Ухвала

від 26.03.2020 по справі 2-151/10

АНАНЬЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №2-151/10

У Х В А Л А

26 березня 2020 року Ананьївський районний суд Одеської області

у складі: головуючого у справі судді - Желяскова О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Гула О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ананьїв Одеської області справу за заявою ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження фізичній особі у праві виїзду за межі України, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Ананьївський районний відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса),

В С Т А Н О В И В:

До Ананьївського районного суду Одеської області надійшла заява представника ОСОБА_1 - адвоката Паламарчук Наталії Володимирівни, яка діє на підставі ордеру серії КВ №796081 від 10 березня 2020 року, про скасування тимчасового обмеження фізичній особі у праві виїзду за межі України, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Ананьївський районний відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса).

Згідно заяви, 02 квітня 2010 року Ананьївським районним судом Одеської області було ухвалено рішення у справі №2-151/2010 р. за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини. Даним рішенням позовні вимоги задоволено повністю: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1000 гривень щомісяця з індексацією відповідно до закону, починаючи з 15 лютого 2010 року і до 01 липня 2010 року.

09 червня 2010 року Ананьївським районним судом Одеської області на виконання зазначеного вище рішення було видано виконавчий лист № 2-151, який у подальшому був поданий для виконання до відділу державної виконавчої служби Ананьївського районного управління юстиції Одеської області.

Як зазначено в заяві, 14 липня 2010 року Ананьївським районним судом Одеської області було постановлено ухвалу у справі № П-26/2010 р. за поданням відділу державної виконавчої служби Ананьївського районного управління юстиції Одеської області, у провадженні якого перебував зазначений вище виконавчий лист, про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , у зв`язку з тим, що останній мав заборгованість по аліментам станом на 01 липня 2010 року у розмірі 3 462 грн.

Представник боржника зазначає, що ОСОБА_1 сплатив зазначену вище заборгованість, що підтверджується копіями поштового переказу, чеку, рекомендованого повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу (додаються). Однак не дивлячись на це, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України не скасоване, про що йому було повідомлено представником Державної прикордонної служби України.

У зв`язку із зазначеним та враховуючи відсутність щодо ОСОБА_1 будь-якого виконавчого провадження, що підтверджувалось витягом з Автоматизованої системи виконавчого провадження Міністерства юстиції України станом на 23 січня 2020 року, та відомостей у Єдиному державному реєстрі боржників Міністерства юстиції України станом на 23 січня 2020 р., що підтверджувалось витягом з відповідної системи, представник ОСОБА_1 звернулась до Ананьївського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) з адвокатським запитом вих. №230120 від 23 січня 2020 року щодо руху відповідного виконавчого провадження.

Згідно заяви, у відповідь на вказаний адвокатський запит листом Ананьївського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 19 лютого 2020 року №2285 було повідомлено, що відповідне виконавче провадження було завершене державним виконавцем Ананьївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області 25 грудня 2014 року на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України Про виконавче провадження у редакції чинній на дату винесення постанови: у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Виконавчий документ разом із постановою про закінчення виконавчого провадження було повернуто стягувану. Станом на 10 лютого 2020 року вказаний виконавчий лист або виконавче провадження з його примусового виконання до Ананьївського районного відділу державної виконавчої служби повторно не надходили.

Як зазначає представник у заяві, ОСОБА_1 свої зобов`язання за рішенням Ананьївського районного суду Одеської області від 02 квітня 2010 року у справі № 2-151/2010 р. за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини і відповідно виданим на його виконання виконавчим листом повністю виконав, що підтверджується копіями поштового переказу, чеку, рекомендованого повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу.

