Рішення

від 12.03.2020 по справі 826/2073/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2020 року м. Київ № 826/2073/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., за участі секретаря судового засідання Яцеленко Ю.О., представника позивача Гаврилюка А.В. (ордер від 23.08.2019 серії КВ №781000), представника відповідача Пінчука Б.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістичний склад №1"

до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 05.12.2013 року №0005472220, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Логістичний склад №1" (далі також - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві (далі також - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 05.12.2013 року №0005472220, яким визначено суму грошових зобов`язань з податку на прибуток в розмірі 2 599 550,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 1 299 775,00 грн.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що 14.11.2013 року ТОВ Логістичний склад №1 отримано Акт від 14.11.2013 року № 1287/26-53-22-01- 35912697 Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ Логістичний склад №1 , код ЄДРПОУ 35912697 з питань правильності нарахування та повноти сплати податку на прибуток за 2012 -2013 роки (далі Акт).

Згідно з Актом, перевіркою встановлено:

1) ТОВ Логістичний склад № 1 не сторнувало витрати по договорах із ТОВ Тополя ЛТД після спливу позовної давності, що, на думку відповідача, призвело до порушень пункту 5.1 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 28.12.1994 року № 334/94-ВР та підпункту 139.1.3 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ;

2) оскільки, відповідач не може встановити за що саме ТОВ Логістичний склад №1 виписало векселі на суму 76 000 000,00 грн. (товари, роботи чи послуги) та чим пов`язані дані операцій із господарською діяльністю товариства, у зв`язку із ненаданням Договору купівлі- продажу цінних паперів № Б-127/2011 від 04.04.2011 року, тому дійшов висновку, що в порушення пункту 141.1 статті 141 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755- VІ ТОВ Логістичний склад №1 завищено витрати на суму 7 212 144,00 грн.

10.12.2013 року ТОВ Логістичний склад №1 отримано податкове повідомлення-рішення від 05.12.2013 року №0005472220, яким визначено суму грошових зобов`язань з податку на прибуток в розмірі 2 599 550,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 1 299 775,00 грн.

Податкове повідомлення-рішення позивач вважає протиправним, оскільки воно прийнято необґрунтовано, упереджено, недобросовісно, не розсудливо, не на підставі та поза межами повноважень, передбачених Конституцією України та Податковим кодексом України, а висновки, зроблені в Акті перевірки, суперечать нормам Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , Податкового кодексу України та позиції Міністерства доходів та зборів України.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.03.2014 року відмовлено повністю у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Логістичний склад № 1".

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2014 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Логістичний склад № 1" задоволено; постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.03.2014 року - скасовано; адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Логістичний склад № 1" задоволено: визнано неправомірними та скасовано податкове повідомлення - рішення від 05.12.2013 року №0005472220, яким визначено суму грошових зобов`язань з податку на прибуток в розмірі 2 599 550,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 1 299 775,00 грн.

Постановою Верховного Суду від 13.11.2018 року касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві задоволено частково; постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.03.2014 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2014 року у справі №826/2073/14 скасовано; справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скеровуючи адміністративну справу №826/2073/14 на новий розгляд до суду першої інстанції, судом касаційної інстанції зазначено, що у касаційній скарзі контролюючий орган посилається на те, що згідно з підпунктом 139.1.3 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат суми попередньої (авансової) оплати товарів, робіт, послуг. Крім того, після закінчення строку позовної давності щодо повернення внесених авансових платежів позивач зобов`язаний був сторнувати відображені ним витрати по спірним операціям. Крім того, діяльність ТОВ Тополя ЛТД була фіктивною, що виключає правомірність включення позивачем витрат по операціям з вказаним товариством до складу валових.

Так, судами попередніх інстанцій зазначені доводи податкового органу не перевірено та при розгляді справи не вжито належних заходів для встановлення фактичних обставин справи щодо зазначених в акті перевірки фактів, з якими відповідач пов`язує порушення позивачем вимог законодавства по операціям з ТОВ Тополя ЛТД .

Судами також не перевірено, яким чином позивачем відображено у бухгалтерському та податковому обліку операції із вказаним контрагентом та відповідно яким чином на такий облік впливає закінчення позовної давності по авансовим платежам, внесеним контрагенту.

Крім того, судами не перевірено дотримання контролюючим органом строків давності визначення грошових зобов`язань у випадку встановленого порушення вимог податкового законодавства.

