Рішення

від 24.03.2020 по справі 903/317/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24 березня 2020 року Справа № 903/317/19

Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді - Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання - Коваль Олександр Миколайович

за участю представників сторін:

від позивача: Кінах Я.В.- ордер серія АС №1005009

від відповідача: н/з

від третьої особи: н/з

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області справу №903/317/19 за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Ковельагроспецпостач" до Ковельської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Фермерське господарство "Карола" про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

26.04.2019 Товариство з додатковою відповідальністю "Ковельагроспецпостач" звернулось до суду з позовом Ковельської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Фермерське господарство "Карола" про визнання протиправним та скасування рішення Ковельської міської ради від 27.12.2018 №46/16 "Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки по вул. Володимира Кияна, 20" щодо надання дозволу Фермерському господарству "Карола" на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту, орієнтовною площею 1108 кв.м. по вул. Володимира Кияна, 20, що знаходиться у володінні та користуванні Товариства з додатковою відповідальністю "Ковельагроспецпостач" (кадастровий номер 0722182400:04:002:1266) на право проходу, проїзду на транспортному засобі до земельної ділянки Фермерського господарства "Карола".

В обґрунтування позовних вимог позивач засвідчував, що прийняте 27.12.2018 №46/16 рішення Ковельської міської ради "Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки по вул. Володимира Кияна, 20" порушує права та охоронювані законом інтереси ТДВ "Ковельагроспецпостач", факт його прийняття суперечить нормам чинного законодавства, дане рішення є незаконним та підлягає скасуванню.

В правове обґрунтування позовних вимог позивач посилався на положення ст. 19 Конституції України, ст.ст. 401, 402, 403, 654 Цивільного кодексу України, ст.ст. 98, 100, 101 Земельного кодексу України, ст. 27 Закону України "Про оренду землі", ст. 20 Господарського кодексу України.

Ухвалою суду від 02.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Фермерське господарство "Карола".

Ковельська міська рада направила на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому вважає, що права позивача - ТзДВ «Ковельагроспецпостач» прийнятим Ковельською міською радою рішенням «Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою по вул. Володимира Кияна, 20» від 27.12.2018 № 46/16 не порушено. У задоволенні позову ТзДВ «Ковельагроспецпостач» до Ковельської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення Ковельської міської ради «Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою по вул. Володимира Кияна, 20» від 27.12.2018 № 46/16 відмовити повністю.

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив від 19.06.2019, в якій зазначив, що з доводами відповідача не згідний, адже прийняттям оскаржуваного рішення відповідачем вже порушено права позивача, адже навіть розроблення технічної документації із землеустрою щодо варіантів сервітуту через належну на праві користування позивачу земельну ділянку передбачає втручання в таке право, адже відбуватиметься обстеження такої ділянки, окреслення наявних на ній елементів мікроінфраструктури ТзДВ «Ковельагроспецпостач» , що порушуватиме прийнятний для мого довірителя порядок його господарської діяльності на його території.

Також оскаржуваним рішенням створено всі передумови для подальшого порушення прав позивача на користування належною йому земельною ділянкою, адже наступним етапом після розроблення технічної документації, на яку надано дозвіл оскаржуваним рішенням, буде затвердження такої документації та прийняття рішення про встановлення земельного сервітуту - тобто не обумовленого договором оренди землі від 03 грудня 2018 року обтяження земельної ділянки, яка є предметом вказаного договору, і передумовою для порушення його істотних умов, та прав позивача.

Вважає, що втручання держави в право власності шляхом встановлення земельного сервітуту повинно відповідати критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Ухвалою суду від 19.06.2019 постановлено закрити провадження у справі; роз`яснено позивачу, що даний спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства; повернуто Товариству з додатковою відповідальністю "Ковельагроспецпостач" оригінали банківських квитанцій №0.0.1337879871.1 від 25.04.2019р. на суму 1 152,60грн. та №0.0.1337878864.1 від 25.04.2019р. на суму 768,40грн., долучено до матеріалів справи копії визначених платіжних документів; постановлено Управлінню державної казначейської служби України у місті Луцьку Волинської області повернути Товариству з додатковою відповідальністю "Ковельагроспецпостач" з Державного бюджету України судовий збір в загальному розмірі 1 921, 00 грн., сплачений при поданні позовної заяви до Господарського суду Волинської області згідно банківських квитанцій №0.0.1337879871.1 від 25.04.2019р. та №0.0.1337878864.1 від 25.04.2019р.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.09.2019 скасовано ухвалу Господарського суду Волинської області від 19.06.2019р. (про закриття провадження у справі) у справі № 903/317/19, справу № 903/317/19 направлено для продовження розгляду до Господарського суду Волинської області.

