Рішення

від 25.03.2020 по справі 541/1884/19

МИРГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 541/1884/19

Провадження №2/541/84/2020

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

25 березня 2020 року Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді: Андрущенко-Луценко С.В.,

з участю секретаря судового засідання: Калініченко Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миргороді в порядку загального провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Остапівської сільської ради Миргородського району про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за заповітом, треті особи: Перша Миргородська державна нотаріальна контора, ОСОБА_2 ,-

ВСТАНОВИВ:

21 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області із позовом до Остапівської сільської ради Миргородського району про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом.

Ухвалою Миргородського міськрайонного суду від 06 грудня 2019 року до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору притягнуто ОСОБА_2

21.12.2019 року позивачкою ОСОБА_1 подано до Миргородського міськрайонного суду заяву про зміну предмету позову, яка прийнята до судового розгляду в підготовчому судовому засіданні.

28.01.2020 року по справі проведено підготовче судове засідання.

В направленому на адресу суду позові позивачка зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її двоюрідна бабуся ОСОБА_3 . За життя ОСОБА_3 мала право на земельну частку (пай) в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї земельної ділянки в натурі, яка перебувала в колективній власності колишнього КСП ім. Ульянова, що підтверджується наявним у неї оригіналом Сертифікату серії ПЛ в„–0077423 , виданого на підставі рішення Миргородської районної державної адміністрації від 25 жовтня 1996 року. 17 січня 1997 року ОСОБА_3 склала заповіт на її ім`я, за змістом якого заповідала позивачці належне їй право на земельну частку (пай). Такий заповіт було посвідчено відповідною посадовою особою Костянтинівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області 17 січня 1997 року за реєстровим номером №1. Після посвідчення заповіту ОСОБА_3 підтверджуючи своє волевиявлення, передала їй оригінал Сертифікату серії ПЛ №0077423. Внаслідок смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина. Вона позивачка по справі є спадкоємицею ОСОБА_3 на її конкретне право, зазначене в заповіті. При цьому таке спадкоємство нею здійснюється на основі Розділу VІІ ЦК України 1963 року, яким регулюються спірні правовідносини за її позовом. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном. Вважає, що на момент відкриття спадщини, вона фактично вступила у володіння спадковим майном, оскільки мала на руках переданий їй спадкодавцем ОСОБА_3 оригінал відповідного правовстановлюючого документу, а саме Сертифікату, то за приписами ст. 548 ЦК України 1963 року, прийнята спадщина визнається належною їй з моменту відкриття спадщини. З метою прийняття спадщини вона звернулася до нотаріальної контори, надавши нотаріусу Сертифікат про право на земельну частку (пай), але постановою нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії їй неправомірно було відмовлено, як вказала нотаріус в зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу, що не відповідало дійсності. Отже, вважає, що її право порушено, а тому просить суд визнати за нею право на земельну частку (пай), що належало спадкодавцю ОСОБА_3 на підставі Сертифікату серії ПЛ №0077423, виданого згідно з рішенням Миргородської районної державної адміністрації від 25 жовтня 1996 року №342, площею 3,6474 гектарів, зі сформованим кадастровим номером 5323284600:00:013:0144, розташовану на території Остапівської сільської ради Миргородського району.

Також просить суд встановити факт перебування у володінні та користуванні її бабусі ОСОБА_3 земельної ділянки АДРЕСА_3 , площею 3,6474 га, кадастровий номер 5323284600:00:013:0144, цільове призначення і вид використання якої: рілля для ведення товарного виробництва, яка на момент звернення до суду розміщена за межами населених пунктів Остапівської сільської ради Миргородського району.

При судовому розгляді справи позивачка ОСОБА_1 позов підтримала з підстав викладених в позовній заяві, просила його задовольнити, як законний та обґрунтований. Пояснила, що вперше звернулася за оформленням спадщини після смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2. За життя ОСОБА_3 склала заповіт на її ім`я стосовно земельної частки (паю). Даний заповіт та сертифікат спадкодавцем було передано їй особисто. Хто зробив запис в сертифікаті на зворотній стороні їй не відомо. ОСОБА_2 не має жодного відношення до даного спадкового майна.

Представник відповідача Остапівської сільської ради Миргородського району в судове засідання не з`явився. Установа належним чином повідомлена про день та час судового розгляду справи, направила на адресу суду відзив на позов. У відзиві зазначено, що Остапівська сільська рада Миргородського району не вважає себе належним відповідачем по справі, оскільки жодного відношення до спадкового майна, яке залишилося після смерті ОСОБА_3 вона не має, на спадкове майно не претендує, прав позивачки не порушила. Остапівський сільський голова просив суд провести заміну неналежного відповідача -Остапівську сільську раду Миргородського району на належного відповідача - ОСОБА_2 , справу розглянути у відсутності представника сільської ради.