Враховуючи викладене, на думку представника ОСОБА_1 підстави щодо обмеження його у праві виїзду за межі України застосовані ухвалою Ананьївського районного суду Одеської області від 14 липня 2010 року у справі №П-26/2010 р. за поданням відділу державної виконавчої служби Ананьївського районного управління юстиції Одеської області відпали, у зв`язку з чим ОСОБА_1 та його представник просять суд скасувати тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, застосоване на підставі ухвали Ананьївського районного суду Одеської області від 14 липня 2010 року у справі №П-26/2010 р за поданням відділу державної виконавчої служби Ананьївського районного управління юстиції Одеської області.

Ухвалою суду від 19 березня 2020 року заяву ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України прийнято до провадження та призначено до розгляд по суті.

У відповідності до положень ч.6 ст.441 ЦПК України суд розглядає заяву про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням сторін та інших заінтересованих осіб за обов`язкової участі державного (приватного) виконавця.

У зв`язку з викладеним судом було вжито заходів до повідомлення учасників справи, зокрема заявнику, його представнику та заінтересованій особі - ОСОБА_2 було направлено текст судових повісток у формі SMS-повідомлень, на їх номери телефонів, зазначені в заяві.

ОСОБА_1 SMS-повідомленя з відомостями про дату, час та місце розгляду справі отримано 19 березня 2020 року, про що свідчить довідка про доставку SMS (а.с.41).

Представником ОСОБА_1 - адвокатом Паламарчук Н.В. SMS-повідомленя з відомостями про дату, час та місце розгляду справі отримано 19 березня 2020 року, про що свідчить довідка про доставку SMS (а.с.42).

Заінтересованою особою - стягувачем за виконавчим документом ОСОБА_2 SMS-повідомленя з відомостями про дату, час та місце розгляду справі отримано 19 березня 2020 року, про що свідчить довідка про доставку SMS (а.с.43).

Ананьївський районний відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про дату, час та місце слухання справи повідомлено шляхом направлення на адресу відділу, з супровідним листом від19 березня 2020 року за вихідним №2-151/10/2164/2020 (а.с.35), копії ухвали суду від 19 березня 2020 року, а також судової повістки (а.с.36).

Копію ухвали суду від 19 березня 2020 року про прийняття заяви ОСОБА_1 до провадження представником Ананьївського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) отримано 20 березня 2020 року, про що свідчить відповідна розписка представника відділу (а.с.44).

При цьому, 26 березня 2020 року заявник та його представник до суду не з`явилися, проте надали на адресу суду клопотання (а.с.37-39), в якому зазначили, що просять суд розглядати заяву без їх участі та задовольнити.

Заінтересована особа - стягувач за виконавчим документом ОСОБА_2 26 березня 2020 року до суду не з`явилася, про причини неявки суду не повідомила, будь-яких заяв або клопотань від неї на адресу суду не надходило.

Зі змісту частини 6 статті 441 ЦПК України вбачається, що заяву про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України суд розглядає у судовому засіданні з повідомленням сторін та інших заінтересованих осіб.

При цьому, відповідно до частини 2 статті 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.

Також, положень щодо обов`язкової участі у розгляді заяви про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України будь-яких осіб, окрім державного виконавця не міститься в статті 441 ЦПК України.

Враховуючи, викладене суд вважає за можливе розглянути заяву за відсутності ОСОБА_1 , його представника - адвоката Паламарчук Н.В., а також заінтересованої особи - стягувача за виконавчим документом ОСОБА_2 .

Представник Ананьївського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце слухання справи, у судове засідання не з`явився.

Проте, 26 березня 2020 року на адресу суду надійшов лист Ананьївського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 26 березня 2020 року за вихідним №3333 (а.с.45), в якому начальник відділу зазначила, що виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-151, виданого Ананьївським районним судом Одеської області виданого 9 червня 2010 року про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , було відкрите державним виконавцем відділу ДВС 13 листопада 2014 року. 25 грудня 2014 року зазначене виконавче провадження було завершене на підставі п: 2 ч. 1 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження (у редакції, чинній на дату винесення постанови) через відсутність у боржника майна та коштів, на які можливо звернути стягнення для погашення боргу за виконавчим документом. Виконавчий лист було повернуто стягувану, а виконавче провадження з його примусового виконання було передане до архіву та згодом знищене. При цьому автоматизована система виконавчого провадження не містить жодних відомостей, які б підтверджували або спростовували факт направлення державним виконавцем до суду подання про встановлення обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, а також факт сплати боржником заборгованості зі сплати аліментів. Станом на 26 березня 2020 року вказаний виконавчий лист або виконавче провадження з його примусового виконання до Ананьївського районного відділу державної виконавчої служби повторно не надходили.