Справа №903/317/19 до Господарського суду Волинської області повернулась 20.09.2019.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 23.09.2019 суддею Войціховським В.А. справу №903/317/19 було прийнято до розгляду, розгляд справи в підготовчому засіданні призначено на 03.10.2019 на 11:30год.

02.10.2019 суддею Войціховським В.А. заявлено самовідвід щодо розгляду справи №903/317/19.

Ухвалою суду від 02.10.2019 самовідвід судді Войціховського В.А. у справі №903/317/19 задоволено.

На підставі Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.10.2019 справурозподілено судді Гарбару І.О.

Ухвалою суду від 02.10.2019 суддя Гарбар І.О. прийняв справу №903/317/19 до розгляду зі стадії підготовчого провадження.

Представник третьої особи 01.10.2019 надіслав на адресу суду письмові пояснення, в яких вважає, що позовна заява ТзДВ Ковельагроспецпостач є безпідставною, необгрунтованою та не підлягає до задоволення.

Ухвалами суду від 03.10.2019 та від 05.11.2019 розгляд підготовчого засідання відкладено.

Ухвалою суду від 21.11.2019 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Фермерського господарства "Карола" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.09.2019 у справі № 903/317/19. Витребував із Господарського суду Волинської області/Північно-західного апеляційного господарського суду матеріали справи №903/317/19.

Ухвалою суду від 26.11.2019 провадження у справі №903/317/19 за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Ковельагроспецпостач" до Ковельської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Фермерське господарство "Карола" про визнання протиправним та скасування рішення зупинено до розгляду Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду касаційної скарги Фермерського господарства "Карола" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.09.2019 у справі № 903/317/19 та повернення матеріалів справи №903/317/19 до Господарського суду Волинської області.

05.02.2020 справа №903/317/19 повернута до Господарського суду Волинської області.

Ухвалою суду від 06.02.2020 провадження у справі №903/317/19 поновлено. Продовжено строк підготовчого провадження до 13.03.2020. Підготовче засідання призначено на 18.02.2020.

Ухвалою суду від 26.02.2020 закрито підготовче провадження, призначено розгляд справи по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просить позов задовольнити.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та дату розгляду справи по суті, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення (т.2; а.с.82-83).

Оскільки неявка представників відповідача та третьої особи не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути спір за відсутності представників відповідача та третьої особи, за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Як слідує з матеріалів справи, 28.11.2017 між Товариством з додатковою відповідальністю «Ковельагроспецпостач» (далі - Орендар) та Дубівською сільською радою Ковельського району Волинської області (надалі - Орендодавець) укладено Договір оренди землі (надалі - Договір оренди землі; т.1, а.с.22-24).

Згідно умов договору, Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,2615 га (кадастровий номер 0722182400040021166), для розміщення і обслуговування виробничих приміщень (цільове призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості) із земель промисловості Дубівської сільської ради, не наданих у власність чи користування, яка знаходиться у с. Вербка по вул. Ватуніна, 20 в, Ковельського району Волинської області (згідно рішення Дубівської сільської ради N225/14-14 від 18.10.2017).

Даним Договором оренди землі від 28.11.2017 Орендодавець передав Позивачу вищезгадану земельну ділянку на строк 49 років.

Крім того, 03.12.2018 між Орендарем - ТзДВ «Ковельагроспецпостач» та Орендодавцем - Ковельською міською радою укладено договір оренди землі (т.1, а.с.25-27).

Відповідно до умов договору, Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування (в оренду) земельну ділянку для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (для розміщення і обслуговування власних приміщень) на підставі рішення міської ради від 22.11.2018 №44/44.

Дана земельна ділянка знаходиться за адресою: м. Ковель, вул. Володимира Кияна, 20 загальною площею 9580 кв.м. та надана Позивачу Ковельською міською радою на строк до 06.10.2054 включно.

Враховуючи умови договорів, зазначені вище земельні ділянки знаходяться у володінні та користуванні Позивача, і слугують єдиним суцільним майданчиком для забезпечення діяльності останнього.

