Постанова

від 21.10.2020 по справі 918/287/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2020 року Справа № 918/287/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Бучинська Г.Б.

при секретарі судового засідання Першко А.А.

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Калюжного Сергія Зіновійовича на рішення Господарського суду Рівненської області від 10 липня 2019 року в справі № 918/287/19 (суддя - Марач В.В.)

час та місце ухвалення: 10 липня 2019 року; м.Рівне, вул. Набережна, 26-А; повний текст рішення складено 10 липня 2019 року

за позовом Рівненської міської ради

до

Відповідача 1: Фізичної особи-підприємця Калюжного Сергія Зіновійовича

Відповідача 2: Фізичної особи ОСОБА_1

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета позову на стороні позивача - Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області

про внесення змін до договору оренди землі

за участю представників сторін:

від Позивача - Поліщук І.С.;

від Відповідача 1 - Омельчук Д.В.; Власик В.Я.;

від Відповідача 2 - Власик В.Я.;

від Третьої особи - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Рівненська міська рада (надалі -Позивач) звернулась до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Фізичної-особи підприємця Калюжного Сергія Зіновійовича (надалі -Відповідач 1) та Фізичної-особи підприємця Нікончука Івана Івановича (надалі - Відповідач 2; за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета позову на стороні позивача: Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області (надалі - Третя особа)), в якій просила внести зміни до договору оренди землі від 11 вересня 2008 року № 040858300142 та його окремі пункти викласти у редакції, зазначеній в прохальній частині позовної заяви.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Рішенням Позивача від 11 квітня 2008 року № 1444 Відповідачу 1 та Відповідачу 2 надано в оренду строком на 50 років земельну ділянку площею 9 375 м2 на вул. Київській, 102-Д , для будівництва та обслуговування офісно-побутових та складських приміщень, магазину з продажу автозапчастин, гаражних боксів для вантажних автомобілів та авторемонтної майстерні, без права облаштування в них залів ігрових автоматів та ігрових закладів. Між Відповідачем 1, Відповідачем 2 та Позивачем був укладений договір оренди землі від 11 вересня 2008 року № 040858300142 строком на п`ятдесят років. При проведені нормативно-грошової оцінки даної земельної ділянки та видачі розрахунку розміру орендної плати коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), був прийнятий у розмірі 0,5 (на період будівництва). Відповідно до наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25 листопада 2016 року № 489, яким затверджено Порядок нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, коефіцієнт у розмірі 0,5, передбачений для земель, зайнятих поточним та відведених під майбутнє будівництво, відсутній.

Як вказано Позивачем, з метою внесення змін до договору оренди землі від 11 вересня 2008 року № 040858300142, Позивач, в силу вимог статті 188 Господарського кодексу України та статті 19 Господарського процесуального кодексу України, надіслав пропозицію від 4 лютого 2019 року №08-231 (направлено 19 лютого 2019 року), а саме додатковий договір про внесення змін до договору оренди землі від 11 вересня 2008 року №040858300142, укладений між Позивачем, Відповідачем 1 та Відповідачем 2, для розгляду та підписання. Однак, Відповідач 1 та Відповідач 2 ухиляються від внесення змін до договору оренди земельної ділянки, що й стало підставою для звернення Позивача до суду з даним позовом.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 10 липня 2019 року в справі №918/287/19 позов задоволено. Внесено зміни до договору оренди землі від 11 вересня 2018 року № 040858300142, який укладено між Позивавчем, Відповідачем 1 та Відповідачем 2 та його окремі пункти викладено у редакції резолютивної частини вказаного рішення.

В висновок суду ґрунтується на тому, що із запропонованого Позивачем проекту змін до договору оренди землі від 11 вересня 2008 року вбачається, що розмір орендної плати Позивачем визначений на підставі затвердженої нормативної грошової оцінки земельної ділянки та не перевищує розміру, передбаченого пунктом 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.

За таких обставин, враховуючи, що зміна нормативно грошової оцінки земельної ділянки є підставою для заінтересованої особи для ініціювання внесення змін до договору оренди землі і відповідну пропозицію Позивачем зроблено у відповідності з вимогами статті 188 ГК України, місцевий господарський суд зробив висновок, що позовні вимоги про внесення змін до договору оренди землі від 11 вересня 2008 року є обґрунтованими.

