Постанова

від 16.03.2020 по справі 520/8303/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2020 р. Справа № 520/8303/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Любчич Л.В.

суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

представника позивача Наконечний О.М.

представника відповідача Саєнко Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.2019, суддя Заічко О.В., 61022, майдан Свободи, 6, Харків, повний текст складено 20.11.19 по справі № 520/8303/19

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Харківській обл.), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДПС у Харківській обл. № 00010011306 від 02.07.2019.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.2019 відмовлено у задоволенні адміністративного позову.

Не погодившись з даним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначив, що незважаючи на підтвердження первинними документами, які відповідають вимогам податкового законодавства, факту виконання господарських договорів, судом помилково зроблено висновок про не підтвердження реальності господарських операцій з придбання ФОП ОСОБА_1 товарів від контрагентів.

Крім того, позивач вважає, що посилання контролюючого органу в Акті перевірки на наявність кримінальних проваджень, до яких ФОП ОСОБА_1 не має жодного відношення та не може бути підставою для застосування негативних наслідків для позивача, оскільки при встановленні факту здійснення господарської операції повинні досліджуватись відносини безпосередньо між учасниками операції, на підставі якої сформовані дані бухгалтерського обліку. При цьому позивач послався на висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 19.09.2018 по справі № 809/2438/15, від 12.06.2018 по справі № 822/2198/17, від 05.06.2018 по справі № 2а-1570/6063/12, від 19.06.2018 по справі № 826/9186/16.

Обгрунтовуючи свою позицію щодо підтвердження усіх підстав для формування сум витрат та податкового кредиту, позивач також послався на висновки Верховного Суду, викладених у постановах від 17.10.2018 по справі № 2а-3684/12/0970, від 17.10.2018 по справі № 813/6883/13-а, від 16.01.2018 по справі № 826/1398/14 та від 17.01.2018 по справі № 826/1244/13-а.

Позивач зазначив про арифметичну невідповідність суми податкового зобов`язання за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, яка утворилась шляхом додавання визначеного грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі чотириста вісімсот одна тисяча одинадцять грн 25 коп. на суму 384 809,00 грн. та застосування 96 202,25 грн. штрафних санкцій. Тобто, податкове повідомлення-рішення не відповідає Додатку 2 до Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28.12.2015 № 1204, щодо визначення загальної суми словами.

Щодо формування податкового кредиту по операціям з ТОВ Трансвей України та ТОВ Татнєфть-АЗС-України позивач зазначив, що судом першої інстанції було вірно встановлено завищення податкового кредиту з ПДВ по операціях з даними контрагентами на суму 69206,44 грн. та 9945,42 грн. відповідно, оскільки дані операції були двічі включені позивачем до декларації з ПДВ. Разом з тим, позивач вважає, що він є вільним від грошового зобов`язання по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ Трансвей України у зв`язку зі спливом строку 1095 днів, передбаченого п. 102.1 ст. 102 Подактвого кодексу України (далі - ПК України).

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 27.12.2019 відкрито провадження по справі.

13 січня 2020 року на адресу суду від відповідача по справі надійшов відзив, в якому останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2020 закінчено підготовку справи до розгляду та призначено у відкритому судовому засіданні.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, представника відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судовим розглядом були встановлені наступні обставини, які не оспорені сторонами.

Позивач є суб`єктом господарювання, зареєстрований платником ПДВ, що не заперечувалось представниками сторін.

Контролюючим органом було проведено документальну планову виїзну перевірку позивача за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 з питань дотримання, зокрема, вимог податкового законодавства, результати якої викладено в акті від 29.12.2018 № 5442/20-40-13-06-07/ НОМЕР_1 .

На підставі висновків акту перевірки, відносно позивача складено податкове повідомлення- рішення від 12.02.2019 № 00001881306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ у розмірі 561361,23 грн., у т.ч. за основним зобов`язанням - 449088,98 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 112272,25 грн., яке було оскаржено в адміністративному порядку та рішенням ДФС України від 15.05.2019 № 22242/6/99-99-11-05-01-25 таке було скасовано в частині основного платежу на суму 64279,98 грн., штрафних санкцій - 16069,99 грн., в решті - залишено без змін.

На суму зобов`язань, які залишені в силі за наслідками адміністративного оскарження, ГУ ДФС у Харківській обл. складено податкове повідомлення - рішення № 00010011306 від 02.07.2019, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ у розмірі 481011,25 грн., у т.ч. за основним зобов`язанням - 384809,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 96202,25 грн.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що наявна податкова інформація щодо здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні відносно ТОВ "ТРІНІДАД ФІНАНС ГРУП" та ТОВ "ЛАЙТ СЕНС", відсутність руху активів у процесі здійснення господарських операцій є свідченням про неспричинення господарськими операціями реальних змін майнового стану платника податків, відтак не свідчить про реальність (фактичність) операцій та засвідчення їх відповідними документами первинного та податкового обліку. Також суд першої інстанції вважав доведеними наданими відповідачем письмовими доказами висновки акту перевірки щодо завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ по господарським операціям з ТОВ Трансвей України та ТОВ Татнєфть-АЗС-України .