Як слідує з матеріалів справи, згідно із договором оренди землі від 25.05.2007, зареєстрованого у Ковельському районному відділенні земельних ресурсів 04.07.2007, ФГ Карола є орендарем земельної ділянки загальною площею 0,20 га, розташованої в межах Дубівської сільської ради по вул. Ватутіна, 20 (т.1, а.с.185-186).

Відповідно до договорів купівлі-продажу № 53 від 11.08.2006, № 17-01 від 30.01.2004, ФГ Карола та фізична-особа підприємець Канарський Є.В. (голова фермерського господарства), є власниками майданчика з твердим покриттям загальною площею 0,2 га, розташованого на орендованій земельній ділянці.

Зазначені земельні ділянки межують із земельними ділянками, які знаходяться у віданні Дубівської сільської та Ковельської міської ради, та перебувають в оренді ТзДВ Ковельагроспецпостач .

Як слідує з письмових пояснень Ковельської міської ради, 12.11.2018 ФГ Карола звернулось до Ковельської міської ради з заявою про надання дозволу на розроблення технічної документації для встановлення сервітуту на влаштування проїзду для ведення господарської діяльності і обслуговування приміщень ФГ «Карола» по території, що перебуває в оренді ТзДВ «Ковельагроспецпостач» , яка знаходиться за адресою: м. Ковель, вул. В. Кияна, 20.

27.12.2018 Ковельська міська рада Волинської області (надалі - Відповідач) прийняла рішення №46/16, яким надала дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту, орієнтовною площею 1108 кв. м, по вул. Володимира Кияна, 20 на земельній ділянці комунальної власності площею 9580 кв. м. (кадастровий номер 0722182400:04:002:1266) на право проходу, проїзду на транспортному засобі до земельної ділянки ФГ «Карола» (т.1, а.с.30).

Представник позивача просить прийняте 27.12.2018 №46/16 рішення Ковельської міської ради "Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки по вул. Володимира Кияна, 20" скасувати, оскільки останнє порушує права та охоронювані законом інтереси ТДВ "Ковельагроспецпостач", факт його прийняття суперечить нормам чинного законодавства, дане рішення є незаконним.

Як слідує з матеріалів справи, представником позивача, замовлено у Волинській торгово-промисловій палаті висновок земельно-технічної експертизи (т.1, а.с.103-107), і на вирішення експертові були поставлені такі запитання:

1. Чи є технічна можливість влаштування проїзду та проходу до земельної ділянки ФГ Корола площею 1999,51 кв. м., розташованої за адресою: вул. Ватутіна, 20В у с. Вербка Ковельський район Волинської області кадастровий номер 0722182400:04:002:0391, поза межами земельних ділянок ТзДВ Ковельагроспецпостач площею 9580 м. кв., розташованої за адресою: вул. Володимира Кияна,20 у м. Ковель Волинської області, кадастровий номер 0722182400:04:002:1266 та площею 2443 м. кв., розташованої за адресою: вул. Ватутіна, 20В у с. Вербка Ковельський район Волинської області кадастровий номер 0722182400:04:002:1167?

2. Якщо така можливість є, які варіанти технічно можливі для влаштування проїзду та проходу до земельної ділянки ФГ Корола площею 1999,51 кв.м,, розташованої за адресою: вул. Ватутіна, 20 В у с. Вербка Ковельського району Волинської області кадастровий номер якої 0722182400:04:002:0391, поза межами земельних ділянок ТзДВ Ковельагроспецпостач площею 9580 м. кв., які розташовані за адресою: вул. Володимира Кияна, 20 у м. Ковель Волинської області кадастровий номер 0722182400:04:002:1266, та площею 2443 м. кв., розташованої за адресою: вул. Ватутіна, 20 В у с. Вербка Ковельського району Волинської області кадастровий номер 0722182400:04:002:1167?

За результатами вказаного замовлення судовим експертом Охремчуком О.О. надано відповідний висновок із відповідями на поставлені запитання, а саме на перше запитання ним констатовано таке:

1. Враховуючи містобудівну ситуацію на місцевості, інформацію, що містить Публічна кадастрова карта України, існує технічна можливість влаштування проїзду та проходу до земельної ділянки ФГ Корола площею 1999,51 кв. м., розташованої за адресою: вул. Ватутіна,20В у с. Вербка Ковельський район Волинської області кадастровий номер 0722182400:04:002:0391, поза межами земельних ділянок ТзДВ Ковельагроспецпостач площею 9580 м. кв., розташованої за адресою: вул. Володимира Кияна,20 у м. Ковель Волинської області кадастровий номер 0722182400:04:002:1266 та площею 2443 м. кв., розташованої за адресою: вул. Ватутіна, 20В у с. Вербка Ковельський район Волинської області кадастровий номер 0722182400:04:002:1167.

