Ухвала

від 20.08.2020 по справі 903/317/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 серпня 2020 року

м. Київ

Справа № 903/317/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Зуєва В. А.,

секретар судового засідання - Мартинюк М. О.,

за участю представників:

позивача - Бондаренка В. Г. (адвоката), Бовгирі Я. А. (керівника),

відповідача - не з`явилися,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Ковельагроспецпостач"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.05.2020 (колегія суддів: Гудак А. В., Маціщук А. В., Олексюк Г. Є.) і рішення Господарського суду Волинської області від 24.03.2020 (суддя Гарбар І. О.), у справі

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Ковельагроспецпостач"

до Ковельської міської ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Фермерського господарства "Карола"

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У квітні 2019 року Товариство з додатковою відповідальністю "Ковельагроспецпостач" (далі - ТДВ "Ковельагроспецпостач") звернулося до Господарського суду Волинської області із позовом до Ковельської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення Ковельської міської ради від 27.12.2018 № 46/16 "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою на вул. Володимира Кияна, 20" (далі - спірне рішення) про надання дозволу Фермерському господарству "Карола" (далі - ФГ "Карола") на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту, орієнтовною площею 1 108 кв. м. на вул. Володимира Кияна, 20, що знаходиться у володінні та користуванні ТДВ "Ковельагроспецпостач", на право проходу, проїзду на транспортному засобі до земельної ділянки ФГ "Карола".

1.2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТДВ "Ковельагроспецпостач" зазначало, що спірне рішення порушує права та охоронювані законом інтереси позивача, а факт його прийняття суперечить нормам чинного законодавства. Тому, на думку ТДВ "Ковельагроспецпостач", спірне рішення є незаконним та підлягає скасуванню.

2. Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Волинської області від 24.03.2020, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.05.2020 у справі № 903/317/19, відмовлено у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

2.2. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарські суди попередніх інстанцій зазначили, що звертаючись із позовом ТДВ "Ковельагроспецпостач" не зазначило жодного обґрунтування, яке у відповідності до положень статті 123 Земельного кодексу України могло слугувати підставою для відмови у надані дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту. Також господарські суди зазначили, що надання дозволу уповноваженим органом місцевого самоврядування на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки не означає позитивного рішення про передачу її в користування, а спрямоване на ідентифікацію земельної ділянки, яка в подальшому може стати предметом Договору земельного сервітуту за умови досягнення сторонами згоди щодо умов такого Договору.

Ураховуючи викладене, за висновком судів, у цьому випаду мають місце регулятивні правовідносини, а саме правомірна поведінка Ковельської міської ради, що базується на підставі норм Конституції України, Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України "Про землеустрій", та відповідає цим нормам, оскільки власник земельної ділянки в особі уповноваженого органу Ковельської міської ради вправі надати дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1 Не погоджуючись із постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.05.2020 і рішенням Господарського суду Волинської області від 24.03.2020 у справі № 903/317/19, до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду звернулося ТДВ "Ковельагроспецпостач" із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.05.2020 і рішення Господарського суду Волинської області від 24.03.2020 у справі № 903/317/19 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

3.2. В обґрунтування підстав касаційного оскарження ТДВ "Ковельагроспецпостач" зазначає, що судові рішення господарських судів попередніх інстанцій ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права. Скаржник наголошує про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. На думку скаржника, господарські суди допустили неправильне застосування частини 2 статті 123 Земельного кодексу України. При цьому скаржник зазначає, що зазначені у касаційній скарзі постанови Верховного Суду ухвалені у кардинально інших правовідносинах та за відсутності у цих справах реального землекористувача (орендаря), без згоди якого, органами самоврядування надаються дозволи на розроблення технічної документації із землеустрою, що унеможливлює використання висновків викладених у зазначених справах, у справі яка переглядається. Тому, на переконання скаржника, існує реальна необхідність встановлення правильного застосування частини 2 статті 123 Земельного кодексу України.

