Постанова

від 26.03.2020 по справі 264/2643/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 березня 2020 року

Київ

справа №264/2643/17

адміністративне провадження №К/9901/29475/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Бучик А.Ю.,

суддів: Стрелець Т.Г., Рибачука А.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України м.Маріуполя Донецької області на постанову Іллічівського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 6 липня 2017 року (суддя Мирошниченко Ю.М.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року (колегія суддів: Гайдар А.В., Василенко Л.А., Ханова Р.Ф.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України м.Маріуполя Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління пенсійного фонду України в Іллічівському районі м.Маріуполя Донецької області (далі: відповідач, пенсійний орган, управління), в якому просив:

визнати протиправним та скасувати рішення Управління пенсійного фонду України в Іллічівському районі м.Маріуполя Донецької області №28 від 1 грудня 2016 року про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах згідно з п. а ст..13 Закону України Про пенсійне забезпечення ;

зобов`язати Управління пенсійного фонду України в Іллічівському районі м.Маріуполя Донецької області у відповідності до п. а ст..13 Закону України Про пенсійне забезпечення зарахувати до пільгового стажу позивачу період його роботи з 18.01.1993 року по 27.09.2003 року;

зобов`язати Управління пенсійного фонду України в Іллічівському районі м.Маріуполя Донецької області призначити та виплатити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до вимог п. а ст.13 Закону України Про пенсійне забезпечення за його заявою від 26.09.2016 року.

Постановою Іллічівського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 06 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року, позов задоволено частково, а саме:

скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м.Маріуполя Донецької області від 1 грудня 2016 року № 28 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 відповідно до пункту а ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення ;

зобов`язано Управління пенсійного фонду України в Іллічівському районі м.Маріуполя Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до п. а ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення ;

зобов`язано Управління пенсійного фонду України в Іллічівському районі м.Маріуполя Донецької області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 період його роботи в ДП Шахта імені 60-річчя Великої Жовтневої Соціалістичної революції з 18.01.1993 року по 27.09.2003 року відповідно до п. а ст..13 Закону України Про пенсійне забезпечення ;

в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування касаційної скарги зазначає, що період роботи позивача з 24.06.1992 по 27.09.2003 в ДП Шахта імені 60-річчя Великої Жовтневої Соціалістичної революції не зараховано до пільгового стажу роботи за Списком № 1, оскільки перевірити достовірність довідки, уточнюючої особливий характер праці від 16.10.2016 року № 238, не вважається можливим, так як первинні документи знаходяться на непідконтрольній території, а також довідка підписана неповноважною особою та не надано позивачем даних щодо атестації робочих місць на даному підприємстві.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження.

Справу передано до Верховного Суду.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

У зв`язку із відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, ця справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Cудами встановлено, що 26 вересня 2016 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах згідно пункту а ст.13 Закону України Про пенсійне забезпечення .

Рішенням від 01.12.2016 за № 28 відповідачем було відмовлено в призначенні позивачу пенсії. У рішенні зазначено, що позивач має загальний стаж 21 рік 1 місяць 18 днів, пільговий стаж по списку №1 складає 4 роки 11 місяців 10 днів. До пільгового стажу не включено період роботи ДП Шахта імені 60-річчя Великої Жовтневої Соціалістичної революції , оскільки представлену позивачем довідку про підтвердження пільгового стажу по Списку №1 взяти до уваги неможливо, так як здійснити її перевірку не представляється можливим, через те, що підприємство знаходиться на території АТО. Також вказує на відсутність атестації робочого місця.

Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернулася до суду з вказаним позовом.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, задовольняючи позовні вимоги позивача, виходив з того, що пільговий стаж останнього на підземних роботах в шахті підтверджується трудовою книжкою з відповідними записами, яка заповнена відповідно до вимог чинного законодавства та уточненими довідками, що є достатнім відповідно до пункту а статті 13 Закону № 1788-ХІІ для призначення пільгової пенсії.

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п. а ч. 1 ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування": чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.

Відповідно до статті 62 цього Закону основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі Списками № 1 деталізоване у Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок № 383).

Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики України та Міністерством фінансів України.

Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що посилання відповідача на неможливість включення до пільгового стажу спірного періоду праці позивача в зв`язку з відсутністю уточнюючої довідки є безпідставними, оскільки наявний трудовий стаж позивача повний робочий день під землею, на посадах, які відносяться до списку № 1, підтверджено записами в трудовій книжці, яка є основним документом.

Згідно трудової книжки позивач в період з 18.01.1993 року по 27.09.2003 року працював в ДП Шахта імені 60-річчя Великої Жовтневої Соціалістичної революції на посаді електрослюсаря із повним підземним робочим днем, що дає право на пільговий стаж при виході на пенсію згідно Списку №1.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивачу видана довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (додаток №5 до Порядку) № 238 від 16.10.2014 року, згідно якої ДП Шахта імені 60-річчя Великої Жовтневої Соціалістичної революції повністю підтверджує відомості, викладені в трудовій книжці позивача щодо періоду та умов праці із відомостями про атестацію робочого місця.

Колегія суддів вважає неприйнятними доводи апеляційної скарги щодо неможливості неприйняття пільгових довідок № 238 від 16.10.2014 року від ДП Шахта імені 60-річчя Великої Жовтневої Соціалістичної революції м. Жданівка Донецької області, серез те, що вони видані підприємством, яке знаходиться на непідконтрольній українській владі території, оскільки факт непереміщення ДП Шахта імені 60-річчя Великої Жовтневої Соціалістичної революції на територію, підконтрольну українській владі, не впливає на право на пенсійне забезпечення позивача.

Разом з цим, колегія суддів звертає увагу, що відсутність у відповідача можливості здійснити перевірку відомостей на підприємстві, яке знаходиться на непідконтрольній українській владі території, не може бути підставою для відмови особі у реалізації наявного у нього права на пенсійне забезпечення. Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

Тобто в розрізі даної справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 27 лютого 2019 року у справі № 423/3544/16-а та від 11 липня 2019 року у справі № 242/1484/17.

Стосовно доводів касаційної скарги, що атестація робочого місця проведена на підставі наказу № 337-к від 13.06.1994, а відтак зарахуванню підлягає лише період до 12.05.1999, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 3 Порядку № 383 встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Згідно з пунктом 4.3 Порядку № 383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком № 442 та Методичними рекомендаціями.

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Відтак, своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 1, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

Проте Верховний Суд України при ухваленні постанов від 10 вересня 2013 року у справі № 21-183а13, від 25 листопада 2014 року у справі № 21-519а14, від 10 і 17 березня 2015 року у справах № 21-51а15, та № 21-585а14, від 14 квітня 2015 року у справі № 21-383а14, від 02 грудня 2015 року у справі № 21-1329а15, від 10 лютого 2016 року у справі № 21-5432а15 та від 12 квітня 2016 у справі № 21-6501а15 віддав перевагу найменш сприятливому для позивачів тлумаченню законодавства України.

Велика палата Верховного Суду у справі № 520/15025/16-а від 19.02.2020 сформулювала правовий висновок, згідно особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту б статті 13 Закону № 1788-XII. Цей висновок є також застосовним і щодо осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1.

При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Відтак Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а відступила від висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 10 вересня 2013 року у справі № 21-183а13, від 25 листопада 2014 року у справі № 21-519а14, від 10 й 17 березня 2015 року у справах № 21-51а15, та № 21-585а14, від 14 квітня 2015 року у справі № 21-383а14, від 02 грудня 2015 року у справі № 21-1329а15, від 10 лютого 2016 року у справі № 21-5432а15 та від 12 квітня 2016 у справі № 21-6501а15, щодо відсутності підстав для призначення пенсії на пільгових умовах з огляду на відсутність результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для зарахування до пільгового стажу позивача періоду роботи з 18.01.1993 по 27.09.2003, а відтак рішення про відмову у призначенні пенсії є протиправним.

Відповідно до статті 350 КАС України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України м.Маріуполя Донецької області залишити без задоволення.

Постанову Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 06 липня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Головуючий А.Ю. Бучик

Судді А.І. Рибачук

Т.Г. Стрелець