобов`язань з оплати послуг, наданих за договором в період з квітня по грудень 2019;

- 27628,93 грн. - інфляційних втрат внаслідок прострочення зобов`язань з оплати послуг, наданих за договором в період з серпня 2017 по березень 2019

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтями 11, 509 ЦК України встановлено, що підставою виникнення зобов`язань (цивільних прав та обов`язків) є, зокрема, договір. Зобов`язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Приписами ст.629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 903 цього Кодексу якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з квітня по грудень 2019 року ПАТ Запоріжжяобленерго (замовник) та ПрАТ «Запоріжзв`язоксервіс» (виконавець) підписувались Акти прийому-здачі виконаних робіт до договору № 041/04-09 від 27.04.2009, в яких засвідчено факт прийняття грошових переказів від фізичних осіб згідно пункту 1.1.1 договору на певні суми, узгоджувались суми щомісячної комісійної винагороди, належної до сплати виконавцю, а саме:

- Акт від 30.04.2019 № 971/04-19 - сума комісійної винагороди за виконану роботу у квітні 2019: 15294,23 грн. без ПДВ;

- Акт від 30.04.2019 № 973/04-19 - сума комісійної винагороди за виконану роботу у квітні 2019: 472,70 грн. без ПДВ;

- Акт від 30.04.2019 № 975/04-19 - сума комісійної винагороди за виконану роботу у квітні 2019: 134,33 грн. без ПДВ;

- Акт від 31.05.2019 № 971/05-19 - сума комісійної винагороди за виконану роботу у травні 2019: 7772,80 грн. без ПДВ;

- Акт від 31.05.2019 № 973/05-19 - сума комісійної винагороди за виконану роботу у травні 2019: 257,25 грн. без ПДВ;

- Акт від 31.05.2019 № 975/05-19 - сума комісійної винагороди за виконану роботу у травні 2019: 111,10 грн. без ПДВ;

- Акт від 30.06.2019 № 971/06-19 - сума комісійної винагороди за виконану роботу у червні 2019: 7091,95 грн. без ПДВ;

- Акт від 30.06.2019 № 973/06-19 - сума комісійної винагороди за виконану роботу у червні 2019: 523,26 грн. без ПДВ;

- Акт від 30.06.2019 № 975/06-19 - сума комісійної винагороди за виконану роботу у червні 2019: 48,57 грн. без ПДВ;

- Акт від 31.07.2019 № 971/07-19 - сума комісійної винагороди за виконану роботу у липні 2019: 6429,13 грн. без ПДВ;

- Акт від 31.07.2019 № 973/07-19 - сума комісійної винагороди за виконану роботу у липні 2019: 180,33 грн. без ПДВ;

- Акт від 31.07.2019 № 975/07-19 - сума комісійної винагороди за виконану роботу у липні 2019: 61,66 грн. без ПДВ;

- Акт від 31.08.2019 № 971/08-19 - сума комісійної винагороди за виконану роботу у серпні 2019: 9292,82 грн. без ПДВ;

- Акт від 31.08.2019 № 973/08-19 - сума комісійної винагороди за виконану роботу у серпні 2019: 213,70 грн. без ПДВ;

- Акт від 31.08.2019 № 975/08-19 - сума комісійної винагороди за виконану роботу у серпні 2019: 20,29 грн. без ПДВ;

- Акт від 30.09.2019 № 971/09-19 - сума комісійної винагороди за виконану роботу у вересні 2019: 6985,25 грн. без ПДВ;

- Акт від 30.09.2019 № 973/09-19 - сума комісійної винагороди за виконану роботу у вересні 2019: 133,61 грн. без ПДВ;

- Акт від 30.09.2019 № 975/09-19 - сума комісійної винагороди за виконану роботу у вересні 2019: 22,79 грн. без ПДВ;

- Акт від 31.10.2019 № 971/10-19 - сума комісійної винагороди за виконану роботу у жовтні 2019: 4909,44 грн. без ПДВ;

- Акт від 31.10.2019 № 973/10-19 - сума комісійної винагороди за виконану роботу у жовтні 2019: 267,56 грн. без ПДВ;

- Акт від 31.10.2019 № 975/10-19 - сума комісійної винагороди за виконану роботу у жовтні 2019: 13,55 грн. без ПДВ;