Щодо операцій позивача з ТОВ Фоззі-Фуд судом касаційної інстанції зауважено, що відповідач в обґрунтування наявності порушення позивачем вимог податкового законодавства посилався на відсутність зв`язку зазначених операцій з господарською діяльністю товариства та порушення вимог пункту 141.1 статті 141 Податкового кодексу України.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій не перевірено, як операції з придбання векселів у ТОВ Фоззі-Фуд відображено у бухгалтерському та податковому обліку позивача, зокрема, не з`ясовано чи включалися позивачем до складу витрат витрати по сплаті процентів за борговими зобов`язаннями.

Крім того, судами не надано належної оцінки доводам відповідача щодо відсутності зв`язку зазначених вище операцій з господарською діяльністю позивача, зокрема не перевірено підстав видачі позивачем первісних векселів, які в подальшому викупалися у ТОВ Фоззі-Фуд .

Таким чином, судами попередніх інстанцій не з`ясовано на підставі належних і допустимих доказів усіх обставин з якими контролюючий орган пов`язує порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Під час нового розгляду судам слід врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, встановити дійсні права і обов`язки сторін, і в залежності від встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.12.2018 року визначено суддю Маруліну Л.О. для розгляду адміністративної справи №826/2073/14.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.12.2018 року прийнято справу до провадження суддею Маруліною Л.О., яку призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.03.2019 року замінено відповідача у справі №826/2073/14, а саме Державну податкову інспекцію у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві, її правонаступником - Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980). Встановлено Головному управлінню Державної фіскальної служби у м. Києві як відповідачу - правонаступнику в п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали суду надати відзив на позовну заяву (з урахуванням висновків суду) із наданням суду доказів на підтвердження направлення таких пояснень позивачу.

Через канцелярію суду 19.04.2019 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому, зокрема, просить про призначення судового засідання для розгляду справи.

Відповідач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято у повній відповідності до чинного законодавства України, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

По-перше, щодо взаємовідносин позивача із ТОВ Тополя ЛТД контролюючим органом зазначено, що відповідно до попереднього акту планової виїзної перевірки від 18.04.2011 року №1161/23-222-35912697 контролюючим органом встановлено, що ТОВ Логістичний склад №1 сформувало валові витрати на загальну суму 5 166 666, 67 грн. за 2008 рік, та які були зменшені за результатами перевірки (прописана нереальність (безтоварність) господарських операцій).

Фактично позивачем з грудня 2008 року по грудень 2012 року здійснено грошові витрати на придбання товару, який не використано (не буде використано) у господарській діяльності позивача, оскільки товар не отримано та, як наслідок, не реалізовано, у зв`язку з чим позивачем не отримано доходу, окрім цього, термін щодо позовної давності стягнення коштів у відповідності до статей 256, 257 Цивільного кодексу України сплинув, а ТОВ Тополя ЛТД визнано банкрутом 16.03.2010 року (справа №44/721-Б).

Крім того, згідно з бази даних АІС ОР Податки ДПА у м. Києві ТОВ Тополя ЛТД має стан припинено, але не знято з обліку (кор. не пусті) , зазначене товариство визнано банкрутом 22.12.2009 року, а 25.03.2010 року здійснено запис про скасування державної реєстрації юридичної особи за № 10741170004030049.

Відповідно до інформації ГВ ПМ ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ТОВ Тополя ЛТД має ознаки фіктивності , оскільки згідно з поясненнями директора зазначеного товариства - ОСОБА_1 , директором та засновником ТОВ Тополя ЛТД він значився лише формально, зареєструвавши підприємство за винагороду.

За встановлених обставин контролюючий орган вважає, що ТОВ Тополя ЛТД - контрагент позивача, зареєстровано на підставних осіб, які не мали відношення до діяльності підприємства та не здійснювали фактичної господарської діяльності (дій) та будь-яких операцій від імені вказаного контрагента.

Таким чином, доводи позивача щодо виконання на його користь спірних операцій ТОВ Тополя ЛТД спростовуються.

Отже, ТОВ Логістичний склад №1 не сторнувало витрати по вищезазначених договорах з ТОВ Тополя ЛТД навіть після того, як термін позовної давності сплинув (І квартал 2012 року на суму 5 166 666,67 грн.), а фінансова операція не була використана в господарській діяльності (з метою реалізації товарів, спрямованих на отримання доходів), що призвело до порушень пункту 5.1 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств та пункту 138.4 статті 138, підпункту 139.1.3 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, чим завищено витрати за І квартал 2013 року на суму 5 166 666, 67 грн.

По-друге, щодо операцій позивача з ТОВ Фоззі-Фуд відповідачем зазначено, що в ході перевірки встановлено, що станом на 01.01.2012 року по рахунку 621 обліковується кредиторська заборгованість перед ТОВ Фоззі-Фуд по 9-ти векселях на загальну суму 76 000 000, 00 грн.