Не погоджуючи з зазначеним рішенням місцевого господарського суду, Відповідач 1 звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Рівненської області у справі № 918/287/19 скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з`ясуванням всіх обставин справи.

Скаржник зазначає, що на спірній земельній ділянці не здійснюються ремонті роботи автомобілів та автотехобслуговування, Позивачем на підтвердження даних доводів до матеріалів справи не додано будь-яких доказів, щоб засвідчували такі обставини, і як наслідок, відповідно не може бути підставою для застосування такого додаткового коефіцієнту, який застосовує Позивач та просить внести зміни у Договір оренди земельної ділянки. Також, Відповідач 1 зазначає, що в договорі оренди земельної ділянки був застосований коефіцієнт 0,5 який застосовують саме на період будівництва, що стає незрозумілим чому в подальшому був застосований коефіцієнт, який застосовується якщо на земельній ділянці здійснюється ремонт автомобілів.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27 квітня 2020 року апеляційну скаргу Відповідача 1 залишити без руху, та надано строк не пізніше ніж протягом 10 днів з дня відміни карантинних заходів встановлених Кабінетом Міністрів України, надати суду: докази сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги в розмірі 2881 грн 50 коп..

Водночас, від апелянта надійшло клопотання, з яким подано доказ, котрим усунуто недоліки, зазначені в ухвалі від 27 квітня 2020 року про залишення апеляційної скарги без руху, а саме: сплачено судовий збір в розмірі 2 881 грн 50 коп. (платіжне доручення №96 від 30 червня 2020 року).

На підставі службової записки головуючого судді, з підстав зазначених у ній, Розпорядженням в.о. керівника апарату суду від 2 липня 2020 року за №01-04/211 було призначено заміну судді-члена колегії у судовій справі.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи було визначено склад колегії суддів: Василишин А.Р. - головуючий суддя, судді: Мельник О.В., Бучинська Г.Б..

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 2 липня 2020 року було відкрито апеляційне провадження по даній справі.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 3 липня 2020 року було призначено розгляд справи на 2 вересня 2020 року об 14:00 хв..На адресу Північно-західного апеляційного господарського суду 20 серпня 2020 року від Позивача надійшов відзив, в котрому Позивач просив залишити рішення суду без задоволення, а апеляційну скаргу без змін. Позивач зауважив, що 24 грудня 2019 року Позивачем було винесено Рішення №6953 Про надання Відповідачу 1 та Відповідачу 2 згоди на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки на вулиці Київській, 102-Д, на якій розташовані об`єкти нерухомого майна . Даним рішенням було зазначено про те, що Договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 5610100000:01:035:0039 (в котрий Позивач хотів внести зміни в даній справі), яка ділиться, припиняється одночасно з державною реєстрацією договорів оренди новосформованих земельних ділянок.

Позивач вказує при цьому, що земельну ділянку по спірному Договору із кадастровим номером 5610100000:01:035:0039, було поділено на дві окремі сформовані земельні ділянки із кадастровими номерами: 5610100000:01:035:0089 та 5610100000:01:035:0088.

Водночас, на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду 31 серпня 2020 року від представника Відповідача 1 надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів.

На підставі службової записки головуючого судді, з підстав зазначених у ній, розпорядженням керівника апарату суду від 1 вересня 2020 року за №01-04/501 було призначено заміну судді-члена колегії у судовій справі.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 1 вересня 2020 року було визначено склад колегії суддів: Василишин А.Р. - головуючий суддя, суддів: Філіпова Т.Л., Бучинська Г.Б..

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 1 вересня 2020 року було прийнято апеляційну скаргу №918/287/19 до свого провадження колегією суддів: Василишин А.Р. - головуючий суддя, суддів: Філіпова Т.Л., Бучинська Г.Б..

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 2 вересня 2020 року, з підстав, зазначених у даній ухвалі, було відкладено розгляд апеляційної скарги на 21 жовтня 2020 року на 16:00 год..

