Постанова

від 26.03.2020 по справі 910/12438/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" березня 2020 р. Справа№ 910/12438/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Іоннікової І.А.

Тищенко А.І.

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватного підприємства Твій Сократ

на рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2019

у справі №910/12438/19 (суддя Сівакова В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Фактор

до Приватного підприємства Твій Сократ

про стягнення 113 060, 90 грн

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Фактор (далі, позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства Твій Сократ (далі, відповідач) про стягнення 86 755,49 грн основного боргу, 19 166,93 грн пені, 2 623,57 грн інфляційних втрат та 1 633,00 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами Договору №02644 від 01.09.2017 в частині оплати поставленого позивачем товару.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.12.2019 у справі №910/12438/19 позов задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Приватного підприємства Твій Сократ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Фактор 86 755 (вісімдесят шість тисяч сімсот п`ятдесят п`ять) грн 49 коп. основного боргу, 1 050 (одна тисяча п`ятдесят) грн 57 коп. пені, 92 (дев`яносто дві) грн 70 коп. - 3% річних, 1 493 (одна тисяча чотириста дев`яносто три) грн 47 коп. витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що позивач виконав взяті на себе зобов`язання з поставки товару відповідачу, а відповідач в порушення умов договору у визначений строк оплату за отриманий товар у сумі 86 755,49 грн не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання. У зв`язку із простроченням оплати товару згідно Договору позивач має право на нарахування відповідачу 3% річних на підставі статті 625 Цивільного кодексу України та пені на підставі пункту 8.7. Договору. Позовні вимоги у частині стягнення 3% річних та пені підлягають задоволенню частково згідно здійсненого судом перерахунку, який відповідає умовам договору і вимогам закону. Водночас, у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат судом відмовлено, оскільки останні нараховані за період, у який було відсутнє прострочення відповідача.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим рішенням, 20.12.2019 (про що свідчить відбиток Укрпошти Експрес на конверті) Приватне підприємство Твій Сократ звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2019 у справі №910/12438/19 в частині стягнення з відповідача 86 755,49 грн основного боргу, 1 050,57 грн пені, 92,70 грн 3% річних та ухвалити нове рішення у відповідній частині, яким відмовити позивачу у позові.

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до того, що суд першої інстанції помилково визнав встановленою заборгованість в розмірі 86 755,49 грн за її недоведеності і вийшов за межі позовних вимог позивача, оскільки врахував заборгованість за іншим договором (переведений за Договором переведення боргу від 10.09.2018 борг за іншим Договором №2411-1/р від 24.11.2015 в сумі 39 009,05 грн), врахував вартість товару, поставленого раніше за іншими накладними (адже позивач визначив суму основного боргу, яку задовольнив суд, з урахуванням інших операцій по договору, не надавши при цьому відповідних доказів), та заборгованість за ще нереалізований товар.

Скаржник наголошує, що позивач при обґрунтуванні розрахунку суми основного боргу від 23.09.2019 підтверджує отримання від відповідача звітів про реалізацію товару та погоджується з тим, що строк оплати за товар, який не був реалізований, ще не настав і в розрахунку віднімає від суми боргу вартість нереалізованого товару, проте помилково зазначає його вартість в розмірі 46712, 27 грн (50 540,29 грн - 3 827,96 грн), хоча відповідно до даних обліку відповідача на сьогоднішній день вартість нереалізованого товару, що знаходиться у відповідача, становить 67 142,21 грн (при цьому, строк реалізації ще не закінчився). Дана обставина підтверджується довідкою, доданою до апеляційної скарги.

Позивач безпідставно включив в ціну позову (в суму заборгованості) (а суд першої інстанції, відповідно, помилково задовольнив цю вимогу) переведений за Договором переведення боргу від 10.09.2018 борг за іншим Договором №2411-1/р від 24.11.2015 в сумі 39 009,05 грн, який жодного відношення до Договору поставки №02644 від 01.09.2017, на який позивач посилається як на підставу позову, немає. Так, в обґрунтуванні розрахунку суми основного боргу від 23.09.2019 позивачем ця сума врахована як частина вартості поставлених товарів (при безпідставно вказаній ним загальній сумі у 133 467,82 грн) саме по Договору №02644 від 01.09.2017, хоча такою не є.

