Ухвала

від 26.03.2020 по справі 182/5205/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

26 березня 2020 року

місто Київ

справа № 182/5205/19

провадження № 61-5035ск20

Верховний Суд у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду Погрібного С. О. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 вересня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Нікопольська міська лікарня № 1 Дніпровської міської ради, третя особа - Департамент охорони здоров`я Дніпропетровської обласної державної адміністрації, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 13 березня 2020 року звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд. Зазначені рішення оскаржуються з підстав, зокрема порушення норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права.

Касаційну скаргу подано без додержання вимог процесуального закону, чинного на момент звернення зі скаргою.

І. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Пунктами 1-4 частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою; судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні; судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу; справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України визначено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

Визначаючи підстави касаційного оскарження рішення судів першої та апеляційної інстанцій заявник посилається на пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України.

Разом з цим, визначаючи такі підстави, заявник не наводить доводів, у чому саме полягає необґрунтованість відхилення клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання позивача; на підтвердження яких саме обставин заявлене таке клопотання та яке значення мають такі обставини для правильного вирішення справи.

ІІ. Всупереч пункту 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не подані копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.

Таким чином заявнику необхідно подати виправлену касаційну скаргу, в якій зазначити обґрунтовану підставу подання касаційної скарги, відповідно до пункту 3 частини третьої статті 411 ЦПК України; правильну назву суд касаційної інстанції - Верховний Суд; подати копію касаційної скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.

IІІ. На порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ на підтвердження сплати судового збору.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України

Про судовий збір від 08 липня 2011 року. З 15 грудня 2017 року набрали чинності зміни до зазначеного Закону України щодо сплати судового збору на підставі Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Згідно із статтею 3 Закону України Про судовий збір судовий збір справляється за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у цивільних справах виключно в частині вимог про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Сума судового збору за подання позовної заяви за вимоги майнового характеру, поданою фізичною особою у цій справі становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0, 4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (768, 40 грн) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (9 605, 00 грн), встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2019 рік станом на 01 січня 2019 року, тобто 1 921, 00 грн.

Відповідно до статті 4 Закону України Про судовий збір за подання касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.

Аналіз змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення свідчить, що позовна заява містить вимоги майнового характеру: про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30січня 2019 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18) зробила такий висновок. Пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір , згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Отже, ураховуючи, що позивач просить стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 7 764,60 грн, разом з цим, 1 % від заявленої ціни позову становить менше 0, 4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (768, 40 грн), заявнику необхідно сплати судовий збір у розмірі 1 536, 80 грн (768, 40 грн*200 %).

Судовий збір за подання касаційної скарги до Верховного Суду має бути перераховано або внесено до УК у Печерському районі/ Печерський район/22030102, код ЄДРПОУ: 38004897, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102 Судовий збір (Верховний Суд, 055) .

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України

Про судовий збір . На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату або документи, що підтверджують підстави звільнення від судового збору відповідно до закону.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, визначених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Суд роз`яснює, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві (частина третя статті 185 ЦПК України).

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 вересня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Нікопольська міська лікарня № 1 Дніпровської міської ради, третя особа - Департамент охорони здоров`я Дніпропетровської обласної державної адміністрації, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, залишити без руху.

Надати для усунення зазначених недоліків строк до 24 квітня 2020 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С. О. Погрібний