4. Розгляд касаційної скарги та встановлені судами обставини справи

4.1. Ухвалою Верховного Суду від 20.07.2020 (колегія суддів: Багай Н. О. - головуючий, Зуєв В. А., Мачульський Г. М.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТДВ "Ковельагроспецпостач" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.05.2020 і рішення Господарського суду Волинської області від 24.03.2020 у справі № 903/317/19.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 17.08.2020 № 29.3-02/1680 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 903/317/19 у зв`язку із відпусткою судді Мачульського Г. М.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 17.08.2020 визначено колегію суддів у складі: Багай Н. О. - головуючий, Дроботова Т. Б., Зуєв В. А.

4.2. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 28.11.2017 між ТДВ "Ковельагроспецпостач" (Орендар) та Дубівською сільською радою Ковельського району Волинської області (Орендодавець) укладено Договір оренди землі. Відповідно до умов цього Договору, Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,2615 га (кадастровий номер 0722182400040021166), для розміщення і обслуговування виробничих приміщень (цільове призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості) із земель промисловості Дубівської сільської ради, не наданих у власність чи користування, яка знаходиться у с. Вербка, вул. Ватуніна, 20 в, Ковельського району, Волинської області (згідно з рішенням Дубівської сільської ради №225/14-14 від 18.10.2017) (далі - спірна земельна ділянка - 1).

Відповідно до Договору Дубівська сільська рада Ковельського району Волинської області передала ТДВ "Ковельагроспецпостач" спірну земельну ділянку - 1 на 49 років.

4.3. Поряд з цим, 03.12.2018 між ТДВ "Ковельагроспецпостач" (Орендар) та Ковельською міською радою (Орендодавць) укладено Договір оренди землі. Відповідно до умов цього Договору Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (для розміщення і обслуговування власних приміщень) на підставі рішення міської ради від 22.11.2018 №44/44. Ця земельна ділянка знаходиться за адресою: м. Ковель, вул. Володимира Кияна, 20, кадастровий номер №0722182400:04:002:1266, загальна площа 9 580 кв. м. та надана ТДВ "Ковельагроспецпостач" до 06.10.2054 включно (далі - спірна земельна ділянка - 2).

Ураховуючи умови неведених Договорів, господарськими судами попередніх інстанцій констатовано, що спірні земельні ділянки - 1, 2 знаходяться у володінні та користуванні позивача, і використовуються ТДВ "Ковельагроспецпостач" для забезпечення діяльності в якості єдиного суцільного майданчика.

4.4. Крім того, господарськими судами установлено, що згідно з Договором купівлі-продажу № 17-01 від 30.01.2004, укладеного між ВАТ "Ковельагроспецпостач" та ПП Канарським Едуардом Вікторовичем, ПП Канарський Едуард Вікторович є власником майданчика з твердим покриттям площею 1 000 кв. м. для здійснення своєї підприємницької діяльності.

4.5. Відповідно до Договору купівлі-продажу від 11.08.2006 № 53, укладеного між ВАТ "Ковельагроспецпостач" та ФГ "Карола", ФГ "Карола" є власником майданчика з твердим покриттям /машинного двору/ площею 1 000 кв. м. для здійснення своєї статутної діяльності.

4.6. Згідно з Договором оренди землі від 25.05.2007, укладеного між Ковельською районною державною адміністрацією та ФГ "Карола", ФГ "Карола" є Орендарем земельної ділянки загальною площею 0,20 га, розташованої в межах Дубівської сільської ради на вул. Ватутіна, 20.

4.7. Господарськими судами попередніх інстанцій констатовано, що земельна ділянка ФГ "Карола" межує із земельними ділянками, які перебувають в оренді ТДВ "Ковельагроспецпостач".

4.8. Одночасно, при розгляді цієї справи, господарськими судами установлено, що 12.11.2018 ФГ "Карола" звернулося до Ковельської міської ради із заявою про надання дозволу на розроблення технічної документації для встановлення сервітуту на влаштування проїзду для ведення господарської діяльності і обслуговування приміщень ФГ "Карола" по території, яка перебуває в оренді ТДВ "Ковельагроспецпостач" згідно з Договором оренди землі від 03.12.2018 № 2/4.