- Акт від 30.11.2019 № 971/11-19 - сума комісійної винагороди за виконану роботу у листопаді 2019: 4367,04 грн. без ПДВ;

- Акт від 30.11.2019 № 973/11-19 - сума комісійної винагороди за виконану роботу у листопаді 2019: 116,49 грн. без ПДВ;

- Акт від 30.11.2019 № 975/11-19 - сума комісійної винагороди за виконану роботу у листопаді 2019: 15,83 грн. без ПДВ;

- Акт від 31.12.2019 № 971/12-19 - сума комісійної винагороди за виконану роботу у грудні 2019: 5371,88 грн. без ПДВ;

- Акт від 31.12.2019 № 973/12-19 - сума комісійної винагороди за виконану роботу у грудні 2019: 140,20 грн. без ПДВ;

- Акт від 31.12.2019 № 975/12-19 - сума комісійної винагороди за виконану роботу у грудні 2019: 26,56 грн. без ПДВ.

Всього загальна сума комісійної винагороди за вказаними актами складає 70274,32 грн. У вказаних Актах зазначено, що претензії щодо виконання робіт згідно умов договору з боку Замовника відсутні.

Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 598, ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В пункті 4.2 договору (в редакції додаткової угоди від 01.09.2014) сторонами встановлено, що за надані послуги з перерахування платежів за спожиту електричну енергію замовник сплачує виконавцю винагороду не пізніше 10-ти банківських днів з дати підписання акту виконаних робіт, шляхом перерахування грошових коштів з поточного рахунку ВАТ «Запоріжжяобленерго» на рахунок Виконавця.

Відповідач доказів виконання зобов`язання щодо оплати заявленої до стягнення суми заборгованості за надані послуги у вигляді сплати позивачу комісійної винагороди за вищевказаний період не надав, позовні вимоги в цій частині не спростував.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 70274,32 грн. заборгованості з оплати наданих послуг за договором в період з квітня по грудень 2019 є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлені до стягнення з відповідача суми 858,53 грн. 3% річних, нарахованих за прострочення грошових зобов`язань з оплати послуг з квітня по грудень 2019 за загальний період з 17.05.2019 по 17.01.2020 та суми 103151,27 грн. 3% річних, нарахованих за прострочення грошових зобов`язань з оплати послуг з серпня 2017 по березень 2019 - за період з 25.04.2019 по 17.01.2020.

Також позивач просить стягнути з відповідача суму 191,48 грн. інфляційних втрат внаслідок прострочення зобов`язань з оплати послуг, наданих за договором в період з квітня по грудень 2019 та суму 27628,93 грн. інфляційних втрат внаслідок прострочення зобов`язань з оплати послуг, наданих за договором в період з серпня 2017 по березень 2019.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як зазначено судом вище, рішенням Господарського суду Запорізької області від 02.08.2019 у справі № 908/408/19, яке залишено без змін Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.10.2019, було задоволено вимоги ПрАТ «Запоріжзв`язоксервіс» про стягнення з ПАТ Запоріжжяобленерго заборгованості за послуги, надані в період з серпня 2017 по березень 2019 включно у розмірі 4682862,42 грн., а також стягнуто пеню, нараховану за загальний період з 16.03.2018 по 24.04.2019, 3% річних за період з 16.03.2016 по 24.04.2019.

Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановленні рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, вищевказаним рішенням в господарській справі встановлено, що сторонами договору № 041/04-19 від 27.04.2009 складені та підписані, зокрема, наступні акти прийому - здачі виконаних робіт:

- від 31.08.17 №№ 975/08-17, 973/08-17, 971/08-17, згідно з якими комісійна винагорода позивача у серпні 2017 р. склала 648,56 грн., 7087,46 грн. та 272680,32 грн. відповідно;

- від 30.09.17 №№ 975/09-17, 973/09-17, 971/09-17, згідно з якими комісійна винагорода позивача у вересні 2017 р. склала 696,45 грн., 7778,82 грн. та 269214,61 грн. відповідно;

- від 30.11.17 №№ 975/11-17, 973/11-17, 971/11-17, згідно з якими комісійна винагорода позивача у листопаді 2017 р. склала 782,36 грн., 7716,51 грн. та 259889,10 грн. відповідно;

