Постанова

від 26.03.2020 по справі 923/835/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2020 року м. ОдесаСправа № 923/835/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Разюк Г.П., Ярош А.І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Комунального закладу "Гімназія ім. Т.Г.Шевченка" Херсонської обласної ради, м. Херсон

на рішення Господарського суду Херсонської області від 28.11.2019 року, м. Херсон, суддя Нікітенко С.В., повний текст рішення складено та підписано 12.12.2019 року

у справі № 923/835/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОГАЗРЕЗЕРВ", м. Черкаси

до відповідача Комунального закладу "Гімназія ім. Т.Г.Шевченка" Херсонської обласної ради, м. Херсон

про стягнення 108 143 грн. 11 коп.,-

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

У вересні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОГАЗРЕЗЕРВ", м. Черкаси звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Комунального закладу "Гімназія ім. Т.Г.Шевченка" Херсонської обласної ради, м. Херсон, в якій просило суд стягнути з Комунального закладу "Гімназія ім. Т.Г.Шевченка" Херсонської обласної ради, м. Херсон на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОГАЗРЕЗЕРВ", м. Черкаси заборгованість за природний газ 47879 грн. 72 коп.; штрафні санкції: пеню за невиконання грошового зобов`язання - 6 994 грн. 37 коп. - пеня, 3% річних за користування грошовими коштами - 606 грн. 04 коп., інфляційні збитки - 138 грн. 85 коп.; збитки за понадлімітне споживання природного газу - 100 403 грн. 85 коп.; а також відшкодувати позивачу за рахунок відповідача судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОГАЗРЕЗЕРВ", м. Черкаси посилається на неналежне виконання Комунальним закладом "Гімназія ім. Т.Г.Шевченка" Херсонської обласної ради, м. Херсон зобов`язань за договором постачання природного газу від 22.12.2017 року № С/449-17 в частині проведення розрахунків за поставлений природний газ.

12.11.2019 року до Господарського суду Херсонської області від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій останній просив суд, в зв`язку з допущенням помилки при розрахунку суми позову в частині стягнення збитків за понадлімітне споживання природного газу, зменшити позовні вимоги в частині стягнення збитків за понадлімітне споживання природного газу з 100 403 грн. 85 коп. до 52 524 грн. 13 коп., тобто на 47879 грн. 72 коп. (п. 4 прохальної частини).

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 28.11.2019 року у справі №923/835/19 (суддя Нікітенко С.В.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОГАЗРЕЗЕРВ", м. Черкаси до Комунального закладу "Гімназія ім. Т.Г.Шевченка" Херсонської обласної ради, м. Херсон про стягнення 108 143 грн. 11 коп. задоволено частково; стягнуто з Комунального закладу "Гімназія ім. Т.Г.Шевченка" Херсонської обласної ради, м. Херсон на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОГАЗРЕЗЕРВ", м. Черкаси заборгованість за природний газ у розмірі 47 879 грн. 72 коп., суму пені у розмірі 6 974 грн. 70 коп., суму 3 % річних у розмірі 606 грн. 04 коп., суму збитків за понадлімітне споживання природного газу у розмірі 52 524 грн. 13 коп., в іншій частині позовні вимоги залишено без задоволення, а також вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми заявленої позивачем основної заборгованості за спожитий природний газ у розмірі 47 879 грн. 72 коп., збитків за понадлімітне споживання природного газу у розмірі 52 524 грн. 13 коп. та 3 % річних за користування грошовими коштами у розмірі 606 грн. 04 грн. Щодо нарахованої позивачем суми пені, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем було неправильно здійснено розрахунок, в зв`язку з чим, здійснивши власний перерахунок заявленої до стягнення пені, задовольнив вимоги частково та стягнув пеню у розмірі 6 974 грн. 70 коп. Щодо стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних нарахувань, суд першої інстанції вирішив, що нарахування інфляційних зроблено позивачем безпідставно, оскільки в спірний період державою не було встановлено девальвацію грошової одиниці у вигляді індексу інфляції.

02.12.2019 року до Господарського суду Херсонської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОГАЗРЕЗЕРВ", м. Черкаси за вх. № 11279/19 надійшла заява, в якій позивач просив суд відшкодувати останньому фактично понесені судові витрати, які полягають в сплаті судового збору та оплаті послуг адвоката.

Додатковим рішенням Господарського суду Херсонської області від 27.12.2019 року у справі № 923/835/19 (суддя Нікітенко С.В.) заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОГАЗРЕЗЕРВ", м. Черкаси про відшкодування позивачеві фактично понесених судових витрат, що полягають в сплаті судового збору та оплаті послуг адвоката - задоволено частково, стягнуто з Комунального закладу "Гімназія ім. Т.Г. Шевченка" Херсонської обласної ради, м. Херсон на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОГАЗРЕЗЕРВ", м. Черкаси витрати на оплату професійної правничої допомоги адвоката в розмірі 9 992 грн. 59 коп.

Додаткове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки витрати на надану правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи та позовні вимоги було задоволено частково, вимоги позивача щодо стягнення таких витрат частково обґрунтовані та підлягають до часткового задоволення.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Комунальний заклад "Гімназія ім. Т.Г. Шевченка" Херсонської обласної ради, м.Херсон з рішенням суду першої інстанції не погодився, тому звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив суд рішення Господарського суду Херсонської області від 28.11.2019 року у справі №923/835/19 скасувати повністю та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОГАЗРЕЗЕРВ", м. Черкаси у повному обсязі, а також відшкодувати скаржнику за рахунок позивача сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з`ясуванням всіх обставин справи. Зокрема, на думку скаржника, твердження, викладені в оскаржуваному рішенні, не відповідають дійсності та були зроблені судом на підставі припущень, без документального підтвердження, а саме: Комунальний заклад "Гімназія ім. Т.Г. Шевченка" Херсонської обласної ради, м. Херсон, посилаючись на п. 3.5. Договору зазначає, що на підставі отриманих від споживача даних оператора ГТС, постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі природнього газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника. Крім того, у відповідності до п. 4.2 та 4.3. Договору на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі газу за розрахунковий місяць та/або акту звіряння протягом 10 днів з дня їх підписання. Розрахунки за поставлений товар здійснюються по отримання товару на підставі акту виконаних робіт, у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Натомість, як вказує скаржник, на момент подання до суду позовної заяви ні акт приймання-передачі від 31.01.2019 року № РН-0000387, ні акт звірки розрахунків не були отримані відповідачем та підписані, а тому у Комунального закладу "Гімназія ім. Т.Г. Шевченка" Херсонської обласної ради, м. Херсон не виникло обов`язку з оплати природнього газу в кількості 7,317 тис. м. куб. на загальну суму - 105048 грн. 26 коп. Разом з тим, скаржник зазначає, що позивачем, як додатком до позовної заяви, надано опис вкладення про надіслання вимоги про сплату боргу з актами звірки станом на 15.05.2019 року, що дає підстави для наявності сумнівів щодо дійсного адресата поштового повідомлення. З урахуванням викладеного, скаржник вважає, що у позивача на даний час відсутні підстави вимагати сплати за природний газ у сумі 47 879 грн. 72 коп.