В судовому засіданні від 21 жовтня 2020 року, представник Відповідача 1 та Відповідача 2 підтримали доводи, наведені в апеляційній скарзі, та з підстав, висвітлених в ній, просив суд її задоволити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким закрити провадження по справі в зв`язку із відсутністю предмету спору. Зазначивши, що станом на час розгляду справи не існує предмету спору, земельна ділянка, яка орендувалася за договором оренди землі від 4 серпня 2008 року, перестала існувати, в зв`язку з її поділом на дві інші земельні ділянки, і при цьому, Відповідач 1 уже не є орендодавцем за новим Договором оренди земельної ділянки від 1 червня 2020 року, оскільки продав свою частину нерухомого майна для іншої особи.

В судовому засіданні від 21 жовтня 2020 року, представник Відповідача 1 просив задоволити апеляційну скаргу, скасувати судове рішення.

В судовому засіданні від 21 жовтня 2020 року представник Позивача заперечив проти доводів, наведених в апеляційній скарзі, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вказав, що дійсно даної земельної ділянки на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції не існує, однак вона існувала станом на час розгляду справи судом першої інстанції, і відповідно Позивачем обгрунтовано та підставно було направлено для Відповідача 1 та Відповідача 2 повідомлення про внесення змін в договір оренди земельної ділянки. Представник Позивача вказав, що не має наміру відмовлятися від позову та підтримує свої позовні вимоги.

Заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача 1, Відповідача 2, дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити, оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. При цьому суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

Згідно встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин вбачається, що 4 серпня 2008 року між Позивачем, Відповідачем 1 та Відповідачем 2 було укладено договір оренди землі (надалі - Договір; том 1, а.с. 12-13).

За умовами пунктів 1 та 2 Договору, Позивач на підставі рішення Позивача від 11 квітня 2008 року №1444 надає, а Відповідач1 та Відповідач 2 приймають в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування офісно-побутових та складських приміщень, магазину з продажу автозапчастин, гаражних боксів для вантажних автомобілів та авторемонтної майстерні, які знаходиться в м. Рівне по вулиці Київська, 102-д, загальною площею 9 375 (дев`ять тисяч триста сімдесят п`ять) квадратних метрів.

Згідно з пунктом 4 Договору: нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 579565 грн 25 коп. - згідно довідки №03-19/37-1 виданої Рівненським міським управлінням земельних ресурсів 11 квітня 2008 року.

Відповідно до пункту 7 Договору, Договір укладено строком на 50 років; після закінчення строку Договору Відповідач 1 та Відповідач 2 мають переважне право поновлення його на новий строк; у цьому разі Відповідач 1 та Відповідач 2 повинні не пізніше, ніж за 30 днів до закінчення строку дії Договору повідомити письмово Позивача про намір продовжити його дію.

За змістом пункту 8 Договору: за оренду земельної ділянки Відповідач 1 та Відповідач 2 сплачує Позивачу орендну плату виключно у грошовій формі; розмір орендної плати в рік становить 17386 грн 96 коп. (довідка №03-19/37-1 видана 11 квітня 2008 року Рівненським міським управлінням земельних ресурсів).

Відповідно до пункту 20 Договору, передача земельної ділянки Відповідачу 1 та Відповідачу 2 здійснюється по акту передачі.

Як визначено пунктом 41 Договору, цей Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Вказаний Договір підписаний сторонами та скріплено відбитками печаток.

Договір зареєстрований в Рівненській регіональній філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України , про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 11 вересня 2008 року за №040858300142.

З доказів, долучених до матеріалів справи вбачається, що на виконання пункту 20 Договору, відповідно до акту приймання - передачі земельної ділянки в оренду, Позивач передав, а Відповідач 1 та Відповідач 2 прийняв земельну ділянку площею 9 375 м2 на вулиці Київській,102-Д, в оренду на підставі Договору.

Згідно з Витягом із технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки у м. Рівному, виданого Міськрайонним управлінням у Рівненському районі та м. Рівному ГУ Держгеокадастру у Рівненській області № 21 від 11 січня 2019 року із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, орендованої Відповідачем 1 та Відповідачем 2, на вул . Київській,102-Д, кадастровий номер земельної ділянки №5610100000:01:035:0039, з урахуванням коефіцієнта індексації, складає 8 658 541 грн 17 коп. (том 1, а.с. 21).