Вказану заборгованість протягом 2012 року погашено, однак станом на 31.12.2012 року обліковувалася нова заборгованість по інших 8-ми векселях на загальну суму 76 000 000, 00 грн.

Так, ТОВ Логістичний склад №1 придбав у ТОВ Фоззі-Фуд векселі власної емісії та розрахувався за них іншими векселями власної емісії.

Зокрема, між ТОВ Логістичний склад №1 та ТОВ Фоззі-Фуд укладено договір купівлі-продажу цінних паперів від 04.04.2011 року №5-127/2011, який позивач, на запит ДПІ, відмовився надати, що перешкоджає встановленню за що саме передано 10 векселів.

На 10 векселях від 04.04.2011 року видруковано написи: 1. векселя є відсотковими; 2. відсотки нараховуються щомісячно; 3. відсоткова ставка складає 13 % річних.

Копії інших векселів під час перевірки не надано, тому контролюючим органом було неможливо встановити чи були здійснені написи щодо нарахування відсотків.

Враховуючи викладене, відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.05.2019 року призначено розгляд справи №826/2073/14 в порядку загального позовного провадження, який розпочати зі стадії відкриття провадження у справі шляхом проведення підготовчого засідання у справі 10.06.2019 року.

З огляду на те, що належним чином повідомленим позивачем про призначення підготовчого засідання участь уповноваженого представника у підготовчому засіданні 10.06.2019 року не забезпечено, представником відповідача заявлено клопотання про відкладення підготовчого засідання.

Судом клопотання задоволено та відкладено підготовче засідання до 24.07.2019 року.

У підготовче засідання 24.07.2019 року прибув представник позивача. Відповідачем участь уповноваженого представника не забезпечено.

Представником позивача заявлено клопотання про відкладення розгляду справи, яке задоволено судом.

Наступне підготовче засідання призначено судом на 28.08.2019 року.

Через канцелярію суду 27.08.2019 року позивачем подано відповідь на відзив.

Позивачем зазначено, що 18.04.2011 року ДПІ у Дніпровському районі м. Києва складено акт № 1161/23-222-35912697 планової виїзної перевірки ТОВ Логістичний склад №1 , код ЄДРПОУ 35912697 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 14.05.2008 року по 31.12.2010 року.

Перевіркою встановлено, що в порушення пункту 5.1 статті 5, підпункту 5 2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств підприємством безпідставно віднесено до складу валових витрат вартість придбаних товарів (робіт, послуг) від постачальників з ознаками фіктивності на загальну суму 5 166 666,67 грн. (абз. 5 аркуш 6 Акту перевірки).

В акті перевірки в абз. 2 на арк. 7 зазначено, що згідно з відомостей бази даних АІС ОР Податки ДПА у м Києві ТОВ Тополя ЛТД мас стан припинено , але не знято з обліку (кор. не пусті) , визнано банкрутом 22.12.2009., скасування державної реєстрації від 25.03.2010 року №10741170004030049.

В абз. 3 на арк. 7 Акту зазначається, що також від ГВПМ ДПІ у Дніпровському районі м Києва отримано протокол допиту директора ТОВ Тополя ЛТД ОСОБА_1 від 03.12.2009 року. Допитаний у справі показав, що засновником та директором ТОВ Тополя ЛТД рахувався формально, зареєструвавши підприємство за грошову винагороду на пропозицію невідомої особи, без наміру здійснювати господарську діяльність.

Таким чином, порушення пункту 5.1 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств при взаємовідносинах із ТОВ Тополя ЛТД з тих самих підстав встановлено двічі, першого разу в Акті перевірки від 18.04.2011 року та повторно в Акті перевірки від 14.11.2013 року.

В свою чергу, податкові повідомлення-рішення, складені на підставі акту від 18.04.2011 року визнано протиправними та скасовані судом.

Обставини правомірного включення до складу валових витрат сум по спірних операціях із ТОВ Тополя ЛТД встановлені рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва у справі № 2а-15140/11/2670, яке залишено без змін Київським апеляційним адміністративним судом та Вищим адміністративним судом.

Крім того, позивач зазначає, що здійснив передоплату ТОВ Тополя ЛТД у грудні 2008 року.

Таким чином, в момент відображення витрат з податку на прибуток, позивач керувався нормами Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , в той час, як Податковий кодекс України набув чинності лише 01.01.2011 року.