Крім того, у вказаному листі, начальник відділу зазначила, що у зв`язку із запровадженням в Україні карантину, направленого на недопущення розповсюдженню коронавірусної інфекції COVID-19, Ананьївський районний відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) просить розглянути справу за заявою ОСОБА_1 без участі представника відділу.

Суд бере до уваги, що відповідності до положень ч.6 ст.441 ЦПК України суд розглядає заяву про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України у судовому засіданні за обов`язкової участі державного (приватного) виконавця.

Проте, відповідно до частини 3 статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності, що є складовою принципу диспозитивності цивільного процесу.

Тобто, явка до суду для участі у розгляді справи є правом учасника процесу, яким він вільний користуватися на власний розсуд,

При цьому, права суду застосувати до такого учасника процесу, як державний виконавець, заходів процесуального примусу, з метою забезпечення його явки до суду, Цивільним процесуальним кодексом України не передбачено.

При цьому, суд бере до уваги, що в листі від 26 березня 2020 року за вихідним №3333 (а.с.45) начальник Ананьївського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) надає пояснення по суті справи, та просить суд розглядати справу у його відсутність.

Також, суд бере до уваги, що з метою мінімізації ризиків розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 Радою суддів України 17 березня 2020 року прийнято рішення №16, яким затверджено Рекомендації Ради суддів України щодо встановлення особливого режиму роботи судів України задля убезпечення населення України від поширення гострих респіраторних захворювань та коронавірусу COVID-19, який віднесено до особливо небезпечних інфекційних хвороб

Зазначеними Рекомендаціями Рада суддів України рекомендувала, на період з 16 березня до 03 квітня 2020 року, встановити особливий режим роботи судів України, зокрема, зменшити кількість судових засідань, що призначаються для розгляду протягом робочого дня та по можливості здійснювати судовий розгляд справ без участі сторін, в порядку письмового провадження.

Враховуючи викладене, лист Ананьївського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 26 березня 2020 року за вихідним №3333 (а.с.45), суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності державного виконавця.

При цьому, у відповідності до положень ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши заву та додані до неї матеріали, з урахуванням листа Ананьївського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 26 березня 2020 року за вихідним №3333 (а.с.45), приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, з доданої до заяви копії заочного рішення Ананьївського районного суду Одеської області від 2 квітня 2010 року у справі №2-151/2010р. (а.с.8) вбачається, що ним було задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1000 гривень щомісяця з індексацією відповідно до закону, починаючи з 15 лютого 2010 року і до 1 липня 2010 року.

З доданої до заяви копії ухвали Ананьївського районного суду Одеської області від 14 липня 2010 року у справі №П-26/2010р. за поданням відділу державної виконавчої служби Ананьївського районного управління юстиції Одеської області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 (а.с.9) вбачається, що на момент розгляду вказаної справи у відділі державної виконавчої служби Ананьївського районного управління юстиції Одеської області знаходився на виконанні виконавчий лист №2-151, виданий 9 червня 2010 року Ананьївським районним судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1000 гривень щомісяця з індексацією відповідно до закону, починаючи з 15 лютого 2010 року і до 1 липня 2010 року.