Витяг № 21 від 11 січня 2019 року виконано відповідно до Порядку нормативно грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25 листопада 2016 року № 489 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 19 грудня 2016 року за № 1647/2977.

Рішенням Позивача від 19 жовтня 2017 року №3427 "Про затвердження Положення про порядок встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності на території міста Рівного та за його межами, які є власністю територіальної громади міста, і затвердження складу територіальної комісії рівненської міської ради з питань встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки" затверджено Положення про порядок встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності на території міста Рівного та за його межами, яким, зокрема, встановлено мінімальні та максимальні величини розміру орендної плати за земельні ділянки (том 1, а.с. 84-85).

На переконання Позивача, із зазначених вище документів вбачається, що за оренду земельної ділянки Відповідачі зобов`язані сплачувати Позивачу орендну плату виключно у грошовій формі. Розмір орендної плати в рік за земельну ділянку складає 432 927 грн 06 коп., що складає 5,0% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, з яких мінімальна величина 3% від нормативної грошової оцінки та збільшується на 2%, якщо на земельній ділянці здійснюється ремонт автомобілів та автотехобслуговування (пункт 6 частини 2 розділу 2 Положення про порядок встановлення розмірів орендної плати). Вказане підтверджено пунктом 2 протоколу №15 засідання контрольної комісії Позивача з питань встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки від 25 січня 2019 року (том 1, а.с. 28-29).

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач 4 лютого 2019 року направив пропозицію для Відповідача 1 та Відповідача 2 про необхідність внесення змін до Договору з примірником додаткового договору про внесення змін до Договору (том 1, а.с. 67). Однак, даний лист з пропозицією внести зміни до договору залишений Відповідачами без відповіді та задоволення.

Зважаючи на відмову Відповідача від підписання змін до Договору (в частині зміни сплати розміру орендної плати), Позивач звернувся за захистом порушеного, на його думку, права до суду з позовом про внесення зміни до Договору.

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних даних справи.

Відповідно до частини 1, 2 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Статтею 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтями 93 та 96 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі зобов`язані, зокрема, забезпечувати використання землі за цільовим призначенням.

За змістом статті 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом статей 13, 19 Закону України Про плату за землю підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності).

Відповідно до частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами статті 15 Закону України "Про оренду землі", істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 632 Цивільного кодексу України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Статтею 30 Закону України Про оренду землі визначено, що: зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін; у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Як вбачається зі змісту статей 632, 651 Цивільного кодексу України та статті 30 Закону України Про оренду землі , за загальним правилом зміна умов договору, в тому числі в частині розміру орендної плати, здійснюється за взаємною згодою сторін. За відсутності такої згоди такий договір може бути змінений за рішенням суду лише у випадках, встановлених умовами договору або в силу закону.

Статтею 141 Земельного кодексу України встановлено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Відповідно до статті 653 Цивільного кодексу України: у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо; у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються; у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни; якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Статтею 188 Господарського кодексу України передбачено, що: сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором; сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду; у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Із системного аналізу вищезазначених норм діючого законодавства України, котрі направлені на врегулювання відносин з приводу оренди землі вбачається, що внесення змін у судовому порядку можливе в уже укладений договір, який, зокрема, існує на момент ухвалення судом рішення за наслідками вирішення спору.

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 8 серпня 2018 року в справі №916/2956/17).

Як уже було зазначено вище в даній судовій постанові, підставою для внесення змін в діючий Договір щодо збільшення орендної плати саме до 5,0% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, було саме те, що на земельній ділянці здійснюється ремонт автомобілів та автотехобслуговування (пункт 6 частини 2 розділу 2 Положення про порядок встановлення розмірів орендної плати; збільшується на 2% від нормативної грошової оцінки). Вказане підтверджено пунктом 2 протоколу №15 засідання контрольної комісії Позивача з питань встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки від 25 січня 2019 року (том 1, а.с. 28-29).

