Постанова

від 23.03.2020 по справі 918/287/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2020 року

м. Київ

Справа № 918/287/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Калюжного Сергія Зіновійовича

на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.12.2019 (у складі колегії суддів: Василишин А.Р. (головуючий), Грязнов В.В., Мельник О.В.)

у справі № 918/287/19

за позовом Рівненської міської ради

до Фізичної особи-підприємця Калюжного Сергія Зіновійовича, Фізичної особи-підприємця Нікончука Івана Івановича,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області,

про внесення змін до договору оренди землі,

ВСТАНОВИВ:

Рівненська міська рада звернулася до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) Калюжного С.З., ФОП Нікончука І.І. про внесення змін до договору оренди землі від 11.09.2008 та викладення окремих пунктів договору у редакції, наведеній у позовній заяві.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 10.07.2019, з урахуванням ухвали цього ж суду від 16.08.2019 про виправлення описки, позов задоволено. Внесено зміни до договору оренди землі від 11.09.2008 № 0408583001142, укладеного між Рівненською міською радою, ФОП Калюжним С.З., ФОП Нікончуком І.І. та викладено окремі пункти цього договору у редакції, наведеній у резолютивній частині рішення.

ФОП Калюжний С.З., не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, оскаржив його в апеляційному порядку.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.11.2019 апеляційну скаргу ФОП Калюжного С.З. на рішення Господарського суду Рівненської області від 10.07.2019 залишено без руху та зазначено, що ФОП Калюжний С.З. протягом 10 днів, з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, має усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки та надати суду докази сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги в розмірі 2 881,50 грн. Роз`яснено скаржнику, що при невиконанні вимог цієї ухвали, апеляційна скарга буде вважатися неподаною та повернута апелянту.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.12.2019 апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Рівненської області від 10.07.2019 у справі № 918/287/19 повернуто ФОП Калюжному С.З. на підставі частини 2 статті 260, частини 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), оскільки скаржником не усунуто недоліки апеляційної скарги, а саме: не сплачено судовий збір в сумі 2 881,50 грн.

Не погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції, у грудні 2019 року ФОП Калюжний С.З. подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати Ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.12.2019 та передати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження.

Касаційну скаргу ФОП Калюжний С.З. обґрунтовує, зокрема, тим, що судом апеляційної інстанції при поверненні апеляційної скарги не було враховано тієї обставини, що скаржником ухвалу суду від 19.11.2019 отримано не було, оскільки вона буда повернута суду у скорочені терміни з відміткою поштового відділення повернуто за терміном зберігання , отже, він не міг усунути недоліки апеляційної скарги, про які зазначено у цьому судовому рішенні; поза увагою суду залишилося те, що положеннями ГПК не передбачено повернення рекомендованих листів з відміткою за закінченням встановленого строку зберігання і така відмітка не передбачена як причина невручення судового рішення, при цьому така відмітка не розкриває суті причин неможливості вручення адресату відповідного рекомендованого листа; в апеляційній скарзі представник відповідача, крім поштової адреси, зазначив також інші засоби зв`язку, проте суд апеляційної інстанції, отримавши поштове відправлення, яке повернулося у скорочені терміни, передбачені для судової повістки, хоча відповідачу було направлено судове рішення, не вжив всіх необхідних заходів щодо повідомлення скаржника або його представника про залишення апеляційної скарги без руху.

08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення цього Закону установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав.

Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 17 ГПК учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 254 ГПК учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

За змістом частини 2 статті 260 ГПК до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що з метою реалізації права на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Рівненської області від 10.07.2019 у справі № 918/287/19 ФОП Калюжний С.З. звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на зазначене рішення місцевого господарського суду, яку ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.11.2019 залишено без руху та надано скаржнику 10-денний строк з дня вручення цієї ухвали для усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків - сплати судового збору в сумі 2 881,50 грн.

За змістом статті 120 ГПК виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень (частина 3). Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає (частина 7).

З огляду на матеріали справи ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.11.2019 направлено ФОП Калюжному С.З. та його представнику - адвокату Омельчуку Д.В. 19.11.2019, про що свідчить відтиск штампу вихідної кореспонденції на звороті цієї ухвали, на адреси зазначені в апеляційній скарзі: АДРЕСА_1 (відповідач), АДРЕСА_2 (представник відповідача). Ці відправлення надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення з позначкою на конверті Судова повістка .

Зазначені поштові відправлення (ухвала суду від 19.11.2019 про залишення апеляційної скарги без руху) було повернуто до Північно-західного апеляційного господарського суду 26.11.2019, що підтверджується штампом суду вхідної кореспонденції на поштовому конверті вх. № 39152/19 та № 39153/19 відповідно.