4.9. Ковельська міська рада Волинської області розглянувши зазначену заяву ФГ "Карола" 27.12.2018 прийняла рішення № 46/16, яким надала дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту, орієнтовною площею 1 108 кв. м, на вул. Володимира Кияна, 20 на земельній ділянці комунальної власності площею 9 580 кв. м. (кадастровий номер 0722182400:04:002:1266) на право проходу, проїзду на транспортному засобі до земельної ділянки ФГ "Карола", яка знаходиться в оренді позивача.

4.10. Ураховуючи викладені обставини, позивач звернувся до Господарського суду Волинської області із позовом, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати спірне рішення, оскільки, на думку ТДВ "Ковельагроспецпостач", це рішення порушує права та охоронювані законом інтереси ТДВ "Ковельагроспецпостач", а факт його прийняття суперечить нормам чинного законодавства, і тому воно є незаконним.

4.11. При цьому судами зазначено, що в матеріалах цієї справи наявний висновок земельно-технічної експертизи, який замовлений представником позивача у Волинській торгово-промисловій палаті. На вирішення експертові були поставлені такі запитання:

"1. Чи є технічна можливість влаштування проїзду та проходу до земельної ділянки ФГ "Карола" площею 1 999,51 кв. м., розташованої за адресою: вул. Ватутіна, 20 В, у с. Вербка, Ковельського району, Волинської області, кадастровий номер 0722182400:04:002:0391, поза межами земельних ділянок ТДВ "Ковельагроспецпостач", площею 9 580 м. кв., розташованої за адресою: вул. Володимира Кияна, 20 у м. Ковель, Волинської області, кадастровий номер 0722182400:04:002:1266 та площею 2 443 м. кв., розташованої за адресою: вул. Ватутіна, 20 В у с.Вербка, Ковельського району, Волинської області, кадастровий номер 0722182400:04:002:1167?

2. Якщо така можливість є, які варіанти технічно можливі для влаштування проїзду та проходу до земельної ділянки ФГ "Карола" площею 1 999,51 кв. м., розташованої за адресою: вул. Ватутіна, 20 В у с. Вербка, Ковельського району, Волинської області, кадастровий номер 0722182400:04:002:0391, поза межами земельних ділянок ТДВ "Ковельагроспецпостач" площею 9 580 м. кв., які розташовані за адресою: вул. Володимира Кияна, 20 у м. Ковель, Волинської області, кадастровий номер 0722182400:04:002:1266, та площею 2 443 м. кв., розташованої за адресою: вул. Ватутіна, 20 В у с. Вербка, Ковельського району, Волинської області, кадастровий номер 0722182400:04:002:1167?"

За результатами зазначеного замовлення судовим експертом Охремчуком О. О. надано відповідний висновок із відповідями на поставлені запитання, а саме:

"1. Враховуючи містобудівну ситуацію на місцевості, інформацію, що містить Публічна кадастрова карта України, існує технічна можливість влаштування проїзду та проходу до земельної ділянки ФГ "Карола" площею 1 999,51 кв. м., розташованої за адресою: вул. Ватутіна, 20В у с. Вербка, Ковельський район, Волинської області, кадастровий номер 0722182400:04:002:0391, поза межами земельних ділянок ТДВ "Ковельагроспецпостач" площею 9580 м. кв., розташованої за адресою: вул. Володимира Кияна, 20 у м. Ковель, Волинської області, кадастровий номер 0722182400:04:002:1266 та площею 2443 м. кв., розташованої за адресою: вул. Ватутіна, 20 В у с. Вербка, Ковельський район, Волинської області кадастровий номер 0722182400:04:002:1167.

