Постанова

від 19.03.2020 по справі 910/3864/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/3864/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

О. О. Мамалуй - головуючий, О. М. Баранець, В. І. Студенець

за участю секретаря судового засідання - В.В. Шпорт,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фарма-Старт"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2020р.

у складі колегії суддів: А. Г. Майданевич - головуючий, В. В. Сулім, Б. О. Ткаченко

та на рішення господарського суду міста Києва від 18.09.2019р.

суддя: С. В. Балац

за позовом приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче об`єднання "Практика"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Фарма-Старт"

про стягнення 1 501 029,13 грн.

та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фарма-Старт"

до

1.Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче об`єднання "Практика";

2.Фізичної особи-підприємця Мельникова Віталія Владиславовича

про стягнення 8 756, 68 грн.

за участю представників:

від позивача: Є.П. Потапов,

від відповідача: І.П. Костін,

відповідача-2 за зустрічним позовом: не з`явилися,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

ПрАТ "Науково-виробниче об`єднання "Практика" звернулося до господарського суду з позовом до ТОВ "Фарма Старт" про стягнення 1 501 029,13 грн.

Позов мотивований тим, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортних засобів сторін спору, пошкоджено належний позивачу автомобіль, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача збитки в сумі 1 501 029,13 грн.

ТОВ "Фарма Старт" звернулося до господарського суду з зустрічною позовною заявою до ПрАТ "Науково-виробниче об`єднання "Практика" та ФОП Мельникова Віталія Владиславовича про стягнення, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, 8 756,68 грн.

Зустрічний позов мотивований тим, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди, спричиненої відповідачами, було пошкоджено автомобіль, який належить на праві власності ТОВ Фарма Старт . Позивач стверджує про наявність підстав для стягнення з відповідачів матеріальної шкоди, яка підлягає відшкодуванню поза страховим відшкодуванням, у зв`язку з порушенням відповідачами Правил дорожнього руху України.

2. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.09.2019р. у справі №910/3864/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2020р., первісний позов задоволено повністю. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Судові рішення мотивовані тим, що матеріалами справи підтверджено вину водія ОСОБА_1 транспортного засобу Renault Fluence, д.н.з. НОМЕР_1 , який належить відповідачу.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суди вказали, що вина водіїв відповідачів за зустрічним позовом належним чином не доведена.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

ТОВ "Фарма-Старт", не погоджуючись із судовими рішеннями, звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення та постанову скасувати, а справу передати на новий розгляд.

ТОВ Фарма-Старт вважає передчасними та недоведеними висновки судів попередніх інстанцій про те, що вина водія ОСОБА_1 у ДТП є доведеною належним чином.

Скаржник не погоджується з позицією судів про те, що факт закриття адміністративного провадження за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 Кодексу, не є обставиною, яка спростовує наявність вини особи в скоєнні ДТП. Як стверджує скаржник, ні мотивувальна, ні резолютивна частини постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23.02.2018 р. у справі №369/10071/16-п не містять висновку суду чи встановлення факту винуватості ОСОБА_1 у дорожньо-транспортній пригоді та завданні шкоди позивачу.

Скаржник вважає, що відсутність вини водія ОСОБА_1 та ТОВ Фарма-Старт , а також відсутність у діях водія ознак адміністративного правопорушення (тобто неправомірних дій) підтверджується висновком експертного дослідження обставин та механізму дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобілів Рено Флюенс Тойота та автопоїзду у складі тягача Рено Преміум з причепом від 20.08.2018 р. та висновком судового експерта №029-07(Д)/19 від 31.07.2019 р. Зокрема, вказаними доказами встановлено, що водій автомобіля Рено Флюенс ОСОБА_1 діяв абсолютно правомірно та у суворій відповідності до Правил дорожнього руху України, а дії водіїв інших транспортних засобів - учасників ДТП, в тому числі і позивача за первісним позовом, не відповідали вимогам Правил дорожнього руху України.

Скаржник зазначає, що в описових частинах постанов про закриття кримінального провадження від 20.09.2016 р. та 01.06.2017 р. вказано, що водій автомобіля Тойота, здійснював обгін автомобіля Рено Флюенс на перехресті вулиць Польова та Гагаріна, село Дмитрівка.