Також, за твердженнями скаржника, в обґрунтуванні розрахунку суми основного боргу позивач використовує нічим не підтверджену (ні первинними документами, ні підписаними обома сторонами актами звіряння розрахунків) суму загальної бухгалтерської дебіторської заборгованості в розмірі 133 467,82 грн, в обґрунтування якої посилається (і додає) Акт звіряння взаємних розрахунків , складений лише ним особисто та підприємством відповідача не підписаний. При цьому, у вказаному акті фігурують взаєморозрахунки і за іншими договорами (як переведений борг), і такі, що стосувалися більш раннього періоду дії договору (до 18.01.2019) і не підтверджені позивачем первинними документами (в т.ч. оплати, повернення товару). Це свідчить про необґрунтованість розрахунку та вимог позивача. Позивачем так і не був наданий суду належний розрахунок ціни позову із посиланням на докази, без яких неможливо чітко встановити, за якими накладними позивач вимагає оплату та розмір його вимог.

Рішення суду в частині стягнення із відповідача 3% річних та пені також є необґрунтованим з огляду на недоведеність дати, з якої виникла прострочка оплати, та помилково визначену суму основного боргу.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень учасників справи

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу від 11.02.2020, що надійшов через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду 14.02.2020, заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача, просив залишити її без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін. У відзиві позивач наголосив на тому, що суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги у встановленому у рішенні суду розмірі. Заперечення відповідача стосовно розрахунків позивача від 23.09.2019 є безпідставними, оскільки станом на 23.09.2019 загальна дебіторська заборгованість відповідача перед позивачем за договором скала 133 467,82 грн. Відповідно до звіту про залишок товару на складі відповідача за липень 2019 року, який був отриманий позивачем електронною поштою, сума товарного залишку складає 79 549,34 грн, однак ці дані не є коректними, адже відповідач врахував у товарний залишок суму згідно договору про переведення боргу від 10.09.2018 - 39 009,05 грн, з яких 04.01.2019 оплачено 10 000,00 грн. Таким чином, коректна сума товарного залишку складає 50 540,29 грн. 3 827,96 грн - сума реалізації за серпень 2019 року, повідомлена позивачу телефоном, не підтверджена звітом з реалізації. Таким чином, за розрахунком позивача, сума основного боргу становить 86 755,49 грн (сальдо 133 467,82 грн - сума товарного залишку 50 540,29 грн + сума реалізації за серпень 2019 року 3 827,96 грн). Стосовно доданої відповідачем до апеляційної скарги довідки про вартість нереалізованого товару, позивач просив суд не приймати її до уваги як належний і допустимий доказ з огляду на положення частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки дана довідка не була надана відповідачем до суду першої інстанції у встановлені строки.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.01.2020 апеляційну скаргу Приватного підприємства Твій Сократ у справі №910/12438/19 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Михальської Ю.Б., суддів: Іоннікової І.А., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2020 апеляційну скаргу Приватного підприємства Твій Сократ на рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2019 у справі №910/12438/19 залишено без руху. Роз`яснено Приватному підприємству Твій Сократ , що протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржник має право усунути вказані недоліки, надавши суду апеляційної інстанції пояснення з обґрунтуванням поважності причин неподання доказу (вказаного в пункті 1 додатків до апеляційної скарги - довідки про вартість нереалізованого товару №03/12-Д від 03.12.2019) або підстав неможливості його подання до суду першої інстанції у строки, встановлені Господарським процесуальним кодексом України.

23.01.2020 представник апелянта подав через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду пояснення, у яких зазначив, що довідка про вартість нереалізованого товару №03/12-Д від 03.12.2019 направлялася відповідачем до суду першої інстанції разом із відзивом на позовну заяву. Відповідач зазначає, що станом на дату направлення відзиву в Єдиному реєстрі судових рішень інформація про прийняття рішення у справі від 02.12.2019 була відсутня, а тому апелянт на момент подачі доказу не знав і не міг знати про результат вирішення справи та прийняте рішення.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства Твій Сократ на рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2019 у справі №910/12438/19; розгляд апеляційної скарги, враховуючи частину 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання), оскільки предметом розгляду у справі №910/12438/19 є вимоги про стягнення 113 060,90 грн., а відтак вказана справа відноситься до малозначних в розумінні положень пункту 1 частини 5 статті 12 та частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України.