- від 31.12.17 №№ 975/12-17, 973/12-17, 971/12-17, згідно з якими комісійна винагорода позивача у грудні 2017 р. склала 682,54 грн., 8180,87 грн. та 230462,58 грн. відповідно;

- від 31.01.18 №№ 975/01-18, 973/01-18, 971/01-18, згідно з якими комісійна винагорода позивача у січня 2018 р. склала 858,23 грн., 9320,47 грн. та 275684,51 грн. відповідно;

- від 28.02.18 №№ 975/02-18, 973/02-18, 971/02-18, згідно з якими комісійна винагорода позивача у лютому 2018 р. склала 864,44 грн., 8753,60 грн. та 241037,79 грн. відповідно;

- від 31.03.18 №№ 975/03-18, 973/03-18, 971/03-18, згідно з якими комісійна винагорода позивача у березні 2018 р. склала 943,12 грн., 9142,19 грн. та 250600,89 грн. відповідно;

- від 30.04.18 №№ 975/04-18, 973/04-18, 971/04-18, згідно з якими комісійна винагорода позивача у квітні 2018 р. склала 1057,51 грн., 8552,19 грн. та 226845,97 грн. відповідно;

- від 31.05.18 №№ 975/05-18, 973/05-18, 971/05-18, згідно з якими комісійна винагорода позивача у травні 2018 р. склала 918,77 грн., 9272,15 грн. та 270847,48 грн. відповідно;

- від 30.06.18 №№ 975/06-18, 973/06-18, 971/06-18, згідно з якими комісійна винагорода позивача у червні 2018 р. склала 668,94 грн., 7530,37 грн. та 234273,36 грн. відповідно;

- від 31.07.18 №№ 975/07-18, 973/07-18, 971/07-18, згідно з якими комісійна винагорода позивача у липні 2018 р. склала 892,34 грн., 8535,57 грн. та 279402,12 грн. відповідно;

- від 31.08.18 №№ 975/08-18, 973/08-18, 971/08-18, згідно з якими комісійна винагорода позивача у серпні 2018 р. склала 914,62 грн., 8434,83 грн. та 271339,98 грн. відповідно;

- від 30.09.18 №№ 975/09-18, 973/09-18, 971/09-18, згідно з якими комісійна винагорода позивача у вересні 2018 р. склала 903,04 грн., 7763,45 грн. та 256311,92 грн. відповідно;

- від 31.10.18 №№ 975/10-18, 973/10-18, 971/10-18, згідно з якими комісійна винагорода позивача у жовтні 2018 р. склала 1030,51 грн., 8656,05 грн. та 276966,48 грн. відповідно;

- від 30.11.18 №№ 975/11-18, 973/11-18, 971/11-18, згідно з якими комісійна винагорода позивача у листопаді 2018 р. склала 1017,94 грн., 8478,90 грн. та 274416,03 грн. відповідно;

- від 31.12.18 №№ 975/12-18, 973/12-18, 971/12-18, згідно з якими комісійна винагорода позивача у грудні 2018 р. склала 1047,61 грн., 8988,99 грн. та 252556,64 грн. відповідно;

- від 31.01.19 №№ 975/01-19, 973/01-19, 971/01-19, згідно з якими комісійна винагорода позивача у січні 2019 р. склала 1892,88 грн., 11 593,67 грн. та 312915,53 грн. відповідно;

- від 28.02.19 №№ 975/02-19, 973/02-19, 971/02-19, згідно з якими комісійна винагорода позивача у лютому 2019 р. склала 302,39 грн., 1807,84 грн. та 43972,67 грн. відповідно;

- від 31.03.19 №№ 975/03-19, 973/03-19, 971/03-19, згідно з якими комісійна винагорода позивача у березні 2019 р. склала 106,15 грн., 983,76 грн. та 18638,35 грн. відповідно.

Звертаючись з позовом у даній справі № 908/3174/19 позивач, у зв`язку із тим, що відповідач не сплатив заборгованість стягнуту рішенням господарського суду у справі №908/408/19, просить стягнути з відповідача суму 103151,27 грн. - 3% річних за порушення грошових зобов`язань з оплати послуг, наданих за договором з серпня 2017 по березень 2019, та суму 27628,93 грн. інфляційних втрат внаслідок прострочення зобов`язань з оплати послуг, наданих за договором в період з серпня 2017 по березень 2019.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

З урахування вищенаведених обставин справи, факт порушення грошового зобов`язання в частині сплати сум заборгованості з оплати послуг за вищевказані періоди є встановленим, в тому числі: факт прострочення оплати послуг, наданих з серпня 2017 по березень 2019, встановлено в рішенні Господарського суду Запорізької області по справі №908/408/19; за період оплати послуг наданих з квітня по грудень 2019 - під час розгляду даної справи № 908/3174/19.

