Постанова

від 26.03.2020 по справі 540/2149/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2020 р.м.ОдесаСправа № 540/2149/19 Головуючий в 1 інстанції: Пекний А.С.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Запорожана Д.В.,

суддів - Джабурія О.В., Кравченка К.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Продо-Збут", Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Продо-Збут" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Продо-Збут" звернулось до суду з позовом до ГУ ДФС у м. Києві, в якому просить визнати протиправною відмову відповідача у задоволенні заяви позивача про повернення надмірно сплаченої суми єдиного внеску в сумі 150 900 грн., яка викладена у листі №126085/10/26-15-13-13-12 від 03.07.2019р. та зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 21.06.2019р. вих.№17/06 (вх. у ГУ ДФС у м. Києві 24.06.2019р. №123359/10) про повернення надмірно сплаченої суми єдиного внеску у сумі 150900,00 грн. та підготувати висновок про повернення на розрахунковий рахунок ТОВ "Продо-Збут" надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 150 900 гривень.

Свої позовні вимоги ТОВ "Продо-Збут" обґрунтувало незаконністю спірних дій та бездіяльності.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову ГУ ДФС у м. Києві в задоволенні заяви ТОВ "Продо-Збут" від 21.06.2019р. вих.№17/06 (вх. у ГУ ДФС у м.Києві 24.06.2019р. №123359/10) про повернення надміру та/або помилково сплаченої суми єдиного внеску за листопад 2018 року у сумі 150900 грн., оформленої листом №126085/10/26-15-13-13-12 від 03.07.2019р. Зобов`язано ГУ ДФС у м. Києві повторно розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Продо-Збут" від 21.06.2019р. вих.№17/06 (вх. у ГУ ДФС у м.Києві 24.06.2019р. №123359/10) про повернення надмірну та/або помилково сплаченої суми єдиного внеску за листопад 2018 року у сумі 150900 грн. з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. В решті позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ГУ ДФС у м. Києві просить скасувати вищенаведене рішення, як таке, що прийняте з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В апеляційній скарзі ТОВ "Продо-Збут" просить скасувати вищенаведене рішення, як таке, що прийняте з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права і прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з часткової обґрунтованості даного позову та наявності підстав для його часткового задоволення.

Колегія суддів частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційних скарг, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача - підлягає задоволенню, а апеляційна скарга податкового органу не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи, що відповідно до платіжного доручення №1 від 16.11.2018р. ТОВ "Продо-Збут" сплачено ЄСВ за жовтень 2018 року у сумі 150 900 грн.

21 червня 2019 року ТОВ "Продо-Збут" звернулось до керівника ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві із заявою про повернення надміру сплаченої суми єдиного внеску за листопад 2018 року.

Відповідно до листа Головного управління ДФС у м. Києві від 03.07.2019р. №126085/10/26-15-13-13-12 позивачу відмовлено у поверненні надміру сплачених коштів з єдиного внеску. Підставою такої відмови у вказаному листі зазначено: в полі призначення платежу наданого платіжного доручення №1 від 16.11.2018р. *;101;41163336;71010000; реєстр. № 10-0853755, ЄСВ за жовтень 2018р.; 22% - 150900 грн.; , хоча Звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів згідно додатку 4 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435, із змінами та доповненнями, за вказаний період не надано .

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначено Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 р. № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).

Згідно п.2 ч.1 ст.1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до положень статті 4 Закону №2464-VI передбачено, що платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Частиною 2 статті 6 Закону №2464-VI передбачено, що платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч.4 ст.8 порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

За змістом частин 5 та 7 статті 9 Закону №2464-VI сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування; єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Згідно ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця.

Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які за визначенням цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно п.1 ч.10 ст.9 Закону № 2464-VI днем сплати єдиного внеску вважається: у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

Відповідно до ч. 13 ст. 9 Закону №2464-VI суми помилково сплаченого єдиного внеску зараховуються в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску або повертаються платникам у порядку і строки, визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до статей 9 та 11 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування розроблено Порядок зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, який затверджений наказом Міністерства фінансів України від 16.01.2016 року № 6 (далі - Порядок № 6).

Вказаний Порядок №6 визначає процедуру зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) або повернення платникам, на яких згідно із Законом покладено обов`язок нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску

Відповідно до п. 3 Порядку №6 надміру сплачені суми єдиного внеску - суми коштів, які на певну дату зараховані на відповідний рахунок 3719 понад нараховані суми єдиного внеску на таку дату (крім сум авансових платежів, граничний строк сплати яких не настав, сплачених відповідно до абзацу другого частини восьмої статті 9 Закону); помилково сплачені суми єдиного внеску - суми Коштів, які на певну дату зараховані на невідповідний рахунок 3719 та/або сплачені з рахунку неналежного Платника; рахунок 3719 - відповідні небюджетні рахунки за балансовим рахунком 3719 Рахунок для зарахування коштів, які підлягають розподілу за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування , відкриті в органах Державної казначейської служби України.