У матеріалах справи наявні належні докази повідомлення сторін про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

01.09.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Фактор (далі - постачальник, позивач) та Приватним підприємством Твій Сократ (далі - покупець, відповідач) укладено Договір №02644 (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар у відповідному асортименті, кількості та по цінах згідно до порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити товар.

Згідно пункту 1.5. Договору право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін товарної (товарно-транспортної або видаткової накладної), яка засвідчує факт передачі товару постачальником та його отримання покупцем. Датою поставки вважається дата передачі постачальником товару покупцю.

Згідно з пунктом 9.1. Договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріпленням печатками сторін та діє до 31.12.2017.

Відповідно до пункту 9.2. Договору якщо до закінчення строку дії договору жодна зі сторін не попередить письмово про свій намір припинити дію договору в зв`язку із закінченням строку його дії, договір вважається пролонгованим на 1 (один) рік на тих самих умовах. Ця умова діє як щодо пролонгації договору після закінчення первісного (першого) строку дії договору, так і щодо пролонгації договору після закінчення кожного наступного річного строку, на який договір може бути пролонговано.

Матеріалами справи підтверджується факт пролонгації договору, зокрема, на 2018, 2019 роки.

Матеріалами справи, а саме доданими до позовної заяви видатковими накладними від 18.01.2019, підтверджується, що позивач передав, а відповідач прийняв товар згідно Договору на загальну суму 99 261,88 грн.

Пунктом 5.8. Договору (із урахуванням протоколу узгодження розбіжностей до договору) визначено, що оплата здійснюється покупцем в національній грошовій одиниці України в період з 01 по 10 число поточного місяця за реалізований товар на підставі щомісячних звітів покупця щодо реалізації товару кінцевому споживачу, які надсилаються на електронну адресу постачальника не пізніше 3-го числа місяця, що слідує за звітним.

Пунктом 8.7. Договору передбачено, що у випадку порушення покупцем строків оплати за товар, передбачених пунктом 5.8. цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несвоєчасно сплаченої суми, за кожний день такого прострочення.

Як зазначає позивач, відповідач не здійснив оплату поставленого йому товару, у зв`язку з чим за відповідачем рахується заборгованість за Договором у сумі 86 755,49 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач звернувся до відповідача з претензією № 65-19/01-19 від 12.08.2018 з вимогою сплатити заборгованість в сумі 86 755,49 грн. Дана претензія направлена відповідачу 12.08.2019 рекомендованою кореспонденцією № 6103718311646, що підтверджується фіскальним чеком №76302 0063838 та описом вкладення у цінний лист від 12.08.2019.

Згідно інформації з офіційного сайту ПАТ Укрпошта в мережі Інтеренет вбачається, що 16.08.2019 адресату відправлення № 6103718311646 не вручене під час доставки: інші причини та в подальшому повернуто відправнику.

Враховуючи зазначене, позивач звернувся до суду із позовом у даній справі, у якому просив стягнути з відповідача суму основної заборгованості у розмірі 86 755,49 грн, на яку позивачем також нараховані пеня у розмірі 19 166,93 грн, інфляційні втрати у розмірі 2 623,57 грн та 3% річних у розмірі 1 633,00 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду підлягає зміні з наступних підстав.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено статтею 16 вказаного Кодексу, а також статтею 20 Господарського кодексу України.

Разом з цим, позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Згідно частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України суд, ухвалюючи рішення, не може виходити за межі позовних вимог.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та матеріалів справи, спірні правовідносини між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Фактор та Приватним підприємством Твій Сократ виникли на підставі Договору №02644 від 01.09.2017, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За умовами пункту 1.5. Договору право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін товарної (товарно-транспортної або видаткової накладної), яка засвідчує факт передачі товару постачальником та його отримання покупцем. Датою поставки вважається дата передачі постачальником товару покупцю.