Суд апеляційної інстанції з даним висновком суду погоджується частково, з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства урегульовано ПК України.

Відповідно до п. 198.1 статті 198 ПК України (в редакції, чинній у спірний період) до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України, визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на наведені вище положення ПК України, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Колегія суддів зазначає, що податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Під час судового розгляду був досліджений договір № 21/02 між ТОВ "ТРІНІДАД ФІНАНС ГРУП" (постачальник) та позивачем (покупець) 21.02.2017 на поставку товару, асортимент, кількість та ціна яких визначається у специфікаціях (видаткових накладних).

Відповідно до умов вищезазначеного договору, постачальник зобов`язується передати товар у власність покупця, а покупець - прийняти та оплатити товар. Відвантаження здійснюється в автотранспорт, наданий позивачем.

На підтвердження виконання умов договору щодо придбання товару - сільськогосподарської техніки та запчастин позивачем надано до матеріалів справи видаткові накладні, товарно - транспортні накладні.

Також колегією суддів досліджений договір № 21/08/17К між ТОВ "ЛАЙТ СЕНС" (продавець) та позивачем ( покупець) 21.08.2017 на поставку товару - пшениці 2 класу, за умовами якого продавець зобов`язується передати товар у власність покупця, а покупець - прийняти та оплатити товар. Умовами даного договору передбачено, що поставка товару здійснюється покупцем.

На підтвердження виконання договору щодо придбання пшениці позивачем надано видаткові накладні, складені, товарно - транспортні накладні.

Крім того, позивачем надано до справи на підтвердження доказів транспортування товару, придбаного за договорами з ТОВ "ТРІНІДАД ФІНАНС ГРУП", ТОВ "ЛАЙТ СЕНС", договори оренди автомобілів та причепів, посвідчення водіїв, свідоцтва орендодавців на ТЗ.

Сторонами не заперечувалось, що до складу податкового кредиту позивачем було включено суму ПДВ 184861, 06 грн. по операціях з ТОВ "ТРІНІДАД ФІНАНС ГРУП" та суму ПДВ 120796,08 грн. по операціях з ТОВ "ЛАЙТ СЕНС", за податковими накладними, отриманими від ТОВ "ТРІНІДАД ФІНАНС ГРУП", ТОВ "ЛАЙТ СЕНС"( т.2 а.с.5-25).

Судом встановлено, що вказані документи не мають дефектів форми та змісту.

Товар, отриманий від ТОВ "ЛАЙТ СЕНС" реалізовано позивачем на користь ТОВ КВФ "РОМА", що підтверджується рахунками-фактури, видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, доказами оплати ТОВ КВФ "РОМА" на користь позивача коштів за товар.

Згідно з ст. 712 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Виходячи із змісту цієї норми, наслідками за договором постачання товару є перехід права власності на товар від постачальника до покупця за певну грошову суму.

Вищезазначені первинні документи, надані позивачем на підтвердження факту реальності придбання, отримання та оплати товару за вказаними договорами відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні", дефектів форми, змісту або походження не мають.

Договори, укладені між позивачем та контрагентами є чинними та не визнані в установленому порядку недійсними.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань.

Положеннями п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Щодо висновків суду першої інстанції про відсутність банківської виписки стосовно розрахунків між позивачем та ТОВ "ЛАЙТ СЕНС", а також оплати за товар, придбаний у ТОВ "ТРІНІДАД ФІНАНС ГРУП", колегія суддів зазначає, що згідно акту перевірки, вказане не було підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Висновки суду першої інстанції щодо відсутності доказів наявності у позивача власних або орендованих складських приміщень спростовуються змістом п. 1.8 Акту перевірки (т. 1 а.с.17), в якому зазначено перелік об`єктів (місць, тощо), які фактично використовувались для ведення господарської діяльності самозайнятої особи: складське приміщення, яке використовується на підставі договору оренди з ОСОБА_2 24.01.2012, АДРЕСА_2 .

Також колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо відсутності доказів наявності транспорту та сільськогосподарської техніки у позивача, осіб, які використовували цю техніку та їхній зв`язок з позивачем, оскільки зазначене спростовується пп. 1 1.6.2-1.8 Акту перевірки, договорами оренди транспортних засобів, посвідченнями водіїв - найманих працівників та технічними паспортами на автомобільний транспорт (а.с. 15-17 т. 1). Використання техніки здійснюється найманими працівниками, які відображені у звіті про суму нарахованої заробітної плати (доходу грошового забезпечення, допомоги, компенсації), застрахованих осіб на суму нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів від 19.09.2017.

Висновки суду першої інстанції про нереальність господарських операцій у зв`язку з не наданням доказів оприбуткування товару на склад та його списання, колегія суддів вважає помилковими та зазначає наступне.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Крім того, позивачем до суду апеляційної інстанції надано документи щодо використання запчастин в процесі експлуатації техніки та їх списання, а саме акти встановлення запасних частин, які не є обов`язковими для фізичних осіб-підприємців та не витребовувались судом першої інстанції в ході розгляду справи, у зв`язку з чим не надавалися позивачем раніше.