Скаржник вказує, що згідно з довідкою №161 від 20.07.2016р., виданою ОСОБА_2 , ширина дорожнього покриття у місці скоєння ДТП складає 3,75 м в одному напрямку. Оскільки, ширина автомобілів Тойота та Рено згідно технічних характеристик перевищує 3,75м, дані автомобілі не могли поміститися в одній смузі дорожнього руху. На думку скаржника, дана довідка є підтвердженням того, що маневр водія позивача був обгоном, а не випередженням. Проте відповідно до пункту 14.6 а) Правил дорожнього руху України обгін заборонено на перехресті.

У касаційній скарзі стверджується, що судами першої та апеляційної інстанцій не було в повній мірі та належно досліджено докази та обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, зокрема, щодо наявності вини у діях кожної зі сторін справи, а також було зроблено висновок про наявність вини позивача на підставі доказів, які не доводять такої обставини.

Також скаржник вважає неправомірним відхилення судами висновку експертного дослідження від 20.08.2018 р., складеного фізичною особою- підприємцем Кононенко О. В., та висновку судового експерта від 31.07.2019 р.

На думку скаржника, висновок судової експертизи №598ат від 06.04.2017 р., який було складено Київським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України, не може бути прийнято господарським судом міста Києва як доказ, оскільки експертизу було проведено не на замовлення учасників справи, а під час досудового розслідування на підставі постанови про призначення автотехнічної експертизи, яку виніс слідчий Бурун А. М. у кримінальному провадженні №12016110200002492. Таким чином, експертний висновок №598ат від 06.04.2017 р. не є висновком експерта у розумінні ст. 98 Господарського процесуального кодексу України та не може бути прийнятий як такий до розгляду.

У скарзі зазначається, що вимоги зустрічного позову ґрунтуються не лише на висновку експертного дослідження обставин та механізму дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобілів Рено Флюенс, Тойота та автопоїзду у складі тягача Рено Преміум з причепом від 20.08.2018 р., а і на висновку судового експерта №029-07(Д)/19 від 31.07.2019 р.

4. Позиції інших учасників справи

ПрАТ "Науково-виробниче об`єднання "Практика" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Позивач зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій згідно зі ст. 236 ГПК України було враховано висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладений у постановах Верховного Суду від 07.02.2018р. у справі №910/18319/16, від 16.04.2019р. у справі №927/623/18.

5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

04 липня 2016р. у селі Дмитрівка Києво-Святошинського району Київської області трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів Toyota Land Cruiser, д.н.з. НОМЕР_2 , який належить позивачу; Renault Fluence, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , який належить відповідачу (позивачу за зустрічним позовом) та Renault Premium, д.н.з. НОМЕР_3 з причепом KRONE SDP 27, д.н.з. НОМЕР_4 , який належить відповідачу-2 за зустрічним позовом.

За даним фактом, який призвів до скоєння ДТП, складено протокол про адміністративне правопорушення НОМЕР_5 від 02.11.2016р., в якому зазначено, що ОСОБА_1 порушив вимоги пунктів 1.5, 2.3, 16.11 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ст. 124 Кодексу України про адміністративне правопорушення.

01 червня 2017р. постановою старшого слідчого Києво-Святошинського відділу поліції головного управління Національної поліції в Київській області закрито кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016110200002492, у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України. Зобов`язано копію постанови направити до Києво-Святошинського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області для вирішення питання про притягнення винуватця ДТП до адміністративної відповідальності.

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23.02.2018р. у справі №369/10071/16-п (провадження № 3/369/794/18) провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 124 Кодексу України про адміністративне правопорушення закрито у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу.