При розгляді справи №П-26/2010р. судом було встановлено, що боржник на неодноразові виклики до управління юстиції не з`являвся, місце його проживання було не відоме, він не бажав сповістити місце роботи а адресу мешкання, аліменти не сплачував, внаслідок чого утворилась заборгованість по аліментам, яка станом на 1 липня 2010 року складала 3462 гривні.

З урахуванням викладеного судом подання відділу державної виконавчої служби Ананьївського районного управління юстиції Одеської області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 було задоволено, про що постановлено ухвалу від 14 липня 2010 року у справі №П-26/2010р. (а.с.9), відповідно до якої тимчасово обмежено в праві виїзду за межі України ОСОБА_1 до виконання ним своїх зобов`язань по виплаті аліментів згідно виконавчого листа №2-151, виданого 9 червня 2010 року Ананьївським районним судом Одеської області.

З наведеного вбачається:

По-перше, що на підставі заочного рішення Ананьївського районного суду Одеської області від 2 квітня 2010 року у справі №2-151/2010р. було 9 червня 2010 року видано виконавчий лист №2-151, який стягувачем було пред`явлено до виконання до відділу державної виконавчої служби Ананьївського районного управління юстиції Одеської області.

По-друге, що у зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 зобов`язань зі сплати аліментів, покладених на нього рішенням Ананьївського районного суду Одеської області від 2 квітня 2010 року у справі №2-151/2010р., в нього виникла заборгованість, яка станом на 1 липня 2010 року складала 3462 гривні. При цьому, зазначену заборгованість можливо вважати остаточною, оскільки її обрахунок здійснено станом на останній день, до якого мали стягуватися аліменти за вказаним рішенням суду.

При цьому, як зазначено в заяві ОСОБА_4 заборгованість по сплаті аліментів у сумі 3462 гривні погашено в повному обсязі, що підтверджується доданими до заяви копіями: бланку форми №115 про приймання поштового переказу на суму 3462 гривні адресованого ОСОБА_2 ; фіскального чеку НОМЕР_1 3000457615 від 11 березня 2019 року, про внесення платником коштів по зазначеному переказу адресованому ОСОБА_5 ; рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу з відміткою про його вручення ОСОБА_2 21 березня 2019 року.

Факт погашення ОСОБА_1 заборгованості зі сплати аліментів в сумі 3462 гривні учасниками справи не оспорювався.

При цьому, відповідно до пункту 5 частини 1 статті 6 Закону України Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України визначено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Зазначене відповідає положенням пункту 19 частини 3 статті 18 Закону України Про виконавче провадження яким визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Аналогічні положення містяться у частині 3 статті 441 ЦПК України, якою визначено, що суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

З наведеного вбачається, що в даному випадку законодавець пов`язує можливість обмеження права громадянина на виїзд за межі України з невиконанням ним зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.

При цьому, усіма зазначеними нормами законодавства визначено, що обмеження права громадянина на виїзд за межі України лише до виконання ним вказаних зобов`язань.

З наведеного вбачається, що з урахуванням факту сплати ОСОБА_1 в повному обсязі заборгованості зі сплати аліментів у сумі 3462 гривні за рішенням Ананьївського районного суду Одеської області від 2 квітня 2010 року у справі №2-151/2010р, на даний час відпали підстави для застосування до нього тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, які стали причиною постановлення ухвали Ананьївського районного суду Одеської області від 14 липня 2010 року у справі №П-26/2010р., у зв`язку з чим заява про скасування такого обмеження підлягає задоволенню.

Крім того, слід зауважити, що відповідно до ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Право вільно залишити будь-яку країну гарантовано також Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ст.2 Протоколу №4 до якої визначено, що кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Аналогічні положення закріплені також в ст.12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, прийнятого 16 грудня 1966 року Генеральною Асамблеєю ООН, якою передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст.313 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Це право віднесено у ЦК до особистих немайнових прав фізичної особи (кн. друга ЦК), а саме - до особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи (гл.21 кн. другої ЦК). Відповідно до ч.3 ст.269 ЦК особисті немайнові права тісно пов`язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитись від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав.