Відповідно до інформації з вебсторінки Укрпошти відправлення № 3300103385193 (відповідачу) було прийняте від суду 19.11.2019, надійшло до точки видачі/доставки 20.11.2019, повернуто відділенням зв`язку за зворотною адресою 25.11.2019. Причиною не вручення цього відправлення зазначено інші причини . Аналогічного змісту інформація наведена і щодо відправлення № 3300103385177 (представнику відповідача).

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (у редакції, чинній на час направлення ухвали суду від 19.11.2019 про залишення апеляційної скарги без руху) у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження, відправлення EMS - 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази - відповідно до укладених угод.

У разі невручення рекомендованого листа з позначкою Судова повістка з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причини невручення.

Поштові відправлення, поштові перекази повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі його письмової заяви, письмової відмови адресата від одержання чи закінчення встановленого строку зберігання.

Поштові відправлення, поштові перекази повертаються також у разі неможливості вручити їх через неправильно зазначену адресу або її відсутність (змита, відірвана чи пошкоджена в інший спосіб) та з інших причин, які не дають змоги оператору поштового зв`язку виконати обов`язки щодо пересилання поштових відправлень, поштових переказів.

Натомість апеляційний господарський суд при поверненні апеляційної скарги не звернув увагу на строк, протягом якого було повернуто поштове відправлення з ухвалою про залишення апеляційної скарги ФОП Калюжного С.З. без руху, який вочевидь не відповідає критеріям розумності щодо отримання поштового відправлення скаржником.

Разом із тим, повертаючи апеляційну скаргу ФОП Калюжного С.З. на підставі частини 4 статті 174 ГПК, апеляційний суд виходив із того, що скаржником не виконано вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

При цьому в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху судом було зазначено, що протягом 10 днів, з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, ФОП Калюжний С.З. має усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки та надати суду докази сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги в сумі 2 881,50 грн.

Відповідно до частини 6 статті 242 ГПК днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Ураховуючи те, що ФОП Калюжний С.З. мав право усунути недоліки протягом десяти днів з дня вручення ухвали апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху, яка не була отримана скаржником у зв`язку з її поверненням поштовою організацією у п`ятиденний строк, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що у строк, визначений судом, недоліки, встановлені при поданні апеляційної скарги, не усунуто.

Подібних за змістом висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, у постанові від 30.01.2020 у справі № 910/4902/19.

З огляду на приписи статті 9 Конституції України, статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі Bellet v. France (заява N 23805/94, рішення від 04.12.95) ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права .

Згідно з позицією ЄСПЛ основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання і держава не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.

При цьому право учасників судового розгляду бути проінформованими про перебіг судового процесу та прийняті процесуальні рішення розглядаються як складові права на доступ до правосуддя.

Зокрема, ЄСПЛ у справі Созонов та інші проти України наголосив, що на національні суди покладено обов`язок з`ясувати чи були судові повістки або інші документи завчасно отримані сторонами та, за необхідності, зафіксувати таку інформацію у тексті рішення (див. рішення у справі Ганкін та інші проти Росії , заява N 2430/06 та інші, пункт 36, від 31.05.2016). У разі невручення стороні належним чином судових документів, вона може бути позбавлена можливості захищати себе у провадженні (див., рішення у справі Заводнік проти Словенії , заява N 53723/13, пункт 70, від 21.05.2015, із подальшими посиланнями). У справі Лазаренко та інші проти України (заява N 70329/12 та 5 інших заяв, від 27.06.2017) Суд вже встановив порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі.

У зв`язку з наведеним суд апеляційної інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу від 06.12.2019, дійшов передчасного висновку про наявність правових підстав для повернення апеляційної скарги ФОП Калюжного С.З., оскільки з огляду на зміст ухвали суду від 19.11.2019 про залишення апеляційної скарги без руху, інформацію з вебсторінки Укрпошти та норми статті 242 ГПК, відсутні підстави вважати, що скаржнику належним чином вручена ухвала апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху та забезпечено право особи на усунення її недоліків у строки, встановлені законодавством, з урахуванням критеріїв їх розумності та достатності.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно з частиною 6 статті 310 ГПК (у редакції, чинній до 08.02.2020) підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Ураховуючи наведене, а також передчасність висновку апеляційного суду про повернення апеляційної скарги ФОП Калюжного С.З., оскаржувану ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.12.2019 необхідно скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції на стадію вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження.

Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статі 129 ГПК).

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній до 08.02.2020, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Калюжного Сергія Зіновійовича задовольнити.

2. Ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.12.2019 у справі № 918/287/19 скасувати.

3. Справу № 918/287/19 направити до суду апеляційної інстанції на стадію вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді: І.С. Міщенко

В.Г. Суховий