Постанова

від 17.06.2020 по справі 541/1884/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 541/1884/19 Номер провадження 22-ц/814/1447/20Головуючий у 1-й інстанції Андрущенко-Луценко С. В. Доповідач ап. інст. Бондаревська С. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2020 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Бондаревської С.М.

суддів: Абрамова П.С., Пилипчук Л.І.

секретар: Зеленська О.І.

за участю позивача - ОСОБА_1

третьої особи - ОСОБА_2

представника третьої особи - адвоката Шелудякової І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Мирогородського міськрайонного суду Полтавської області від 25 березня 2020 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Остапівської сільської ради Миргородського району, треті особи: Перша Миргородська державна нотаріальна контора, ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за заповітом, -

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Остапівської сільської ради Миргородського району про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом, вказавши третьою особою Першу Миргородську державну нотаріальну контору.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її двоюрідна бабуся - ОСОБА_3 .

За життя ОСОБА_3 мала право на земельну частку (пай) в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї земельної ділянки в натурі, яка перебувала в колективній власності колишнього КСП ім. Ульянова, що підтверджується наявним у неї оригіналом Сертифікату серії НОМЕР_1 , виданого на підставі рішення Миргородської районної державної адміністрації від 25 жовтня 1996 року №342.

17 січня 1997 року ОСОБА_3 склала заповіт на її, позивача, ім`я, за змістом якого заповідала належне їй право на земельну частку (пай).

Заповіт посвідчено відповідною посадовою особою Костянтинівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області 17 січня 1997 року за реєстровим №1.

Державний акт на право власності на земельну ділянку відсутній.

За життя ОСОБА_3 не оформила відповідних правовстановлюючих документів на підтвердження права власності на земельну ділянку.

Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 відкрилася спадщина. Вона - ОСОБА_1 , є спадкоємицею ОСОБА_3 на її конкретне право, зазначене в заповіті та прийняла спадщину шляхом наявності на руках оригіналу сертифікату на земельну частку (пай), відповідно до норм спадкового права Цивільного кодексу Української РСР, в редакції 1963 року. Інших спадкоємців, які б прийняли спадщину (земельну частку (пай) у встановлений законом строк - немає.

При зверненні до нотаріальної контори з приводу оформлення спадщини на земельну ділянку, постановою нотаріуса Першої Миргородської державної нотаріальної контори Бобир О.Ю. від 13 серпня 2019 року їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв`язку з відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

За наведених обставин просила встановити факт перебування у володінні та користу-ванні її бабусі, ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , земельної ділянки АДРЕСА_1 НОМЕР_2 площею 3,6474 га, кадастровий номер 5323284600:00:013:0144, цільове призна-чення і вид використання якої: рілля для ведення товарного виробництва, що на момент звернення до суду розміщена за межами населених пунктів Остапівської сільської ради Миргородського району Полтавської області.

Постановити рішення, яким визнати за нею право власності в порядку спадкування на земельну ділянку АДРЕСА_1 НОМЕР_2 площею 3,6474 га, кадастровий номер 5323284600:00:013:0144, цільо-ве призначення і вид використання якої: рілля для ведення товарного виробництва, що на мо-мент звернення до суду розміщена за межами населених пунктів Остапівської сільської ради Миргородського району Полтавської області, яка належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Ухвалою Миргородського міськрайонного суду від 06 грудня 2019 року до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору притягнуто ОСОБА_2 .

У грудні 2019 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про зміну предмету позову, в якій, окрім обставин, аналогічних обставинам, наведеним в її позовній заяві від 21 серпня 2019 року, зазначала, що оскільки на момент відкриття спадщини вона фактично вступила у володіння спадковим майном, маючи на руках переданий їй спадкодавцем ОСОБА_3 оригінал відповідного правовстановлюючого документу, а саме Сертифікату серії НОМЕР_3 0077423, то за приписами ст.548 ч.2 ЦК України, в редакції 1963 року, прийнята нею спад-щина визнається належною їй з моменту відкриття спадщини, тобто з 18 серпня 1997 року.