Також, скаржник звертає увагу на той факт, що в матеріалах господарської справи відсутні докази щодо платежу на суму 57 168 грн. 54 коп. від 06.03.2019 року, а тому Господарський суд Херсонської області в цій частині ухвалив рішення, яке не відповідає дійсності та матеріалам справи.

Щодо стягнення з відповідача пені та суми 3 % річних, Комунальний заклад "Гімназія ім. Т.Г. Шевченка" Херсонської обласної ради, м. Херсон в апеляційній скарзі зазначає, що нарахування штрафних санкцій не відбувається у зв`язку з відсутністю прострочення зобов`язань за договором, а тому останні стягненню не підлягають. Крім того, п. 4.4 Договору не встановлено строків оплати, а тому пеня не може бути застосована до правовідносин за даним договором.

З приводу нарахування та стягнення збитків за понадлімітне споживання природного газу, відповідно до п. 6.4. договору та Правил постачання природнього газу, Комунальний заклад "Гімназія ім. Т.Г. Шевченка" Херсонської обласної ради, м. Херсон вказує, що договором постачання між постачальником та споживачем, що не є побутовим, може встановлюватись допустима величина відхилення від підтверджених обсягів природнього газу, в межах якої не здійснюються заходи, визначені п. 1 розділу VI Правил постачання. Крім того, як зазначає скаржник, п. 3 вищевказаного розділу за результатом виявленого порушення представником постачальника складається відповідний акт - претензія у двох екземплярах, в якому зазначаються підстави та розмір нарахованих збитків. При цьому, один з екземплярів надсилається споживачеві, який протягом двадцяти робочих днів з моменту його отримання повинен відшкодувати постачальнику завдані збитки або надіслати мотивовану відмову від їх повного або часткового відшкодування. Проте, як зазначає скаржник, позивачем до матеріалів господарської справи не було надано доказів отримання акту-претензії відповідачем, а також не зменшено суму збитків на допустиму величину відхилення від підтверджених обсягів природнього газу, визначену п. 3.3 Договору про постачання.

Щодо порушення Господарським судом Херсонської області при винесенні оскаржуваного рішення від 28.11.2019 року у справі № 923/835/19 норм процесуального права, скаржник, посилаючись на норми, викладені в ст. 233 Господарського процесуального кодексу України зазначає про порушення судом десятиденного терміну для складення повного рішення суду.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.01.2020 року за апеляційною скаргою Комунального закладу "Гімназія ім. Т.Г.Шевченка" Херсонської обласної ради, м. Херсон на рішення Господарського суду Херсонської області від 28.11.2019 року у справі № 923/835/19 відкрито апеляційне провадження, справу вирішено розглядати у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

24.02.2020 року поштою до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОГАЗРЕЗЕРВ", м. Черкаси надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить суд апеляційну скаргу Комунального закладу "Гімназія ім. Т.Г.Шевченка" Херсонської обласної ради, м. Херсон залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Херсонської області від 28.11.2019 року у справі № 923/835/19 залишити без змін. Судовою колегією відзив було долучено до матеріалів справи.

У відзиві позивач зазначає, що позиція відповідача є недоведеною жодним чином, тобто, заперечуючи проти позову та подаючи апеляційну скаргу, відповідач по справі не надає будь-яких доказів, які б спростовували позовні вимоги по даній справі та незаконність прийняття оскаржуваного рішення. Так, відповідач по справі визнає наявність договірних відносин між сторонами справи на підставі укладеного договору постачання природного газу № С/449-17від 22.12.2017 року та факт споживання природного газу у січні 2019 року, проте зауважує, що нібито не отримав ні акт звірки розрахунків, ні акт приймання-передачі природного газу № РН-0000387 від 31.01.2019 року, що повністю суперечить дійсності, оскільки позивач неодноразово направляв вищевказані документи як в електронному вигляді, так і за допомогою поштового зв`язку, проте відповідач знехтував та не взяв до уваги надіслані документи.

На підтвердження позивач надає скрін-шоти з електронної пошти позивача, що є електронними доказами відповідно до ст. 8 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг від 22.05.2003 року № 851-ІУ, згідно з якою юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму та враховуючи положення ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, дані електронні докази подаються до суду зі скріпленим електронним цифровим підписом.

