Рішення

від 27.02.2020 по справі 755/6163/19

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/6163/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2020 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

Головуючого судді Астахової О.О.,

при секретарі Індик М.В.

за участю:

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до Товариства з обмеженою відповідальністю Артфорт , що знаходиться за адресою: м. Київ, вул Йорданська, буд. 24, про захист прав споживачів, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся з позовом до суду у якому просить визнати недійсним з моменту укладення Договір № 167132 від 26.03.2019, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ IT-Експерт Сервіс . Визнати недійсним Акт здачі-приймання, підписаний ОСОБА_1 та ТОВ ІТ-Експерт Сервіс . Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю IT-Експерт Сервіс на користь ОСОБА_1 надмірно сплачені кошти у сумі 1 050,00 грн., суму моральної шкоди в розмірі 3 000,00 грн., та судові витрати (витрати на правову допомогу) в сумі 3 457,80 грн.

Мотивуючи тим, що 26.03.2019 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю IT-Експерт Сервіс було укладено усний договір побутового підряду предметом якого було надання послуг з налаштування ПК (установка драйверів та підключення Wi-Fi), обумовлено ціну договору - 150,00 грн.

Послугу виконував майстер направлений відповідачем. Після роботи, виконавцем було складено акт здачі-приймання загальною сумою 1180,00 грн., що містив додаткові послуги, які не були обговорені сторонами раніше.

А тому, позивач вважає договір та виданий акт здачі-приймання несправедливими так як відповідач увів його в оману щодо ціни та умов договору, обмежив у праві на отримання інформації, здійснив нечесну підприємницьку практику та застосував психологічний тиск під час підписання оспорюваного акта здачі приймання-передачі, чим порушив його права, що суперечить статті 18 Закону України Про захист прав споживачів , тому просить суд про задоволення позовних вимог.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 19 квітня 2019 року позовну заяву було залишено без руху та було встановлено строк для усунення недоліків. У визначений судом строк недоліки було усунуто.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 23 травня 2019 року відкрито провадження у даній цивільній справі. Розгляд справи проводиться за правилами загального позовного провадження. Справу призначено до підготовчого засідання. Відповідачу було надано строк протягом 15 днів з моменту отримання копії ухвали надати відзив на позов. ( а.с.53).

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 24 вересня 2019 року закінчено підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду. (а.с. 64).

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 19 грудня 2019 року залучено до участі у справі правонаступника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю ІТ-Експерт Сервіс - Товариство з обмеженою відповідальністю Артфорт . (а.с.72-73).

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі та виходячи із доводів, якими обгрунтовується позовна заява просить задовольнити позовні вимоги. Проти ухвалення заочного рішення суду не заперечує.

Представник відповідача у судове засідання повторно не з`явився, хоча про день, час і місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку належним чином. Про причини неявки суд не повідомив, із клопотаннями про відкладення розгляду справи до суду не звертався. Заяв щодо розгляду справи у його відсутність, до суду також не надходило. Відзив - не подав.

Згідно із ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З урахуванням вказаного, суд прийшов висновку про можливість проведення заочного розгляду справи.

Суд, вислухавши вступне слово позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 26.03.2019 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю IT-Експерт Сервіс було укладено договір підряду № 167132, згідно якого виконавець здійснює налаштування програмного забезпечення або обладнання у присутності виконавця. (п.5).

За п. 2 договору оплата робіт виконавця здійснюється по факту підписання Акту здачі-приймання виконаних робіт.

Відповідно до акту здачі-приймання до Договору були надані послуги на загальну суму 1180,00 грн.

Позивачем сплачено суму коштів за вказаним договором у розмірі 1180,00 грн., зо підтверджується письмовим доказом. Проте, у акті здачі-приймання робіт ОСОБА_1 зазначив, що не погоджується з об`ємом та вартістю наданих за цим актом послуг, оскільки попередньо погоджена вартість була визначена між сторонами у розмірі 150,00 грн.

Таким чином позивач вважає, що Відповідач веде нечесну підприємницьку практику, обмежив права позивача на отримання інформації щодо ціни договору, ввів ОСОБА_1. в оману, під час підписання акту представник відповідача здійснював психологічний тиск, з огляду на що волевиявлення позивача при підписанні акту не було вільним.

Згідно із ч.ч.1, 4 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

За ч. 1 ,3,4 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Частина перша статті 205 із змінами, внесеними згідно із Законом № 675-VIII від 03.09.2015

Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

За ч. 1 ст.206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Відповідно до ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, твердження позивача щодо усної домовленості із відповідачем про надання останнім послуг налаштування програмного забезпечення або обладнання, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за ціною 150,00 грн. за відсутності заперечень відповідача щодо даної обставини, суд приймає до уваги, оскільки не має обгрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання позивачем.