Судова колегія зазначає, що відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. При цьому, подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості.

Принцип належності доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Слід зазначити, що правило належності доказів обов`язкове не лише для суду, а й для осіб, які є суб`єктами доказування (сторони, треті особи), і подають докази суду. Питання про належність доказів остаточно вирішується судом. Питання про прийняття доказів спершу повинно вирішуватися під час їх представлення суду. Однак остаточно може з`ясуватися неналежність доказу і на подальших стадіях, під час їх оцінки судом, аж до проголошення рішення.

Мета судового дослідження полягає у з`ясуванні обставин справи, юридичній оцінці встановлених відносин і у встановленні прав і обов`язків (відповідальності) осіб, які є суб`єктами даних відносин. Судове пізнання завжди опосередковане, оскільки спрямоване на вивчення події, що мала місце в минулому. Повнота судового пізнання фактичних обставин справи передбачає, з одного боку, залучення всіх необхідних доказів, а з іншого, - виключення зайвих доказів. З усіх поданих особами, що беруть участь у справі, доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають установленню. Отже, належність доказів нерозривно пов`язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини.

Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об`єктивного зв`язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об`єктом судового пізнання.

Колегія суддів акцентує увагу на тому, що на орендованій земельній ділянці мають здійснюватися саме активні дії, що пов`язані із ремонтом автомобілів та дії по автотехобслуговуванню, а не просто віднесення такої земельної ділянки за цільовим призначенням для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу, адже пункт 6 частини 2 розділу 2 Положення про порядок встановлення розмірів орендної плати, передбачає, що мінімальна величина розміру орендної плати (крім земельних ділянок, зазначених у пункті 5 розділу 2) за земельні ділянки, які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Рівного, встановлюється на рівні трьох відсотків від нормативної грошової оцінки та збільшується, на 2 відсотки від нормативної грошової оцінки, якщо на земельній ділянці здійснюється ремонт автомобілів та автотехобслуговування.

Окрім того, відповідно до Витягу із технічної документації спірна земельна ділянка відноситься до земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, відповідно до пункту 2 Договору дана земельна ділянка передавалася в оренду Відповідачам для будівництва та обслуговування офісно-побутових, складських приміщень, магазину з продажу автозапчастин, гаражних боксів, вантажних автомобілів та авторемонтної майстерності.

Крім того, дослідивши зміст рішення Позивача від 19 жовтня 2017 року №3427 "Про затвердження Положення про порядок встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності на території міста Рівного та за його межами, які є власністю територіальної громади міста, і затвердження складу територіальної комісії рівненської міської ради з питань встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки" яким затверджено Положення про порядок встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності на території міста Рівного та за його межами, яким, зокрема, встановлено мінімальні та максимальні величини розміру орендної плати за земельні ділянки (том 1, а.с. 84-85), колегія суддів звертає увагу, що дані регулюючі акти направлення на встановлення орендної плати не у діючі договори, а при укладення нових договорів оренди відповідної земельної ділянки.

В той же час, при укладення Договору, саме Позивачем для розрахунку орендної плати був прийнятий коефіцієнт 0,5, який був зумовлений таким фактором - на період будівництва , однак в подальшому такий коефіцієнт передбачений для земель, зайнятих поточним та відведених під майбутнє будівництво не був передбачений Порядком № 489, що й зумовило його перегляд, а відтак стає незрозумілим чому в подальшому вносячи зміни в даний Договір, Позивач вирішив збільшити розмір орендної плати саме до 5%, що було зумовлене саме ніби-то здійсненням діяльності по ремонту автомобілів, без застосування будь-якого обгрунтування та доказової бази, залишаючи поза увагою попередню позицію (на період будівництва), котра знайшла своє відображення в Договорі, що свідчить про контроверсійність доводів Позивача.