Так, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОГАЗРЕЗЕРВ", м. Черкаси зазначає, що відповідно до скрін-шота електронної пошти позивача, 08.02.2019 року позивач первісно направив акт приймання-передачі природного газу № РН-0000387 від 31.01.2020 року з рахунком-фактурою для оплати, в якому чітко зазначений обсяг використаного з ресурсу ТОВ ЕНЕРГОГАЗРЕЗЕРВ природного газу у розмірі - 7,317 тис.м.куб. на загальну суму - 105 048 грн. 26 коп . Відповідно до інформації, роздрукованої з електронної пошти, 15.03.2019 року був надісланий акт звірки розрахунків Товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕРГОГАЗРЕЗЕРВ з Комунальним закладом Гімназія ім. Т.Г. Шевченка , відповідно до якого, станом на березень 2019 року є заборгованість за січень 2019 року у сумі - 47 879 грн. 72 коп. за договором постачання природного газу №С/449-17 від 22.12.2017 року та акт звірки розрахунків за попереднім договором № С/563-18 від 24.12.2018 року, укладеним між позивачем та відповідачем, де відсутня заборгованість за природний газ, проте відповідач повторно проігнорував звернення позивача. Після повторного ігнорування звернення до відповідача, позивач , з метою досудового врегулювання спору, направив на поштову та електронну адреси відповідача вимогу про оплату боргу № 17/034-19 від 17.05.2019 року з повторним надсиланням акту звірку взаєморозрахунків (копії доказів надсилання наявні в матеріалах справи).

Щодо здійсненого відповідачем платежу у розмірі 57 168 грн. 54 коп. позивач зауважує, що оскільки у позивача з відповідачем існували договірні відносини на підставі укладених договорів постачання природного газу № С/563-18 та № С/449-17, з метою проведення розрахунків відповідач направив на адресу позивача лист, де він просить переплачені за договором № С/563-18 від 24.12.2018 року кошти у сумі 57 168 грн. 54 коп. перенести на діючий договір постачання природного газу № С/449-17 від 22.12.2017 року, що підтверджується листом від відповідача № 6-25/10 від 19.02.2019 року (копії листа та актів звірок за двома договорами додається) і таким чином частково розрахуватись за використаний природний газ у січні 2019 року відповідно до акту приймання-передачі природного газу № РН-0000386 від 31.01.2019 року.

Стосовно нарахованих збитків за понадлімітне споживання, позивач зазначає, що він діяв виключно у відповідності до положень Розділу IV Правил постачання природного газу, направивши відповідачу акт-претензію № 04/037-19 від 01.08.2019 року з чітким обґрунтуванням вимог, докази надсилання якої містяться в матеріалах справи.

Щодо ненадання доказів одержання відповідачем акту-претензії від позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю ЕНЕРГОГАЗРЕЗЕРВ зазначає, що відповідач навмисно ухилявся від отримання даної претензії та доказування факту отримання зазначеної претензії відповідачем не є обов`язком позивача та не потребує доказування з боку останнього. Крім того, навмисне ухилення відповідача від одержання даного акту-претензії не звільняє його від виконання зобов`язань, що виникли з договору та вимог чинного законодавства.

10.03.2020 року поштою до Південно-західного апеляційного господарського суду від Комунального закладу "Гімназія ім. Т.Г.Шевченка" Херсонської обласної ради, м. Херсон надійшли заперечення на відзив на апеляційну скаргу, в яких скаржник повторно просив суд рішення Господарського суду Херсонської області від 28.11.2019 року у справі №923/835/19 скасувати повністю та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОГАЗРЕЗЕРВ", м.Черкаси у повному обсязі. Судовою колегією заперечення долучено до матеріалів справи.

У запереченнях скаржник додатково зазначає, що позивач вводить в оману суд та намагається видати скрін-шоти з електронної пошти за електронні докази, які в розумінні Закону України Про електронні документи та електронний документообіг такими не є.

Також, скаржник зауважує, що у відзиві на апеляційну скаргу та в позовній заяві позивачем не надано жодного доказу про отримання акту звірки розрахунків або акту приймання-передачі природного газу № РН-0000387 від 31.01.2019 року або акту-претензії № 04/037-19 від 01.08.2019 року або вимоги про оплату боргу відповідачем. Позивач лише наголошує, що неодноразово надсилав на нашу адресу документи за договором постачання природного газу № С/449-17 від 22.12.2017 року, але це не є доказом отримання вищезазначених документів. З огляду на що, незрозуміло, відповідно до яких норм чинного законодавства відповідач повинен нести відповідальність, якщо на момент подання до суду ні даний акт приймання-передачі № РН-0000387 від 31.01.2019 року, ні акт звірки розрахунків не були отримані споживачем та підписані сторонами і відповідно у останнього не виникло обов`язку з оплати природного газу в кількості 7.317 тис. м.куб. на загальну суму - 105 048 грн. 26 коп.

Крім того, скаржник зазначає, що і в позовній заяві, і в рішенні суду зазначено, що 57 168 грн. 54 коп. - сплачені, що підтверджується банківською випискою від 06.03.2019 року , проте в матеріалах справи відсутній платіж на таку суму 06.03.2019 року, тобто суд на підставі припущень або необґрунтованих доводів позивача без підтвердження їх будь-якими доказами приходить до висновків, які не відповідають дійсності та матеріалам справи.

16.03.2020 року електронною поштою та 19.03.2020 року поштою до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОГАЗРЕЗЕРВ", м. Черкаси надійшли письмові пояснення, в яких позивач повторно просив суд апеляційну скаргу Комунального закладу "Гімназія ім. Т.Г.Шевченка" Херсонської обласної ради, м. Херсон залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Херсонської області від 28.11.2019 року у справі № 923/835/19 залишити без змін. Судовою колегією пояснення було долучено до матеріалів справи.

У поясненнях позивач додатково зазначає, що твердження скаржника про надання неналежно завірених копій не відповідає дійсності, оскільки електронні докази неодноразового звернення на офіційну електронну адресу відповідача щодо оплати існуючого боргу, надані позивачем, містять чітку дату електронного підпису діючого на моменту подання таких доказів директора товариства, номер сертифікату та електронну печатку та відповідають вимогам Закону України Про електронні документи та електронний документообіг . Відповідно до практики Верховного суду, сила електронного документа як доказу не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму та додатково не підтверджується показами свідків (учасників листування). Тому твердження відповідача щодо введення позивачем в оману суду є дише суб`єктивним недоведеним припущенням та зайвий раз підтверджує, що відповідач намагається відвести увагу від злісного ухилення від виконання зобов`язань за договором, у тому числі, шляхом навмисної відмови від отримання вимоги, претензії, акту приймання-передачі природного газу № РН-0000387 від 31.01.2019 року, рахунку-фактури № СФ-0006945 та актів звірки взаєморозрахунків, неодноразово надісланих відповідачеві як в електронному вигляді, так і в паперовому вигляді.