Так, згідно з нормами Закону України Про оподаткування прибутку підприємств позивачем відображено валові витрати у 2008 році.

Крім того, позивач заперечує проти твердження, що повинен був сторнувати відображені ним витрати по спірних операціях, оскільки для цього не було підстав.

Так, згідно з картки по рахунку 3711 значиться дебіторська заборгованість станом на 01.01.2012 року та 31.12.2012 року перед ТОВ Тополя ЛТД .

Водночас, ТОВ Тополя ЛТД визнано банкрутом 22.12.2009 року.

Отже, у відповідності до пункту 1.25 статті 1 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , з 22.12.2009 року заборгованість ТОВ Тополя ЛТД набула статусу безнадійної, з огляду на що, підстави для стронування дебіторської заборгованості у позивача відсутні.

Щодо правовідносин із ТОВ Фоззі-Фуд , позивачем зазначено, що позивач здійснював викуп векселів власної емісії розраховувався за них векселями нової емісії. Згідно з договорами та актами приймання-передачі векселів, які надавалися позивачем відповідачу під час перевірки вбачається, що векселя виписані в якості оплати за фактично поставлені товари.

Витрати по сплаті процентів за борговими векселями включалися до складу витрат з податку на прибуток, що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями.

Крім того, позивачем зауважено, що під час перевірки контролюючий орган затребував документи, які були проведені в обліку в 2011, 2010 роках. Вказані періоди були перевірені під час планової перевірки, тому правових підстав вимагати ці документи у відповідача не було.

Враховуючи викладене, позивач просить позовні вимоги задовольнити.

У підготовче засідання 28.08.2019 року прибули представники сторін.

Представником відповідача заявлено клопотання про відкладення підготовчого засідання з метою ознайомлення з відповіддю на відзив та надання заперечень на відповідь на відзив.

Судом клопотання задоволено та відкладено підготовче засідання до 16.09.2019 року.

У підготовче засідання 16.09.2019 року прибув представник відповідача.

Належним чином повідомленим про дату, час та місце проведення підготовчого засідання позивачем участь уповноваженого представника не забезпечено. Причин неявки представником позивача суду не повідомлено.

Судом ухвалено вирішити у наступному підготовчому засіданні 06.11.2019 року питання залишення позову без розгляду на підставі частини п`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України.

У підготовче засідання 06.11.2019 року прибули представники позивача та відповідача.

Судом поставлено під сумнів належність доказів поважності неявки представника позивача у підготовчі засідання 10.06.2019року та 16.09.2019 року та зобов`язано останнього надати відповідні докази у наступне засідання.

Під час підготовчого засідання судом поставлено на обговорення питання щодо закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду у складі колегії суддів.

Присутні представники сторін проти закриття підготовчого провадження не заперечували.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.11.2019 року закрито підготовче провадження. Призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні 04.12.2019 року.

У судове засідання 04.12.2019 року прибули представники сторін.

Представником відповідача заявлено усне клопотання про виклик свідка.

Судом роз`яснено представнику відповідача положення статей 166, 167 Кодексу адміністративного судочинства України та оголошено перерву у судовому засіданні до 22.01.2020 року та встановлено строк для подання клопотання про виклик свідка у письмовій формі до 08.01.2020 року.

Через канцелярію суду 02.01.2020 року представником позивача подано додаткові пояснення.

У судове засідання 22.01.2020 року прибув представник позивача. Належним чином повідомленим відповідачем про дату, час та місце розгляду справи, участь уповноваженого представника не забезпечено.

Представником позивача заявлено клопотання про здійснення процесуального правонаступництва відповідача.

Клопотання обґрунтовано реорганізацією шляхом поділу органів фіскальної служби на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 року №1200 "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України".

З огляду на те, що у зв`язку з прийняттям розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року №682-р "Питання Державної податкової служби" Державною податковою службою України розпочато свою роботу, відповідач просить суд здійснити процесуальне правонаступництво відповідачів, а саме Державну фіскальну службу України замінити на Державну податкову службу України, Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві замінити на Головне у правління Державної податкової служби у м. Києві.

Вирішуючи клопотання відповідача, судом зазначено наступне.

Відповідно до статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Згідно з відомостями Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Державна фіскальна служба України (код ЄДРПОУ 39292197) з 17.05.2019 року перебуває у стані припинення.

На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 року №1200 "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України" зареєстровано юридичну особу 17.05.2019 року, номер запису: 1 074 135 0000 085321, Державну податкову службу України (код ЄДРПОУ 43005393).

Відповідно до абзацу 4 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 року №1200 "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України" Державна податкова служба України та Державна митна служби України є правонаступниками прав та обов`язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності.