Судом перевірені надані позивачем розрахунки в частині заявлених до стягнення сум втрат від інфляції та 3% річних, нарахованих за прострочення виконання з зобов`язання з оплати комісійної винагороди за послуги, надані в період з квітня по грудень 2019 та визнано їх правильними.

Перевіривши розрахунок в частині суми 3% річних за порушення грошових зобов`язань з оплати послуг, наданих за договором з серпня 2017 по березень 2019, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково - у розмірі 103133,40 грн. Перевіривши розрахунок втрат від інфляції за порушення грошових зобов`язань з оплати послуг, наданих за договором з серпня 2017 по березень 2019 суд дійшов висновку, що розрахунок здійснено правильно, а тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Також позивач просить стягнути з відповідача суму 8085,20 грн. пені, нарахованої внаслідок прострочення грошових зобов`язань з оплати послуг, наданих за договором в період з квітня по грудень 2019 (за загальний період з 17.05.2019 по 17.01.2019) та суми 211166,95 грн. пені, нарахованої внаслідок прострочення виконання грошових зобов`язань з оплати послуг, наданих за договором у жовтні 2018 - березні 2019 (за загальний період з 25.04.2019 по 25.10.2019).

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В пункті п. 6.2 укладеного сторонами договору встановлено, що за несвоєчасне перерахування ЗМЕМ (РЕМ) Замовника винагороди згідно пункту 4.2 цього договору на рахунок Виконавця, ЗМЕМ (РЕМ) Замовника сплачує пеню в розмірі 0,1% від суми не перерахованого платежу за кожний день затримки перерахування, але не більше подвійної облікової ставки НБУ що діє в період, за який стягується пеня.

Згідно зі ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Враховуючи встановлений судом факт прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати послуг, наданих з квітня по грудень 2019, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені за загальний період з 17.05.2019 по 17.01.2020 включно заявлено правомірно.

Наданий позивачем розрахунок пені в цій частині здійснено вірно, з урахуванням вищенаведених приписів законодавства - за період, який не перевищує шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (окремо за кожним з Актів прийому-здачі виконаних робіт), тому вимоги в частині стягнення суми 8085,20 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи спір, в іншій частині позовних вимог про стягнення пені, суд враховує викладене в пункті 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань , яким передбачено наступне.

Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Згідно з наданим розрахунком, пеня за порушення відповідачем зобов`язання з оплати послуг, наданих за договором у жовтні 2018 - березні 2019, нарахована позивачем за загальний період з 25.04.2019 по 25.10.2019, за шість місяців за кожним актом виконаних робіт. У розрахунку зазначено останній день сплати послуги за кожним актом та вбачається, що загальний період, за який стягується пеня перевищує шість місяців від дня, коли мало бути виконано зобов`язання.

В укладеному сторонами договорі не встановленого іншого, ніж визначено ч. 6 ст. 232 ГК України, строку, за який може нараховуватись та стягуватись пеня на користь кредитора.

Таким чином, беручи до уваги кінцеву дату періоду пені, стягнутої рішенням у господарській справі № 908/408/19 за вищевказаними актами наданих послуг (по 24.04.2019 включно), початком періоду, за який може бути стягнута пеня в межах даної справи, є 25.04.2019, а кінцева дата нарахування за кожним з актів обмежується шестимісячним строком від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (окремо за кожним з актів за вказаний спірний період).

Здійснивши перерахунок пені в цій частині, з урахуванням викладених обставин справи, суд встановив, що до стягнення з відповідача належить пеня у розмірі 84806,05 грн., в іншій частині вимог про стягнення пені - відмовляється.

Згідно з приписами ч. 2 ст. ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік.