Просила ухвалити рішення, яким визнати за нею, ОСОБА_1 , в порядку спадку-вання за заповітом, право на земельну частку (пай), що належала спадкодавцю ОСОБА_3 на підставі Сертифікату серії НОМЕР_1 , виданого згідно з рішенням Миргородської районної державної адміністрації від 25 жовтня 1996 року №342, площею 3,6474 гектара, зі сформованим кадастровим номером 5323284600:00:013:0144, розташовану на території Остапівської сільської ради Миргородського району Полтавської області.

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 25 березня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 -відмовлено.

Не погодившись з даним судовим рішенням, позивач ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила повністю скасувати оскаржуване нею рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її вимогу, викладену у заяві в порядку ст. 49 ч. 3 ЦПК України про зміну предмета позову від 21 грудня 2019 року.

Вважає, що висновок суду відносно того, що спадкодавець ОСОБА_3 до моменту своєї смерті сертифікат серії НОМЕР_1 не отримувала, а відтак їй - позивачу не пере-давала,оскільки цей Сертифікат у відповідній книзі зареєстровано лише 20 грудня 1999 року, а отже нею не надано доказів фактичного вступу у володіння спадковим правом відповідно до положень ст. 549 ч. 1 пункту 1 ЦК України в редакції 1963 року, -спростовується змістом самого Сертифікату серії ПЛ №0077423, в якому чітко зазначено, що його видано громадянину України -члену колективного сільськогосподарського підприємства КСП ім. ОСОБА_4 -ОСОБА_3 . Така видача здійснена на підставі рішення Миргородської районної державної адміністрації від 25 жовтня 1996 року №342.

На апеляційну скаргу ОСОБА_1 свій відзив подала представник третьої особи ОСОБА_2 - адвокат Шелудякова І.Ю., в якому, спростовуючи доводи апелянта, просила апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Зазначала, що доводи апелянта зводяться до того, що запис, виконаний на зворот-ньому боці про реєстрацію сертифікату про право на земельну частку (пай) серії ПЛ №0077423 від 20 грудня 1999 року не є тотожним поняттям щодо часу його видачі спадко-давцю з посиланням на те, що факт видачі цього сертифікату 24 грудня 1996 року підтверд-жено підписом голови Миргородської районної державної адміністрації Шапочки М.Н. з прикладенням гербової печатки цього органу.

Однак, представник третьої особи вважає таке твердження суб`єктивною думкою апелянта, яка повністю не відповідає законодавству, що діяло на момент відкриття спадщини після померлої ОСОБА_3 .

При цьому вказувала, що до правовідносин, пов`язаних зі спадкуванням майнових прав після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , підлягають застосуванню норми ЦК Української РСР (в редакції від 18 липня 1963 року). З огляду на положення ст. 549 ЦК УРСР фактичний вступ в управління або володіння спадковим майном повинен бути вчинений протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Згідно інформації, яка міститься у сертифікаті на право на земельну частку (пай) серії ПЛ НОМЕР_4 0077423, виданому на ім`я ОСОБА_3 , вказаний сертифікат зареєстровано 20 грудня 1999 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №597. Саме зазначена дата - 20 грудня 1999 року, є датою видачі серти-фіката на право на земельну частку (пай), а не як помилково вказує позивач - 24 грудня 1996 року, що є датою його підпису головою Миргородської РДА.

З огляду на викладене, спадкодавець ОСОБА_3 , датою смерті якої є ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично не могла за життя отримати зареєстрований у встановленому порядку документ та право на земельну частку (пай), а отже, право, яке ним стверджено, не могло перебувати в управлінні/володінні спадкоємця за заповітом - ОСОБА_1 протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, вбачається з матеріалів справи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що зокрема підтверджується копією свідоцтва про смерть /а.с. 5/.

За життя, а саме, ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 склала заповіт, згідно якого, на випадок своєї смерті, зробила наступне заповідальне розпорядження: сертифікат на право на земельну частку (пай) серія ПЛ НОМЕР_5 заповідала ОСОБА_1 /а.с. 12/.

Вказаний заповіт 17січня 1997 року посвідчено секретарем Костянтинівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області та зареєстровано в книзі для запису нотаріальних дій за №1.

Згідно довідки Остапівської сільської ради Миргородського району, ОСОБА_3 на день смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 була зареєстрована одна в АДРЕСА_2 (а.с. 14).

Постановою державного нотаріуса Першої Миргородської державної нотаріальної контори від 13 серпня 2019 року ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку - по причині відсутності у неї правовстановлюючого документу /а.с. 9/.