Згідно з відомостями Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980) з 17.05.2019 року перебуває у стані припинення.

На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 року №537 зареєстровано юридичну особу 30.07.2019 року, номер запису: 1 074 102 0000 086626, Головне управління Державної податкової служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення клопотання про заміну відповідача - Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980) на правонаступника - Головне у правління Державної податкової служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267) та про відкладення судового засідання до 12.03.2020 року.

У судове засідання 12.03.2020 року прибули представники сторін.

Відповідно до частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у відкритому судовому засіданні 12.03.2020 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

У період із 01 по 07 листопада 2013 року Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Логістичний склад №1 , за результатами якої складено акт № 1287/26-53-22-01-35912697 від 14.11.2013 року Про результати позапланової виїзної перевірки позивача з питань правильності нарахування та повноти сплати податку на прибуток за 2012-2013 роки (далі також - Акт перевірки).

Перевіркою встановлено, що позивачем занижено податок на прибуток у загальному розмірі 2 599 550,00 грн., у тому числі за: І квартал 2012 року - 1 377 199,00 грн.; ІІ квартал 2012 року - 377 709,00 грн.; ІІІ квартал 2012 року - 462 587,00 грн.; IV квартал 2012 року - 382 055,00 грн., чим порушено п. 5.1 ст. 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), п. 138.4 ст. 138, п. п. 139.1.3 п. 139.1 ст. 139, п. 141.1 ст. 141 Податкового кодексу України.

На підставі акту перевірки, 05.12.2013 року відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0005472220, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 2 599 550,00 грн. за основним платежем та 1 299 775,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Вважаючи податкове повідомлення-рішення №0005472220 від 05.12.2013 року протиправним, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив та відповідь на відзив, беручи до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 13.11.2018 року, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

У відповідності до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі також - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 75.1. статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з абзацами 1, 4, 5 підпункту 75.1.2. пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Згідно з пунктом 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що відповідачем за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки позивача складено Акт від 14.11.2013 року №1287/26-53-22-01-35912697.

Відповідно до змісту Акту перевірки, контролюючим органом досліджено взаємовідносини позивача із ТОВ Тополя ЛТД , за результатами чого встановлено порушення позивачем пункту 5.1 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР Про оподаткування прибутку підприємств та підпункту 139.1.3 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ.

Щодо правовідносин позивач із ТОВ Тополя ЛТД , суд зазначає наступне.

Під час перевірки відповідачем встановлено, що між ТОВ Логістичний склад №1 та ТОВ Тополя ЛТД укладено договори поставки продуктів харчування:

- від 19.12.2008 року №125/Т, за умовами якого ТОВ Тополя ЛТД , як продавець, зобов`язалося передати, а позивач, як покупець, - прийняти товар, загальною вартістю 2 840 000,00 грн.;

- від 23.12.2008 року №129/Т, за умовами якого ТОВ Тополя ЛТД , як продавець, зобов`язалося передати, а позивач, як покупець, - прийняти товар, загальною вартістю 3 360 000,00 грн.

Відповідно до копій платіжних доручень, які містяться у матеріалах справи, на виконання умов вказаних договорів 30.12.2008 року позивачем здійснено попередню оплату за товар у загальному розмірі 6 200 000,00 грн.

Із змісту Акта перевірки встановлено, що відповідач посилається на акт планової перевірки позивача від 18.04.2011 року №1161/26-222-35912697, відповідно до якого податковим органом встановлено, що ТОВ Логістичиий склад №1 сформовано валові витрати на загальну суму 5 166 666,67 грн. за 2008 рік, та які були зменшені за результатами перевірки (прописана нікчемність правочину).

Водночас, з комп`ютерної програми Діловодство спеціалізованого суду встановлено, що у провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва перебувала адміністративна справа №2а-15140/11/2670 за позовом ТОВ Логістичний склад №1 до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.05.2011 року №0000452390, від 20.05.2011 року №0000262302, №0000272302, прийнятих на підставі акту перевірки від 18.04.2011 року №1161/26-222-35912697.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.02.2012 року позов задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2012 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва залишено без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.02.2012 року - без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.10.2012 року касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва залишено без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.02.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2012 року залишено без змін.

Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Із змісту судових рішень встановлено, що Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва проведено планову виїзну перевірку ТОВ Логістичний склад №1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 14.05.2008 року по 31.12.2010 року.

За результатами перевірки складено акт від 18.04.2011 року за № 1161/23-222-35912697.