В підготовчому судовому засіданні ухвалою суду від 28 січня 2020 року відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про проведення заміни неналежного відповідача Остапівської сільської ради на належного відповідача ОСОБА_2 , оскільки позивачка ОСОБА_1 вважала саме Остапівську сільську раду належним відповідачем у справі за її позовом та просила суд відмовити в задоволенні клопотання Остапівської сільської ради Миргородського району.

Представник третьої особи: Першої Миргородської державної нотаріальної контори в судове засідання не з`явився. Установа належним чином повідомлена про день та час судового розгляду справи, направила на адресу суду лист про проведення розгляду справи у відсутності представника нотаріальної контори.

Третя особа ОСОБА_2 направив на адресу суду пояснення по позову з яких вбачається, що третя особа вважає, що позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, оскільки позивачкою не подано належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність підстав для задоволення позову. Вказує, що спадщина після смерті ОСОБА_3 прийнята по заповіту ОСОБА_4 , про що свідчить наявність спадкової справи на майно ОСОБА_3 №13/1998, яка була заведена в Першій Миргородській державній нотаріальній конторі. До правовідносин, що склалися підлягає застосуванню ЦК Української РСР (в редакції 1963 року). Вважає, що позивачкою не подано суду доказів про те, що вона фактично вступила в управління чи володіння спадковим майном після смерті ОСОБА_3 . Дійсно у неї на руках знаходиться сертифікат на право на земельну частку (пай). Але вказаний сертифікат серії ПЛ №0077423 зареєстровано 20 грудня 1999 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №597 і саме зазначена дата є датою видачі сертифікату, а не як помилково вказує позивач -24 грудня 1996 року. Отже, спадкодавець ОСОБА_3 , датою смерті якої є 18 серпня 1997 року, фактично не могла за життя отримати зареєстрований у встановленому порядку документ на право на земельну частку (пай), а отже право, яке стверджене ним не могло перебувати в управлінні/володінні спадкоємця за заповітом ОСОБА_1 протягом 6 місяців з дня відкриття спадщини. Земельна частка (пай) належна ОСОБА_3 набула статус невитребуваної та передана в оренду ТОВ Батьківщина-Агро , що також свідчить про те, що позивачка не вступила у володіння чи управління спадковим майном. Таким чином, наявність у позивачки Сертифіката зареєстрованого 20 грудня 1999 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №597, тобто більше ніж через 2 роки після смерті спадкодавця, не може розцінюватися, як фактичне прийняття спадщини у порядку фактичного вступу в управління або володіння спадковим майном протягом 6 місяців з дня відкриття спадщини. Отже, в задоволенні позову ОСОБА_1 просить відмовити за недоведеністю позовних вимог.

Заслухавши пояснення позивачки, дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі суд вважає, що заявлений позов не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с.5).

За життя 17 січня 1997 року ОСОБА_3 в Костянтинівській сільській раді Новомиргородського району Кіровоградської області склала заповіт, яким на випадок своєї смерті зробила наступне заповідальне розпорядження:сертифікат на право на земельну частку (пай) серія ПЛ в„– 0077423 заповідала ОСОБА_5 (а.с.12).

З довідки Остапівської сільської ради Миргородського району вбачається, що ОСОБА_3 на день смерті -ІНФОРМАЦІЯ_1 була зареєстрована одна в АДРЕСА_1 (а.с.14).

Постановою державного нотаріуса Першої Миргородської державної нотаріальної контори від 13 серпня 2019 року позивачці ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - оформленні земельної частки (паю) по причині відсутності у неї правовстановлюючого документу (а.с.9).

Також судом встановлено, що після смерті ОСОБА_3 була заведена спадкова справа в Першій Миргородській державній нотаріальній конторі і із заявою про прийняття спадщину після смерті ОСОБА_3 звернулася 16.01.1998 року ОСОБА_6 та в подальшому прийняла спадщину за заповітом на належну спадкодавцеві ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_2 (а.с.28-33).

Позивачка ОСОБА_1 стверджувала, що вона фактично вступила у володіння спадковим майном, маючи на руках переданий їй спадкодавцем ОСОБА_3 оригінал сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ПЛ №0077423.

Відповідно до ст. 548 ЦК УРСР ( 1963 року), не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженням. Прийнята спадщина вважається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Прийняття спадщини підтверджується різними діями спадкоємців, які за своїм характером свідчать що в шестимісячний строк з часу відкриття спадщини вони фактично вступили у володіння ( користування, розпорядження) спадковим майном.

Згідно ч.2 ст. 553 ЦК УРСР (в ред. 1963 року) спадкоємець за законом чи за заповітом вправі відмовитися від спадщини протягом 6 місяців з дня її відкриття.