2. Варіанти влаштування проїзду та проходу до земельної ділянки ФГ "Карола" площею 1 999,51 кв. м., розташованої за адресою: вул. Ватутіна, 20 В у с Вербка, Ковельського району, Волинської області, кадастровий номер 0722182400:04:002:0391, поза межами земельних ділянок ТДВ "Ковельагроспецпостач" площею 9 580 м. кв., які розташовані за адресою: вул. Володимира Кияна, 20 у м. Ковель, Волинської області, кадастровий номер 0722182400:04:002:1266, та площею 2 443 м. кв., розташованої за адресою: вул. Ватутіна, 20 В у с. Вербка, Ковельського району, Волинської області, кадастровий номер 0722182400:04:002:1167 викладені в дослідницькій частині висновку по другому питанню та зображені на Планах № 1, 2, що додаються до висновку".

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, представника та керівника позивача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою ТДВ "Ковельагроспецпостач" необхідно закрити з огляду на таке.

5.2. Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

5.3. Верховний Суд установив, що касаційну скаргу із посиланням на положення частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано тим, що судові рішення господарських судів попередніх інстанцій ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права. При цьому скаржник наголошує про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. На думку скаржника, господарські суди допустили неправильне застосування частини 2 статті 123 Земельного кодексу України. Тому, на переконання скаржника, існує реальна необхідність встановлення правильного застосування частини 2 статті 123 Земельного кодексу України

5.4. Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція має перевірити та встановити, чи дійсно відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування відповідної норми (норм) права у подібних правовідносинах.

5.5. Частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України установлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

5.6. Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку).

5.7. Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

5.8. Згідно з частиною 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.9. Частиною 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

5.10. За змістом статті 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

5.11. Положеннями статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

5.12. Відповідно до частини 3 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.

5.13. Частиною 1 статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" установлено, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

5.14. Відповідно до частини 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

5.15. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що в разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема, правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, яка звернулась за їх захистом.

5.16. Отже, підставами для визнання недійсним (незаконним) акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, і водночас порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.01.2020 у справі № 910/21404/17.

5.17. Відповідно до пункту "б" частини 1 статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

5.18. Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

5.19. Згідно з частинами 2, 3 статті 123 Земельного кодексу особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

5.20. Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного вирішення питання про надання її у власність, а тому не створює правових наслідків, крім тих, що пов`язані з неправомірністю прийняття рішення органом місцевого самоврядування (постанова від 28.11.2018 у справі № 826/5735/16).

При цьому рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу набуття права власності чи користування на земельну ділянку. Однак отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки дозвіл не є правовстановлюючим актом (постанова від 17.10.2018 у справі № 380/624/16-ц).

5.21. Посилання скаржника на необхідність одержання письмової згоди землекористувача, засвідченої нотаріально, не можуть братися до уваги судом, оскільки відповідно до частини 3 статті 123 Земельного кодексу України така згода необхідна у разі вилучення земельної ділянки, тому у спірних правовідносинах зазначена вимога не застосовується.

5.22. Ураховуючи викладене та наведені норми законодавства, Верховний Суд зазначає, що надання дозволу органом місцевого самоврядування на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, не означає позитивного рішення про оформлення земельного сервітуту. При цьому надання такого дозволу щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право земельного сервітуту, не є оформленням права земельного сервітуту, оскільки відповідно до частини 1 статті 100 Земельного кодексу України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

5.23. З огляду на зазначене, вбачається, що Верховний Суд вже надавав правові висновки щодо застосування норм матеріального права, якими регулюються правовідносини, які виникли, зокрема, між учасниками цієї справи, а тому посилання скаржника на положення пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, є необґрунтованими.

5.24. Верховний Суд дійшов висновку, що касаційне провадження підлягає закриттю на підставі пункту 4 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України, оскільки наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала свого підтвердження після відкриття касаційного провадження.

Керуючись статтями 234, 235, 296, Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В :

Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю "Ковельагроспецпостач" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.05.2020 і рішення Господарського суду Волинської області від 24.03.2020 у справі № 903/317/19 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

В. А. Зуєв