Більше того, відповідно до п. 3.5 Договору № С/449 - 17 про закупівлю природного газу від 22.12.2017 року саме на споживачеві лежить обов`язок до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим надати постачальнику копію відповідного акту про фактичний обсяг розподіленого (про транспортованого ) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між оператором ГРМ/ГТС та споживачем, відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи / Кодексу газорозподільних систем. На підставі отриманих від споживача даних та / або даних оператора ГТС постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає споживачу два примірники акту приймання - передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника. Пунктом 3.3. договору визначено, що споживач самостійно контролює власне газопостачання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу в розрахунковому періоді має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання. В іншому разі до споживача мають бути застосовані відповідні заходи з боку постачальника. Таким чином, сам споживач не виконав свій обов`язок надати відповідну інформацію постачальнику, в результаті чого позивач був змушений самостійно отримувати інформацію про обсяг протранспортованого/ розподіленого газу відповідачу в січні 2019 року.

Також, позивач зауважує, що право позивача на стягнення пені гарантоване Законом України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , а стосовно строку нарахування штрафних санкцій за невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, позивач керується виключно положеннями чинного законодавства, а саме, ст. 530 Цивільного кодексу України, та враховуючи злісне і навмисне ухилення відповідача від надання актів про фактичний обсяг розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між оператором ГРМ/ГТС, а в наступному, отримання оригіналів актів звірки та акту приймання-передачі природного газу за січень 2019 року, дана діяльність з боку відповідача унеможливила початок нарахування штрафних санкцій з моменту отримання даних актів і стала підставою нарахування штрафних санкцій саме з моменту направлення вимоги, докази надсилання якої містяться в матеріалах справи.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржуване у справі рішення суду першої інстанції, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Комунального закладу "Гімназія ім. Т.Г.Шевченка" Херсонської обласної ради, м. Херсон підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Херсонської області від 28.11.2019 року у справі № 923/835/19 частковому скасуванню, виходячи з наступного.

Господарським судом Херсонської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

22.12.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОГАЗРЕЗЕРВ" (постачальник) та Херсонською загальноосвітньою школою-інтернатом 1-ІII ступенів ім. Т.Г. Шевченка Херсонської обласної ради (споживач) був укладений Договір постачання природного газу № С/449-17, відповідно до якого постачальник зобов`язується передати у власність споживачу в 2018 році товар ДК021:2015 код 09120000-6 Газове паливо (природний газ) (надалі - газ), а споживач зобов`язується прийняти та оплатити газ у розмірах, строках та порядку, що визначені договором (п. 2.1. договору).

Відповідно до п. 2.3. договору сторони погодили обсяги постачання газу по місяцях.

Пунктом 3.4. договору сторони погодили, що приймання-передача газу, переданого постачальником споживачу, оформляється актом приймання-передачі.

За підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов`язаний надати постачальнику копію відповідного акта про фактичний об`єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між оператором ГРМ/ГТС та споживачем, відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи / Кодексу газорозподільних систем. На підставі отриманих від споживача даних та/або даних оператора ГТС постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає споживачу два примірника акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписані повноважним представником постачальника. Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі природного газу зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі природного газу. У випадку відмови від підписання акта приймання-передачі природного газу розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до договору або в судовому порядку. До прийняття рішення судом вартість поставленого природного газу встановлюється відповідно до даних постачальник (п. 3.5. договору).

Згідно умов укладеного договору, строк поставки: з 01.01.2018 до 31.12.2018 року, місце поставки: м. Херсон, вул. Пугачова, 101, умови поставки: постачання природного газу до точки входу в газорозподільну систему до якої підключений заклад споживача (п. 3.6. - 3.8. договору).

Згідно з п. 4.2. договору оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць та /або акту звіряння протягом 10 днів з дня їх підписання. Споживач має право здійснювати поточні розрахунки протягом місяця поставки. У разі необхідності сторони можуть погодити відстрочку здійснення платежу до 30 календарних днів, про що укладається додаткова угода до договору.

Відповідно до п. 4.3. договору розрахунки за поставлений товар здійснюються по факту отримання товару на підставі акту виконаних робіт, у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника, при необхідності - відстрочка платежу 30 діб.

Звірка розрахунків здійснюється сторонами на підставі відомостей про фактичну оплату вартості спожитого газу споживачем та акта приймання-передачі газу протягом

10-ти днів з дня винесення вимоги однією із сторін (п. 4.4. Договору).

Строк дії договору становить до 30.12.2018 року, але в будь - якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 9.1. договору).

В подальшому між сторонами будо укладено низку додаткових угод до договору постачання природного газу від 22.12.2017 року № С/449-17, а саме:

- Додаткова угода № 2 від 14.02.2018 року про зміну ціни природного газу та обсягів постачання газу у 2018 році до 134006 кб.м.;

- Додаткова угода № 3 від 15.02.2018 року про зміну ціни природного газу на 8 400,00 грн. за 1 тис. куб. м., та податок на додану вартість 20 % - всього загальна сума за 1000 кб.м. - становить - 10037,00 грн.;

- Додаткова угода № 4 від 17.10.2018 року про зміну ціни природного газу з 1 червня 2018 року на 9042,50 грн. за 1 тис. куб. м. та податок на додану вартість 20 % - всього загальна сума за 1000 кб.м.- становить - 10851,00 грн. та обсягів постачання газу у 2018 році;

- Додаткова угода № 5 від 31.10.2018 року про зміну ціни природного газу з 31 серпня 2018 року на 9946,75 грн. за 1 тис. куб. м. та податок на додану вартість 20% - всього загальна сума за 1000 кб.м.- становить - 11936,10 грн. та обсягів постачання газу у 2018 році;

- Додаткова угода № 8 без дати про зміну ціни природного газу з листопада 2018 року на 9946,75 грн. за 1 тис. куб. м. та податок на додану вартість 20% - всього загальна сума за 1000м 3 - становить - 11936,10 грн. та обсягів постачання газу у 2018 році;

- Додаткова угода № б/н та дати про зміну ціни природного газу з листопада 2018 року на 11963,95 грн. за 1 тис. куб.м та податок на додану вартість 20% - всього загальна сума за 1000 кб.м.- становить - 14 356,74 грн. та обсягів постачання газу у 2018 році;

- Додаткова угода № 3 від 15.02.2019 року про визначення обсягу та ціни газу у січні 2019 року, відповідно до якої встановлено обсяг постачання природного газу у січні 2019 року 17 641,00 тис. куб.м., встановлено ціну газу 11 963,95 грн. за 1 тис. куб.м та податок на додану вартість 20 % - 2392,79 грн., разом загальна сума становить - 14 356,74 грн.; Загальна вартість додаткової угоди складає 253 267,25 грн.