Згідно із ч.1,2 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (частина перша статті 215 ЦК України).

Згідно з частинами першою- третьою, п`ятою, шостою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як вбачається із матеріалів справи позивач та відповідач усно, з використанням системи телефонного зв`язку, встановили обов`язкові до виконання сторонами умови, зокрема про предмет, строк договору, обов`язки сторін. Зокрема була встановлена ціна договору - 150 грн. На виконання договору відповідачем був направлений майстер.

Після виконання робіт, виконавцем був складений та вручений позивачу акт здачі-приймання від 26.03.2019, в якому було прописано перелік наданих послуг, більшість яких сторонами не погоджувалася та які не надавалися виконавцем робіт, та була зазначена нова ціна договору в сумі 1180,00 грн.

Позивач зазначає, що зважаючи на складну ситуацію в сім`ї, а саме на хворобу малолітньої дитини, та на психологічний тиск з боку виконавця, він змушений був заплатити зазначену в акті ціну.

За ч.1 ст. 867 ЦК України підрядник не має права нав`язувати замовникові включення до договору побутового підряду додаткових оплатних робіт або послуг. У разі порушення цієї вимоги замовник має право відмовитися від оплати відповідних робіт або послуг.

Позивач стверджує, що до моменту вручення акту здачі-приймання, йому не було жодним чином повідомлено які послуги будуть надаватися відповідачем, не було ознайомлено з прейскурантом цін та не було повідомлено про його наявність.

Відповідно до ч. 1 ст. 868 ЦК України Підрядник зобов`язаний до укладення договору побутового підряду надати замовникові необхідну та достовірну інформацію про запропоновані роботи, їх види та особливості, про ціну та форму оплати роботи, а також повідомити замовникові на його прохання інші відомості, що стосуються договору. Підрядник зобов`язаний назвати замовникові конкретну особу, яка буде виконувати роботу, якщо за характером роботи це має значення.

Згідно із ч.ч. 11, 12 ст. 10 Закону України Про захист прав споживачів якщо під час виконання робіт (надання послуг) виникає необхідність у додаткових роботах (послугах), що не були передбачені умовами договору, виконавець зобов`язаний одержати від споживача дозвіл на виконання таких робіт (надання послуг). Будь-які додаткові роботи (послуги), виконані (надані) виконавцем без згоди споживача, не створюють для споживача будь-яких зобов`язань щодо їх оплати. Якщо після укладення договору стане очевидним, що роботи (послуги), зважаючи на їх ціну (вартість) та характеристики або інші обставини, явно не задовольнятимуть інтереси або вимоги споживача, виконавець зобов`язаний негайно повідомити про це споживача. Виконавець зобов`язаний таким же чином повідомити споживача, якщо вартість робіт (послуг) може істотно зрости, ніж можна було очікувати під час укладення договору.

Споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) без штрафних санкцій з боку виконавця.

Окрім цього відповідно до ч. 1 ст. 872 ЦК України якщо підрядником були допущені істотні відступи від умов договору побутового підряду або інші істотні недоліки в роботі, виконаній із матеріалу замовника, він має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

У зв`язку з цим позивачем було повідомлено виконавця про намір розірвати договір та повернути надмірно сплачені кошти, але кошти повернуті не були.

Враховуючи зазначене, виконавець буз зобов`язаний надати позивачу до початку надання послуг вичерпну інформацію, зокрема, про: особу виконавця та її місцезнаходження; роботи/послуги, що підлягають виконанню; ціну (тарифи) та умови оплати наданих послуг; у разі виникнення необхідності у додаткових роботах (послугах), повідомити про них та про вартість таких послуг, якщо вона має зрости.

Проте, оскільки виконавець проігнорував зазначені вимоги Закону, виконані роботи/надані послуги, зважаючи на норми ст. 10 Закону, не створюють для позивача будь- яких зобов`язань щодо їх оплати.

Положення п. 14 ст. 1 Закону України Про захист прав споживачів містять визначення нечесна підприємницька практика - будь-яка підприємницька діяльність або бездіяльність, що суперечить правилам, торговим та іншим чесним звичаям та впливає або може вплинути на економічну поведінку споживача щодо продукції.