У вказаній постанові від 23.02.2018 у справі № 369/10071/16-п встановлено, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії АП2 №305666 від 02.11.2016 р. 04 липня 2016р. приблизно о 20 годині 00 хвилин водій ОСОБА_1 на перехресті нерівнозначних доріг вул. Польова - вул. Гагаріна в с. Дмитрівка, Києво-Святошинського району Київської області, керуючи транспортним засобом Рено Флюенс, д/н НОМЕР_1 , рухаючись по другорядній дорозі по вул. Польова не надав дорогу автомобілям Рено преміям, д/н НОМЕР_3 , з причіпом Кроне SDP 27, д/н НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_4 та Тойота Ленд Крузер, д/н НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_5 , які рухалися по головній дорозі вул. Гагаріна, допустив зіткнення з автомобілем Рено Преміум, д/н НОМЕР_3 , та автомобілем Тойота Ленд Крузер, д/н НОМЕР_2 . У результаті зіткнення транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 1.5, п. 2.3, п. 16.11 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ст. 124 Кодексу України про адміністративне правопорушення.

Відповідно до висновку експертів за результатами проведення автотоварознавчого дослідження №6893/18-54 від 24.04.2018 р. вартість матеріального збитку, завданого автомобілю Toyota Land Cruiser, д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок ДТП склала 1 501 029,13 грн.

02 травня 2018р. позивач за первісним позовом звернувся до ПАТ "Страхова компанія "АХА Страхування" з претензією №260, в якій вказав, що, оскільки автомобіль Renault Fluence, д.н.з. НОМЕР_1 , є забезпеченим у ПАТ "Страхова компанія "АХА Страхування" за договорами обов`язкового та добровільного страхування, тому просив виплатити належну страхову суму ПАТ "Науково-виробниче об`єднання "Практика". ПАТ "Страхова компанія "АХА Страхування" залишило вказану претензію без уваги.

22 травня 2018р. позивач за первісним позовом звернувся до ТОВ "Фарма Старт" з претензією №287, де просив відшкодувати шкоду завдану підприємству в результаті ДТП. Однак, ТОВ "Фарма Старт" залишило вказану претензію без розгляду.

6. Норми права та мотиви, з яких виходить Верховний Суд при прийнятті постанови

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:

1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;

2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;

3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Згідно з ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Як встановлено судами, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії НОМЕР_5 від 02.11.2016 р. водій ОСОБА_1 на перехресті нерівнозначних доріг , керуючи транспортним засобом Рено Флюенс, рухаючись по другорядній дорозі не надав дорогу автомобілям Рено преміум з причіпом під керуванням водія ОСОБА_4 та Тойота Ленд Крузер під керуванням водія ОСОБА_5 , які рухалися по головній дорозі, допустив зіткнення з автомобілями Рено Преміум та Тойота Ленд Крузер. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 1.5, п. 2.3, п. 16.11 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ст. 124 Кодексу України про адміністративне правопорушення.

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23.02.2018р. у справі №369/10071/16-п (провадження № 3/369/794/18) провадження відносно ОСОБА_1 за ст. 124 Кодексу України про адміністративне правопорушення закрито у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 38 КУпАП у редакції, чинній на момент прийняття постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23.02.2018р., у разі закриття кримінального провадження, але за наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через місяць з дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

З правового аналізу зазначених норм вбачається, що їх застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності вини особи в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративне правопорушення - через відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Відтак Верховний Суд погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про те, що факт закриття адміністративного провадження у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП, не є обставиною, яка спростовує наявність вини особи в скоєнні ДТП.

Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд, зокрема, у постановах від 07.02.2018р. у справі № 910/18319/16, від 16.04.2019р. у справі №927/623/18, що було враховано господарськими судами попередніх інстанцій.

Вказаним спростовуються доводи скаржника про помилковість позиції судів про те, що факт закриття адміністративного провадження за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 Кодексу, не є обставиною, яка спростовує наявність вини особи в скоєнні ДТП.

Верховний Суд вважає, що при вирішенні господарських спорів суд може досліджувати на загальних умовах і висновки судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи, в тому числі цивільної, кримінальної, адміністративної.

Отже, висновок експерта Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України №598ат від 06.04.2017р. в межах кримінального провадження №12016110200002492 був правомірно оцінений господарськими судами попередніх інстанцій у сукупності з іншими доказами на загальних підставах відповідно до вимог ст. 86 ГПК України.

Вказаним спростовуються доводи скаржника про те, що вказаний висновок не може бути прийнято господарським судом міста Києва як доказ.