На виконання вимог договору, з урахуванням Додаткових угод позивачем відповідачу було в січні 2019 року було поставлено природний газ загальним об`ємом 24.958 тис.м.куб., що підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою Акціонерного товариства Херсонгаз , наданою на запит позивача.

Матеріали справи містять підписані зі сторони позивача акти приймання-передачі природного газу, а саме:

- № РН-0000386 від 31.01.2019 року, відповідно до якого обсяг спожитого природного газу за січень становить - 17.641 тис.м.куб. на загальну суму - 253 267 грн. 25 коп. з 20% ПДВ;

- № РН-0000387 від 31.01.2019 року, відповідно до якого обсяг спожитого природного газу за січень становить - 7.317 тис.м.куб. на загальну суму - 105 048 грн. 26 коп.

З наявних у матеріалах справи виписках по банківському рахунку позивача, вбачається, що відповідачем отриманий природний газ за січень 2019 року було частково оплачено, а саме:

- 18.02.2019 року за актом № РН-0000386 від 31.01.2019 року сплачено 100 000 грн.;

- 18.02.2019 року за актом № РН-0000386 від 31.01.2019 року сплачено 100 000 грн.;

- 05.03.2019 року за актом № РН-0000386 сплачено 53 267 грн. 25 коп. (а.с. 39, 53).

Листом від 10.06.2019 року № 17/034-19 позивачем відповідачу було направлено вимогу про сплату боргу, в якій позивач зазначив, що відповідно до акту звірки взаєморозрахунків станом на 15.05.2019 року заборгованість відповідача за спожитий газ за січень 2019 року складає 47 879 грн. 72 коп. та просив у семиденний термін від дня отримання вимоги сплатити вказану заборгованість. Разом з листом на адресу відповідача було направлено підписаний зі сторони позивача акт звірки взаєморозрахунків за період 01.01.2019 року - 23.09.2019 року.

Факт надсилання вказаної вимоги підтверджено наявними у матеріалах справи копією опису вкладення у цінний лист, поштовою накладною та фіскальним чеком від 11.06.2019 року (а.с. 30).

01.08.2019 року позивач звернувся до відповідача з актом-претензією № 04/037-19 вих. № 036/036-19 про відшкодування збитків за понадлімітне споживання природного газу, в якому зазначив, що відповідачем у січні 2019 року понаднормово було спожито 7317 кб.м. природного газу не передбачених договором та додатковими угодами до нього, в зв`язку з чим позивачем було розраховано суму компенсації за понадлімітно спожитий природний газ - 52 524 грн. 13 коп., та вимагав відповідача оплатити 100 403 грн. 85 коп. (з урахуванням 47 879 грн. 72 коп. неоплаченого боргу) протягом 20 днів з моменту отримання даного акту.

Разом з вказаним актом-претензією позивачем повторно направлено на адресу відповідача акти приймання-передачі природного газу № РН-0000386 від 31.01.2019 року та № РН-0000387 від 31.01.2019 року, з вимогою їх підписати та повернути позивачу.

Факт надсилання вказаного акту-претензії разом із вказаними актами підтверджено наявними у матеріалах справи копією опису вкладення у цінний лист, поштовою накладною та фіскальним чеком від 02.08.2019 року (а.с. 57).

Несплата вказаних сум стала підставою для звернення позивача із відповідним позовом до суду.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції частково погодився з висновками суду першої інстанції.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського Кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.

Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Статтею 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За положеннями ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу (ст. 663 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Відповідно до ст. 689 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Так, як вбачається з матеріалів справи на виконання укладеного між сторонами Договору постачання природного газу від 22.12.2017 року № С/449-17, з додатковими угодами до нього, позивачем відповідачу в січні 2019 року було поставлено природний газ загальним об`ємом 24958 тис.м.куб., що підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою Акціонерного товариства Херсонгаз , наданою на запит позивача.

При цьому, Додатковою угодою № 3 від 15.02.2019 року сторони погодили, що обсяг постачання природного газу у січні 2019 року становить 17 641,00 тис. куб.м. з ціною 11 963 грн. 95 коп. за 1 тис. куб.м та податок на додану вартість 20 % - 2392 грн. 79 коп., разом загальна сума становить - 14 356 грн. 74 коп.; загальна вартість додаткової угоди складає 253 267 грн. 25 коп.

Тобто, споживши в січні 2019 року 24958 тис.м.куб. природного газу, відповідач фактично понаднормово спожив 7317 м.куб. на загальну суму - 105 048 грн. 26 коп.

На виконання вимог Договору, позивачем було складено акти приймання-передачі природного газу, а саме: № РН-0000386 від 31.01.2019 року, відповідно до якого обсяг спожитого природного газу за січень становить - 17.641 тис.м.куб. на загальну суму - 253 267 грн. 25 коп. з 20% ПДВ; № РН-0000387 від 31.01.2019 року, відповідно до якого обсяг спожитого природного газу за січень становить - 7.317 тис.м.куб. на загальну суму - 105 048 грн. 26 коп.

При цьому, матеріали справи містять докази оплати спожитого газу за січень 2019 року на суму 253 267 грн. 25 коп. на підставі акту приймання передачі природного газу №РН-0000386 від 31.01.2019 року.