Цією перевіркою встановлено, що на порушення пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств позивачем безпідставно віднесено до складу валових витрат вартість придбаних товарів (робіт, послуг) від постачальників з ознаками фіктивності на загальну суму 5 166 666, 67 грн.

Судами, зокрема, досліджено відносини між ТОВ Логістичний склад №1 та ТОВ Тополя ЛТД , а саме встановлено, що між ТОВ Логістичний склад №1 (Покупець) та ТОВ Тополя ЛТД (Продавець) укладено Договір купівлі-продажу №125/Т від 19.12.2008 р. (надалі по тексту Договір №125/Т) та Договір купівлі-продажу №129/Т від 23.12.2008 р. (надалі по тексту Договір №129/Т), зобов`язання за якими позивачем виконані належним чином та в повному обсязі, що підтверджується податковими накладними, випискою з банківських рахунків (копії даних документів залучені до матеріалів справи).

Дослідивши доводи відповідача щодо зазначених у акті планової перевірки позивача від 18.04.2011 року №1161/26-222-35912697 відомостей стосовно ОСОБА_1 - директора та засновника ТОВ Тополя ЛТД , в якому він значився директором лише формально, зареєструвавши підприємство за винагороду, що свідчить, на думку контролюючого органу, про фіктивність ТОВ Тополя ЛТД , суди не погодилися із позицією відповідача та дійшли висновку, що позивачем правомірно включено до податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі виписаних TOB Тополя ЛТД податкових накладних, тому правомірність заявлення відповідних сум до бюджетного відшкодування.

Отже, слід дійти висновку, що реальність здійснення господарських операцій встановлено постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.02.2012 року, яке залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2012 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.10.2012 року.

Крім того, суд звертає увагу суду, що контролюючим органом зазначається у Акті перевірки, що Відповідно до постанов судових органів по справі №2а-15140/11/2670 зазначено, що ДПІ не досліджено первинні документи, а ТОВ Логістичний склад №1 надано до суду попередні договори поставки від 19.12.2008 року №8407/19-01 та від 23.12.2008 року за №9412/19-02 на ЗАТ Фоззі продукти харчування (які в подальшому не використані в господарській діяльності) , водночас, судом встановлено відсутність здійснення дослідження контролюючим органом первинних документів ТОВ Логістичний склад №1 з урахуванням висновків судів.

Натомість, відповідачем з тих самих підстав, як і викладених у акті перевірки від 18.04.2011 року, зроблено висновок, що фінансові операції між ТОВ Логістичний склад №1 та ТОВ Тополя ЛТД не були використані в господарській діяльності (з метою реалізації товарів, спрямованих на отримання доходів), що призвело до порушення позивачем пункту 5.1 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР Про оподаткування прибутку підприємств та підпункту 139.1.3 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ.

Крім того, встановлені судами обставини також свідчать про правомірність віднесення ТОВ Логістичний склад №1 до складу валових витрат вартість придбаних товарів (робіт, послуг) від постачальників з ознаками фіктивності на загальну суму 5 166 666,67 грн. у 2008 році та спростовують твердження відповідача в цій частині.

Зокрема, відповідачем не надано суду доказів звернення контролюючого органу до суду господарської юрисдикції в порядку статті 207 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин), відповідно до якої господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Щодо обов`язку позивача стронувати відображені ним витрати по спірних операціях із ТОВ Тополя ЛТД після закінчення строків давності щодо повернення авансових платежів, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини врегульовано Законом України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР Про оподаткування прибутку підприємств (втратив чинність) (у редакції, чинній на момент спірних правовідносин) (далі також - Закон №334/94).

Згідно з картки по рахунку 3711 обліковується дебіторська заборгованість станом на 01.01.2012 року та 31.12.2012 року перед ТОВ Тополя ЛТД .

Відповідно до абзацу 5 пункту 1.25 статті 1 Закону №344/94 безнадійна заборгованість - заборгованість, яка відповідає будь-якій з наведених нижче ознак: фізичної особи - суб`єкта підприємницької діяльності або юридичної особи, оголошених банкрутами у порядку, встановленому законом, або при їх ліквідації (зняття з реєстрації як суб`єкта підприємницької діяльності).

Згідно з матеріалами справи, ТОВ Тополя ЛТД визнано банкрутом 22.12.2009 року, отже, слід дійти висновку, що 22.12.2009 року заборгованість ТОВ Тополя ЛТД набула статусу безнадійної.

Підпунктом 5.2.8 статті 5 Закону №344/94 до складу валових витрат включаються: суми безнадійної заборгованості в частині, що не була віднесена до валових витрат, у разі коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не привели до позитивного наслідку. Для банків та інших небанківських фінансових установ норми цього пункту діють з урахуванням норм статті 12 цього Закону.