Як підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем, позивач згідно умов Договору передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 99 261,88 грн, що підтверджується наступними видатковими накладними:

№9-674 від 18.01.2019 на суму 2 823,01 грн,

№9-676 від 18.01.2019 на суму 3 146,39 грн,

№9-677 від 18.01.2019 на суму 2 701,91 грн,

№9-678 від 18.01.2019 на суму 3 038,13 грн,

№9-682 від 18.01.2019 на суму 2 701,91 грн,

№9-683 від 18.01.2019 на суму 3 038,13 грн,

№9-684 від 18.01.2019 на суму 2.701,91 грн,

№9-685 від 18.01.2019 на суму 3 038,13 грн,

№9-686 від 18.01.2019 на суму 2 701,91 грн,

№9-687 від 18.01.2019 на суму 3 038,13 грн,

№9-688 від 18.01.2019 на суму 2 701,91 грн,

№9-692 від 18.01.2019 на суму 3 146,39 грн,

№9-695 від 18.01.2019 на суму 2 603,91 грн,

№9-699 від 18.01.2019 на суму 3 146,39 грн,

№9-698 від 18.01.2019 на суму 2 823,01 грн,

№9-700 від 18.01.2019 на суму 3 146,39 грн,

№9-703 від 18.01.2019 на суму 3 038,13 грн,

№9-704 від 18.01.2019 на суму 2 701,91 грн,

№9-705 від 18.01.2019 на суму 2 701,91 грн,

№9-706 від 18.01.2019 на суму 2 701,91 грн,

№9-708 від 18.01.2019 на суму 3 116,39 грн,

№9-709 від 18.01.2019 на суму 2 823,01 грн,

№9-710 від 18.01.2019 на суму 3 038,13 грн,

№9-711 від 18.01.2019 на суму 3 146,39 грн,

№9-712 від 18.01.2019 на суму 3 146,39 грн,

№9-713 від 18.01.2019 на суму 3 146,39 грн,

№9-714 від 18.01.2019 на суму 2 823,01 грн,

№9-715 від 18.01.2019 на суму 3 146,39 грн,

№9-716 від 18.01.2019 на суму 2 823,01 грн,

№9-717 від 18.01.2019 на суму 2 803,41 грн,

№9-718 від 18.01.2019 на суму 2 701,91 грн,

№9-719 від 18.01.2019 на суму 2 823,01 грн,

№9-720 від 18.01.2019 на суму 3 038,13 грн,

№9-726 від 18.01.2019 на суму 3 044,89 грн.

За змістом частин 1-3 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Як уже зазначалося вище, пунктом 5.8. Договору (із урахуванням протоколу узгодження розбіжностей до договору) встановлено, що оплата здійснюється покупцем в національній грошовій одиниці України в період з 01 по 10 число поточного місяця за реалізований товар на підставі щомісячних звітів покупця щодо реалізації товару кінцевому споживачу, які надсилаються на електронну адресу постачальника не пізніше 3-го числа місяця, що слідує за звітним.

Отже, підставою для здійснення оплати товару в період з 01 по 10 число поточного місяця за реалізований товар є складені покупцем щомісячні звіти реалізації товару.

Колегією суддів встановлено, що у матеріалах справи відсутні складені покупцем щомісячні звіти щодо реалізації товару, а отже, як вірно зазначив суд першої інстанції, строк виконання зобов`язання покупця за договором має визначатись шляхом пред`явлення вимоги у відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання зобов`язання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач звернувся до відповідача з претензією №65-19/01-19 від 12.08.2018 з вимогою сплатити заборгованість в сумі 86 755,49 грн. Дана претензія направлена відповідачу 12.08.2019 рекомендованою кореспонденцією № 6103718311646, що підтверджується фіскальним чеком № 76302 0063838 та описом вкладення у цінний лист від 12.08.2019.

Згідно інформації з офіційного сайту ПАТ Укрпошта в мережі Інтеренет вбачається, що 16.08.2019 адресату відправлення № 6103718311646 не вручене під час доставки: інші причини та в подальшому повернуто відправнику.

Згідно усталеної судової практики днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Отже, днем вручення вимоги є 16.08.2019, а тому у відповідача виник обов`язок щодо сплати заборгованості у період з 17.08.2019 по 23.08.2019 включно.

Щодо суми основного боргу колегією суддів встановлено наступне.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2019 про залишення позовної заяви без руху запропоновано позивачу надати суду, зокрема, обґрунтований розрахунок суми основного боргу, заяву із зазначенням переліку видаткових накладних, що є предметом розгляду, заяву із зазначенням, за наявності, часткової сплати суми товару, сум.