Частиною 5 ст.261 ЦК України встановлено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Враховуючи період виникнення заборгованості, за який стягується пеня та передбачене ст. 264 ЦК Украйни переривання перебігу позовної давності у разі пред`явлення позову, посилання відповідача на сплив позовної давності у частині вимог про стягнення пені, нарахованої у періоди до 14.11.2018 є необґрунтованим.

Отже в цілому позовні вимоги задовольняються частково.

Відповідач, посилаючись у відзиві на скрутний фінансовий стан, включення ПАТ Запоріжжяобленерго до переліку об`єктів великої приватизації державної власності, що підлягають приватизації, на підставі ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України, просив суд зменшити розмір пені до 10 000 грн. та розстрочити виконання рішення на 12 календарних місяців зі сплатою щомісячно рівними частинами.

У судовому засіданні відповідач підтримав вказані клопотання, викладені у відзиві, позивач заперечив проти зменшення пені та розстрочення виконання рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно зі статтею 233 ГК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірної великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язані; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Правовий аналіз вказаних статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, при цьому повинні враховуватись певні конкретні обставини, які в своїй сукупності утворюють винятковість.

У задоволенні клопотання позивача про зменшення розміру пені до 10000 грн. судом відмовляється, оскільки заявником не доведено, що належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому, судом взято до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, розмір пені, яка стягується судом, а також те, що заявлена до стягнення пеня, в тому числі, складається з пені, нарахованої на заборгованість, що виникла за попередні періоди, яка стягнута рішенням Господарського суду Запорізької області від 02.08.2019 у справі № 908/408/19 та не сплачена станом на час розгляду даної справи № 908/3174/19.

За змістом ч. 1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може надати відстрочення або розстрочити його виконання.

Розглянувши заяву відповідача про надання розстрочки виконання рішення суду строком на 12 календарних місяців, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні з наступних підстав.

Підставою розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи дане питання, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов`язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

У преамбулі та статті 6 §1 Конвенція гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд» . Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 р. у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина «судового розгляду» .

Необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права на доступ до суду.

Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" (Іmmobiliare Saffi v. Italy), [GС], N 22774/93, п. 66. ЕСНR 1999-V).

В силу ч. 3 ст. 4 ГПК України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду.

Отже, при вирішенні питання про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду, необхідно виходити із дотримання балансу інтересів обох сторін, які приймають участь у справі.

У зв`язку з чим, суд також бере до уваги наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення. Звертаючись з клопотанням про розстрочку виконання рішення на 12 місяців, боржник не надав жодних гарантій, що протягом зазначеного часу рішення господарського суду буде ним виконуватись, не надано доказів, які б підтверджували його дійсні наміри щодо вжиття заходів, спрямованих на фактичне виконання рішення. Тобто, суду не надано належних доказів того, що надання судом розстрочки буде виправданим та забезпечить реальну можливість виконання судового рішення у даній справі. При цьому, суд бере також до уваги те, що відповідачем станом на день розгляду даної справи не виконується рішення господарського суду у справі № 908/408/19, яким стягнуто заборгованість за попередні періоди, а також категоричну незгоду позивача на надання відповідачу розстрочки. Скрутний фінансовий стан боржника не звільняє його від належного виконання зобов`язань перед кредитором.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, а саме: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 4424,67 грн. витрат зі сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» , код ЄДРПОУ 00130926 (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14) на користь Приватного акціонерного товариства «Запоріжзв`язоксервіс» , код ЄДРПОУ 22116499 (01033, м. Київ, вул.Жилянська, буд.72А) суму 70274 (сімдесят тисяч двісті сімдесят чотири) грн. 32 коп. основного боргу, суму 8085 (вісім тисяч вісімдесят п`ять) грн. 20 коп. пені, суму 84806 (вісімдесят чотири тисячі вісімсот шість) грн. 05 коп. пені, суму 858 (вісімсот п`ятдесят вісім) грн. 53 коп. - 3 % річних, суму 103133 (сто три тисячі сто тридцять три) грн. 40 коп. - 3 % річних, суму 191 (сто дев`яносто одна) грн. 48 коп. - інфляційних втрат, суму 27628 (двадцять сім тисяч шістсот двадцять вісім) грн. 93 коп. інфляційних втрат, суму 4424 (чотири тисячі чотириста двадцять чотири) грн. 67 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 23.03.2020.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.С. Боєва