Ухвала

від 26.03.2020 по справі 320/26/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/26/19

УХВАЛА

26 березня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючої - судді: Земляної Г.В., суддів - Ганечко О. М., Собківа Я.М., розглянувши клопотання про поновлення строку та матеріали апеляційної скарги Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 травня 2019 року за первісним позовом Головного управління ДФС у Київській області до Приватного підприємства "Фірма "Базальт", третя особа: Державна іпотечна установа про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі та за зустрічним позовом Державної іпотечної установи до Головного управління ДФС у Київській області, третя особа: Приватне підприємство "Фірма "Базальт" про визнання протиправним та скасування рішення про опис майна в податкову заставу, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15 травня 2019 року в задоволенні первісного позову Головного управління ДФС у Київській області до Приватного підприємства "Фірма "Базальт", третя особа: Державна іпотечна установа про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі - відмовлено. Зустрічний позов Державної іпотечної установи до Головного управління ДФС у Київській області - задоволено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції Головним управління Державної податкової служби у Київській області (надалі - апелянт) подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задовольнити первинний позов, а у зустрічному позовних вимого відмовити у повному обсязі.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2020 року апеляційну скаргу залишено без руху в зв`язку з відсутністю вмотивованого клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням підстав для поновлення строку (пропуску строків) на апеляційне оскарження рішення та документів на підтвердження цих обставин.

Апелянту надано строк для усунення недоліків 10 днів з моменту отримання копії ухвали. Так, ухвалу суду апелянтом отримано 11 березня 2020 року.

Від апелянта до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги та надано клопотання про поновлення процесуальних строків.

Надаючи оцінку викладеним у клопотанні доводам, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно із статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів , а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду ; на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Як було встановлено судом апеляційної інстанції та не заперечується апелянтом, що Київським окружним судом прийнято Рішення 15 травня 2019 року у відкритому судовому засіданні, копію рішення суду направлено апелянту 24 травня 2019 року.

Як вбачається з матеріалів справи, що Головного управління ДФС у Київській області первинну апеляційну скаргу зареєстровано судом першої інстанції 12 серпня 2019 року за вх. №2332/19.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала. Ухвала вмотивована тим, що до апеляційної скарги не додано квитанції про сплату судового збору, після спливу терміну для усунення недоліків апеляційної скарги.

Із матеріалів справи вбачається, що належним чином завірену копію ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року разом із оригіналом первинної апеляційної скарги з доданими матеріалами (для особи, яка її подала) направлено апелянту 25 жовтня 2019 року, що підтверджується штемпелем Відділу забезпечення судового процесу.

Повторну апеляційну скаргу апелянтом на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 травня 2019 року зареєстровано судом першої інстанції 10 лютого 2020 року за вх. №564/20.

Як вбачається з клопотання апелянта про усунення недоліків, останнім зазначає про відсутність достатніх коштів на рахунку контролюючого органу, що і призвело до несвоєчасного подання апеляційної скарги та відсутністю сплати судового збору.

Колегія суддів звертає увагу, що сама по собі сплата судового збору суб`єктом владних повноважень не може бути безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції за відсутності належного підтвердження вчинення таким суб`єктом дій, спрямованих на забезпечення апеляційного оскарження судового рішення.

Аналогічна позиція підтримується і Верховним Судом, зокрема, у постановах від 18.05.2018 року по справі №820/4558/16, від 22.05.2018 року по справі №826/26113/15, від 18.09.2018 року по справі №826/25121/15.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується апелянтом, що протягом шести місяців останнім не вчинялися дії щодо сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

У постанові від 21.11.2019 року по справі №804/3200/18 Верховний Суд підкреслив, що довготривала процедура сплати судового збору, не може бути визнана поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та, як наслідок, не є підставою для порушення принципу правової визначеності щодо остаточного рішення .

Європейський суд з прав людини у пунктах 46, 47 рішення від 29.01.2016 року у справі "Устименко проти України" зазначив, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатись перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

При цьому, судом також враховуються висновки Європейського Суду з прав людини, викладені в рішенні по справі "Лелас проти Хорватії", відповідно до яких держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу.

У справі "Рисовський проти України" Європейський Суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

Таким чином, виходячи з принципу "належного урядування", державні органи загалом, і орган доходів і зборів зокрема, зобов`язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.

Враховуючи ті обставини, що при поданні апеляційної скарги строк на апеляційне оскарження не було поновлено судом і в клопотанні про усунення недоліків апелянтом не наведено поважність пропуску строку на апеляційне оскарження , а отже, колегія суддів не вбачає підстав для можливості визнання поважними причин пропуску апелянтом строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

У контексті наведеного суд вважає за необхідне зауважити, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення , насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Таким чином, зважаючи на викладене та з огляду не подання апелянта вмотивованого клопотання щодо поважності причин пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про необхідність відмови у відкритті апеляційного провадження.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Приписи ч. 3 ст. 299 КАС України визначають, що питання про відмову у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів після надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Враховуючи вищевикладене та керуючись приписами Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає за необхідне у відкритті апеляційного провадження відмовити та повернути апеляційну скаргу апелянту.

Керуючись ст.ст. 248, 299, 321, 325 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити Головному управлінню Державної податкової служби у Київській області у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 травня 2019 року за первісним позовом Головного управління ДФС у Київській області до Приватного підприємства "Фірма "Базальт", третя особа: Державна іпотечна установа про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі та за зустрічним позовом Державної іпотечної установи до Головного управління ДФС у Київській області, третя особа: Приватне підприємство "Фірма "Базальт" про визнання протиправним та скасування рішення про опис майна в податкову заставу - відмовити.

Повернути апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 травня 2019 року за первісним позовом Головного управління ДФС у Київській області до Приватного підприємства "Фірма "Базальт", третя особа: Державна іпотечна установа про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі та за зустрічним позовом Державної іпотечної установи до Головного управління ДФС у Київській області, третя особа: Приватне підприємство "Фірма "Базальт" про визнання протиправним та скасування рішення про опис майна в податкову заставу та додані до неї матеріали.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до касаційної інстанції у порядку та строки, визначені ст. ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя Г.В. Земляна

Судді: О. М. Ганечко

Я.М. Собків