З наведеного вбачається, що як міжнародним, так і національним законодавством, гарантується як невід`ємне право особи залишити будь-яку країну, в якій вона перебуває.

При цьому, з наведених вище міжнародних нормативних актів вбачається, що право на вільний виїзд з країни може бути обмежене лише законом, якщо це є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

З урахуванням викладеного подальше застосування до ОСОБА_1 тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України буде необґрунтовано та безпідставно обмежувати його права гарантовані, як Конституцією України, так міжнародними нормативно-правовими актами.

Також, слід зауважити, що відповідно до Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання , який набрав чинності 28 серпня 2018 року, частину 3 статті 441 ЦПК України викладено в наступній редакції Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні .

Попередня редакція частини 3 статті 441 ЦПК України виглядала наступним чином Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення .

Цивільний процесуальний кодекс України в редакції на момент постановлення ухвали Ананьївського районного суду Одеської області від 14 липня 2010 року у справі №П-26/2010р. взагалі не містив положень, які б регулювали підстави та порядок тимчасового обмеження особи у праві виїзду за межі України.

З наведеного вбачається, що законодавець вносячи зміни до Цивільного процесуального кодексу України в проміжок часу 14 липня 2010 року по теперішній час, фактично поліпшував становище особи, право виїзду якої обмежується, встановлюючи додаткові критерії, які давали підстави для прийняття рішення про обмеження у праві виїзду за межі України.

При цьому, положеннями статті 58 Конституції України, якою визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Частиною 2 статті 5 Цивільного кодексу України також визначено, що акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Аналогічне положення встановлено в частині 4 статті 3 ЦПК України , якою визначено Закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Враховуючи викладене, суд вважає, що до правовідносин, які розглядаються в даній справі слід застосовувати положення частини 3 статті 441 ЦПК України в редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання , який набрав чинності 28 серпня 2018 року.

При цьому, зі змісту зазначеної редакції частини 3 статті 441 ЦПК України вбачається, що тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи можливе у випадку коли вона ухиляється від виконання зобовязання за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

При цьому, виконавче провадження з виконання рішення Ананьївського районного суду Одеської області від 2 квітня 2010 року у справі №2-151/2010р закінчено 25 грудня 2014 року, що підтверджується доданою до заяви копією листа Ананьївського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 19 лютого 2020 року №2285 (а.с.18) та доданою до нього копією витягу з Автоматизованої системи виконавчого провадження (а.с.19).

Крім того, згідно до доданих до заяви роздруківок відомостей з сайтів Міністерства юстиції України Автоматизована система виконавчого провадження (а.с.11) та Єдиний реєстр боржників (а.с.12) вбачається, що станом на 23 січня 2020 року ОСОБА_1 не мав статусу боржника у жодному виконавчому провадженні.

З наведеного також, вбачається, що на даний час підстави для застосування до ОСОБА_1 тимчасового обмеження у виїзді за межі України відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.260, 261, 441 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Заяву ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження фізичній особі у праві виїзду за межі України, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Ананьївський районний відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), - задовольнити.

Тимчасове обмеження у виїзді за межі України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянину України, стать - чоловіча, уродженцю с.Троїцьке Бессарабського району Р.Молдова, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Ананьївським РВ УМВС України в Одеській області 26 січня 2002 року, застосований на підставі ухвали Ананьївського районного суду Одеської області від 14 липня 2010 року у справі №П-26/2010р., - скасувати.

Про прийняте рішення повідомити учасників справи.

Копію ухвали направити для виконання до Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України за адресою: м.Київ, вул.Володимирська, 26.

У відповідності до положень ч.2 ст.261 ЦПК України ухвала, що постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцять днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

У відповідності до п.п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто в даному випадку через Ананьївський районний суд Одеської області.

Суддя: О.О.Желясков

Ухвала набрала законної сили "____"