Ухвала

від 18.03.2020 по справі 615/515/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

18 березня 2020 року

м. Київ

справа № 615/515/18

провадження № 61-8877св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Приватне сільськогосподарське підприємство Нове життя ,

відповідачі: ОСОБА_1 , Фермерське господарство Фортуна 2017 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства Нове життя на рішення Валківського районного суду Харківської області від 08 листопада 2018 року у складі судді Логвінова А. О., додаткове рішення Валківського районного суду Харківської області від 26 листопада 2018 року у складі судді Логвінова А. О. та постанову Харківського апеляційного суду від 20 березня 2019 року у складі колегії суддів: Яцини В. Б., Кіся П. В., Хорошевського О. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2018 року Приватне сільськогосподарське підприємство Нове життя (далі - ПСП Нове життя ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , Фермерського господарства Фортуна 2017 (далі - ФГ Фортуна 2017 ) про визнання договору користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договору емфітевзису) недійсним, скасування його державної реєстрації, визнання договору оренди землі поновленим та визнання укладеною додаткової угоди.

Уточнена позовна заява мотивована тим, що 30 грудня 2005 року між ОСОБА_2 та ПСП Нове життя укладений договір оренди землі площею 6,11 га, кадастровий номер 6321280300:02:000:0034, строком на п`ять років, який був зареєстрований 31 січня 2008 року.

20 липня 2012 року до вказаного договору укладено додаткову угоду, якою продовжено строк дії договору ще на п`ять років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла, а спадкоємцем земельної ділянки площею 6,11 га, кадастровий номер 6321280300:02:000:0034, згідно із свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 28 грудня 2016 року є ОСОБА_1 .

Для того, щоб скористатись переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, 01 жовтня 2017 року ПСП Нове життя направило ОСОБА_1 лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проєктом додаткової угоди. 05 жовтня 2017 року ОСОБА_1 надіслала відповідь про відмову в поновленні договору оренди землі від 30 грудня 2005 року у зв`язку із наміром самостійно використовувати земельну ділянку.

Протягом місяця після закінчення строку дії договору жодна із сторін не повідомила про розірвання договору оренди землі, позивач продовжував користуватися земельною ділянкою.

28 березня 2018 року між ОСОБА_1 та ФГ Фортуна 2017 укладений договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договору емфітевзису) на земельну ділянку площею 6,1098 га, кадастровий номер 6321280300:02:000:0034, який 05 квітня 2018 року зареєстрований у Державному реєстрі речових прав.

ПСП Нове життя вважає, що укладення договору емфітевзису є порушенням його переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк, оскільки підставою відмови у поновленні договору оренди було повідомлення орендодавця про необхідність використовувати об`єкт оренди для власних потреб. Таким чином, при відмові у поновленні договору оренди не дотримано вимог частини п`ятої статті 33 Закону України Про оренду землі .

Ураховуючи викладене, ПСП Нове життя просило суд визнати недійсним договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) на земельну ділянку площею 6,1098 га, кадастровий номер 6321280300:02:000:0034, укладений між ОСОБА_1 та ФГ Фортуна 2017 , зареєстрований 03 квітня 2018 року за № 25599927, та скасувати його державну реєстрацію; визнати поновленим договір оренди земельної ділянки від 30 грудня 2005 року на земельну ділянку 6,1098 га, кадастровий номер 6321280300:02:000:0034, зареєстрований 31 січня 2008 року за № 040865500156, та визнати укладеною додаткову угоду від 01 жовтня 2017 року до договору оренди землі від 30 грудня 2005 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Валківського районного суду Харківської області від 08 листопада 2018 року у задоволенні позову ПСП Нове життя відмовлено.

Додатковим рішення Валківського районного суду Харківської області від 26 листопада 2018 року заяву ФГ Фортуна 2017 про розподіл судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, задоволено частково.

Стягнуто із ПСП Нове життя на користь ФГ Фортуна 2017 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 500 грн.