Пунктами 4-7 Порядку №6 встановлено, що у випадку надмірної сплати сум єдиного внеску на рахунок 3719 органом доходів і зборів здійснюється зарахування цих Коштів у рахунок майбутніх платежів за тим самим рахунком відповідно до встановленого розміру єдиного внеску та у порядку календарної черговості виникнення зобов`язань Платника з цього платежу.

Повернення Коштів здійснюється у випадках:

1) надмірної або помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на відповідний рахунок 3719;

2) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на невідповідний рахунок 3719;

3) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на рахунок з обліку доходів бюджету;

4) помилкової сплати податкових зобов`язань з податків, зборів, штрафних (фінансових) санкцій та пені, передбачених Податковим кодексом України, на рахунок 3719.

Повернення Коштів здійснюється на підставі заяви Платника про таке повернення (далі - Заява).

У випадках, передбачених підпунктами 1, 2 та 4 пункту 5 цього Порядку, Заява подається до органу доходів і зборів, на рахунок якого сплачено Кошти, за формою, визначеною у додатку 1 до цього Порядку.

У разі надходження Заяви про повернення Коштів, що надміру сплачені страхувальниками, які беруть добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, Платник додає оригінал або завірену ним копію розрахункового документа (квитанцію, платіжне доручення тощо), що підтверджує сплату Коштів на рахунок 3719.

У разі надходження Заяви про повернення Коштів з рахунку 3719 підрозділ органу доходів і зборів, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, у строк не більше ніж десять робочих днів з дати реєстрації Заяви проводить перевірку наданої Платником інформації.

Заява залишається без задоволення у таких випадках:

невідповідність Заяви формі, визначеній у додатку 1 до цього Порядку;

недостовірність викладеної у Заяві Платника інформації;

подання Заяви не за місцем обліку надміру та/або помилково сплачених сум єдиного внеску;

наявність у Платника заборгованості зі сплати єдиного внеску та/або фінансових санкцій.

У разі відмови в задоволенні Заяви про повернення Коштів з рахунку 3719 Платнику єдиного внеску підрозділом органу доходів і зборів, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, надається повідомлення за підписом посадової особи із зазначенням причин відмови.

Аналіз вказаних норм законодавства дає суду підстави вважати, що повернення надміру сплачених сум єдиного внеску здійснюється відповідним підрозділом органу доходів і зборів на підставі заяви платника податків у випадках, визначених пунктом 5 Порядку № 6, за умови відсутності у платника податків заборгованості зі сплати єдиного внеску та/або фінансових санкцій. При цьому, перелік підстав, з яких платнику податків може бути відмовлено у задоволенні його заяви, передбачений пунктом 7 Порядку № 6, є вичерпним.

Судом встановлено, що 16.11.2018р. на рахунок 3719, відкритий ДПІ у Печерському районі м. Києва в ГУ ДКСУ у м. Києві позивачем сплачено суму єдиного внеску у розмірі 150900,00 грн., яка була зарахована на відповідний рахунок понад нараховану суми єдиного внеску на таку дату, внаслідок чого за позивачем обліковується переплата з ЄСВ в сумі 150900,00 грн. з 16.11.2018р. по 31.05.2019р. Вказане підтверджується наданим відповідачем витягом з індивідуальної картки платника ТОВ "Продо-Збут". З огляду на викладене позивач звернувся із заявою про повернення надміру сплаченої суми ЄСВ, відповідно до Порядку №6.

Як уже було зазначено вище контролюючим органом відмовлено у поверненні надміру сплаченої суми ЄСВ з підстав не подання Звіту про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів згідно додатку 4 до Порядку.

Щодо вказаної підстави відмови у поверненні надміру сплаченої суми ЄСВ суд зазначає наступне.

Наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 року № 435 затверджено Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до п. 1 розділу ІІІ Порядку № 435 страхувальники, крім зазначених у пунктах 5, 6 цього розділу, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з ФО - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), у частині подання Звіту за таких осіб зобов`язані формувати та подавати до органів доходів і зборів Звіт протягом 20 календарних днів, що настають за останнім днем звітного періоду.

Звітним періодом є календарний місяць.

Звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів подається за формою № Д4 згідно з додатком 4 до цього Порядку.

Відповідно до п. 120.1 ст. 120 ПК України 120.1. неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Таким чином, з наведених норм чинного законодавства убачається, що неподання або несвоєчасне подання позивачем звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів може підставою для застосування до нього штрафних санкцій, передбачених п. 120.1 ст. 120 ПК України. Разом з тим ані Податковим кодексом України, ані іншими нормативно - правовими актами України не встановлено право контролюючого органу відмовляти у поверненні надміру сплачених сум єдиного внеску в разі неподання або несвоєчасного подання вказаного вище звіту.