Доказів оплати понаднормово спожитого природного газу у січні 2019 року за актом приймання-передачі № РН-0000387 від 31.01.2019 року на суму 105 048 грн. 26 коп. матеріали справи не містять.

За твердженням позивача, 57 168 грн. 54 коп. (з 105 048 грн. 26 коп. за актом приймання-передачі № РН-0000387 від 31.01.2019 року) було зараховано в рахунок оплати спожитого газу переплачені відповідачем кошти за іншим договором і періодом на підставі листа відповідача, з огляду на що позивач просить суд стягнути з відповідача лише 47 879 грн. 72 коп.

При цьому, судова колегія зазначає, що визначення суми заборгованості є диспозитивним правом позивача, з урахуванням чого доводи скаржника в частині відсутності доказів оплати 57 168 грн. 54 коп. саме шляхом прямого перерахування вказаних коштів відповідачем на рахунок позивача, в даному випадку на обставину наявності обов`язку відповідача оплатити отриманий природний газ за спірний період у визначеному позивачем розмірі грошових коштів не впливають.

Так, незгода відповідача з обов`язком оплатити понаднормово отриманий газ фактично зводиться до твердження останнього щодо неотримання та непідписання ним акту приймання-передачі № РН-0000387 від 31.01.2019 року на суму 105 048 грн. 26 коп., з огляду на що, відповідач вважає, що обов`язок з оплати не настав.

Судова колегія зазначає, що таке твердження відповідача є необґрунтованим та не підтвердженим належними та допустимими доказами по справі, з огляду на таке.

У ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Так, у матеріалах справи наявні вимога про сплату боргу від 10.06.2019 року №17/034-19 та акт-претензія від 01.08.2019 року № 04/037-19 вих. № 036/036-19, які були надіслані на адресу відповідача належним чином (що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями опису вкладення у цінний лист, поштовими накладними та фіскальними чеками). При цьому, разом із вказаними листами на адресу відповідача було направлено як акт звірки взаєморозрахунків за 01.01.2019 року - 23.09.2019 року, так і акти приймання-передачі природного газу № РН-0000386 від 31.01.2019 року та № РН-0000387 від 31.01.2019 року, з вимогою їх підписати та повернути позивачу.

При цьому, вказані листи направлялись саме на юридичну адресу відповідача, а неотримання ним вказаних листів свідчить про недобросовісну поведінку відповідача, як учасника господарських правовідносин, та не може свідчити про відсутність обов`язку з оплати отриманого природного газу.

Також, слід зазначити, що за приписами п. 3.5. укладеного між сторонами договору, споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі природного газу зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі природного газу. У випадку відмови від підписання акта приймання-передачі природного газу розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до договору або в судовому порядку.

При цьому, матеріали справи не містять мотивованої відмови відповідача від підписання акта приймання-передачі природного газу, з огляду на що, вказаний акт є належним доказом на підтвердження обов`язку відповідача оплатити отриманий газ у повному обсязі.

Крім того, позивачем до відзиву на апеляційну скаргу було надано скрін-шоти електронних листів, якими на електронну адресу відповідача 08.02.2019 року було направлено відповідні акти, при цьому судова колегія приймає вказані докази до уваги, хоча вони і не були предметом дослідження судом першої інстанції, оскільки під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач будь-які заперечення щодо надсилання/отримання зазначених актів не викладав.

При цьому, судова колегія зазначає, що обмін сторонами інформацією при виконанні договірних зобов`язань шляхом надіслання електронних листів уже давно став частиною ділових звичаїв в Україні. Відповідно до ст. 3, 5, 8 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронні документи вже давно стали частиною ділового обороту та юридична сила електронного документа, як доказу, не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

До того ж факт отримання, вищевказаних актів приймання-передачі додатково підтверджується поведінкою самого відповідача, яка полягає в оплаті отриманого природного газу за січень 2019 року за актом № РН-0000386 від 31.01.2019 року в повному обсязі. Тобто, такими конклюдентними діями відповідач підтвердив факт отримання ним вищевказаних документів. Про це також свідчить і те, що договором обов`язок складання актів обсягів спожитого газу покладено саме на споживача, який неналежним чином виконав свої договірні зобов`язання в цій частині і позивач вимушений був самостійно витребувати такі дані у оператора, як того вимагає, зокрема, Кодекс газотранспортної системи / Кодексу газорозподільних систем України.

З огляду на зазначене, колегія суддів зазначає, що обов`язок з оплати понаднормово отриманого природного газу за січень 2019 року за актом приймання-передачі № РН-0000387 від 31.01.2019 року на заявлену позивачем суму - 47 879 грн. 72 коп. настав, а тому судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в цій частині.

Що стосується заявленої до стягнення суми пені та 3 % річних судова колегія зазначає таке.

Відповідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У розумінні ст. 230 Господарського кодексу України пеня є господарською санкцією у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Водночас, у відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Умовами пунктів 6.1., 6.2. Договору сторони погодили, що за невиконання або неналежне виконання умов договору, сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором. У разі порушення споживачем строків оплати передбачених пунктом 4.4. договору, з споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за яким сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Як вбачається з умов договору (п. 4.2.), розрахунки проводяться на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць та/або акту звіряння, протягом 10 днів з дня їх підписання. Споживач має право здійснювати поточні розрахунки протягом місяця поставки. У разі необхідності сторони можуть погодити відстрочку здійснення платежу до 30 календарних днів, про що укладається додаткова угода до договору. Розрахунки за поставлений товар здійснюються по отримання товару на підставі акту виконаних робіт, у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника, при необхідності - відстрочка платежу 30 діб.

Так, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 6 994 грн. 37 коп., яка розрахована за період з 20.04.2019 року по 20.09.2019 року на суму 47 879 грн. 72 коп.

При цьому, з пояснень позивача вбачається, що ним обрано дату початку розрахунку з огляду на приписи ст. 530 Цивільного кодексу України, оскільки акти-приймання-передачі газу відповідачем не підписані.