2. Варіанти влаштування проїзду тадіроходу до земельної ділянки ФГ Корола площею 1999,51 кв.м., розташованої за адресою: вул. Ватутіна, 20 В у с, Вербка Ковельського району Волинської області кадастровий номер якої 0722182400:04:002:0391, поза межами земельних ділянок ТзДВ Ковельагроспецпостач площею 9580 м.кв., які розташовані за адресою: вул. Володимира Кияна, 20 у м. Ковель Волинської області кадастровий номер 0722182400:04:002:1266, та площею 2443 м. кв., розташованої за адресою: вул. Ватутіна, 20 Вус. Вербка Ковельського району Волинської області кадастровий номер 0722182400:04:002:1167 викладені в дослідницькій частині висновку по другому питанню та зображені на Планах №1,2, що додаються до висновку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням; у випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб`єктами підприємницької діяльності.

Згідно зі ст. ст. 7, 140 Конституції України в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування. Територіальна громада має право самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і Законів України.

Органи місцевого самоврядування в межах, встановлених законом, володіють повною свободою дій для здійснення власних ініціатив з будь-якого питання, яке не виключено з їх компетенції та не віднесено до компетенції іншого органу влади.

Відповідно до п. 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад, належить вирішенні відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Статтями 142, 143 Конституції України передбачено, що до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об`єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування і межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

За приписами ст. 144 Конституція України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Згідно зі ст. 2 Земельного кодексу України, земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Відповідно до п. 1 ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно із ч. 1-3 статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Частинами 1, 2 статті 83 Земельного кодексу України визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

За змістом статті 144 Конституції України, статей 12, 122 Земельного кодексу України, статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до виключної компетенції, зокрема, міських рад належить вирішення питань про надання у користування земельних ділянок із земель комунальної власності відповідних територіальних громад.

Отже, вирішення питання про надання у користування, а відтак і дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки по вул. Володимира Кияна, 20, належить до компетенції органу місцевого самоврядування в особі Ковельської міської ради.

Відповідно до абзацу 1 ч.1 та 2 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Відповідно до ч.2 ст.123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Орган місцевого самоврядування може надавати аналогічні дозволи і іншим зацікавленим особам на ту ж саму земельну ділянку, і кількість таких дозволів необмежена. При цьому усі ці дозволи, як перший, так і останній будуть чинними і можуть бути скасовані лише з підстав передбачений ст. 123 ЗК України.

Надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки по вул. Володимира Кияна, 20, не може свідчити про наявність волевиявлення органу місцевого самоврядування на передачу цієї земельної ділянки у користування (оренду), оскільки, надаючи дозвіл на розроблення технічної документації, орган місцевого самоврядування дозволяє особі здійснити певні дії, щоб мати змогу в подальшому визначити предмет користування (оренди).

Як вбачається з доводів відповідача, ФГ звернулось до Ковельської міської ради з заявою про надання дозволу на розроблення технічної документації для встановлення сервітуту на влаштування проїзду для ведення господарської діяльності і обслуговування приміщень ФГ «Карола» по території, що перебуває в оренді ТзДВ «Ковельагроспецпостач» , яка знаходиться за адресою: м. Ковель, вул. В. Кияна, 20.

Відповідно до статті 98 Земельного кодексу України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Статтею 100 Земельного кодексу передбачено, що сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Враховуючи звернення фермерського господарства «Карола» з урахуванням описаних вище норм права (діючого законодавства) та в силу наданих повноважень Законом України «Про місцеве замоврядування в Україні» (пункт 34 статті 26 Закону), Ковельською міською радою прийнято рішення «Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою по вул. Володимира Кияна, 20» від 27.12.2018 року № 46/16.

Надання дозволу уповноваженим органом місцевого самоврядування на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки по вул. Володимира Кияна, 20 не означає позитивного рішення про передачу її в користування, а направлене на ідентифікацію земельної ділянки, яка в подальшому може стати предметом договору оренди за умови досягнення сторонами згоди щодо умов такого договору.