Отже, підстава відмови у поверненні надміру сплачених сум єдиного внеску, викладена у листі ГУ ДФС у м. Києві від 03.07.2019р. №126085/10/26-15-13-13-12 є необґрунтованою, а відмова - протиправною.

Щодо посилання відповідача на вказівку у платіжному дорученні від 16.11.2018р. №1 в графі призначення платежу *;101;41163336;71010000;реєстр. №10-0853755, ЄСВ за жовтень 2018р.; 22%-150900грн.; , суд зазначає наступне.

16 листопада 2018р. позивачем сплачено ЄСВ за жовтень у сумі 150900,00 грн. При цьому платіжне доручення від 16.11.2018р. №1 в графі призначення платежу містить наступний запис: *;101;41163336;71010000;реєстр. №10-0853755, ЄСВ за жовтень 2018р.; 22%-150900грн.; . Звертаючись до контролюючого органу із заявою про повернення надміру сплаченої суми ЄСВ, позивач зазначає причину повернення коштів надмірна сплата сум єдиного внеску за листопад 2018 року .

З наданого відповідачам витягу з індивідуальної картки платника убачається, що 16.11.2018р. на рахунки контролюючого органу надійшли кошти зі сплати ЄСВ у сумі 150900 грн. У цей же день вказана сума ЄСВ у повному обсязі відображена у графі Переплата . Отже, надміру сплачена сума ЄСВ у розмірі 150900,00 грн. зарахована на рахунки саме у листопаді та саме у листопаді у позивача виникла переплата в сумі 150900,00 грн. З наданих сторонами доказів убачається, що з листопада 2018р. по травень 2019р. сума переплати ЄСВ складає 150900,00 грн. Таким чином, позивачем допущена надмірна сплата коштів у сумі 150900,00 грн. саме у листопаді.

Позивач, допустивши у листопаді 2018 р. надмірну сплату єдиного соціального внеску, правомірно очікує від контролюючого органу реалізацію права платника на повернення надміру сплаченої суми грошових коштів.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності.

Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі "Стреч проти Сполучного Королівства" ("STRETCH v. THE UNITED KINGDOM" № 44277/98).

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("MALTZAN (FREIHERR VON) AND OTHERS v. GERMANY " № 71916/01, 71917/01 та 10260/02).

Отже, чинним законодавством встановлені порядок та підстави повернення платнику надміру сплачених коштів. При цьому відмова у поверненні таких коштів можлива лише за наявності підстав, вичерпний перелік яких встановлений нормативно-правовими актами України. З огляду на викладене очікування позивача щодо повернення надміру сплачених коштів мають обґрунтовану законну підставу. Протиправна ж відмова у реалізації таких очікувань порушує право позивача на майно (грошові кошти, які сплачені ним надмірно).

Доводи відповідача про не подання звітів згідно додатку 4 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 43, за період квітень, травень 2019р., суд не бере до уваги з огляду на положення ч.2 ст.77 КАС України, як такі, що не були покладені в основу відмови, яка оскаржується в межах даної справи.

Таким чином колегія суддів дійшла висновку про протиправність відмови ГУ ДФС у м.Києві, у поверненні ТОВ "Продо-Збут" надміру сплачених коштів єдиного внеску у розмірі 150900,00 грн., оформленої листом №126085/10/26-15-13-13-12 від 03.07.2019р.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ТОВ "Продо-Збут" від 21.06.2019р. вих.№17/06 (вх. у ГУ ДФС у м.Києві 24.06.2019р. №123359/10) про повернення надмірно сплаченої суми єдиного внеску у сумі 150900,00 грн. та підготування висновку про повернення на розрахунковий рахунок ТОВ "Продо-Збут" надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 150900,00 грн., суд зазначає наступне.

Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції зазначив, що оскільки відповідачем вказано підстави для відмови у поверненні позивачу переплати, які не передбачені пунктом 7 Порядку №6, то суд позбавлений можливості надати оцінку обґрунтованості поданої позивачем заяви від 21.06.2019 року №25, так як дана заява не перевірялася відповідачем на наявність критеріїв, визначених п.7 Порядку №6.

Виходячи з цього, суд першої інстанції визнав передчасними вимоги позивача щодо зобов`язання відповідача підготувати висновок про повернення надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску у сумі 150900,00 грн.