Так, дійсно факт відсутності підписаного акту приймання-передачі спожитого газу за січень 2019 року унеможливлює застосування до визначення строку виконання зобов`язання п. 4.2. укладеного між сторонами Договору, з огляду на що, в даному випадку дійсно необхідно виходити з приписів ст. 530 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачем вимогу про сплату боргу від 10.06.2019 року №17/034-19 було надіслано 11.06.2019 року, тобто останнім днем оплати отриманого в січні 2019 рогу природного газу на суму 47 879 грн. 72 коп. було 18.06.2020 року, з огляду на приписи ст. 530 Цивільного кодексу України.

Виходячи з цього, судова колегія зазначає, що скаржником було невірно визначено періоди нарахування штрафних санкції, оскільки початковою датою прострочки виконання грошового зобов`язання в даному випадку було 19.06.2019 року, а не 20.04.2019 року, як визначено позивачем, та помилково не враховано судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення.

Здійснивши власний перерахунок заявленої до стягнення суми пені, з урахуванням періоду заборгованості з 19.06.2019 року по 20.09.2016 року (кінцева дата прострочки визначена позивачем самостійно), судова колегія дійшла висновку, що обґрунтованою сумою пені, яка підлягає стягненню з відповідача, є 4 212 грн. 10 коп., з огляду на що рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає частковому скасуванню з прийняттям нового рішення.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є фінансовими санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів (девальвації грошової одиниці України) та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ця міра відповідальності нараховуються незалежно від наявності вини боржника, оскільки передбачена законом і є частиною грошового зобов`язання боржника до моменту його припинення згідно норм матеріального права України.

Передбачене законом (ст. 625 Цивільного кодексу України) право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Так, здійснивши перевірку заявлених до стягнення 3 % річних, з огляду на вищевикладену обставини щодо невірно обраної позивачем початкової дати існування заборгованості, судова колегія зазначає, що обґрунтованою сумою 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача, є 369 грн. 92 коп., з огляду на що рішення суду першої інстанції, в цій частині також підлягає частковому скасуванню з прийняттям нового рішення.

Щодо інфляційних нарахувань, то перевіривши їх нарахування за вищевказаний період, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні зазначених позовних вимог, оскільки дійсно за вказаний період інфляційні показники мають від`ємне значення, у зв`язку з чим не відбулось інфляційне збільшення суми боргу.

З приводу позовних вимог про стягнення з відповідача збитків за понадлімітне споживання природного газу у розмірі 52 524 грн. 13 коп. судова колегія зазначає таке.

Підтверджений обсяг природного газу - це об`єм (обсяг) природного газу, виділений постачальником для потреб споживача, з яким укладено договір постачання природного газу на відповідний розрахунковий період, та підтверджений оператором ГТС (включений до підтвердженої номінації) і доведений оператору ГРМ у порядку, визначеному Кодексом ГТС (п. 4 гл. 1 розділу І Кодексу газорозподільних систем).

Згідно з п. 10 Розділу ІІ Правил постачання природного газу - споживання підтвердженого обсягу природного газу протягом розрахункового періоду здійснюється, як правило, рівномірно, виходячи з добової норми, якщо інший режим споживання не передбачено в укладеному договорі постачання природного газу.

Споживач самостійно контролює власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу в розрахунковому періоді має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання. В іншому разі до споживача можуть бути застосовані відповідні заходи з боку постачальника, передбачені цим розділом та розділом VI цих Правил, у тому числі примусове обмеження (припинення) газопостачання.

Обсяг споживання природного газу споживачем у розрахунковому періоді не повинен перевищувати підтверджений обсяг природного газу. Допускається відхилення споживання обсягу природного газу протягом розрахункового періоду в розмірі ±5% від підтвердженого обсягу природного газу.

Постачальник має право оперативно контролювати обсяг споживання природного газу споживачем, використовуючи базу даних оператора ГТС або інформацію споживача, а також шляхом самостійного контролю обсягів споживання природного газу на об`єкті споживача.

Споживач та його постачальник мають право на коригування протягом розрахункового періоду підтверджених обсягів природного газу в порядку, встановленому Кодексом газотранспортної системи.

Якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, споживач має компенсувати постачальнику вартість різниці між підтвердженим обсягом природного газу та фактичним об`ємом (обсягом) споживання природного газу за ціною вартості природного газу, визначеною договором постачання природного газу. При цьому постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, які розраховуються відповідно до п. 1 розділу VI цих Правил.

Аналогічні припис містить п. 3.3 укладеного між сторонами договору про постачання газу від 22.12.2017 року № С/449-17.

Також, п. 6.4 договору сторони погодили обов`язок споживача відшкодувати постачальнику збитки, понесені постачальником, в порядку, передбаченому розділом VI Правил постачання.

Відповідно до п.п. 2 п. 1 р. VI Правил, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою :

В = (V ф - V п ) х Ц х K,

де: V ф - об`єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за договором на постачання природного газу;

V п - підтверджений обсяг природного газу на розрахунковий період;

Ц - ціна природного газу за договором постачання природного газу;

K - коефіцієнт, який визначається у договорі постачання та не може перевищувати 0,5.

Згідно з п. 3 р. VI Правил за результатами виявлених порушень представником постачальника складається акт-претензія, який оформлюється з урахуванням таких вимог:

1) форма акта-претензії є довільною;

2) при порушенні, зазначеному в підпункті 3 пункту 1 цього розділу, акт-претензія складається представниками постачальника після пред`явлення ними відповідних посвідчень у присутності уповноваженого представника споживача (власника або наймача) і скріплюється їхніми підписами. У разі відмови споживача від підписання акта-претензії, про це зазначається в акті-претензії. Акт-претензія щодо відмови споживача у доступі до території об`єкта споживача вважається дійсним, якщо його підписали представник постачальника та одна незаінтересована особа за умови посвідчення їх осіб або три представники постачальника. У разі відмови споживача від підписання акта-претензії про це робиться відмітка в обох примірниках цього акта, і другий його примірник надсилається споживачеві рекомендованим поштовим відправленням.

Акт-претензія, у якому зазначаються підстави та розмір нарахованих збитків, складається в двох примірниках, один з яких надсилається (надається) споживачу (з позначкою про вручення), а споживач зобов`язаний протягом двадцяти робочих днів з моменту його отримання відшкодувати постачальнику завдані збитки або написати мотивовану відмову від їх повного або часткового відшкодування.