Як встановлено судами, згідно з висновком експерта №598ат від 06.04.2017р. у даній дорожньо-транспортній ситуації:

1) водій автомобіля "Renault Fluence", реєстраційний номер НОМЕР_1 , повинен був діяти відповідно до вимог п. 16.11 Правил дорожнього руху України.

2) водій автомобіля "Toyota Land Cruiser", реєстраційний номер НОМЕР_2 , повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України.

3) при виконанні вимог п. 16.11 Правил дорожнього руху України, водій автомобіля "Renault Fluence", реєстраційний номер НОМЕР_1 , мав технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем "Toyota Land Cruiser" реєстраційний номер НОМЕР_2 , на що у нього не було перешкод технічного характеру .

4) водій автомобіля "Toyota Land Cruiser" реєстраційний номер НОМЕР_2 не мав технічної можливості уникнути зіткнення з автомобілем "Renault Fluence", реєстраційний номер НОМЕР_1 , шляхом застосування термінового гальмування в момент виникнення небезпеки для руху.

Таким чином, вказаний висновок експерта додатково підтверджує, що водій ОСОБА_1 мав технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем Toyota Land Cruiser, на що у нього не було перешкод технічного характеру.

На підставі наведеного судами попередніх інстанцій встановлено підтвердженість вини водія ОСОБА_1 у скоєнні ДТП, який на час даної пригоди перебував у трудових відносинах із відповідачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Як вбачається з судових рішень судів попередніх інстанцій, відповідач не довів, що шкоди завдано позивачу не з вини водія його транспортного засобу.

Відповідно до висновку експертів за результатами проведення автотоварознавчого дослідження №6893/18-54 від 24.04.2018р. вартість матеріального збитку, завданого автомобілю Toyota Land Cruiser, д.н.з. НОМЕР_2 внаслідок ДТП склала 1 501 029,13 грн.

З огляду на встановлені обставини, Верховний Суд вважає обгрунтованими висновки судів про наявність підстав для задоволення первісного позову та стягнення з ТОВ "Фарма Старт" матеріальної шкоди на користь ПрАТ "Науково-виробниче об`єднання "Практика" у розмірі 1 501 029,13 грн.

Доводи скаржника про те, що відсутність вини водія ОСОБА_1 та ТОВ Фарма-Старт , а також відсутність у діях водія ознак адміністративного правопорушення підтверджується висновком експертного дослідження обставин та механізму дорожньо-транспортної пригоди від 20.08.2018 р. та висновком судового експерта №029-07(Д)/19 від 31.07.2019 р ., є необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі ст. 101 ГПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз.

Поданий ТОВ "Фарма Старт" висновок експертного дослідження від 20.08.2018р., який складений фізичною особою-підприємцем Кононенком О.В., господарський суд першої інстанції, з яким обґрунтовано погодився апеляційний господарський суд, відхилив, оскільки відповідно до Реєстру атестованих судових експертів, свідоцтва експерта №822 та №1044, видані Кононенку О.В. і на які він посилається в своєму експертному дослідженні, є недійсними.

З огляду на це Верховний Суд вважає правильними висновки судів про те, що поданий ТОВ "Фарма Старт" висновок експертного дослідження від 20.08.2018р., складений ФОП Кононенком О.В., не є належним доказом.

Щодо висновку судового експерта №029-07(Д)/19 від 31.07.2019 р., який поданий ТОВ "Фарма Старт" до суду першої інстанції 06.08.2019р., Верховний Суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 8 ст. 80 ГПК України, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Не приймаючи поданий ТОВ "Фарма Старт" висновок судового експерта № 029-07(Д)/19 від 31.07.2019р. до розгляду, місцевий господарський суд виходив із того, що ТОВ "Фарма Старт" не обґрунтовано неможливість його подання у вказаний строк, а саме на стадії підготовчого провадження, оскільки, як зазначає ТОВ "Фарма Старт", даний висновок отриманий останнім 04.08.2019р. В свою чергу, представник ТОВ "Фарма Старт" був присутній в підготовчому засіданні 05.08.2019р. в якому, зокрема суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.