Адже при цьому колегія суддів звертає увагу, що рішення Позивача від 19 жовтня 2017 року №3427 "Про затвердження Положення про порядок встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності на території міста Рівного та за його межами, які є власністю територіальної громади міста, і затвердження складу територіальної комісії рівненської міської ради з питань встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки", яким затверджено Положення про порядок встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності на території міста Рівного та за його межами, містить і інші підстави для збільшення розмірів орендної плати, зокрема, пункт 10, яким передбачено збільшення орендної плати для земельних ділянок, які використовуються для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно з частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Виходячи із змісту Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

За змістом положень вказаних норм, суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються та їх доведення, що полягає у підставності позовних вимог.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення та підставності доведення своїх позовних вимог, і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

В той же час, як встановлено вище в даній судовій постанові, Позивачем жодним чином не доведено та необгрунтовано підставності позовних вимог, щодо внесення змін в діючий Договір оренди у відповідному розмірі до 5% саме з підстав, здійснення Відповідачем 1 на орендованій ним земельній ділянці, ремонту автомобілів та автотехобслуговування, а тому з огляду на докази по справі, суд вважає вказаний розмір безпідставним.

Дане на переконання колегії суду є підставою для відмови в задоволенні позову Позивача.

Поряд з тим, колегія суддів звертає увагу, що 2 березня 2019 року було укладено Договору купівлі-продажу між Відповідачем 1 та ОСОБА_2 щодо незавершеного будівництва нежитлових приміщень, що розташовані за адресою м. Рівне, вул. Київська, 102 д (том 21, а.с. 91).

Реєстрація речового права, відповідно до Витягу з Державної реєстру речових прав на нерухоме майно, наразі існує за ОСОБА_2 з 2 березня 2019 року (том 2, а.с. 92).

24 грудня 2019 року Позивачем було винесено Рішення №6953 Про надання Відповідачу 1 та Відповідачу 2 згоди на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки на вулиці Київській, 102-Д, на якій розташовані об`єкти нерухомого майна (том 2, а.с. 79).

Даним рішенням було надано згоду для Відповідача 1 та Відповідача 2 на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 9375 кв.м., що розташована на вулиці Київській, 102-Д (кадастровий номер земельної ділянки - 5610100000:01:035:0039), яка перебуває в оренді у Відповідача 1 та Відповідача 2 для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу (для будівництва та обслуговування офісно-побутових та складських приміщень, магазину з продажу автозапчастин, гаражних боксів для вантажних автомобілів та авторемонтної майстерні), з подальшим укладенням та державною реєстрацією договорів оренди новосформованих земельних ділянок , а також було зазначено про те, що Договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 5610100000:01:035:0039 (в котрий Позивач хотів внести зміни в даній справі), яка ділиться, припиняється одночасно з державною реєстрацією договорів оренди новосформованих земельних ділянок.

Відповідно земельну ділянку по спірному Договору із кадастровим номером 5610100000:01:035:0039, було поділено на дві окремі сформовані земельні ділянки із кадастровими номерами: 5610100000:01:035:0089 та 5610100000:01:035:0088, а відповідно земельна ділянка по Договору, в котрий Позивач просив внести зміни перестала існувати як об`єкт речових прав із 12 червня 2020 року, часу державної реєстрації речового права на новосформовані земельні ділянки (том 2,а.с. 90).

1 червня 2020 року між Позивачем та Відповідачем 1, Відповідачем 2 було укладено Договір оренди землі (том 2, а.с. 80-81).

В той же час, 8 липня 2020 року було укладено Договір про внесення змін та доповнень до Договору оренди землі від 1 червня 2020 року(том 2, а.с. 84), відповідно до пункту 2, якого Позивач та ОСОБА_2 (новий орендар) погодили, що всі права та обов`язки Орендаря, в тому числі щодо нарахування та сплати орендної плати, виникають у ОСОБА_2 та є чинними з моменту переходу права власності від [2 березня 2019 року] на об`єкти нерухомого майна, які розміщення на земельній ділянці з кадастровим номером 5610100000:01:035:0089, і перебуває в користуванні в попереднього власника майна.

Суд констатує, що зважаючи на вищеописані обставини, представник Відповідача 1, який вважає що це є достатніми підставами для закриття провадження по даній справі на підставі пункту 1 частини 2 статті 231 Господарського процесуального кодексу України (в зв`язку із відсутністю предмету спору).

Проте, колегія суддів відхиляє таку позицію представника Відповідача 1 та вважає її процесуально необгрунтованою, з огляду на таке.