У випадку нереагування у встановлений строк на акт-претензію або невідшкодування завданих збитків постачальник має право звернутись до суду.

Як вже зазначалось раніше, Додатковою угодою № 3 від 15.02.2019 року про визначення обсягу та ціни газу у січні 2019 року, сторони погодили постачання природного газу у січні 2019 року - 17 641,00 тис. куб.м., при цьому відповідачем у вказаний період було спожито на 7.317 тис.м.куб. природнього газу більше, аніж було обумовлено договором, що підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою Акціонерного товариства Херсонгаз , наданою на запит позивача, та актом приймання-передачі природного газу №РН-0000387 від 31.01.2019 року.

01.08.2019 року позивач звернувся до відповідача з актом-претензією № 04/037-19 вих. № 036/036-19 про відшкодування збитків за понадлімітне споживання природного газу відповідно до положень розділу IV, Правил постачання природного газу, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року № 2496 з відповідними розрахунками та вимогою про сплату зазначених сум.

Судовою колегією перевірено здійснений позивачем розрахунок суми компенсації за понадлімітне споживання відповідачем газу протягом січня 2019 року, та встановлено, що вказаний розрахунок здійснено з врахуванням об`ємів (обсягів) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом січня 2019 року, згідно договору постачання природного газу, підтверджених обсягів природного газу за вказані вище розрахункові періоди, встановленої умовами договору ціни природного газу та визначеного приписами чинного законодавства коефіцієнту, тобто є вірним.

З урахуванням зазначеного, як вірно зазначив суд першої інстанції, враховуючи те, що умовами договору відповідачу були встановлені ліміти споживання природного газу, а на споживача природного газу покладено обов`язок щодо контролю власного газоспоживання, самостійного і завчасного обмеження (припинення) власного газоспоживання для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу, а відповідач всупереч вимогам чинного законодавства не проконтролював об`єми споживання газу, що призвело до понадлімітного його споживання, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції, що вимога позивача в частині стягнення з відповідача 52 524 грн. 13 коп. збитків (компенсації) за перевищення споживання об`єму (обсягу) природного газу є обґрунтованою, правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Стосовно допущених судом порушень норм процесуального права України щодо недотримання десятиденного строку виготовлення повного тексту рішення суду, судом колегія зазначає, що вони за приписами ст. 277 Господарського процесуального кодексу України не є обов`язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції в повному обсязі.

Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Приймаючи до уваги вищенаведені обставини справи в їх сукупності, судова колегія вважає, що всі істотні обставини справи судом першої інстанції встановлені вірно, аргументи, викладені в апеляційній скарзі свого підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення не знайшли, проте судом першої інстанції не було враховано невірності обраного позивачем періоду обрахування штрафних санкцій, в зв`язку з чим рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає частковому скасуванню з прийняттям нового рішення .

За таких обставин, Південно-західний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Комунального закладу "Гімназія ім. Т.Г.Шевченка" Херсонської обласної ради, м. Херсон підлягає частковому задоволенню, рішення Господарського суду Херсонської області від 28.11.2019 року у справі № 923/835/19 - частковому скасуванню в частині стягнення з Комунального закладу "Гімназія ім. Т.Г.Шевченка" Херсонської обласної ради, м. Херсон на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОГАЗРЕЗЕРВ", м. Черкаси суми пені у розмірі 6 974,70 грн., суми 3% річних у розмірі 606,04 грн., з прийняттям в цій частині нового рішення про стягнення з Комунального закладу "Гімназія ім. Т.Г.Шевченка" Херсонської обласної ради, м. Херсон на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОГАЗРЕЗЕРВ", м. Черкаси суми пені у розмірі 4 212 грн. 10 коп., суми 3% річних у розмірі 369 грн. 92 коп. з відмовою в іншій частині цих позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. 129, 240, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Комунального закладу "Гімназія ім. Т.Г.Шевченка" Херсонської обласної ради, м. Херсон на рішення Господарського суду Херсонської області від 28.11.2019 року у справі № 923/835/19 - задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Херсонської області від 28.11.2019 року у справі №923/835/19 - скасувати частково.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОГАЗРЕЗЕРВ", м. Черкаси до Комунального закладу "Гімназія ім. Т.Г.Шевченка" Херсонської обласної ради, м. Херсон про стягнення 108 143 грн. 11 коп. задовольнити частково.

Стягнути з Комунального закладу "Гімназія ім. Т.Г.Шевченка" Херсонської обласної ради, м. Херсон (73013, м. Херсон, вул. Пугачова, 101, код ЄДРПОУ 23130722) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОГАЗРЕЗЕРВ" (18002, м. Черкаси, вул. Гоголя, 137, офіс 15, код ЄДРПОУ 36860996) суму заборгованості за природний газ у розмірі 47 879 грн. 72 коп., суму пені у розмірі 4 212 грн. 10 коп., 3% річних у розмірі 369 грн. 92 коп., суму збитків за понадлімітне споживання природного газу у розмірі 52 524 грн. 13 коп., судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1 863 грн. 37 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОГАЗРЕЗЕРВ" (18002, м. Черкаси, вул. Гоголя, 137, офіс 15, код ЄДРПОУ 36860996) на користь Комунального закладу "Гімназія ім. Т.Г.Шевченка" Херсонської обласної ради, м. Херсон (73013, м.Херсон, вул. Пугачова, 101, код ЄДРПОУ 23130722) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 86 грн. 45 коп.

Відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОГАЗРЕЗЕРВ", м. Черкаси до Комунального закладу "Гімназія ім. Т.Г.Шевченка" Херсонської обласної ради, м. Херсон про стягнення 3 157 грн. 24 коп.

В іншій частині рішення Господарського суду Херсонської області від 28.11.2019 року у справі № 923/835/19 залишити без змін.

Доручити Господарському суду Херсонської області видати накази.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Г.І. Діброва Судді Г.П. Разюк А.І. Ярош