В іншій частині вимог заяви відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) укладено 28 березня 2018 року між ОСОБА_1 та ФГ Фортуна 2017 вже після припинення дії договору оренди землі від 30 грудня 2005 року, укладеного між ОСОБА_2 та ПСП Нове життя . У ПСП Нове життя відсутнє переважне права на поновлення договору оренди землі на новий строк, оскільки останнім не дотримана процедура такого поновлення, встановлену статтею 33 Закону України Про оренду землі . Продовження користування ПСП Нове життя орендованою земельною ділянкою не є підставою для визнання укладеного з ФГ Фортуна 2017 договору користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) недійсним та скасування його державної реєстрації.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 20 березня 2019 року апеляційну скаргу ПСП Нове життя залишено без задоволення, рішення Валківського районного суду Харківської області від 08 листопада 2018 року та додаткове рішення Валківського районного суду Харківської області від 26 листопада 2018 року залишено без змін.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що доводи позивача про автоматичну пролонгацію договору оренди землі від 30 грудня 2015 року на підставі статті 33 Закону України Про оренду землі та пункту 33 цього договору є необґрунтованими, оскільки відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18), для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі , є необхідною наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проєкт додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди. У цій справі орендодавець завчасно повідомив орендаря про небажання поновлювати договір оренди землі, і при цьому він іншої волі з цього приводу не висловлював.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2019 року до Верховного Суду, ПСП Нове життя , посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, просило скасувати рішення Валківського районного суду Харківської області від 08 листопада 2018 року, додаткове рішення Валківського районного суду Харківської області від 26 листопада 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 20 березня 2019 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на вимоги частини першої статті 777 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відповідно до якої наймач, який належно виконує свої обов`язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладання договору найму на новий строк. У цій справі орендар виявив бажання реалізувати своє переважне право, закріплене у договорі оренди землі, відповідно до статті 777 ЦК України та частини першої статті 33 Закону України Про оренду землі .

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу, поданого ОСОБА_1 та ФГ Фортуна 2017 , зазначено, що суди першої та апеляційної інстанцій дослідили всі наявні у справі докази в їх сукупності та співставленні, надали їм належну оцінку, правильно визначили характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, і дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 липня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПСП Нове життя на рішення Валківського районного суду Харківської області від 08 листопада 2018 року, додаткове рішення Валківського районного суду Харківської області від 26 листопада 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 20 березня 2019 року і витребувано із Валківського районного суду Харківської області цивільну справу № 615/515/18.

У лютому 2020 року до суду надійшла заява ПСП Нове життя про відмову від позову.

Ухвалою Верховного Суду від 10 березня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

У заяві про відмову від позову, поданій до суду у лютому 2020 року, ПСП Нове життя зазначало, що процесуальні наслідки відмови від позову йому відомі, просило закрити провадження у справі і визнати нечинними рішення Валківського районного суду Харківської області від 08 листопада 2018 року, додаткове рішення Валківського районного суду Харківської області від 26 листопада 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 20 березня 2019 року.

Згідно із частиною першою статті 408 ЦПК України незалежно від того, за касаційною скаргою кого з учасників справи було відкрито касаційне провадження, у суді касаційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони мають право укласти між собою мирову угоду з додержанням правил цього Кодексу, що регулюють порядок і наслідки вчинення цих процесуальних дій.

Частинами першою-третьою статті 206, пунктом 6 частини першої статті 409 ЦПК України передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статей 206 і 207 цього Кодексу, суд визнає нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно закриває провадження у справі (частина друга статті 408 ЦПК України).

Відповідно до пункту 4 частини першої, частини другої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу.

Положеннями частини другої статті 256 ЦПК України визначено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Враховуючи те, що ПСП Нове життя подало заяву про відмову від позову відповідно до вимог статті 206 ЦПК України, наслідки відмови від позову та закриття провадження у справі підприємству згідно із його заявою відомі йому та зрозумілі, відмова від позову не порушує законні права або охоронювані законом інтереси інших осіб, то колегія суддів вважає, що ця заява ПСП Нове життя підлягає задоволенню, провадження у справі - закриттю, а рішення Валківського районного суду Харківської області від 08 листопада 2018 року, додаткове рішення Валківського районного суду Харківської області від 26 листопада 2018 року та постанова Харківського апеляційного суду від 20 березня 2019 року - визнанню нечинними.

Керуючись статтями 206, 255, 408, 409, 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Заяву Приватного сільськогосподарського підприємства Нове життя задовольнити.

Прийняти відмову Приватного сільськогосподарського підприємства Нове життя від позову до ОСОБА_1 , Фермерського господарства Фортуна 2017 про визнання недійсним договору користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису), скасування його державної реєстрації, визнання договору оренди землі поновленим та визнання укладеною додаткової угоди.

Визнати нечинними рішення Валківського районного суду Харківської області від 08 листопада 2018 року, додаткове рішення Валківського районного суду Харківської області від 26 листопада 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 20 березня 2019 року.

Закрити провадження у справі за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства Нове життя до ОСОБА_1 , Фермерського господарства Фортуна 2017 про визнання недійсним договору користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису), скасування його державної реєстрації, визнання договору оренди землі поновленим та визнання укладеною додаткової угоди.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк