Постанова

від 24.03.2020 по справі 826/11012/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 березня 2020 року

Київ

справа №826/11012/16

адміністративне провадження №К/9901/23054/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Блажівської Н.Є., Гусака М.Б.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міської митниці ДФС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2019 року (суддя Добрівська Н.А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2019 року (головуючий суддя - Шурко О.І., судді: Василенко Я.М., Чаку Є.В.) у справі №826/11012/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАЙФСЕЛЛ до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю ЛАЙФСЕЛЛ (далі по тексту - позивач, ТОВ ЛАЙФСЕЛЛ ) звернулося до суду з позовом до Київської міської митниці ДФС (далі по тексту - відповідач, Митниця), в якому просило визнати протиправними та скасувати:

- рішення про коригування митної вартості товарів №100270004/2016/000042/2 від 21 червня 2016 року;

- картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100270004/2016/00056 від 21 червня 2016 року.

Вимоги адміністративного позову обґрунтовано тим, що при здійсненні митного оформлення товару позивач надав всі необхідні та достатні документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України), які чітко ідентифікували товар та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Натомість, Митницею необґрунтовано відмовлено у визнанні задекларованої митної вартості товару за основним методом, безпідставно визначено таку вартість за другорядним методом (резервним).

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2019 року, адміністративний позов задоволено.

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що 19 березня 2015 року між ТОВ Астеліт , правонаступником якого є позивач (Покупець) та Хуавей Інтернейшнл ПТІ. ЛТД., Сінгапур (далі - Постачальник) було укладено договір АТМ15FSU249/00F8041500000Е (далі - Договір), згідно з пунктом 1.1 якого Постачальник в порядку та на умовах Договору зобов`язувався поставити та передати у власність позивача, для використання в господарській діяльності, товари (обладнання), а Покупець (позивач) зобов`язувався прийняти та оплатити такі товари (обладнання) відповідно до окремих Замовлень, за цінами, наведеними у Додатку № 1, який є невід`ємною частиною Договору.

Відповідно до Додаткової угоди №3/1 від 15 лютого 2016 року до Договору, сторони домовились внести зміни до Договору, зокрема:

- пункт 3.1 Договору викладено в наступній редакції - ...Ціни визначені в Додатку №1 Прайс лист (Перелік цін) до цього Договору та виражені в доларах США. До цін, визначених в Додатку №1 до Договору, може бути застосована знижка на Обладнання та Програмне забезпечення від 1% до 99,99% з проведенням оплати за Обладнання та Програмне забезпечення за цінами з урахуванням наданих у розмірі від 1% до 99,99% відповідно… .

- пункт 3.2 Договору доповнено другим абзацом наступного змісту - ...Сторони застосовують ціни, визначені в Додатку №1 Прайс лист до цього Договору із застосованими від 1% до 99,99% знижками на Обладнання та забезпечення, при проведенні оплати за Обладнання та Програмне забезпечення, яке буде поставлене... .

Додатковою угодою № 4 від 15 березня 2016 року до Договору, сторони домовилися, що оскільки загальна вартість товару, придбаного покупцем у 2015 році перевищила 30 мільйонів доларів США, Постачальник відповідно до пункту 3.1 Договору надає Покупцеві знижку стосовно цін у розмірі, визначеному у цій Додатковій угоді. Сторони також домовились внести зміни до додатку 1 Прайс лист до договору та доповнити його: цінами та обсягом, зазначеними у Додатковій угоді № 1 до Замовлення на постачання № 15/4530057470 до Договору.

Відповідно до Додаткової угоди № 1 до Замовлення на постачання № 15/4530057470, яким Замовлення на постачання № 15/4530057470 було викладено у новій редакції, Покупець замовив у постачальника Товар на умовах 100% післяплати, протягом 60 календарних днів з моменту митного оформлення Товару, на умовах поставки DAP (Київська обл., с. Мартусовка, вул. Моісєєва 70).

У інвойсі HWESCBIА160405664099 від 5 квітня 2016 року щодо Замовлення на постачання № 15/4530057470 визначено: найменування обладнання, що підлягає поставці, його кількість та ціну; складові елементи такого обладнання із зазначенням щодо кожного елемента кількості, ціни, знижки, ціни з урахуванням знижки. Загальна вартість Товару згідно з інвойсом склала 5145,33 доларів США.

Для проведення митного оформлення товару, поставленого за Договором згідно з указаним інвойсом 10 червня 2016 року, позивач подав до Київської міської митниці ДФС електронну митну декларацію №100270004/2016/305994. Митна вартість товару визначена Позивачем за вказаною договірною ціною.

До митного оформлення також були подані наступні документи: Договір поставки №АТМ15FSU249/00F8041500000Е від 19 березня 2015 року; Додаткова угода № 3/1 від 15 лютого 2016 року до Договору; Додаткова угода № 4 від 15 березня 2016 року до Договору; Додаток №1 Перелік цін до Договору ; Додаток № 5 до Договору; Додаткова угода №2 від 2 лютого 2016 року; Договір на митно-брокерські послуги №АТМ15USЕ1700 від 12 січня 2015 року; Декларація відповідності №б/н від 22 липня 2014 року; Декларації відповідності №519/14, №520/14 від 25 грудня 2014 року; Інвойс HWESCBI А16 040 566 4099 від 5 квітня 2016 року та специфікація до нього; TIR №XN 79094164 від 8 червня 2016 року; СМR №4095 від 1 червня 2016 року; Пакувальний лист №0008041500070NIHC20Q від 11 травня 2016 року; Сертифікат про походження №16С4403В5001/06104 від 23 травня 2016 року; Висновок Служби безпеки України №18/В-1511 від 1 червня 2016 року.

Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості поставленого товару відповідач, посилаючись на статтю 53 МК України, дійшов висновку, що документи, подані для митного оформлення товару, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; встановлено наявність значної знижки (94,4-99%), числове значення якої по кожній окремій позиції не встановлено. У зв`язку з цим, відповідач відповідно до електронного інформаційного повідомлення від 10 червня 2016 року №167746 запропонував позивачу протягом 10 календарних днів надати, зокрема: документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, з яких провадився її розрахунок; якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що підтверджують вартість товарів; копію митної декларації країни відправлення; каталоги прейскуранти (прайс-листи) виробника товарів; виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару; реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару тощо.

13 червня 2016 року позивачем були надані наступні документи: лист-виписка з бухгалтерської документації №2300 від 13 червня 2016 року; лист щодо переліку наданих документів, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості №2299 від 13 червня 2016 року; лист-повідомлення щодо платіжних документів №2301 від 13 червня 2016 року; інформаційний лист №2307 від 13 червня 2016 року; лист щодо винесення рішення з оцінки митної вартості №2386 16 червня 2016 року; Експертні декларації країни відправлення №16HU8110101290AD15, №16HU8110101290В130 від 1 червня 2016 року; прайс-лист виробника б/н від 15 лютого 2016 року; Експертний висновок Черкаської ТПП №0-349 від 6 червня 2016 року; лист роз`яснення від виробника б/н від 15 лютого 2016 ркоу; замовлення на постачання №15/ 4530057470 ; додаткова угода № 1 до Замовлення на постачання №15/4530057470.

21 червня 2016 року відповідачем видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100270004/2016/00056 від 21 червня 2016 року за поданою митною декларацією та прийнято рішення №100270004/2016/000042/2 про коригування митної вартості товарів по вищезазначеній митній декларації, з огляду на ненадання документів, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився її розрахунок (а саме формування розміру знижки); ліцензійний чи авторський договір покупця; банківські платіжні документи, що підтверджують вартість товарів; виписку з бухгалтерської документації; інші бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Відповідно до вказаного рішення митна вартість визначена за резервним методом у розмірі 98243,46 доларів США, що за офіційним курсом гривні до долара США, на дату прийняття рішення становило 2447135,15 грн.

22 червня 2016 року позивач подав митному органу (відповідачу) нову митну декларацію №100270004/2016/306362, яку прийнято до митного оформлення, та товари випущені у вільний обіг шляхом надання гарантій у сумі різниці ПДВ між задекларованою вартістю та скоригованою вартістю у розмірі 434241,12 грн.

Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився апеляційний суд, що позивач відповідно до вимог митного законодавства для підтвердження заявленої митної вартості надав усі необхідні документи, тоді як Митницею не доведено, що подані декларантом документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Суди відхилили доводи Митниці про недоліки прайс-листа, оскільки вимоги до вказаного документа законодавством не встановлені, а обов`язок його подання при декларуванні товару відсутній. Форма та зміст декларацій країни відправлення не є критерієм наявності чи відсутності розбіжностей у документах, поданих для підтвердження митної вартості. Суди вказали, що повний опис товару та одиниця виміру, визначені у контракті, інвойсах, прайс-листі, надають можливість ідентифікувати товар та його ціну.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Київська міська митниця ДФС подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує, що суди попередніх інстанцій залишили поза увагою, що у графі 33 рішення про коригування митної вартості було розгорнуто зазначено причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору, що свідчить про відсутність підстав для визнання його протиправним. Зокрема, Митниця вказала, що під час здійснення митного контролю було встановлено, що для декларанта наявні спеціальні ціни, а саме знижка на товар у розмірі 94-99 %, числове значення якої за кожною окремою позицією не встановлено. В статті VІІ Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (далі - ГАТТ) наведено поняття дійсної вартості , яка може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь-які не включені до неї збори за невиправдані витрати, які є звичайними складовими дійсної вартості , а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни. При цьому наявність спеціальних цін може свідчити про умови, які впливають на вартість товару та не можуть бути обраховані при визначенні митної вартості. Але судами попередніх інстанцій не було надано правової оцінки вказаним аргументам відповідача. Щодо застосування резервного методу визначення митної вартості скаржник, з посиланням на статтю 64 МК України, зауважив, що вказана правова норма не зобов`язує митний орган наводити додаткові пояснення щодо обсягу партії чи умов поставки тощо, а передбачає лише використання раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостей.