Таким чином, безнадійна дебіторська заборгованість підлягає включенню до складу витрат, якщо вона не була включена до них раніше.

Відповідач, в свою чергу, посилається на те, що позивачем не мало включатися до складу витрат суми попередньої (авансової) оплати товарів, робіт, послуг, на підставі підпункту 139.1.3 пункту 139 статті 139 Податкового кодексу України.

Проте, з матеріалів справи судом встановлено, що позивачем здійснено передоплату ТОВ Тополя ЛТД у грудні 2008 року, в той час, як Податковий кодекс України опубліковано в Офіційному віснику України 10.12.2010 року, та набув чинності 01.01.2011 року.

Таким чином, в момент відображення витрат з податку на прибуток, позивач керувався нормами Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , та згідно з підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону №344/94, та відобразив валові витрати у 2008 році цілком правомірно.

Щодо дотримання контролюючим органом строків давності визначення грошових зобов`язань у випадку встановленого правопорушення вимог податкового законодавства, суд зазначає наступне.

Так, з матеріалів справи встановлено, що передоплату по договорах із ТОВ Тополя ЛТД включено позивачем до складу валових витрат з податку на прибуток підприємств в декларації за 2008 рік, яку подано позивачем 04.02.2009 року.

Відповідно до абзацу 1 пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Таким чином, строк давності закінчився у лютому 2012 року, в той час, як оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято 05.12.2013 року, отже, із пропуском такого строку, що є протиправним.

Щодо операцій з векселями, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що станом на 01.01.2012 року за позивачем обліковувалась кредиторська заборгованість перед ТОВ Фоззі-Фуд по 9-ти векселях у загальному розмірі 76 000 000,00 грн. Вказану заборгованість протягом 2012 року погашено, однак, станом на 31.12.2012 року за позивачем обліковувалась нова заборгованість по інших 8-ми векселях у загальному розмірі 76 000 000,00грн.

Так, між позивачем та ТОВ Фоззі-Фуд укладено договори купівлі-продажу цінних паперів від 04.04.2011 року №Б-127/2011, від 24.06.2011 року №Б-170/2011 та від 26.01.2012 року №Б-50/2012.

Згідно з договором від 04.04.2011 року №6-127/2011 його предметом були векселі серії АА за номерами: № № 574892, 574891, 574893, 2135683, 574898, 574899, 574894, 2135676, 2135677, 574900, 574895, 2135978, 2135679, 2135680, 574897, 574896, 2135681, 2135682. Загальна кількість -18 векселів.

За відповідні векселі, який придбало TOB Логістичний склад №1 , здійснено розрахунок векселями серії АА за номерами: №2135675, 2135684, 0574901, 2135674, 2135689, 2135690, 2135687, 2135688, 2135685, 2135686. Загальна кількість 10 векселів.

Згідно договору від 24 червня 2011 року №6-170/2011 його предметом були векселі серії АА за номерами: №2135676, 2135674, 2135684, 2135685, 2135686, 2135687, 2135688, 2135689, 2135690, 0574901. Загальна кількість 10 векселів.

За даний товар здійснено розрахунок векселями серії АА за номерами: №2135691, 2135692, 2135693, 2236956, 2236957, 2236958, 2236959, 2236960, 2236961. Загальна кількість 9 векселів.

Відповідно до договору від 26.01.2012 року № 6-50/2012 його предметом є векселі серії АА за номерами: №2135691, 2135692, 2135693, 2236956, 2236957, 2236958, 2236959, 2236960, 2236961. Загальна кількість 9 векселів.

За даний товар здійснено розрахунок векселями серії АА за номерами: №2236962, 2236963, 2236964, 2236965, 2236966, 2236967, 2236968, 2236969. Загальна кількість 8 векселів.

Таким чином, позивач придбав у ТОВ Фоззі-Фуд векселі власної емісії та розрахувався за них іншими векселями власної емісії.

Відповідно до положень статті 4 Закону України від 05.04.2001 року № 2374-III Про обіг векселів в Україні (із змінами і доповненнями) видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

На момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов`язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем.

Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов`язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов`язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов`язання щодо платежу за векселем.

Таким чином, вексель як цінний папір посвідчує відносини боргу між сторонами договору. Викуп в подальшому позивачем власних векселів у контрагента шляхом емісії векселів є операцією з придбання цінних паперів із грошовим зобов`язанням щодо платежу за новими векселями.