Відповідно до ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Згідно зі ст. 19 Закону України Про захист прав споживачів нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає, зокрема, будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману, крім іншого, стосовно ціни або способу розрахунку ціни чи наявності знижок або інших цінових переваг; потреби у послугах, заміні складових чи ремонті. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Відповідно до п.п. 4, 5, 7 ч. 1 ст. 21 Закону України Про захист прав споживачів крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; ціну продукції визначено неналежним чином.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За встановлених обставин, суд приходить до висновку, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано доводи ОСОБА_1 , щодо введення позивача в оману під час підписання оспорюваного договору, ведення відповідачем нечесної підприємницької практики, обмеження права позивача на отримання повної і достовірної інформації щодо умов укладеного між сторонами договору.

Також суд взяв до уваги те, що згідно до ч. 1 ст. 866 ЦК України договір побутового підряду вважається укладеним у належній формі, якщо підрядник видав замовникові квитанцію або інший документ, що підтверджує укладення договору. Але в акті здачі-приймання виданому позивачу не зазначено особи замовника та відсутній підпис виконавця, що є підставою до визнання такого акту здачі-приймання недійсним.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що нечесна підприємницька практика відповідача спонукала позивача підписати акт здачі-приймання, на який позивач ні в якому разі не погодився би, за умови обізнаності в вартості таких послуг (1 180,00 грн.), зважаючи на те, що сторонами в договорі було погоджено іншу ціну - 150,00 грн., а тому умови договору порушують права позивача, що є підставою для визнання договору та акту здачі-приймання недійсним.

Згідно із ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Оскільки позивачем було сплачено за актом 1 180,00 грн., при цьому послуги відповідачем були надані, попередньо узгоджена між сторонами вартість яких становить 150,00 грн, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню за недійсним правочином різниця у сумі 1030,00 грн.,

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача заподіяної моральної шкоди у розмірі 3000,00 грн., суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1- 3 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

2. Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Пункт 4 частини другої статті 23 в редакції Закону № 3261-IV від 22.12.2005

3. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

В силу ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Надані докази і фактичні обставини справи дають підстави вважати суду, що позивачу ОСОБА_1 було завдано моральної шкоди, що полягає у тривалому невиконанні відповідачем його законних вимог по поверненню грошових коштів, що призвело до необхідності звернення до суду, витрат часу для відновлення порушених прав і інтересів позивача.

При визначенні розміру моральної шкоди яка підлягає відшкодуванню з відповідача на користь позивача, то суд враховує характер та обсяг фізичних, душевних та психічних страждань ОСОБА_1 яких він зазнав в результаті невиконання умов договору з вини відповідача, характеру немайнових втрат.

Виходячи з засад розумності, об`єктивності, виваженості і справедливості моральна шкода підлягає частковому задоволенню, яку суд оцінює у 1 000,00 грн. що підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю Артфорт на користь ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

Пунктом 6 ст.141 ЦПК України визначено, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи те, що позивач ОСОБА_1 в силу ч. 3 ст. 22 Закону України Про захист прав споживачів при зверненні до суду з цим позовом звільнений від сплати судового збору, то відповідач зобов`язаний сплатити в дохід держави судовий збір за дві вимоги немайнового характеру (768,40 грн.х2) у розмірі 1536,80 грн.

Судові витрати на правову допомогу у розмірі 3 457,80 грн. позивачем не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому суд приходить до висновку про відсутність підстав щодо їх стягнення з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 1-13, 76-83, 89 , 141, 209-211, 258-259, 263-265, 268, 280-289 , 354 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 15,16 23, 203 2-206, 215, 627, 628, 638, 866 , 867, 868 , 872 , 1167 Цивільного кодексу України, Законом України Про захист прав споживачів , суд, -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Артфорт про захист прав споживачів - задовольнити частково.

Визнати недійсним Договір № 167132 від 26.03.2019 року укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю ІТ-Експерт Сервіс , правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю Артфорт .

Визнати недійсним акт здачі-приймання від 26.03.2019 року по Договору № 167132 від 26.03.2019 року укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю ІТ-Експерт Сервіс , правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю Артфорт .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Артфорт , місцезнаходження: 04210 м. Київ, вул. Йорданська,24, код ЄДРПОУ 41661123 на користь ОСОБА_1 проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , матеріальну шкоду - 1030,00 грн., моральну шкоду - 1000,00 грн., а всього 2030 дві тисячі тридцять) 00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Артфорт , місцезнаходження 04210 м. Київ, вул. Йорданська,24, код ЄДРПОУ 41661123 в дохід держави судовий збір у розмірі 1536 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість) 80 грн.

В іншій частині - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити рішення суду до Київського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя О.О. Астахова

Повний текст рішення суду виготовлений 10 березня 2020 року.