Відповідно до ст.549 ЦК УРСР 1963 року, спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Згідно роз`яснень Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року, при вирішенні спорів про спадкування, спадщина по яких відкрилася і була прийнята до 01 січня 2004 року, не допускається застосування судами норм Цивільного Кодексу 2003 року, а застосуванню підлягають норми законодавства, чинного на час відкриття спадщини, зокрема ЦК УРСР.

Отже, до спірних відносин застосовуються норми ЦК УРСР.

Згідно ст. 525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.

Згідно ст. 548 ЦК УРСР визначено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженням.

Згідно ст.549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:

1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;

2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Виходячи зі змісту наведеної норми закону прийняття спадщини може підтверджуватися діями спадкоємців, які за своїм характером свідчать, що в шестимісячний строк із дня відкриття спадщини вони фактично вступили в управління або володіння спадковим майном.

Відповідно до п.113 "Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України" №18/5 від 14 червня 1994 року, яка була зареєстрована в Міністерстві юстиції України 07 липня 1994 року за №152/361, та була чинна до 03 березня 2004 року, свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто таким, які фактично вступили в управління або володіння спадковим майном чи подали заяву в державну нотаріальну контору про прийняття спадщини (ст.549 ЦК УРСР). Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу або квитанції про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.

Судом ставиться під сумнів твердження позивачки про те, що спадкодавець ОСОБА_3 самостійно передала їй правовстановлюючий документ - сертифікат, оскільки, як вбачається з копії такого сертифікату (а.с.7 на звороті), даний сертифікат зареєстровано 20 грудня 1999 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №597 , тобто після смерті ОСОБА_3 , а отже, вона фізично не могла передати такий сертифікат позивачці ОСОБА_1 . В той же час позивачка ОСОБА_1 стверджувала в судовому засіданні, що сертифікат спадкодавець їй передала саме в тому вигляді, в якому він на даний час знаходиться.

Отже, позивачка ОСОБА_1 у строки визначені законом не звернулася до нотаріальної контори з приводу оформлення спадкового майна після смерті ОСОБА_3 по заповіту, нею не надано суду жодних об`єктивних доказів, які б підтверджували, що вона вступила у володіння спадковим майном -земельною часткою (паєм) після смерті ОСОБА_3 .

Як вбачається зі змісту оригіналу заповіту посвідченого відповідною службовою особою виконавчого комітету Костянтинівської сільської ради, наданого позивачкою для огляду в судовому засіданні, встановити прізвище особи, на ім`я якої складено заповіт не вдається можливим, оскільки під час його виготовлення за допомогою друкарської машинки на місці п`ятої букви прізвища мається прогалина - Костонко .

Тобто, судом не встановлено факт належності заповіту саме позивачці ОСОБА_1 , та позивачкою не ставиться питання про встановлення відповідного факту.

Зважаючи на вище викладене, в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання за нею в порядку спадкування за заповітом, права на земельну частку (пай), що належала спадкодавцю ОСОБА_3 на підставі сертифікату серії ПЛ №0077423, виданого згідно з рішенням Миргородської районної державної адміністрації від 25 жовтня 1996 року №342, площею 3,6474 гектара, із сформованим кадастровим номером 5323284600:00:013:0144, розташовану на території Остапівської сільської ради Миргородського району Полтавської області слід відмовити.

Не підлягає задоволенню і вимога позивачки ОСОБА_1 про встановлення факту перебування у володінні та користуванні ОСОБА_3 земельної ділянки АДРЕСА_3 площею 3,6474 га кадастровий номер 5323284600:00:013:0144, цільове призначення і вид використання якої: рілля для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що на момент звернення до суду розміщена за межами населених пунктів Остапівської сільської ради Миргородського району Полтавської області з наступних переконань.

На момент смерті спадкодавця ОСОБА_3 , вона мала право виключно на земельну частку (пай), тобто вона не мала у власності земельної ділянки із сформованим кадастровим номером, зважаючи на що суд не може встановити факт перебування у її володінні та користування земельної ділянки із сформованим кадастровим номером.

Крім того, встановлення вказаного факту не має для позивачки ОСОБА_1 жодного юридичного значення, оскільки вона не прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 у строки визначені законом.

Отже, позов ОСОБА_1 вцілому не підлягає задоволенню за недоведеністю позовних вимог.

Керуючись ст.ст.4, 10, 12, 13, 77, 81, 141, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 548, 549, 553 ЦК УРСР, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Остапівської сільської ради Миргородського району про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за заповітом, треті особи: Перша Миргородська державна нотаріальна контора, ОСОБА_2 .

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційних через Миргородський міськрайонний суд Полтавської області.

Суддя: С. В. Андрущенко-Луценко