Таким чином, доводи скаржника щодо неправомірного відхилення судами вказаних висновків експертів є помилковим, а доводи про те, що водій автомобіля Рено Флюенс ОСОБА_1 діяв правомірно та у відповідності до Правил дорожнього руху України, а дії водіїв інших транспортних засобів - учасників ДТП, в тому числі і позивача за первісним позовом, не відповідали вимогам Правил дорожнього руху України, не доведені належними доказами.

Судом також відхиляються доводи скаржника про те, що перехрестя вулиць Польова-Гагаріна є перехрестям рівнозначних доріг, оскільки за встановленими судами обставинами, в постанові Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23.02.2018 у справі № 369/10071/16-п встановлено, що ДТП сталося на перехресті нерівнозначних доріг вул. Польова - вул. Гагаріна в с. Дмитрівка. З даної постанови також вбачається, що в судовому засіданні водій ОСОБА_1 пояснив, що 04.07.2016р. при виїзді з другорядної дороги вул. Польова на головну дорогу вул. Гагаріна він повертав ліворуч.

Згідно з висновком експерта №598ат від 06.04.2017р. у даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля "Renault Fluence", реєстраційний номер НОМЕР_1 , повинен був діяти відповідно до вимог п. 16.11 Правил дорожнього руху України.

За п. 16.11 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. №1306 (в редакції, чинній на момент здійснення ДТП) на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху.

Вказані обставини, в тому числі і самі твердження водія, за відсутності інших доказів, спростовують доводи скаржника про те, що ДТП сталася на перехресті рівнозначних доріг.

Доводячи відсутність вини ТОВ "Фарма Старт", його представник у судовому засіданні, як і в касаційній скарзі, зазначає, що водій автомобіля Тойота, здійснював обгін на перехресті вулиць Польова та Гагаріна, село Дмитрівка.

Також скаржник зазначає, що згідно з довідкою №161 від 20.07.2016р., виданою ОСОБА_2 , ширина дорожнього покриття у місці скоєння ДТП складає 3,75 м в одному напрямку. Оскільки, ширина автомобілів Тойота та Рено згідно технічних характеристик перевищує 3,75 м, дані автомобілі не могли поміститися в одній смузі дорожнього руху. На думку скаржника, дана довідка є підтвердженням того, що маневр водія позивача був обгоном, а не випередженням.

Як вбачається з матеріалів справи, які були досліджені судами попередніх інстанцій, відповідно до листа ДП Київське обласне дорожнє управління №09/901 від 09.12.2017р., ширина смуги руху по вул. Гагаріна становить 3,75 м, а ширина зупинкової смуги руху - 2,65 м. Розширення смуги руху наявне безпосередньо перед перехрестям з вул. Польовою.

Вказані доводи скаржника не спростовують встановлених судами обставин щодо наявності вини саме водія ОСОБА_1 у нанесенні матеріальної шкоди автомобілю позивача. Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог щодо стягнення збитків господарські суди обох інстанцій виходили із того, що вина водія ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом Renault Fluence, д.н.з. НОМЕР_1 , належним чином доведена, про що зазначено вище. Також суди врахували, що вина відповідачів за зустрічним позовом не доведена.

Суди також врахували, що висновок експертного дослідження від 20.08.2018р., на який посилається позивач за зустрічним позовом, відхилений судом першої інстанції.

Доводи скаржника про те, що вимоги зустрічного позову ґрунтуються не лише на висновку експертного дослідження від 20.08.2018 р., а і на висновку судового експерта №029-07(Д)/19 від 31.07.2019 р., не впливають на правильність прийнятих судами рішень, оскільки висновок судового експерта №029-07(Д)/19 від 31.07.2019 р. також не прийнятий судами, про що вже зазначалося вище.

З огляду на наведене, рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів відповідають приписам ст. 236 ГПК України, тому підлягають залишенню без змін.

7. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Скаржник не наводить підстав, які Верховний Суд визнав би достатніми для скасування законних та обґрунтованих рішень.

Судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фарма-Старт" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 18.09.2019р. та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2020р. у справі №910/3864/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. О. Мамалуй

Судді О. М. Баранець

В. І. Студенець