Колегія суддів також вважає необґрунтованими доводи контролюючого органу щодо неправомірності формування податкового кредиту позивача через наявність податкової інформації відносно контрагентів позивача ТОВ "ТРІНІДАД ФІНАНС ГРУП" та ТОВ "ЛАЙТ СЕНС" про наявність кримінальних проваджень.

Так, згідно протоколу допиту свідка ОСОБА_3 від 22.05.2017, остання пояснила, що до ТОВ "ТРІНІДАД ФІНАНС ГРУП" не має жодного відношення.

Разом з тим, позивач, надав нотаріально завірену заяву ОСОБА_3 від 05.09.2019, видану "за місцем вимоги", в якій вона засвідчувала протилежні відомості.

Згідно протоколу допиту свідка ОСОБА_4 від 22.12.2017, останній пояснив, що від імені ТОВ "ЛАЙТ СЕНС" не вів жодної діяльності.

На спростування вищезазначеного, позивач надав нотаріально завірену заяву ОСОБА_4 від 06.08.2019, видану "за місцем вимоги", в якій він засвідчував протилежні відомості (т.1 а.с.121,186-194).

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Колегія суддів, при вирішення даної справи, застосовує практику Європейського суду з прав людини щодо висновків Суду у справах "Енгель та інші проти Нідерландів" та "Компанія "Вестберґатаксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції", відповідно до яких Європейський суд з прав людини розцінює податкові правопорушення, як різновид кримінального обвинувачення для цілей застосування Конвенції, тому на юридичних осіб розповсюджуються гарантії кримінального аспекту ст. 6 Конвенції, а саме презумпція невинуватості та належності доказів.

А тому, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Враховуючи висновки Європейського суду у зазначених справах щодо належності доказів, а також відсутність належних доказів вчинення податкового порушення позивачем та зважаючи на надані позивачем в підтвердження реальності господарських операції з означеними контрагентами первинні документи, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ "ТРІНІДАД ФІНАНС ГРУП" та ТОВ "ЛАЙТ СЕНС".

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставне включення до податкового кредиту сум ПДВ по взаємовідносинах з контрагентами ТОВ Трансвей України та ТОВ Татнєфть-АЗС-України внаслідок подвійного включення відповідних сум з ПДВ до складу податкового кредиту у перевіряємий період, що не заперечується самим позивачем.

Доводи апеляційної скарги стосовно нарахування податкового зобов`язання за результатами господарських відносин з ТОВ Трансвей України з порушенням строків, передбачених п. 102.1 ст. 102 ПК України, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене за результатом адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 12.02.2019.

Посилання в апеляційній скарзі на наявність арифметичної невідповідності в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні щодо суми податкового зобов`язання, яка утворилась шляхом додавання визначеного грошового зобов`язання та застосування штрафних санкцій, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки колегією суддів під час дослідження вказаних числових значень арифметичної невідповідності не виявлено.

Також колегія суддів вважає необгрунтованими доводи, викладені в апеляційній скарзі, про невідповідність податкового повідомлення-рішення Додатку 2 до Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28.12.2015 № 1204, щодо визначення загальної суми словами, оскільки такої невідповідності колегією суддів не виявлено, а позивачем не зазначено в чому саме полягає існуюча на його думку невідповідність.

Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення ("Серявін та інші проти України").

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вище зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на всі аргументи учасників справи, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. З огляду на вищезазначене та враховуючи положення ст. 317 КАС України, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції як такого, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення № 00010011306 від 02.07.2019 щодо накладення на позивача податкового зобов`язання по господарським взаємовідносинам з з ТОВ "ТРІНІДАД ФІНАНС ГРУП" та ТОВ "ЛАЙТ СЕНС" в сумі 305 657 грн. 14 коп. та штрафних санкцій в сумі 76 414 грн. 29 коп., а всього на суму 382 071 грн. 43 коп.

Питання щодо судових витрат підлягає вирішенню в порядку ч.6 ст.139 КАС України.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року по справі № 520/8303/19 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Харківській області №00010011306 від 02.07.2019 за податковим зобов`язанням в сумі 305 657 грн. 14 коп. та штрафними санкціями 76 414 грн. 29 коп. а всього 382 071 грн. 43 коп.

Ухвалити постанову, якю в цій частині позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Харківській області №00010011306 від 02.07.2019 щодо нарахування податкового зобов`язання в сумі 305 657 грн. 14 коп. та штрафних санкцій в сумі 76 414 грн. 29 коп., а всього на суму 382 071 грн. 43 коп.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року по справі №520/8303/19 залишити без змін.

Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір за подачу адміністративного позову в сумі 5731 грн. 02 коп. та за подачу апеляційної скарги в сумі 8596 грн. 53 коп., а всього 9327 грн. 55 коп. за рахунок бютжетних асигнувань Головного управління ДПС в Харківській області.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)Л.В. Любчич Судді (підпис) (підпис) О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк Постанова складена в повному обсязі 26.03.2020