Також судом встановлено, що після смерті ОСОБА_3 була заведена спадкова справа в Першій Миргородській державній нотаріальній конторі та із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 звернулася ОСОБА_5 , яка в подальшому прийняла спадщину за заповітом на належну спадкодавцеві ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_3 а.с. 28-33/.

Позивач ОСОБА_1 свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що вона фактично вступила у володіння спадковим майном, маючи на руках переданий їй спадкодавцем ОСОБА_3 оригінал сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ПЛ №0077423.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач ОСОБА_1 у строки, визначені законом, не звернулася до нотаріальної контори з приводу оформлення спадкового майна за заповітом після смерті ОСОБА_3 , позивачем не надано суду жодних об`єктивних доказів, які б підтверджували, що вона вступила у володіння спадковим майном - земельною часткою (паєм) після смерті ОСОБА_3 .

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно з пунктами 4, 5 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України , - Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України , положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

До правовідносин, пов`язаних зі спадкуванням майнових прав після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , підлягають застосуванню норми ЦК Української РСР (в редакції 1963 року), оскільки її спадщина відкрилась і була прийнята до 01 січня 2004 ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто до набрання чинності Цивільним кодексом України, - спадкоємцем за заповітом - ОСОБА_5 , яка водночас була рідною сестрою спадкодавця, а відтак - спадкоємцем другої черги за законом.

Відповідно до ст. 525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.

За змістом ст. 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженням.

Відповідно до ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

З огляду на положення ст. 549 ЦК УРСР, фактичний вступ в управління або володіння спадковим майном повинен бути вчинений протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Виходячи зі змісту наведеної норми закону прийняття спадщини може підтверджу-ватися діями спадкоємців, які за своїм характером свідчать, що в шестимісячний строк із дня відкриття спадщини вони фактично вступили в управління або володіння спадковим майном.

Згідно пункту 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України №18/5 від 14 червня 1994 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07 липня 1994 року за №152/361 та чинної до 03 березня 2004 року, - свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто таким, які фактично вступили в управління або володіння спадковим майном чи подали заяву в державну нотаріальну контору про прийняття спадщини (ст. 549 ЦК УРСР).

Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу або квитанції про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.

Судом встановлено, що 17 січня 1997 року ОСОБА_3 , згідно посвідченого секретарем Костянтинівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області заповіту, на випадок своєї смерті, зробила заповітне розпорядження, на підставі якого сертифікат на право на земельну частку (пай) серія ПЛ НОМЕР_4 0077423 заповідала ОСОБА_1 .

Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 відкрилася спадщина. Позивач ОСОБА_1 , є спадкоємицею ОСОБА_3 на її конкретне право, зазначене в заповіті.

Постановою державного нотаріуса Першої Миргородської державної нотаріальної контори від 13 серпня 2019 року ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку - з підстав відсутності у неї правовстановлюючого документу.

Звертаючись до суду з уточненим в порядку ст. 49 ч. 3 ЦПК України позовом, ОСОБА_1 свої позовні вимоги обґрунтовувала прийняттям нею спадщини шляхом отримання оригіналу сертифікату на земельну частку (пай), відповідно до норм спадкового права Цивільного кодексу Української РСР, в редакції 1963 року.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачем належними доказами, які б підтверджували, факту того, що вона вступила у володіння спадковим майном - земельною часткою паєм після смерті ОСОБА_3 .

Такий висновок суду є обґрунтованим з огляду на наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України Про затвердження форми сертифікату на право на земельну частку (пай) і зразка Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) від 12 жовтня 1995 року №801 затверджено форму сертифіката на право на земельну частку (пай) та зразок Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай).

Згідно графи Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) Зареєстровано , остання повинна містити номер та дату реєстрації сертифікату, а у відповідності до графи Підпис власника сертифіката на земельну частку (пай) , у свою чергу, повинна містити підпис власника, сертифіката на земельну частку (пай).

Також нормами пункту 5 Указу Президента України Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям від 08 серпня 1995 року №720/95, який був правовою основою для паювання земель в Україні, - передбачено, що видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадиться відповідно районною державною адміністрацію. Сертифікат на право на земельну частку (пай), виготовлений та зареєстрований у встановленому законодавством порядку, видавався в одному екземплярі на руки.