Господарський процесуальний кодекс України надає право суду апеляційної інстанції на закриття апеляційного провадження у разі відмови скаржника від апеляційної скарги, як то передбачено частиною 4 статті 266 ГПК України, а на закриття провадження у справі в цілому під час перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, лише з підстав відмови позивача від позову, або якщо сторони - уклали мирову угоду (стаття 274 ГПК України). Якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статей 191, 192 цього Кодексу, суд постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно визнає нечинним судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі.

Натомість, звертаючись до суду апеляційної інстанції скаржником не подано суду заяви про відмову від апеляційної скарги та сторонами не подано на затвердження суду мирової угоди.

У відповідності до вимог статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно, колегія суддів акцентує увагу апелянта, що на час розгляду справи в суді першої інстанції Договір в котрий Позивач просив внести зміни був чинний, земельна ділянка з кадастровим номером 5610100000:01:035:0039 була цілою не поділеною, а зважаючи на те, що предмет спору (спірна земельна ділянка) існував на момент розгляду справи в суді першої інстанції (який перестав існувати на момент перегляду справи в суді апеляційної інстанції) в правовому полі дії статті 269 ГПК України (суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції, а не здійснює розгляд справи по нових доказах) у колегія суддів відсутні процесуальні можливості винести процесуальний документ, керуючись статею 231 ГПК України, котрим закрити провадження по справі (в зв`язку із відсутністю предмету позовних вимог).

Підсумовуючи колегія апеляційного господарського суду констатує, що оцінюючи предмет позовних вимог Позивача у сукупності з доданими до матеріалів справи доказами, в підтвердження таких позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку про недоведеність Позивачем підставності своїх позовних вимог та про суперечливість доказів, які не підтверджують обставин, наведених Позивачем в позовній заяві.

Отже, зважаючи на все вищеописане в даній судовій постанові в площинні відсутності належних та допустимих доказів (котрі засвідчують обставини безпосередкованого здійснення Відповідачами ремонту автомобілів), колегія суддів прийшла до висновку про недоведеність Позивачем своїх позовних вимог, що є об`єктивною підставою для відмови в позові.

Відтак, враховуючи усе вищеописане судова колегія відмовляє у задоволенні позовних вимог щодо внесення змін в частині збільшення орендної плати в Договір в редакції, зазначеній Позивачем в прохальній частині позовної заяви.

Відповідно приймаючи таке рішення Північно-західний апеляційний господарський суд скасовує рішення місцевого господарського суду.

З огляду на усе вищевказане у даній постанові, Північно-західнийапеляційний господарський суд, вважає подану Відповідачем 1 апеляційну скаргу підставною та обгрунтованою. Відповідно суд приймає рішення про відмову в задоволенні позовних вимог Позивача.

Разом з тим, суд скасовує рішення Господарського суду Рівненської області від 10 липня 2019 року.

Згідно частини 1 статті 269 ГПК України: суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Водночас, Північно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку про неповне з`ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції обставинам справи, що в силу дії пунктів 1, 2 та 3 частини 1 статті 277 ГПК України є підставою для скасування оспорюваного рішення на підставі пункту 2 частини 1 статті 275 ГПК України.

Судові витрати, в силу дії приписів статті 129 ГПК України, за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги, суд покладає на Позивача.

Керуючись статтями 129, 269-276, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Калюжного Сергія Зіновійовича на рішення Господарського суду Рівненської області від 10 липня 2019 року в справі № 918/287/19 - задоволити.

2. Рішення Господарського суду Рівненської області від 10 липня 2019 року в справі № 918/287/19 - скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

4. Стягнути з Рівненської міської ради (33028, м. Рівне, вул. Соборна, 12А, код ЄДРПОУ 34847334) на користь Фізичної особи-підприємця Калюжного Сергія Зіновійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 2881 грн 50 коп. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

5. Господарському суду Рівненської області видати відповідний наказ.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

7. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

8. Справу №918/287/19 повернути Господарському суду Рівненської області.

Повний текст постанови виготовлено 26 жовтня 2020 року.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Бучинська Г.Б.