На виконання вимог вказаної ухвали суду позивач надав суду заяву із зазначенням переліку видаткових накладних від 18.01.2019, що є предметом розгляду (перелік видаткових накладних наведено судом вище; загальна сума товару, поставленого згідно вказаних накладних, становить 99 261,88 грн); заяву про відсутність оплат за вказаними накладними з моменту відвантаження товару 18.01.2019, до якої додано акти звіряння взаємних розрахунків за період з 01.09.2017 по 23.09.2019 та за період з 01.01.2018 по 20.09.2019, які підписані позивачем в односторонньому порядку; обґрунтування розрахунку суми основного боргу від 23.09.2019 №107-19/01-09.

Із наданих позивачем до суду документів вбачається, що визначаючи суму основного боргу у розмірі 86 755,49 грн, позивач посилається на наявність у відповідача згідно актів звіряння загальної дебіторської заборгованості перед позивачем за Договором (період з 01.09.2017 по 23.09.2019) у сумі 133 467,82 грн. При цьому, при розрахунку загальної дебіторської заборгованості позивачем враховані як поставки товару, що були здійснені 18.01.2019 згідно спірних видаткових накладних, так і поставки товару, здійснені 26.01.2018, суму боргу 39 009,05 грн, переведеного згідно Договору про переведення боргу від 10.09.2018, укладеного між ПП Саліус , ПП Твій Сократ та ТОВ НВП Фактор (копія договору додана до позовної заяви), повернення від покупця №9-91 від 16.05.2018 на суму 23,87 грн, а також оплати, здійснені 13.04.2018 (5 000,00 грн), 07.09.2018 (10 000,00 грн), 14.09.2018 (10 000,00 грн), 04.01.2019 (10 000,00 грн).

Водночас, позивач у поданому до суду першої інстанції обґрунтуванні розрахунку суми основного боргу та у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що відповідно до звіту про залишок товару на складі відповідача за липень 2019 року, отриманого ним 06.08.2019 з електронної адреси відповідача, сума товарного залишку складає 79 549,34 грн. Однак, за твердженнями позивача, які не спростовані відповідачем, вказана відповідачем сума товарного залишку була визначена ним некоректно, оскільки включала в себе суму 39 009,05 грн згідно договору переведення боргу від 10.09.2018, з яких 04.01.2019 оплачено 10 000,00 грн, і насправді сума такого залишку складає 50 540,29 грн (79 549,34 грн - 29 009,05 грн).

Крім того, позивач зазначив, що 3 827,96 грн - сума реалізації товару за серпень 2019 року, яка була повідомлена позивачу телефоном, не підтверджена звітом з реалізації.

Отже, сума основного боргу 86 755,49 грн була розрахована позивачем наступним чином: сальдо 133 467,82 грн - сума товарного залишку 50 540,29 грн + сума реалізації за серпень 2019 року 3 827,96 грн.

Однак, такий розрахунок позивача є невірним з огляду на предмет та підстави заявленого у даній справі позову, яким є стягнення із відповідача заборгованості лише за видатковими накладними від 18.01.2019 на загальну суму поставки 99 261,88 грн, які складені на підставі Договору поставки, про що позивачем чітко зазначено у заяві із переліком видаткових накладних, які є предметом судового розгляду в даній справі (том 1, а.с. 176-177)

Предмет спору в даній справі не включає в себе стягнення заборгованості за видатковими накладними від 26.10.2018, які відсутні у матеріалах справи, та за договором про переведення боргу від 10.09.2018, а тому позивачем безпідставно враховано їх при розрахунку заборгованості. Підставою заявленого у даній справі позову є Договір поставки №02644 від 01.09.2017 та складені на його підставі 18.01.2019 видаткові накладні. Доводи апеляційної скарги відповідача у цій частині є обґрунтованими.

Суд першої інстанції помилково не звернув уваги на вказану обставину, дійшовши висновку про задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу за видатковими накладними від 18.01.2019 у сумі 86 755,49 грн, яка фактично була розрахована позивачем із урахуванням загальної заборгованості відповідача перед позивачем і не лише за спірними накладними.