Позивач в апеляційній скарзі заперечує проти такої позиції суду першої інстанції з тих підстав, що пункт 7 Порядку №6 зобов`язує відповідача перевірити заяву на наявність визначених цим пунктом підстав для відмови у її задоволенні, і саме внаслідок відсутності таких підстав відповідач у своїй відмові зазначив підстави, які цим пунктом не передбачені. Позивач вважає, що не застосування судом першої інстанції такого способу відновлення його прав як зобов`язання відповідача підготувати висновок про повернення на розрахунковий рахунок позивача надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 150900,00 грн. не забезпечить реального поновлення прав, оскільки надає відповідачу можливість і в подальшому протиправно відмовляти у поверненні коштів.

Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що заява позивача про повернення коштів не перевірялась на наявність критеріїв, визначених п.7 Порядку №6, оскільки цей Порядок не передбачає будь-яких інших підстав для відмови у поверненні коштів ніж ті, які передбачені пунктом 7 цього Порядку, а тому відповідач був зобов`язаний перевірити заяву позивача саме на наявність підстав, передбачених цим пунктом.

Встановлення в рамках судового розгляду факту невиконання податковим органом такого обов`язку, у тому числі зазначення податковим органом будь-яких інших причин для відмови в поверненні коштів, ніж ті, які передбачені п.7 Порядку №6, не свідчить про те, що визначена Порядком №6 адміністративна процедура розгляду заяви платника податків про повернення зайво сплачених котів не була проведена в повному обсязі і не була завершена, що у протилежному випадку могло бути підставою для зобов`язання судом провести таку процедуру в повному обсязі.

Проте у даній справі відповідач завершив процедуру розгляду заяви позивача про повернення зайво сплачених коштів відповідно до Порядку №6 та прийняв за результатами такої процедури неправомірне рішення про відмову у задоволені такої заяви, оскільки воно ґрунтується на підставах, які цим Порядком не передбачені.

А оскільки в рамках даної справи відповідач не довів наявність саме тих підстав для відмови у задоволенні заяви позивача про повернення коштів, які передбачені п.7 Порядку №6, то колегія суддів вважає, що у відповідача є обов`язок вчинити ті дії, які передбачені абзацом 5 цього пункту, тобто скласти висновок про повернення на розрахунковий рахунок позивача надміру сплачених коштів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 150900,00 грн.

Отже, належним та ефективним способом відновлення порушених прав позивача у даній справі буде саме зобов`язання відповідача скласти вказаний вище висновок.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для задоволення апеляційної скарги відповідача відсутні, а апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню.

Щодо клопотання позивача про встановлення судового контролю колегія суддів зазначає наступне.

Зі змісту поданої заяви вбачається, що позивач просить встановити судовий контроль за виконанням судового рішення шляхом зобов`язання відповідача надати звіт про його виконання.

Судовий контроль у формі зобов`язання подати звіт є формою забезпечення виконання судових рішень.

Відповідно до ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В зазначеній нормі кореспондують положення п.1 ч.6 ст.246 КАС України відповідно до якого у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про порядок і строк виконання рішення. З системного аналізу вищенаведених правових норм можна дійти висновку, що встановлення судового контролю за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем, можливо лише під час ухвалення судового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням суду першої інстанції на відповідача не було покладено обов`язку подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Таким чином, питання про встановлення судового контролю за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень під час прийняття рішення судом першої інстанції не вирішувалося.

Колегія суддів звертає увагу на те, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання постанови, є правовим наслідком судового рішення і саме в його резолютивній частині повинно бути визначено обов`язок подати звіт, оскільки встановити судовий контроль за невиконанням рішення суб`єктом владних повноважень відповідачем у справі суд першої інстанції може лише під час прийняття рішення у справі.

Крім того, Кодексом адміністративного судочинства України встановлено право, а не обов`язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов`язати суб`єкта владних повноважень, проти якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Таким чином КАС України не передбачено порядку та можливості зобов`язання суб`єкта владних повноважень подавати звіт про виконання судового рішення після закінчення розгляду справи.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлення судового контролю за відповідною заявою позивача вже після постановлення рішення у справі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі №826/18826/14.

Окрім того, відповідно до ст.139 КАС України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені на стадії апеляційного перегляду в розмірі 2881,50 грн.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Частиною 1 ст. 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У відповідності до п. 1 ч. 1ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Дану справу було розглянуто судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно ч.1 ст.263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - зашити без задоволення.

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Продо-Збут" - задовольнити.

Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року скасувати в частині відмови у задоволені позову.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267) підготувати висновок про повернення на розрахунковий рахунок товариства з обмеженою відповідальністю "Продо-Збут" (код ЄДРПОУ 41163336) надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 150 900 гривень.

Стягнути з Головного управління Державної податкової служби у м.Києві (код ЄДРПОУ 43141267) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Продо-Збут" (код ЄДРПОУ 41163336) судові витрати на стадії апеляційного провадження в сумі 2881 (дві тисячі вісімсот вісімдесят одна) гривня 50 коп..

В іншій частині рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д.В. Запорожан

Судді: О.В. Джабурія

К.В. Кравченко