Відповідач в обґрунтування наявності порушення позивачем вимог податкового законодавства посилався на відсутність зв`язку зазначених операцій з господарською діяльністю товариства та порушення вимог пункту 141.1 статті 141 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 141.1 статті 141 ПК України до складу витрат включаються будь-які витрати, пов`язані з нарахуванням процентів за борговими зобов`язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв`язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Так, з матеріалів справи судом встановлено, що витрати по сплаті процентів за борговими векселями включено позивачем до складу витрат з податку на прибуток, що підтверджується копією Оборотно-сальдової відомості за 2013 рік (код 85400300 - Назва Проценти по векселях - Обороти за період: дебет 9 403 178, 12; кредит 9 403 178,12).

Щодо підстав видачі позивачем первісних векселів, які в подальшому викупалися у ТОВ Фоззі-Фуд , суд зазначає наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що первісні векселі виписані по договорам купівлі-продажу №Б-350-349/2010 від 14.07.2010 року, №Б-348-347/2010 від 12.07.2010 року, №Б-346-345/2010 від 09.07.2010 року, №Б-344-343/2010 від 07.07.2010 року, №Б-342-341/2010 від 05.07.2010 року.

Згідно з цих договорів позивачем придбано у ВАТ Рітейл Капітал векселі АА 1927712 від 01.04.2010 року, АА 1927711 від 01.04.2010 року, АА 1927710 від 01.04.2010 року, АА 1927699 від 01.04.2010 року, АА 1927709 від 01.04.2010 року.

Зазначені векселі були емітовані ТОВ Фуззі-Фуд . В якості розрахунку за договором позивачем виписано процентні векселі.

У липні 2010 року у ВАТ ЗНВКІФ Рітейл Капітал позивачем придбано векселі, емітовані ТОВ Фоззі-Фуд . За ці векселі позивач розрахувався відсотковими векселями власної емісії в кількості 18 штук.

Відповідно до копії Акту перевірки від 18.04.2011 року №1161/26-222-35912697, долученого позивачем до матеріалів справи, вказані операції перевірено контролюючим органом під час планової перевірки.

Так, у квітні 2011 року позивач викупив власні 18 векселів та розрахувався 10 новими відсотковими векселями.

Вказану операцію позивачем відображено в обліку 2011 року, підтверджуючи документи чого були долучені останнім до заперечень на Акт перевірки, однак, не були взяті до уваги відповідачем.

З матеріалів справи судом також встановлено, що у червні 2011 року позивач викупив власні 10 векселів та розрахувався 9-ма новими відсотковими векселями.

З огляду на викладене, позивач здійснив викуп векселів власної емісії і розрахувався за них векселями нової емісії.

В січні 2012 року позивач викупив власні 9 векселів та розрахувався 8-ма новими відсотковими векселями.

Вказане підтверджується копіями договорів, актів приймання-передачі та придбаних векселів, які містяться у матеріалах справи.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про безпідставність доводів відповідача у Акті перевірки в цій частині.

Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищенаведені висновки суду, відповідач на виконання наведених вимог Кодексу, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду належних і достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності винесеного на підставі Акту перевірки від 14.11.2013 року №1287/26-53-22-01-35912697 оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Суд при вирішенні даної справи також враховує правову позицію, висловлену у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.07.2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції , яке згідно із Законом України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини є джерелом права.

Так, у пункті 110 вказаного рішення Європейський суд з прав людини дійшов висновку про те, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління. .

Враховуючи вищевикладене, суд вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню у повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 05.12.2013 року №0005472220.

Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У матеріалах справи міститься платіжне доручення від 10.02.2014 року №2224, яким підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 487,20 грн.

З огляду на задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі, суд дійшов висновку про стягнення сплаченої суми судового збору з бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на користь ТОВ Логістичний склад №1 .

Керуючись статтями 6, 9, 13, 80, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Логістичний склад №1 задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.12.2013 року №0005472220, яким визначено суму грошових зобов`язань з податку на прибуток в розмірі 2 599 550,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 1 299 775,00 грн.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Логістичний склад №1 (код ЄДРПОУ 35912697) сплачену суму судового збору у розмірі 487, 20 грн. (чотириста вісімсот сім грн. 20 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статті 293, 295-297 КАС України.

У відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Логістичний склад №1 (код ЄДРПОУ 35912697; адреса: 02092, м. Київ, вул. Алма-Атинська, 35-А);

Відповідач: Головне управління Державної податкової служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267; адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, будинок 33/19).

Повне рішення складено 25.03.2020 року.

Суддя Л.О. Маруліна