За розрахунком суду апеляційної інстанції, здійсненим з огляду на предмет та підстави заявленого в даній справі позову, сума основного боргу за видатковими накладними від 18.01.2019, перелік яких наведено вище, становить 52 549,55 грн (загальна сума поставки за спірними накладними 99 261,88 грн - сума товарного залишку 50 540,29 грн (вказана самим позивачем у розрахунку та відповідачем належними доказами не спростована) + сума реалізації товару за серпень 2019 року 3 827,96 грн).

Сплату вказаної суми заборгованості станом на дату прийняття оскарженого рішення відповідачем не здійснено, доказів перерахування коштів на користь позивача суду не надано.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що позивачем була помилково зазначена вартість нереалізованого товару в розмірі 46 712,27 грн (50 540,29 грн - 3 827,96 грн), хоча відповідно до даних обліку відповідача на сьогоднішній день вартість нереалізованого товару, що знаходиться у відповідача, становить 67 142,21 грн (при цьому, строк реалізації ще не закінчився). Дана обставина, як зазначає відповідач, підтверджується довідкою про вартість залишків нереалізованого товару ПП Твій Сократ від 03.12.2019 №03/12-Д, доданою до апеляційної скарги.

Колегія суддів не приймає до уваги вказані доводи скаржника з огляду на наступне.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

За змістом частини статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Водночас, згідно частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Як зазначає скаржник у своїх поясненнях від 23.01.2020, довідка про вартість нереалізованого товару №03/12-Д від 03.12.2019 направлялася відповідачем до суду першої інстанції разом із відзивом на позовну заяву. Відповідач зазначає, що станом на дату направлення відзиву в Єдиному реєстрі судових рішень інформація про прийняття рішення у справі від 02.12.2019 була відсутня, а тому, апелянт на момент подачі доказу не знав і не міг знати про результат вирішення справи та прийняте рішення.

Колегія суддів зазначає, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою Господарського процесуального кодексу України покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов`язаний самостійно з`ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

За змістом статті 80 Господарського процесуального кодексу України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Згідно частин 8, 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, встановила, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2019 про відкриття провадження у справі було встановлено відповідачу строк протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали на подання відзиву.

У відповідності до статті 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 02.10.2019 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0103050895487 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 02094, м. Київ, вул. Червоноткацька, 71, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Відповідно до пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Відповідач ухвалу суду від 02.10.2019, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 04.10.2019, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0103050895487, а отже мав подати відзив на позовну заяву до 21.10.2019 включно, однак вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 02.10.2019 не виконав, письмового відзиву на позовну заяву у встановлені судом строки не подав.

13.11.2019 відповідачем до суду було подано клопотання про надання матеріалів справи для ознайомлення. Представник відповідача 13.11.2019 ознайомився зі справою, що підтверджується відповідною розпискою останнього.

У свою чергу, відзив на позовну заяву, до якого була додана довідка №03/12-Д від 03.12.2019, був надісланий на адресу суду лише 06.12.2019 та отриманий судом 09.12.2019, тобто вже після прийняття оскарженого рішення у справі, яке було прийняте в останній день строку, встановленого статтею 248 Господарського процесуального кодексу України строк.

З огляду на вищевстановлені обставини справи, враховуючи неподання відзиву на позовну заяву до суду першої інстанції у встановлений судом строк, колегія суддів дійшла висновку, що скаржником у відповідності до статті 269 Господарського процесуального кодексу України не доведено суду апеляційної інстанції неможливості подання доданих до апеляційної скарги доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У свою чергу, прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження за відсутності визначених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України підстав для їх прийняття фактично буде порушувати принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, оскільки відповідно до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Поруч із цим, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, поданий відповідачем новий доказ не досліджується судом апеляційної інстанції та не враховується при перегляді рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

З огляду на вищевикладене, до стягнення із відповідача на користь позивача підлягає сума основного боргу за Договором у розмірі 52 549,55 грн, розмір якої відповідачем належними та допустимими доказами не спростований, а позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню. У стягненні 34 205,94 грн суд відмовляє з підстав їх необґрунтованості.

У зв`язку із порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором зі своєчасної оплати вартості поставленого товару позивачем нараховано відповідачеві 19 166,93 грн пені, 2 623,57 грн інфляційних втрат та 1 633,00 грн 3% річних.