У поданому відзиві на касаційну скаргу позивач заперечував проти її задоволення та просив залишити рішення судів попередніх інстанцій без змін як законні та обґрунтовані. На його переконання, право митного органу на витребування від декларанта додаткових документів виникає лише у разі наявності у митного органу обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей за наслідками виявлення розбіжностей, які впливають на числове значення складових митної вартості товарів. Втім, надані під час декларування товару позивачем документи у своїй сукупності в повній мірі підтверджували заявлену позивачем митну вартість. Наголошено на тому, що ТОВ ЛАЙФСЕЛЛ було надано до суду докази фактичної оплати імпортованих товарів саме за ціною договору.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ ця касаційна скарга розглядається в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (до 8 лютого 2020 року).

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

Відповідно до статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначений у частині другій цієї статті.

При цьому частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за основним методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що надані позивачем до митного оформлення імпортованого товару документи не містили розбіжностей, чітко ідентифікували товар та містили чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Зокрема, суди правильно вказали, що додатковими угодами від 15 лютого 2016 року №1/1 та від 15 березня 2016 року №2 до Договору сторони погодили внесення змін, серед іншого, до пункту 3.1 цього Договору в частині можливості застосування знижок від 1% до 99,99% (з огляду на загальний обсяг товарообігу між сторонами у 2015 році) при поставці обладнання або програмного забезпечення.

В інвойсі HWESCBIА160405664099 від 5 квітня 2016 року щодо Замовлення на постачання № 15/4530057470 визначено: найменування обладнання, що підлягає поставці, його кількість та ціну; складові елементи такого обладнання із зазначенням щодо кожного елемента кількості, ціни, знижки, ціни з урахуванням знижки.

Отже, отримання знижки позивачем відбулось за угодою сторін, що відображено у відповідних договірних документах, які були надані Митниці під час митного оформлення товару. Лист Хуавей Інтернейшнл ПТІ. ЛТД від 15 лютого 2016 року свідчить, що надання такого розміру знижки позивачу, як постійному клієнту з 2007 року, обумовлено попередньо поставленими обсягами обладнання, а також тим, що товар, який постачався в межах Додаткової угоди №4 від 15 лютого 2016 року до Договору, є застарілим обладнанням стандарту GSM/WCDMA періоду 2013-2016 років.

Аргументи скаржника щодо обов`язковості використання ним інформації з АСАУР (автоматичної системи управління ризиками), а також, що митні органи мають виключну компетенцію щодо перевірки та контролю за правильністю обчислення декларантом митної вартості, колегією суддів Верховного Суду не враховуються, оскільки такі дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю, серед яких є процедура консультацій між митним органом і декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого (основного) до шостого (резервного) визначення митної вартості). Спрацювання системи АСАУР також не може свідчить про обов`язковість здійснення коригування митної вартості.

Посилання скаржника на положення статті VІІ ГАТТ є загальними, а встановлені у цій справі судами обставини поставки товару не свідчать про порушення декларантом вимог зазначеної угоди.

Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у відзиві на адміністративний позов, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи. У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам, наданим позивачем та зібраним судами на підставі статті 9 КАС України.

Відповідач у касаційній скарзі просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин у справі, проте це знаходиться за межами касаційного перегляду, встановленими частиною першою статті 341 КАС України.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про наявність підстав для скасування рішення про коригування митної вартості товарів №100270004/2016/000042/2 від 21 червня 2016 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100270004/2016/00056 від 21 червня 2016 року.

Відповідно до частин першої-третьої статті 242 КАС України (тут і далі - в редакції, чинній до 8 лютого 2020 року) рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам оскаржувані судові рішення у цій справі відповідають, а доводи відповідача, викладені у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій.

В обсязі встановлених в цій справі фактичних обставин колегія суддів вважає, що висновки судів є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Київської міської митниці ДФС залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2019 року у справі №826/11012/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і не оскаржується.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

Н.Є. Блажівська

М.Б. Гусак ,

Судді Верховного Суду