Визначена законом процедура є способом дій відповідного органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення щодо того чи іншого земельного питання. У відповідності до вимог частини другої статті 19 Конституції України дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов`язковим.

Таким чином, рішення про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою (технічної документації щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту) є одним з підготовчих етапів і обов`язковою передумовою до розгляду органом місцевого самоврядування питання щодо встановлення сервітуту для зацікавленої особи і зовсім не гарантує їй подальше задоволення звернення що встановлення земельного сервітуту. А відмова особі у встановленні сервітуту, яка висловлена шляхом відмови у затвердженні технічної документації із землеустрою сама по собі не є порушенням цивільного права цієї особи за відсутності обставин, які свідчать про наявність в неї відповідного речового права щодо такої земельної ділянки.

Єдиною підставою для скасування оскарджувального рішення позивач фактично вказує на те, що з ТзДВ «Ковельагроспецпостач» такого сервітуту ніхто не погодив.

Проте, як вже зазначалось вище надання дозволу не є наданням права і в силу Закону України «Про землеустрій» при розробці документації із землеустрою (технічної документації), таке звернення/погодження відбудеться. Адже, підставою для встановлення земельного сервітуту є домовленість між власниками (землекористувачами) сусідніх земельних ділянок зафіксована відповідним погодженням та планом-схемою земельної ділянки з відображенням на ньому меж земельного сервітуту.

Суд приходить висновку, що у даному випадку мають місце регулятивні правовідносини, а саме правомірна поведінка Ковельської міської ради, тобто поведінка, що виникла на підставі норм права - Земельного кодексу України, Закону України Про місцеве самоврядування в Україні та відповідає цим нормам, оскільки власник земельної ділянки в особі уповноваженого органу Ковельської міської ради вправі надати дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки.

Позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт порушення його прав та інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У ч.1 ст.15 ЦК визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Таким чином, указана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи по захист свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до ст.16 ЦК, звертаючись до суду, позивач на власний розсуд обирає спосіб захисту.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду по захист наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від цього вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Матеріально-правовий аспект захисту прав та інтересів насамперед полягає в з`ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.

У ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а у ст.13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу про захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення від 09.12.2010 у справі Буланов та Купчик проти України , яке набуло статусу остаточного 09.03.2011, сказав, що §1 ст.6 конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється право на суд , яке відповідно до практики Суду включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати вирішення спору судом (рішення у справі Kutit v Croatia , №48778/99, п.25, ЕCHR 2002-II).

Крім того, ЄСПЛ у рішенні від 13.05.80 в справі Артіко проти Італії (п.35), рішенні від 30.05.2013 в справі Наталія Михайленко проти України (п.32) визначає, що конвенція призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.

Згідно з рішенням Конституційного Суду від 1.12.2004 №18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) поняття охоронюваний законом інтерес , що вживається в ч.1 ст.4 ЦПК 2004 року та інших законах у логічно-смисловому зв`язку з поняттям права , треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо неопосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Враховуючи вищевикладене, порушень прав та інтересів ТзДВ Ковельагроспецпостач суд не вбачає.

Здійснюючи захист порушених прав позивача, який вважає, що таке порушення завдано внаслідок протиправних дій відповідача, слід звертати увагу й на те, що здійснюючи захист прав однієї особи шляхом зобов`язання вчинення певних дій іншою особою, підлягає з`ясуванню чи не будуть порушені права інших осіб, в тому числі відповідача. Наведене зумовлено тим, що підлягає встановленню факт протиправності саме дій особи, до якої пред`явлено позов (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 березня 2018 року у справі №520/8073/16-ц).

Таких протиправних дій відповідача - Ковельської міської ради до позивача судом не встановлено. Ковельська міська рада діяла відповідно до закону, в межах наданих повноважень.

У позовній заяві позивач не зазначив, які саме порушення вимог закону допущено Ковельською міською радою при прийнятті оскаржуваного рішення, а також, які саме права позивача у результаті порушені.

Суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог позову, оскільки в позивача відсутнє право, яке порушено і потребує захисту, а також відсутній законний інтерес.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

Витрати по сплаті судового збору, згідно ст.129 ГПК України, при відмові в задоволенні позовних вимог покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 256 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

в задоволенні позову Товариства з додатковою відповідальністю "Ковельагроспецпостач" до Ковельської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Фермерське господарство "Карола" про визнання протиправним та скасування рішення відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення складено 26.03.2020.

Суддя І. О. Гарбар