Із приводу цієї частини позовних вимог колегія суддів зазначає наступне.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами статті 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно статті 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 8.7. Договору передбачено, що у випадку порушення покупцем строків оплати за товар, передбачених пунктом 5.8 цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несвоєчасно сплаченої суми, за кожний день такого прострочення.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, позивачем невірно визначено початок періоду нарахування пені з 19.01.2019, оскільки, як встановлено судом, початком прострочення оплати є 24.08.2019.

Згідно здійсненого судом апеляційної інстанції арифметично вірного перерахунку пені, із урахуванням встановленої суми основного боргу у розмірі 52 549,55 грн, розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача (за період з 24.08.2019 по 05.09.2019) становить 636,35 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 636,35 грн обґрунтовані і підлягають задоволенню. В іншій частині пені (18 530,58 грн) в позові слід відмовити, оскільки вона нарахована на невірно визначену суму основного боргу з порушення норм чинного законодавства України, зокрема, невірно визначено період прострочення.

У зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті поставленого товару, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України просив суд стягнути 2 623,57 грн інфляційних втрат (за період з січня 2019 року по серпень 2019 року) та 1 633,00 грн - 3% річних (за період з 19.01.2019 по 05.09.2019), нарахованих на суму боргу 86 755,49 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно здійсненого судом апеляційної інстанції арифметично вірного перерахунку 3% річних, із урахуванням встановленої суми основного боргу у розмірі 52 549,55 грн, розмір 3% річних, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача (за період з 24.08.2019 по 05.09.2019) становить 56,15 грн. В іншій частині стягнення 3% річних у позові слід відмовити, оскільки їх нарахування є неправомірним.

Щодо інфляційних втрат, заявлених позивачем до стягнення у сумі 2 623,57 грн за з січня 2019 року по серпень 2019 року, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у їх стягнення з відповідача, оскільки останні були нараховані у період, коли прострочення не мало місця.

Судом, при цьому, враховані рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97р.

Так, згідно листа Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97р, що розміщено в інформаційно-пошуковій системі Ліга якщо внесенням оплати є з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число відповідного місяця то розрахунок індексації починається з наступного місяця.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Фактор є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково, до стягнення із відповідача на користь позивача підлягають 52 549,55 грн основного боргу, 56,15 грн 3% річних та 636,35 грн пені.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити судове рішення.

Відповідно до частини 4 статті 277 Господарського процесуального кодексу України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

За змістом статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає апеляційну скаргу Приватного підприємства Твій Сократ такою, що підлягає частковому задоволенню. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2019 у даній справі є таким, що підлягає зміні, а позовні вимоги задовольняються частково на загальну суму 53 242,05 грн.

Розподіл судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги здійснено у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 238, 269, 270, 273, пунктом 2 частини 1 статті 275, статтями 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства Твій Сократ на рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2019 у справі №910/12438/19 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2019 у справі №910/12438/19 змінити.

Резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2019 у справі №910/12438/19 викласти у наступній редакції:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства Твій Сократ (02094, м. Київ, вул. Червоноткацька, 71, код ЄДРПОУ 41289540) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Фактор (61002, м. Харків, вул. Сумська, 106-А, код ЄДРПОУ 14057601) 52 549 (п`ятдесят дві тисячі п`ятсот сорок дев`ять) грн 55 коп основного боргу, 636 (шістсот тридцять шість) грн 35 коп пені, 56 (п`ятдесят шість) грн 15 коп 3% річних та 928 (дев`ятсот двадцять вісім) грн 29 коп судового збору за подання позовної заяви.

В іншій частині у задоволенні позову відмовити. .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Фактор (61002, м. Харків, вул. Сумська, 106-А, код ЄДРПОУ 14057601) на користь Приватного підприємства Твій Сократ (02094, м. Київ, вул. Червоноткацька, 71, код ЄДРПОУ 41289540) 1 866 (одну тисячу вісімсот шістдесят шість) грн 51 коп судового збору за подання апеляційної скарги.

Видати накази. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва відповідно до вимог процесуального законодавства.

Матеріали справи №910/12438/19 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України, та у строки, встановлені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді І.А. Іоннікова

А.І. Тищенко