Згідно інформації, яка міститься у сертифікаті на право на земельну частку (пай) серії ПЛ НОМЕР_4 0077423, виданого на ім`я ОСОБА_3 , вказаний сертифікат зареєстровано 20 грудня 1999 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №597.

Вказані обставини також підтверджуються повідомленням Відділу у Миргородському районі Головного Упаравління Держгеокадастру у Полтавській області від 20 грудня2019 ро- ку за вих. №2836/112-19 та доданими до нього копіями аркушів Книги реєстрації сертифі-катів на право на земельну частку (пай) КСП ім. Ульянова /а.с. 103-106/.

Звідси вірним є висновок суду, що саме дата реєстрації - 20 грудня 1999 року, є датою видачі сертифіката на право на земельну частку (пай).

З огляду на викладене, спадкодавець ОСОБА_3 , датою смерті якої є ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично не могла за життя отримати зареєстрований у встановленому порядку документ, а відтак, право на земельну частку (пай), яке ним підтверджене, не могло перебувати в управлінні/володінні спадкоємця за заповітом ОСОБА_1 протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Тобто, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 не могла за життя отримати сертифікат серії НОМЕР_1 , і вказаний документ не міг перебувати у володінні спадкоємця ОСОБА_1 протягом 6 місяців з дня відкриття спадщини, оскільки останній виданий більше ніж через 2 роки з моменту смерті спадкодавця.

Про відсутність дій спадкоємця ОСОБА_1 , направлених на прийняття спадщини шляхом фактичного вступу в управління або володіння спадковим майном протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, також свідчить той факт, що земельна частка (пай), належна ОСОБА_3 набула статусу невитребуваної та передана в оренду ТОВ Батьківщина-Агро , що підтверджується копією витягу з ДЗК про земельну ділянку та довідкою виданої Остапівською сільською радою Миргородського району Полтавської області №266 від 19 серпня 2019 року.

Таким чином,наявність на руках у позивача ОСОБА_1 , оригіналу сертифікату на право на земельну частку (пай), зареєстрованого 20 грудня 1999 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №597, тобто більше ніж через 2 роки після смерті спадкодавця, неможе розцінюватися, як фактичне прийняття спадщини у порядку фактичного вступу в управління або володіння спадковим майном протягом шести місяців з дня відкриття спадщини (п.1 ч. 1, ч. 2 ст. 549 ЦК УРСР).

При цьому зазначення у заповіті реквізитів Сертифікату на право на земельну частку (пай), не свідчить про його отримання спадкодавцем ОСОБА_3 всупереч встановленому порядку, до моменту його реєстрації в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай). Саме на відповідні районні державні адміністрації покладались функції реєстрації та видачі громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в України зразка.

З огляду на встановлені обставини, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, правомірно виходив з того, що фізично спадкодавець ОСОБА_3 самостійно не могла передати позивачу правовстановлюючий документ - сертифікат, оскільки, як вбачається з копії сертифікату, даний сертифікат зареєстровано у Книзі реєстрації сертифі-каттів на право на земельну частку (пай) за №597 - 20 грудня 1999 року, тобто після смерті ОСОБА_3 , в свою чергу, ОСОБА_1 у строки визначені законом, не звернулася до нотаріальної контори з приводу оформлення спадкового майна після смерті ОСОБА_3 по заповіту, та нею не надано суду жодних об`єктивних доказів, які б підтверджували, що вона вступила у володіння спадковим майном - земельною часткою (паєм) після смерті ОСОБА_3 .

Правильним також є висновок суду про те, що на момент смерті спадкодавець ОСОБА_6 мала право виключно на земельну частку (пай) в умовних кадастрових гектарах, без визначення меж цієї земельної ділянки в натурі та не мала такого права на земельну ділянку, конкретно визначеної площі, зі сформованим кадастровим номе-ром, а відтак, - відсутні підстави визнання такого права в порядку спадкування за позивачем.

З урахуванням встановлених обставин, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків районного суду, як і не підтверджують належними доказами їх неправомірність. Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування - не вбачається.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Мирогородського міськрайонного суду Полтавської області від 25 березня 2020 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий: Бондаревська С.М.

Судді: Абрамов П.С.

Пилипчук Л.І.